Курсовая на тему Мале державне енергетичне підприємство
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2013-11-06Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Мале державне енергетичне підприємство
План
Вступ
1. Характеристика підприємства.
2. Основні фонди. Показники їх використання на підприємстві.
3. Організація праці і заробітної плати на підприємстві.
4. Собівартість продукції підприємства.
5. Визначення економічної ефективності заходів по впровадженню нової техніки і технологій.
Висновок.
Список використаної літератури.
Вступ
З усіх галузей господарської діяльності людини енергетика робить самий великий вплив на наше життя. Прорахунки в цій області мають серйозні наслідки. Тепло і світло в будинках, транспортні потоки і робота промисловості - усе це вимагає витрат енергії.
Основою енергетики сьогоднішнього дня є паливні запаси вугілля, нафти і газу, що задовольняють приблизно дев'яносто відсотків енергетичних потреб людства.
Найбільш універсальна форма енергії - електрика. Вона виробляється на електростанціях і розподіляється між споживачами за допомогою електричних мереж комунальними службами. Потреби в енергії продовжують постійно рости. Наша цивілізація динамічна. Будь-який розвиток вимагає, насамперед енергетичних витрат і при існуючих формах національних економік багатьох держав можна чекати виникнення серйозних енергетичних проблем.
У кипінні політичних пристрастей питання про енергопостачання країни відсунулося на другий план. Багато хто вважають, що це питання їх не стосується. Але якщо представити реакцію населення замерзаючого в темних квартирах - енергетика випередить навіть продовольче питання.
В курсовій роботі розглядається на прикладі діючого підприємства ДП „Електромережа” функціонування малого державного енергетичного підприємства. Дане підприємство було засновано для забезпечення жителів невеликого військового містечка електроенергією і працює на природному газі.
В курсовій роботі розглянуто питання використання основних фондів підприємства, організації праці і заробітної плати на підприємстві та формування собівартості продукції підприємства.
Основна мета даної роботи – дослідити економічно – господарські принципи роботи малого державного енергетичного підприємства.
1. Характеристика підприємства.
Державне мале підприємство „Електромережа” було створено на базі міні електростанції, яка обслуговувала військову частину і військове містечко в смт. Нові Білокоровичі, Олевського району, Житомирської області у 1992 році.
Основний вид діяльності – виробництво електроенергії.
Рішення про створення підприємства було прийнято внаслідок плануємого розформування військової частини, а внаслідок чого припинення фінансування Міністерством оборони міні електростанції, що забезпечувала військове містечко електричною енергією.
На сьогодення підприємство на 20% фінансується з місцевого бюджету, інші 80% надходять у вигляді платежів від жителів військового містечка та військової частини.
Структура підприємства
SHAPE \* MERGEFORMAT
На даний момент на підприємстві працює 11 чоловік.
2. Основні фонди. Показники їх використання на підприємстві.
До основних фондів відносяться ті засоби виробництва , що беруть участь у виробничих циклах і переносять свою вартість на собівартість готової продукції поступово.
Основні фонди підрозділяються на : виробничі і невиробничі.
Виробничими вважаються ті основні фонди, що, або беруть участь у випуску продукції, або створюють умови для нормального ведення виробничого процесу.
До невиробничих основних фондів відносяться житлові будинки , лікарні, будинку культури і т.д. .
У залежності від призначення і способу застосування існує наступна класифікація основних фондів:
1. Будинки ,
2. Споруди ,
3. Машини й устаткування ,
4. Транспортні засоби ,
5. Інструмент ,
6. Виробничий і господарський інвентар ,
7. інші основні фонди .
Основні фонди поступово зношуються , тобто втрачають свою споживчу
вартість. Розрізняють два види зносу : моральний і фізичний.
Фізичний знос - це втрата основними фондами своїх якостей і виробничих можливостей під впливом атмосферних впливів , виробничих факторів, а також природних процесів , що відбуваються в конструктивних і будівельних матеріалах.
Моральний знос - знецінювання діючих основних фондів. Він, як правило настає раніш фізичного. Розрізняють дві форми морального зносу :
1. Внаслідок зниження вартості їх відтворення. Він означає, що аналогічні основні фонди в зв'язку з удосконалюванням їхнього виготовлення стали дешевші і, отже , створені раніше, стають більш дешевими.
2. Викликана появою нових, більш прогресивних і економічно більш ефективних видів основних фондів.
Моральний знос другого типу може бути частковим чи повним. Частковий моральний знос може бути відшкодований модернізацією устаткування.
У зв'язку з фізичним і моральним зносом основних фондів , планування й обліку їхнього обсягу потрібно використання системи оцінок. Існують три види оцінки основних фондів у гривнях :
1. По первісній вартості ,
2. По відновленій вартості ,
3. По залишковій вартості .
Первісною , називається вартість основних фондів , розрахована в цінах того періоду, коли основні фонди купувались чи строїлись:
Пв = Ц+ Вт+ Вм , де
Пв - первісна вартість, Ц- ціна основних фондів,
Вт - витрати на транспортування від виготовлювача до споживача,
Вм- витрати на установку основних фондів.
Залишкової називається вартість основних фондів, розрахована шляхом вирахування з первісної вартості грошового вираження зносу основних фондів:
Зв = Пв - Ас *t , де
Зв - залишкова вартість, Пв- первісна вартість,
Ас- річна сума амортизації, t - років нарахування амортизації.
За рішенням уряду України одночасно на всіх підприємствах різних форм власності систематично проводиться переоцінка основних фондів, ціль якої - наблизити вартість наявних основних фондів до діючих цін . Переоцінка проводиться по формулі :
Вв = Пс* Кперехунку , де
Вв - відбудовна вартість, Пв- первісна вартість,
Кперерахунку - коефіцієнт перерахунку.
Коефіцієнт перерахунку затверджує уряд по кожній групі основних фондів індивідуально, причому , величина коефіцієнта перерахування залежить від часу придбання основних фондів, тобто, чим раніш придбані основні фонди , тим коефіцієнт перерахунку більше .
Основні виробничі фонди, беручи участь у процесі виробництва переносять свою вартість на вироблену продукцію чи вироблені послуги.
Грошове вираження перенесеної частини вартості основних фондів називається амортизацією.
Вона здійснюється для нагромадження необхідних коштів з метою наступного відновлення і відтворення основних фондів. Амортизаційні відрахування включають у собівартість продукції. Розмір амортизаційних відрахувань (у відсотках до балансової вартості основних фондів) являє собою норму амортизації (установлюється з розрахунку відшкодування вартості і нагромадження засобів для наступного повного і часткового їхнього відновлення). Норма амортизації представляє собою відношення річної суми амортизації до первісної вартості засобу праці, виражається у відсотках і розраховується за формулою:
На = (Фб - Фл / Фб * Тн)* 100, (Метод прямолінійного списання)
де, Фб - балансова вартість,
Фл - ліквідаційна вартість,
Тн - нормативний термін служби засобів праці.
Рівень амортизації залежить від кожної складової цієї формули, але головною величиною є нормативний термін служби засобів праці.
Існує класифікація методів нарахування амортизації.
По-перше, їх можна розділити на звичайну і прискорену амортизацію. Звичайна амортизація, у свою чергу поділяється на:
- рівномірно - прямолінійну ( відбувається рівномірне списання вартості основних фондів протягом установленого терміну його служби),
- в залежності від терміну служби
- в залежності від зробленої роботи.
Прискорена амортизація буває рівномірно - прямолінійної, регресивної, прогресивної і прогресивно - регресивної.
Регресивні методи можна підрозділити на метод зменшуваного залишку і кумулятивний метод. Суть кумулятивного методу полягає в тім, що щорічні суми амортизаційних відрахувань визначаються від постійно зменшуваної неамортизованої вартості, річні суми амортизації також зменшуються зі збільшенням терміну служби. По кумулятивному методу за перші три роки списується 80% вартості і відбувається повне списання балансової вартості протягом нормативного терміну служби.
В основі прогресивного методу лежить постійне зростання щорічного середнього рівня амортизації, обчислювальної стосовно первісної вартості основних фондів. При використанні прогресивного - регресивного методу в перші два роки освоєння нової техніки практикується низька норма амортизації, але потім вона швидко зростає і в наступні роки здійснюється по регресивній шкалі.
Методика розрахунку окремих видів амортизації:
1. Метод прискореного зменшення залишкової вартості
Амортизаційні відрахування = 2* Норма амортизації * (Первинна вартість – Накопичена амортизація)
2. Метод зменшення залишкової вартості
Амортизаційні відрахування = Норма амортизації * (Первинна вартість * Накопичена амортизація)
3. Метод кумулятивний
Амортизаційні відрахування = (Первинна вартість – Ліквідаційна вартість) * Кумулятивний коефіцієнт
4. Виробничий метод
Амортизаційні відрахування = (Первинна вартість – Ліквідаційна вартість) * Виробнича ставка амортизації
Розрахунок вартості основних фондів і нарахування річної суми амортизації ДП „Електромережа” (станом на початок 2006р).
Таблиця № 1
Пояснення до розрахунку :
1. Щоб знайти первісну загальну вартість потрібно первісну вартість одиниці помножити на кількість одиниць , тобто Пв.заг.=Пв.од.* К.од.
2. Щоб знайти річну суму амортизації потрібно первісну загальну вартість помножити на норму амортизації і розділити на 100% , тобто Ас= (Пв.заг. *На)/100%.
Аналіз структури і динаміки основних фондів
У ході цього аналізу необхідно оцінити розміри, динаміку і структуру вкладень капіталу підприємства в основні засоби, виявити головні функціональні особливості виробничої діяльності (бізнесу) аналізованого господарюючого суб'єкта.
З цією метою виробляється зіставлення даних на початок і кінець звітного періоду по всіх елементах основних засобів.
Оцінка змін розраховується по первинній вартості основних засобів.
У табл.2 наведено приклад горизонтального аналізу показників руху основних засобів.
Аналіз наявності та руху основних засобів ДП „Електромережа” за 2006р.
Таблиця № 2
Як видно з табл. 2., на аналізованому підприємстві забезпеченість основними засобами в звітному періоді зросла. Істотною причиною змін є переоцінка основних засобів.
У динаміці змін позитивною тенденцією є випереджальний ріст виробничих фондів у порівнянні з невиробничими.
Ще більш змістовної є інформація, отримана в результаті проведення вертикального аналізу руху основних засобів (див. табл. 3).
Аналіз змін в структурі основних засобів ДП „Електромережа” за 2006р.
Таблиця 3
"Вертикальний аналіз" означає розрахунок і оцінку структури і структурних змін у складі основних засобів. План
Вступ
1. Характеристика підприємства.
2. Основні фонди. Показники їх використання на підприємстві.
3. Організація праці і заробітної плати на підприємстві.
4. Собівартість продукції підприємства.
5. Визначення економічної ефективності заходів по впровадженню нової техніки і технологій.
Висновок.
Список використаної літератури.
Вступ
З усіх галузей господарської діяльності людини енергетика робить самий великий вплив на наше життя. Прорахунки в цій області мають серйозні наслідки. Тепло і світло в будинках, транспортні потоки і робота промисловості - усе це вимагає витрат енергії.
Основою енергетики сьогоднішнього дня є паливні запаси вугілля, нафти і газу, що задовольняють приблизно дев'яносто відсотків енергетичних потреб людства.
Найбільш універсальна форма енергії - електрика. Вона виробляється на електростанціях і розподіляється між споживачами за допомогою електричних мереж комунальними службами. Потреби в енергії продовжують постійно рости. Наша цивілізація динамічна. Будь-який розвиток вимагає, насамперед енергетичних витрат і при існуючих формах національних економік багатьох держав можна чекати виникнення серйозних енергетичних проблем.
У кипінні політичних пристрастей питання про енергопостачання країни відсунулося на другий план. Багато хто вважають, що це питання їх не стосується. Але якщо представити реакцію населення замерзаючого в темних квартирах - енергетика випередить навіть продовольче питання.
В курсовій роботі розглядається на прикладі діючого підприємства ДП „Електромережа” функціонування малого державного енергетичного підприємства. Дане підприємство було засновано для забезпечення жителів невеликого військового містечка електроенергією і працює на природному газі.
В курсовій роботі розглянуто питання використання основних фондів підприємства, організації праці і заробітної плати на підприємстві та формування собівартості продукції підприємства.
Основна мета даної роботи – дослідити економічно – господарські принципи роботи малого державного енергетичного підприємства.
1. Характеристика підприємства.
Державне мале підприємство „Електромережа” було створено на базі міні електростанції, яка обслуговувала військову частину і військове містечко в смт. Нові Білокоровичі, Олевського району, Житомирської області у 1992 році.
Основний вид діяльності – виробництво електроенергії.
Рішення про створення підприємства було прийнято внаслідок плануємого розформування військової частини, а внаслідок чого припинення фінансування Міністерством оборони міні електростанції, що забезпечувала військове містечко електричною енергією.
На сьогодення підприємство на 20% фінансується з місцевого бюджету, інші 80% надходять у вигляді платежів від жителів військового містечка та військової частини.
Структура підприємства
SHAPE \* MERGEFORMAT
| Директор |
| Головний інженер |
| Бухгалтерія |
| Електроцех |
| Котельня |
На даний момент на підприємстві працює 11 чоловік.
2. Основні фонди. Показники їх використання на підприємстві.
До основних фондів відносяться ті засоби виробництва , що беруть участь у виробничих циклах і переносять свою вартість на собівартість готової продукції поступово.
Основні фонди підрозділяються на : виробничі і невиробничі.
Виробничими вважаються ті основні фонди, що, або беруть участь у випуску продукції, або створюють умови для нормального ведення виробничого процесу.
До невиробничих основних фондів відносяться житлові будинки , лікарні, будинку культури і т.д. .
У залежності від призначення і способу застосування існує наступна класифікація основних фондів:
1. Будинки ,
2. Споруди ,
3. Машини й устаткування ,
4. Транспортні засоби ,
5. Інструмент ,
6. Виробничий і господарський інвентар ,
7. інші основні фонди .
Основні фонди поступово зношуються , тобто втрачають свою споживчу
вартість. Розрізняють два види зносу : моральний і фізичний.
Фізичний знос - це втрата основними фондами своїх якостей і виробничих можливостей під впливом атмосферних впливів , виробничих факторів, а також природних процесів , що відбуваються в конструктивних і будівельних матеріалах.
Моральний знос - знецінювання діючих основних фондів. Він, як правило настає раніш фізичного. Розрізняють дві форми морального зносу :
1. Внаслідок зниження вартості їх відтворення. Він означає, що аналогічні основні фонди в зв'язку з удосконалюванням їхнього виготовлення стали дешевші і, отже , створені раніше, стають більш дешевими.
2. Викликана появою нових, більш прогресивних і економічно більш ефективних видів основних фондів.
Моральний знос другого типу може бути частковим чи повним. Частковий моральний знос може бути відшкодований модернізацією устаткування.
У зв'язку з фізичним і моральним зносом основних фондів , планування й обліку їхнього обсягу потрібно використання системи оцінок. Існують три види оцінки основних фондів у гривнях :
1. По первісній вартості ,
2. По відновленій вартості ,
3. По залишковій вартості .
Первісною , називається вартість основних фондів , розрахована в цінах того періоду, коли основні фонди купувались чи строїлись:
Пв = Ц+ Вт+ Вм , де
Пв - первісна вартість, Ц- ціна основних фондів,
Вт - витрати на транспортування від виготовлювача до споживача,
Вм- витрати на установку основних фондів.
Залишкової називається вартість основних фондів, розрахована шляхом вирахування з первісної вартості грошового вираження зносу основних фондів:
Зв = Пв - Ас *t , де
Зв - залишкова вартість, Пв- первісна вартість,
Ас- річна сума амортизації, t - років нарахування амортизації.
За рішенням уряду України одночасно на всіх підприємствах різних форм власності систематично проводиться переоцінка основних фондів, ціль якої - наблизити вартість наявних основних фондів до діючих цін . Переоцінка проводиться по формулі :
Вв = Пс* Кперехунку , де
Вв - відбудовна вартість, Пв- первісна вартість,
Кперерахунку - коефіцієнт перерахунку.
Коефіцієнт перерахунку затверджує уряд по кожній групі основних фондів індивідуально, причому , величина коефіцієнта перерахування залежить від часу придбання основних фондів, тобто, чим раніш придбані основні фонди , тим коефіцієнт перерахунку більше .
Основні виробничі фонди, беручи участь у процесі виробництва переносять свою вартість на вироблену продукцію чи вироблені послуги.
Грошове вираження перенесеної частини вартості основних фондів називається амортизацією.
Вона здійснюється для нагромадження необхідних коштів з метою наступного відновлення і відтворення основних фондів. Амортизаційні відрахування включають у собівартість продукції. Розмір амортизаційних відрахувань (у відсотках до балансової вартості основних фондів) являє собою норму амортизації (установлюється з розрахунку відшкодування вартості і нагромадження засобів для наступного повного і часткового їхнього відновлення). Норма амортизації представляє собою відношення річної суми амортизації до первісної вартості засобу праці, виражається у відсотках і розраховується за формулою:
На = (Фб - Фл / Фб * Тн)* 100, (Метод прямолінійного списання)
де, Фб - балансова вартість,
Фл - ліквідаційна вартість,
Тн - нормативний термін служби засобів праці.
Рівень амортизації залежить від кожної складової цієї формули, але головною величиною є нормативний термін служби засобів праці.
Існує класифікація методів нарахування амортизації.
По-перше, їх можна розділити на звичайну і прискорену амортизацію. Звичайна амортизація, у свою чергу поділяється на:
- рівномірно - прямолінійну ( відбувається рівномірне списання вартості основних фондів протягом установленого терміну його служби),
- в залежності від терміну служби
- в залежності від зробленої роботи.
Прискорена амортизація буває рівномірно - прямолінійної, регресивної, прогресивної і прогресивно - регресивної.
Регресивні методи можна підрозділити на метод зменшуваного залишку і кумулятивний метод. Суть кумулятивного методу полягає в тім, що щорічні суми амортизаційних відрахувань визначаються від постійно зменшуваної неамортизованої вартості, річні суми амортизації також зменшуються зі збільшенням терміну служби. По кумулятивному методу за перші три роки списується 80% вартості і відбувається повне списання балансової вартості протягом нормативного терміну служби.
В основі прогресивного методу лежить постійне зростання щорічного середнього рівня амортизації, обчислювальної стосовно первісної вартості основних фондів. При використанні прогресивного - регресивного методу в перші два роки освоєння нової техніки практикується низька норма амортизації, але потім вона швидко зростає і в наступні роки здійснюється по регресивній шкалі.
Методика розрахунку окремих видів амортизації:
1. Метод прискореного зменшення залишкової вартості
Амортизаційні відрахування = 2* Норма амортизації * (Первинна вартість – Накопичена амортизація)
2. Метод зменшення залишкової вартості
Амортизаційні відрахування = Норма амортизації * (Первинна вартість * Накопичена амортизація)
3. Метод кумулятивний
Амортизаційні відрахування = (Первинна вартість – Ліквідаційна вартість) * Кумулятивний коефіцієнт
4. Виробничий метод
Амортизаційні відрахування = (Первинна вартість – Ліквідаційна вартість) * Виробнича ставка амортизації
Розрахунок вартості основних фондів і нарахування річної суми амортизації ДП „Електромережа” (станом на початок 2006р).
Таблиця № 1
| № п/п | Види основних фондів | Первісна вартість, тис. грн. | Кількість, шт. | Первісна вартість, загальна тис. грн. | Норма амортизації, % | Річна сума амортизації, тис. грн. |
| 1 | Головний корпус | 2308,00 | 1 | 2308,00 | 32,72 | 755,18 |
| 2 | Аварійний водозабір | 23,60 | 1 | 23,60 | 23,60 | 5,57 |
| 3 | Багерна насосна | 726,00 | 1 | 726,00 | 6,05 | 43,92 |
| 4 | Компресорна | 373,00 | 5 | 1869,00 | 5,29 | 98,87 |
| 5 | Газогенераторна будка | 401,70 | 2 | 803,40 | 3,34 | 26,83 |
| 6 | Ацетиленоганераторна | 116,50 | 2 | 233,00 | 16,50 | 38,45 |
| 7 | Насосна станція | 10,00 | 2 | 20,00 | 8,97 | 1,79 |
| 8 | Будівля компресорної | 184,70 | 1 | 184,70 | 18,40 | 33,98 |
| 9 | Стенд нат. випробув. | 300,00 | 1 | 300,00 | 16,10 | 48,30 |
| РАЗОМ | 6467,70 | 1052,90 |
1. Щоб знайти первісну загальну вартість потрібно первісну вартість одиниці помножити на кількість одиниць , тобто Пв.заг.=Пв.од.* К.од.
2. Щоб знайти річну суму амортизації потрібно первісну загальну вартість помножити на норму амортизації і розділити на 100% , тобто Ас= (Пв.заг. *На)/100%.
Аналіз структури і динаміки основних фондів
У ході цього аналізу необхідно оцінити розміри, динаміку і структуру вкладень капіталу підприємства в основні засоби, виявити головні функціональні особливості виробничої діяльності (бізнесу) аналізованого господарюючого суб'єкта.
З цією метою виробляється зіставлення даних на початок і кінець звітного періоду по всіх елементах основних засобів.
Оцінка змін розраховується по первинній вартості основних засобів.
У табл.2 наведено приклад горизонтального аналізу показників руху основних засобів.
Аналіз наявності та руху основних засобів ДП „Електромережа” за 2006р.
Таблиця № 2
| Показники | Залишок на початок року | Поступило (введено) | Вибуло | Залишок на кінець року | Зміни | |
| абсолютні | відносні (%) | |||||
| 1.Основні засоби | ||||||
| 1.1 Будівлі | 3467 | 19765 | 15 | 23217 | 19750 | 570 |
| 1.2 Споруди | 158 | 1214 | 57 | 1315 | 1157 | 732 |
| 1.3 Передаточні пристрої | 16 | 1704 | - | 1720 | 1704 | 10650 |
| 1.4 Машини й устаткування | 2594,7 | 76769 | 424 | 80746 | 76345 | 1735 |
| 1.5 Транспортні засоби | 100 | 4783 | 28 | 4855 | 4755 | 4755 |
| 1.6 Інструмент та інший інвентар | 20 | 85 | 2 | 103 | 83 | 415 |
| 1.7 Інші види основних засобів | 112 | 2784 | - | 2896 | 2784 | 2486 |
| РАЗОМ | 6467,7 | 107310 | 526 | 113251,7 | 106578 | 1288 |
У динаміці змін позитивною тенденцією є випереджальний ріст виробничих фондів у порівнянні з невиробничими.
Ще більш змістовної є інформація, отримана в результаті проведення вертикального аналізу руху основних засобів (див. табл. 3).
Аналіз змін в структурі основних засобів ДП „Електромережа” за 2006р.
Таблиця 3
| Показники | На початок року | На кінець року | Зміни за рік | ||||
| у % до початку року | у % до „Разом” | ||||||
| Всього (тис. грн.) | у % до гр. ”Разом” | Всього (тис. грн. ) | у % до гр. ”Разом” | ||||
| 1.Основні засоби | |||||||
| 1.1 Будівлі | 3467 | 41,9 | 23217 | 20,2 | 570 | -21,7 | |
| 1.2 Споруди | 158 | 1,9 | 1315 | 1,1 | 732 | -0,8 | |
| 1.3 Передаточні пристрої | 16 | 0,2 | 1720 | 1,5 | 10650 | 1,3 | |
| 1.4 Машини й устат. | 2594,7 | 53,2 | 80746 | 70,3 | 1735 | 17,1 | |
| 1.5 Транспортні засоби | 100 | 1,2 | 44855 | 4,2 | 4755 | 3,0 | |
| 1.6 Інструмент та інший інвентар | 20 | 0,2 | 103 | 0,09 | 415 | -0,11 | |
| 1.7 Інші види основних засобів | 112 | 1,3 | 2896 | 2,52 | 2486 | 1,2 | |
| РАЗОМ | 6467,7 | 100 | 114852 | 100 | 1288 | - | |
Як випливає з табл. 3, частка виробничих фондів за звітний період зросла на
26%, у тому числі машин і устаткування на 17,1%.
Активна частина основних засобів досить висока і складає більш 80%, і темпи її росту вище темпів росту пасивної частини і випереджають темпи загального росту вартості основних засобів. Усе це свідчить про правильну економічну політику, що проводиться на підприємстві для підвищення ефективності виробництва і використання основних засобів.
З очевидного балансу виробничих фондів можна вивести взаємозалежний набір показників для обліку, аналізу й оцінки процесу відновлення виробничих фондів (ВВФ):
Fвп к.р. = Fвп п.р. + Fвп нов. + Fвп. виб.
де Fвп к.р - виробничі фонди на кінець року;
Fвп.п.р - виробничі фонди на початок року;
Fвп.нов. - виробничі фонди, введені в звітному періоді (році);
Fвп.выб. - виробничі фонди, що вибули в звітному періоді (року).
Показники, що розраховуються на основі наведеної рівності:
1) індекс росту основних виробничих фондів:
K 1 = Fвп.к.р. / Fвп.п.р.
К1 = 114852 / 6467,7 = 17,76
Призначення даного показника очевидно;
2) коефіцієнт відновлення основних виробничих фондів:
К2 = Fвп.нов. / Fоп.к.р.
К2 = 107310 / 114852 = 0,93
Однак цей показник варто було б скоріше назвати коефіцієнтом новизни основних виробничих фондів, тому що він характеризує частку нових основних засобів у складі усіх фондів на кінець року.
Для характеристики відновлення основних фондів вірніше обчислювати відношення:
К3 = Fвп.нов / Fвп.виб.
К3 = 107310 / 526 = 204
3) коефіцієнт інтенсивності оновлення основних виробничих фондів:
К4 = Fвп.виб. / Fвп.нов
К4 = 526 / 107310 = 0,005
Це важливий показник для характеристики темпів технічного прогресу. Відомо, що темпи введення основних фондів і виробничих потужностей набагато вище темпів їхнього вибуття. Це веде до "старіння" застосовуваної техніки, до збільшення термінів експлуатації машин і устаткування за економічно доцільні межі;
4) коефіцієнт масштабності оновлення основних виробничих фондів:
K5 = Fвп.нов. / Fоп.н.р.
К5 = 107310 / 6467,7 = 16,59
Показник характеризує частку нових фондів стосовно початкового рівня. Можлива деталізація аналізу по формах відновлення (технічне переозброєння, реконструкція, розширення і т.п.):
2. Організація праці і заробітної плати на підприємстві.
Розрахунок чисельності робітників є базою для розрахунку і розробки плану по праці і заробітній платі.
Розрізняють облікову , штатну і явочну чисельність працівників. Під явочної чисельністю розуміють фактичне число працівників, зайнятих на підприємстві на протязі доби. Штатна чисельність більше явочної на число працівників, необхідних у безперервних виробництвах для підміни непрацюючих у вихідні і святкові дні .
Обліковий склад більше штатного на число тимчасово відсутніх у зв'язку з черговими і додатковими відпустками, хворобами й іншими причинами. В обліковий склад включають усіх постійних, тимчасових і сезонних працівників. При цьому виділяють обліковий склад на визначену дату і за визначений період.
У плані встановлюють середньоспискове число працівників виробничого персоналу і невиробничого персоналу по всьому підприємству і чисельність по окремих категоріях працівників по дільницям і цехах . Вихідними матеріалами для розрахунку чисельності працівників є :
· виробнича програма, прогресивні норми виробітку , часу й обслуговування, а також зведення про досягнутий рівень виконання норм виробітку і часу;
· планове завдання по росту продуктивності праці;
· графіки змінності.
У залежності від характеру використовуваних норм і нормативів на окремих ділянках виробництва застосовують наступні методи розрахунку чисельності основних і допоміжних робітників:
1. по нормативах чисельності,
2. по нормах виробітку,
3. по нормах часу.
Метод визначення потреби робітників по нормативах чисельності застосовується для робітників, зв'язаних з обслуговуванням машин і устаткування, продуктивність яких не залежить від робітників. Спочатку встановлюють явочне число робітників у зміну і явочне число робітників у добу по формулах:
Rя в зм. =Нч*А ,де
Rя в зм. - явочна чисельність у зміну;
А - кількість обслуговуючих агрегатів;
Rя в добу= Нч*А*З , де
Rя в добу - явочна чисельність у добу;
З-кількість змін у добі.
Потім визначають число підмінних робітників відповідно до графіка змінності . Для робочих місць, що обслуговуються безупинно, із тривалістю робочого дня в 6 і 7 годин, підмінна чисельність дорівнює числу працівників, зайнятих в одній зміні.
Штатне число робітників визначають по формулі :
Rшт= Нч*А*(З+1) , де
Rшт - штатне число робітників.
Обліковий склад визначається по формулі :
Rсп Rя в сут * Rсп.сост. ,де
Rсп.- коефіцієнт облікового складу.
Rсп.сост.= Тк / Д , де
Тк- календарний фонд часу;
Д - дійсний фонд часу.
Можна визначити чисельність робітників по нормі часу і нормі виробітку , для робітників, чисельність яких залежить від обсягу виробництва на даній ділянці.
Визначається по формулі :
R = (Q*Ht) / Д*Rвып.норм ; R = Q / Нв дн*Д*Rвик норм , де
Q - виробнича програма, тобто завдання по випуску продукції в натуральному виразі,
Ht - норма часу на виготовлення одиниці продукції в хвилинах чи годинах ,
Д - дійсний фонд робочого часу ,
Rвик.норм- коефіцієнт виконання норм ,
Нвир.дн. - денна норма виробітку.
Розрахунок річного балансу робочого часу виконавця.
Пояснення до розрахунку :
1. Щоб знайти номінальний фонд часу потрібно з календарного фонду часу відняти вихідні і святкові дні.
2. Щоб знайти дійсний фонд робочого часу необхідно з номінального фонду часу відняти підсумкову суму невиходів.
Річний баланс робочого часу виконавця
Таблиця 4
| Показники | Дні |
| 1. Календарний фонд часу | 365 |
| 2. Вихідні і святкові дні | 105 |
| 3. Номінальний фонд часу | 260 |
| 4. Планово – поважні невиходи | |
| 4.1 Чергова відпустка | 29 |
| 4.2 Хвороба | 5 |
| 4.3 Учнівська відпустка | 0,5 |
| 4.5 Виконання держ. обов'язків | 0,5 |
| Разом невиходів : | 35 |
| 5. Дійсний фонд робочого часу | 225 |
Таблиця 5
| Професія | Нч | розряд | А | Rя в зміну | З | Rя в добу | Rшт | Ксп.сост | Rсп |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| 1.Котельщик | 1,3 | 5 | 3 | 4 | 4 | 16 | 20 | 1,7 | 27 |
| 2.Машиніст | 3,7 | 6 | 3 | 11 | 4 | 44 | 55 | 1,7 | 75 |
| 3.Оператор | 4,6 | 5 | 3 | 14 | 4 | 56 | 70 | 1,7 | 95 |
| 4.Наладчик | 6,0 | 4 | 3 | 18 | 4 | 72 | 90 | 1,7 | 122 |
Розглянемо на прикладі котельника.
1. Щоб знайти явочну чисельність у зміну ,необхідно нормативну чисельність помножити на кількість агрегатів, що обслуговуються, (Rя в зм. =Нч*А),тобто Rя в зм. = 1,3*3=4
2. Щоб знайти явочну чисельність у добу, потрібно нормативну чисельність помножити на кількість агрегатів, що обслуговуються, і помножити на кількість змін у добі (R я в добу=Нч*А*З) , тобто Rя в добу=1,3*3*4=16
3. Щоб знайти штатну чисельність , потрібно до кількості змін у добі додати 1 і цю суму помножити на нормативну чисельність і кількість обслуговуючих агрегатів(R шт=Нч*А*(З+1)), тобто R шт =1,3*3*(4+1)=20
4. Щоб розрахувати коефіцієнт облікового складу , необхідно календарний фонд часу розділити на дійсний фонд часу, що вже обчислений у річному балансі часу виконавця (Ксп.сост.=Тк / Д), тобто Ксп.сост.=365/215=1,7
5. Для обчислення облікової чисельності потрібно явочну чисельність у добу помножити на коефіцієнт облікового складу (Rсп = Rя в добу* Ксп.сост.), тобто Rсп=16*1,7=27
Для інших робітників розрахунок ведеться аналогічно.
Під організацією праці розуміється система мір, що забезпечують відповідне розміщення людей у процесі виробництва , що включає поділ, методи і прийоми, нормування, а також організацію робочих місць і необхідні умови праці.
Ефективне використання засобів праці в суспільному виробництві залежить від складу, кваліфікаційного рівня і творчої активності кадрів. Необхідно також створити такі умови - економічні й організаційні , котрі стимулювали б якісну, продуктивну працю, ініціативу і заповзятливість.
Персонал енергопідприємства поділяється на промислово-виробничий і непромисловий (персонал житлово-комунального господарства, підсобного господарства , дитячих садків і т.д.).
Загальна чисельність персоналу складає штати підприємства , а перелік усіх посад і робітничих місць, із указівкою по них кількість працівників і місячної заробітної плати (окладів), називається штатним розкладом.
Заробітна плата - це виражена в грошовій формі частина національного доходу, яка надходить у розпорядження робітників та службовців відповідно до кількості і якості витраченої праці.
Найважливішим принципом організації заробітної плати є опережуючий ріст продуктивності праці в порівнянні з ростом заробітної плати, а також простота і ясність її побудови.
При організації заробітної плати потрібно продумати наступне:
1. Підібрати форми і системи оплати праці для працівників, таким чином , щоб вони стимулювали ріст продуктивності праці і творче відношення до своїх обов'язків .
2. Вибрати критерії для оцінки праці працівників.
3. Розробити положення про оплату праці і преміюванні працівників.
4. Оформити організацію заробітної плати в колективному договорі , що укладає підприємство з працівниками , або в контрактах.
Існують наступні принципи оплати праці в сучасних умовах:
· Оплата праці повинна вироблятися відповідно до кількості і якості затраченої праці, кількість праці виражається або кількістю випущеної продукції, або кількістю відпрацьованого часу. Якість праці регулюється з урахуванням освіти, досвіду, професійної майстерності.
· Розмір заробітної плати повинний бути достатнім для того , щоб працівник міг утримувати себе і свою родину , у противному випадку працівник змушений буде шукати додаткову роботу , що перешкодить йому з повною віддачею трудитися на основній роботі.
· Заробітна плата включається в собівартість, тому невиправдане завищення заробітної плати збільшує собівартість, а виходить , знижує прибуток, крім того при збільшенні заробітної плати зростають відрахування на соціальні потреби у позабюджетні фонди, що теж включаються в собівартість.
Слід зазначити , що фонд заробітної плати робітників складається з 2-х частин : основної і додаткової заробітної плати.
Основна заробітна плата виплачується за відпрацьований час з обліком кількості, якості й умов праці. У неї включається : оплата за відрядними розцінками і тарифними ставками, доплату за роботу в нічний час і святкові дні, оплату за шкідливі умови праці, доплату за керівництво бригадою і навчання учнів, премії.
Додаткова заробітна плата виплачується за невідпрацьований час, передбачений трудовим законодавством. У неї включають оплату чергових відпусток, виконання державних обов'язків, компенсації жінкам по догляду за дітьми до 1,5 років, оплата пільгових годин підлітків.
Розрахунок заробітної плати котельника ДП „Електромережа”:
1.Ставка :
150 грн.
2.доплата за нічні:
150 - 100 %
x - 12 %
x = (150*12) / 100 = 18 грн.
3.доплата за святкові:
150 - 100 %
x - 2,2 %
x = (150* 2.2) / 100 = 3,3 грн.
4. премія :
150 - 100%
x - 75%
x = (150*75) / 100 = 112,5 грн.
5. надбавка за вислугу (працює 4-й рік (нараховується після 3-х років роботи на підприємстві))
150 - 100%
х - 5%
х = (150*5) / 100 =7,5 грн.
6. підсумкова сума заробітної плати:
150 грн. + 18 грн. + 3,3 грн. + 112,5 грн. + 7,5 грн. = 291,3 грн.
9.річний фонд зарплати:
291,3 * 12 = 3495,6 грн.
Для інших робітників заробітна плата нараховується аналогічно.
Розрахунок річного фонду оплати праці спеціалістів і службовців ДП „Електромережа”
Таблиця 6
| Посада | Оклад грн. | Кільк. штат. одиниць | Оклад на всі шт.один. грн. | Премія | Оклад + премія | Надбавка за вислугу | Місячний фонд оплати праці | Річний фонд оплати праці | ||
| % | грн. | % | грн. | |||||||
| Директор | 350 | 1 | 350 | 45 | 157,5 | 507,5 | 15 | 52,5 | 560 | 6720 |
| Гол.інженер | 300 | 1 | 300 | 40 | 120 | 420 | 5 | 15 | 435 | 5220 |
| Майстер | 220 | 2 | 440 | 35 | 154 | 594 | 20 | 88 | 682 | 8184 |
| Механік | 200 | 1 | 200 | 35 | 70 | 270 | 20 | 40 | 310 | 3720 |
| Електрик | 180 | 1 | 180 | 35 | 63 | 243 | 5 | 9 | 252 | 3024 |
| Економіст | 200 | 1 | 200 | 35 | 70 | 270 | 10 | 20 | 290 | 3480 |
| Нормувальник | 170 | 1 | 170 | 35 | 59,5 | 229,5 | - | - | 229,5 | 2754 |
| Разом | 1620 | 8 | 1840 | - | 694 | 2534 | 75 | 224,5 | 2758,5 | 33102 |
1. Щоб знайти місячний оклад на всі штатні одиниці , необхідно місячний посадовий оклад помножити на кількість штатних одиниць.
2. Щоб знайти премію в гривнях , потрібно місячний оклад на всі штатні одиниці помножити на % премії і розділити на 100%.
3. Щоб знайти місячний посадовий оклад на всі штатні одиниці з премією, необхідно місячний оклад на всі штатні одиниці скласти з премією у гривнях.
4. Щоб знайти надбавку за вислугу (виплачується після 3 – х років роботи на підприємстві по прогресивній шкалі), потрібно місячний посадовий оклад на всі штатні одиниці без премії помножити на ставку надбавки і розділити на 100%.
5. Щоб знайти річний фонд заробітної плати, необхідно скласти місячний посадовий оклад на всі штатні одиниці з премією і надбавкою за вислугу і помножити цю суму на 12 місяців.
4. Собівартість продукції підприємства.
Собівартість це один з найважливіших показників діяльності будь-якого підприємства, що характеризує рівень продуктивності праці, ступінь використання виробничої потужності, економічність витрати матеріалів , палива , електроенергії, доцільність і ощадливість витрати коштів.
Собівартість продукції енергетичного підприємства - це виражені в грошовій формі витрати, які прямо чи побічно зв'язані з виготовленням і реалізацією продукції.
Собівартість розраховується для :
· того, щоб підприємство знало, у яку суму йому самому обходиться виробництво кожного виду продукції;
· встановлення ціни.
· розрахунку прибутку.
Потрібно відзначити: чим нижче собівартість, тим вище прибуток . Тому кожне підприємство намагається знизити собівартість, тобто скоротити витрати.
У собівартості продукції досить повно відбиваються раціональні витрати , пов’язані з використанням природних ресурсів , матеріалів , упредметненої і живої праці.
Не включаються в собівартість усякого роду штрафи , пені й інші подібні платежі.
Для планування, аналізу й обліку усі витрати групують по економічним елементам і калькуляційним статтям витрат. Угруповання витрат дозволяє установити структуру собівартості, тобто частку окремих елементів чи статей витрат у загальної собівартості .
На основі по елементного угруповання витрат можна установити частку живої й уречевленої праці в загальних витратах на виробництво і планувати відтворення основних і оборотних фондів. При по елементній класифікації витрати враховуються по економічних елементах, що характеризує їхню сутність незалежно від місця їхнього виникнення і призначення.
Існує наступна по елементна класифікація витрат:
1. матеріальні витрати;
2. витрати на оплату праці;
3. відрахування на соціальні потреби;
4. амортизація;
5. інші витрати.
Кожен елемент включає однорідні за своїм характером витрати цехів, підрозділів, служб і т.д.. Для конкретного керівництва роботою підприємств і їхніх цехів необхідно знати і затрати на одиницю продукції, облік яких ведуть по калькуляційній класифікації, що передбачає угруповання по статтях витрат, що відбивають їхнє цільове призначення в виробництві і місце здійснення.
Калькуляція - це таблиця розрахунку вартості продукції одного виду по статтях затрат.
У калькуляцію включаються наступні статті витрат :
1. Паливо на технологічні цілі;
2. Вода на технологічні цілі;
3. Основна заробітна плата виробничих робітників;
4. Додаткова заробітна плата виробничих робітників;
5. Відрахування на соціальне страхування;
6. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування (у т.ч. амортизація виробничого устаткування).
7. Витрати по підготовці й освоєнню виробництва;
8. Цехові витрати;
9. Загальнозаводські витрати;
10. Покупна енергія.
По способі включення в собівартість продукції розрізняють витрати прямі, що можуть бути віднесені безпосередньо на собівартість того чи іншого виду продукції, і непрямі , що є загальними для декількох видів продукції.
Для енергетики найбільш характерним є розподіл витрат на умовно змінні і умовно постійні. До умовно змінних відносяться такі витрати, що в основному залежать від обсягу виробленої продукції (паливо і т.п.); умовно постійні витрати від розміру випуску продукції майже не залежать (амортизаційні відрахування, заробітна плата й ін.).
Розрізняють собівартість планову, котра відбиває передбачений планом рівень майбутніх витрат; фактичну (звітну), що визначається за даними бухгалтерського обліку і відбиває минулі витрати ; нормативну (проектну), що складається при проектуванні на основі прийнятих прогресивних норм (вона може підраховуватися більш укрупнено, чим планова собівартість).
Розрахунок витрат на зміст і експлуатацію устаткування для складання калькуляції.
Таблиця 7
Пояснення до розрахунку:
1. Амортизація устаткування і транспортних засобів, інструмента і господарського інвентарю береться з таблиці № 1 нарахування амортизації.
2. Витрати на експлуатацію приймаємо в розмірі 1,5% від загальної первісної вартості даних груп основних фондів.
3. Поточний ремонт приймаємо в розмірі 4% від загальної первісної вартості даних груп основних фондів, первісна вартість визначається з таблиці нарахування амортизації.
Розрахунок цехових витрат
Таблиця 8
Пояснення до розрахунку:
1. Утримання апарата керування містить у собі підсумкову суму річного фонду заробітної плати фахівців і службовців підприємства плюс 37,5% від цієї суми як відрахування на соціальні потреби.
2. Амортизація береться з таблиці нарахування амортизації по всіх групах основних фондів .
3. Витрати на утримання будинків і споруджень і інших основних фондів приймаємо у розмірі 0,8% від їх первісної загальної вартості .
4. Витрати на поточний ремонт будинків, споруджень і інших основних фондів приймаємо у розмірі 1% від їхньої первісної загальної вартості .
5. Первісна вартість будинків, споруджень і інших основних фондів визначається з таблиці розрахунку амортизації.
6. Витрати на охорону праці приймаємо у розмірі 10% від річного фонду заробітної плати всіх основних робітників підприємства.
Вихідні дані для складання калькуляції собівартості продукції:
1. Паливо
2. Допоміжні матеріали
3. Вода на технологічні цілі
4.Річний випуск готової продукції 50000 квт/год
Розрахунок калькуляції собівартості продукції підприємства.
Таблиця 9.
5. Визначення економічної ефективності заходів по впровадженню нової техніки і технологій.
Інтенсифікація виробництва - це економічний процес, заснований на застосуванні усе більш ефективних засобів виробництва і удосконалених форм організації праці, технологічних процесів і ін.. При цьому передбачається більш раціональне використання основних виробничих фондів, збільшення фондовіддачі на основі оптимального завантаження потужностей, зростання виробництва без збільшення чи зі зменшенням чисельності працюючих у результаті підвищення продуктивності праці, раціонального використання трудових ресурсів, підвищення якості продукції, поліпшення її споживчих властивостей при зниженні витрат на одиницю кінцевого продукту, зменшення втрат і повного використання відходів і ін..
У світлі нових задач розробляється комплексна методика виміру ефективності господарських заходів, покликана створити єдину методологічну і методичну основу для оцінки капітальних вкладень, нової техніки, організаційних , економічних і інших господарських рішень.
Розрахунок економічної ефективності виконують різними способами в залежності від того ефекту, що може бути отриманий від упровадження заходу.
Здійснення заходів звичайно зв'язано з визначеними витратами .Ці витрати можуть бути поточними й одноразовими. Поточні витрати, викликані впровадженням заходу, систематично відновляються. Вони включаються в собівартість енергії .
Одноразові витрати виробляються однократно і можуть бути капітальними (змінюючими вартість основних фондів) і некапітальними (не змінюючими вартість основних фондів).
Грошова економія від реалізації заходів може бути умовно-річною, економією до кінця року і перехідною економією.
Умовно-річна економія виходить з того, що захід застосовується протягом 12 місяців незалежно від часу впровадження.
Економією до кінця року називається сума економії, що може бути отримана з моменту впровадження заходів до кінця планового року.
Перехідна економія обчислюється по заходах , упроваджуваним не спочатку планового року. Визначають її як різниця між середньорічною собівартістю і собівартістю після проведення заходу, помножену на кількість продукції, що виготовляється у наступному розрахунковому періоді.
Висновок
Дослідивши в даній роботі механізм функціонування малого державного енергетичного підприємства можна зробити наступні висновки:
· для забезпечення невеликих віддалених населених пунктів енергопостачанням найбільш вдалий варіант – це створення малого державного енергопідприємства яке може взяти на себе ці функції;
· як правило, такі підприємства є дотаційними, тому що населення при нинішньому рівні оплати праці є частково неплатоспроможним і тому частину витрат на утримання такого підприємства має взяти на себе місцевий бюджет;
· працювати таке підприємство може як на природному (або привозному) газі, так і на мазуті;
· формування собівартості на продукцію підприємства відбувається так як на будь-якому іншому підприємстві тільки для енергетики найбільш характерним є розподіл витрат на умовно змінні і умовно постійні. До умовно змінних відносяться такі витрати, що в основному залежать від обсягу виробленої продукції (паливо і т.п.); умовно постійні витрати від розміру випуску продукції майже не залежать (амортизаційні відрахування, заробітна плата й ін.).
4. Собівартість продукції підприємства.
Собівартість це один з найважливіших показників діяльності будь-якого підприємства, що характеризує рівень продуктивності праці, ступінь використання виробничої потужності, економічність витрати матеріалів , палива , електроенергії, доцільність і ощадливість витрати коштів.
Собівартість продукції енергетичного підприємства - це виражені в грошовій формі витрати, які прямо чи побічно зв'язані з виготовленням і реалізацією продукції.
Собівартість розраховується для :
· того, щоб підприємство знало, у яку суму йому самому обходиться виробництво кожного виду продукції;
· встановлення ціни.
· розрахунку прибутку.
Потрібно відзначити: чим нижче собівартість, тим вище прибуток . Тому кожне підприємство намагається знизити собівартість, тобто скоротити витрати.
У собівартості продукції досить повно відбиваються раціональні витрати , пов’язані з використанням природних ресурсів , матеріалів , упредметненої і живої праці.
Не включаються в собівартість усякого роду штрафи , пені й інші подібні платежі.
Для планування, аналізу й обліку усі витрати групують по економічним елементам і калькуляційним статтям витрат. Угруповання витрат дозволяє установити структуру собівартості, тобто частку окремих елементів чи статей витрат у загальної собівартості .
На основі по елементного угруповання витрат можна установити частку живої й уречевленої праці в загальних витратах на виробництво і планувати відтворення основних і оборотних фондів. При по елементній класифікації витрати враховуються по економічних елементах, що характеризує їхню сутність незалежно від місця їхнього виникнення і призначення.
Існує наступна по елементна класифікація витрат:
1. матеріальні витрати;
2. витрати на оплату праці;
3. відрахування на соціальні потреби;
4. амортизація;
5. інші витрати.
Кожен елемент включає однорідні за своїм характером витрати цехів, підрозділів, служб і т.д.. Для конкретного керівництва роботою підприємств і їхніх цехів необхідно знати і затрати на одиницю продукції, облік яких ведуть по калькуляційній класифікації, що передбачає угруповання по статтях витрат, що відбивають їхнє цільове призначення в виробництві і місце здійснення.
Калькуляція - це таблиця розрахунку вартості продукції одного виду по статтях затрат.
У калькуляцію включаються наступні статті витрат :
1. Паливо на технологічні цілі;
2. Вода на технологічні цілі;
3. Основна заробітна плата виробничих робітників;
4. Додаткова заробітна плата виробничих робітників;
5. Відрахування на соціальне страхування;
6. Витрати на утримання і експлуатацію устаткування (у т.ч. амортизація виробничого устаткування).
7. Витрати по підготовці й освоєнню виробництва;
8. Цехові витрати;
9. Загальнозаводські витрати;
10. Покупна енергія.
По способі включення в собівартість продукції розрізняють витрати прямі, що можуть бути віднесені безпосередньо на собівартість того чи іншого виду продукції, і непрямі , що є загальними для декількох видів продукції.
Для енергетики найбільш характерним є розподіл витрат на умовно змінні і умовно постійні. До умовно змінних відносяться такі витрати, що в основному залежать від обсягу виробленої продукції (паливо і т.п.); умовно постійні витрати від розміру випуску продукції майже не залежать (амортизаційні відрахування, заробітна плата й ін.).
Розрізняють собівартість планову, котра відбиває передбачений планом рівень майбутніх витрат; фактичну (звітну), що визначається за даними бухгалтерського обліку і відбиває минулі витрати ; нормативну (проектну), що складається при проектуванні на основі прийнятих прогресивних норм (вона може підраховуватися більш укрупнено, чим планова собівартість).
Розрахунок витрат на зміст і експлуатацію устаткування для складання калькуляції.
Таблиця 7
| Статті затрат | Сума, тис. грн. |
| 1. Амортизація устаткування і транспортних засобів, інструмента і господарського інвентарю. | 1052,90 |
| 2. Експлуатація устаткування і транспортних засобів , інструмента і господарського інвентарю. | 97,02 |
| 3. Поточний ремонт устаткування і транспортних засобів, інструмента і господарського інвентарю. | 258,71 |
| РАЗОМ | 891,21 |
1. Амортизація устаткування і транспортних засобів, інструмента і господарського інвентарю береться з таблиці № 1 нарахування амортизації.
2. Витрати на експлуатацію приймаємо в розмірі 1,5% від загальної первісної вартості даних груп основних фондів.
3. Поточний ремонт приймаємо в розмірі 4% від загальної первісної вартості даних груп основних фондів, первісна вартість визначається з таблиці нарахування амортизації.
Розрахунок цехових витрат
Таблиця 8
| Статті витрат | Сума, тис. грн. |
| 1. Утримання апарату й іншого персоналу | 45515,25 |
| 2. Амортизація | 1052,90 |
| 3. Утримання будинків і споруд | 51,74 |
| 4. Поточний ремонт будинків і споруд | 64,67 |
| 5. Охорона праці і техніка безпеки | 3310,2 |
| Разом | 49994,76 |
1. Утримання апарата керування містить у собі підсумкову суму річного фонду заробітної плати фахівців і службовців підприємства плюс 37,5% від цієї суми як відрахування на соціальні потреби.
2. Амортизація береться з таблиці нарахування амортизації по всіх групах основних фондів .
3. Витрати на утримання будинків і споруджень і інших основних фондів приймаємо у розмірі 0,8% від їх первісної загальної вартості .
4. Витрати на поточний ремонт будинків, споруджень і інших основних фондів приймаємо у розмірі 1% від їхньої первісної загальної вартості .
5. Первісна вартість будинків, споруджень і інших основних фондів визначається з таблиці розрахунку амортизації.
6. Витрати на охорону праці приймаємо у розмірі 10% від річного фонду заробітної плати всіх основних робітників підприємства.
Вихідні дані для складання калькуляції собівартості продукції:
1. Паливо
| Найменування | Од. виміру | Витрата на 100квт/год | Ціна за тис.м3 |
| Газ | тис. м3 | 2,72 | 105,25 грн. |
| Найменування | Од. виміру | Витрата на 100квт/год | Ціна за тн. |
| Мазут | тн. | 0,52 | 19,28 грн. |
| Найменування | Од. виміру | Витрата на 100квт/год | Ціна за тис.м3 |
| Вода технічна | м3 | 40,4 | 0,1 грн. |
Розрахунок калькуляції собівартості продукції підприємства.
Таблиця 9.
| Статті витрат | Од.вим. | Ціна, грн. | На 1000 Квт | На 50 000кВт | |||
| Кіл-ть | сума, грн. | Кіл-ть | сума, грн | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | |
| 1.Сировина і осн. матеріали: 1.1 Газ 2. Допоміж. мат-ли: 2.1Мазут | тис.м3 тн | 105,25 19,28 | 2,72 0,52 | 286,28 10,03 | 1360 260 | 389340,8 2607,8 | |
| Разом: | 296,31 | 391948,6 | |||||
| 3.Вода на технол. цілі | м3 | 0,1 | 40,4 | 4,04 | 20200 | 81608 | |
| Разом: | 300,35 | 473556,6 | |||||
| 4.Основн.заробітна плата 5.Додаткова зароб. плата 6.Відрахув. на соц.потр. 7.Розр. на утр. й експл. устаткування 8.Цехові витрати | грн. грн. грн. грн. грн. | 74,23 10,46 31,76 1,78 99,99 | 37115 5228 15878,63 891,21 49994,76 | ||||
| Разом собівартість | грн. | 814,88 | 974612,8 | ||||
5. Визначення економічної ефективності заходів по впровадженню нової техніки і технологій.
Інтенсифікація виробництва - це економічний процес, заснований на застосуванні усе більш ефективних засобів виробництва і удосконалених форм організації праці, технологічних процесів і ін.. При цьому передбачається більш раціональне використання основних виробничих фондів, збільшення фондовіддачі на основі оптимального завантаження потужностей, зростання виробництва без збільшення чи зі зменшенням чисельності працюючих у результаті підвищення продуктивності праці, раціонального використання трудових ресурсів, підвищення якості продукції, поліпшення її споживчих властивостей при зниженні витрат на одиницю кінцевого продукту, зменшення втрат і повного використання відходів і ін..
У світлі нових задач розробляється комплексна методика виміру ефективності господарських заходів, покликана створити єдину методологічну і методичну основу для оцінки капітальних вкладень, нової техніки, організаційних , економічних і інших господарських рішень.
Розрахунок економічної ефективності виконують різними способами в залежності від того ефекту, що може бути отриманий від упровадження заходу.
Здійснення заходів звичайно зв'язано з визначеними витратами .Ці витрати можуть бути поточними й одноразовими. Поточні витрати, викликані впровадженням заходу, систематично відновляються. Вони включаються в собівартість енергії .
Одноразові витрати виробляються однократно і можуть бути капітальними (змінюючими вартість основних фондів) і некапітальними (не змінюючими вартість основних фондів).
Грошова економія від реалізації заходів може бути умовно-річною, економією до кінця року і перехідною економією.
Умовно-річна економія виходить з того, що захід застосовується протягом 12 місяців незалежно від часу впровадження.
Економією до кінця року називається сума економії, що може бути отримана з моменту впровадження заходів до кінця планового року.
Перехідна економія обчислюється по заходах , упроваджуваним не спочатку планового року. Визначають її як різниця між середньорічною собівартістю і собівартістю після проведення заходу, помножену на кількість продукції, що виготовляється у наступному розрахунковому періоді.
Висновок
Дослідивши в даній роботі механізм функціонування малого державного енергетичного підприємства можна зробити наступні висновки:
· для забезпечення невеликих віддалених населених пунктів енергопостачанням найбільш вдалий варіант – це створення малого державного енергопідприємства яке може взяти на себе ці функції;
· як правило, такі підприємства є дотаційними, тому що населення при нинішньому рівні оплати праці є частково неплатоспроможним і тому частину витрат на утримання такого підприємства має взяти на себе місцевий бюджет;
· працювати таке підприємство може як на природному (або привозному) газі, так і на мазуті;
· формування собівартості на продукцію підприємства відбувається так як на будь-якому іншому підприємстві тільки для енергетики найбільш характерним є розподіл витрат на умовно змінні і умовно постійні. До умовно змінних відносяться такі витрати, що в основному залежать від обсягу виробленої продукції (паливо і т.п.); умовно постійні витрати від розміру випуску продукції майже не залежать (амортизаційні відрахування, заробітна плата й ін.).
