Лекция на тему Теоретичні засади функціонування фінансів
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2014-12-16Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Тема 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІНАНСІВ
1. Сутність фінансів та форми їх виявлення. Характеристика складових фінансових відносин.
2. Функції фінансів та їх характеристика.
3. Принципи функціонування, призначення та роль фінансів.
4. Економічна суть, призначення, склад і структура фінансових ресурсів.
1. Сутність фінансів та форми їх виявлення. Характеристика складових фінансових відносин
Предметом фінансової науки є сукупність фінансових відносин, що виникають на різних рівнях економічної системи між державою, суб’єктами господарювання та домогосподарствами. Фінанси забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві ВВП (або НБ) і забезпечують функціонування держави, юридичних та фізичних осіб достатніми фінансовими ресурсами.
Термін „фінанси” означає ...(Василик Р.1, с.1) обов’язкову сплату грошей (настання терміну сплати) на користь суб’єктів публічного права.
Виникнення фінансів пов’язане з розвитком товарно-грошових відносин, з посиленням ролі держави, розширенням її функцій, а причина їх появи – необхідність задоволення потреби держави і суб’єктів господарювання у фінансових ресурсах для здійснення належної діяльності.
Суть фінансів проявляється в русі грошових потоків між суб’єктами фінансових відносин, який відображає рух вартості створеного у суспільстві ВВП. Тобто матеріальну основу функціонування фінансів складає обіг грошей – економічний процес, що супроводжує рух вартості за допомогою платежів і розрахунків. Головним призначенням фінансів є забезпечення суб’єктів фінансових відносин належними для функціонування коштами.
Фінанси – це не просто гроші (фінансові ресурси), доходи та видатки, суспільне чи персоніфіковане багатство, а сукупність відносин розподільного характеру, які опосередковують процеси формування доходів та здійснення видатків суб’єктів господарської діяльності, держави, фінансових інституцій та міжнародних організацій.
Фінансові відносини відображають рух вартості від одного їх суб’єкта до іншого; характеризують обмінні, розподільчі і перерозподільчі процеси, що проявляються у грошових потоках. За своєю суттю фінанси являють собою сукупність економічних відносин між державою, суб’єктами господарювання та громадянами, що виникають при розподілі і перерозподілі ВВП, пов’язаних з утворенням і використанням фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення виробництва та соціальної політики.
Відповідно, фінанси – сукупність відносин розподільчого характеру, які проявляються через здійснення доходів і видатків суб’єктів (тобто проявляються у грошових потоках). Ключовими категоріями фінансів є: доходи, видатки, заощадження, інвестиції, фінансові ресурси та фінансові результати.
Фінансова діяльність будь-якого суб’єкта проявляється у формуванні доходів і здійснення витрат, здійсненні процесу формування і використання фондів грошових коштів (доходи у фінансах розглядаються у широкому та вузькому розуміннях – як вся виручка, та як її частина, що відноситься до доданої вартості).
Фінанси відображають рух вартості створеного продукту і являють собою сукупність відносин, що виникають при формуванні, розподілі і використанні фондів фінансових ресурсів.
Фінанси виражають економічні відносини, що пов'язані з забезпеченням джерелами фінансування державного, муніципального і приватного сектору економіки та домогосподарств. Таким чином, функціонування фінансів пов’язано з об’єктивною необхідністю розподілу, перерозподілу вартості створеного ВВП, в процесі чого формуються і використовуються грошові фонди, призначені для задоволення суспільства та приватних інтересів і потреб.
Фінанси – специфічна форма економічних відносин, пов’язана з процесом розподілу, перерозподілу частини вартості ВВП (в окремих випадках НБ), з метою формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів у суб’єктів господарювання і держави; використання їх на розширене відтворення та задоволення інших суспільних потреб.
Суб’єктами фінансових відносин виступають:
1) Держава у якості керуючої структури суспільства;
2) Суб’єкти господарювання як виробники ВВП;
3) Фізичні особи – наймані працівники;
4) Фінансові інституції, які забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів (виступають своєрідними фінансовими фільтрами);
5) Міжнародні фінансові установи та організації.
Об’єктом фінансових відносин є фінансові ресурси, а саме вартість ВВП і НБ (вартість нагромаджених матеріальних цінностей та природних ресурсів) (Опарін, с. 10-12).
Характерними ознаками фінансів є:
vФінансові відносини виступають формою економічного базису, мають обмінно-розподільчий, тобто похідний характер по відношенню до ВВП;
v Грошова форма відносин – функціонування фінансів визначається рухом грошових потоків, внаслідок чого у суб’єктів виникають вхідні і вихідні потоки, що опосередковують рух вартості від одного суб’єкта до іншого;
v Формування централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, отримання доходів і здійснення видатків. У широкому сенсі під доходами розуміють всі надходження, що забезпечують зростання економічних вигод суб’єктів, фінансування їх видатків. У вузькому – лише та частина надходжень, що відображає приріст вартості.
vЕквівалентність відносин обміну та розподілу та нееквівалентність відносин перерозподілу.
Фінанси як економічна категорія мають взаємозв'язок з іншими економічними категоріями:
Ø Ціною – держава за допомогою дотацій та доплат впливає на рівень цін, а також через податки, змінюючи в такий спосіб пропорції суспільного розподілу (при цьому фінанси мають більш широкий діапазон розподілу, ніж ціна – держава, використовуючи фінансові важелі, може впливати на рівень цін (зокрема, через податки, норми амортизаційних відрахувань держава впливає на структуру ціни та рівень доходів суб’єктів фінансових відносин);
Ø Зарплатою – через податки регулюється рівень доходів населення, рівень зарплати бюджетників визначає її рівень в підприємницькій сфері.
Ø Кредитом – при нестачі власних фінансових ресурсів суб’єкти залучають кредитні ресурси, а при надлишку фінансових ресурсів їх частина перетворюється в кредитні ресурси, вони забезпечують кругооборот коштів і сприяють підвищенню ефективності виробництва (відмінність між фінансами і кредитом полягає в тому, що при фінансуванні рух коштів є одностороннім, а кредитні відносини характеризуються двостороннім рухом вартості).
2. Функції фінансів та їх характеристика
Фінанси виконують такі функції:
Ø Розподільчу, суть якої полягає в тому, що фінанси є основним інструментом розподілу і перерозподілу ВВП (поряд з ціною).
Механізм дії розподільчої функції пов'язаний зі схемою розподілу ВВП і включає в себе наступні стадії (рисунок Опаріна В.)
Результатом розподільчих процесів є те, що частина перерозподілених ресурсів через механізм бюджетного фінансування повертається у сферу матеріального виробництва (з врахуванням державних пріоритетів) для забезпечення нового виробничого циклу, тоді як інша частина надходить у сферу споживання (здійснюється трансформація пропорцій розподілу ВВП).
На рівні суб’єктів господарювання суть розподільчої функції проявляється в тому, що за рахунок грошових надходжень забезпечується виконання грошових зобов’язань перед контрагентами, державою, банками. В результаті процесу розподілу грошові кошти направляються по цільовому призначенню на покриття витрат та формування накопичень, результатом чого є формування фондів ГК.
Ø Контрольну, завдяки якій суспільство контролює повноту та своєчасність забезпечення фінансовими ресурсами різних груп суб’єктів фінансових відносин, їх цільове та ефективне використання. За результатами контролю вносяться корективи у фінансові процеси, здійснюється вдосконалення фінансового прогнозування та планування. Фінансовий контроль може бути державним, відомчим, внутрішньогосподарським та незалежним (аудит).
Ø Регулюючу, суть якої полягає в тому, що держава за допомогою системи фінансових важелів та інструментів здійснює вплив на розвиток суб’єктів господарювання, галузей, регіонів в потрібному їй напрямку;
Ø Забезпечуючи, завдяки якій задовольняються потреби суб’єктів фінансових відносин у фінансових ресурсах для здійснення належної діяльності.
3. Принципи функціонування та роль фінансів
Призначенням фінансів є забезпечення діяльності суб’єктів фінансових відносин необхідними обсягами фінансових ресурсів та перерозподілу створеного в суспільстві ВВП чи накопиченого НБ.
Фінанси обслуговують кругооборот виробничих фондів і охоплюють широкий спектр обов’язкових платежів юр та фіз. осіб, державний кредит.
Фінанси сприяють забезпеченню збалансованості економіки держави на основі досягнення відповідності між матеріальними і грошовими ресурсами і дають змогу сформувати грошові фонди, необхідні для виконання її функцій. За допомогою фінансів досягається збалансованість різних видів ресурсів.
Фінанси забезпечують ефективне формування і використання фондів фінансових ресурсів на макро- та мікро рівнях для здійснення господарської діяльності, виконання державою належних функцій та задоволення потреб громадян. Саме фінанси дають змогу пристосувати виробництво до потреб споживання.
Держава використовує фінанси як інструмент управління економікою –фінанси кількісно і якісно впливають на суспільне виробництво. Кількісний вплив характеризується обсягом мобілізованих, розподілених та використаних фінансових ресурсів. Якісний вплив виявляється у формах організації фінансових відносин (способах формування фінресурсів, формах їх розподілу тощо).
Розрізняють 2 основні напрямки впливу фінансів на процеси суспільного розвитку (Романенко, с. 18-19):
Ø Фінансове забезпечення, що передбачає покриття витрат за рахунок власних чи залучених фінансових ресурсів, і може здійснюватись в таких формах як бюджетне фінансування, кредитування, самофінансування, лізинг, акціонування, інвестування;
Ø Фінансове регулювання – яке передбачає перерозподіл частини доходів суб’єктів фінансових відносин у централізовані фонди для забезпечення фінансування суспільних потреб, формами здійснення якого є фінансові важелі, такі як податки і збори, норми амортизаційних відрахувань, позичковий відсоток, а також бюджетні стимули (дотації, субсидії, субвенції), фінансові пільги та санкції
Принципи функціонування фінансів (Бабич, с. 20-30):
Ø Принцип єдності базується на єдності законодавчої та нормативно-правової бази, грошової, кредитної та податкової систем, форм фінансової документації та звітності, порядку відображення фінансових операцій в бухгалтерському обліку, організації розрахунків та платежів, фінансових санкцій тощо.
Ø Принцип збалансованості означає, що вартісна оцінка майна господарюючих суб’єктів має конкретні джерела формування за рахунок надходжень та доходів, в тому числі і залучених ресурсів. Фінансові відносини передбачають забезпечення збалансованості між витратами та доходами кожного їх суб’єкта. Це стосується і держави – збалансованість бюджету передбачає, що обсяги видатків повинні відповідати обсягам планованих доходів з податкових та неподаткових джерел, а також залучених коштів (в межах доходних можливостей бюджету) Збалансованість фінансів означає повне і своєчасне виконання грошових зобов’язань і погашення заборгованості.
Ø Принцип цільової направленості визначає економічну поведінку суб’єктів фінансових відносин – для суб’єктів господарювання це отримання прибутку, підвищення рентабельності, забезпечення стійкого стану на ринку, достатності ресурсів для розвитку; – для держави це залучення доходів у вигляді податків, перерозподіл ресурсів у відповідності із затвердженими параметрами та напрямками розвитку соціальної сфери, інвестиційними програмами та виконанням внутрішніх і зовнішніх зобов’язань по запозиченнях.
Ø Принцип диверсифікації джерел фінансування та вкладення фінансових ресурсів передбачає залучення фінансових ресурсів з різних джерел та їх інвестування в різні об’єкти, а також створення багатопрофільних підприємств. Диверсифікація дозволяє знизити ризик банкрутства та підвищує конкурентоспроможність, проте потребує високої маневреності фінансових ресурсів;
Ø Принцип організації в часі (узгодження грошових потоків в часі, врахування вартості грошей, орієнтація на довгота середньострокові перспективи).
Роль фінансів в суспільному житті полягає в наступному:
Забезпеченні розподілу ВВП та фінансових потреб суб’єктів фінансових відносин;
Забезпеченні кругообігу фінансових ресурсів та безперервності відтворення виробництва;
Здійсненні перерозподілу первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами;
Впливі на економічну поведінку суб’єктів фінансових відносин і регулюванні напрямів соціально-економічного розвитку держави;
Формуванні системи фінансових показників-індикаторів;
Забезпеченні комплексного контролю за суб’єктами фінансових відносин при розподілі та використанні фінансових ресурсів.
Завдяки фінансам досягається:
v Економічна стабілізація – шляхом моніторингу та управління макроекономічними показниками: темпами росту ВВП та інфляції, валютного курсу, стану платіжного балансу, відсоткової ставки по кредитах та депозитах, співвідношення доходів окремих категорій населення;
v трансформація економічних відносин – в напрямку забезпечення достатніх джерел фінансування, розвитку фінансового ринку, інтеграції в світову фінансову систему;
v стимулювання інвестиційної активності – шляхом створення сприятливих умов для функціонування ринку капіталів;
v вирішення соціальних завдань – шляхом забезпечення збалансованості між економічною ефективністю та соціальною справедливістю (забезпечення соціальних гарантій, підвищення рівня зайнятості, росту доходів).
4. Економічна суть, призначення, склад і структура фінансових ресурсів
Матеріальним змістом фінансів, їх матеріальними носіями є фінансові ресурси. Фонди фінансових ресурсів є необхідною умовою розширеного відтворення на всіх його стадіях. Фінанси знаходять своє відображення в фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди.
Фінансові ресурси – це грошові накопичення і доходи, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП і зосереджуються у відповідних фондах для фінансового забезпечення потреб розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.
Фінансові ресурси перебувають:
ü у розпорядженні держави – у формі ресурсів бюджетної системи, різних видів централізованих фондів, державних фінансових інститутів;
ü у розпорядженні суб’єктів господарювання – у формі контів, спрямованих в основних та оборотний капітал;
ü у домогосподарств – у формі вкладів та заощаджень.
Основним джерелом фінансових ресурсів в державі є ВВП (варто розрізняти такі показники як ССП, ВНП, ВВП, НД).
ВВП включає вартість вироблених кінцевих продуктів і не включає проміжного споживання (вартості проміжних продуктів – сировини, матеріалів, енергоносіїв, транспортних послуг). В той же час ВВП, як і інші валові показники, включає вартість споживання основних засобів.
Методи визначення ВВП:
- виробничий:
ВВП = Випуск – Проміжне споживання + Акцизи + Податки на імпорт = Випуск – Проміжне споживання + Чисті податки на продукц та імпорт
- розподільчий (використовується лише для аналізу):
ВВП = Оплата праці + Чисті податки на продукц та імпорт + Вал Прибуток + + Змішані доходи
- кінцевого використання:
ВВП = Кінц споживання + Вал накопичення + (Експорт – Імпорт)
Основна частина фінансових ресурсів є грошовим вираженням новоствореної вартості, зокрема прибуток, зарплата, відрахування у соціальні фонди, непрямі податки, позичковий відсоток.
За своєю природою фінансові ресурси поділяються на:
- накопичення (прибуток, зарплата, відрахування на соціальне страхування, амортизаційні відрахування);
- ресурси розподілу новоствореної вартості (податки, доходи від ЗЕД, приріст вкладів домогосподарств).
Склад фінансових ресурсів
SHAPE \* MERGEFORMAT
Напрямками використання фінансових ресурсів є:
- поповнення фонду відшкодування (ремонт, дотації);
- формування фонду споживання (соціальні гарантії);
- формування фонду нагромадження (інвестиції, страхові резерви).
Важливим державним документом є баланс фінансових ресурсів і витрат в державі, який являє собою документ-прогноз, якому відображається обсяг створюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки. Він є складовою прогнозу економічного і соціального розвитку держави і здійснюється Мінекономіки та розкриває можливості фінансового забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки у прогнозованому періоду та порцій розподілу ВВП.
1. Сутність фінансів та форми їх виявлення. Характеристика складових фінансових відносин.
2. Функції фінансів та їх характеристика.
3. Принципи функціонування, призначення та роль фінансів.
4. Економічна суть, призначення, склад і структура фінансових ресурсів.
1. Сутність фінансів та форми їх виявлення. Характеристика складових фінансових відносин
Предметом фінансової науки є сукупність фінансових відносин, що виникають на різних рівнях економічної системи між державою, суб’єктами господарювання та домогосподарствами. Фінанси забезпечують вартісний рух створеного у суспільстві ВВП (або НБ) і забезпечують функціонування держави, юридичних та фізичних осіб достатніми фінансовими ресурсами.
Термін „фінанси” означає ...(Василик Р.1, с.1) обов’язкову сплату грошей (настання терміну сплати) на користь суб’єктів публічного права.
Виникнення фінансів пов’язане з розвитком товарно-грошових відносин, з посиленням ролі держави, розширенням її функцій, а причина їх появи – необхідність задоволення потреби держави і суб’єктів господарювання у фінансових ресурсах для здійснення належної діяльності.
Суть фінансів проявляється в русі грошових потоків між суб’єктами фінансових відносин, який відображає рух вартості створеного у суспільстві ВВП. Тобто матеріальну основу функціонування фінансів складає обіг грошей – економічний процес, що супроводжує рух вартості за допомогою платежів і розрахунків. Головним призначенням фінансів є забезпечення суб’єктів фінансових відносин належними для функціонування коштами.
Фінанси – це не просто гроші (фінансові ресурси), доходи та видатки, суспільне чи персоніфіковане багатство, а сукупність відносин розподільного характеру, які опосередковують процеси формування доходів та здійснення видатків суб’єктів господарської діяльності, держави, фінансових інституцій та міжнародних організацій.
Фінансові відносини відображають рух вартості від одного їх суб’єкта до іншого; характеризують обмінні, розподільчі і перерозподільчі процеси, що проявляються у грошових потоках. За своєю суттю фінанси являють собою сукупність економічних відносин між державою, суб’єктами господарювання та громадянами, що виникають при розподілі і перерозподілі ВВП, пов’язаних з утворенням і використанням фондів фінансових ресурсів для задоволення потреб розширеного відтворення виробництва та соціальної політики.
Відповідно, фінанси – сукупність відносин розподільчого характеру, які проявляються через здійснення доходів і видатків суб’єктів (тобто проявляються у грошових потоках). Ключовими категоріями фінансів є: доходи, видатки, заощадження, інвестиції, фінансові ресурси та фінансові результати.
Фінансова діяльність будь-якого суб’єкта проявляється у формуванні доходів і здійснення витрат, здійсненні процесу формування і використання фондів грошових коштів (доходи у фінансах розглядаються у широкому та вузькому розуміннях – як вся виручка, та як її частина, що відноситься до доданої вартості).
Фінанси відображають рух вартості створеного продукту і являють собою сукупність відносин, що виникають при формуванні, розподілі і використанні фондів фінансових ресурсів.
Фінанси виражають економічні відносини, що пов'язані з забезпеченням джерелами фінансування державного, муніципального і приватного сектору економіки та домогосподарств. Таким чином, функціонування фінансів пов’язано з об’єктивною необхідністю розподілу, перерозподілу вартості створеного ВВП, в процесі чого формуються і використовуються грошові фонди, призначені для задоволення суспільства та приватних інтересів і потреб.
Фінанси – специфічна форма економічних відносин, пов’язана з процесом розподілу, перерозподілу частини вартості ВВП (в окремих випадках НБ), з метою формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів у суб’єктів господарювання і держави; використання їх на розширене відтворення та задоволення інших суспільних потреб.
Суб’єктами фінансових відносин виступають:
1) Держава у якості керуючої структури суспільства;
2) Суб’єкти господарювання як виробники ВВП;
3) Фізичні особи – наймані працівники;
4) Фінансові інституції, які забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів (виступають своєрідними фінансовими фільтрами);
5) Міжнародні фінансові установи та організації.
Об’єктом фінансових відносин є фінансові ресурси, а саме вартість ВВП і НБ (вартість нагромаджених матеріальних цінностей та природних ресурсів) (Опарін, с. 10-12).
Характерними ознаками фінансів є:
vФінансові відносини виступають формою економічного базису, мають обмінно-розподільчий, тобто похідний характер по відношенню до ВВП;
v Грошова форма відносин – функціонування фінансів визначається рухом грошових потоків, внаслідок чого у суб’єктів виникають вхідні і вихідні потоки, що опосередковують рух вартості від одного суб’єкта до іншого;
v Формування централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, отримання доходів і здійснення видатків. У широкому сенсі під доходами розуміють всі надходження, що забезпечують зростання економічних вигод суб’єктів, фінансування їх видатків. У вузькому – лише та частина надходжень, що відображає приріст вартості.
vЕквівалентність відносин обміну та розподілу та нееквівалентність відносин перерозподілу.
Фінанси як економічна категорія мають взаємозв'язок з іншими економічними категоріями:
Ø Ціною – держава за допомогою дотацій та доплат впливає на рівень цін, а також через податки, змінюючи в такий спосіб пропорції суспільного розподілу (при цьому фінанси мають більш широкий діапазон розподілу, ніж ціна – держава, використовуючи фінансові важелі, може впливати на рівень цін (зокрема, через податки, норми амортизаційних відрахувань держава впливає на структуру ціни та рівень доходів суб’єктів фінансових відносин);
Ø Зарплатою – через податки регулюється рівень доходів населення, рівень зарплати бюджетників визначає її рівень в підприємницькій сфері.
Ø Кредитом – при нестачі власних фінансових ресурсів суб’єкти залучають кредитні ресурси, а при надлишку фінансових ресурсів їх частина перетворюється в кредитні ресурси, вони забезпечують кругооборот коштів і сприяють підвищенню ефективності виробництва (відмінність між фінансами і кредитом полягає в тому, що при фінансуванні рух коштів є одностороннім, а кредитні відносини характеризуються двостороннім рухом вартості).
2. Функції фінансів та їх характеристика
Фінанси виконують такі функції:
Ø Розподільчу, суть якої полягає в тому, що фінанси є основним інструментом розподілу і перерозподілу ВВП (поряд з ціною).
Механізм дії розподільчої функції пов'язаний зі схемою розподілу ВВП і включає в себе наступні стадії (рисунок Опаріна В.)
Результатом розподільчих процесів є те, що частина перерозподілених ресурсів через механізм бюджетного фінансування повертається у сферу матеріального виробництва (з врахуванням державних пріоритетів) для забезпечення нового виробничого циклу, тоді як інша частина надходить у сферу споживання (здійснюється трансформація пропорцій розподілу ВВП).
На рівні суб’єктів господарювання суть розподільчої функції проявляється в тому, що за рахунок грошових надходжень забезпечується виконання грошових зобов’язань перед контрагентами, державою, банками. В результаті процесу розподілу грошові кошти направляються по цільовому призначенню на покриття витрат та формування накопичень, результатом чого є формування фондів ГК.
Ø Контрольну, завдяки якій суспільство контролює повноту та своєчасність забезпечення фінансовими ресурсами різних груп суб’єктів фінансових відносин, їх цільове та ефективне використання. За результатами контролю вносяться корективи у фінансові процеси, здійснюється вдосконалення фінансового прогнозування та планування. Фінансовий контроль може бути державним, відомчим, внутрішньогосподарським та незалежним (аудит).
Ø Регулюючу, суть якої полягає в тому, що держава за допомогою системи фінансових важелів та інструментів здійснює вплив на розвиток суб’єктів господарювання, галузей, регіонів в потрібному їй напрямку;
Ø Забезпечуючи, завдяки якій задовольняються потреби суб’єктів фінансових відносин у фінансових ресурсах для здійснення належної діяльності.
3. Принципи функціонування та роль фінансів
Призначенням фінансів є забезпечення діяльності суб’єктів фінансових відносин необхідними обсягами фінансових ресурсів та перерозподілу створеного в суспільстві ВВП чи накопиченого НБ.
Фінанси обслуговують кругооборот виробничих фондів і охоплюють широкий спектр обов’язкових платежів юр та фіз. осіб, державний кредит.
Фінанси сприяють забезпеченню збалансованості економіки держави на основі досягнення відповідності між матеріальними і грошовими ресурсами і дають змогу сформувати грошові фонди, необхідні для виконання її функцій. За допомогою фінансів досягається збалансованість різних видів ресурсів.
Фінанси забезпечують ефективне формування і використання фондів фінансових ресурсів на макро- та мікро рівнях для здійснення господарської діяльності, виконання державою належних функцій та задоволення потреб громадян. Саме фінанси дають змогу пристосувати виробництво до потреб споживання.
Держава використовує фінанси як інструмент управління економікою –фінанси кількісно і якісно впливають на суспільне виробництво. Кількісний вплив характеризується обсягом мобілізованих, розподілених та використаних фінансових ресурсів. Якісний вплив виявляється у формах організації фінансових відносин (способах формування фінресурсів, формах їх розподілу тощо).
Розрізняють 2 основні напрямки впливу фінансів на процеси суспільного розвитку (Романенко, с. 18-19):
Ø Фінансове забезпечення, що передбачає покриття витрат за рахунок власних чи залучених фінансових ресурсів, і може здійснюватись в таких формах як бюджетне фінансування, кредитування, самофінансування, лізинг, акціонування, інвестування;
Ø Фінансове регулювання – яке передбачає перерозподіл частини доходів суб’єктів фінансових відносин у централізовані фонди для забезпечення фінансування суспільних потреб, формами здійснення якого є фінансові важелі, такі як податки і збори, норми амортизаційних відрахувань, позичковий відсоток, а також бюджетні стимули (дотації, субсидії, субвенції), фінансові пільги та санкції
Принципи функціонування фінансів (Бабич, с. 20-30):
Ø Принцип єдності базується на єдності законодавчої та нормативно-правової бази, грошової, кредитної та податкової систем, форм фінансової документації та звітності, порядку відображення фінансових операцій в бухгалтерському обліку, організації розрахунків та платежів, фінансових санкцій тощо.
Ø Принцип збалансованості означає, що вартісна оцінка майна господарюючих суб’єктів має конкретні джерела формування за рахунок надходжень та доходів, в тому числі і залучених ресурсів. Фінансові відносини передбачають забезпечення збалансованості між витратами та доходами кожного їх суб’єкта. Це стосується і держави – збалансованість бюджету передбачає, що обсяги видатків повинні відповідати обсягам планованих доходів з податкових та неподаткових джерел, а також залучених коштів (в межах доходних можливостей бюджету) Збалансованість фінансів означає повне і своєчасне виконання грошових зобов’язань і погашення заборгованості.
Ø Принцип цільової направленості визначає економічну поведінку суб’єктів фінансових відносин – для суб’єктів господарювання це отримання прибутку, підвищення рентабельності, забезпечення стійкого стану на ринку, достатності ресурсів для розвитку; – для держави це залучення доходів у вигляді податків, перерозподіл ресурсів у відповідності із затвердженими параметрами та напрямками розвитку соціальної сфери, інвестиційними програмами та виконанням внутрішніх і зовнішніх зобов’язань по запозиченнях.
Ø Принцип диверсифікації джерел фінансування та вкладення фінансових ресурсів передбачає залучення фінансових ресурсів з різних джерел та їх інвестування в різні об’єкти, а також створення багатопрофільних підприємств. Диверсифікація дозволяє знизити ризик банкрутства та підвищує конкурентоспроможність, проте потребує високої маневреності фінансових ресурсів;
Ø Принцип організації в часі (узгодження грошових потоків в часі, врахування вартості грошей, орієнтація на довгота середньострокові перспективи).
Роль фінансів в суспільному житті полягає в наступному:
Забезпеченні розподілу ВВП та фінансових потреб суб’єктів фінансових відносин; Забезпеченні кругообігу фінансових ресурсів та безперервності відтворення виробництва; Здійсненні перерозподілу первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами; Впливі на економічну поведінку суб’єктів фінансових відносин і регулюванні напрямів соціально-економічного розвитку держави; Формуванні системи фінансових показників-індикаторів; Забезпеченні комплексного контролю за суб’єктами фінансових відносин при розподілі та використанні фінансових ресурсів. Завдяки фінансам досягається:
v Економічна стабілізація – шляхом моніторингу та управління макроекономічними показниками: темпами росту ВВП та інфляції, валютного курсу, стану платіжного балансу, відсоткової ставки по кредитах та депозитах, співвідношення доходів окремих категорій населення;
v трансформація економічних відносин – в напрямку забезпечення достатніх джерел фінансування, розвитку фінансового ринку, інтеграції в світову фінансову систему;
v стимулювання інвестиційної активності – шляхом створення сприятливих умов для функціонування ринку капіталів;
v вирішення соціальних завдань – шляхом забезпечення збалансованості між економічною ефективністю та соціальною справедливістю (забезпечення соціальних гарантій, підвищення рівня зайнятості, росту доходів).
4. Економічна суть, призначення, склад і структура фінансових ресурсів
Матеріальним змістом фінансів, їх матеріальними носіями є фінансові ресурси. Фонди фінансових ресурсів є необхідною умовою розширеного відтворення на всіх його стадіях. Фінанси знаходять своє відображення в фінансових ресурсах, формою руху яких є фонди.
Фінансові ресурси – це грошові накопичення і доходи, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП і зосереджуються у відповідних фондах для фінансового забезпечення потреб розширеного відтворення та задоволення інших суспільних потреб.
Фінансові ресурси перебувають:
ü у розпорядженні держави – у формі ресурсів бюджетної системи, різних видів централізованих фондів, державних фінансових інститутів;
ü у розпорядженні суб’єктів господарювання – у формі контів, спрямованих в основних та оборотний капітал;
ü у домогосподарств – у формі вкладів та заощаджень.
Основним джерелом фінансових ресурсів в державі є ВВП (варто розрізняти такі показники як ССП, ВНП, ВВП, НД).
ВВП включає вартість вироблених кінцевих продуктів і не включає проміжного споживання (вартості проміжних продуктів – сировини, матеріалів, енергоносіїв, транспортних послуг). В той же час ВВП, як і інші валові показники, включає вартість споживання основних засобів.
Методи визначення ВВП:
- виробничий:
ВВП = Випуск – Проміжне споживання + Акцизи + Податки на імпорт = Випуск – Проміжне споживання + Чисті податки на продукц та імпорт
- розподільчий (використовується лише для аналізу):
ВВП = Оплата праці + Чисті податки на продукц та імпорт + Вал Прибуток + + Змішані доходи
- кінцевого використання:
ВВП = Кінц споживання + Вал накопичення + (Експорт – Імпорт)
Основна частина фінансових ресурсів є грошовим вираженням новоствореної вартості, зокрема прибуток, зарплата, відрахування у соціальні фонди, непрямі податки, позичковий відсоток.
За своєю природою фінансові ресурси поділяються на:
- накопичення (прибуток, зарплата, відрахування на соціальне страхування, амортизаційні відрахування);
- ресурси розподілу новоствореної вартості (податки, доходи від ЗЕД, приріст вкладів домогосподарств).
Склад фінансових ресурсів
SHAPE \* MERGEFORMAT
| ВВП |
| Нарахування на зарплату |
| Акцизи |
| Зарплата |
| Прибуток |
| Амортизація |
| Позичковий процент, рента |
| Доходи особистих підсобних господарств |
| Податки, що включ. у собівартість |
Напрямками використання фінансових ресурсів є:
- поповнення фонду відшкодування (ремонт, дотації);
- формування фонду споживання (соціальні гарантії);
- формування фонду нагромадження (інвестиції, страхові резерви).
Важливим державним документом є баланс фінансових ресурсів і витрат в державі, який являє собою документ-прогноз, якому відображається обсяг створюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки. Він є складовою прогнозу економічного і соціального розвитку держави і здійснюється Мінекономіки та розкриває можливості фінансового забезпечення темпів і пропорцій розвитку економіки у прогнозованому періоду та порцій розподілу ВВП.
