№ варіанта

(остання цифра номера залікової книжки)

1

2

3

4

5

6

7

8

9

0

Вік, років

19

22

29

34

38

45

45

51

55

63

Стать

чол.

чол.

жін.

жін.

чол.

чол.

чол.

чол.

жін.

чол.

Місцевість,

де мешкає

Село

Місто

Село

Село

Село

Місто

Село

Місто

Село

Місто

Вид проф. діяльності

Фермер

Шахтар

Вчителька

Доярка

Будівельник

Льотчик

Ремісник-гончар

Оператор АЕС

Продавець

Водій

Заняття, спряжене із додатковими факторами ризику

Паління

Надмірне вживання алкоголю

Поїздки на велосипеді,

600 годин на рік

Поїздки на власному авто, 150 годин на рік

Мисливство, 200 годин на рік

Кіннотник, 250 годин на рік

Спелеолог, 150 годин на рік

Академічна гребля, 600 годин на рік

Паління

Лижні прогулянки, 150 годин на рік

Вікові групи, за №

Вікові групи, роки

Ризик смерті

у побуті

Вікові групи, за №

Вікові групи, роки

Ризик смерті

у побуті

-

Усі літа разом

0,00092

-

Працездатний вік (15-60 років)

0,00097

№ 10

40-44

0,00089

№ 1

0

0,00078

№ 11

45-49

0,00100

№ 2

1-4

0,00031

№ 12

50-54

0,00120

№ 3

5-9

0,00025

№ 13

55-59

0,00130

№ 4

10-14

0,00022

№ 14

60-64

0,00140

№ 5

15-19

0,00072

Вікові групи, за №

Вікові групи, роки

Ризик смерті

Вікові групи, за №

Вікові групи, роки

Ризик смерті

-

Усі літа разом

0,01050

-

Працездатний вік (15-60 років)

0,03800

№ 10

40-44

0,00270

№ 1

0

0,02300

№ 11

45-49

0,00480

№ 2

1-4

0,00080

№ 12

50-54

0,00840

№ 3

5-9

0,00030

№ 13

55-59

0,01500

№ 4

10-14

0,00020

№ 14

60-64

0,02500

№ 5

15-19

0,00030

№ 15

65-69

0,03800

№ 6

20-24

0,00040

№ 16

70-74

0,05900

№ 7

25-29

0,00050

№ 17

75-79

0,09100

№ 8

30-34

0,00090

№ 18

80-84

0,14300

№ 9

35-39

0,00160

№ 19

85 і старші

0,24000

Кодвиду діяльності

Вид діяльності

Ризик смертельної небезпеки

Код виду діяльності

Вид діяльності

Ризик мертельної небезпеки

Виробничі професії

15

Пожежники

1·10^-7

1

Працівники вуглекоксі-

вних підприємств

5·10^-7 – 5·10^-6

16

Поліцейські,

міліціонери,

військовослу-жбовці

1,5·10^-7

2

Робітники, пов’язані із процесом вулканізації

5·10^-7 – 5·10^-6

17

Водії-професіонали

3·10^-7

3

Моряки на риболовецьких траулерах

6·10^-7

18

Боксери-професіонали

4·10^-7

4

Працівники вугільних шахт, шахтарі

2,5·10^-7 – 6·10^-7

19

Верхолази, монтажники

3,2·10^-6

5

Будівельні робітники

6·10^-7

20

Трактористи

4,2·10^-6

6

Гончарі та глазуруваль-

ники

2,5·10^-7

21

Льотчики цивільної авіації

2,1·10^-7 – 1·10^-6

7

Працівники АЕС (нерадіацій-ний ризик)

4·10^-8

22

Льотчики-випробувачі

6·10^-5

8

Працівники легкої промислов.

5·10^-9 – 5·10^-8

23

Військові вертольо-

тчики

1,2·10^-5

10

Працівники важкої промисловос-ті (в цілому)

4·10^-8 – 6·10^-8

Непрофесійний спорт,

дозвілля

11

Працівники промисловос-ті (в цілому)

1,2·10^-7

24

Велосипедисти,

лижники, легкоатлети

3·10^-7

Невиробничі професії

25

Боксери, борці

4,5·10^-7

26

Мисливці, біатлоністи

7·10^-7

12

Працівники торгівлі

3,5·10^-8

29

Гребці, плавці

1·10^-5

13

Працівники сфери обслуговува-ння, педагоги, студенти

5·10^-8

30

Альпіністи, спелеологи, дайвери

2,7·10^-5

31

Жокеї, кіннотники

1·10^-4

14

Працівники села, фермери

6·10^-8

32

Водії автомобіля

1·10^-3 - 1·10^-5

33

Інші види занять

1·10^-8

Вікова група, роки

15-24

25-34

35-44

45-54

55-64

65-74

Чоловіки

80

81

76

74

71

62

Жінки

20

19

24

26

29

38

Разом, %

100

100

100

100

100

100

№

п/п

Джерело небезпеки

Ризик загибелі

№

п/п

Джерело небезпеки

Ризик загибелі

1.

Паління

8000·10^-6

7.

Випадкові утоплення

91·10^-6

2.

Надмірне вживання алкоголю

212·10^-6

8.

Випадкові удушення, закупорювання дихальних шляхів

58·10^-6

3.

Дорожньо-транспортні пригоди (ДТП)

190·10^-6

9.

Ураження електричним струмом

19·10^-6

4.

Побутові отруєння

97·10^-6

10

Самогубства та самоушкодження

258·10^-6

5.

Випадкові падіння

62·10^-6

11.

Убивства й навмисні ушкодження

117·10^-6

6.

Ураження при пожежі

48·10^-6

12.

Дія Радону-222, що міститься у повітрі приміщень

250·10^-6

Категорія

безпеки

Умови професійної діяльності

Ризик загибелі

1-ї людини за рік

I

Безпечні (працівники швейної, взуттєвої, текстильної, паперової, типографської, харчової та лісової промисловості)

<0,0001

(R< 1·10^-4)

II

Відносно безпечні (працівники металургійної, суднобудівної, вуглевидобувної промисловості, чавунно-ливарного, гончарного та керамічного виробництв, працівники промисловості загалом, а також працівники цивільної авіації)

0,0001...0,0010

(1·10^-4<R<1·10^-3)

III

Небезпечні (зайняті у вуглекоксівному та вулканізаційному виробництві, члени екіпажів риболовецьких траулерів; будівельні робітники, верхолази, трактористи)

0,0010...0,0100

(1·10^-3<R<1·10^-2)

IV

Особливо небезпечні (льотчики-випробувачі, члени екіпажів військових вертольотів, водолази)

>0,0100

(R>1·10^-2)

Відстань від входу до центра приміщення, м

Коефіцієнт К_вх при висоті дверного прорізу h, м

2

4

і ширині, м

1

2

4

1

2

4

1,5

0,1

0,17

0,22

0,2

0,22

0,3

3

0,045

0,08

0,12

0,07

0,1

0,17

6

0,015

0,03

0,045

0,018

0,05

0,065

12

0,007

0,015

0,018

0,004

0,015

0,02

24

0,004

0,005

0,007

0,001

0,004

0,015

Товщина шару матері-алу, см.

Коефіцієнт ослаблення дози - випромінювання і нейтронів

Бетон - 2,4 г/см³

Цегла - 1,84 г/см³

Грунт - 1,95 г/см³

Дерево - 0,7 г/см³

К_п

К_g

К_п

К_g

К_п

К_g

К_п

К_g

10

6,2

2,0

3,7

1,7

6,5

1,7

12

1,0

15

12

3,5

5,5

3,5

13

2,5

30

1,2

20

23

5,3

8,2

3,7

26

3,8

59

1,3

30

74

13

17

7,2

100

8,2

200

1,8

40

230

30

34

14

280

17

550

2,5

50

Таблиця 7

Примітка: При щільності забудови менше 10 % коефіцієнт приймається за одиницю.

Таблиця 7а

Для розрахунку протирадіаційного захисту сховища необхідно мати такі вихідні дані:

• тип сховища (вбудоване, окремо розташоване);

• місце знаходження сховища (в районі промислової, житлової або адміністративної забудови);

• кількість будівель у районі забудови і їх висота;

• щільність забудови;

• характеристику будівлі, під якою знаходиться сховище (матеріал стін і їх товщина, площа прорізів в огороджуючих конструкціях);

• товщина бетонного покриття сховища;

• товщина ґрунтової обсипки по покриттю сховища.

Приклад: Розрахувати коефіцієнт протирадіаційного захисту вбудованого сховища, якщо покриття сховища складається із 50 см бетону і 50 см ґрунту. Сховище розташоване в районі адміністративної забудови. Кількість будівель у районі забудови - 9, висота будівель - 30 м. Будівля, під якою знаходиться сховище, цегляна, товщина стін - 51 см, площа прорізів в огороджуючих конструкціях - 40 % .

Із таблиці 6 ДБН В2.25-97 знаходимо коефіцієнти К_g і К_п для бетону і ґрунту. Для бетонного покриття товщиною 50 см К_пб = 680 і К_gб = 66. Для ґрунтової обсипки товщиною 50 см К_{п гр. .}= 780 і К_{g гр} = 35.

К _п = К_пбК_gб = 680780 = 530400; К_g = К_gбК_{g гр.} = 6635 = 2376.

Із таблиць 7 і 7а знаходимо коефіцієнти К_заб. = 2,5 і К _буд. = 0,47.

Відповідно:

Згідно з формулою (38) ДБН:

Висновок: Коефіцієнт захисту К_з знаходиться в межах від 2000 до 3000, що дозволяє віднести сховище до 3 класу.

Тема практичного заняття 5.

„Розрахунок та визначення основних параметрів при землетрусі”

1.Загальні положення

Землетруси – це підземні поштовхи та коливання поверхні Землі, які спричинені природними явищами (тектонічними процесами – рухом літосферних плит, який зумовлений тепловими процесами всередині Землі), зміною активності Сонця і діяльності людини (будівництво штучних водосховищ, видобуток нафти і газу, підземні ядерні вибухи тощо).

Землетруси – одне з грізних стихійних явищ, яке порушує нормальну життєдіяльність значної частини населення на великих територіях, викликає загибель людей і великі матеріальні збитки.

В Україні в зоні сейсмічної активності перебуває майже 120 тис. км² території (близько 20% площі країни), проживає близько 11 млн. осіб, тут знаходиться значна кількість об’єктів промисловості. Сила можливих землетрусів оцінюється на рівні від 6 до 8 балів (за 12-бальною шкалою MSK-64). Сейсмонебезпечна зона охоплює території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Одеської, Закарпатської, Херсонської, Хмельницької областей.

Область виникнення підземного поштовху – осередок землетрусу – являє собою деякий об’єм у товщі Землі, в межах якого проходить процес вивільнення накопиченої енергії. Осередки землетрусу виникають на різних глибинах. Більша частина їх залягає в земній корі (на глибині порядку 20 – 30 км). У деяких районах відмічається велика кількість поштовхів, які виходять із глибин у сотні кілометрів (верхня мантія Землі). У центрі осередку умовно виділяють точку, яку називають гіпоцентром. Проекція гіпоцентру на поверхню Землі називається епіцентром. Лінії, що з’єднують на поверхні Землі пункти з однаковою інтенсивністю коливань (у балах) називаються ізосейсмами.

Осередок ураження при землетрусі – це територія, на якій сталися руйнування будівель, споруд, комунально-енергетичних мереж. Тут можуть виникати пожежі, вибухи та людські жертви. Енергія землетрусу вивільняється у вигляді пружних сейсмічних хвиль, що поділяються на об’ємні (поздовжні й поперечні) та поверхневі. Об’ємні (поздовжні) розповсюджуються від гіпоцентру до поверхні Землі з великою швидкістю (6–8 км/с), поверхневі мають значно меншу швидкість, але визначають руйнівну силу землетрусу на значній відстані від епіцентру.

Територія осередку ураження має форму кола і умовно поділяється на чотири зони:

• зона повних руйнувань – 11...12 балів;

• сильних руйнувань – 9...10 балів;

• середніх руйнувань – 7...8 балів;

• слабких руйнувань – 5...6 балів.

Кількість землетрусів, які щорічно реєструються на земній кулі, нараховують сотні тисяч, але більшість із них відносяться до слабких, і лише незначна частина досягає масштабів катастрофи. Вважається, що при інтенсивності землетрусу в епіцентрі нижче 5 балів осередку ураження не утворюється.

2. Методика визначення основних параметрів землетрусу

Основними параметрами землетрусу, що визначають розміри осередку ураження, є магнітуда М, енергія Е, інтенсивність І землетрусу.

Магнітуда М – це потужність землетрусу в балах за шкалою Ч. Ріхтера (0¸8,8 балів), що визначається як десятковий логарифм максимальної амплітуди зміщення ґрунту, виміряної на відстані 100 км від епіцентру.

Інтенсивність І характеризує ступінь руйнівної сили землетрусу, що залежить від глибини залягання осередку землетрусу і оцінюється за 12-бальною міжнародною сейсмічною шкалою MSK-64. Інтенсивність землетрусу визначається за формулами:

в епіцентрі:

I_e=1.5M-3.5lg´h+3, бал;

на відстані R від епіцентру:

I_R=1.5M-3.5lg+3, бал,

де: М – магнітуда М за шкалою Ч.Ріхтера, бал;

R – відстань від об'єкта до епіцентру, км;

h – глибина гіпоцентру землетрусу, км.

Наслідки підземних поштовхів проявляються у двох фазах:

• перша фаза характеризується приходом поздовжньої хвилі, що рухається всередині землі, яка, досягнувши об'єкта, викликає часто не руйнівні, але відчутні поштовхи.

Час приходу попереджуючої хвилі землетрусу:

t₁=/n_ng; с,

де: n_ng - швидкість руху поздовжніх хвиль, км/с;

• друга фаза характеризується сумарним впливом сейсмічних хвиль на об’єкт: поздовжніх і поверхневих. Останні збуджуються поздовжніми хвилями і йдуть від епіцентру поверхнею землі. Сумарна хвиля, що утворюється, має велику амплітуду і може викликати значні руйнування.

Час приходу руйнівної хвилі визначається за формулою:

t₂=h/n_ng +R/n_пов ; с,

де: n_пов - швидкість розповсюдження поверхневих хвиль, км/с.

Проміжок часу, потрібний для вжиття екстрених заходів захисту, визначається як різниця:

Dt= t₂-t₁ , с.

Приклад – розв’язання

На практиці для швидкої оцінки параметрів землетрусу доцільно користуватися номограмами. Наприклад, потрібно визначити параметри землетрусу і час для вжиття екстрених заходів захисту при таких умовах:

• глибина гіпоцентру землетрусу h = 4 км;

• амплітуда запису сейсмографом коливань ґрунту a = 20 мм;

• відстань від об’єкта А до епіцентру R = 25 км;

• швидкість поздовжніх хвиль v_ng = 6,2 км/с;

• швидкість поверхневих хвиль v_пов = 0,9 км/с.

1. За номограмою рис. 1 визначаємо магнітуду в епіцентрі землетрусу за умови заданого розташування сейсмостанції від епіцентру (300 км).

Поєднавши дані двох крайніх шкал, на перетинанні з середньою шкалою знаходимо М = 5,3 б.

2. За номограмою рис. 2 визначаємо інтенсивність землетрусу в епіцентрі:

І_е = 9 б.

Для визначення інтенсивності землетрусу на об’єкті А знаходимо відстань:

.

Тоді:

І_R = 6,2 б.

Таким чином, будівля потрапляє в зону слабких руйнувань, які характеризуються пошкодженням стін (тріщини, осипання штукатурки), дверей (перекоси коробів), вікон (перекоси блоків і вибиті шибки).

3. Визначаємо площу осередку ураження.

Для цього потрібно спочатку знайти відстань R₅ від епіцентру, що обумовлює межу з інтенсивністю землетрусу в 5 балів.

Поєднавши на номограмі рис. 1. величини на шкалах бальності (5б) і магнітуди (5,3 б), одержуємо, що

. Тоді .

Площа осередку ураження:

S = πR₅² = 3,14 · 54,8² = 9448 км².

4. Визначаємо час приходу першої хвилі землетрусу (попереджуючої):

Рис. 1. Номограма шкали бальності

5. Час приходу другої хвилі землетрусу (руйнівної):

6. Час для вжиття екстрених заходів захисту:

Δt = t₂ - t₁ = 28,4 – 4,1 = 24,3 с.

Таблиця 1

Характеристика землетрусу за дванадцятибальною шкалою MSK-64

11

Катастрофічний

Широкі тріщини в поверхневих шарах землі. Численні зсуви й обвали. Кам’яні будинки майже повністю руйнуються. Сильне викривлення залізничних рейок.

12

Сильно катастрофічний

Зміни в ґрунті досягають великих розмірів. Численні тріщини, обвали, зсуви. Виникнення водоспадів, відхилення течії річок, утворення загат на річках, озерах. Жодна споруда не витримує.

Магнітуда

за Ріхтером

Максимальна

інтенсивність

Типові ефекти

2,0 і нижче

I - II

Як правило, не відчувається населенням.

3,0

III

Відчувається деякими людьми у будівлях, пошкодження відсутні.

4,0

IV - V

Відчуває більшість людей, пошкодження будівель відсутні.

5,0

VI - VII

Незначні пошкодження будівель: тріщини у стінах.

6,0

VII - VIII

Помірні пошкодження: значні тріщини в слабких стінах, падіння незакріплених пічних труб.

7,0

IX - X

Значні пошкодження: руйнування будинків поганої будови, тріщини у міцних будівлях.

8,0 і вище

XI - XII

Повне руйнування будівель.

Ступінь вогнестійкості

Характеристика будівель та споруд

I, II

Усі основні конструкції виконані з негорючих матеріалів, причому аналогічні конструкції у будинків I ступеня мають більшу межу вогнестійкості

III

Несучі стіни виконані з негорючих матеріалів, а перекриття і перегородки (не несучі) - горючі і важкогорючі (дерев’яні тиньковані)

IV

Дерев’яні тиньковані

V

Дерев’яні нетиньковані

Ступінь вогнестійкості

Частини будинків та споруд

Несучі і самонесучі стіни, стіни сходових клітин

Заповнення між стінами

Сполучені перекриття

Міжповерхові і горищні перекриття

Перегородки (не несучі)

Проти- пожежні стіни

I

Негорючі 3год.

Негорючі 3год.

Негорючі 1год.

Негорючі 1,5год.

Негорючі 1год.

Негорючі 1год.

II

Негорючі 2,5 год.

Негорючі 0,25 год.

Негорючі 1 год.

Негорючі 0,25 год.

Негорючі 0,25 год.

Негорючі 4год.

III

Негорючі 2год

Него-рючі 0,25 год.

Горючі

Важко-

горючі 0,75 год.

Важко-

горючі 0,25 год.

Него-рючі 4год.

IV

Важко-

горючі

0,5год.

Важко-

горючі

0,25 год.

Горючі

Важко-

горючі 0,25 год.

Важко-

горючі 0,25 год.

Него-рючі 4год.

V

Горючі

Горючі

Горючі

Горючі

Горючі

Него-рючі 4год.

Матеріал

Щільність, г/см³

Питомо-масова швидкість вигорання, кг/ (м ²/хв.)

Температура, ⁰С

полум’я

займання

Деревина

0,55

0,72

1000

255

Пластмаса, полістирол

1,2

0,33

1000

350

Папір

1,0

0,35

1000

200

Гума

1,5

0,49

1000

270

Гас, дизельне паливо

0,8

0,85

1200/1100

30

Бензин

0,7

1,53

1250

10

Горючі гази

-

-

1500

-

Синтетичні смоли

1,0

0,5

1100

400 - 700

Речовина

Теплота вибуху

Q, кДж/кг

Речовина

Теплота вибуху

Q, кДж /кг

Аміак

18,6 х 10 ³

Метан

50 х 10³

Ацетон

26,6 х 10 ³

Метиловий спирт

20,9 х 10 ³

Ацетилен

48,3 х 10 ³

Пропан

46,4 х 10 ³

Н - бутан

Інформація про час розповсюдження полум’я (охоплення приміщення, цеху, будинку вогнем) дає змогу визначити початок, тривалість ліквідації пожежі і проведення рятувальних робіт.

Температура полум’я горючих речовин, що мають однакове пальне навантаження, визначає інтенсивність тепловиділення та ступінь небезпеки для конструкцій безпосередньо в осередку пожежі.

Інформація про середньооб’ємну температуру в приміщенні дає змогу визначити ступінь нагрівання конструкцій будівель, споруд, обладнання, КЕМ, можливість самозаймання речовин. Крім того, з’являється можливість визначити термін перебування людей у цехах, будівлях та спорудах без спеціального теплового захисту (допустима максимальна температура 60 – 70 ⁰С).

Температура поверхні стін із зовнішньої сторони є показником стійкості будівлі і визначає також можливість самозаймання матеріалів, що знаходяться біля стін, і наприкінці надає можливість спланувати заходи, котрі зменшують імовірність руйнування будівель та споруд і виникнення суцільної пожежі.

Розрахунок параметрів пожежі не може бути однаковим й у кожному конкретному випадку залежить від виду горючого матеріалу. Розрізняють:

• тверді горючі матеріали (ТГМ): деревина, папір, пластмаса тощо;

• рідкі горючі речовини (РГР): бензин, гас, мастила, нафта тощо;

• вибухонебезпечні речовини і гази.

При оцінці ПО необхідно враховувати, що пожежі, незалежно від їхнього виду та місця виникнення, розвиваються за однією й тією ж закономірністю і містять 3 фази (рис.1).

1 - фаза розвитку пожежі, триває з моменту загоряння до охоплення полум’ям усього приміщення. Температура полум’я при цьому зростає поступово протягом усієї фази. У цій фазі пожежу можна ліквідувати за короткий час обмеженими засобами;

2 - фаза стійкого горіння, характеризується появою найбільш небезпечного періоду, при якому температура полум’я досягає максимального значення. Фаза закінчується після вигорання 80 % маси горючих матеріалів;

3 - фаза догорання, тут швидкість горіння невелика, а температура різко знижується.

Рис. 1. Закономірності розвитку пожежі.

У випадку завалення стін закономірність розвитку пожежі закінчується на тій фазі, коли починається руйнування і настає період горіння та жевріння у завалах, який може продовжуватися тривалий час (доба і більше).

Можливість перенесення вогню з однієї споруди на іншу залежить від відстані між ними L і виникає, якщо:

L H₁ + H₂ + 15,

де: Н₁ і Н₂ - висота сусідніх споруд, м.

Якщо ж вогонь поширюється й охоплює 90 % будівель (споруд) ОГД, то пожежа класифікується як суцільна. Можливість виникнення суцільних пожеж залежить від ступеня вогнестійкості будівель (споруд) і щільності забудови території ОГД. Щільність забудови Щ визначається відношенням суми площ, зайнятих усіма спорудами, до загальної площі території об'єкта:

.

2. Методика оцінки пожежної обстановки на ОГД при горінні

твердих горючих матеріалів та рідких горючих речовин

Оцінка пожежної обстановки на ОГД здійснюється в такій послідовності:

1. Визначається ступінь вогнестійкості будівель і споруд (за табл.1).

2. Визначається межа вогнестійкості будівельних конструкцій (за табл.2).

3. Визначається маса пального навантаження m, кг/м²:

а) для матеріалів, що горять у твердому стані, величина пального навантаження визначається за формулою:

,

де: М - сумарна маса твердих горючих матеріалів (ТГМ) - тих, що знаходяться у виробництві і тих, що входять до складу конструктивних елементів будівель, кг.

F_п - площа приміщення (споруди), м².

б) для рідких горючих речовин (РГР) величина пального навантаження визначається за формулою:

,

де: М - маса пальної або горючої рідини, кг;

F_ргр - площа розливу рідини, м².

При вільному розливі:

,

де: ρ - густина рідини (за табл. 3),

δ - товщина шару горючої рідини, приймається 3 мм для рідких нафтопродуктів.

Якщо F_ргр > F_п, то за площу розливу приймається площа приміщення

F_п:F_pгр =F_п;

в) при спільному горінні твердих і рідких горючих матеріалів пальне навантаження РГР перераховується в пальне навантаження в умовній деревині (m_ум ), і для наступних розрахунків загальної величини пального навантаження використовується значення:

m_заг =m_тгм+m_ум , (1)

де: m_тгм - величина пального навантаження для ТГМ,

m_ум - величина пального навантаження РГР в умовній деревині.

Величина пального навантаження в умовній деревині - це маса деревини, що еквівалентна за кількістю теплової енергії фактичному горючому матеріалу. Дана величина знаходиться за співвідношенням:

, звідки , (2)

де: m_ргр - пальне навантаження рідкої горючої речовини, кг/м²,

Q_д, Q_ргр - теплотворна спроможність відповідно деревини та РГР, кДж/кг. Для бензину, наприклад, умовне пальне навантаження m_ум=3m_ргр, для гасу m_ум=3,14m_ргр._.

4. За табл. 3 визначається масова V_м чи середньомасова V_ср швидкість вигорання матеріалів. У випадку одночасного горіння різних матеріалів масова швидкість вигорання визначається як середньовиважене значення:

, (3)

де: і - кількість видів матеріалів, що вигорають.

5. За табл. 3 визначається температура полум’я Т_пл горючих матеріалів.

6. Визначається час розповсюдження полум’я τ_р з моменту загоряння до повного охоплення вогнем приміщення:

а) для матеріалів у твердому стані (ТГМ) даний параметр визначається за формулою :

, с, (4)

де: L - довжина приміщення, м,

V - швидкість поширення полум’я, м/с; для матеріалів, що згорають у твердому стані V=0,05 м/с; для горючих рідин (крім бензину) V=0,5м/с, для бензину =2,5 м/с;

б) для рідких горючих речовин (РГР) час τ_р з моменту загорання до повного охоплення вогнем рідини, що розлилася, визначається:

• при вільному розливі горючої рідини, коли F_pгр < F_c ,

; с, (5)

де: ρ - густина РГР, кг/м³;

М - маса РГР, кг;

δ - товщина шару РГР, м;

• при розливі РГР по всій площі приміщення

, с;

в) при спільному горінні ТГМ і РГР за тривалість 1-ї фази вибирається менша з двох величин (або τ_тгм , або τ_ргр ).

7. Визначається тривалість пожежі при горінні ТГМ чи РГР за формулою:

, (6)

де: m - величина пального навантаження, кг/м²,

V_м - масова швидкість вигорання матеріалу, кг/(м²· хв),

τ_п - тривалість пожежі, с.

При спільному горінні ТГМ і РГР тривалість пожежі визначається за формулою:

, (7)

де: m_заг - загальна величина пального навантаження, визначається за формулою (1);

V_ср - середньомасова швидкість вигорання матеріалів, визначається за формулою (3).

8. Визначається середньооб’ємна температура Т_об, ⁰С, у приміщенні:

а) для матеріалів, що згорають у твердому стані,

Т_об=504(0,67·m +2)^0,148 . (8)

У випадку завалювання будівлі до закінчення вигорання усього горючого матеріалу при розрахунках Т_р ураховується тільки та частина пального навантаження, що вигоріла:

, ,

де: m_виг - маса пального навантаження, що вигоріла, кг/м²;

m - величина пального навантаження, визначена на початок пожежі, кг/м²;

τ_п - тривалість пожежі за формулою (6) або (7), год.;

τ_обв - час, що пройшов з початку загоряння до початку руйнування будівельних конструкцій, год.;

τ_р - тривалість 1 фази, год., за формулою (4) або (5);

τ_мв - межа вогнестійкості будівельних конструкцій, год. (див. табл. 2);

б) для горючих рідин значення середньооб'ємної температури знаходиться за формулою (8), при цьому маса пального навантаження m = m_ум, і визначається за формулою (2);

в) при спільному горінні ТГМ і РГР значення середньооб’ємної температури визначається за цією ж формулою (8), при цьому маса пального навантаження m = m_заг і визначається за формулою (1).

9. Визначається температура поверхні стін із внутрішньої сторони приміщення, споруди Т_ст ⁰С:

Т_сб =133,14+440,31·lg(τ_п) . (9)

При завалюванні будівлі замість тривалості пожежі τ_п, год. у формулу (9) підставляють значення τ_обв, год. Для несучих сталевих конструкцій Т_сб = 350-400 ⁰С є критичною і призводить до їх руйнування.

Дана формула справедлива для визначення орієнтовного нагрівання типових стін із залізобетону, бетону, цегли товщиною 500-1000 мм і тривалості пожежі не менше 0,5 год. (при τ_п < 0,5 год. нагрівання практично не позначається на міцності стін).

10. Визначається послідовність розвитку пожежі. Можливі два варіанти: під час пожежі не відбувається руйнування конструкцій будівлі (τ_зав ≥ τ_п); під час пожежі відбувається руйнування конструкції будівлі (τ_зав < τ_п);

а) при τ_зав ≥ τ_п тривалість:

1- ї фази τ_1ф = τ_р;

2- ї фази τ_2ф = 0,5τ_п - τ_1ф;

3- ї фази τ_3ф = τ_п - (τ_1ф+τ_2ф);

б) при τ_зав<τ_п тривалість:

1- ї фази τ_1ф = τ_р;

2- ї фази (у першому наближенні) τ_2ф = 0,5τ_п - τ_1ф; потім аналізується співвідношення між τ_мв і τ_2ф; при цьому можливі також два варіанти:

τ_2ф< τ_мв та τ_2ф ≥ τ_мв.

При: τ_2ф < τ_мв:

τ_2ф = 0,5τ_п - τ_1ф;

τ_3ф = τ_мв - τ_2ф;

при τ_2ф ≥ τ_мв:

τ_2ф = τ_мв;

τ_3ф = 0,

де: τ_р - час із моменту загоряння до повного охоплення вогнем приміщення, год.; τ_п - тривалість пожежі, год.

При τ_1ф +τ_2ф = τ_обв 3-я фаза відсутня (τ_обв - час, що пройшов з початку пожежі до початку руйнування конструкцій, год.); τ_мв - межа вогнестійкості будівельних конструкцій, год. (див. табл. 2).

У випадку, коли τ_1ф + τ_2ф > τ_{обв ,} 3-я фаза пожежі відсутня, а тривалість 2-ї фази визначається за формулою:

τ_2ф = τ_обв - τ_1ф

11. Визначається можливість виникнення суцільної пожежі, залежно від щільності забудови території ОГД і ступеня вогнестійкості будівель і споруд.

Суцільні пожежі можуть утворюватись при забудові будівлями та спорудами:

- 1-го і 2-го ступеня вогнестійкості та Щ >30%;

- 3-го ступеня вогнестійкості та Щ > 20%;

- 4-го і 5-го ступеня вогнестійкості та Щ > 7%.

Результати оцінки пожежної обстановки з відповідними висновками заносяться в підсумкову таблицю.

Приклад оформлення підсумкової таблиці:

Величина пального навантаження, кг/м²

Масова швидкість згорання матеріалів,

кг/м²/хв.

Температура полум'я згорання

матеріалів, ^оС

Час від загорання до повного охоплення полум'ям приміщень, год.

Тривалість пожежі (розрахункова), год.

Середньооб’ємна температура в будівлі, ^оС

Температура стін, ^оС

Модельний цех, горіння ТГМ

III

0,75

60

1,12

1200/ 1000

0,57

4,1

746

239

Тривалість фаз пожеж

Виникнення суцільних пожеж

Термін ліквідації пожежі

Заходи з підвищення пожежної безпеки цеху

1-ї

2-ї

3-ї

Модельний цех, горіння ТГМ

0,32

0,25

-

+

За перші 0,32 год. провести рятувальні роботи і ліквідувати пожежу. Якщо пожежа не ліквідована, то вжити заходів щодо її локалізації.

Проаналізувати і виключити можливість спалаху джерела. Збільшити межу вогнестійкості будівлі до 0,75 год. шляхом підвищення межі вогнестійкості несучих перегородок. Знизити пальне навантаження, доводячи його до потреб технологічного процесу для однієї зміни.

Ступінь вогнестійкості

Межа вогнестійкості конструкцій, год.

Величина пального навантаження,

кг/м²

Масова швидкість згорання матеріалів,

кг/м²/хв.

Температура полум’я згорання матеріалів, ^оС

Час від загоряння до повного охоплення полум’ям приміщень, год.

Тривалість пожежі (розрахункова), год.

Середньооб’ємна температура в будівлі,

^оС

Температура стін, ^оС

Деревообробний цех, горіння ТГМ

III

0,25

50

0,72

1000

0,1

1,1

855

154

Тривалість фаз пожежі, хв.

Виникнення суцільних пожеж

Термін ліквідації пожежі

Заходи з підвищення пожежної безпеки цеху

1-ї

2-ї

3-ї

Деревообробний цех, горіння ТГМ

6

28,5

34,5

+

За перші 6 хвилин ліквідувати пожежу первинними засобами пожежогасіння. Якщо пожежа не ліквідована, то вжити заходів щодо її локалізації.

Проаналізувати і виключити можливість спалаху джерел займання. Знизити пальне навантаження, скоротивши період зберігання готової продукції в цеху до технологічних норм (4 год.).

Варіанти

Тематика практичної роботи

Рекомендована література

1

Ризик та небезпека в предметній діяльності

3, 1, 20

2

Ризик, його чинники та причини ризикової поведінки

3, 1,

3

Ризик, оцінка небезпеки

11, 9, 8, 2

4

Основні принципи управління ризиком

6, 10, 5

5

На прикладі реальних подій та ситуацій показати, як застосовуються на практиці основні принципи управління ризиком

3, 2, 1

6

Європейська програма навчання у сфері наук з ризиків

6, 4, 2

7

Завдання законодавства про охорону здоров’я. Права громадян у царині охорони здоров’я.

Основні принципи охорони здоров’я

19, 10, 11

8

Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях

21, 20

9

Організація першої долікарської допомоги на підприємствах, в установах та організаціях

1, 8

10

Характеристика сильнодіючих отруйних речовин та їх влив на організм людини

20, 14,

11

Соціально-політичні небезпеки

1, 8, 11

13

Людина в міському середовищі

13, 19

14

Своєрідний характер впливу електричного струму на організм людини

1, 8, 10

15

Біологічні фактори небезпек

18, 19

16

Безпека людини - невід’ємна складова характеристики стратегічного напряму

розвитку людства

19, 17

17

Діяльність - специфічно людська форма активності, необхідна умова існування людського суспільства

1, 10, 8

18

Менеджмент у системах “людина - життєве середовище”

16, 10

19

Ієрархія систем “людина - життєве середовище” від рівня системи з однією особою до загальнолюдської системи

1, 2, 11

20

Людина як компонент системи “людина - життєве середовище” і як елемент життєвого середовища

20, 1, 18

21

Характеристика шкідливих хімічних речовин та їх вплив на навколишнє середовище і людину

9, 10

22

Найвідоміші техногенні катастрофи на території України

18, 10

23

Загальні закономірності прояву природних стихійних лих

18, 9, 11

24

Характеристика найбільш руйнівних стихійних лих в історії людства

16, 15, 10

25

Організація ліквідації надзвичайних ситуацій

17

26

Пожежі, вибухи та аварії на виробництві

13

27

Дії людини під час землетрусу

13, 11, 8

28

Причини, наслідки вибухонебезпечних речовин, матеріалів

13, 12

29

Надзвичайна ситуація, викликана ядерним вибухом

16, 9, 8

30

Забруднення НС радіоактивним цезієм – 137 (¹³⁷Cs)

15, 11, 5

31

Стихійні лиха природного походження та вплив на людську діяльність

14, 10

32

Техногенна небезпека та заходи подолання негативних наслідків аварій та катастроф

11,8

33

Характеристика шкідливих хімічних речовин та їх вплив на навколишнє середовище і людину

3. Оформлення звіту про практичну роботу

Практична робота виконується студентом відповідно до варіанту, визначеному викладачем. Текстова частина викладається на стандартному папері формату

А – 4 з однієї сторони.

Вимоги до оформлення:

1. Поля: верхнє, нижнє - 15 мм, праве – 10 мм, ліве – 20 мм.

2. Формули пишуться по центру (нумерація формул праворуч) і нумерація у межах розділу.

3. Малюнки та таблиці розміщуються на окремих листках і повинні мати нумерацію у межах розділу.

4. Посилання на літературні джерела здійснюють шляхом зазначення у дужках номера, під яким та чи інша друкована праця наведена у списку використаної літератури.

Захист звіту практичної роботи відбувається у терміни, які спільно обумовлені студентом і викладачем.

Використана література

1. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів ВЗО. - К., 2005. - 320 с.

2. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. - Суми, 1999. - 301 с.

3. Дикань С.А., Білоус І.О. Кількісне оцінювання ризиків для здоров`я людини / Методичний матеріал до виконання самостійної роботи з дисципліни „Безпека життєдіяльності” для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання. - Полтава: ПолтНТУ , 2005. - 28 с.

4. Норми радіаційної безпеки України. НРБУ-97.

5. Константінов М.П., Журбенко О.А. Радіаційна безпека: Навч. посібник. – Суми, 2003. - 151 с.

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навчальний посібник. - Львів, 1999.

7. СНиП 2.09.02-85. Производственные здания. – М. – 1986.

8. Законодавство України про охорону навколишнього середовища. К.: Парламентське видавництво, 2000.

9. Прогнозування хімічної обстановки при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах і транспорті. Збірник допоміжних таблиць С.А.Дикань. – Полтава: ПолтНТУ, 2003. - 19 с.

10. Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України. Т.1,2 -К., 1998.

11. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2003. – 455 с.

12. Каммерер Ю.Ю. Защитные сооружения гражданской обороны. М.: Энергоатомиздат. – 1985.

13. СНиП 2.01.02-85. Противопожарные нормы. – М. – 1986.

14. Алексеев Н.А. Стихийные явления в природе. – М.: Просвещение, 1988.

15. Константінов М.П., Журбенко О.А. Радіаційна безпека: Навч. посібник. – Суми, 2003. - 151 с.

16. Рязанов И.А. Великие катастрофы в истории Земли. – М.: Наука, 1984.

17. Прогнозування хімічної обстановки при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах і транспорті. Збірник допоміжних таблиць С.А.Дикань. – Полтава: ПолтНТУ, 2003. - 19 с.

18. Вернадський В.С. Биосфера и ноосфера - М.: Наука, 1989. Буянов В.М. Первая медицинская помощь - М.: Медицина, 1987.

19. Навчальна програма нормативної дисципліни „Безпека життєдіяльності для вищих навчальних закладів освіти”. Розробники В.В.Зацарний, В.Г.Мазур, В.М. Мосговий - К. Міністерство освіти 1999.

20. Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України. Т.1,2 -К., 1998.

21. Захарченко М.В., Орлов М.В., Голубєв А.К. та ін. Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах виробництва, побуту та у надзвичайних ситуаціях. Навчальний посібник. - К.: 1996.