Засоби міжфразового зв’язку між елементами тексту служать і займенники у поєднанні з іменниками, що втратили своє лексичне значення і вживаються для узагальненого позначення найрізноманітніших явищ: справа, діло, картина і т. под.
Замість лексичного повтору в ролі засобу міжфразового зв’язку виступають і синоніми вжитих раніше слів. Виконуючи ту ж функцію, що й повтор, синоніми разом з тим збагачують і урізноманітнюють висловлення.
Широке застосування знаходять і ті слова та вирази, що семантично зближуються з певним словом лише в умовах контексту, так звані контекстні синоніми. Найчастіше вживаються такі засоби міжфразового зв’язку у публіцистичних творах. Нерідко їх виносять у заголовки газетних і журнальних статей. Наприклад, живі сейсмографи (тварини, що здатні відчувати наближення землетрусу); урожай голубих полів (улов риби); крилата піхота (десанті війська) і т.п. такі перифрастичні звороти відзначаються образністю і не тільки семантично стають текстом, але й посилюють його емоційність.
Засоби створення предметно-логічної сітки висловлювання.
Поряд із текстами, в яких є один виразно-окреслений предметний центр, через який реалізується тема і задум автора, є й так, що охоплюють широке коло предметів, явищ і подій. У цьому разі значну роль у структурі тексту відіграють слова одного семантичного ряду, тематично близькі групи слів.
Велику роль в організації тексту можуть відігравати й слова протилежної семантики, за допомогою яких створюються контрастні картини, забезпечуються зіставлення двох різко відмінних тематичних ліній. Досить часто це спостерігається в публіцистиці, поезії.
Оскільки в описі вирішальне значення має зображення ознак предметів, велику роль у таких текстах відіграють прикметники і похідні від них дієслова.
У розгортанні змісту винятково велика роль дієслів. Тут важливий не тільки вибір самих лексем, які мають передати послідовність дій але й їх часово-видові форми. Семантичною значимістю наділені і граматичні показники дієслів. Одноразові дії передані формами майбутнього часу доконаного виду (обере, стане, заплющить), довготривалі - формою теперішнього часу. Така послідовність у виборі форми - одна з умов смислової цілості тексту, єдності викладу.
Урізноманітнюють висловлювання, зберігаючи його предметну основу, і загальні назви, вжиті замість власних, і родові поняття замість видових. В обох цих випадках маємо заміну слова вужчої семантики словом ширшої.
Поширеним засобом міжфразового зв’язку є назви, ужиті в переносному значенні, - метафори і метонімії.
Можна помітити певні закономірності вживання часово-видових форм у різних типах мовлення. Статичний опис певного об’єкта здебільшого витримується у рамках теперішнього часу. Але тоді, коли опис тісно переплітається з розповіддю, у ньому частіше домінують форми минулого часу від дієслів недоконаного виду. Для розповіді з її послідовним розгортанням подій найбільш природними є форми минулого часу від дієслів доконаного виду. Вживання у розповіді дієслів недоконаного виду у формі минулого часу не дозволяє показати послідовність дій, всі вони сприймаються як одночасні, і така розповідь зближується з описом. Ще більшою мірою це виявляється при застосуванні у розповіді теперішнього часу.
Отже, єдиний часовий план у вживанні дієслів певного виду служить для зв’язку речень у єдину смислову цілість.
Можливі і зміщення часового плану опису чи розповіді (наприклад, у розповіді поряд з минулим часом теперішній, поряд з формами недоконаного виду минулого часу, форми доконаного виду з результативним значенням), завжди семантично або стилістично мотивованим.
У роздумах найчастіше спостерігається дієслівні присудки у теперішньому часі у значенні постійної дії.
Мовні засоби впорядкування висловлювання.
У текстах різних стилів і типів мовлення знаходять застосування специфічні групи слів, за допомогою яких мовець полегшує адресатові сприймання логіки викладу, послідовності розгортання змісту.
В розповідних текстах з їх розвитком дії у часі до таких слів належать слова з темпоральним значенням. Здебільшого це обставини: одного разу, раптом, незабаром, пізніше, за кілька днів, і т.п. типовим для описових текстів є слова з просторовим значенням - попереду, зліва справа, позаду, поблизу, трохи далі.
У текстах, де висловлено певні міркування поширеними засобами зв’язності служать слова, що вказують на послідовність певних аргументів, на характер певної частини висловлювання. Це вставні слова типу по-перше, по-друге, з одного боку, за повідомленням в пресі, навпаки, таким чином, отже, як бачимо та ін.
Дуже виразним засобом міжфразового зв’язку у тексті є речення узагальненого змісту, які вимагають переліку, ряду, однотипних фактів в подальшому викладі. Функції таких речень дуже нагадує функцію узагальнюючих слів при однорідних членах речення. Для зв’язку речень у ССЦ використовуються і члени речення, зміст яких стосується й наступних синтаксичних одиниць. Найчастіше це обставини, розташовані на початку речення, яким відкривається ССЦ. Засобом зв’язку між реченням у складі ССЦ є синтаксична неповнота за допомогою якої одне або кілька наступних речень прив’язується до попереднього. У монологічному тексті, в якому йдеться про події, виконувані одним і тим же суб’єктом пропускається підмет, що міг би бути виражений за допомогою лексичного повтору або семантичного еквіваленту, вжитого у попередньому реченні слова. Трапляється у ролі граматичного засобу міжфразового зв’язку і неповні речення, в яких відсутні інші компоненти.
Засоби вираження логічних відношень між частинами.
Найважливішими з цих засобів є сполучники, головним чином сурядні. Сполучники сурядності з’єднують синтаксичні елементи різних рівнів - сполучення, складні синтаксичні цілі.
Для вираження логічних відношень між компонентами тексту (як окремими реченнями так і розгорнутими фрагментами) виступають і сполучник підрядності адже (причина), частка же у сполучниковій функції (протиставлення), часка навіть (логічне виділення одного з однотипних явищ), вставне слово навпаки (протилежність). Смислова роль таких слів у тексті така сама, як і в структурі простого чи складного речення.

1.2 Стан досліджуваної проблеми в шкільній програмі, методичній та навчальній літературі

Тривалий час в методиці не розглядалося питання про те, як вчити молодших школярів з'єднувати речення у зв'язні висловлювання, дотримуючись мовних норм. Воно не розглядалось тому, що одиницею монологічного мовлення вважалось речення, а не текст, а ознайомлення з мовними засобами обмежувалося роботою над словами і їх формами, над словосполученнями і окремими реченнями. Але ж у процесі спілкування речення функціонують не самі по собі, а як структурні компоненти тексту. Тому завдання практичного оволодіння мовою не може бути розв'язане без постійної уваги до структури тексту.
Не були предметом уваги і засоби зв’язку між реченнями в тексті. Навіть при розгляді тих тем, усвідомлення яких неможливе без виходу за межі речення (роль синонімів у мовленні, значення займенників, специфіка неповних речень) не передбачалося необхідних спостережень і висновків. Функція сполучників розглядалась теж тільки в межах речення.
Під час вивчення писемного монологічного мовлення (написання переказів і творів) головна увага приділялася лексико-смисловій та композиційній побудові, у той час як власне мовна організація роботи залишалася поза увагою. Усе це спричиняло те, що знання учнів про закономірності зв’язного мовлення нерідко виявлялися розрізненими, безсистемними і тому не могли стати основою для формування умінь і навичок, і учні не оволодівали вмінням самостійно створити текст.
Таким чином, слід забезпечити, щоб робота над текстом, по-перше, здійснювалася систематично, по-друге, щоб на кожному етапі навчання теоретичні відомості не лише повторювалися, а й поглиблювалися відповідно до тих явищ, які в цей час опрацьовуються.
З точки зору досліджуваної проблеми слід проаналізувати програму і навчальну літературу для учнів початкових класів.
У діючих програмах і підручниках посилено теоретичну сторону навчання зв’язного мовлення, що зумовлено пізнавальними і практичними проблемами шкільного курсу. Озброєння учнів знанням лінгвістичних основ побудови зв’язних висловлювань типів і стилів дозволить дати учням знання, що відповідають сучасному рівневі розвитку науки, посилити практичне оволодіння зв’язним висловлюванням в усній і писемній формах.
Ознайомлення з елементами лінгвістики тексту зосереджено у розділі "Текст", де на засвоєння теоретичних відомостей відведено по класах таку кількість годин: у 2 класі - 8 год., у 3 класі - 13 год. ., у 4 класі - 13 год. З урахуванням вікових особливостей передбачено ознайомлення учнів з текстом, його темою та метою, заголовком, будовою тексту, абзацом, засобами зв’язку, типами текстів. Програмою передбачено виконання різноманітних вправ і завдань, що сприяють розвитку мовлення учнів, перераховуються види творчих робіт в усній і писемній формах, які зокрема забезпечують формування і закріплення вмінь і навичок зв’язного мовлення.
При вивченні розділу “Текст” молодші школярі ознайомлюються з текстами різних типів: розповідями, описами, міркуваннями, вчаться правильно їх будувати, ведуть спостереження за особливостями художніх та науково-популярних текстів.
Систематична робота над текстом служить основою для формування в учнів мовленнєвих умінь і навичок та дає змогу спостерігати, всебічно аналізувати й узагальнювати різноманітні лексичні та граматичні явища в їх органічних взаємозв’язках. Велика увага приділяється вмінню стежити за розвитком думки під час слухання або читання, помічати в тексті і виділяти голосом слова, найважливіші для висловлення думки, осмислено членувати текст на складові частини, визначати головну думку тексту.
Постійно звертається увага на формування умінь поєднувати речення в текст, дотримувати логіки викладу, будувати текст з наявними в ньому складовими частинами (зачином, основною частиною і кінцівкою). Працюючи над текстами, слід спрямовувати роботу на запобігання мовних помилок, а також на удосконалення дитячих висловлювань за змістом і за формою.
У нових програмах для 4-річної школи передбачено ознайомлення учнів із засобами зв’язності. Однак із існуючої багатоманітності засобів зв’язку відібрано лише деякі лексичні засоби - займенники, повтори, слова, близькі за значенням. Доцільно розширити в учнів уміння будувати зв’язні висловлювання, зосереджувати їхню увагу не лише на внутрішній функції частин мови, їх синтаксичній ролі в реченні (як це передбачено діючою програмою), але й на здатності частин мови виконувати ще й зовнішню функцію - служити засобами зв’язку в тексті.
Проаналізувавши матеріал підручників з української мови слід зробити висновок про те, що в них є деякі вправи, які могли б сприяти розвитку у школярів умінь і навичок будувати текст, але треба збільшити їхню кількість.
Питання лінгвістики тексту розглядали такі лінгвісти, як Тураєва З.Я., Гальперін І.Р., Лосєва Л.М., Мельничайко В.Я., Кожевнікова К.А., Ладиженська Т.А., Плющ М.Я., Грипас Н.Я., Варзацька Л.О., Бадер В.І., Брагіна Т.А., Вашуленко М. С., Кравчук Д.М. та ін
У дослідженнях методистів (В.І. Бадер, Т.А. Брагіна, Л.О. Варзацька, М.С. Вашуленко, Д.М. Кравчук) доводиться принципова доцільність і можливість введення відомостей з лінгвістики тексту в практику навчання молодших школярів і формування на цій основі комунікативно-мовленнєвих умінь, що вже частково реалізовано в підручниках рідної мови.
У працях Тураєвої З.Я., Гальперіна І.Р., Лосєвої Л.М., Мельничайка В.Я. розглядаються основні питання лінгвістики тексту, такі як семантика тексту, структурна організація, ССЦ, абзац, засоби міжфразового зв’язку.
Посібники лінгвістів знайомлять читача із становленням лінгвістики тексту як нової області мовознавства, з основними напрямками її розвитку. Наприклад, З.Я. Тураєва розкриває такі поняття як “одиниці тексту”, ”категорії тексту". Розкриває вона і онтологічні та гносеологічні особливості тексту. [Тураєва]
Л.М. Лосєва розкриває закономірності побудови тексту. Вона детально описує способи зв’язку речень у ССЦ, знання яких необхідні для правильного мовного оформлення висловлювання. Головним завданням даного посібника Л.М. Лосєвої стало розкриття механізму побудови текстів. [Лосєва]
Деякі автори крім відомостей про семантику тексту, його структуру, зв’язки в тексті, описують типи, стилі мовлення [Плющ, Грипас] та жанри мовлення [Кравчук]
Великий внесок у дослідження лінгвістики тексту зробив Гальперін І.Р. Його праця ”Текст как объект лингвистического исследования” присвячена проблемам лінгвістики тексту. У цій роботі виявлені найбільш характерні особливості структури тексту, його граматичні категорії, їх взаємодія і подана класифікація різноманітних видів текстової інформації. В основу аналізу, проведеного на великій кількості ілюстративного матеріалу покладена одиниця більша і складніша, ніж речення.
Завдання цього дослідження-описати та проаналізувати ознаки тексту, ввести їх в ранг граматичних категорій і показати взаємозв’язок і взаємообумовленість, які забезпечують акт комунікації в його прагматичній спрямованості.
Для розвитку методики викладання мови вирішальними були 80-ті роки, саме в галузі розвитку зв'язного мовлення учнів. Під керівництвом Т.О. Ладиженської групою методистів створено міжпредметну програму "Речь". До цієї програми входила і практична робота над зв'язним мовленням з урахуванням теорії синтаксису цілого тексту. Виділивши чотири ознаки тексту (тематичну, смислову, структурну та граматичну єдність), автори програми вчать школярів будувати зв'язки між реченнями в тексті, орієнтуючись на створення не тексту взагалі, а тексту певного типу. Мовленнєві вміння формуються на основі теоретичних знань. У програмі враховано тенденцію підпорядкування вивчення граматичного матеріалу завданням розвитку мовлення. [ладиж].
В.Я. Мельничайко у посібнику "Лінгвістика тексту в шкільному курсі української мови". Подає рекомендації щодо ознайомлення молодших школярів із процесом побудови тексту в системі розвитку зв'язного мовлення (підготовки, написання, редагування, зв'язних висловлювань). Розкрито відомості про текст, поняття про текст, його структурну організацію, залежність структури від типу і стилю висловлювання, взаємовідношення між ССЦ і абзацом, види і засоби міжфразового зв'язку. Відповідно до діючої програми вони мають стати теоретичною основою розкриття питання розвитку зв'язного мовлення учнів. У методичній частині посібника запропоновані рекомендації проведення роботи над текстом у зв'язку з вивченням лексики, морфології і синтаксису, а також у системі розвитку зв'язного мовлення школярів.
У посібнику Н. Політової "Развитие речи учащихся начальных классов на уроках русского языка" викладено методичні рекомендації до занять з розвитку мовлення учнів початкових класів на уроках російської мови. Крім деяких аспектів методики розвитку мовлення, що висвітлюється в теоретичній частині посібника, подаються рекомендації до проведення основних занять з розвитку мовлення, вправ підготовчого характеру до написання переказів і творів. [політова]
Окремі дослідження з питань вивчення елементів лінгвістики тексту в початкових класах в останні десятиліття здійснювалися в методиці навчання української мови.
У посібнику "Писемне мовлення учнів 1-3 класів" Д.М. Кравчука розкриваються основні питання змісту, організації і методів роботи з розвитку зв'язного мовлення учнів 1-3 класів. Автор описує текст, як основну одиницю зв'язного мовлення, його структуру, семантику^, зв'язки, типи і стилі мовлення з характерними для них мовними засобами; жанри мовлення; дає аналіз існуючих методів навчання зв'язному висловлюванню, пропонує види робіт з розвитку навичок і вмінь зв'язного писемного мовлення та методику їх проведення.
М.С. Вашуленко пропонує вчителям посібник "Удосконалення змісту і методики навчання української мови в 1-4 класах" [Вашуленко], в якому ставить за мету допомогти вчителям усвідомити ті науково-методичні засади, на яких грунтується здійснювана нині перебудова початкового курсу української мови. Значна увага приділяється "Тексту", як новому, нетрадиційному розділові програми: ознайомлення учнів із типами текстів, їх структурою, характерними особливостями.
У статтях, дисертаційних дослідженнях В.І. Бадер, В. О Собко, Головко, С.В. Юртаєва, М.І. Вишні, Н.А. Гац, О.Н. Хорошовської, розроблено нові шляхи мовленнєвого розвитку молодших школярів. Значна увага приділяється питанням розвитку мовлення на основі тексту, використанню засобів зв'язку між його елементами.
Аналізуючи методичну літературу, можна зробити висновок: з питань навчання учнів будувати зв'язні висловлювання шляхом ознайомлення їх із використанням засобів міжфразового зв'язку накопичено чималий досвід. Стосовно методики навчання молодших школярів цей аспект розвитку мовлення на уроках рідної мови досліджений недостатньо. Потребує
поглибленого розгляду, зокрема, питання розвитку мовленнєвих умінь учнів початкових класів шляхом ознайомлення їх із використанням частин мови в ролі засобів міжфразового зв'язку.
Внесення до сучасного курсу української мови елементів лінгвістики тексту дало змогу значно підвищити рівень засвоєння молодшими школярами комунікативних умінь. Разом з тим вивчення типових недоліків учнівських висловлювань дозволяє зробити висновок, що навчання школярів будувати систему структурно-семантичних зв’язків між елементами тексту ще далеке від завершення. Причину цього вбачають у недостатньо дослідженні лінгводидактичних засад розвитку зв’язного мовлення учнів початкових класів.
Не розробленість проблеми у методичному аспекті виявляється у відсутності чітких рекомендацій щодо опрацювання лексико-граматичного матеріалу в органічному взаємозв’язку з розвитком мовлення учнів. У результаті цього одержувані молодшими школярами відомості з граматики недостатньо спрямовуються у русло удосконалення мовленнєвих умінь і навичок.
Недостатнє дослідження лінгвістичних засад розвитку зв’язного мовлення учнів початкових класів не могло не позначитися на програмах, підручниках, навчальних посібниках, методичних рекомендаціях для вчителів. Чинними програмами і підручниками з української мови передбачено ознайомлення учнів із засобами зв’язності. Однак з існуючої багатоманітності дібрано лише деякі лексичні засоби.

1.3 Психолого-педагогічні передумови формування у молодших школярів уміння будувати текст

Будуючи зв’язне висловлювання (усне чи письмове), мовець спирається на наявний у нього запас слів і граматичних моделей. Це матеріал довгочасної пам’яті. Другий компонент довгочасної пам’яті - запас уявлень і понять, набутих у різні моменти життя.
Крім довгочасної пам’яті у процесі мовлення важлива роль належить оперативній пам’яті. Вона діє декілька секунд: вибирає із довгочасної пам’яті синтаксичні схеми і включає в неї слова. Сутність оперативної пам’яті зводиться до двох функцій:
утримання двох написаних чи сказаних слів під час побудови речення;
випередження двох сусідніх синтаксично пов’язаних слів. І так у ланцюгу всього речення і тексту. [Дорошенко]
Створення монологу починається із авторського задуму. Він теж формується у механізмі утримання і випередження, але стосується не окремого речення, а всього висловлювання, спрямовує увесь хід думки під час його побудови.
Авторський задум народжується із певних мотивів спілкування. Виникає бажання, потреба розповісти про якісь події, довести своє твердження, описати суттєві ознаки явищ дійсності, які ми сприймаємо. З огляду на певну мету і ситуацію мовлення виявляються намір, про що ми скажемо, як, з якою метою.
Орієнтація у завданнях і обставинах спілкування - це перший етап структури мовленнєвої діяльності. І саме на цьому етапі мовець стикається із об’єктивною трудністю, пізнаючи предмети дійсності, наша свідомість приймає їх нерозчленовано, цілісно. Для того, щоб передати послідовно думки про предмет, який ми сприймаємо, слід вичленити його ознаки у їх взаємозв’язках; визначити, які з них головні і підпорядкувати їм другорядні, уточнюючі, пояснюючі; передати цю складну залежність ознак предметів відповідними мовними засобами. Виклад має бути таким виразним і чітким, щоб той, до кого звернене наше мовлення, міг одержати точне уявлення про предмет, який ми сприймали і повідомляли про нього. Іншими словами, під час побудови тексту виникає необхідність стати на точку зору адресата нашого мовлення, чітко уявити хід усієї думки, тобто необхідний випереджуючий синтез усього тексту.
Другий етап мовленнєвої діяльності - планування. Автор обмірковує попередній план розгортання задуму. Намічає основну тезу висловлювання, його серцевину, знаходить підхід до цього центру, потім обдумує висновки і кінцівку. Цей план спочатку схематичний, не розгорнений у деталях. Він безперервно уточнюється, змінюється у процесі творчості.
Коли якась частина висловлювання знайшла своє вираження, автор, обмірковуючи дальший хід думки приймає до уваги те, що вже створено. Зміст уже побудованого фрагменту постає в узагальненому вигляді. Промовлені або написані слова перетворюються на код внутрішнього мовлення - зорові уявлення, різноманітні схеми, блоки. У такому ж коді проходить планування і наступних частин твору.
Працюючи над продовженням висловлювання, автор порівнює компоненти свого тексту з кращими варіантами, вносить поправки, коригує своє мислення. Передача думки мовними засобами та удосконалення свого мовлення - це наступні етапи структури мовленнєвої діяльності - третій і четвертий.
Процес творення тексту включає такі необхідні 4 етапи:
1) орієнтування в умовах спілкування;
2) планування ходу думки;
3) добір найбільш необхідних мовних засобів для їх вираження;
4) забезпечення зворотного зв’язку.
Всі ці етапи монологічного мовлення постійно змінюють один одного, перебувають у постійній взаємодії.
Виділяють 4 групи узагальнених умінь зв’язного мовлення, яким треба навчити школярів, щоб вони могли викладати свої думки і почуття повно, чітко:
інформативно-змістові;
структурно-композиційні;
граматико-стилістичні;
редагування.
Ці способи мовленнєвої діяльності співвідносяться з основними етапами творення тексту (орієнтовний план, реалізація, контроль).
Група інформативно-змістових умінь забезпечує оволодіння змістом повідомлення. Вона включає уміння орієнтуватися в умовах спілкування, усвідомлювати тему і основну думку висловлювання та добирати необхідний матеріал.
Будь-яке висловлювання розпочинається з орієнтації у ситуації спілкування, аналізуються умови, мотиви мовлення: з’ясовується для чого створюється дане висловлювання (з метою спілкування, повідомлення чи впливом на співбесідника), для кого воно призначене. Якщо ж аналіз умов здійснено правильно, будувати саме висловлювання уже не важко, оскільки програма його визначається переважно завданнями і обставинами.
Мотив мовлення виникає у дітей в зв’язку з яскравими враженнями, коли вони зримо уявляють обстановку, ті місця, тих людей, про яких вони розповідають, чітко усвідомлюють функції мовлення.
Розпочинаючи роботу над побудовою тексту, будь-який мовець повинен чітко уявляти, про що він хоче розповісти, для чого, як, яким способом буде викладати свої думки.
Тема висловлювання - це питання, яке вирішує автор, це те, про що у творі розповідається. Основна думка - це відповідь на поставлене темою питання. Розв’язуючи дане питання автор добором фактів, мовних засобів, послідовністю, способом і стилем викладу матеріалу виражає основну думку твору. Без чітко вираженої мети, основна думка мовлення стає беззмістовною, перестає слугувати меті спілкування.
Завдання усвідомити тему та її межі, підпорядкувати свій виклад основній думці вимагає оволодіння уміннями добирати матеріали для висловлювання, фіксувати його, користуватися ним у творчій праці.
У дітей ще недостатньо сформовані вміння порівнювати схожі явища, робити висновки, узагальнювати. Тому під час підготовки до твору їм важко підібрати з того, що вони бачать, найістотніше, те, що стосується теми, відкинути другорядне, що не відповідає задуму. Потрібно прищепити дітям навички самостійної роботи над книгою, картиною, навчити способам фіксації своїх спостережень, вражень, роздумів.
Збір матеріалу для висловлювання безпосередньо зв’язаний із систематизацією. Це складне уміння, яке включає ряд мислительних операцій.
Потрібно навчити дітей:
1. аналізувати зібраний матеріал, відбирати у ньому те, що необхідно для розкриття задуму;
2. групувати зібраний матеріал, пов’язуючи між собою факти, думки в окремі частини висловлювання (мікротеми);
3. визначити, у якій послідовності доцільно розташувати ці логічно завершені частини;
4. продумувати смислові зв’язки між частинами тексту і сусідніми реченнями та знаходити словесне вираження цих зв’язків;
5. виділяти особливо значимі для висловлення думки слова (за допомогою граматичного та інтонаційного засобу).
Ці способи діяльності називаються структурно-композиційними.
Зібраний і систематизований матеріал може бути викладений по-різному. Мовець обирає певний спосіб викладу думок - розповідь, опис чи міркування. Це залежить від того, які завдання перед ним стоять: потрібно розповісти про якісь події, описати даний предмет або явище чи довести певні твердження. Кожен із способів викладу має свої особливості побудови, потребує відповідного мовного оформлення.
Організовуючи спостереження над стилістичними особливостями текстів, слід подбати про те, щоб вони не нав’язувались учням штучно, а природно випливали із завдань і обставин висловлювання. Такі спостереження мають на меті виробити у дітей внутрішню установку на добір внутрішніх засобів, найбільш доцільних для тексту даного типу і стилю.
Предметом постійної уваги має бути збагачення словника і граматичної структури мовлення молодших школярів. Слід передбачити систему вправ, зорієнтовану на засвоєння синонімічних і співвідносних мовних засобів для вираження означальних, причинових, наслідкових відношень.
Уміння добирати відповідні лексичні, граматичні та інтонаційні засоби для вираження думки називаються граматико-стилістичними. Критика власного тексту є, за визначенням психологів, рушійною силою в оволодінні монологом. Без уміння відхиляти менш точні слова і синтаксичні моделі та знаходити більш влучні для вираження думки неможливо досягти зрушення в мовленнєвому розвитку.
Молодші школярі, навчаючись творити власний текст, на перших кроках навчання не помічають пропусків головного у змісті висловлювання, порушень логічної послідовності у викладі, невиправданих повторів тих самих слів, одноманітних конструкцій.
Потрібна систематична, цілеспрямована робота, щоб виробити в дітей звичку до свідомого контролю за якістю свого мовлення, прищепити їм уміння редагувати власний текст.

Розділ ІІ. Експериментальна методика навчання другокласників умінню складати текст

2.1 Вивчення знань про текст, умінь будувати його на початку навчання в 2 класі

Для вивчення рівня знань про текст, умінь його будувати, використовувати необхідні засоби зв’язку, було проведено констатуючий експеримент.
В його завдання входило:
виявити рівень знань про текст, його основні ознаки;
вивчити рівень сформованості аналітичних умінь, які ґрунтуються на основі засвоєних знань, передбачених програмою і тих, що розвиваються на основі мовного чуття учнів;
проаналізувати можливості школярів розрізняти групу речень, не пов’язаних між собою та текст, добирати заголовок до тексту, виділяти його смислові частини, використовувати у тексті засоби зв’язку та ін.
Констатуючий зріз складався із спеціальних завдань розпізнавального та конструктивного характеру.
Він проводився в 2005-2006 рр. у других класах Нетішинської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4.
У констатуючому експерименті взяли участь 40 учнів.
Завдання 1.
1. Прочитай чотири зразки. Визнач, де текст. Чому так визначив?
Посадіть жолудь у землю. Гра дуже сподобалась дітям. За вікном холодний осінній вечір. Заєць - дика тварина. Білка - маленька господарка.
У лісі живе білочка. На зиму білочка заготовляє харчі. У неї пухнастий хвіст. Білочка живе в дуплі. Білочка дуже прудка. У білочки маленькі чорні очка.
Діти пішли в ліс. Незабаром ніжка зажила. Там вони спіймали білку. Діти поселили білку в живому куточку. Звірка віднесли в ліс. У неї була зламана ніжка.
4. Діти пішли в ліс. Там вони спіймали білку. У неї була зламана ніжка. Діти поселили звірка в живому куточку. Незабаром ніжка зажила. Білочку віднесли назад у ліс.
Дане завдання спрямоване на вивчення рівня умінь учнів відрізняти групу речень не пов’язаних між собою за змістом і тексту.
… дітей правильно визначили, де текст і пояснили чому.
… дітей правильно визначили, де текст.
… учнів неправильно визначили, де текст.
Завдання 2.
1. Прочитай текст.
Іван і Василько вирішили стати будівельниками. Великі і красиві будинки захотіли вони споруджувати. Але це ще не скоро буде. А будувати хочеться вже зараз.
От і вирішили два товариші з маленьких будиночків розпочати - з пташиних. Почали вони будувати шпаківні. Дошки обстругують гладенько, збивають їх щільно, щоб жодної щілини не залишилось.
З’ясуй чи є тут кінцівка. Придумай її.
Про що цей текст?
Добери найвлучніший заголовок
"Красиві будинки",
"Трудівники",
"Умілі будівельники",
"Шпаківня",
"Пташині будинки".
Це завдання спрямоване на вивчення рівня умінь школярів добирати заголовок до тексту, визначати тему тексту, добирати кінцівку.
… дітей влучно і правильно дібрали заголовок і придумали кінцівку.
... учнів дібрали заголовок, який не підходить, але придумали кінцівку.
Завдання 3.
1. Прочитай текст.
Працювали всі дружно і завзято. Спочатку старанно розчистили ділянку від торішнього листя. Потім хлопчики скопали землю, порозбивали грудочки, а дівчатка розрівняли землю граблями. У вузенькі рівчаки вони акуратно висіяли насіння квітів, прикрили вологою землею. Тоді хлопці щедро полили посіяне. Хай прийметься і росте швидше!
Нарешті робота закінчена. Тепер можна й відпочити. Недарма кажуть: попрацюєш гарно - відпочинеш славно.
2. Про що цей текст?
3. Чи зрозумів ти, де працюють діти?
4. Придумай початок розповіді.
Усі діти правильно відповіли, про що цей текст.
… зрозуміли, де працюють діти, придумали зачин.
… не зрозуміли, де працюють діти, придумали зачин.
Завдання 4
1. Прочитай текст.
Щиглик.
Взимку разом на пташиному базарі Миколка щиглика. Хлопчик посадив пташку в клітку. Але щигликові хотілося на волю. І співав він якось тихо і сумно. Коли наступила весна, Миколка випустив птаха на волю. Щиглик оселився в садку він часто співав під вікном свого друга.
2. З’ясуй про що цей текст?
3. Поділи його на абзаци.
Дане завдання дає змогу вивчити рівень умінь ділити текст на абзаци.
… дітей правильно поділили текст на абзаци.
… дітей неправильно поділили текст на абзаци.
Завдання 5.
1. Прочитай і з’ясуй чи це текст.
Зайчик.
У живому куточку жив зайчик. Діти спіймали … у лісі. І поселили у живому куточку. Діти дуже любили … і добре … доглядали. Але … почав сумувати. І діти випустили … на волю.
2. Встав потрібні слова замість крапок.
3. Запиши новий текст.
Завдання допомагає вивчити рівень умінь учнів добирати потрібні засоби зв’язку в тексті.
… учнів з’ясували, що це текст, пояснили чому.
… учнів сказали, що це не текст.
… учнів вставили потрібні засоби зв’язку.
… учнів вставили лише займенники.
Завдання 6.
Прочитай тексти.
І. Дуб - високе кремезне дерево. У нього розлоге гілля, міцний стовбур. Листя на дереві з’являється пізно і восени довго не осипається. На дубі ростуть жолуді. В дуплах зимують пташки.
ІІ. Дуб - міцне дерево. Стовбур у нього товстий, сіро-коричневого кольору. Гілля розлоге з широким листям. Плоди дуба - жолуді.
ІІІ. Дуб - гіллясте, міцне дерево. Восени його плодами харчуються дикі звірі, птахи.
Лісники висаджують саджанці дубків, тому що знають: чим більше цих дерев буде у лісі, тим легше буде зимувати його мешканцям.
До якого тексту можна поставити питання:
Який?
Що відбувається?
Чому?
Дане завдання проведене для виявлення умінь другокласників розрізняти типи текстів.
… дітей правильно поставили запитання до текстів.
… дітей не змогли правильно поставити запитання до текстів.
Завдання 7
Прочитай тексти.
І. Ромашка - дворічна рослина з дуже розгалуженими стеблами і розсіченими листками. Квітки - зеленувато-жовті кошики з білими пелюстками. Росте ромашка біля доріг, на пустирях, коло жител. Цвіте у червні - серпні.
ІІ. Ромашка - ніжна квіточка. Голівка її, наче маленьке жовте сонечко з білосніжними промінцями. Листя ніби прозоре зелене мереживо. Яка чудова квіточка!
Про що говориться в цих текстах?
В якому тексті автор хотів мальовничо, яскраво описати ромашку?
А в якому тексті автор точно подає ознаки ромашки?
Завдання проведене для того, щоб з’ясувати рівень знань про стилі тексту.
… другокласників правильно визначили, про що йдеться у текстах.
… другокласників не правильно визначили, про що йдеться у текстах.
… учнів відповіли правильно на 3 і 4 запитання.
… учнів не змогли дати відповідь на 3 і 4 запитання.
Констатуючий зріз показав, що в учнів на достатньому рівні сформовані такі уявлення про текст:
1). текст - зв’язне висловлювання;
2). текст можна назвати (дібрати заголовок);
3). текст має певну будову, тобто складається із зачину, основної частини і кінцівки.
На достатньому рівні сформовані такі уміння і навички:
1). відрізняти текст від групи речень;
2). добирати заголовок до тексту;
3). доповнювати текст зачином до поданої основної частини та кінцівки, та кінцівкою до поданих зачину і основної частини.
На низькому рівні сформовані уміння поділяти текст на абзаци, використовувати засоби зв’язку, визначати типи тексту, його стилі, з’ясовувати тему і основну думку тексту.
Аналізуючи учнівські твори, можна вказати на те, що їхнє мовлення бідне, словниковий запас невеликий. При побудові зв’язних висловлювань дуже часто трапляється невиправданий повтор слів, невдале використання засобів зв’язку, яке призводить до двозначності, неправильний вибір засобів зв’язності, пропуск необхідних засобів зв’язності, надмірне використання засобів зв’язності.

2.2 Спеціальні вправи на засвоєння поняття "текст" і його характерних ознак

Для ознайомлення учнів із текстом та його характерними ознаками у програмі Міністерства освіти і науки України виділено 8 годин. Для більш ефективного засвоєння учнями теми "Текст " варто виділити більше уроків.
У своїй роботі я пропоную таку систему вправ і таку кількість уроків, яка буде найкращою для засвоєння учнями знань про текст та умінь його будувати.
Пропоную збільшити кількість годин для вивчення даної теми до 11. А подання матеріалу розташувати таким чином:
1 урок. На першому уроці подати учням вправи на порівняння тексту і групи речень, які не пов’язані між собою, з’ясування тематичної єдності, з’ясування змістової зв’язності, логічну послідовність, завершеність, тему і основну думку.
2 урок. На 2 уроці слід повторити і закріпити отримані знання.
3 урок. На цьому уроці логічно працювати над заголовком. Слід дати вправи на добір заголовка, що виражає тему тексту, добір заголовка, що виражає основну думку.
4 урок. На 4 уроці треба подати інформацію про будову тексту та абзац, правила виділення абзацу в тексті.
На 5 уроці повторити матеріал попередніх уроків, поглибити, узагальнити, закріпити.
6 урок. Його слід відвести на опрацювання текстів різних типів та стилів, з'ясувати різницю між ними.
На 7,8,9 уроках слід вчити добирати засоби зв’язку, вчити, які є засоби зв’язку, вчити використовувати займенники, синоніми та антоніми у ролі засобів зв’язку.
10 урок повинен бути підсумковим. На цьому уроці слід повторити усі ознаки тексту, що були вивчені на усіх попередніх уроках.
1, 2 уроки
Вправа 1. Порівняння групи речень, не пов’язаних між собою та тексту.
Прочитайте 2 тексти.
Лев - хижий звір. Живе жирафа в Африці. В Африці жарке сонце немилосердно палить землю. Корова - свійська тварина.
Лев - хижа тварина. У нього чотири лапи. У лева густа грива і довгий хвіст. Лев належить до родини котячих.
Прочитайте написане зліва.
Про що говориться в 1 реченні?
Про що в 2?
Про що в 3?
Чи зв’язані ці речення між собою?
Прочитайте написане справа.
Про що говориться в 1 реченні?
Про що в 2?
Про що в 3?
Чи зв’язані ці речення між собою?
Отже, те, що написане справа являє собою текст. Чому?
Отже, речення в тексті повинні бути зв’язані між собою.
Вправа 2. Вправа на з’ясування такої ознаки тексту, як змістова зв’язність.
Прочитайте 2 тексти.
Настала весна. Сонечко прокинулося вранці і зігріває усіх навколо. Воно розтопило сніг і він став маленькими потічками. Он горобчики весело стрибають по струмочках. Я люблю весну.
Прийшла весна. Весна приходить після зими. Весна - гарна пора року. Весна приносить тепло. Весною повертаються з вирію птахи.
Визначте, де текст. Чому ви так вирішили?
Отже, речення повинні бути пов’язані не лише однією темою, а й за змістом. Кожне наступне речення повинно доповнювати попереднє, розвивати думку, намічену в попередньому реченні.
Вправа 3. З’ясування логічності викладу думки.
Прочитайте речення.
Вони розучили з малятами нову гру.
До дитячого садка "Ромашка" прийшли старшокласники.
Гра дітям дуже сподобалася.
Чи складають ці речення текст? Чому?
Отже, для того, щоб утворився текст, треба, щоб речення були розташовані у логічній послідовності, інакше розвиток подій буде незрозумілий.
Вправа 4. На з’ясування завершеності тексту як однієї із основних ознак.
Прочитайте дані речення.
Рано-вранці діти взяли відерця і пішли до лісу.
Ось і малинник. Стиглі ягоди висять на кущах Оля і Тарас швидко наповнили свої відерця. Стали допомагати Миколці. І раптом вони побачили ведмежатко.
Чи утворюють ці речення текст? Чому?
Отже, для того, щоб утворився текст, повинно бути завершення. Думку треба довести до кінця.
Вправа 5. На з’ясування теми тексту.
Прочитайте текст.
Зайчик і білочка
Зайчик і білочка влітку гралися в лісі. Білочка приносила шишки, горішки. Зайчик - моркву, капусту. Прийшла зима. Вони знову зустрілися і не впізнали один одного. Тому що зайчик став білий, а білочка сіра.
Подумайте і скажіть, про що цей текст.
У тексті завжди про щось або про когось розповідається. Це його тема.
Вправа 6.
Прочитайте текст. З’ясування теми і основної думки тексту.
Білочка - маленька лісова тваринка. Пухнастий хвостик, китички на вушках надають цій красуні вроди. Голівка маленька, з гарними чорними оченятами. Білка прудка і запаслива.
Про що цей текст? (Про білочку). Це його тема.
А що автор хотів сказати у ньому? (Описати білочку). Це основна думка тексту, бо автор мав намір описати білочку.
Вправа 7. Визначення теми тексту.
Прочитайте текст. Визначте його тему.
Сонячний птах
Лелеки прилетіли, на крилах ключик від сонця принесли. Де живе лелека - там щастя живе. Бо лелека - сонячний птах. Він зустрічає сонце вранці і проводжає його на спочинок увечері.
На зорі лелеки піднімаються з гнізда й злітають високо в небо. Там радісно клекочуть - вітають сонце.
А ввечері стоять під гніздом і дивляться на захід. То вони думають, скільки ще днів сонце ходитиме так високо, і коли почне опускатися.
Вправа 8. Визначення теми і основної думки тексту.
Білокора красуня.
Береза - струнке високе дерево. Росте воно у лісі, в парку, біля хати.
Весною на тоненьких вітах виростають дрібні листочки. Вони схожі на маленькі сердечка. Квітки зібрані у сережки. Влітку тендітна красуня розпускає пишні коси. Восени вона стоїть у золотому одязі, мов палаюча свічка.
Береза - краса рідного краю. Вона ще й лікарська рослина. Друзі, бережіть білокору красуню!
Про що цей текст? (Про берізку)
З яким проханням звертається автор до читачів? Отже, якою буде основна думка? (Бережіть берізку!)
3 урок.
Вправа 1. Пояснення, що до будь-якого тексту можна дібрати заголовок.
У лисиці пухнасте, густе хутро. Тіло у неї дуже рухливе. Воно може вигинатися і витягуватися вперед під час бігу. Ноги гнучкі і тонкі. Підошви жорсткі, кігті тупі, короткі. Хвіст під час бігу працює, як кермо.
Чи можна якось назвати даний текст?
Діти, будь-який текст можна назвати, тобто дати йому заголовок. Давайте доберемо до нашого тексту заголовок.
Про що цей текст?
То як же його можна назвати? Діти, заголовок може відповідати як темі тексту, так і його основній думці.
Вправа 2. Добір заголовку, який відповідає темі тексту.
Прочитайте текст. Визначте його тему.
Споконвіку любили українці калину. Садили її коло хати в садку. У калини гарний, білий цвіт, пахучий, рясний. А ще більше милують око червоні ягоди калини.
Коли ти простудишся, попий чаю калинового. І одужаєш, здоровий будеш.
Про червону калину люди багато пісень склали. У тих піснях із червоною калиною порівнюють не тільки дівчину, а й нашу рідну Україну.
Доберіть заголовок, що відповідає темі цього тексту.
Вправа 3. Добір заголовку, який відповідає основній думці тексту.
Береза - струнке високе дерево. Росте воно у лісі, в парку, біля хати.
Весною на тоненьких вітах виростають дрібні листочки. Вони схожі на маленькі сердечка. Квітки зібрані у сережки. Влітку тендітна красуня розпускає пишні коси. Восени вона стоїть у золотому одязі, мов палаюча свічка.
Береза - краса рідного краю. Вона ще й лікарська рослина. Друзі, бережіть білокору красуню!
Про що цей текст? Це його тема.
Яка ж його основна думка?
Якщо це текст, то що до нього можна придумати?
Відповідно до чого?
Доберіть заголовок, який відповідає основній думці.
Вправа 4. Добір заголовку до теми тексту.
Прочитайте текст. Визначте його тему.
Занесло снігом землю. Немає що їсти Зайчикові. Побачив він червоні ягоди на горобині. Бігає навколо дерева, а ягоди високо. Просить Зайчик: "Дай мені, Горобино, одне гроно ягідок!" А Горобина й каже: "Попроси вітер, він відірве". Попросив Зайчик Вітер. Прилетів Вітер, гойдає, трусить горобину. Відірвалося гроно ягід, упало на сніг. Їсть Зайчик ягоди і дякує Вітрові.
Про що цей текст? Отже, яка його тема?
Доберіть заголовок до теми тексту.
4, 5 уроки
Вправа 1. Подання інформації про будову тексту.
Прочитайте текст.
Діти прикрасили в лісі ялинку.
Петрик повісив на гілочках шматочки хліба. Миколка приніс моркву. Наталка принесла листки капусти.
Ласували гостинцями зайці і птахи.
Зачин
Основна частина
Кінцівка
Давайте розглянемо схему. На ній ви бачите частини, з яких складається текст. Текст складається із 3 частин. Прочитайте у другій колонці, як називаються ці частини. (Діти читають). Зачин - це вступна частина, основна частина - друга, у ній розгортається задум автора. І третя частина - це кінцівка. Вона завершує розповідь.
Про що говориться в зачині?
Про що говориться в основній частині?
Про що говориться в кінцівці?
Кожну частину треба писати з нового рядка, абзацу. Чому? Тому що кожна частина - це завершена думка.
Вправа 2. На закріплення уявлення про будову тексту.
Заграло над лісом веселе сонечко. Запалило янтарним полум’ям сніги.
Вилетіли з глибокого пухнастого снігу красені тетеруки. Посідали на осяяній сонцем березі. Ласують, відпочивають тетеруки. Мирно гуляють під деревами.
Бачить здалеку старий лис, як снідають тетеруки. Слинка тече у лиса. (За І. Соколовим-Микитовим)
Знайдіть у тексті зачин. Про що у ньому говориться?
Знайдіть основну частину. Про що говориться в основній частині?
Знайдіть кінцівку.
Про що говориться в кінцівці?
Учитель підсумовує відповіді дітей і пояснює, що І частина вводить у розповідь, ознайомлює з обставинами. ІІ - змальовує, як мирно гуляють тетеруки і що вони роблять. ІІІ частина завершує розповідь.
Вправа 3. Встановлення логічного розташування частин тексту.
Прочитайте текст. З’ясуйте, про що він.
У нас теж буде білий будинок. Тато його вже будує. А ми з мамою шиємо для нових вікон гарні фіранки.
У нашому селі багато красивих будинків. Вулиці схожі на клумби з квітами: ось будинок червоний, наступний - жовтий. А у Дмитрика білий будинок з великими вікнами.
Я вже не можу дочекатися., коли ми будемо жити у новому будинку.
Чи все правильно у цьому тексті? Що тут не так?
Подумайте, який абзац має бути першим, який - другим, який - третім.
Вправа 4. Поділ тексту на абзаци.
Прочитайте текст.
Зимує білочка в дуплі. Хатинка у неї тепленька і затишна. У хорошу погоду білочка шукає їжу в лісі. Особливо вона любить ялинове насіннячко. А в морозні дні має харчі у своїй комірці. Ще з осені підготувалася господарка до зими.
Визначте тему і основну думку тексту.
Доберіть заголовок, який відповідає основній думці тексту. (Білочка-господарка)
Вправа 5. Добір зачину до тексту.
Прочитайте текст.
Вони поселили їжачка у картонній коробці, яку тато приніс з роботи. Братики доглядали за ним, годували, лікували лапку.
Дуже скоро лапка загоїлася. Миколка і Василько віднесли тваринку на те саме місце, де знайшли.
Чи все зрозуміло у цьому тексті?
Чого тут не вистачає?
Придумайте зачин до тексту.
Вправа 6. Добір кінцівки.
Прочитайте текст.
Рано-вранці діти пішли в ліс. Довго вони шукали, та на могли знайти гарних ягід.
Ось і малинник. Стиглі ягоди висять на кущах. Оля і Тарас швидко наповнили свої відерця. Стали допомагати Миколі. І раптом діти побачили ведмежатко.
Чи все зрозуміло у тексті? Якої частини тут не вистачає?
Придумайте кінцівку до тексту.
6 урок.
Вправа 1. Порівняння тексту-опису і тексту-розповіді. .
Прочитайте тексти.
Дятел - лісовий лікар.
Він перелітає з дерева на дерево, проводить медичний огляд своєї ділянки.
Цей птах заглядає у кожну щілину. І своїм довгим дзьобом знищує шкідливих комах.
Дятел - санітар лісу. Від нього не сховається жодна комаха.
2. Дятел - лісовий птах. У нього довгий дзьоб. Ним він знищує шкідників.
Сам дятел чорний, а голова червона, ніби на ній шапочка. У дятла дуже сильні і міцні лапи з довгими кігтями. Ними він зачіпляється за кору дерев.
Дятел - гарний і корисний птах.
Про що говориться в першому тексті?
Про що в другому? Що однакове у цих текстах, а що різне?
Яке питання можна поставити до першого тексту?
Яке до другого?
Учитель аналізує відповіді учнів і всі разом роблять висновок, що перший текст - розповідь, а другий - опис.
Вправа 2. Порівняння структури тексту - розповіді і тексту - опису.
Прочитайте тексти про дятла.
Визначте частини текстів.
Пригадайте, з яких частин складається текст.
1. Дятел - лісовий лікар.
Він перелітає з дерева на дерево, проводить медичний огляд своєї ділянки.
Цей птах заглядає у кожну щілину. І своїм довгим дзьобом знищує шкідливих комах.
Дятел - санітар лісу. Від нього не сховається жодна комаха.
2. Дятел - лісовий птах. У нього довгий дзьоб. Ним він знищує шкідників.
Сам дятел чорний, а голова червона, ніби на ній шапочка. У дятла дуже сильні і міцні лапи з довгими кігтями. Ними він зачіпляється за кору дерев.
Дятел - гарний і корисний птах.
На яке питання відповідає перший текст?
На яке - другий?
Отже, як називається перший текст? Як називається другий текст?
Про що говориться в зачині тексту - розповіді?
Про що говориться в зачині тексту - опису?
Про що говориться в основній частині розповіді?
Про що говориться в основній частині опису?
Про що говориться в кінцівці розповіді?
Про що говориться в кінцівці опису?
Отже, ви бачите, що і текст-розповідь, і текст-опис складаються з трьох частин. Але вони дещо відрізняються. Давайте подивимося чим саме вони відрізняються. Вчитель демонструє таблицю. І веде бесіду з учнями за таблицею.
Вправа 3. З'ясування різниці між стилями текстів.
Прочитайте тексти.
1. Калина - це кущ. У неї багато дерев’янистих стебел. Цвіте вона у травні. Цвіт у калини білий і запашний. Ягоди червоні. Ростуть гронами. Ця рослина має лікарські властивості. Під час хвороби пийте калиновий чай!
2. Калина - символ нашого українського народу. Вона задаровує своїм рясним, пахучим білим цвітом. Червоні ягоди калини звисають кетягами, прикрашаючи її. Здавна українці порівнюють калину з дівчиною-Україною.
Про що розповідається в цих текстах?
Що хотів сказати автор у першому тексті?
Що хотів сказати автор у другому тексті?
В якому тексті автор хотів подати точні ознаки калини? (У другому)
В якому хотів мальовничо описати калину? (У першому)
Вчитель підсумовує відповіді учнів і робить такий висновок:
У різних випадках ми висловлюємося по-різному. На уроках природознавства, математики висловлюємося точно, описуємо конкретні явища або предмети. А коли складаємо оповідання, загадки, казки, то намагаємося мальовничо змалювати події, явища, предмети.
Вправа 4. Визначення основної думки і стилю тексту.
1. Білочка - лісове звірятко. У неї руда або коричнева шубка, довгий пухнастий хвіст. На вушках чорні китички. Оченята у білки, наче маленькі чорні ґудзички. Білочка невелика і дуже спритна. Вона легко перескакує з дерева на дерево.
2. Білка - лісова тварина. Тіло її вкрите рудо-коричневою шерстю. Хвіст у білки довгий і пухнастий. Мордочка у цієї тваринки кругленька з маленьким чорним носиком.
Про що говориться у цих текстах?
Чи однаковий намір мав автор, коли писав ці два тексти?
Що мав на меті сказати у першому тексті?
Що мав на меті сказати у другому?
Отже, який перший текст? А який другий?
Вправа 5. Виявлення речення, яке стилістично відрізняється від стилю усього тексту.
Тюльпан.
Одного разу мама принесла додому тюльпан. Спочатку він був закритий. Та через кілька хвилин тюльпан розкрився і запалав, як факел. Він був такий гарний! У тюльпана пряме соковите стебло з м’ясистими листками.
Про що цей текст?
Подумайте, що автор хотів сказати у тексті. Він хотів точно назвати ознаки тюльпана чи мальовничо його описати?
Яке речення не відповідає задуму автора?
Як би ви поліпшили опис тюльпана? Напишіть.
Вправа 6.
Прочитайте текст.
Тоненька стеблинка простягається вгору. По стеблу, як кільця, в різні боки ростуть зелені листочки. Коло них сидять дрібнесеньким горошком ягідки чорниці. Вони чорні, з синім пушком.
А які запашні і корисні!
Про що цей текст?
На основі даного тексту напишіть такий текст, який можна було б розмістити у підручнику з природознавства.
6,7,8 уроки
Вправа 1.
Прочитайте текст.
Дорогу замело снігом. По ній ішла бабуся. Бабуся підковзнулася і впала. Василько допоміг бабусі піднятися. Юрко підняв бабусину сумку.
Що заважає сприймати текст?
Прочитайте текст, який виправив Максимко.
Дорогу замело снігом. По ній ішла бабуся. Вона підковзнулася і впала. Василько допоміг бабусі піднятися. Юрко підняв її сумку.
Який текст звучить краще? Чому?
Отже, для того, щоб на повторювати слово "бабуся", хлопчик замінив його займенниками. Якими саме?
Вправа 2.
Прочитайте текст.
Зимує білочка в дуплі. Хатинка у неї тепла і затишна.
У хорошу погоду білочка шукає їжу в лісі. Особливо любить ця тваринка ялинове насіннячко. А в морозні дні має вона харчі у своїй комірці.
Ще з осені підготувалась лісова господарка до зими.
Про кого цей текст?
Як автор ще називає білочку у своєму тексті?
Для чого він це робить?
Запам’ятайте! Для того, щоб текст було легко сприймати, треба використовувати синоніми. Вони допомагають уникнути одноманітності думки і повторів.
Вправа 3.
Про читайте текст.
Учні другого класу ходили в зоопарк. Там … побачили різних тварин: жирафу, левів, слона, тигрів. … дуже сподобалося у зоопарку. І коли … повернулися, то розповідали іншим … про екскурсію. Потім … навіть написали замітку у шкільну газету.
Якими словами можна замінити слово "учні"?
Вставте замість крапок синоніми до слова "учні". Для чого це потрібно?
Запишіть виправлений текст.
Вправа 4. З’ясувати, чи вдало використано займенник.
Замість слова "бджілка" дівчинка поставила займенник "вона". Прочитайте текст і скажіть, чи вдало вона це зробила.
Одного разу Марійка виручила бджілку з біди. Вона хотіла напитися, і впала у відерце з водою. Дівчинка кинула на воду листочок. Бджілка на нього вилізла, обсушила крильця і полетіла.
Чи вдало дівчинка вжила підкреслене слово? Чому?
Яке слово ви б поставили на місці слова "вона"? Чому?
Вправа 5. З’ясування ролі прислівників у тексті.
Учора ми заходили до одинокої бабусі. Хата у неї старенька. У хаті є піч. Вона гріє бабусю взимку. Біля печі стоїть ліжко, біля ліжка стоїть відро води. Біля вікна є стіл і лавка. На лавці учора сидів великий чорний кіт. Коли він нас побачив, то зістрибнув вниз і вибіг надвір.
Діти, як ви гадаєте, для чого у тексті вживаються підкреслені слова?
Так, ці слова нам потрібні для того, щоб краще і точніше описати події, обставини.
Вправа 6. Використання поняття "загальне-часткове" як засобу зв’язності тексту.
Вчора я бачила дуже гарного птаха. Він був білосніжний. Шия у нього довга-довга. Крила великі і дуже красиві. Дзьоб рожевий. Він плавав на озері. Про цих птахів кажуть, що вони дуже вірні.
Діти, про що цей текст?
Чи зустріли ви в цьому тексті слово "лебідь"?
А як же ви здогадалися, що мова йде саме про лебедя?
Якщо ви хочете комусь описати якийсь предмет чи явище і не називати його, то можна описати його по частинах. Тоді опис вийде детальний і та людина зрозуміє про що йдеться мова.
Вправа 7. Використання поняття "загальне-часткове" для опису квітки.
Одного разу сестричка принесла дуже гарну квітку. Ця квітка росте у полі. Голівка у неї жовта, наче сонечко. Білі і дуже ніжні пелюстки надають цій квітці дивовижної краси. Стебельце у неї тоненьке. А листочки, наче мереживо.
Про що цей текст?
Чи бачили ви, щоб у цьому тексті було слово "ромашка"? А як ви дізналися, що мова йде саме про ромашку?
Доберіть заголовок до тексту, який відповідає темі тексту.
На основі цього тексту складіть такий текст, який можна помістити у підручнику з природознавства. Використовуйте слова: стебло, листки, квітка, пелюстки для опису.
Вправа 8. Антоніми як засоби зв’язності тексту.
В селі у нашого дідуся є дуже великий садок. В ньому є високі дерева. Є і низькі. Є старі груші і молоді вишні.
Коли ми приходимо до дідуся в гості, він завжди нас пригощає солодкими грушами та вишнями, які зібрав у садку.
Зараз наш дідусь уже старий. А коли він був ще молодий, то посадив цей чудовий сад.
Про що цей текст? Яка його основна думка?
Доберіть заголовок, який відповідає темі тексту.
Знайдіть у тексті слова, протилежні за значенням.
Для чого автор їх використав?
Випишіть протилежні за значенням слова парами.
Складіть з ними кілька речень.
Вправа 9. Добір антонімів.
Доберіть антонім і завершіть речення.
1. Влітку тепло, а взимку ….
2. Вночі темно, вдень ….
3. Цукерка солодка, а лимон ….
4. У зебри є білі і … смуги.
5. Бегемот великий, а мишка ….
6. Дерево високе, а трава ….

2.3 Робота над текстом у зв’язку з вивченням лексико-граматичного матеріалу

Формування у молодших школярів мовленнєвих умінь слід здійснювати в зв’язку із опорою на вивчення лексико-граматичного матеріалу, зокрема із здатністю частин служити засобами зв’язності тексту.
Для того, щоб школярі поступово і неухильно опановували навички послідовного викладу думок, їм треба дати певний мінімум знань про закономірності побудови зв’язного мовлення, організовувати тренувальні вправи. Цьому сприяє зміст і структура підручників з української мови для 4-річної початкової школи.
Школярам варто пропонувати різноманітні вправи, наприклад:
аналіз тексту для визначення слів, що поєднують речення;
порівняння двох текстів в одному з яких речення сполучаються за допомогою абсолютного повтору, а в другому - різними словами, що називають той самий предмет;
заміна невиправданого повтору;
встановлення пропущеного засобу зв’язку.
Опрацьовуючи з другокласниками тему "Слова, які означають назву предметів (іменники)" вчитель може поряд із вивченням основного матеріалу пропонувати учням такі завдання.
1. Прочитайте текст.
Наша Батьківщина
Та земля, де ти народився, зветься Батьківщиною. Наша Батьківщина найкраща в світі. Сусідні держави з надією і любов¢ю дивляться на нашу Батьківщину.
Яке слово постійно повторюється? (Батьківщина)
Для чого це робиться? (Вчитель застосовує виправданий повтор)
2. Прочитайте тексти.
Маленьку білу кицю звали Пушинкою. Настя підібрала кицю на вулиці. У киці була перебита лапка. Дівчинка дбайливо доглядала кицю. Скоро лапка загоїлася. Киця залишилася жити у Насті.
Маленьку білу кицю звали Пушинкою. Настя підібрала її на вулиці. У тваринки була перебита лапка. Дівчинка дбайливо доглядала звірятко. Скоро лапка у киці загоїлася. Пушинка залишилася жити у Насті.
Про кого в них розповідається?
Яке слово постійно повторюється у першому тексті? Чи заважає це слово сприймати текст?
Які слова використано у другому тексті для того, щоб не повторювалося слово ²киця²?
Як ви гадаєте, для чого це зроблено? (Для уникнення повторів)
3. Прочитайте текст.
Під моїм вікном росте берізка. У берізки стрункий стовбур. У берізки біла кора з чорними цяточками, тонкі опущені віти. Влітку берізка вкрита зеленими листочками.
Яке слово у тексті повторюється?
Якими словами можна уникнути цих повторів?
Замініть слово "берізка" іншими, близькими за значенням, щоб уникнути повторів.
Під час вивчення теми "Слова, які означають назву предметів (іменники)" слід також вчити дітей замінювати родові поняття видовими в використовувати як засоби зв’язку.
1. Підкреслені слова замініть одним, що означає назву багатьох предметів.
А). У саду ростуть вишні, сливи, груші. Ці дерева фруктові.
Б). Ведмідь, вовк, лисиця живуть у лісі. Це лісові … (тварини).
В). Суниця, ожина, чорниця, малина - … (ягоди).
Г). Дуб, клен, сосна - … (дерева).
Д). Шпак, голуб, горобець - … (птахи).
Займенник у 2 класі як частина мови не вивчається. Але діти на практичному рівні знайомляться з тим, що займенники не називають того, про кого або про що йде мова, а тільки вказують на них. Діти також повинні знати, що займенники дають можливість уникнути одноманітності в тексті, що викликана повторенням одних і тих самих повнозначних слів.
Ознайомлення другокласників із займенниками має велике значення для розвитку мовного чуття, усунення одноманітності думки.
Учні 2 класу повинні усвідомити роль займенника в реченні. З цією метою вчитель організовує спостереження за займенниками. Здійснити це можна таким чином: дітям пропонується визначити, про кого йдеться в тексті - "Вона була тиха і несмілива. У класі була непомітна. Вона ніколи нікому не заважала".
Варто провести таку бесіду:
Чи можемо ми сказати, про кого йдеться в даному тексті?
Чому не можемо?
Спробуйте у першому реченні замінити слово "вона" на слово "дівчинка". Що у вас вийшло?
Про що йдеться в останньому реченні? Звідки ви про це дізналися?
Далі слід з’ясувати, на які питання відповідають слова "дівчинка" і "вона", до якої частини мови належить слово "дівчинка" і чому. Так вчитель поступово підводить дітей до висновку, що слово "вона" хоч і відповідає на питання хто?, проте не називає ні особи, ні предмета, тому це не іменник. Після цього другокласникам повідомляється, що такі слова називаються займенниками. На інших невеликих текстах слід показати значення займенників він, воно, вони.
Також пояснюють учням і роль займенників цей, ці, ця, це, які вказують на зміст попереднього речення.
Оволодіння лексичним багатством мови неможливе без вивчення її синонімічних і антонімічних засобів. Тому під час вивчення у 2 класі теми "Слова, які означають назву предметів (іменники)" слід з’ясувати роль синонімів як засобу уникнення одноманітності думки.
Робота над синонімами допомагає учням тонше сприймати слово, бачити в ньому, крім основного значення, ще й різні смислові та експресивні відтінки, а відтак, бути точнішими у слововживанні.
У процесі роботи над синонімами потрібно сформувати у дітей такі вміння:
розрізняти в мовленні близькі за значенням слова;
добирати синоніми;
замінювати в тексті те чи інше слово синонімом;
самостійно вживати в готовому тексті дібране за смислом синонімічне слово;
самостійно вибирати із свого лексичного запасу найбільш влучний для висловлення власної думки синонім.
Робота над синонімами повинна проводитись систематично і планомірно. Система роботи над синонімами розвиває у школярів навички уникати повторення тих самих слів, одноманітності викладу. Від уміння з ряду синонімів вибирати одне слово, яке б найповніше передавало думку, залежить правильність, точність, образність вислову.
Важливо також організовувати спостереження за лексичною сполучуваністю синонімічних слів. Учні повинні усвідомити, що синоніми мають неоднакову здатність поєднуватися з іншими словами. З цією метою слід використовувати вправи, на словосполучення із синонімічними словами (наприклад, коричневий, карий і плаття, очі, костюм).
Отже, збагачення мовлення синонімами збільшує словниковий запас не тільки кількісно, але і якісно, тобто робить словник школярів точним і виразним. А це впливає на розвиток мовлення учнів. Система роботи над синонімами розвиває у школярів навички уникати повторення тих самих слів, одноманітності викладу.
У чинному підручнику для 2 класу з української мови є вправи із синонімами, проте їх недостатньо і школярі не вміють практично користуватися у власному мовленні навіть тими синонімами, які їм відомі.
Вправи для роботи із синонімами.
Спочатку дітям слід дати текст для аналізу. У ньому повторюється слово. Треба з’ясувати, яке слово повторюється і як автор ще називає той об’єкт.
1. Прочитайте текст.
З настанням зими важко стало жити лісовим мешканцям. Тільки білочці зима не страшна.
Багато різної їжі запасла маленька господарка на зиму. Ще восени трудівниця збирала, сушила на сучках гриби. Насіння, жолуді, горіхи ласунка сховала в дуплі старого дуба.
Добре ж білка приготувалася до зими!
Про кого розповідається в тексті? (про білочку)
Чи в кожному реченні вживається слово "білочка"?
Як ще автор називає білочку?
Чи близькі ці слова за значенням? Кого називають ці слова?
Потім дати текст, у якому є слово, що повторюється і дати завдання, щоб діти замінили це слово близькими за значенням. Слова подані у довідці.
2. Прочитайте текст.
Хто охороняє здоров’я дерев?
Це робить дятел. Цілий день дятел проводить медичний огляд своєї ділянки. Дятел перелітає з дерева на дерево, заглядає у кожну щілину. Від гострого дзьоба дятла не сховається жодна комаха.
Який недолік ви помітили у цьому тексті?
Виправте цей недолік за допомогою слів близьких за значенням. Використовуйте слова для довідок.
Слова для довідок: великий друг лісу, лісовий лікар, незвичайний хірург, птах.
Яку роль відіграють ці слова у тексті? (допомагають уникнути одноманітності думки і повторів).
3. Прочитайте текст.
Цуценя.
Це було влітку. Василько гуляв на березі річки. Раптом він почув шарудіння у кущах. Хлопчик нахилився, розсунув кущі і побачив маленьке цуценя. … жалісно пищав. Василькові стало жаль … і він приніс … додому. На горищі Василько знайшов ящик, настелив туди ганчір’я і поклав у нього свою …. В ящику новому … хлопчика було тепло і зручно.
Ви побачили, що у тексті є пропущені слова. Як ви гадаєте, про кого вони повинні розказати?
Запишіть текст, вставляючи пропущені слова. Потрібні вам слова ви знайдете у довідці.
Довідка. Цуценя, песик, невдаха, знахідка, друг, тваринка звірятко.
Наступна вправа - це вправа на самостійний добір синонімів.
Вправи на самостійний добір синонімів є кінцевою метою вправ із синонімічними засобами. Вони мають на меті формування навичок самостійного добору слів із власного лексичного запасу і використання їх у власному мовленні.
Серед різноманітних видів вправ під час вивчення лексико-граматичного матеріалу не менш важливе значення мають вправи з антонімами, мета яких - збагатити словниковий запас учнів, виробити у них уміння яскраво та образно висловлювати свої думки. Крім того, виконуючи вправи з антонімами, школярі користуються такими логічними операціями, як порівняння, зіставлення, протиставлення, які сприяють розумовому розвиткові дітей.
Для того, навчити дітей розрізняти антоніми і правильно ними користуватися. у своєму мовленні, потрібні спеціальні вправи які залежно від поставленої мети можуть проводитися на окремих словах, словосполученнях, реченнях і зв’язних текстах.
У роботі з антонімами використовують такі види вправ:
виділення з речення чи тексту слів, протилежних за значенням;
добір антонімів до поданих слів;
заміна в тексті виділених слів антонімами;
дописування речень словами, які мають антонімічний смисл;
складання речень з антонімами.
Вправи для роботи над антонімами.
1. Прочитайте текст.
Заєць - дика тварина. Він полюбляє моркву і капусту. Живе у лісі. У зайця довгі вуха і куций хвіст.
Знайди слова, які протилежні за значенням. Випиши їх.
Прочитайте текст.
Зебра - дика тварина. Вона живе в Африці. Схожа на коня, але має чорні і білі смуги. Зебра - травоїдна тварина. Їсть траву та листки дерев.
Знайди у тексті антоніми.
Склади речення з цими антонімами.
Вправа на знаходження антонімів у поданому тексті.
2. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому слова, протилежні за значенням. Випишіть ці слова.
Влітку я їздив на море зі своїми батьками. А взимку ми каталися з ними на санчатах з гірки, що біля нашого дому.
3. Прочитайте текст. Знайдіть у ньому антоніми.
У нашому садку росте багато фруктових дерев. Є у нас стара груша. Вона дуже висока. Є і молоденька вишенька. Вона ще невеличка.
4. Прочитайте текст.
Замініть виділені в тексті слова антонімами і складіть опис похмурого ранку.