ЗВІТ
ПРО ПРОХОДЖЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ
На базі ТВО "Нова Стар"

Тернопіль, 2008

Вступ
Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п.

ТОВ «Нова Стар» є досить цікавим об’єктом для дослідження та вивчення ефективності діяльності цього підприємства. Адже ТОВ «Нова Стар» є досить молодим підприємством, хоча і було засноване на базі дочірнього підприємства «Теребовлянська взуттєва фабрика».

Це підприємство стало на тяжкий шлях досягнення власних цілей, адже у даний час, при перехідній економіці та довготривалих проблемах на політичному фронті, досить не легко посісти належне місце у господарстві нашої країни.

Та ТОВ «Нова Стар» робить досить впевнені кроки у своєму розвитку.

Тому ми і обрали дане підприємство для проходження своєї навчальної практики.



1. Основна характеристика діяльності підприємства
Дочірнє підприємство «Теребовлянська взуттєва фабрика» було створене у жовтні 2002 року на базі відкритого акціонерного товариства «Теребовлянська взуттєва фабрика», що в свою чергу виникло із державного підприємства «Теребовлянська взуттєва фабрика» у червні 1992 року.

В листопаді 2002 року на підприємство було запрошено італійського інвестора. Підприємство «Теребовлянська взуттєва фабрика» було забезпечено 100% іноземними інвестиціями «Ла Кастеллана», центральний офіс якого знаходиться у м. Києві, вул. Генерала Наумова 23 б.

Але 19 лютого 2007 р. цю фабрику викупили Згунццардо Бруно, громадянин Республіки Італії, та Дарра Джанпаоло, також громадянин Італії. Тому це підприємство на даний час являється Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Стар». Засноване воно на основі Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про господарські товариства», «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншого чинного законодавства України для здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності.

ТОВ «Нова Стар» створене з метою випуску та реалізації взуття. При створенні підприємства складено його Статут, як самостійної господарсько-фінансової одиниці.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки у банківських установах, круглу печатку, кутовий штамп з власним найменування, бланки, торговельну марку (знак для товарів та послуг), іншу атрибутику юридичної особи, може від свого імені укладати договори, набувати майнові та пов’язані з ними немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем та відповідачем у суді, господарському суді, третейському суді.

Статутний капітал ТОВ «Нова Стар» дорівнює 40000,0 грн.

Керівництво підприємства здійснюється директорами, згідно Статуту підприємства України.

Засновницьким документом підприємства є Статут, який затверджено державним реєстратором Теребовлянської районної адміністрації.

Після одержання Свідоцтва про реєстрацію на протязі 5 днів ТОВ «Нова Стар» було зареєстровано у державній податковій інспекції, пенсійному фонді, фонді соціального страхування, інвестиційному та інших фондах.

Підприємство зареєстроване за адресою 48100, Тернопільська обл., Теребовлянський район, м. Теребовля, вул. Січових Стрільців 28.

Форма власності за КФВ є скасована.

ТОВ «Нова Стар» виробляє жіноче шкіряне взуття. Дана продукція має високі характеристики якості такі, як висока якість сировини, з якої виготовляють взуття, велика щільність пластів, високі гігроскопічні властивості та основною перевагою є те, що вони добре зберігають тепло.

ТОВ «Нова Стар» має відкриті два рахунки: поточний у гривнях та валютний у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра».
2. Організація економічної роботи на підприємстві
Статутний фонд підприємства ТОВ «Нова Стар» на момент створення становив, як вже було зазначено вище, – 40 тис. грн.

Предметом діяльності ТОВ «Нова Стар» за Статутом є:

·                    Виготовлення та пошиття взуття;

·                    Здійснення маркетингової, лізингової, брокерської, дилерської діяльності;

·                    Здійснення по експорту-імпорту сировини, матеріалів, продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання;

·                    Інформаційно-консультативні послуги;

·                    Надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях зовнішньоторговельних та транзитних вантажів;

·                    Переробка сировини із шкіри та її замінника. (Додаток №1)

Але основною діяльністю даного підприємства є виготовлення та пошиття взуття.

У цехах знаходяться п’ять ліній пошиву верху взуття та три лінії його монтажу. Усі лінії забезпечені конвеєрами.

Але найважливішим етапом виробництва взуття є його маркування.

Маркування взуття передбачає наявність такої інформації:

·                       Найменування підприємства-виготівника;

·                       Адреси;

·                       Товарного знаку;

·                       Артикула;

·                       Розміру;

·                       Повноти;

·                       Сорту;

·                       Позначення нормативного документа.

Маркувальні дані розміщують безпосередньо на товарі.

В окремих випадках допускається їх розміщення на ярликах або інших деталях кожної півпари. На індивідуальній упаковці кожної пари взуття зазначається дата випуску.

На ходовій поверхні взуття кожної півпари шкіряного взуття вказують його розмір і повноту, а на підкладці у верхній частині взуття проставляють: розмір, повноту, артикул, фасон, дату випуску, номер стандарту, сорт. Марку підприємства наносять на вкладені устілки, напівустілки, підпятники.

Важливим фактором, від якого залежить якість взуття – є його зберігання.

Тому, взуття зберігають в сухих, чистих, добре вентильованих приміщеннях при температурі 15–20С, відносній вологості повітря 50–70%.

При зберіганні коробок і ящиків з взуттям розміщують на відстані не менше 0,2 м від стін і підлоги; 0,5 м від електричних ламп; 1 м – від приладів опалення. Взуття в коробках складають на стелажах на висоту не більше восьми рядів, а без коробок – не більше пяти рядів з прокладкою із картону між рядами. Взуття без коробок укладають каблучною частиною однієї півпари на гомілкову частину іншої. Розпаковане взуття потрібно оберігати від дії прямих сонячних променів.

Контроль і оцінку якості шкіряного взуття проводять по показниках, які мають відповідати вимогам. Загальними показниками якості є:

·                   гарантійний строк носіння;

·                   пружність кріплення деталей низу і ниточних з’єднань;

·                   маса;

·                   гнучкість;

·                   силует;

·                   зовнішній вигляд;

·                   внутрішня обробка.

Спеціальними показниками є гігієнічні властивості, які мають значення для оцінюючої групи взуття і інші показники.

Кожен цех та лінія має доведений помісячний план виробництва, а кожен робітник норму виробництва взуття. Від виконання, перевиконання або недовиконання залежить заробітна плата робітників та інших категорій працівників, аналогічна картина із соціальними виплатами (харчування, оздоровлення і т.п.).

Складський облік матеріалів поступлення та реалізація, виробництво та формування витрат по взутті, невиробничі витрати – весь процес – комп’ютеризований, дані всі надходять на комп’ютер – сервер, який находиться у адміністративному корпусі фабрики.

Перевитрати, економія затрат, якість продукції розглядають на виробничих нарадах кожних десять днів на протязі року, де і приймаються відповідні рішення.

На підприємстві постійно запроваджуються новітні методи управління та економічного аналізу підприємства відповідно до Європейських стандартів.
3.    
Персонал підприємства: його склад та структура. Організації охорони праці в організації
На даному підприємстві налічується 218 працівників, з них 212 є працюючими на даний момент, 6 чоловік знаходяться у декреті.

У відповідності із характером виконуючих робіт усі робітники підприємства поділяються на керівників, спеціалістів та робітників.

Генеральний директор набирає штат і складає штатний розклад спеціалістів, основних та допоміжних робочих.

До обов’язків генерального директора входять:

·                    контроль фінансово-господарської діяльності,

·                    упорядкування штатного розкладу і добір кадрів;

·                    контроль за веденням бухобліку і усіх форм звітності;

·                    підготовка і проведення зборів, нарад, семінарів учасників і других заходів.

·                    без доручення здійснює дії від імені товариства, представляючи його інтереси перед усіма органами й організаціями.

Замісник директора забезпечує організацію виробництва, дотримання технології координує дії трудового колективу, відповідає за якість продукції, що випускається за виконання добових, квартальних і річних норм випуску продукції.

Інженер з охорони праці та безпеки життєдіяльності відповідає за працездатність устаткування, його своєчасне технічне обслуговування, ремонт сторонніми організаціями, а також за своєчасне ознайомлення працівників з правилами безпеки при роботі на дільницях.

Бухгалтер-економіст забезпечує повне урахування грошових засобів, що надходять, товарно-матеріальних цінностей і основних цінностей, а також своєчасний відбиток у бухобліку операцій, пов’язаних із їхнім рухом відповідно до встановлених правил. Відповідає за достовірне урахування витрат обігу і виробництва, достовірний розрахунок показників ефективності виробничої діяльності. Відповідає за своєчасні перерахування засобів у держбюджет грошей на погашення позички банкам, відрахування у різноманітні фонди і резерви. Підпорядковується директору підприємства.

Також на підприємстві є склад, де зберігається виробнича продукція і за яким закріплений начальник. Він слідкує за кількістю пар взуття, які прибувають на склад, контролює умови для зберігання продукції. Начальник складу підпорядковується генеральному директору та заміснику директора. Йому ж є підзвітним замісник завідуючого складом.

Обов’язки працівників основного виробництва полягають у виконанні закріплених за ними операцій технологічного процесу з дотриманням техніки безпеки і технології.

Допоміжні робітники виконують функції забезпечення виробництва в обсязі, покладеному на них замісником директора.

До допоміжних робітників відносять:

·     Електрик контролює та у потрібний момент ліквідує проблеми, які пов’язані з електроенргією;

·     Сантехнік – оператор котельні;

·     Механіки швейного та розкрійного цеху;

·     Прибиральниця здійснює прибирання закріпленої за нею території підприємства.

Згідно розташування виробничих приміщень (три одиниці) сформовано випуск взуття у цехах. Підприємство на сьогоднішній день має задіяні три виробничих цехи.

У цехах знаходяться п’ять ліній пошиву верху взуття та три лінії його монтажу. Усі лінії забезпечені конвеєрами. Кожен цех очолює його майстер. Майстри цехів здійснюють загальне керівництво цехом, несуть відповідальність за стан приміщення, виробничу дисципліну у цеху, відповідає за обладнання та матеріальні цінності цеху. Працюючі у свою чергу відповідають безпосередньо за комплектуючі випуску взуття, безперебійну роботу ліній, охорону праці робітників, але основним питанням їхньої праці є якість виробленого взуття.

Отже за допомогою даних про штат ТОВ «Нова Стар» ми можемо зробити висновок, що дане підприємство має лінійно-штабну організаційну структуру.
4.  
Управління основними та оборотними фондами підприємства
ТОВ «Нова Стар» має в своєму розпорядженні майно, що складається з основних фондів, а так само інших засобів підприємства, вартість яких відбивається в самостійному балансі.

Підприємство має так само власну виробничу базу, з виробничими ділянками і адміністративними приміщеннями:

– цех розкрійної роботи;

– швейний цех;

– цех підготовки;

– котельна;

– бокс для ремонту автомобілів;

– офіс (адміністративна будівля);

– складське приміщення;

– автомобілі;

– гараж.

При необхідності ТОВ «Нова Стар» бере в оренду технічні засоби у інших підприємств.

Ресурсний потенціал ТОВ «Нова Стар» включає:

– Основні фонди;

– Оборотні фонди;

Основні фонди підприємства є засобами праці, які багато разів використовуються в господарському процесі, не змінюючи при цьому свою речовинно-натуральну форму. Їх вартість переноситься на вартість проведеної продукції частинами у вигляді амортизаційних відрахувань. Відповідно до класифікації основні фонди діляться на будівлі, споруди, машини, устаткування, передавальні пристрої.

Для характеристики ефективності використання основних засобів служать показники фондовіддачі і фондомісткості. Показник фондовіддачі розраховується як відношення вартості проведеної продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Показник фондомісткості виступає зворотною величиною фондовіддачі. Показник фондомісткості повинен знижуватися в ідеальних умовах роботи підприємства, а фондовіддача рости, оскільки вона показує, скільки продукції одержано з 1 гривни основних фондів.

Для підвищення ефективності використання основних фондів необхідно підвищувати ступінь їх завантаження, особливо їх активній частині, оновлення фондів, використання прогресивнішого устаткування, сучасної технології, кваліфікованих працівників.

Як вже зазначалося основні фонди мають активну та пасивну частини. ТОВ «Нова Стар» виділяє не малі кошти для введення нових технологій, закупляються нові конвеєри, також чималу увагу керівник приділяє виробничому приміщенню. Не так давно там пройшов капітальний ремонт. 17 жовтня на нараді висвітлювалося питання оновлення фондів та створення ще додаткового цеху. Але для створення нового приміщення, яке буде задіяне у виробництві, учасники зборів вирішили орендувати приміщення, а не будувати нове, але переобладнати його за сучасними програмами для забезпечення ефективності роботи та якості продукції.

Оборотні фонди є тією частиною виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі і переносить всю свою вартість на знов створену продукцію. Оборотні кошти підприємства можуть використовуватися для створення виробничих запасів, незавершеного виробництва, запасів готової продукції, а так само засобів в розрахунках і залишків грошових коштів на розрахунковому рахунку в банку і касі підприємства.

Вагомою проблемою для підприємства є недостатність оборотних коштів та погіршення їх структури, тобто зростання незавершеного виробництва.

Основними напрямками роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів є:

-                     визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

-                     визначення наявності власних оборотних коштів і приведення їх обсягів до оптимально значення;

-                     визначення обсягу залучених коштів і облік ефективності їх використання за допомогою будь-яких методів;

-                     визначення нормативу оборотних коштів і приведення власних оборотних коштів до цього значення;

-                     припинення виконання робіт для неплатоспроможних замовників;

-                     визначення обсягу виробництва продукції з урахуванням рівня беззбитковості виробництва;

-                     поступове збільшення обсягу статутного фонду підприємства для фінансування власних оборотних коштів.
5. Формування та розподіл доходів підприємства
Дохідність підприємства є одним із найголовніших показників. які відображають його фінансовий стан. Такий показник визначає мету підприємницької діяльності. Окрім керівництва фірми і колективу, він також державні органи, насамперед податкову службу, фондові біржі, які здійснюють купівлю-продаж цінних паперів.

3 практичної точки зору показник «дохід» означає загальну суму коштів, яку одержує підприємство за певний період і яка, після вирахування податків, може бути використана па споживання та інвестування. Таким чином, дохідє виторгом підприємства від реалізації продукції, послуг та виконання робіт без урахування податку на додану вартість та акцизного збору.

Джерела утворення доходу розділяються так:

—              дохід від реалізації продукції, робіт, послуг;

—              дохід від позареалізаційних операцій;

—              дохід під іншої реалізації

– реалізації матеріальних цінностей, матеріалів,основних фондів і нематеріальнихактивів.

Прибуток підприємства являє собою частину вартості додаткового продукту і є складовою доходу підприємства. ТОВ «Нова Стар», здаючи замовнику готові об'єкти або реалізуючи продукцію, відшкодовує свої витрати па виробництво, купує основні виробничі фонди і нормовані оборотні засоби, та для нормальної діяльності це підприємство повинно отримувати певний прибуток.

Таким чином прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб’єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток – це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, ще реально поступає в розпорядження підприємства – чистий прибуток.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його балансовий прибуток.

Головна частина прибутку формується як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції та на її продаж.

Отримання прибутку від реалізації продукції залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток входить до складу виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на розрахунковий рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на основі даних бухгалтерського обліку.

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості.

Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.

Собівартість продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання) та реалізацію.

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість; витрати на виробництво та реалізацію – повну собівартість продукції.

Можливість підприємства впливати на формування собівартості є істотною. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке:

По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований державою.

Витрати сфер виробництва й обігу, що включаються у собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементам: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.

По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір окремих із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань.

Можливість впливу підприємств на названі елементи витрат є обмеженою. Однак вона можлива з допомогою належного управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.

Скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто зниження її собівартості є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап – це розподіл балансового прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава і підприємство. В результаті розподілу кожний з: учасників одержує свою частку прибутку.

Пропозиції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в: сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку; у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування; у порядку надання податкових пільг.

Другий етап – це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів у бюджет. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди: резервний, розвитку й удосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення. Кошти цих фондів використовуються для фінансування відповідних витрат.

Використання чистого прибутку підприємство може здійснювати шляхом попереднього формування цільових грошових фондів або спрямовуючи кошти безпосередньо на фінансування витрат. Можливий також розподіл чистого прибутку частково для формування цільових фондів, а частково на безпосереднє фінансування витрат.

Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Ці фонди умовні, безпосередньо на підприємстві вони не утворюються, а їхню величину можна встановити на підставі розрахунків використання прибутку на фінансування певних витрат чи заходів.

Від цінової політики залежить результативність діяльності підприємства. У той же час розгляд цінової політики є можливим лише з погляду цілей, що ставить перед собою підприємство.

Ціноутворення – це складний процес, на який впливає ряд динамічних чинників:

·                   Реальні витрати;

·                   Цінність для споживача;

·                   Можлива реакція конкурентів;

·                   Еластичність попиту на продукцію підприємства;

·                   Ціна конкурентів на аналогічну продукцію.

У діяльності ТОВ «Нова Стар» більше усього підходить метод визначення ціни за схемою «собівартість плюс прибуток». Згідно з цим методом ціна (Ц) обчислюється по формулі:
, де
 – собівартість продукції;

 – величина прибутку.

Прибуток визначається за нормативами у відсотках до собівартості або її частини (вартості обробки). Величина цього нормативу встановлюється підприємством, виходячи з розумінь прибутковості продукції і її конкурентоздатності. Вона може обмежуватися державою, як граничний рівень рентабельності продукції.

Отже, ціни формуються на основі собівартості пари взуття плюс плановий прибуток 25 – 30%. В залежності від складності, фасону, сезонності ціна пари взуття становить від 40 до 120 євро.

Позитивні сторони цієї методики лежать у її простоті, логічної очевидності такої функції ціни, як повернення витрат виробника і забезпечення прибутковості підприємницької діяльності. Недолік методики в тому, що вона слабко враховує ринкові чинники ціноутворення і насамперед попит.

Підприємство є платоспроможним, що підтверджується своєчасним перерахуванням до бюджету, фондів, виплати заробітної плати.

ТОВ «Нова Стар» сплачує такі податки як

—                 Податок на додану вартість;

—                 Мито;

—                 Митний збір;

—                 Податок на прибуток;

—                 Плата за землю;

—                 Плата за майно підприємства;

—                 Місцеві податки і збори тощо.

Також існують цільові або спеціальні податки, мають цільове призначення. ТОВ «Нова Стар» сплачує такі основні цільові податки:

—                 платежі до Пенсійного фонду;

—                 платежі до Фонду соціального страхування;

—                 платежі до Фонду сприяння зайнятості населення.

ТОВ «Нова Стар» нагороджувалось перехідними грамотами та грошовими преміями, як кращий платник податків.




6. Організація маркетингової діяльності
Після купівлі підприємства «Теребовлянська взуттєва фабрика», воно було на 100% забезпечено іноземним капіталом.

Оскільки ТОВ «Нова Стар» являється власністю громадян Республіки Італії, то згідно з Статутом, взуття, яке виготовлене на підприємстві відправляється тільки на експорт безпосередньо у країни-замовники, тобто до Італії.

На підприємстві зовнішніх маркетингових досліджень не проводиться, так як замовлення формуються централізовано.

Ліміти витрат на випуск взуття розробляються на основі європейських стандартів з поправками на внутрішні енерговикористовуючі обладнання.

Обсяг попиту продукції підприємства визначається безпосередньо запитами ринку, тому інколи є проблеми з переходом випуску однієї моделі на іншу, виникають витрати виробничого циклу 1–3 дні.

Тому власники повинні звертати увагу на поглиблене вивчення попиту, адже це не тільки точне виявлення попиту на конкретний товар чи послугу, а й формування цього попиту, передбачення, в якому напрямі він буде змінюватися під впливом зростаючих потреб споживачів, вимого до якості та надійності продукції.

На сьогоднішній день підприємство має проблему із підвищенням якості взуття. Оскільки підприємство виробляє тільки жіноче зимове і літнє взуття, тому і звертається посилена увага до кожної пари взуття.

Тому вирішення цієї проблеми має на даний час посісти одне із важливих місць адже від якості продукції ТОВ «Нова Стар» може ще більше зміцнити свої позиції на конкурентних ринках, протистояти конкурентам і досягати високих та стабільних прибутків.

На останніх нарадах між учасниками Товариства розглядається питання про впровадження нових гнучких технологій, які б підвищили якість взуття та зменшили технологічні витрати.

Саме підприємство безпосередньо не може впливати на утворення ціни, так як випуск взуття проводиться на давальницькій сировині (100%) і знову ж таки ціну диктує ринок.



Висновок та пропозиції
Під час навчальної практики перед нами стояло завдання: дати оцінку сучасному стану підприємства.

Отже, ТОВ «Нова Стар» – це самостійний господарюючий суб’єкт, який здійснює господарську діяльність з метою одержання прибутку.

Проаналізувавши баланс можна зробити деякі висновки по діяльності підприємства. У звітному році порівняно з попереднім різко зменшився об’єм виробництва продукції, що свідчить про погіршення використання основних фондів. Це вплинуло на зменшення балансового прибутку підприємства, що є негативним для підприємства так як свідчать про відсутність джерела поповнення власних засобів.

Позитивним моментом діяльності підприємства є зростання його стійкості, тобто підвищення проценту забезпеченості. Ще одним позитивним моментом є те, що підприємство перебуває в стійкому фінансовому положенні.

Також ТОВ «Нова Стар» є платоспроможним підприємством та один із кращих платників податків в Тернопільській області.

Якщо брати до уваги такий показник як ефективність використання капіталу, то оборотність капіталу в деякій мірі зросла, що спричинило зменшення тривалості обороту. Внаслідок прискорення оборотності капіталу підприємство забезпечило приріст прибутку.

Проаналізувавши загальний стан підприємства можна зробити пропозиції по покращенню фінансового стану підприємства:

1.          Перш за все підприємство повинно реалізувати всю продукцію, що застоюється на складах.

2.          Знищення собівартості продукції – дозволить підприємству бути конкурентоспроможним на ринку збуту. Можливе за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства.

3.          Збільшення грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

4.          Виробництво і розробка нових видів продукції, яка зацікавить споживачів, а також отримання ліцензій на виробництво «ходових» товарів, що дозволить стабілізувати і покращити фінансовий стан підприємства.



Список використаної літератури
1. Закон України «Про підприємство» від 25 листопада 1998 року.

2. «Економічний аналіз діяльності промислових підприємств та об’єднань» під ред. С.І. Шкарабана Тернопіль ТАНГ 1995.

3.    М.Д. Білик, І.А. Золотко, Податкова система України – К.: 2000.

4. С.Ф. Покропивного, Економіка підприємства – К.: 2000.