Реферат на тему Стадії кримінального процесу
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2014-07-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
ПЛАН.
Вступ.
1. Поняття, суть і значення стадій кримінального судочинства.
2. Загальна характеристика основних стадій кримінально-процесуального судочинства.
3. Виняткові стадії кримінально-процесуального судочинства.
Висновок.
Використана література.
Вступ.
1. Поняття, суть і значення стадій кримінального судочинства.
2. Загальна характеристика основних стадій кримінально-процесуального судочинства.
3. Виняткові стадії кримінально-процесуального судочинства.
Висновок.
Використана література.
Вступ
Кримінальний процес - це не тільки заснована на законі діяльність органів попереднього розслідування, прокуратури і судна щодо розкриття злочинів, викриття і покарання винних, але і її чітка система. Найбільш характерними елементами цієї системи є стадії, тобто етапи що змінюють один одного послідовно в процесуальній діяльності, що характеризуються:
Наявністю конкретних задач, що підкоряються всім задачам кримінального процесу в цілому;
Колом державних органів і інших осіб, що приймають участь у вирішені задач даної стадії;
Порядком ( процесуальною формою ) діяльності;
Характером і формою рішення, що виражає виконання задач даної стадії;
Встановленими в законі термінами даного етапу процесуальної діяльності.
Кожна стадія поруч із загальними задачами кримінального процесу, має свої задачі й особливості провадження .У кримінальному процесі України нараховується вісім стадій :
1 порушення кримінальної справи;
2 попереднє розслідування ;
3 попередній розгляд справи ;
4 судовий розгляд ;
5 апеляційне проведення ;
6 виконання вироку ;
7 проведення в порядку нагляду ;
перегляд судового рішення в порядку виключного провадження .
З цього можна зробити висновок, що сукупність стадій утворює систему кримінального процесу.
Поняття, суть, значення, стадій у кримінальному процесі.
У кримінальному процесі України, стадії визначаються, як самостійні пов’язані між собою частини кримінального процесу, відмежовані одна від іншої підсумковим процесуальним рішенням характеризуються безпосередніми задачами (що випливають із загальних задач судочинства), колом органів і осіб, що беруть участь у справі, порядком виконання процесуальних дій і характером кримінально-процесуальних відносин.
Таким чином, кожній стадії як самостійній частині кримінального процесу властиві:
безпосередні задачі;
визначене коло суб’єктів;
особливий порядок (процесуальна форма) виконання процесуальних дій ,що визначається змістом безпосередніх цілей даної стадії й особливостями вираження в ній загальних принципів процесу;
специфічний характер кримінально процесуальних відносин;
підсумкове процесуальне рішення, що завершує цикл процесуальних дій і відносин, що тягне перехід справи на наступний рівень (якщо справа не зупиняється чи не призупиняється).
Сукупність стадій, пов’язаних між собою загальними задачами і принципами судочинства, утворює систему кримінального процесу.
Кримінальний процес складається із шести основних стадій і двох виняткових.
Основні стадії:
1)порушення кримінальної справи;
2)попереднє розслідування ;
3)попередній розгляд справи ;
4)судовий розгляд справи ;
5)апеляційне проведення ;
6)виконання вироку.
Виняткові:
проведення в порядку нагляду;
відновлення справи за нововиявленними обставинами.
Загальна характеристика основних стадій кримінально-процесуального судочинства.
Порушення кримінальної справи є першою початковою стадією кримінального процесу. Суть її полягає в тому, що компетентні органи повинні установити чи наявність відсутність передбачених законом приводів і основ для того, щоб прийняти рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи. У цій стадії також по можливості встановлюється наявність чи відсутність обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, а також інших обставин, що є підставою для відмови в порушені кримінальні справи.
Порушення кримінальної справи містить у собі систему процесуальних дій і правовідносин, зокрема прийняття, розгляд і перевірку заяв і повідомлень про злочин, вжиття заходів щодо відвернення і припинення злочинів, прийняття рішень про порушення кримінальної справи чи про відмову в її порушенні, прокурорський нагляд за законністю й обґрунтованості зазначених дій, перевірку судом скарг осіб, законності й обґрунтованості постанови прокурора, слідчого, органа дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.
Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і основ. Ч.1 ст.94 КПК передбачає такі приводи для порушення кримінальної справи:
1 Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
2 Повідомлення представників влади, громадськості або громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним.
3 Явка з повинною.
4 Повідомлення, опубліковані в пресі.
5. Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Цей перелік є вичерпний.
Справа може бути порушена тільки в тих випадках, якщо є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.
Згідно ст.98 КПК при наявності приводів і основ, зазначених у ст.94 КПК, прокурор, слідчий, орган чи дізнання суддя зобов’язані винести постанову, а суд постанову про порушення кримінальної справи, вказавши підстави для порушення справи, статті кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальший її напрямок. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, що вчинила злочин, кримінальна справа повинна бути порушена щодо даної особи. Після порушення справи:
Прокурор направляє справи для проведення попереднього чи наслідку дізнання;
Слідчий починає попереднє наслідок, а орган дізнання починає дізнання;
Суд направляє справа прокурору для провадження попереднього дізнання, а справи про злочини, зазначені в ч.1 ст.27 КПК, приймає для розгляду в суді.
У даній стадії процесу компетентні органи в специфічній формі за допомогою процесуальних засобів з’ясовують наявність у діях особи ознак злочину. Стадія порушення кримінальної справи закінчується винесенням постанови про порушення кримінальної справи чи постанови про відмову в порушенні кримінальної справи ст.99 КПК, тобто після відмови в порушенні кримінальної справи кримінальний процес не знаходить продовження.
У випадку порушення кримінальної справи процес переходить в іншу стадію.
Друга стадія кримінального процесу має назву попереднє розслідування.
Правосуддя в Україні здійснюється винятково судами (ст.15 КПК).Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом .Суд може не погоджуватися з оцінкою органів попереднього розслідування зібраних ними в справі доказів, доповнити доказовий матеріал за власною ініціативою чи з ініціативи учасників судового розгляду. Попереднє розслідування має свій самостійний характер, що визначається:
Чітко обкресленими границями в системі кримінального процесу (від постанови про порушення кримінальної справи до моменту винесення рішення, яким завершується проведення розслідування);
Має свою процесуальну форму і зміст, в якому визначається її задачі.
Змістом стадії попереднього розслідування є регламентована кримінально процесуальним законом діяльність органів дізнання і попереднього розслідування, по встановленню обставин вчинення злочину, осіб причетних до цього злочину, по припиненню і запобіганню вчиненню злочинів.
Задачею стадії попереднього розслідування є:
Швидке і повне розкриття злочинів і притягнення винних осіб у його вчиненні, до участі в справі як обвинувачених і охороні від необґрунтованого притягнення осіб не причетних до вчинення злочину;
Вживання заходів щодо відшкодування шкоди, завданої злочином;
Виявлення причин вчинення злочину і умов, що цьому сприяли, і вжиття заходів щодо їхнього усунення (ст.2, 23, 23-1, 29 КПК). При цьому забезпечують охорону прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що беруть участь у справі.
Тільки виконання задач цієї стадії є підставою для винесення органом попереднього розслідування рішення про передачу справи до наступної судової стадії, чи про закінчення проведення у справі (ст.212 КПК). На думку вчених у структурі попереднього розслідування можна умовно відокремити чотири етапи, що повинна пройти кожна кримінальна справа, перед тим як вона надійде до суду:
1 Проведення після порушення справи невідкладних і інших слідчих дій для з’ясування події злочину й участі в ньому конкретного обличчя;
2 Виконання процесуальних дій, пов’язаних із притягнення особи як обвинуваченої, пред’явленням їй обвинувачення, її допитом, застосуванням до неї запобіжних заходів і інших заходів процесуального примуса;
3 Збирання і перевірка всіх інших необхідних доказів, що підтверджують чи спростовують обвинувачення, чи обтяжують пом’якшують кримінальну відповідальність обвинуваченого;
4 Виконання процесуальних дій, пов’язаних із закінченням розслідування, і складанням відповідного підсумкового процесуального документу і належним напрямкам справи.
З моменту надходження справи з обвинувальним висновком до суду починається третя стадія кримінального процесу – попередній розгляд справи суддею . Суть цієї стадії полягає в тому, що суддя одноосібно, а у встановлених законом випадках суд колегіально в розпорядницькому засіданні вивчає матеріали справи і, не вирішуючи свідомо питання про винність обвинуваченого у вчиненні злочини, з’ясовує у встановленому процесуальним законом порядку наявність чи відсутність достатніх фактичних і юридичних основ для розгляду справи в судовому засідання. Встановивши, що в справі щодо обвинуваченого зібрано досить доказів для розгляду її по суті і попереднє розслідування проведене з дотриманням усіх вимог закону, суддя виносить постанову про призначення справи до судового розгляду (ст.245 КПК). З моменту віддачі до суду обвинувачений стає підсудним.
Віддача до суду має вузьку задачу - на підставі зібраних у справі матеріалів попередньо з’ясувати:
· Чи зібраний у справі досить доказів для повного і всебічного встановлення всіх обставин, що входять у предмет доказування (ст.23, 64, 433 КПК), і в першу чергу щодо обвинуваченого, щоб поставити його в положення підсудного і розглянути в судовому засіданні справа по суті пред’явленого обвинувачення і чи ці докази належать до кримінальної справи і є припустимими;
· Чи дотримані вимоги закону щодо забезпечення процесуальних прав обвинуваченого та інших учасників процесу, і в першу чергу право на захист;
· Чи проведене попереднє розслідування у відповідності з законом;
· Чи немає в справі обставин, що виключають провадження в кримінальній справі (ст.6 КПК).
Ця стадія необхідна насамперед для захисту прав обвинуваченого. Вона є однієї з гарантій від безпідставної віддачі його до суду, що супроводжується не тільки моральними, а і фізичними стражданнями, особливо якщо щодо підсудного обирається такий запобіжний захід, як взяття під варту(ст.155 КПК). Адже необґрунтоване пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину і ведення її до суду шкодить не тільки даній особі, а й інтересам правосуддя, а також суспільству і державі в цілому. Саме тому суд у цій стадії процесу вправі при наявності підстав закрити провадження у справі, повернути її на додаткове розслідування, змінити кваліфікацію дії обвинуваченого , виключити окремі епізоди обвинувачення. Ці права надані судна з метою - не допустити не тільки безпідставного засудження обвинуваченого, але і попередити можливість судового провадження щодо особи, що необґрунтовано притягнута як обвинувачений. На стадію попереднього розгляду справи суддею покладаються також задача підготовки до наступної стадії - судового розгляду, що забезпечує всебічне, повне й об’єктивне дослідження всіх обставин справи.
Таким чином, попередній розгляд справи суддею є контрольною стадією щодо попереднього розслідування і підготовчо-організаційної щодо судового розгляду справи. Вона посідає важливе місце в системі стадій кримінального процесу. Її основне призначення полягає в тому, щоб не допустити до судового розгляду неповно розслідуваних справ, а також справ, розслідування яких проводилося з порушенням вимог кримінального і процесуального закону. Цим самим попередній розгляд справи суддею стимулює якісну слідчу і судову діяльність, попереджає необґрунтоване залучення до кримінальної відповідальності не винних осіб. Пленум Верховного Суду України поставив перед судами вимоги: “Викорінити з практики випадки неуважного, механічного підходу до рішення питань, пов’язаних з віддачею обвинуваченого до суду і призначенням справи до розгляду в судовому засіданні”, ретельно вивчати в стадії попереднього розгляду справи суддею, кримінальної справи: “...і при наявності важливої неповноти неправильності проведення чи дізнання попереднього розслідування, що не можуть бути зміщені в судовому засіданні, а також важливих порушень кримінально-процесуального закону чи наявності інших основ, зазначених у ст.246 КПК. Повертати їх на додаткове розслідування”.
Значена стадія, попередній розгляд справи суддею, складається також у тім, що в ній остаточно визначаються границі майбутнього судового розгляду: судовий розгляд буде проводитися лише щодо обвинувачених, відданих до суду, і тільки щодо того обвинувачення, за яким вони віддані до суду .
Судовий розгляд - це четверта, основна і найважливіша стадія кримінального процесу. У попередніх стадіях обставини справи з'ясовуються для того, щоб вирішити питання, чи є законні приводи, і достатні підстави для порушення кримінальної справи, пред'явлення обвинувачення конкретній особі і ведення її до суду. У цій стадії суд, здійснюючи правосуддя, розглядає і вирішує справи по суті, тобто остаточно досліджує всі її важливі обставини, перевіряє докази і виносить вирок - процесуальний акт; яким підсудний визнається винним у вчиненні злочину і йому призначається покарання, чи невинним. Зазначені питання є основними в процесі всього провадження в справі. Тому стадія судового розгляду і займає центральне місце в системі стадій кримінального процесу. Судовий розгляд є однієї з 8 основних стадій кримінального процесу, саме в ній найбільш повно реалізуються принципи правосуддя в кримінальних справах і весь комплекс його процесуальних гарантій.
Усі 8 стадій кримінального процесу є взаємозалежними, тому стадії: порушення кримінальної справи, що передує розслідування і попередній розгляд справи суддею служать необхідними етапами для підготовки до судового розгляду і вирішення справи по суті, а всі наступні стадії (апеляційне проведення, виконання вироку, касаційне провадження, перегляд судового рішення в порядку виключного провадження за нововиявленними обставинами) є засобами контролю за вірністю винесеного вироку й організація його виконання.
Кримінальний процес - це не тільки заснована на законі діяльність органів попереднього розслідування, прокуратури і судна щодо розкриття злочинів, викриття і покарання винних, але і її чітка система. Найбільш характерними елементами цієї системи є стадії, тобто етапи що змінюють один одного послідовно в процесуальній діяльності, що характеризуються:
Наявністю конкретних задач, що підкоряються всім задачам кримінального процесу в цілому;
Колом державних органів і інших осіб, що приймають участь у вирішені задач даної стадії;
Порядком ( процесуальною формою ) діяльності;
Характером і формою рішення, що виражає виконання задач даної стадії;
Встановленими в законі термінами даного етапу процесуальної діяльності.
Кожна стадія поруч із загальними задачами кримінального процесу, має свої задачі й особливості провадження .У кримінальному процесі України нараховується вісім стадій :
1 порушення кримінальної справи;
2 попереднє розслідування ;
3 попередній розгляд справи ;
4 судовий розгляд ;
5 апеляційне проведення ;
6 виконання вироку ;
7 проведення в порядку нагляду ;
перегляд судового рішення в порядку виключного провадження .
З цього можна зробити висновок, що сукупність стадій утворює систему кримінального процесу.
Поняття, суть, значення, стадій у кримінальному процесі.
У кримінальному процесі України, стадії визначаються, як самостійні пов’язані між собою частини кримінального процесу, відмежовані одна від іншої підсумковим процесуальним рішенням характеризуються безпосередніми задачами (що випливають із загальних задач судочинства), колом органів і осіб, що беруть участь у справі, порядком виконання процесуальних дій і характером кримінально-процесуальних відносин.
Таким чином, кожній стадії як самостійній частині кримінального процесу властиві:
безпосередні задачі;
визначене коло суб’єктів;
особливий порядок (процесуальна форма) виконання процесуальних дій ,що визначається змістом безпосередніх цілей даної стадії й особливостями вираження в ній загальних принципів процесу;
специфічний характер кримінально процесуальних відносин;
підсумкове процесуальне рішення, що завершує цикл процесуальних дій і відносин, що тягне перехід справи на наступний рівень (якщо справа не зупиняється чи не призупиняється).
Сукупність стадій, пов’язаних між собою загальними задачами і принципами судочинства, утворює систему кримінального процесу.
Кримінальний процес складається із шести основних стадій і двох виняткових.
Основні стадії:
1)порушення кримінальної справи;
2)попереднє розслідування ;
3)попередній розгляд справи ;
4)судовий розгляд справи ;
5)апеляційне проведення ;
6)виконання вироку.
Виняткові:
проведення в порядку нагляду;
відновлення справи за нововиявленними обставинами.
Загальна характеристика основних стадій кримінально-процесуального судочинства.
Порушення кримінальної справи є першою початковою стадією кримінального процесу. Суть її полягає в тому, що компетентні органи повинні установити чи наявність відсутність передбачених законом приводів і основ для того, щоб прийняти рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної справи. У цій стадії також по можливості встановлюється наявність чи відсутність обставин, що виключають провадження в кримінальній справі, а також інших обставин, що є підставою для відмови в порушені кримінальні справи.
Порушення кримінальної справи містить у собі систему процесуальних дій і правовідносин, зокрема прийняття, розгляд і перевірку заяв і повідомлень про злочин, вжиття заходів щодо відвернення і припинення злочинів, прийняття рішень про порушення кримінальної справи чи про відмову в її порушенні, прокурорський нагляд за законністю й обґрунтованості зазначених дій, перевірку судом скарг осіб, законності й обґрунтованості постанови прокурора, слідчого, органа дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи.
Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і основ. Ч.1 ст.94 КПК передбачає такі приводи для порушення кримінальної справи:
1 Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян.
2 Повідомлення представників влади, громадськості або громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним.
3 Явка з повинною.
4 Повідомлення, опубліковані в пресі.
5. Безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Цей перелік є вичерпний.
Справа може бути порушена тільки в тих випадках, якщо є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.
Згідно ст.98 КПК при наявності приводів і основ, зазначених у ст.94 КПК, прокурор, слідчий, орган чи дізнання суддя зобов’язані винести постанову, а суд постанову про порушення кримінальної справи, вказавши підстави для порушення справи, статті кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальший її напрямок. Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, що вчинила злочин, кримінальна справа повинна бути порушена щодо даної особи. Після порушення справи:
Прокурор направляє справи для проведення попереднього чи наслідку дізнання;
Слідчий починає попереднє наслідок, а орган дізнання починає дізнання;
Суд направляє справа прокурору для провадження попереднього дізнання, а справи про злочини, зазначені в ч.1 ст.27 КПК, приймає для розгляду в суді.
У даній стадії процесу компетентні органи в специфічній формі за допомогою процесуальних засобів з’ясовують наявність у діях особи ознак злочину. Стадія порушення кримінальної справи закінчується винесенням постанови про порушення кримінальної справи чи постанови про відмову в порушенні кримінальної справи ст.99 КПК, тобто після відмови в порушенні кримінальної справи кримінальний процес не знаходить продовження.
У випадку порушення кримінальної справи процес переходить в іншу стадію.
Друга стадія кримінального процесу має назву попереднє розслідування.
Правосуддя в Україні здійснюється винятково судами (ст.15 КПК).Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом .Суд може не погоджуватися з оцінкою органів попереднього розслідування зібраних ними в справі доказів, доповнити доказовий матеріал за власною ініціативою чи з ініціативи учасників судового розгляду. Попереднє розслідування має свій самостійний характер, що визначається:
Чітко обкресленими границями в системі кримінального процесу (від постанови про порушення кримінальної справи до моменту винесення рішення, яким завершується проведення розслідування);
Має свою процесуальну форму і зміст, в якому визначається її задачі.
Змістом стадії попереднього розслідування є регламентована кримінально процесуальним законом діяльність органів дізнання і попереднього розслідування, по встановленню обставин вчинення злочину, осіб причетних до цього злочину, по припиненню і запобіганню вчиненню злочинів.
Задачею стадії попереднього розслідування є:
Швидке і повне розкриття злочинів і притягнення винних осіб у його вчиненні, до участі в справі як обвинувачених і охороні від необґрунтованого притягнення осіб не причетних до вчинення злочину;
Вживання заходів щодо відшкодування шкоди, завданої злочином;
Виявлення причин вчинення злочину і умов, що цьому сприяли, і вжиття заходів щодо їхнього усунення (ст.2, 23, 23-1, 29 КПК). При цьому забезпечують охорону прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, що беруть участь у справі.
Тільки виконання задач цієї стадії є підставою для винесення органом попереднього розслідування рішення про передачу справи до наступної судової стадії, чи про закінчення проведення у справі (ст.212 КПК). На думку вчених у структурі попереднього розслідування можна умовно відокремити чотири етапи, що повинна пройти кожна кримінальна справа, перед тим як вона надійде до суду:
1 Проведення після порушення справи невідкладних і інших слідчих дій для з’ясування події злочину й участі в ньому конкретного обличчя;
2 Виконання процесуальних дій, пов’язаних із притягнення особи як обвинуваченої, пред’явленням їй обвинувачення, її допитом, застосуванням до неї запобіжних заходів і інших заходів процесуального примуса;
3 Збирання і перевірка всіх інших необхідних доказів, що підтверджують чи спростовують обвинувачення, чи обтяжують пом’якшують кримінальну відповідальність обвинуваченого;
4 Виконання процесуальних дій, пов’язаних із закінченням розслідування, і складанням відповідного підсумкового процесуального документу і належним напрямкам справи.
З моменту надходження справи з обвинувальним висновком до суду починається третя стадія кримінального процесу – попередній розгляд справи суддею . Суть цієї стадії полягає в тому, що суддя одноосібно, а у встановлених законом випадках суд колегіально в розпорядницькому засіданні вивчає матеріали справи і, не вирішуючи свідомо питання про винність обвинуваченого у вчиненні злочини, з’ясовує у встановленому процесуальним законом порядку наявність чи відсутність достатніх фактичних і юридичних основ для розгляду справи в судовому засідання. Встановивши, що в справі щодо обвинуваченого зібрано досить доказів для розгляду її по суті і попереднє розслідування проведене з дотриманням усіх вимог закону, суддя виносить постанову про призначення справи до судового розгляду (ст.245 КПК). З моменту віддачі до суду обвинувачений стає підсудним.
Віддача до суду має вузьку задачу - на підставі зібраних у справі матеріалів попередньо з’ясувати:
· Чи зібраний у справі досить доказів для повного і всебічного встановлення всіх обставин, що входять у предмет доказування (ст.23, 64, 433 КПК), і в першу чергу щодо обвинуваченого, щоб поставити його в положення підсудного і розглянути в судовому засіданні справа по суті пред’явленого обвинувачення і чи ці докази належать до кримінальної справи і є припустимими;
· Чи дотримані вимоги закону щодо забезпечення процесуальних прав обвинуваченого та інших учасників процесу, і в першу чергу право на захист;
· Чи проведене попереднє розслідування у відповідності з законом;
· Чи немає в справі обставин, що виключають провадження в кримінальній справі (ст.6 КПК).
Ця стадія необхідна насамперед для захисту прав обвинуваченого. Вона є однієї з гарантій від безпідставної віддачі його до суду, що супроводжується не тільки моральними, а і фізичними стражданнями, особливо якщо щодо підсудного обирається такий запобіжний захід, як взяття під варту(ст.155 КПК). Адже необґрунтоване пред’явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину і ведення її до суду шкодить не тільки даній особі, а й інтересам правосуддя, а також суспільству і державі в цілому. Саме тому суд у цій стадії процесу вправі при наявності підстав закрити провадження у справі, повернути її на додаткове розслідування, змінити кваліфікацію дії обвинуваченого , виключити окремі епізоди обвинувачення. Ці права надані судна з метою - не допустити не тільки безпідставного засудження обвинуваченого, але і попередити можливість судового провадження щодо особи, що необґрунтовано притягнута як обвинувачений. На стадію попереднього розгляду справи суддею покладаються також задача підготовки до наступної стадії - судового розгляду, що забезпечує всебічне, повне й об’єктивне дослідження всіх обставин справи.
Таким чином, попередній розгляд справи суддею є контрольною стадією щодо попереднього розслідування і підготовчо-організаційної щодо судового розгляду справи. Вона посідає важливе місце в системі стадій кримінального процесу. Її основне призначення полягає в тому, щоб не допустити до судового розгляду неповно розслідуваних справ, а також справ, розслідування яких проводилося з порушенням вимог кримінального і процесуального закону. Цим самим попередній розгляд справи суддею стимулює якісну слідчу і судову діяльність, попереджає необґрунтоване залучення до кримінальної відповідальності не винних осіб. Пленум Верховного Суду України поставив перед судами вимоги: “Викорінити з практики випадки неуважного, механічного підходу до рішення питань, пов’язаних з віддачею обвинуваченого до суду і призначенням справи до розгляду в судовому засіданні”, ретельно вивчати в стадії попереднього розгляду справи суддею, кримінальної справи: “...і при наявності важливої неповноти неправильності проведення чи дізнання попереднього розслідування, що не можуть бути зміщені в судовому засіданні, а також важливих порушень кримінально-процесуального закону чи наявності інших основ, зазначених у ст.246 КПК. Повертати їх на додаткове розслідування”.
Значена стадія, попередній розгляд справи суддею, складається також у тім, що в ній остаточно визначаються границі майбутнього судового розгляду: судовий розгляд буде проводитися лише щодо обвинувачених, відданих до суду, і тільки щодо того обвинувачення, за яким вони віддані до суду .
Судовий розгляд - це четверта, основна і найважливіша стадія кримінального процесу. У попередніх стадіях обставини справи з'ясовуються для того, щоб вирішити питання, чи є законні приводи, і достатні підстави для порушення кримінальної справи, пред'явлення обвинувачення конкретній особі і ведення її до суду. У цій стадії суд, здійснюючи правосуддя, розглядає і вирішує справи по суті, тобто остаточно досліджує всі її важливі обставини, перевіряє докази і виносить вирок - процесуальний акт; яким підсудний визнається винним у вчиненні злочину і йому призначається покарання, чи невинним. Зазначені питання є основними в процесі всього провадження в справі. Тому стадія судового розгляду і займає центральне місце в системі стадій кримінального процесу. Судовий розгляд є однієї з 8 основних стадій кримінального процесу, саме в ній найбільш повно реалізуються принципи правосуддя в кримінальних справах і весь комплекс його процесуальних гарантій.
Усі 8 стадій кримінального процесу є взаємозалежними, тому стадії: порушення кримінальної справи, що передує розслідування і попередній розгляд справи суддею служать необхідними етапами для підготовки до судового розгляду і вирішення справи по суті, а всі наступні стадії (апеляційне проведення, виконання вироку, касаційне провадження, перегляд судового рішення в порядку виключного провадження за нововиявленними обставинами) є засобами контролю за вірністю винесеного вироку й організація його виконання.
Сутність стадії судового розгляду полягає в тому, що суд детально розглядає всі обставини конкретної справи і приймає по ньому кінцеве рішення відповідно до закону. Суд безпосередньо досліджує наявні докази й оцінює їх, встановлює факт вчинення злочину чи наявність відсутність складу злочину в діях підсудного.
Його винність чи невинність, призначає чи покарання закриває справа.
На відміну від інших стадій кримінального процесу при судовому розгляді дослідження матеріалів ведеться судом з одночасною й активною участю прокурора, підсудного, захисника, потерпілого, інших учасників судового засідання. Суд має можливість вислухувати і враховувати при ухваленні рішення думки і пропозиції інших учасників судового розгляду, що висловлюються в судових дебатах. Маючи матеріали попереднього розслідування суд зобов’язаний перевірити всі зібрані докази, правомірність дій по їхньому збиранню. В умовах гласності судового засідання він досліджує також ті докази, що отримані за клопотаннями учасників судового розгляду ( підсудного, захисника, потерпілого, цивільного позивача, прокурора і т.д. ) чи за ініціативою суду .
Умовами винесення законного й обґрунтованого акта правосуддя є забезпечення під час судового розгляду всіх обставин кримінальної справи і всіх доказів.
Ідея судового розгляду пов’язує всі стадії процесу в єдину систему кримінального судочинства.
Попередні стадії кримінального процесу виконують задачі підготовчого характеру. Попереднє розслідування і доведення злочинних дій обвинуваченого, залучення винного до кримінальної відповідальності, а також підготовчі дії до розгляду справи в судовому засіданні здійснюються для того, щоб зібрати для суду необхідні матеріали по яких він міг би більш глибоко розібратися і прийняти відповідне рішення.
Судовий розгляд проводиться не для підтвердження матеріалів і висновків органі попереднього розслідування чи прокурора, а для встановлення об'єктивної істини в справі і винесення законного, обґрунтованого вироку. Досліджуючи матеріали кримінальної справи, суд може погодитися з висновками органів попереднього розслідування, чи може скасувати їх. Судження цих органів виражені в процесуальних документах (актах), не повинні впливати на суд. Суд незалежний від їхніх висновків. Він зобов'язаний ретельно перевірити обґрунтованість рішень прийнятих слідчим чи органом дізнання, законність усіх проведених процесуальних дій і складених по них документів.
У такий спосіб судовий розгляд при рішенні справи по суті є єдиним способом здійснення правосуддя, одним з найважливіших засобів рішення, задач кримінального судочинства, ефективною гарантією права і законних інтересів громадян. У стадії судового розгляду найбільшою мірою виявляється попереджувально-виховне значення кримінального судочинства і формування правосвідомості громадян. Усе це жадає від суду неухильного дотримання норм кримінально-процесуального законодавства, що регламентують судовий розгляд, високої професійної і загальної культури його проведення.
Сам процес судового розгляду строго регламентований у кримінально-процесуальному законодавстві з урахуванням необхідності забезпечення умов для вірного й об'єктивного рішення справи судом. В інтересах встановлення істини в справі й ухвалення вірного рішення повинні точно дотримувати усі вимоги законодавства при проведенні судового розгляду; також необхідна відповідна організація і висока культура судового розгляду. У кримінально - процесуальному законодавстві сформовані загальні умови судового розгляду . Усі вони цілком відповідають принципам кримінального процесу, загальні умови судового розгляду до винесення вироку.
Загальні умови відображають особливості судового розгляду, вони постійні і незмінні при провадженні по будь-якій кримінальній справі й у будь-якому суді 1-ї інстанції.
Апеляційне провадження - це п’ята стадія кримінального процесу, розглядається апеляційними судами на підставі апеляції на рішення суду. Апеляція може бути подана: 1. На вироки , які не набрали законної сили , ухвалені місцевими судами; 2.На постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами; Апеляція також може бути подана: 1.На ухвали (постанови),ухвалені місцевим судом , про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; 2.На окремі ухвали (постанови),ухвалені місцевими судами; 3.На інші постанови місцевих судів у випадках , передбачених цим Кодексом ; (ст.347 КПК).
Воля оскарження вироків учасниками судового розгляду, тобто кожен вирок суду (за винятком вироків, ухвалених Верховним Судом України) може бути оскаржений по закону учасником судового розгляду по своєму бажанню, тобто ніхто не може заборонити подать цій особі апеляцію. Апеляцію мають право подавати: 1.Засуджений , його законний представник і захисник , що до інтересів засудженого; 2. Виправданий його законний представник і захисник – у частині мотивів і підстав виправдання; 3.Законний представник , захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру ,- у частині, що стосується неповнолітнього; 4.Законний представник та захисник особи , щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру; 5.Обвинувачений , щодо якого справу закрито; 6. Обвинувачений , щодо якого справу направлено на додаткове розслідування; 7. Цивільний відповідач або його законний представник ; 8.Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор , який затвердив обвинувальний висновок; 9.Потерпілий і його законний представник; 10. Цивільний позивач або його представник; 11. Особа , щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду; 12. Інші особи у випадках , передбачених цим Кодексом (ст. 348 КПК). Апеляція , за винятком випадків , передбачених (ч.5 ст.349) ,подається через суд , який постановив вирок , ухвалу чи постанову. Апеляція на вирок , ухвалу чи постанову суду першої інстанції , може бути подана протягом п’ятнадцяти діб з моменту їх проголошення , а засудженим , який перебуває під вартою , - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Протягом строку , встановленого для подання апеляції , справа ніким не може бути витребувана із суду. Протягом цього строку суд зобов’язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи.
Виконання вироку - постанова, що набрало законної сили є шостою завершальною стадією кримінального процесу. У ній реалізуються рішення суду про винність чи невинність підсудного, про обране винному покарання, про відшкодування завданої злочином шкоди та інші рішення, сформульовані в регулятивній частині вироку. Задачею цієї стадії є організація процесуальної діяльності, що спрямована на:
1. Звертання вироку до виконання;
2. Забезпечення у встановлених законом випадах повної чи часткової безпосередньої реалізації вироку (звільнення виправданого з-під варти, якщо він знаходиться під вартою ст. 342 КПК; чи обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ст. 343 КПК; 3. Рішення встановлених законом питань, що виникають у ході фактичного виконання вироку;
4.Здійснення контролю за виконанням вироку.
Правовідносини, що виникають під час реалізації цих задач, регулюються переважно нормами карно-процесуального права і встановлюють зміст стадії виконання вироку.
Отже, виконання вироку - це стадія кримінального процесу, у якій суд звертає вирок до виконання, здійснює контроль за проведенням його відповідними органами до реального виконання і вирішує у встановленому законом судовому порядку по представленню законом уповноважених органів , посадових осіб , клопотанням громадських організацій , громадян і за власною ініціативою передбачені кримінально-процесуальним законом важливі правові питання, що виникають у зв’язку з виконанням вироків. Ця стадія характеризується поруч такими важливими положеннями як:
· Обов’язковість виконання вироків для всіх державних і суспільних структур, посадових осіб і громадян;
· Оперативність звертання і приведення вироку до виконання;
· Можливість зміни рішень суду щодо покарання в ході виконання вироку при наявності встановленого законом підстави;
· Участь громадськості в рішенні судових питань, пов’язаних з виконанням вироку.
Значення цієї стадії полягає в тому, що вона створює необхідні передумови для безпосередньої реалізації прийнятих у вироку рішень, сприяє формуванню в громадян переконання в неминучості понесення покарання за вчинений злочин і недопущення покарання невинних, забезпечує охорону прав і законних інтересів учасників процесу.
Виняткові стадії кримінально-процесуального судочинства.
Як відзначалося раніш до виняткових стадій кримінального процесу відносяться такі стадії як:
1. Касаційне провадження;
2. Перегляд судового рішення в порядку виключного провадження;
Ці стадії прийнято називати винятковими тому, що кримінальна справа виявляється в одній з них в особливому, винятковому становищі, якщо переглядається законність і обґрунтованість вироку, чи постанови суду, уже набутого законної сили. Відбувається перегляд вироку, що виконується.
Касаційне провадження - це регламентована діючим кримінально-процесуальним законом діяльність уповноважених і посадових осіб судової влади і прокурора, спрямована на перевірку законності і обґрунтованості рішень усіх судових інстанцій, що набрало законної сили, шляхом винесення на них протесту в порядку нагляду, перевірки касаційним судом законності і обґрунтованості опротестованого вироку, чи постанови й ухвалення рішення в справі.
Отже, предметом розгляду в порядку нагляду можуть бути не тільки вироки, чи постанови судів , що набрали законної сили, а і постанови апеляційної інстанції і постанови і вищестоящих інстанцій. При цьому не має значення, чи вироки, постанови судів підлягали апеляційному оскарженню чи не підлягали.
· Касаційне провадження має загальну задачу - перевірку властивими йому засобами і методами законності і обґрунтованості судових рішень і виправлення їхніх помилок шляхом скасування чи зміни. Разом з цим, маючи загальну задачу, використовуючи ряд загальних правил перевірки законності й обґрунтованості судових рішень і єдині підстави для їхнього скасування чи зміни. У касаційному порядку можуть бути перевірені: 1.Вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; 2. Вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку (ст. 383 КПК). Касаційні скарги на судові рішення мають право подавати: 1.Засуджений, його законний представник і захисник; 2.Виправданий, його представник і захисник; 3.Позивач , відповідач або їх представники; 4.Потерпілий ,його представники. Перегляд судового рішення в порядку виключного провадження - це друга виняткова стадія кримінального процесу. Ця стадія характеризується тим, що в ній відбувається перегляд вироків, постанов , що набрали законної сили, внаслідок виявлення нових обставин, що раніш не були відомі особам, що розслідували справу чи суду, що розглядав її, і які встановлюють незаконність і необґрунтованість винесеного в справі судового рішення. Ці обставини вважаються новими незалежно від того, чи знав про їх хтось з учасників кримінального процесу. Важливо лише, щоб нові обставини, що є підставою для відновлення справи, не були відомі органам, що проводило розслідування, і судові при розгляді даної справи. Задачею провадження за нововивченими обставинами, як і проведення в касаційному порядку , є виправлення судових помилок, що привело до винесення незаконних і необґрунтованих вироків і постанов суду. Між собою ці стадії досить істотно відрізняються за підставами, термінами, порядком і наслідками перегляду вироку, постанови суду, що набрали законної сили. Перегляд судового рішення в касаційному порядку допускається лише при наявності основ, що випливають з матеріалів справи. Якщо сумніви в законності й обґрунтованості судового рішення пов’язані з обставинами, що були невідомі судові і виявлені після винесення відповідного вироку і постанови, що набрали законної сили, питання про перегляд такого рішення може бути розв’язане тільки в порядку впровадження за нововиявленними обставинами. Якщо за цих обставин винесений протест у касаційному порядку , касаційна інстанція може залишити його без задоволення і направити справу разом із усіма матеріалами прокурору для порушення кримінальної справи за нововиявленними обставинами.
Його винність чи невинність, призначає чи покарання закриває справа.
На відміну від інших стадій кримінального процесу при судовому розгляді дослідження матеріалів ведеться судом з одночасною й активною участю прокурора, підсудного, захисника, потерпілого, інших учасників судового засідання. Суд має можливість вислухувати і враховувати при ухваленні рішення думки і пропозиції інших учасників судового розгляду, що висловлюються в судових дебатах. Маючи матеріали попереднього розслідування суд зобов’язаний перевірити всі зібрані докази, правомірність дій по їхньому збиранню. В умовах гласності судового засідання він досліджує також ті докази, що отримані за клопотаннями учасників судового розгляду ( підсудного, захисника, потерпілого, цивільного позивача, прокурора і т.д. ) чи за ініціативою суду .
Умовами винесення законного й обґрунтованого акта правосуддя є забезпечення під час судового розгляду всіх обставин кримінальної справи і всіх доказів.
Ідея судового розгляду пов’язує всі стадії процесу в єдину систему кримінального судочинства.
Попередні стадії кримінального процесу виконують задачі підготовчого характеру. Попереднє розслідування і доведення злочинних дій обвинуваченого, залучення винного до кримінальної відповідальності, а також підготовчі дії до розгляду справи в судовому засіданні здійснюються для того, щоб зібрати для суду необхідні матеріали по яких він міг би більш глибоко розібратися і прийняти відповідне рішення.
Судовий розгляд проводиться не для підтвердження матеріалів і висновків органі попереднього розслідування чи прокурора, а для встановлення об'єктивної істини в справі і винесення законного, обґрунтованого вироку. Досліджуючи матеріали кримінальної справи, суд може погодитися з висновками органів попереднього розслідування, чи може скасувати їх. Судження цих органів виражені в процесуальних документах (актах), не повинні впливати на суд. Суд незалежний від їхніх висновків. Він зобов'язаний ретельно перевірити обґрунтованість рішень прийнятих слідчим чи органом дізнання, законність усіх проведених процесуальних дій і складених по них документів.
У такий спосіб судовий розгляд при рішенні справи по суті є єдиним способом здійснення правосуддя, одним з найважливіших засобів рішення, задач кримінального судочинства, ефективною гарантією права і законних інтересів громадян. У стадії судового розгляду найбільшою мірою виявляється попереджувально-виховне значення кримінального судочинства і формування правосвідомості громадян. Усе це жадає від суду неухильного дотримання норм кримінально-процесуального законодавства, що регламентують судовий розгляд, високої професійної і загальної культури його проведення.
Сам процес судового розгляду строго регламентований у кримінально-процесуальному законодавстві з урахуванням необхідності забезпечення умов для вірного й об'єктивного рішення справи судом. В інтересах встановлення істини в справі й ухвалення вірного рішення повинні точно дотримувати усі вимоги законодавства при проведенні судового розгляду; також необхідна відповідна організація і висока культура судового розгляду. У кримінально - процесуальному законодавстві сформовані загальні умови судового розгляду . Усі вони цілком відповідають принципам кримінального процесу, загальні умови судового розгляду до винесення вироку.
Загальні умови відображають особливості судового розгляду, вони постійні і незмінні при провадженні по будь-якій кримінальній справі й у будь-якому суді 1-ї інстанції.
Апеляційне провадження - це п’ята стадія кримінального процесу, розглядається апеляційними судами на підставі апеляції на рішення суду. Апеляція може бути подана: 1. На вироки , які не набрали законної сили , ухвалені місцевими судами; 2.На постанови про застосування чи незастосування примусових заходів виховного і медичного характеру, ухвалені місцевими судами; Апеляція також може бути подана: 1.На ухвали (постанови),ухвалені місцевим судом , про закриття справи або направлення справи на додаткове розслідування; 2.На окремі ухвали (постанови),ухвалені місцевими судами; 3.На інші постанови місцевих судів у випадках , передбачених цим Кодексом ; (ст.347 КПК).
Воля оскарження вироків учасниками судового розгляду, тобто кожен вирок суду (за винятком вироків, ухвалених Верховним Судом України) може бути оскаржений по закону учасником судового розгляду по своєму бажанню, тобто ніхто не може заборонити подать цій особі апеляцію. Апеляцію мають право подавати: 1.Засуджений , його законний представник і захисник , що до інтересів засудженого; 2. Виправданий його законний представник і захисник – у частині мотивів і підстав виправдання; 3.Законний представник , захисник неповнолітнього та сам неповнолітній, щодо якого застосовано примусовий захід виховного характеру ,- у частині, що стосується неповнолітнього; 4.Законний представник та захисник особи , щодо якої вирішувалося питання про застосування примусового заходу медичного характеру; 5.Обвинувачений , щодо якого справу закрито; 6. Обвинувачений , щодо якого справу направлено на додаткове розслідування; 7. Цивільний відповідач або його законний представник ; 8.Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурор , який затвердив обвинувальний висновок; 9.Потерпілий і його законний представник; 10. Цивільний позивач або його представник; 11. Особа , щодо якої винесено окрему ухвалу (постанову) суду; 12. Інші особи у випадках , передбачених цим Кодексом (ст. 348 КПК). Апеляція , за винятком випадків , передбачених (ч.5 ст.349) ,подається через суд , який постановив вирок , ухвалу чи постанову. Апеляція на вирок , ухвалу чи постанову суду першої інстанції , може бути подана протягом п’ятнадцяти діб з моменту їх проголошення , а засудженим , який перебуває під вартою , - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Протягом строку , встановленого для подання апеляції , справа ніким не може бути витребувана із суду. Протягом цього строку суд зобов’язаний надати сторонам за їх клопотанням можливість ознайомитися з матеріалами справи.
Виконання вироку - постанова, що набрало законної сили є шостою завершальною стадією кримінального процесу. У ній реалізуються рішення суду про винність чи невинність підсудного, про обране винному покарання, про відшкодування завданої злочином шкоди та інші рішення, сформульовані в регулятивній частині вироку. Задачею цієї стадії є організація процесуальної діяльності, що спрямована на:
1. Звертання вироку до виконання;
2. Забезпечення у встановлених законом випадах повної чи часткової безпосередньої реалізації вироку (звільнення виправданого з-під варти, якщо він знаходиться під вартою ст. 342 КПК; чи обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили ст. 343 КПК; 3. Рішення встановлених законом питань, що виникають у ході фактичного виконання вироку;
4.Здійснення контролю за виконанням вироку.
Правовідносини, що виникають під час реалізації цих задач, регулюються переважно нормами карно-процесуального права і встановлюють зміст стадії виконання вироку.
Отже, виконання вироку - це стадія кримінального процесу, у якій суд звертає вирок до виконання, здійснює контроль за проведенням його відповідними органами до реального виконання і вирішує у встановленому законом судовому порядку по представленню законом уповноважених органів , посадових осіб , клопотанням громадських організацій , громадян і за власною ініціативою передбачені кримінально-процесуальним законом важливі правові питання, що виникають у зв’язку з виконанням вироків. Ця стадія характеризується поруч такими важливими положеннями як:
· Обов’язковість виконання вироків для всіх державних і суспільних структур, посадових осіб і громадян;
· Оперативність звертання і приведення вироку до виконання;
· Можливість зміни рішень суду щодо покарання в ході виконання вироку при наявності встановленого законом підстави;
· Участь громадськості в рішенні судових питань, пов’язаних з виконанням вироку.
Значення цієї стадії полягає в тому, що вона створює необхідні передумови для безпосередньої реалізації прийнятих у вироку рішень, сприяє формуванню в громадян переконання в неминучості понесення покарання за вчинений злочин і недопущення покарання невинних, забезпечує охорону прав і законних інтересів учасників процесу.
Виняткові стадії кримінально-процесуального судочинства.
Як відзначалося раніш до виняткових стадій кримінального процесу відносяться такі стадії як:
1. Касаційне провадження;
2. Перегляд судового рішення в порядку виключного провадження;
Ці стадії прийнято називати винятковими тому, що кримінальна справа виявляється в одній з них в особливому, винятковому становищі, якщо переглядається законність і обґрунтованість вироку, чи постанови суду, уже набутого законної сили. Відбувається перегляд вироку, що виконується.
Касаційне провадження - це регламентована діючим кримінально-процесуальним законом діяльність уповноважених і посадових осіб судової влади і прокурора, спрямована на перевірку законності і обґрунтованості рішень усіх судових інстанцій, що набрало законної сили, шляхом винесення на них протесту в порядку нагляду, перевірки касаційним судом законності і обґрунтованості опротестованого вироку, чи постанови й ухвалення рішення в справі.
Отже, предметом розгляду в порядку нагляду можуть бути не тільки вироки, чи постанови судів , що набрали законної сили, а і постанови апеляційної інстанції і постанови і вищестоящих інстанцій. При цьому не має значення, чи вироки, постанови судів підлягали апеляційному оскарженню чи не підлягали.
· Касаційне провадження має загальну задачу - перевірку властивими йому засобами і методами законності і обґрунтованості судових рішень і виправлення їхніх помилок шляхом скасування чи зміни. Разом з цим, маючи загальну задачу, використовуючи ряд загальних правил перевірки законності й обґрунтованості судових рішень і єдині підстави для їхнього скасування чи зміни. У касаційному порядку можуть бути перевірені: 1.Вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; 2. Вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку (ст. 383 КПК). Касаційні скарги на судові рішення мають право подавати: 1.Засуджений, його законний представник і захисник; 2.Виправданий, його представник і захисник; 3.Позивач , відповідач або їх представники; 4.Потерпілий ,його представники. Перегляд судового рішення в порядку виключного провадження - це друга виняткова стадія кримінального процесу. Ця стадія характеризується тим, що в ній відбувається перегляд вироків, постанов , що набрали законної сили, внаслідок виявлення нових обставин, що раніш не були відомі особам, що розслідували справу чи суду, що розглядав її, і які встановлюють незаконність і необґрунтованість винесеного в справі судового рішення. Ці обставини вважаються новими незалежно від того, чи знав про їх хтось з учасників кримінального процесу. Важливо лише, щоб нові обставини, що є підставою для відновлення справи, не були відомі органам, що проводило розслідування, і судові при розгляді даної справи. Задачею провадження за нововивченими обставинами, як і проведення в касаційному порядку , є виправлення судових помилок, що привело до винесення незаконних і необґрунтованих вироків і постанов суду. Між собою ці стадії досить істотно відрізняються за підставами, термінами, порядком і наслідками перегляду вироку, постанови суду, що набрали законної сили. Перегляд судового рішення в касаційному порядку допускається лише при наявності основ, що випливають з матеріалів справи. Якщо сумніви в законності й обґрунтованості судового рішення пов’язані з обставинами, що були невідомі судові і виявлені після винесення відповідного вироку і постанови, що набрали законної сили, питання про перегляд такого рішення може бути розв’язане тільки в порядку впровадження за нововиявленними обставинами. Якщо за цих обставин винесений протест у касаційному порядку , касаційна інстанція може залишити його без задоволення і направити справу разом із усіма матеріалами прокурору для порушення кримінальної справи за нововиявленними обставинами.
Bвисновок .
Стадії кримінально-процесуального судочинства являють собою систему кримінального процесу. Поняття, суть, значення кожної стадії кримінального процесу спрямована на встановлення об’єктивної істини, дотримання законності, тобто спрямоване на всебічне дослідження всіх обставин справи, публічне дослідження всіх доказів, доводів обвинувачення і захисту, законне і справедливе рішення справи по суті. Тобто стадії кримінального судочинства спрямовані на захист прав і законних інтересів громадян підчас розгляду кримінальної справи взагалі .
Використана література:
1. Конституція України, прийнята на п'ятої сесії Верховної Ради України, від 28 червня 1996 року.
2. Кримінально - процесуальний кодекс України (зі змінами на 1 січня 2002 р.) К.: Видавничий Дім “Ін Юре “ 2002.
3. Збірник нормативно - правових актів щодо охорони правопорядку , УАВС К.,1996р.
4. Михеєнко М.М., Нір В.Т., Шибіко Кримінальний процес України - “Либідь”, К.,1999р.
5. Советский уголовный процесс - пособие «Юридическая литература», М.1980р.
6. Гуценко К.Ф. Советский уголовный процесс – М.,1986.
7. Божьев В.П. Уголовный процесс - академия МВС СРСР, М.,1989р.
8. Кокорев Л.Д. Участники правосудия по уголовных делах - Воронеж, 1971.
9. Тертишник В.М. Уголовный процесс – Харьков, 97р.
Стадії кримінально-процесуального судочинства являють собою систему кримінального процесу. Поняття, суть, значення кожної стадії кримінального процесу спрямована на встановлення об’єктивної істини, дотримання законності, тобто спрямоване на всебічне дослідження всіх обставин справи, публічне дослідження всіх доказів, доводів обвинувачення і захисту, законне і справедливе рішення справи по суті. Тобто стадії кримінального судочинства спрямовані на захист прав і законних інтересів громадян підчас розгляду кримінальної справи взагалі .
Використана література:
1. Конституція України, прийнята на п'ятої сесії Верховної Ради України, від 28 червня 1996 року.
2. Кримінально - процесуальний кодекс України (зі змінами на 1 січня 2002 р.) К.: Видавничий Дім “Ін Юре “ 2002.
3. Збірник нормативно - правових актів щодо охорони правопорядку , УАВС К.,1996р.
4. Михеєнко М.М., Нір В.Т., Шибіко Кримінальний процес України - “Либідь”, К.,1999р.
5. Советский уголовный процесс - пособие «Юридическая литература», М.1980р.
6. Гуценко К.Ф. Советский уголовный процесс – М.,1986.
7. Божьев В.П. Уголовный процесс - академия МВС СРСР, М.,1989р.
8. Кокорев Л.Д. Участники правосудия по уголовных делах - Воронеж, 1971.
9. Тертишник В.М. Уголовный процесс – Харьков, 97р.
