УКООПСПІЛКА
Львівська Комерційна Академія
Кафедра фінансів і кредиту
Реферат:
з курсу: «Фінансовий ринок»
на тему:
«Проблеми  функціонування  валютного  ринку»
Виконала:
ст. IV курсу 462 групи
спеціальності «Фінанси»
Плечінь О.Р.
Перевірила:
Черкасова С.В.
Львів - 2007

ПЛАН
Вступ
1.     Суть валютного ринку та його структура
2.     Валютні операції на світовому валютному ринку
3.     Валютний ринок України
ВИСНОВОК
ЛІТЕРАТУРА

ВСТУП
Міжнародні валютні відносини - сукупність валютно-грошових і розрахунково-кредитних зв’язків у світовій господарській сфері, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств.
Основними складовими світової валютної системи є: світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки, міжнародна валютна ліквідність, міжнародні валютно-фінансові організації.
 Валютний ринок - це система стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних та платіжних документів в іноземних валютах.
Головною причиною появи і розвитку таких валютних ринків була необхідність обслуговування міжнародних економічних відносин.
Спочатку валютні ринки обслуговували лише торгівельні операції, а потім з розвитком МЕВ почали обслуговувати і інші їх види. Без валютних ринків міжнародна економічна діяльність на сьогоднішній день не можлива, про що свідчать обсяги цього ринку, що робить його найбільшим ринком світу.

1.     Суть валютного ринку та його структура
Валютний ринок – як економічна категорія - це система стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних та платіжних документів в іноземних валютах;
Як інституціональний механізм – це сукупність установ і організацій – ТНБ, валютні біржі, брокерські фірми, що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів.
Першим таким ринком був ринок золота як грошового товару, де золото продавалось на основі офіційної ціни, що була закріплена міжнародним договором. Офіційна ціна золота за одну тройську унцію (31,1035г) становила в 1837-1934рр. – 20,67 дол. США. Остання офіційна ціна золота становила 42,22 дол. США. 
Валютні ринки у сучасному розумінні склались в XIX ст. Цьому сприяли наступні передумови:
§  розвиток міжнародних економічних зв’язків;
§  створення світової валютної системи, що покладає на країни – учасниці визначені обов’язки у відношенні їх національних валютних систем;
§  широке поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків;
§  посилення концентрації і централізації банківського капіталу;
§  розвиток кореспондентських відносин між банками різних країн, поширення практики ведення поточних кореспондентських рахунків в іноземній валюті;
§  вдосконалення засобів зв’язку – телеграфу, телефону, телексу, що спростили контакти між валютними ринками та знизили ступінь валютного і кредитного ризиків;
§  розвиток інформаційних технологій, швидкісна передача повідомлень про курси валют, банки, стан їх кореспондентських рахунків, тенденції в економіці та політиці.
До головних функцій валютних ринків можна віднести:
1.     забезпечення виконання міжнародних розрахунків;
2.     забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків (дозволяє суб’єктам МЕВ користуватися національними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення операцій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити за найнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потім використовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій);
3.     страхування валютних та кредитних ризиків (валютні ринки надають можливість суб’єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім уникнути валютних ризиків які пов’язані з проведенням операцій в різних валютах);
4.     отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсiв валют (спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт то він заробить прибуток якщо, ні то збиток);
5.     визначення валютних курсів – діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної валюти;
6.     диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав (суб’єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах);
7.     регулювання економіки (через зміну валютного курсу відкрита економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній).
Існує чотири групи суб’єктів валютного ринку:
I. Державні установи, основне місце серед яких займають:
центральні банки - управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, регулювання рівня процентних ставок по вкладенням в національній валюті; казначейства окремих країн.
II. Юридичні та фізичні особи , зайняті у різноманітних сферах 
зовнішньоекономічної діяльності: компанії, що приймають участь у міжнародній торгівлі; мають попит на іноземну валюта , а також її пропонують; операції здійснюють через банки; компанії, які здійснюють закордонні вкладення активів (Investment Funds, Mohey Market Funds,International Corporations), тобто інвестиційні фонди, крупні міжнародні корпорації;
приватні особи – неторгові операції -туризм, переказ заробітної плати, пенсій, гонорарів і продаж готівкової валюти.
III. Комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків: комерційні банки (ТНБ) – проводять основний обсяг валютних операцій, акумулюють загальні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні/розміщенні коштів і виходять з ними на інші банки;
IV. Валютні біржі та валютні відділи товарних фондових бірж.
валютні біржі – в країнах з перехідною економікою - обмін валют для юридичних осіб і формування валютного курсу; валютні брокерські фірми - зведення покупця і продавця іноземної валюти і здійснення між ними конверсійної чи кредитно-депозитної операції. Знімаються комісійні.

Структура валютного ринку:
За суб’єктами: 
- Міжбанківський (прямий і брокерський) (біля 80% обсягу всіх операцій на світовому валютному ринку припадає на міжбанківський ринок, оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу)
- Клієнтський 
- Біржовий
- Торгівля через валютну біржу
- Торгівля деривативами
За терміном операцій:
- СПОТ ринок (поточний)
- Форвардний ринок (терміновий)
- СВОП ринок 
За функціями: 
- Обслуговування міжнародної торгівлі 
- Чисто фінансові трансферти (спекуляція, хеджування, інвестиції)
За валютними обмеженнями:
- Вільні 
- Обмежені
За застосуванням валютних курсів:
- З одним режимом 
- З кількома режимами
За об’ємом і характером валютних операцій:
- Глобальні (світові) 
- Регіональні (міжнародні)
- Внутрішні (національні)
За територіальною ознакою:
- Європейський ринок – Лондон, Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюрих.
- Американський ринок – Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Монреаль.
- Азіатський – Токіо, Гонконг, Сингапур, Бахрейн.

2.     Валютні операції на світовому валютному ринку
Валютна операція – це операція, пов’язана з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, вивезенням, переказом та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.
У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банківської діяльності з купівлі–продажу іноземної валюти.
Як правило, виділяють:
- поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів, переказування процентів, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);
- валютні операції, пов’язані з рухом капіталу ( прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання і отримання фінансових кредитів на строк понад 180 днів тощо).
Конверсійні операції:
§  угоди з негайною поставкою : угоди типу “today”, угоди типу “tomorrow”, угоди типу “spot”;
§  строкові угоди: форвардні, ф’ючерсні, опціонні;
§  угоди типу “swap”;
§  валютний арбітраж: просторовий арбітраж, часовий арбітраж, конверсійний валютний арбітраж;
Кореспондентські відносини з іноземними банками:
o   встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;
o   самостійне відкриття банком рахунків для міжнародних розрахунків з іноземними банками;
o   досягнення домовленості про порядок і умови ведення банківських операцій по міжнародним розрахункам;
o   робота через кореспондентські рахунки Центру міждержавних розрахунків НБУ або через кореспондентські рахунки уповноважених банків;
o   встановлення кореспондентських відношень і здійснення міжнародних банківських операцій з іноземними банками через кореспондентські рахунки Центру міжнародних розрахунків НБУ або уповноважених банків.
Відкриття та ведення валютних рахунків:
·        відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам та нерезидентам), фізичним особам;
·        нарахування процентів по залишках на рахунках;
·        надання овердрафтів (особливим клієнтам згідно рішення керівництва банку);
·        надання виписок по мірі здійснення операції;
·        оформлення архіву рахунку за любий проміжок часу;
·        виконання операцій по розпорядженню клієнтів відносно коштів на їх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);
·        списання сум, передбачених законодавством;
·        контроль експортно-імпортних операцій. 
Неторгові операції:
o   купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті;
o   інкасо іноземної валюті та платіжних документів в іноземній валюті;
o   випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;
o   купівля ( оплата ) дорожніх чеків іноземних банків;
o   оплата грошових акредитивів та висунення аналогічних акредитивів;
o   організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.
Операції по залученню та розміщенню валютних коштів:
·        кредитні операції;
·        депозитні операції;
·        операції з цінними паперами;
·        лізингові операції;
·        форфейтингові операції;
·        факторингові.
Міжнародні розрахунки:
o   міжнародний банківський переказ;
o   передоплата;
o   підтверджений безвідзивний акредитив;
o   відкритий банківський рахунок;
o   консигнація.
Інші операції:
·        трастові операції;
·        консультаційно-інформаційні операції;
·        спільна діяльність;
·        страхові операції;
·        управління грошовими коштами та іншим майном;
·        угоди про переуступку права вимоги;
·        операції з монетарними металами: купівля і продаж ( в тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне зберігання, використання на умовах застави під виданий кредит монетарних металів або цінних паперів номінал, яких висловлений в монетарних металах.


Валютні операції здійснюються з метою: продати іноземну валюту чи, навпаки, придбати необхідну іноземну валюту для проплати імпорту, погашення валютного кредиту і процентів по ньому і т.п.; запобігти можливих збитків, пов’язаних з несприятливими змінами курсів валют (операції хеджування); отримати спекулятивні прибутки на різниці курсів валют. 
3.     Валютний ринок України
Операції з іноземною валютою на території України здійснюються відповідно до чинного законодавства.
До валютних операцій належать:
- операції з використанням валютних цінностей у мінімальному обігу як засобів платежу;
- операції, пов’язані з переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Валютними цінностями на території України вважаються: валюта України, платіжні документи й інші папери, іноземна валюта, платіжні документи й інші папери виражені в іноземній валюті, монетарні метали, метали платинових груп.
Валютний ринок не може бути статичним – це суперечить його природі. На ньому постійно коливаються курси залежно від ситуації.
Важливими елементами зовнішньоекономічного механізму в умовах розвинутої ринкової системи є податкова, кредитна, депозитна, цінова, митно-тарифна політика, зокрема і валютна. В Україні ці процеси мають поки що недосконалий характер і потребують загального поліпшення.
Ключовим елементом зовнішньоекономічного механізму є валютна політика, яка являє собою сукупність заходів держави та центрального банку у сфері валютних відносин (валютні обмеження, регулювання валютних курсів, імпортні депозити) з метою впливу на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатність національного виробництва.
Крім зазначених загальних завдань, українська держава має вирішувати в галузі валютних відносин і ряд специфічних проблем, що випливають із конкретно-історичної ситуації, яка склалася сьогодні:
- забезпечення стабільності гривні відносно провідних валют світу;
- залучення іноземної валюти в країну і використання її як засобу стабілізації національної економіки;
- створення державного валютного фонду й ринку валюти.
На жаль, валютні проблеми вирішуються в Україні вкрай повільно і наштовхуються на великі труднощі. Слабкий експортний потенціал не забезпечує достатніх валютних надходжень у країну, а відсутність нормальної економічної ситуації примушує експортерів приховувати валюту за кордоном, оскільки у них немає гарантій вільного розпорядження своїми валютними коштами й необхідних стимулів до їх інвестування в національну економіку. Зроблені лише перші кроки до організації системи купівлі валюти Національним і комерційними банками, торгівлі валютою за участю держави та її структур, функціонування української валютної біржі. Розбалансованість механізму валютних операцій не дає змоги звести валютний та платіжний баланси України. Таким чином, нинішня неефективна валютна політика є фактором, що дестабілізує економіку, й одним із могутніх джерел інфляції.
Найскладнішим і неоднозначним за своїми економічними наслідками елементом проведеної грошової реформи в Україні є введення валютної конвертованості. Конвертованість - це один з дійових заходів стабілізації національної грошової системи, посилення її впливу на розвиток ринкових відносин, забезпечення ефективної структурної перебудови економіки, її конкурентоздатності та прискорення інтеграції у світове господарство.
Нині для валютних операцій використовуються обмінні курси іноземних валют, виражені у валюті України. Вони встановлюються Національним банком на основі результатів торгів на міжбанківському валютному ринку України.
Включення валютних стабілізаторів у зовнішньоекономічний механізм забезпечило б значною мірою створення умов для зниження курсу вільно конвертованої валюти відносно української гривні, формування передумов для її повної конвертованості, рееміграції валютних коштів в Україну, залучення іноземної валюти в країну тощо.

ВИСНОВОК
Глобалізація – складна й багатоперспективна проблема, за якою стоїть багато реальних явищ і процесів, а також проблем , які турбують усе людство.
У найбільш узагальненому вигляді валютний ринок - це організаційно оформлена система стійких взаємозв'язків між уповноваженими структурами по купівлі-продажу іноземної валюти.
Основними суб’єктами сучасних валютних ринків виступають держави, юридичні та фізичні особи, банки, валютні біржі та брокерські фірми.
Основними видами операцій, які виконують суб’єкти цього ринку є традиційні операції до яких відносять операції спот, форвард та ф’ючерсні операції та нетрадиційні валютні операції - своп, опціони, а також процентні інструменти.
Ключовими вимогами, які необхідні для успішного функціонування валютного ринку є:
1.           забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору;
2.           дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.
3.           впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того , щоб викликати довіру до системи.

ЛІТЕРАТУРА
1.     Закон України. Про порядок здійснення розрахунків і іноземній валюті. / Постанова Верховної Ради України від 23.09.1994 року.
2.     Правила торгівлі іноземною валютою / Постанова НБУ № 281 від 10.08.2005 року.
3.     Шелутько В.М. Фінансовий ринок. – Київ: «Знання-Прес», 2006. – с.534.
4.     http://www.finiz.ru
5.     http://www.businessdivss.ru