Р Е Ф Е Р А Т

з соціології

Тема: “ Соціологія шлюбу та сім’ї ”

П Л А Н
1.                Шлюб та сім’я як об’єкт соціального дослідження.
2.                Основні функції сім’ї.
3.                Проблеми планування сім’ї.
4.                Фактори кризи сучасної сім’ї.
5.                Чинники, що впливають на вибір партнера.
6.                Причини виникнення конфліктів.
7.                Висновок.
8.                Література

1. Шлюб та сім’я як об’єкт соціального дослідження.
Сім’я відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни. Життя більшості людей так чи інакше пов’язане з сім’єю – своєрідним мікросвітом, де сплітаються складні економічні, політичні, психологічні, фізіологічні та соціальні проблеми. Будучи залежним від економічного становища країни, від політики, рівня культури, сімейне життя впливає на стан національної економіки, політичні події, тощо. Вивчення сім’ї, шлюбу має глибоке практичне значення, воно є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються у суспільстві.
Соціологія шлюбу і сім’ї – галузь соціології, яка досліджує формування розвиток і функціонування сім’ї, шлюбно-сімейних відносин.
Можна виділити два основних напрями у цій галузі:
1 - дослідження історії сім’ї;
2 - аналіз сучасної сім’ї.
Перший напрям зосереджує увагу на походженні сім’ї, її розвитку в різних економічних, соціокультурних умовах.
Другий вивчає взаємини у сім’ї, взаємодію сім’ї та суспільства.
Соціологія шлюбу і сім’ї як соціологічна теорія одержала значний розвиток за кордоном. Найвідомішими її спеціалістами є І.Най, Дж. Хілл,І. Гуд ( США), Ф. Мішель, А. Жірар, М. Бекомбо (Франція). У колишньому Радянському Союзі соціологія шлюбу та сім’ї почала активно розвиватися лише у 70-80рр. ХХст. Провідними вченими у цій галузі є А. Харчев, М. Мацковський, А. Антонов, Ю. Якубова та інші.
Шлюб – історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма стосунків між жінкою та чоловіком, що визначає їх права і обов’язки стосовно одне одного і дітей.
Британський соціолог Е. Бідденс визначає шлюб як соціально визнаний і схвалений союз двох дорослих індивідів чоловічої і жіночої статі. Таким чином, шлюб є соціальним інститутом, через який суспільство впорядковує й санкціонує статеве життя чоловіків і жінок, встановлює їхні подружні та батьківські права й обов’язки.
Сім’я є складнішим поняттям ніж шлюб, адже поєднує в собі риси соціального інституту і малої соціальної групи. Як соціальний інститут сім’я характеризується сукупністю соціальних норм, зразків поведінки, що регламентують взаємини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, тощо. Кожну конкретну сім’ю можна розглядати як засновану на шлюбі або кровній родинності малу соціальну групу, члени якої поєднані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю, взаємодопомогою, тощо.
Отже, сім’ю можна розглядати, по-перше, як історично конкретну систему взаємин між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми, і по-друге, як малу соціальну групу, члени якої поєднані шлюбними, родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю та соціальною необхідністю, обумовленою потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення.

2.Основні функції сім’ї.
Сім’я як соціальний інститут виконує певні соціальні функції. Соціологія вбачає функції сім’ї у виявленні активності, життєдіяльності сім’ї та її членів. На сучасному етапі виділяють такі основні функції сім’ї:
-                     репродуктивну;
-                     виховну;
-                     економічну і побутову;
-                     первинного соціального контролю;
-                     духовно-емоційну;
-                     сексуальну.
Репродуктивна функція сім’ї полягає у забезпеченні біологічного відтворення суспільства і задоволенні потреби людини в дітях.
Виховна – в соціалізації молодого покоління, підтриманні безперервності суспільства, задоволенні потреб у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях.
Економічна і побутова дають змогу підтримувати фізичне здоров’я членів суспільства, економічно утримувати неповнолітніх і непрацездатних, доглядати дітей, надавати і отримувати господарчо-побутові послуги.
Первинний соціальний контроль є важливою функцією, адже сім’я здійснює первинну моральну регламентацію поведінки людини в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності і забов”язань у стосунках між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, формує і підтримує моральні і правові санкції за неналежну поведінку і порушення моральних взаємин між членами сім’ї.
Духовно-емоційна – забезпечує розвиток особистісних якостей членів сім’ї, сприяє їх духовному взаємозбагаченню, здійснює емоційну стабілізацію індивідів і їх психологічну терапію, психологічний захист, надає емоційну підтримку.
Сексуальна функція – суспільна роль полягає у реалізації сексуального контролю щодо особи, індивідуальна - у задоволенні сексуальних потреб людини.
Розглянуті функції сучасної сім’ї є узагальненими і не вичерпують переліку функцій сім’ї. Існування їх зовсім не означає виконання кожною конкретною сім’єю кожної функції. До того ж інститут сім’ї постійно змінюється, що зумовлено розвитком суспільства, і , отже зміною суспільних потреб. На систему конкретних цінностей, норм та їх взаємозв’язок із сімейною поведінкою на різних стадіях розвитку сім’ї істотно впливають соціально-економічні, історичні чинники.
Сукупність норм та санкцій інституту шлюбу регулює стосунки між чоловіком та дружиною. Одні норми ( обов’язкові права) мають юридичний характер і регламентуються законодавством. У кожній країні така регламентація здійснюється на основі кодексу про шлюб та сім”ю”. Інші норми регулюються мораллю, звичками, традиціями. До них належать норми залицяння, шлюбного вибору, дошлюбної поведінки, виховання дітей, сімейний відпочинок, тощо.
 Як малу соціальну групу сім’ю розглядають тоді, коли дослідженню піддаються стосунки між індивідами, які становлять сім’ю. Такий підхід дає змогу встановити мотиви і причини розлучень, динаміку подружніх стосунків, характер взаємин між батьками та дітьми. Але, акцентуючи увагу на проблемах міжособистісної взаємодії, не можна абстрагуватись від того, що вони тісно пов’язані з існуючими в суспільстві нормами, цінностями, зразками поведінки. Групова поведінка залежить від економічних, соціокультурних умов життєдіяльності групи.

3. Проблеми планування сім’ї.
Особливості сучасної демографічної ситуації в українському суспільстві ( низький рівень народжуваності) вимагають аналізу концептуальних засад щодо планування сім’ї як соціального явища і створення науково обґрунтованої концепції, яка б могла стати теоретичною базою для вироблення і реалізації суспільних заходів у забезпеченні права особи, сім’ї на вільний і відповідальний вибір кількості дітей і часу їх народження.
Наприкінці ХІХ ст. у Європі був поширений мальтузіанський підхід до проблеми регулювання народжуваності. Теорія Томаса
Мальтуса( 1766-1834) ґрунтувалася на припущенні, що населення має внутрішню тенденцію до необмеженого розмноження і що саме зростання населення породжує голод, безробіття, соціальну нерівність, тощо. Уповільнення темпів зростання і зменшення чисельності населення Мальтус Розглядав як найважливіший засіб встановлення загального благоденства. Він вважав, що існує два види перешкод зростанню населення:
-                     руйнівний( голод, війни, епідемії);
-                     запобіжний( утримання від народження дітей)
Сам автор цієї концепції, хоча й був через неї відлучений від церкви, надзвичайно негативно ставився до абортів і контрацепції, вважаючи, що шлях до зниження народжуваності - у пізнішому вступі в шлюб і сексуальному утриманні у шлюбі.
На початку ХХст. виникли суспільні течії, засновані на мальтузіанській теорії, означені поняттям “неомальтузіанство”. Вони брали до уваги негативне ставлення церкви до штучних абортів, але замість утримування в сексуальних стосунках, запропонували широку рекламу і поширення знань про контрацептивні методи.
Теоретичну позицію неомальтузіанства охоче сприймали найрізноманітніші соціальні групи. Суть її полягала у припущенні, що кожна людина і кожна сім’я намагаються поліпшити свій достаток шляхом обмеження кількості дітей, і якщо доступ до засобів регулювання народжуваності буде забезпечений, вона знижуватиметься. Така точка зору визначала демографічну політику в країнах Західної Європи аж до 1960-70рр. Де-які фахівці визнають, що в основі заборони абортів у СРСР у 1936р. була саме неомальтузіанська теза про зростання народжуваності у разі обмеження запобіжних заходів. Необмежене використання протизаплідних засобів і абортів не сприяють зниженню народжуваності, адже вони не впливають на індивідуальну потребу в дітях, яка, як правило, залишається стабільною протягом життя одного покоління.
Таким чином, регулювання доступності засобів запобігання вагітності і дітонародженню позначається більше не на народжуваності, а на здоров’ї населення.
Соціологічні дослідження свідчать, що поліпшення умов життя – особлива цінність. А поліпшення матеріальних умов життя підвищує можливості для реалізації потреби в дітях. До того ж підвищення рівня добробуту сім’ї істотно змінює її стиль життя і створює нові можливості для розвитку поза сімейних орієнтацій. Поліпшення умов життя відкриває перед сім’єю нові перспективи і стимулює активність, спрямовану на реалізацію потреб даної сім’ї. Якщо серед них є потреба в дітях, то вона реалізується. За відсутності такої потреби, поліпшення матеріальних умов буде використано для задоволення інших потреб.

4.Фактори кризи сучасної сім’ї.
Фундаментальне значення сім’ї здавна полягало у її посередницькій функції, яка з’єднувала окрему людину із соціальною структурою суспільства.
В умовах індустріального способу виробництва благополуччя людини стало залежити не від сім’ї, а від індивідуальних досягнень особи в інших соціальних інститутах. За попередніх умов людині було важче прожити поза сім’єю. Це стосувалося не тільки матеріальної, а й інших сфер життя, наприклад, сексуальної. У доіндустріальний період люди здебільшого мешкали у порівняно невеликих поселеннях, де позашлюбні сексуальні контакти легко виявлялися і осуджувалися.
В індивідуальних уявленнях про сім’ю починає переважати орієнтація на сексуальне партнерство, товаришування, на домашню кооперацію співіснування. Бажання стати матір’ю (батьком ) відійшло на задній план, народження однієї дитини стало даниною одруженню, оскільки жити “ як усі ” передбачало і народження дитини. Одночасно розростаються і поза сімейні орієнтації, розширюються можливості для мінімізації кількості дітей у сім’ї, аж до бездітності.
Зникають форми власне сімейного життя, його способу, замінюючись формами одиноко-комунального співіснування. Сім’я сприймається як зосередження безлічі справ, які вимагають сили, часу, нервів. Все частіше це призводить до її розпаду або формування неповної сім’ї з одним із батьків, адже у зазначених випадках мінімізуються затрати життєвої енергії індивідів.
Однак неодноразові прогнози про зникнення сім’ї як соціального інституту не підтвердилися, вона вже існує і буде існувати, бо альтернативи їй як універсальній формі задоволення особистих потреб і вирішення різних соціальних проблем людством не знайдено. Тому суспільство повинно турбуватися про захист і розвиток сім’ї.

5.Чинники, що впливають на вибір партнера.
Важливим явищем, що веде до створення сім’ї і значною мірою визначає характер її існування, є вибір шлюбного партнера. На цей процес впливають такі чинники:
1.Просторова близькість (сусідство, далека рідня).
2.Уявлення про ідеального партнера.
3.Приклад власних батьків і намагання знайти партнера, який був би схожий на батька чи матір.
4.Прагнення особистості до самоствердження й уявлення про партнера, який дав би змогу його реалізувати.
5.Намагання пошуку партнера, подібного за психічними чи соціальними рисами, або навпаки – із цілком відмінними.
Найгостріші дискусії в суспільстві, особливо на побутовому рівні, у художній літературі, точаться навколо питання шлюбу за коханням та шлюбу за розрахунком, або так званого раціонального шлюбу.
 Вчені дійшли висновку, що до переживань, пов’язаних з коханням, входять ейфорія, депресивні відчуття, схильність до фантазій, порушення сну, загальне збудження і труднощі із концентрацією уваги. З цього випливає висновок, що людина не може перебувати весь час у будь-якому із зазначених станів, раніше чи пізніше вона з нього вийде, а отже, може засумніватися у правильності рішення про шлюб з обраною кандидатурою, прийнятому під впливом прекрасного почуття. Іншими словами, кохання не дає, на жаль, достатньої гарантії стабільності укладеного шлюбу.
 Часто люди, досягнувши взаємності у коханні, вступивши в шлюб, заспокоюються, гадаючи, що мають те, до чого прагнули. Але людина не може володіти коханням як річчю. Із цього випливає цілком практичний висновок: після одруження людина повинна турбуватись про те, щоб залишатись привабливою в очах свого партнера. Це можна зробити передусім шляхом самооновлення, самозбагачення. З іншого боку, у разі втрати кохання, не обов’язково ставити під сумнів правомірність шлюбу. Можливо треба відмовитись від ілюзії довічного кохання, реалістичніше оцінити життя.

6.Причини виникнення конфліктів.
Міжособистісні стосунки чоловіка та дружини можуть зазнавати постійних змін на різних етапах подружнього життя ( у перші місяці спільного життя, у період народження дітей, у період старіння). Тому практично жодна сім’я не обходиться без конфліктів.
Причини виникнення конфліктів можуть бути різними:
-                     на основі незадоволеної потреби у визнанні значимості власного ”я ”;
-                     посягання на почуття гідності з боку партнера, його зневажливе ставлення;
-                     незадоволення сексуальних потреб одного або обох партнерів;
-                     відсутність позитивних емоцій;
-                     психологічне відчуття чоловіка і дружини;
-                     пристрасть до алкогольних напоїв, азартних ігор;
-                     різні інтереси, смаки, щодо проведення вільного часу, тощо
Конфлікти ще не свідчать про неблагополучність сім’ї. Часто вони сприяють порозумінню подружжя. Серйозні проблеми виникають тоді, коли конфлікти набувають затяжного, хронічного характеру і мають негативні наслідки для членів сім’ї. Стійкі невирішені конфлікти зумовлюють постійне напруження в сім’ї, яке може спричинити її розпад.
Конфлікти і напруження можуть виникати не тільки між чоловіком та дружиною, а й між батьками та дітьми . Часто їх спричиняє вікова різниця, відмінність характерів, що утруднює взаєморозуміння. Нерідко батьки схильні трактувати своє ставлення до дітей так, ніби існує якийсь договір між ними та їх дитиною. При цьому забувають, що діти з’явились на світ внаслідок односторонніх дій батьків, і тому їхні обов’язки теж односторонні.
 Характерним проявом кризи сучасної сім’ї є висока розлучуваність шлюбних пар. Соціальні наслідки цього негативні: більша частина розлучених чоловіків і жінок тривалий час не мають загалом змоги чи бажання вступати у повторний шлюб, а чимало розлучених жінок, які мають дітей, зовсім не вступають в шлюб.
 Соціологічні дослідження свідчать, що розлучення часто не вирішує проблем, а навпаки, породжує нові. Людині доводиться переживати почуття болю, провини, за те, що сталося; переглядати особисті звички, смаки, пов’язані із зруйнованим шлюбом; змінювати взаємини з друзями, які були в добрих стосунках з обома членами подружжя; долати проблеми, пов’язані з необхідністю заробляти собі на життя і самостійно себе забезпечувати.

7.Висновок
Отже, для оптимізації шлюбно-сімейних відносин суспільству необхідно вирішувати низку соціальних питань. Але багато залежить і від індивіда.
 Соціологи вважають, що стабільність шлюбу, сім’ї значною мірою залежить від волі людини до досягнення щастя, успіху в шлюбі, вироблення особистісної установки на терпимість до партнера, членів сім’ї. Важливу роль відіграє організація взаємодії у сім’ї, заснована на врахуванні реальних можливостей членів сім’ї. Вагомим чинником зміцнення шлюбних відносин є спільна, значима для обох діяльність.

Література
1.Городянко В.Г., Проблемы социального планирования на Украине.Учеб.пособ. – Днепропетровск,1992
2.Здравомыслов А.Г., Социология конфликта. Учеб.пособ. – М.:Аспект Пресс,1995
3.Мацковский М.С., Социология семьи, - М.:Наука-1989
4.Якуба О.О., Соціологія.Навчальний посібник для студентів. – Харків:Константа,1996
5.Городянко В.Г., Соціологія.Посібник для студентів вищих навч.закладів, - Київ:Академія - 1999