МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені В. Даля

Кафедра: Соціології

РЕФЕРАТ

На тему: "Види пенсій: трудові, соціальні, за вислугу років"

По дисципліні: Економічні основи соціальної роботи

Виконав: студент групи

Луганськ 2009 р.

План

Вступ

1. Пенсії по інвалідності

2. Пенсія за вислугу років

3. Пенсії на випалок втрати голувальника

4. Пенсії за особливі заслуги перед Україною

5. Соціальна пенсія

Висновок

Додатки

Список літератури

Вступ

"Пенсійне забезпечення громадян - це одне з ключових завдань в соціальній політиці сучасної держави. З того, як воно організовано, і можна судити про рівень демократії, гуманізму, соціальної справедливості, соціально-економічного і політичного розвитку тієї чи іншої держави.

Пенсія - це державна виплата, яку надають із пенсійного фонду для матеріального забезпечення непрацездатних громадян у зв’язку із їхньою минулою трудовою чи іншою суспільно корисною діяльністю в розмірах, як правило, зіставних з минулим заробітком пенсіонера.

Пенсії - найбільш значущий як за кількістю забезпечуваних, так і за обсягом витрачених на це коштів вид соціального забезпечення.

Буквальний переклад з латинської "рensio" означає платіж. Такий платіж здійснює держава через спеціально призначені для цього органи, його провадять із визначеної частини фондів для непрацездатних - так званих пенсійних фондів.

Суб’єктом цього виду забезпечення є особа, визнана непрацездатною, а саме:

• за віком;

• за медичними показниками (інвалідність);

• у зв’язку з виконанням інших, крім роботи, соціальних функцій (догляд за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом, престарілими).

Іншою важливою рисою пенсії є її зв’язок з минулою суспільно корисною діяльністю самого пенсіонера чи годувальника (у випадку надання пенсій у разі втрати годувальника). Ще однією ознакою пенсії є детальне регулювання на державному чи міжрегіональному рівнях усіх умов забезпечення цього виду виплат.

У цілому пенсійне забезпечення України регулюють понад два десятки законодавчих актів. Проте більшу частину пенсій призначають відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 р. "Про пенсійне забезпечення". Це один із перших законів України, прийнятий в умовах незалежності і в який майже щорічно протягом 10 років вносились поправки. Останнє і сприяло появі низки проблем у системі пенсійного забезпечення.

Види пенсій, що їх отримують громадяни України в існуючій на сьогодні солідарній системі, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Пенсії, що виплачуються державою громадянам України відповідно до Закону, підрозділяються на трудові (за віком, за вислугу років або професійні, по інвалідності, в разі втрати годувальника або страхові) і соціальні" [1, 263].

"У правовій літературі поняття "пенсія" (від лат. pensio - платіж) - це регулярна грошова виплата як матеріальна допомога за віком, з інвалідності, за вислугу років, уразі втрати годувальника.

У тлумачному словнику російської мови С.І. Ожегова слово "пенсія" визначається як "грошове забезпечення за вислугу років, з інвалідності, непрацездатності тощо".

Є.І. Астрахан у 1946р. вперше запропонував розгорнуте визначення поняття "пенсія з соціального страхування". На його думку, пенсія - це "періодичні виплати, що проводяться за рахунок коштів соціального страхування з метою матеріального забезпечення робітника, службовця чи його сім'ї у зв'язку з завершенням певного великого циклу його трудової діяльності або у зв'язку з остаточним чи тривалим вибуттям його з числа повноцінних працівників.

Аналогічне визначення пенсії подається в енциклопедичному словнику "Трудове право": "Пенсія - грошова виплата (з розрахунку на місяць), призначувана відповідно до встановлених державою правил літнім і непрацездатним громадянам з огляду на визнану суспільством об'єктивно існуючу необхідність надавати таким громадянам утримання чи допомогу за рахунок коштів, асигнованих на ці цілі державою" [2, 105-107].

"Нині пенсія призначається громадянам, які припинили чи мають право припинити трудову діяльність з огляду на досягнення встановленого пенсійного віку чи інвалідність, тобто отримання пенсії передбачено певними вимогами. Отже, пенсію не можна розглядати як абсолютно безеквівалентну виплату, хоч вона, звісно, і не є винагородою (компенсацією) за минулу працю.

Що стосується соціально-економічного призначення пенсії, то його здебільшого бачать у тому, що пенсія є основним джерелом засобів до існування для більшості пенсіонерів за віком.

Пенсія - гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.

Згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України отримують такі види державних пенсій:

а) трудові:

• за віком;

• по інвалідності;

• в разі втрати годувальника;

• за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності з 1 січня 2004 p., передбачено такі види пенсійних виплат із солідарної системи:

• пенсія за віком;

• пенсія по інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства;

• пенсія у зв'язку із втратою годувальника;

• соціальна виплата - допомога на поховання" [3, 120].

Пенсії за віком.

Пенсія за віком призначається за двох умов:

- досягнення конкретного віку;

- наявності на цей час необхідного стажу.

Право на таку пенсію мають:

- чоловіки - за умов досягнення ними віку 60 років та наявності виробничого стажу не менше 25 років;

- жінки - за умов досягнення ними віку 55 років та наявності виробничого стажу не менше 20 років;

Пенсійний вік не збігається з фактичним настанням старості і, як правило, пов’язаний не з фактичною непрацездатністю пенсіонера, а тільки з її можливим настанням.

Громадянам, чий трудовий стаж є достатнім для призначення повної пенсії, пенсії за віком призначають у розмірі, пропорційному фактичному стажу, але не менше соціальної пенсії (ст.12,20 Закону "Про пенсійне забезпечення"). Пенсії призначають відділення Пенсійного фонду за місцем проживання заявника" [1, 264].

"Розмір пенсії за віком становить 55% середньомісячного заробітку. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років - жінкам пенсію збільшують на 1% середньомісячного заробітку, але не менше як на 1% мінімального розміру пенсії. Обчислена за такою формулою пенсія не може перевищувати 75% середньомісячного заробітку (ст. 19).

Середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії беруть (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 календарні місяці роботи поспіль перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи впродовж всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі.

Законодавством встановлено надбавки до пенсій за віком, зокрема особам, які отримують мінімальну та максимальну пенсії:

• самотнім пенсіонерам, які потребують постійного стороннього догляду; вони мають право на надбавку в розмірі 50% соціальної пенсії (ст.21);

• непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім’ї (ст.37, 38, 40, 41), призначають надбавку на кожного непрацездатного члена сім’ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних;

• пенсіонерам, які набули відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР право на надбавку до пенсії за роботу після досягнення пенсійного віку, призначають надбавку в розмірі 10% основної пенсії за кожний повний рік роботи після призначення пенсії, але не більше 40%.

Пенсії за віком є довічними пенсіями. Після досягнення пенсійного віку працівники можуть продовжувати трудову діяльність і при цьому отримувати пенсію. У випадку збільшення заробітку працюючого пенсіонера розмір пенсії можна перераховувати кожні два роки, виходячи з нового, вищого заробітку. На цих же умовах здійснюють перерахунок пенсії з урахуванням трудового стажу. Однак, якщо пенсія була призначена при неповному стажі роботи і, продовжуючи працювати, пенсіонер набув стажу, достатнього для призначення повної пенсії, перерахунок провадять незалежно від того, скільки часу минуло після призначення пенсії при неповному стажі (ст.69, 70).

Пенсійне законодавство дозволяє деяким категоріям працівників виходити на пенсію раніше загальновстановленого пенсійного віку. Відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" пільгові пенсії призначають:

- працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць;

- чоловікам - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- жінкам - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше семи років шести місяців на зазначених роботах;

- працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Чоловікам - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Жінкам - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

- трактористам-машиністам, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, чоловікам після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Крім зазначених категорій осіб пільгове пенсійне забезпечення передбачено жінкам, зайнятим упродовж повного сезону вирощуванням, збиранням та післязбиральною обробкою тютюну, робітницям текстильного виробництва, водіям міського пасажирського транспорту, багатодітним матерям, матерям інвалідів з дитинства та іншим (ст.13-18 Закону "Про пенсійне забезпечення")" [3, 145]

"Право на трудову пенсію мають особи, які зайняті суспільно корисною працею, за умови додержання відповідних умов, передбачених чинним законодавством:

а) особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання або є членами кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України;

б) особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

в) члени творчих спілок, а також інші творчі працівники, які не є членами таких спілок, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України;

г) інші особи, які підлягають державному соціальну страхуванню;

д) працівники воєнізованих формувань, які не підлягають державному соціальному страхуванню, особи начальницького і рядового складу фельд'єгерської служби Міністерства зв'язку України;

є) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти;

є) особи, які стали інвалідами у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків або у зв'язку з виконанням дій по рятуванню людського життя, охороні державної, колективної та індивідуальної власності, а також по охороні правопорядку;

ж) особи, що здійснюють догляд за інвалідами І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та за наявності необхідного стажу роботи. Вік, який дає право на пенсію за віком, зветься пенсійним. Він, як і тривалість стажу, встановлюється законом.

Право на пенсію за віком нерозривно пов'язане з трудовою діяльністю людини у суспільному виробництві. Досягнення пенсійного віку слугує підставою для припинення трудових відносин працівників із роботодавцями на виробництві, через що у держави виникає необхідність забезпечення громадян.

Пенсії за віком - головний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян, що стосуються життєво важливих інтересів мільйонів вітчизняних пенсіонерів.

Загальними правовими підставами (умовами) пенсійного страхування за віком є пенсійний вік і трудовий стаж установленої тривалості. Саме цими двома умовами (віком і стажем) передбачено право на забезпечення пенсією за віком.

Під пільговим пенсіонуванням слід розуміти можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості трудового стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості трудового стажу.

Мінімальна пенсія за віком повинна встановлюватися згідно з величиною мінімального споживчого бюджету, який визначено у встановленому законодавством порядку. Однак держава недотримується положень Закону "Про пенсійне забезпечення" та Конституції України і встановлює мінімальний розмір пенсії в кілька разів нижчий, ніж мінімальний споживчий бюджет.

15 квітня 2003 р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про підвищення розмірів трудових пенсій" №544, відповідно до якої з 1 липня 2003 р. мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій, збільшився в 1,05708 рази і становить 50 грн. (47,30 х і,05708). Уразі, якщо місячний розмір пенсії непрацездатних громадян (з урахуванням надбавок, підвищень та додаткової пенсії) не досягає 91 грн.80 коп., таким громадянам установлюється цільова грошова допомога на прожиття в розмірі до 41 грн.80 коп. на кожного одержувача пенсії, а для одержувачів соціальних пенсій за віком - 16,70 грн. Для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, які одержують пенсію згідно з Законом України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 2002р. № 2262-ХП така допомога досягає 64,90 грн.

Максимальний розмір пенсії за віком не може перевищувати трьох (для працівників, зайнятих на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - чотирьох) мінімальних пенсій за віком.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів трудових пенсій" від 15 квітня 2003р. № 544 з 1 липня 2003р. максимальний розмір трудової пенсії за віком дорівнює 150 грн., а для працівників, що зайняті на шкідливих та особливо важких роботах - 200 грн.

Для найманих осіб, які мають стаж підземної роботи, встановлено такі максимальні розміри пенсії:

- чоловікам, що мають стаж підземної роботи від 10 до 15 років,

жінкам, що мають стаж підземної роботи від 7,5до 12,5років, - 222 грн.80 коп.;

- чоловікам, що мають стаж підземної роботи від 15 до 20 років,

жінкам, що мають стаж підземної роботи від 12,5 до 17,5 років,- 242 грн.80 коп.;

- чоловікам, що мають стаж підземної роботи від 20 років і більше, жінкам, що мають стаж підземної роботи від 17,5 років і більше, - 275 грн.80 коп.

Особам, які не мають достатнього для призначення пенсії стажу роботи, призначаються пенсії за віком при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше соціальної пенсії.

При призначенні пенсій при неповному стажі не застосовуються встановлені Законом України "Про пенсійне забезпечення" пільгові умови за віком і стажем для призначення пенсій.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 22 травня 2003 p. № 854-IV з 1 липня 2003 р. змінено загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій" [4, 130-131].

1. Пенсії по інвалідності

"Пенсії по інвалідності призначаються у випадку настання інвалідності, внаслідок якої настала повна або часткова втрата працездатності з причин:

трудового каліцтва чи професійного захворювання;

загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою).

Такі пенсії призначаються на весь період інвалідності, а чоловікам у віці старше 60 років і жінкам старше 55 років - довічно" [1, 269].

"Пенсії по інвалідності є одним із видів соціального захисту непрацездатних громадян їх можна визначити як щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначувані в разі встановлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання.

Підставою для призначення пенсії по інвалідності на відміну від пенсій за віком, є чітко виражена непрацездатність громадянина. Це означає, що пенсія по інвалідності призначається лише після перевірки та оцінки медичним органом стану здоров'я та індивідуальної працездатності людини. З установленням інвалідності пов'язане виникнення права на пенсію.

Право на пенсію по інвалідності забезпечується всім громадянам, які стали непрацездатними. Законом установлено основну умову її призначення - інвалідність (інвалідність від лат. invalidus - безсилий, слабкий) означає нездатність людини працювати за своєю професією чи взагалі внаслідок захворювання або вродженого дефекту розвитку.

Встановлення інвалідності проводять МСЕК, функції яких регламентуються спеціальною Інструкцією "Про встановлення груп інвалідності", затвердженою Міністерством охорони здоров'я України та узгодженою з Федерацією профспілок України 28 грудня 1991р.

Законодавство про пенсійне страхування вирізняє два види інвалідності залежно від причин інвалідності:

а) пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;

б) пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи і виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Інвалідність внаслідок загального захворювання встановлюється в усіх випадках, якщо настання інвалідності не обумовлене іншими причинами. Для призначення пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання необхідний стаж. Законом передбачено, що такий стаж не вимагається для осіб, які стали інвалідами внаслідок загального захворювання в період роботи чи після її припинення до досягнення 20 років. Цим особам пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Пенсії по інвалідності внаслідок загального захворювання призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

Пенсії по інвалідності призначаються від дня встановлення інвалідності на весь період інвалідності, що його встановлює МСЕК. Інвалідам - чоловікам і жінкам, яким більше відповідно 60 і 55 років, пенсії з інвалідності призначаються довічно.

З 1 січня 2004 р. розмір пенсії по інвалідності залежить від розміру пенсії за віком. Пенсію по інвалідності встановлюють залежно від групи інвалідності у таких розмірах:

- 1 група - 100%;

- 2 група - 90%;

- 3 група - 50% пенсії за віком.

Таким чином, на пенсію по інвалідності впливають не тільки заробіток, який мала особа, що стала інвалідом, а й страховий стаж.

Ст.24 Закону про пенсійне страхування передбачає, що до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюють пенсію по інвалідності, крім наявного страхового стажу, також на загальних підставах зараховують період із дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою пенсійного віку" [4, 157].

2. Пенсія за вислугу років

"Пенсією за вислугу років прийнято називати таку пенсію, яку призначають довічно за наявності певного спеціального стажу (вислуги років), як правило, незалежно від віку і фактичного стану здоров’я.

Підставою пенсійного забезпечення за вислугу років є зайнятість окремих категорій громадян на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до праці раніше настання відповідного віку, що дає право на пенсію за віком (ст.51 Закону України "Про пенсійне забезпечення"). Мова йде про те, що особу, яка тривалий час приносила користь суспільству певною діяльністю, звільняють від обов’язку працювати.

За своїми ознаками і цілями такі пенсії схожі з пенсіями за віком: призначають довічно; передбачають наявність певного стажу, а в деяких випадках і віку.

Коло осіб, що мають право на пенсію за вислугу років, достатньо широке і виходить за рамки дії Закону України "Про пенсійне забезпечення". Ще кілька законів, окрім зазначеного, регулюють порядок призначення пенсій за вислугу років, а саме:

• "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 09.04.92 р.;

• "Про державну службу" від 16.12.93 р.;

• "Про статус народного депутата України" від 21.11.94 р.;

• "Про статус суддів" від 15.12.92 р;

• "Про прокуратуру" від 25.03.92 р.;

• Митний кодекс України тощо.

Пенсії за вислугу років (окрім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації) призначають у розмірах, установлених ст. 19 і 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення" для пенсій за віком.

Пенсії обчислюють із середньомісячного заробітку, одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років, крім пенсій працівникам льотно-випробного складу" [1, 272].

"Вислуга років - це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв'язку з втратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

У юридичній літературі вислуга років визначається як тривалий, виміряний рядом років період трудової чи державної діяльності, що створює за певних умов право на відповідні конкретні види пільг і переваг (грошові виплати, пенсії, додаткові відпустки).

Пенсія за вислугу років - це щомісячні виплати з Пенсійного фонду та інших джерел фінансування, що призначаються довічно в розмірі, співвіднесеному з минулим заробітком (винагородою) особам, які мають установлений законом спеціальний стаж (вислугу років). За своїми ознаками й цілями пенсії за вислугу років найбільш близькі до пенсій за віком: тут також вимагається певний стаж роботи (служби), а в деяких випадках - вік.

Найчастіше ці пенсії призначаються незалежно від віку. Цілі пенсійного забезпечення за вислугу років - встановлювати пенсії за вислугу років окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких веде до втрати професійної працездатності чи придатності до настання віку, який дає право на пенсію за віком.

Коло осіб, які мають право на пенсію за вислугу років, визначене законодавством. Це окремі категорії працівників, перелік яких установлено в статтях 54 і 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також в інших спеціальних нормативних актах.

Законодавство вирізняє чотири категорії громадян:

1) військовослужбовці та службовці (працівники) органів внутрішніх справ;

2) працівники цивільної авіації та льотно-випробувального складу;

3) державні службовці, судді, працівники прокуратури та митних органів;

4) окремі категорії працівників (спеціалістів) національної економіки

Першій із зазначених категорій пенсії призначаються за наявності певної вислуги років служби, незалежно від віку, інколи - в сукупності з віком та іншими обставинами (хворобою, скороченням штатів військових формувань).

У другій групі умовами призначення пенсій за вислугу років є наявність певного стажу роботи за спеціальністю (вислуги років) і припинення до часу звернення за пенсією роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років.

У третій групі право на пенсію виникає за наявності вислуги років (спеціального стажу на зазначених посадах і досягнення пенсійного віку).

У четвертій групі умовами призначення пенсій за вислугу років є встановлена законодавством робота (професія, спеціальність), її тривалість, а також досягнення певного віку чи незалежно від віку" [2, 162-163].

"Згідно з статтями 52, 54, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до цієї групи відносяться:

- працівники освіти, охорони здоров’я і соціального захисту;

- спортсмени - заслужені майстри спорту і майстри спорту міжнародного класу, члени збірних команд України;

- артисти театрально-концертних та інших видовищних установ, підприємств і колективів;

- робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо забезпечують організацію перевезень та безпеку руху на залізничному транспорті, в метрополітенах;

- плавсклад суден морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості;

- механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах;

- водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайняті в технологічних процесах на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланців, руди, порід;

- працівники геологорозвідувальних експедицій;

- працівники, безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві.

Тривалість вислуги років перелічених категорій працівників різна. Вона встановлюється окремими списками професій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років. Списки затверджує Кабінет Міністрів України. У більшості випадків вислугу років встановлено в половинному розмірі від загального трудового стажу для чоловіків і жінок зі знижкою віку на 5 років.

Правила нарахування розміру пенсій за вислугу років визначено як загальним пенсійним законодавством, так і іншими нормативними актами про статус і соціальний захист окремих категорій працівників. Це залежить від виду спеціального стажу, що його мають працівники. Можна назвати два способи нарахування пенсій за вислугу років. В одних випадках пенсії за вислугу років (спеціалістам галузей національної економіки та іншим категоріям працівників) розраховуються так само, як і пенсія за віком (за стаж роботи - 25 років у чоловіків і 20 - у жінок). В інших випадках пенсія за вислугу років нараховується у вищих диференційованих відсотках до заробітку, посадових окладів (80-90% винагороди в державних службовців, суддів, прокурорських працівників).

Отже, способи визначення розмірів пенсій за вислугу років спираються на співвіднесеність розміру пенсії з винагородою працівника (службовця)" [4, 234-235].

3. Пенсії на випадок втрати голувальника

"Поняття "пенсія на випадок втрати годувальника" пов'язується з необхідністю забезпечення непрацездатних членів сім'ї, які знаходилися на утриманні померлого. Під пенсією на випадок втрати годувальника розуміються щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені у зв'язку з втратою годувальника непрацездатним членам його сім'ї, які знаходяться на його утриманні, у розмірах, співвіднесених із заробітком годувальника.

Право на пенсію на випадок втрати годувальника мають усі сім'ї, чиї годувальники належали до категорій осіб, які підлягають державному соціальному страхуванню.

Для призначення пенсії на випадок втрати годувальника важливе значення має склад членів сім'ї. Цей вид пенсії призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які перебували на його утриманні. При цьому дітям призначається пенсія незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого.

Непрацездатними визнаються члени сім'ї:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18-річного віку і старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків;

б) батько, мати, подружжя (дружина, чоловік), якщо вони є інвалідами чи досягли пенсійного віку (група інвалідності до уваги не береться). Право на пенсію в разі втрати годувальника мають інваліди всіх трьох груп;

в) один з батьків (батько, мати) чи один із подружжя (вдова, вдівець), якщо він зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами та онуками померлого годувальника, які не досягли 8 річного віку, і не працює;

г) дід і баба - за відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.

Необхідною умовою для призначення пенсії в разі втрати годувальника є перебування непрацездатного члена сім'ї на утриманні годувальника. Член сім'ї може бути визнаний утриманцем у двох випадках: якщо він перебуває на повному утриманні годувальника чи якщо він не перебував на повному утриманні годувальника, але отримував від нього допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Розміри пенсій сімей залежать від низки обставин: середньомісячного заробітку, кількості непрацездатних членів сім'ї, які мають право на пенсію.

До 1 січня 2004 р. пенсія призначалася на кожного члена сім'ї в розмірі 30% заробітку померлого годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.

З 1 січня 2004р. пенсію у зв'язку із втратою годувальника при-значають, на підставі розділу V Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-IV при дотриманні громадянами таких обов'язкових умов:

1. їх можна вважати непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника.

2. Вони знаходилися на повному утриманні годувальника (за незначними винятками) або одержували від нього допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

3. Померлий годувальник на момент смерті мав страховий стаж визначеної тривалості" [3, 156].

4. Пенсії за особливі заслуги перед Україною

"З 1 січня 2001 р. набув чинності Закон України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною". Він передбачає встановлення 50-80-відсоткових надбавок до пенсій, призначених відповідно до інших законів, що регулюють питання пенсійного забезпечення, таким категоріям осіб, як:

• особи, відзначені почесними званнями "народний", "заслужений", державними нагородами України та колишнього Союзу РСР, лауреати державних премій України та колишнього Союзу РСР;

• народні депутати України, депутати колишніх республік Союзу РСР, Союзу РСР; депутати обласних, Київської і Севастопольської міських рад трьох скликань та депутати районних, районних у містах Києві та Севастополі рад, міських рад чотирьох скликань, якщо вони не були державними службовцями і не займали виборних та керівних посад у цих радах;

• Герої України, Герої Радянського Союзу, Герої соціалістичної праці, особи, нагороджені орденом Слави трьох ступенів, орденом Трудової слави трьох ступенів, орденом "За службу Родине в вооруженных силах СССР" трьох ступенів, чотирма і більше орденами, чотирма і більше медалями "За відвагу", ветерани Великої Вітчизняної війни, нагороджені у період бойових дій медаллю "За відвагу";

• видатні спортсмени - переможці Олімпійських ігор, чемпіони і рекордсмени світу та Європи;

• космонавти та члени льотно-випробних екіпажів літаків;

• матері, які народили семеро і більше дітей та виховали їх не менш як до восьмирічного віку. При цьому враховують дітей, усиновлених в установленому законом порядку.

Цю надбавку виплачують у разі, коли пенсіонер не працює. На встановлення цієї пенсії можуть розраховувати непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, зазначені в ст.37 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які були на його утриманні. Передбачено, що дітям пенсії призначають незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника" [1, 273-274].

5. Соціальна пенсія

"Соціальна пенсія - це пенсія, яку призначають громадянам у разі відсутності трудового стажу, тобто вона не пов’язана з трудовою діяльністю людини.

Соціальні пенсії призначають і виплачують непрацюючим громадянам, окрім інвалідів з дитинства, при відсутності права на трудову пенсію.

Соціальні пенсії призначають у таких розмірах:

30% мінімального розміру пенсії за віком особам, які досягли відповідного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) і не набули права на трудову пенсію без поважних причин;

50% мінімального розміру пенсії за віком особам, які досягли відповідного віку (чоловіки - 60 років, жінки - 55 років) і не набули права на трудову пенсію з поважних причин, а також інвалідам III групи;

100% мінімального розміру пенсії за віком інвалідам II групи, дітям-інвалідам віком до 16 років, дітям (п. "а" ст.37), а також одній із осіб, зазначених у п. "в" ст.37 у разі втрати годувальника;

200% мінімального розміру пенсії за віком інвалідам І групи, матерям, яким присвоєно звання "Мати-героїня" [1, 273].

"Соціальні пенсії можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію. До осіб, які мають право на соціальну пенсію, належать:

• інваліди І та II груп, у тому числі інваліди з дитинства, а також інваліди III групи;

• особи, які досягай пенсійного віку (чоловіки - 60; жінки - 55 років);

• діти, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника;

• діти-інваліди у віці до 16 років.

Розмір соціальних пенсій диференційований: від 30 до 200% мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком призначаються чоловікам і жінкам, які досягли відповідно 60 - і 55-річного віку, але не мають права на трудову пенсію без поважних причин.

Особи, які досягли пенсійного віку, а також інваліди III групи, які не мають права на трудову пенсію з поважних причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком призначаються:

• інвалідам II групи;

• дітям-інвалідам у віці до 16 років;

• дітям, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років; у разі втрати годувальника;

• одному з батьків, незалежно від віку, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Інвалідам І групи, матерям-героїням, яким присвоєно звання "Мати-героїня", соціальні пенсії призначаються в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком.

У тих випадках, коли мати-героїня взагалі не працювала чи не має пенсійного віку, встановленого для багатодітних матерів (50 років), вона може отримувати соціальну пенсію.

У зв'язку з індексацією грошових доходів населення, підвищенням мінімальних розмірів пенсій, зміною пенсійного законодавства періодично здійснюється перерахунок пенсій" [4, 192-193].

Висновок

"Сьогодні в Україні 14,5 млн. пенсіонерів (понад 28% населення країни), серед яких 2,3 млн. інвалідів, близько 500 тисяч громадян похилого віку, які потребують стороннього догляду, 650 тисяч громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, майже 3 млн. осіб, тобто кожен п’ятий, є "молодими" пенсіонерами, які вийшли на пенсію значно раніше 60 і 55 років.

Основу пенсійного забезпечення громадян складає створена державою (а точніше, отримана нею у спадщину від Української РСР) пенсійна система, що працює за принципом солідарності поколінь: "Сьогоднішнє покоління працюючих забезпечує пенсіями нинішні покоління пенсіонерів".

Принцип солідарності вимагає від працюючих відповідальності за фінансове забезпечення виплат тим, хто втратив працездатність і здобув право на отримання пенсії.

Види пенсій, що їх отримують громадяни України в солідарній системі, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому передбачається, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом установлення розмірів пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також за рахунок регулярного перегляду (індексації) розмірів у зв’язку зі збільшенням розмірів мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки країни.

Глибока і затяжна економічна криза породила тінізацію економіки та безробіття, суттєво підірвала і деформувала фінансову базу пенсійної системи" [1, 276].

Додатки

ПОРЯДОК НАДАННЯ ПЕНСІЙ В УКРАЇНІ

Види пенсій	Отримувачі	Принципи нарахування
Пенсія за віком	Чоловіки у віці 60 років з нормальними умовами праці та у віці 50-55 років на роботі зі шкідливими та небезпечними умовами праці; жінки - на 5 років раніше (55, 45-50) в обох випадках	55% середньомісячного фактичного заробітку плюс 1% за кожен рік роботи понад 25 років (чоловіки) та 20 років (жінки), але не більше 75% середньомісячного заробітку (для пільговиків - 85%); ст. 19 Для працівників певних категорій передбачені вищі рівні (шахтарі, громадяни, які постраждали від чорнобильської катастрофи)
Пенсія по інвалідності	Особи з частковою або повною непрацездатністю. Згідно зі ступенем втрати працездатності інваліди розподіляються на три групи	Інвалідам І групи - 70% середньомісячного і фактичного заробітку, інвалідам II групи - 60%, інвалідам III групи - 40% заробітку Мінімальний і максимальний розміри пенсій установлюється на рівні соціальної по групах (див. тему 9)
Пенсії у разі втрати годувальника	Непрацездатні члени сім’ї у разі втрати годувальника	30% середньомісячного фактичного заробітку годувальника на непрацездатного члена сім’ї, але не менше, ніж розмір соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних. На всіх членів сім’ї, які мають право на пенсію, встановлюється одна пенсія, яка збільшується або зменшується залежно від кількості членів сім’ї, які на неї мають право (ст.44-49)
Часткова пенсія	Особам, чий трудовий стаж недостатній для отримання повної пенсії	Пенсія призначається в розмірі, пропорційному наявному стажу. Розмір пенсії не має бути нижчим від розміру соціальної пенсії (ст. 20)
Соціальна пенсія	Особам, які не мають права на трудову пенсію з поважних причин (інвалідам з дитинства І, ІІ, ІІІ груп, дітям у разі втрати годувальника)	У розмірі 30% мінімальної пенсії за віком (тим, хто не досяг пенсійного віку) У розмірі 50% мінімальної пенсії за віком (тим, хто досяг пенсійного віку) і інвалідам ІІІ групи Інвалідам ІІ групи 100% мінімальної пенсії за віком Інвалідам І групи 200% мінімальної пенсії за віком (ст.94)

Список літератури

1. Гриненко А.М. Соціальна політика: Навч. метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни. - К.: КНЕУ, 2003. - 309 с.;

2. Сирота І.М. Право пенсійного забезпечення в Україні. - К.: Юрінком Інтер, 1998.

3. В.І. Грушко, Н.В. Грушко, О.В. Бевзенко, О.В. Красота, С.М. Лаптєв, О.С. Любунь, І.І. Рулік. "Пенсійна система України" - Навчальний посібник, - К.: "Кандор" - 2006 р.336 с.

4. 4. Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник. - К.: Кондор. - 2004. - 464 с.