Організаційно-правові основи

Механізаторські гуртки по обміну засобами механізації

Об’єднання сільгосптоваровиробників зі спільного використання техніки шляхом її обміну по простій угоді

Машинно-технологічні (механізаторські) кооперативи

Організація сільгосптоваровиробників для надання механізованих послуг своїм членам, яка функціонує на безприбутковій основі

Машинні товариства зі спільного обробітку землі

Господарська машиноструктура сільгосптоваровиробників, об’єднаних землею і виробничим майном для ефективного використання техніки

Міжгосподарські машинно-технологічні станції

Комерційне машиновикористання для техніко-технологічного забезпечення сільгосптоваровиробників з метою отримання прибутку

Установчі документи

Механізаторські гуртки по обміну засобами механізації

Угоди між учасниками обміну технікою

Машинно-технологічні (механізаторські) кооперативи

Рішення загальних зборів – членів сільгосптоваровиробників і Статут кооперативу

Машинні товариства зі спільного обробітку землі

Установчий договір і Положення про машинне товариство

Міжгосподарські машинно-технологічні станції

Установчий договір про створення ММТС і Статут ММТС

Статутний капітал

Механізаторські гуртки по обміну засобами механізації

—

Машинно-технологічні (механізаторські) кооперативи

Пайові внески членів сільгосптоваровиробників кооперативу

Машинні товариства зі спільного обробітку землі

Земельні та майнові паї інвесторів товариства

Міжгосподарські машинно-технологічні станції

Вклади засновників ММТС

Органи управління

Механізаторські гуртки по обміну засобами механізації

Збори учасників, при потребі координатор механізаторського гуртка

Машинно-технологічні (механізаторські) кооперативи

Загальні збори. Правління. Голова, при потребі виконавчий директор механізаторського кооперативу

Машинні товариства зі спільного обробітку землі

Збори учасників. Правління і керуючий машинним товариством

Міжгосподарські машинно-технологічні станції

Збори засновників. Директор і Рада ММТС

Принципи управління

Механізаторські гуртки по обміну засобами механізації

Кожний учасник – один голос

Машинно-технологічні (механізаторські) кооперативи

Один член – один голос

Машинні товариства зі спільного обробітку землі

Визначається Положенням

Міжгосподарські машинно-технологічні станції

Визначається Статутом

Структура посівних площ

Структура машинно-тракторного парку

Сільськогосподарські культури

(га)

Найменування

марки машин

Кількість (шт.)

Озима пшениця

140

Трактори:

ХТЗ-17021

1

ПМЗ-6АКЛ

2

Борона дискова

БДН-3,2

1

Плуги:

ПЛН-5-35

1

ПЛН-3-35

2

Ячмінь ярий

140

Борони зубові:

БЗТС-1,0

1(21)

БПШ-8

2(8)

БСО-4А

1

Горох

140

Машина для внесення мінеральних добрив

МВУ-0,5А

1

Комбінований агрегат

АРВ-8,1-0,2

1

Сівалки:

зернова

СЗ-3,6А

1

кукурудзяна

СУПН-8А

1

Гречка

70

Культиватор-розпушувач

КРН-5,6

1

Обприскувач

ОП-2000-2-М

1

Зернозбиральні комбайни:

КЗС-9-1 “Славутич”

1

СК-5 “Нива”

1

Жниварка

ЖБН-3,6

1

Кукурудза на зерно

140

Приставки:

для збирання круп’яних культур

ПКК-5

1

для збирання кукурудзи на зерно

ПЗКС-6

1

Косарка

КРС-2

1

Граблі

ГП-Ф-6

1

Багаторічні трави на сіно

70

Прес-підбирач

ППР-110

1

Навантажувач фронтальний

ПС-0,5/0,8Б

1

Причепи:

ПСС-30

1

ММЗ-771Б

1

2ПТС-453

4

Структура посівних площ

Структура машинно-тракторного парку

Сільськогосподарські культури

(га)

Найменування

марки машин

Кількість (шт.)

Озима пшениця

98

Трактори:

ХТЗ-17021

1

ПМЗ-6АКЛ

2

Борона дискова

БДВ-6,5

1

Плуги:

ПЛН-5-35

1

Борони зубові:

БЗСС-1,0

1(21)

ЗОР-0,7

1

Горох

49

Машина для внесення добрив: мінеральних

МВУ-0,5А

1

органічних

МТО-12

1

Комбінований агрегат

АК-4

1

Гречка

49

Сівалки: зернова

СЗ-3,6А

1

комбінована

СУ-12 “Орізон”

2

Кукурудза на зерно

25

Культиватори-розпушувачі:

УСМК-5,4

1

КРН-5,6

1

Обприскувач

ОП-2000-2М

1

Зернозбиральний комбайн

“Дон-1500”

1

Жниварка

ЖБН-3,6

1

Приставки:

для збирання круп’яних культур

ПКК-10

1

для збирання кукурудзи на зерно

КМД-6

1

Навантажувач фронтальний

ПС-0,5/0,8Б

1

Цукрові буряки

200

Гичкозбиральна машина

БМ-6Б

1

Очисник головок коренеплодів

ОГД-6А

1

Копач-валкоутворювач

КВЦБ-1,2 “Борекс”

1

Підбирач-навантажувач коренів

ПНБВ-1,6 “Борекс”

1

Причепи:

СПС-4

1

2ПТС-453

2

Структура посівних площ

Структура машинно-тракторного парку

Сільськогосподарські культури

(га)

Найменування

Марки машин

Кількість (шт.)

Трактори:

ХТЗ-5020

1

ПМЗ-6АКЛ

1

Озиме жито

144

Борона дискова

БДН-1,3

1

Люпин на зерно

72

Плуги:

ПЛН-3-35

1

ПЛН-2-30

1

Картопля

144

Машинні кооперативи працюють на принципах демократичного управління: один член – один голос. Рішення приймаються загальними зборами за згодою всіх членів кооперативу.

Поточне управління машинним кооперативом здійснює Правління, яке обирають Загальні збори. В свою чергу Правління обирає голову кооперативу з числа його членів. В іншому випадку Правління машинного кооперативу може призначати (не з числа членів) виконавчого директора, який здійснює оперативне керівництво під контролем Правління.

Облік і документацію веде бухгалтер, що здебільшого працює за сумісництвом.

Експлуатацією кооперативної техніки та її ремонтом займаються відповідно водії-механізатори і механізатори-ремонтники, які можуть бути найманим персоналом. Якщо в машинному кооперативі немає найманих працівників, догляд за технікою здійснюють самі члени. По кожній машині персонально закріплюється відповідальний за її працездатний стан.

Для виконання механізованих робіт між обслуговуючим машинним кооперативом та сільськогосподарським підприємством (іншим замовником) укладається договір, який є предметом співробітництва сторін з метою збільшення виробництва аграрної продукції. (Форма 1)

На основі приведених вище постійних і змінних витрат розраховуються планові (орієнтовні) кооперативні ціни за машинопослуги. В кінці року зіставляється різниця між орієнтовними і реальними витратами для визначення економічного результату.

Результат річної роботи машинного кооперативу не є прибутком, а є його доходом і підлягає розподілу серед членів-сільгосптоваровиробників у вигляді кооперативних виплат пропорційно їх участі в економічній діяльності кооперативу.

Машинні кооперативи не орієнтовані на одержання прибутків, тому вони є безприбутковими структурами механізаторської кооперації.

Розміри виплат на паї регулюються Законом.

В касі машинного кооперативу залишаються лише амортизаційні відрахування, що необхідні для поновлення технічних засобів.

Машинний кооператив є обслуговуючим і не являється формою колективного господарства. Він не займається сільськогосподарським виробництвом (на відміну від виробничого кооперативу).

Сільгосптоваровиробники – члени машинного кооперативу – мають власні господарства (землю, господарське майно), від якого вони отримують прибуток, а машинопослуги кооперативу направлені на збільшення цього прибутку від ведення власних господарств.

Однією з пріоритетних форм кооперування у машиновикористанні для заново створених агроформувань (СВК, ПОП, СТОВ, АСТ) на базі реструктуризованих КСП є машинні товариства зі спільного обробітку землі.

Кооперативні машинні товариства потрібно утворювати на добровільних засадах як власниками земельних паїв і виробничого майна шляхом об’єднання їх в одному агроформуванні, так і в процесі організації КСП, шляхом передачі землі та майнових паїв колишніх господарств нинішнім сільгосптоваровиробникам, які виявили бажання стати членами машинних товариств зі спільного обробітку землі.

Форма 1

ДОГОВІР

на виконання сільськогосподарських робіт обслуговуючим машинним кооперативом

“ ______” ___________200____р.

“Замовник”: сільськогосподарське підприємство с. (смт) ____________

__________________ району ____________________________________ області в особі голови _________________________________________, що діє на підставі Статуту з одного боку, і “Виконавець”: обслуговуючий машинний кооператив __________________________________________ в особі директора ____________________________________________, що діє на підставі Статуту з іншого боку, уклали даний договір про наступне:

1. Предмет договору

Предметом договору є співробітництво сторін по збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції шляхом впровадження прогресивних технологій і ефективного використання техніки.

Виконавець бере на себе зобов’язання виконати силами його машин, механізмів та із залученням інших матеріально-технічних ресурсів роботи по вирощуванню та збиранню сільськогосподарських культур на землях Замовника на площі _____________ гектарів.

Обсяги і вартість виконання робіт в розрізі культур є невід’ємною частиною цього договору.

2. Права і обов’язки Замовника

Замовник зобов’язується надати Виконавцю земельні ділянки для виконання робіт по вирощуванню сільськогосподарських культур.

Перед початком робіт представники Замовника і Виконавця перевіряють площі на придатність їх до обробітку.

Провести своєчасну оплату виконаних робіт. За надані послуги Замовник проводить оплату грошами відповідно до домовленості сторін на рівні діючих цін на ці послуги на момент проведення розрахунків.

Загальна сума виконаних робіт складає __________ грн. Вартість робіт в розрізі їх видів та культур є невід’ємною частиною договору.

За домовленістю сторін Замовник попередньо оплачує Виконавцю _______% вартості договірних робіт коштами.

Інформувати населення, юридичних осіб та інших суб’єктів господарювання, які розміщені в суміжній із Замовником території, про проведення робіт з хімічними засобами захисту рослин, разом з Виконавцем позначає оброблені площі табличками.

Зобов’язується прийняти від Виконавця виконані роботи в тижневий термін після закінчення робіт. Приймання виконаних робіт оформляється Актом приймання робіт, який підписується представниками обох сторін і скріплюється печаткою.

Надавати Виконавцю на його прохання за відповідну плату складські приміщення, ангари, гаражі та інші приміщення для зберігання техніки, матеріалів, одержаної продукції.

3. Права і обов’язки Виконавця

Виконувати роботи з дотриманням агротехнічних вимог і зоотехнічних правил по якості і строках.

Розробляти спільно з Замовником та запроваджувати у виробництво досягнення науки і передового досвіду.

Вести окремо у своєму балансі облік витрат на виробництво згідно предмету договору та надавати господарству необхідні дані бухгалтерського обліку.

Забезпечувати за свій рахунок паливо-мастильними матеріалами трактори, автомобілі, самохідні комбайни. У випадку, коли ці ресурси забезпечує Замовник – робити взаєморозрахунки.

4. Відповідальність сторін

У випадку невиконання обов’язків по цьому договору кожна із сторін вправі розірвати договір попередньо попередивши про це іншу сторону не пізніше, ніж за 10 днів.

В разі невиконання чи порушення термінів проведення робіт з вини Виконавця внаслідок чого це призведе до недобору урожаю, останній сплачує Замовнику штраф у розмірі _______% від вартості продукції.

За необґрунтовану відмову від приймання виконаних Виконавцем робіт, а також за порушення термінів розрахунків Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі _____% від суми, що підлягає оплаті за кожний день прострочки платежу.

В разі виникнення суперечок між сторонами в процесі виконання цього договору сторони приймають міри до врегулювання спірних питань шляхом переговорів. При недосягненні згоди спір передається на розгляд до арбітражного суду.

Договір складений у двох примірниках, кожен із якого має однакову юридичну силу.

5. Юридичні адреси сторін

До договору додається акт приймання-здачі виконаних робіт та проведення розрахунків представлений формою 2.

Форма 2

Машинообслуговування сільгосптоваровиробників здійснюється за детально розробленим комплексним план-графіком виконання польових робіт форма якого представлена у вигляді таблиці 6.

Для складання плану члени машинного кооперативу попередньо (за декілька тижнів) надають Правлінню необхідну інформацію про обсяги робіт та особливості їх виконання. Підвищена увага робочим план-графіком приділяється черговості виконання замовлень, маршрутному руху агрегатів, стану полів (посівів), потреби в пальному, добривах, насінні, пестицидах.

Таблиця 6.

Робочий план-графік виконання механізованих робіт обслуговуючим машинним кооперативом

Машинний кооператив надає машинопослуги своїм членам-клієнтам по собівартості використання кожної одиниці техніки.

Собівартість складають:

• оренда виробничої бази;

• електроенергія;

• загальновиробничі витрати;

• амортизація;

• ремонт і технічне обслуговування машин;

• виплата кредитів за придбання техніки;

• заробітна плата механізаторам;

• пальне.

Схема послідовності дій по створенню машинно-технологічних (механізаторських) кооперативів приведена на рис. 3.

Машинні товариства можуть бути внутрішньогосподарськими структурами і міжгосподарськими формуваннями. Діяльність машинних товариств спрямована на забезпечення своїх членів необхідною сільськогосподарською технікою, яка реалізується через прокат машин або виконання механізованих робіт.

Рис.3. Схема послідовності дій по створенню машинно-технологічних (механізаторських) кооперативів.

Порядок створення машинних товариств зі спільного обробітку землі передбачає такі основні етапи:

• виявлення лідера і ініціативної групи інвесторів, прийняття ними рішення щодо створення машинного товариства;

• з’ясування можливостей, обсягів та умов функціонування товариства;

• укладання установчого договору та опрацювання Положення про машинне товариство;

• прийняття Положення загальними зборами інвесторів і вибори органів управління;

• державна реєстрація машинного товариства.

Вищим органом управління кооперативним машинним товариством зі спільного обробітку землі є загальні збори його членів, на яких обирається правління і керуючий товариством.

Правління машинним товариством доцільно створювати, коли чисельність його членів сягає понад 15-ти чоловік. Оперативне керівництво здійснює керуючий, який безпосередньо підпорядкований правлінню.

Якщо кількість членів машинного товариства перевищує 50 осіб, тоді створюється спостережна рада з 3-5 чоловік і ревізійна комісія, а при чисельності до 15-ти чоловік обирається тільки ревізор.

Склад машинно-тракторного парку кооперативного товариства зі спільного обробітку землі залежить від ряду факторів: обсягів робіт, продуктивності агрегатів, розосередженості господарств, стану доріг, розмірів полів, строків виконання робіт, урожайності культур тощо. Найбільш вагомі з них – це обсяги машинопослуг і граничні строки їх надання.

Рекомендована структура повного машинного товариства включає механізовані ланки і спеціалізовані загони по виконанню робіт, прокат машин та службу технічного забезпечення працездатності агрегатів.

Як приклад, обґрунтування парку машин на кооперативній основі використання приведемо стосовно Білоцерківського району Київської області (таблиця 7). Тут в аграрному секторі економіки організувалось 43 колективних сільгосппідприємства з наступним розподілом за формами власності і землекористування:

• 23 сільгосптовариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ);

• по 6 сільськогосподарських виробничих кооперативів (СВК) і державних сільгосппідприємств (ДСП);

• 5 приватно-орендних підприємств (ПОП);

• 3 акціонерні сільськогосподарські товариства (АСТ).

В структурі посівів:

• 52,8% займає зерновий клин;

• 33,0% кормові угіддя;

• 12,2% припадає на технічні культури;

• 2,0% знаходиться під овочами та картоплею.

Таблиця 7

Показники наявності і потреби додаткових засобів механізації для машинообслуговування колективних сільгосптоваровиробників Білоцерківського району Київської області*

17

17,3

58

36

38,3

Борони дискові БДН-3,2; БДВ 3; типу “Деметра”

23

29

55,8

18

21

53,8

9

22

71,0

Культиватори для суцільного обробітку ґрунту (типу КСГ-4; КОР-5; КШП 8-01)

80

14

14,9

71

8

10,1

31

28

47,5

Комбіновані агрегати

(типу АГ; АК; АРВ)

20

32

61,5

20

24

54,5

9

24

72,7

Машини для внесення добрив:

мінеральних

(типу МВУ, МВД)

31

27

46,6

28

21

42,9

12

24

66,7

Органічних

(типу МТО, ПРТ)

37

12

24,5

27

16

37,2

15

10

40,0

Сівалки: зернові

(типу СЗ-3,6А)

68

24

26,1

54

18

25,0

43

16

27,1

Кукурудзяні

(типу СУПН)

14

41

74,5

15

30

66,7

11

17

60,7

Буряківничі

(типу ССТ)

25

30

54,5

20

20

50,0

12

23

65,7

Машини по догляду за посівами: культиватори-рослинопідживлювачі:

Кукурудзяні (типу КРН; УКР)

19

40

67,8

31

17

35,4

11

19

63,3

Буряківничі (типу УСМК; КОЗР)

35

37

51,4

59

-

-

21

25

54,3

Обприскувачі (ОП; ОПШ)

20

30

60,0

17

25

59,9

16

16

50,0

Збиральна техніка: комбайни зернозбиральні – всього —

52

67

56,3

55

47

46,1

36

40

52,6

в т.ч. продуктивністю 6…7 кг/с (СК-5 “Нива”)

20

15

42,9

22

6

21,4

14

8

36,4

Продуктивністю 9 кг/с

(“Дон-1500”, “Славутич”)

-

52

100

-

41

100

-

32

100

інші

32

-

-

33

-

-

22

-

-

Комбайни кукурудзозбиральні всього –

8

3

27,3

6

3

33,3

3

-

-

в т.ч. самохідні (КСКУ-6АС)

-

2

100

1

-

-

1

-

-

причіпні (типу ККП)

8

1

11,1

5

3

37,5

2

-

-

Кукурудзозбиральні приставки (ППК-4; КМД-6; ПЗКС-6)

1

-

-

2

-

-

2

-

-

Коренезбиральні машини (РКМ-6; КС-6Б-02; КВЦБ-1,2 “Борекс”; ПНБВ-1,6 “Борекс”

15

19

55,9

7

17

70,8

11

Практично в кожному з приведених вище типів агроформувань вирощуються однакові сільськогосподарські культури, проте з різними обсягами виробництва. Найбільшими за площею ріллі 2180,5 га є ПОП, а найменшими – 1500 га СВК.

Виходячи з рекомендованого радіуса (20…22 км) машинообслуговування, Білоцерківський район розбито на три зони:

Білоцерківську — 19 господарств;

Узинську — 13 господарств;

Озерянську — 11 господарств.

Основу машинних товариств зі спільного обробітку землі складає техніка, яка залучається (орендується) сільгосптоваровиробниками для виконання механізованих робіт.

В районі орендована техніка використовується практично на всіх основних видах механізованих робіт (обробітку ґрунту, внесенні добрив, сівбі зернових і технічних культур, догляді за посівами, збиранні зернових, технічних і кормових культур). Питома вага цих робіт становить від 20% до 60%.

Потреба в додаткових технічних засобах визначається діленням обсягів робіт, що виконуватимуться залученими машинами на їх годинну продуктивність і строк виконання робіт в годинах.

При розрахунках рекомендується враховувати стан (коефіцієнт) технічної готовності машин в агроперіодах проведення механізованих робіт і тривалість використання в них робочого часу. Формула розрахунків така:

,

де

– кількість залучених технічних засобів і-го типу, що виконують -у роботу;

– обсяги виконання механізованої роботи залученими машинами, га, т, ткм;

і – відповідно коефіцієнти технічної готовності машин і використання робочого часу в агроперіоді виконання роботи;

– тривалість агротехнічного строку виконання механізованої роботи, год.;

– продуктивність і-ї машини на виконанні -ої роботи за годину.

Коефіцієнти технічної готовності машин уточнюються в інженерно-технічній службі районного управління сільського господарства, а оптимальні агротехнічні строки виконання робіт – в агрономічній службі даного управління; продуктивність агрегатів береться з норм виробітку або за фактичними даними.

3. Машинно-технологічні станції

Один із перспективних напрямів інженерно-технічного забезпечення в агропромисловому комплексі полягає в створенні машинно-технологічних станцій (МТС).

В країні організація МТС почалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 року.

Основна мета МТС полягає в забезпеченні виконання на взаємовигідних умовах комплексу робіт по виробництву сільськогосподарської продукції з застосуванням прогресивних технологій спільно з аграрними товаровиробниками і отримання від такої діяльності максимальної ефективності.

Для досягнення цієї мети МТС повинні вирішувати наступні завдання:

• в виробничій діяльності – забезпечити аграрне виробництво по всьому технологічному циклу вирощування та збирання рослинницької продукції з високими кінцевими результатами при прийнятних витратах технічних засобів, матеріалів, праці і високої мотивації кадрового потенціалу;

• в нормативно-технологічному, консультативному і кадровому процесах – забезпечення виконавців необхідною нормативно-технічною документацією, проведення консультацій по застосуванню перспективних технологій і машин, рішення низки оптимізаційних проблем (вибір виробничого направлення МТС, визначення складу машинно-тракторного парку, навчання і підвищення кваліфікації кадрів, впровадження диспетчеризації тощо), використання інформаційних технологій, в т.ч. комп’ютеризації процесів.

Приведені вище завдання входять в сферу інженерного менеджменту і становлять основу управління МТС.

Як одна з пріоритетних форм кооперування техніки машинно-технологічні станції розподіляються на: державні, кооперативні (акціонерні) та приватні структури машиновикористання.

В Україні існує декілька різних форм кооперування у використанні техніки, кожна з яких має свої переваги і недоліки (табл.8).

Узагальнення досвіду окремих міжгосподарських машиноформувань свідчить, що вони повніше акумулюють переваги інших організаційних форм експлуатації техніки і мають менше недоліків у забезпеченні ефективного її використання. Міжгосподарські машиноформування, які створені шляхом кооперування самих господарств, мають ефективність для сільгосптоваровиробників на 15…25% вищу, в порівнянні з іншими кооперативними формами. Відсутність вітчизняного досвіду і наукового обґрунтування нормативних документів поки-що є основними недоліками в їх організації і роботи.

Таблиця 8

Умови (переваги, недоліки) експлуатації техніки в різних типах сільгосппідприємствах і машиноформуваннях

Послідовність реалізації інженерного менеджменту при створенні МТС приведено на рис.4.

Рис.4. Схема послідовності дій при створенні МТС.

Дії приведені в позиціях із першої по восьму відносяться до передумов створення МТС, а у позиціях із дев’ятої по шістнадцяту, реалізація цих передумов.

В умовах недостатнього забезпечення сільгосптоваровиробників технікою заслуговує на увагу кооперування МТС і господарств у вирощуванні та збиранні урожаю сільськогосподарських культур спільними зусиллями.

При цьому основні енергомісткі операції доцільно виконувати силами МТС, а усі допоміжні – силами господарства. Чистий прибуток від реалізації вирощеної продукції розподіляється між господарством і МТС пропорційно затратам на її виробництво.

Створення МТС відбувається на таких засадах:

• державні – за рахунок певної частини основних засобів і обігових коштів відповідних державних підприємств і організацій;

• колективні – за рахунок дольових вкладів засновників;

• приватні – за рахунок власних коштів засновника.

МТС, що створюються на пайових засадах, за рішенням господарств-засновників можуть працювати на безприбутковій основі. Ефективність створення таких МТС позитивно відбивається на результатах господарської діяльності засновників. Цей принцип формування та функціонування МТС найбільш придатний для збиткових господарств.

Необхідною умовою створення МТС в конкретних виробничих умовах є розробка детального бізнес-плану з глибоким техніко-економічним обґрунтуванням.

Одним з найвідповідальніших завдань при складанні бізнес-плану є техніко-економічне обґрунтування проекту МТС.

Зокрема кількісний склад машинно-тракторного парку МТС визначається, виходячи з обсягів механізованих і тракторно-транспортних сільськогосподарських робіт, які необхідно виконати власними силами в рекомендовані агротехнічні строки та з урахуванням техніки, що надаватиметься виробникам сільськогосподарської продукції в оренду і напрокат.

Потужність ремонтно-обслуговуючої бази МТС визначається обсягами ремонтно-обслуговуючих робіт, виходячи з кількості та інтенсивності використання власної техніки, а також очікуваних обсягів ремонтно-обслуговуючих робіт для виробників сільськогосподарської продукції зони обслуговування.

В бізнес-плані мають бути наведені розрахунки, що підтверджують фінансову окупність проекту та забезпеченість його заставою. Предметом застави може бути будь-яке майно МТС, що має достатню ринкову вартість і надійну ліквідність.

Договорами з замовниками машинопослуг обумовлюються: предмет договору, обсяг робіт, умови їх виконання, порядок взаєморозрахунків, ціни на сільськогосподарську продукцію, права, обов’язки та гарантії сторін, штрафні санкції, форс-мажорні обставини.

Стосовно державного протекціонізму у формуванні МТС, то сільськогосподарська техніка вітчизняних машинобудівних підприємств, яка надається аграріям по лізингу, в першу чергу, направляється в МТС. Їм надається пріоритет у придбанні техніки, закупленої за рахунок державних і зарубіжних кредитів та дозволяється використовувати амортизаційні нарахування для оплати боргу за придбані в кредит машини.

Відповідно меті створення МТС і перспективи їх розвитку, класична модель організаційно-виробничої структури МТС представлена на рис. 5.

Рис. 5. Організаційно-виробнича структура машинно-технологічної станції

Вона включає виробничі служби та підрозділи, що забезпечують ефективну функціональну діяльність машиноформування.

1. Інженерно-технічна служба (ІТС) є провідною, до неї відносяться всі виробничі підрозділи МТС:

1. ремонтна майстерня;

2. машинний двір;

3. пункт технічного обслуговування МТП;

4. пункт прокату техніки;

5. автопарк;

6. енергетична дільниця;

7. матеріально-технічний склад;

8. нафтобаза.

ІТС організує і відповідає за високопродуктивне використання машинно-тракторних агрегатів на обслуговуванні господарств; впровадження нової техніки та технології; забезпечує підтримання машин у справному стані.

2. Агрономічна служба розробляє і контролює агротехнологічні заходи проведення сільськогосподарських робіт по виконанню договірних положень МТС і обслуговуючих господарств; разом з агрономічною службою обслуговуючих господарств відповідає за технологію вирощування та збирання сільськогосподарських культур.

3. Планово-фінансова служба здійснює розробку бізнес-планів; веде бухгалтерський облік, звітність і фінансові операції по виробничо-господарській діяльності МТС та взаєморозрахунки з обслуговуючими господарствами.

4. Служба маркетингу, постачання і реалізації займається організацією договірних відносин по машинообслуговуванню сільгосптоваровиробників. Контролює надходження і реалізацію сільськогосподарської продукції за надані послуги; вся робота по забезпеченню, зберіганню і реалізації матеріально-технічних фондів МТС зосереджена в цій службі.

5. Диспетчерсько-аналітична служба забезпечує оперативний зв’язок МТС з обслуговуючими господарствами і власними механізованими загонами; контролює організацію проведення робіт, виробничих служб і підрозділів МТС по машинообслуговуванню замовників. Відповідає за своєчасне одержання, диспетчерський аналіз та передачу інформації керівникам і спеціалістам МТС.

6. Служба охорони праці, техніки безпеки і безпеки руху розробляє і впроваджує заходи по техніці безпеки, виробничій санітарії і протипожежної безпеки на роботах, які виконуються машинно-тракторним парком, а також у виробничих підрозділах МТС.

7. Комунально-побутова служба – це обслуговуюча служба МТС, яка займається проведенням ремонтно-будівельних та господарських робіт; відповідає за благоустрій та охорону території МТС.

8. У віданні юридично-кадрового відділу знаходяться всі правові та кадрові питання МТС; контроль за трудовою дисципліною, внутрішнім розпорядком; дотриманням законності і правопорядку у виробничих відносинах та соціальних зв’язках.

Рада МТС – це дорадчо-рекомендаційний орган. Членами її є представники господарств і організацій (акціонерів), котрі входять до складу машинно-технологічної станції, та представники держадміністрації і управління сільського господарства. Радою машинно-технологічної станції обговорюються найважливіші питання та приймаються рішення про зміну статуту, договорів підряду, пайові внески, розвиток матеріально-технічної бази, розширення виробничої діяльності, розподілу прибутку тощо.

Мобільними підрозділами МТС по виконанню сільськогосподарських робіт стали механізовані загони, їх обслуговуванням займаються всі виробничі дільниці та служби МТС. Механізовані загони доцільно створювати комплексними, цебто вони повинні мати машини для виконання декількох видів робіт, наприклад, для основного обробітку ґрунту, внесення добрив, хімічного захисту посівів, збирання зернових культур. В складі механізованого загону по обслуговуванню поліських і лісостепових господарств рекомендується мати 3…5 агрегатів, а для роботи в господарствах степової зони – 6…7 агрегатів. Подальше нарощування техніки в механізованому загоні недоцільне, через надмірне розосередження машин (в радіусі понад 10 км) ускладнюються оперативне керівництво та організація роботи.

Успішна діяльність машинно-технологічної станції неможлива без чіткого визначення функціонального положення (обов’язків, прав і відповідальності) кожного спеціаліста, їх підпорядкування та взаємодії. Схема виробничих зв’язків в структурі управління МТС приведена на рис.6.

лінійне підпорядкування;

функціональне підпорядкування;

дорадчі функції.

Рис. 6. Схема виробничих зв’язків в структурі управління машинно-технологічної станції

Керує машинно-технологічною станцією на принципах єдиноначальності директор МТС. Він відповідає за організаційно-виробничу і економічно-фінансову діяльність МТС; розпоряджається матеріально-технічними і трудовими ресурсами та фінансами згідно чинного законодавства, положення і статуту МТС. В поточній роботі директор спирається на дорадчі рекомендації Ради МТС і директорської наради. В безпосередньому (лінійному) підпорядкуванні директора машинно-технологічної станції знаходяться шість спеціалістів, які очолюють основні виробничі служби, та начальники механізованих загонів.

Начальник механізованого загону на основі єдиноначальності керує очолюваним колективом. Він є безпосереднім організатором виконання робіт, праці механізаторів і використання машинно-тракторних агрегатів; відповідає за виробничу діяльність механізованого загону, функціонально підпорядкований керівникам виробничих служб МТС.

На думку авторів машинно-технологічна станція, як відкрите акціонерно-пайове товариство КСП і районного об’єднання техсервісу, повинна функціонально підпорядковуватись управлінню сільського господарства. В плані виробничо-фінансової діяльності МТС є самостійною організацією, що працює на основі договорів підряду по обслуговуванню всіх типів сільськогосподарських товаровиробників.

Для успішної роботи машинно-технологічної станції і механізованих загонів слід виробничі завдання їх тісно ув’язати з виробничими планами обслуговуючих господарств. З цією метою розробляються організаційно-технологічні заходи по обслуговуванню сільськогосподарських товаровиробників машинно-технологічною станцією (табл. 9).

Керівники виробничих служб складають робочі проекти з агротехнічними вимогами на вирощування сільськогосподарських культур, програми розвитку МТС з річними виробничими завданнями, договори МТС з господарствами, виробничі плани виконання сільськогосподарських робіт і наряди на їх виконання механізованими загонами. Визначаються відповідальні особи по розробці заходів, органи їх затвердження, строки складання і дії заходів, а також відповідальні керівники та спеціалісти за їх реалізацією. Суть розробки виробничих планів і завдань механізованими загонами полягає в тому, щоб довести обсяги виконуваних робіт на кожний агрегат і до кожного механізатора, ретельно продумати маршрути переїздів та розосередження техніки на полях обслуговуючих господарств.

Робочими планами механізованих загонів МТС на періоди виконання сільськогосподарських робіт повинні бути передбачені:

• послідовність обробітку окремих дільниць та виконання окремих робіт;

• режими робочого дня механізаторів і тривалість календарних агростроків обслуговування господарств;

• план-маршрут переїздів агрегатів; потреба механізованих загонів в пальному для виконання заданих обсягів робіт та переїздів.

Таблиця 9. Розробка та реалізація організаційно-технологічних заходів по обслуговуванню сільськогосподарських товаровиробників машинно-технологічною станцією

1. Робочий проект вирощування сільськогосподарських культур

у сівозмінах обслуговуючих господарств

2. Система агротехнічних заходів по кожному полю сівозмін

(агроплан)

3. Перспективна програма

розвитку виробничої діяльності МТС

На 3…5 років

Відповідальні керівники і спеціалісти по:

• складанню заходів;

Спеціалісти МТС.

• керуванню розробкою;

Директор МТС.

• участі в роботі заходів.

Спеціалісти господарств і сільгоспуправління.

Строк розробки

1…30 листопада останнього року строку дії поточної програми

Адміністративні і господарчі органи по:

• розгляду заходів;

Дирекція МТС.

• затвердженню;

Держадміністрація.

• реєстрації

Сільгоспуправління.

Строк розгляду

5…10 грудня останнього року строку дії поточної програми

Відповідальні керівники і спеціалісти по:

• виконанню заходів;

Спеціалісти МТС.

• контролю.

Дирекція МТС.

Строк вручення

15…20 грудня останнього року строку дії поточної програми

Матеріали для розробки заходів

Перспективна програма розвитку виробничої діяльності МТС і господарств району.

Строк дії

На один рік

Відповідальні керівники і спеціалісти по:

• складанню заходів;

Агроном, інженер, спеціаліст по маркетингу МТС.

• керуванню розробкою;

Директор МТС.

• участі в роботі заходів.

Спеціалісти МТС.

Строк розробки

10…25 листопада

Адміністративні і господарчі органи по:

• розгляду заходів;

Дирекція МТС.

• затвердженню;

Сільгоспуправління.

• реєстрації

Строк розгляду

15…20 грудня

Відповідальні керівники і спеціалісти по:

• виконанню заходів;

Спеціалісти МТС.

• контролю.

Директор МТС.

Строк вручення

25…30 грудня

Матеріали для розробки заходів

Поточні матеріали виробничої діяльності МТС; річні завдання по виконанню робіт в господарствах

Строк дії

На один рік

Відповідальні керівники і спеціалісти по:

• складанню заходів;

Спеціаліст по маркетингу МТС.

• керуванню розробкою;

Керівники МТС і господарств.

• участі в роботі заходів.

Спеціалісти МТС і господарств.

Строк розробки

1…15 грудня

Адміністративні і господарчі органи по:

• розгляду заходів;

Дирекція МТС. Правління господарств.

• затвердженню;

Держадміністрація.

• реєстрації

Сільгоспуправління.

Строк розгляду

20…25 грудня

Відповідальні керівники і спеціалісти по:

• виконанню заходів;

Директор МТС. Керівники господарств.

• контролю.

Начальник сільгоспуправління.

Строк вручення

5…10 січня

Матеріали для розробки заходів

Річне виробниче завдання МТС.

Робочий проект вирощування сільськогосподарських культур у сівозмінах господарств.

Система агротехнічних заходів по кожному полю сівозмін.

Розцінки на виконання робіт.

Облік технічного стану машин.

Строк дії

На один рік

Відповідальні керівники і спеціалісти по:

• складанню заходів;

Агроном і інженер МТС.

• керуванню розробкою;

Директор МТС.

• участі в роботі заходів.

Начальники мехзагонів МТС.

Строк розробки

5…15 грудня

Адміністративні і господарчі органи по:

• розгляду заходів;

Виробничі збори механізаторів загонів.

• затвердженню;

Дирекція МТС.

• реєстрації

Строк розгляду

20…25 грудня

Відповідальні керівники і спеціалісти по:

• виконанню заходів;

Начальники мехзагонів МТС.

• контролю.

Директор МТС.

Строк вручення

25…30 грудня

Матеріали для розробки заходів

Договори МТС з господарствами.

Робочі проекти вирощування сільськогосподарських культур у сівозмінах господарств.

Система агротехнічних заходів по кожному полю сівозміни.

Річне виробниче завдання МТС.

Строк дії: осінньо-польовий період;

1 вересня…20 жовтня.

весняно-польовий період;

15 березня…15 травня.

догляд за посівами, збирання трав;

20 квітня…30 червня.

збирання зернових культур.

1 липня…5 серпня.

Відповідальні керівники і спеціалісти по:

• складанню заходів;

Агрономи МТС і господарств.

• керуванню розробкою;

Директор МТС. Керівники господарств.

• участі в роботі заходів.

Начальники мехзагонів МТС.

Строк розробки: осінньо-польовий період;

10…15 серпня.

весняно-польовий період;

1…10 лютого.

догляд за посівами, збирання трав;

15…20 березня.

збирання зернових культур.

25…30 травня.

Адміністративні і господарчі органи по:

• розгляду заходів;

Виробничі збори механізаторів загонів.

• затвердженню;

Правління господарств. Дирекція МТС.

• реєстрації

Строк розгляду: осінньо-польовий період;

20…25 серпня.

весняно-польовий період;

15…20 лютого.

догляд за посівами, збирання трав;

25…30 березня.

збирання зернових культур.

1…5 червня.

Відповідальні керівники і спеціалісти по:

• виконанню заходів;

Начальники мехзагонів МТС.

• контролю.

Агрономи МТС і господарств

8. Декадні і щоденні наряди

механізованим загонам МТС на виконання робіт

Визначення та набирання обсягів робіт по обслуговуванню господарств машинно-технологічною станцією повинно відбуватися на маркетингових засадах.

В літературі міститься багато визначень маркетингу, як методу торгівельно-обслуговуючої діяльності, проте слід відмітити головне, що характерне для нього – тісну ув’язку обсягів і структури машинообслуговування з попитом сільських товаровиробників, інакше кажучи пріоритет інтересів споживача в взаємовідносинах з роботодавцем.

В нашому випадку маркетинг передбачає управління процесом надання машинних послуг МТС різним типам виробникам сільськогосподарської продукції на основі ретельного вивчення та прогнозування їх попиту, платоспроможності і фінансових можливостей сплати за надані послуги.

Залежно від форми власності машинно-технологічні станції поділяються на дві групи.

До першої групи відносяться МТС та інші господарські структури спільного використання сільськогосподарської техніки, метою створення яких є одержання прибутку від наданих послуг за рахунок її ефективного використання. Вони функціонують на основі закону України про підприємництво.

До другої групи МТС належать формування, метою діяльності яких є підвищення ефективності використання технічних засобів в умовах їх дефіциту та зниження витрат на виробництво сільськогосподарської продукції. Вони створюються на кооперативних засадах, тобто машини для них є знаряддям праці, а не джерелом прибутку.

Незважаючи на різнотипність створюваних МТС, економічні взаємовідносини між ними та сільськими товаровиробниками ґрунтуються на принципах паритетності.

Для групи МТС, які надають послуги сільськогосподарським товаровиробникам на комерційних засадах, економічні взаємовідносини з споживачами послуг базуються на фінансових інтересах, відображених в розцінках і тарифах, в основі яких є забезпечення необхідних умов для розширеного відтворення у ринковому середовищі. Іншими словами, розцінки та тарифи на послуги формуються на основі ціни виробництва – собівартість та середня норма прибутку на авансований капітал.

Їх рівень не повинен викликати підвищення витрат на виробництво сільськогосподарської продукції та зниження рівня рентабельності у сільських товаровиробників. Це означає, що ціни на вироблену сільськогосподарську продукцію будуються на тих самих принципах, що і розцінки і тарифи в МТС.

Враховуючи те, що виробники сільськогосподарської продукції знаходяться у конкурентному середовищі, а машинно-технологічні станції та інші подібні підприємства, внаслідок дефіциту технічних засобів мають монополізоване становище, необхідне регулювання рівня розцінок і тарифів на послуги з боку відповідних державних органів.

Розрахунки між МТС і споживачами техніки провадяться в грошовій формі, а в окремих випадках – сільськогосподарською продукцією з обов’язковим дотриманням цінової еквівалентності.

Взаєморозрахунки між МТС чи іншими формуваннями другої групи, заснованих на кооперативних засадах (ММТК), і господарствами-засновниками, провадяться за розцінками, які дорівнюють собівартості робіт і послуг, що склалась у цьому формуванні, але не вищими від середньої собівартості її рівня по аналогічним видам робіт у господарствах-засновниках. В разі надання послуг ММТК стороннім споживачам взаєморозрахунки проводяться на тих принципах, що і в МТС першої групи.

Собівартість виконання робіт, а отже і тарифи на машинопослуги, які надаються МТС вираховуються за різними методиками і включають різні складові витрат. Це призводить до значних цінових коливань за виконання однакових робіт одними агрегатами.

Нами пропонується собівартість визначеної роботи МТС в рослинництві розраховувати по формулі:

де F – обсяг виконаної роботи чи одиниці роботи (га, т, ткм);

W – експлуатаційний виробіток МТА, га/год. наробітку (год., мото-год.);

З_з – всі види зарплати (основна, додаткова, нарахування на зарплату) грн./га;

З_тм – затрати на паливно-мастильні матеріали, грн./га;

З_п – затрати на переїзди МТА до замовника (в два кінці), грн./га;

З_тор – затрати на технічне обслуговування і ремонт МТА, грн./га;

З_нв – накладні витрати, грн./рік;

А – амортизаційні відрахування МТА, грн./год.;

Т_н – плановий річний наробіток МТА, мото-год./рік;

К – доля річного наробітку МТА, що припадає на виконану роботу.

Ціна за роботу МТС без ПДВ розраховується по формулі:

,

де П – прибуток, %.

Ціна роботи з ПДВ дорівнює:

,

де ПДВ – податок на добавлену вартість, %.

Приклад розрахунку оплати за оранку агрегатом МТЗ-82+ПЛН-3-35.

Приймаємо:

F = 60 га; W = 0,5 га/мото-год.; З_з = 4 грн./га; З_тм = 15,3 грн./га; З_п=0,77 грн./га; З_тор = 6,9 грн./га; К = 0,3; А = 5128 грн./рік; З_нв = 2600грн./рік; Т_н = 1500 мото-год./рік; П = 20% собівартості; ПДВ-20%.

Собівартість роботи складе:

або 57,04 грн/га.

Ціна роботи без ПДВ:

.

Ціна роботи з ПДВ:

.

Прибуток – головна мета підприємницької діяльності, основний узагальнюючий показник фінансових результатів господарської діяльності підприємств (в нашому прикладі МТС), не залежно від їх організаційно-правової форми.

Балансовий прибуток розраховується по формулі:

,

де — вартість реалізованої продукції або послуг, грн.

Стосовно розглянутого прикладу балансовий прибуток від виконаної МТС роботи складає:

.

Нарощування обсягів механізованих робіт, не єдиний шлях перспективного розвитку МТС, враховуючи доцільний радіус зони їх обслуговування 25…30 км, що практично обмежується границями одного району.

Вже на даному етапі розвитку МТС можуть запропонувати ряд робіт, які знайдуть попит як у сільгосптоваровиробників, так і у населення:

• торгово-лізингові операції по схемі “завод – МТС – споживач”, що на 30…40% знижує націнки посередників;

• техсервісне обслуговування машин і обладнання в гарантійний та післягарантійний періоди;

• виготовлення будівельних матеріалів;

• створення дільниці по техобслуговуванню і ремонту легкових автомобілів;

• створення різних народних промислів;

• добування і переробка місцевих матеріалів тощо.

4. Оренда і прокат техніки

Інженерним менеджментом здійснюється процес управління орендою і прокатом технічних засобів, які є перспективними формами машинообслуговування сільгосптоваровиробників.

Оренда сільськогосподарської техніки – це засноване на договірній основі вартісне володіння і використання машинних агрегатів і технічних засобів, необхідних орендатору для самостійної виробничої (господарської) діяльності.

Оренда і прокат технічних засобів в сільському господарстві України мають свою історію.

В доколгоспний період (1921-1929 рр.) важливим заходом, що забезпечував безреманентному українському селянству обробіток землі, були машинно-тракторні пункти. На кінець 1927 року їх нараховувалось 5163 і діяли вони в кожній другій сільраді.

Починаючи з 1928 року в одноосібному сільському господарстві України почали проявлятися негативні тенденції в машинозабезпеченні та машиновикористанні (заборона продажу “дефіцитних” сільськогосподарських машин одноосібникам, надання довгострокових кредитів для придбання складних машин тільки колективним покупцям, скорочення термінів кредитування (до трьох років) для середняків, відсутність кредитування заможних селян і відпуск їм засобів механізації тільки за готівку і в останню чергу), що призвело в 1929 році до гірших показників забезпечення реманентом (сівалками, жниварками, молотарками, віялками) селян в порівнянні з 1917 роком.

Загострилось розшарування селянських господарств за наявністю технічного реманенту.

Бідняцькі господарства (за вартістю реманенту до 200 крб. на двір) складали 23,7% всіх дворів, але володіли лише 1,2% сільськогосподарського реманенту.

Куркульські (дрібнокапіталістичні) господарства складали 4% всіх аграрних господарств, але володіли 21,2% сільськогосподарського реманенту і здавали в оренду 45,3% всіх машин, що орендувалися селянами (табл. 10).

Вихід було знайдено через кооперативні форми використання сільськогосподарської техніки, шляхом створення машинно-тракторних товариств.

На початку 1929 року машинно-тракторні товариства об’єднували понад 2% індивідуальних селянських господарств (102,2 тис. дворів). І це були лише перші кроки кооперативних засад машинообслуговування вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції на базі оренди і прокату технічних засобів.

Таблиця 10

Орендування технічного реманенту в селянських господарствах доколгоспного періоду (1927 р.) [ ]

Орендували

Здавали

Орендували

Здавали

Без реманенту

48,9

0,1

2,7

-

4,6

-

8,2

-

До 100 крб. на двір

71,9

1,2

4,5

-

7,3

-

16,5

-

Від 101 до 200 крб.

72,1

5,5

6,0

0,1

9,8

0,1

20,5

0,1

Від 201 до 400 крб.

64,5

15,1

6,2

0,3

7,6

0,5

27,6

0,3

Від 401 до 800 крб.

54,9

27,4

5,8

1,8

5,6

1,9

34,0

1,1

Від 801 до 1600 крб.

49,8

38,1

4,4

5,2

3,9

6,2

37,4

4,3

Понад 1600 крб. на двір

41,1

45,3

2,4

7,8

3,0

10,3

29,8

13,6

• Найменування договірних відносин —

Оренда

Прокат

• Предмет договору —

Машини

Машинопослуги

• Строки договору —

Тривалий (місяці, роки)

Короткостроковий (години, дні)

• Експлуатація машини —

Орендатор (замовник)

Механізатор машинопрокатного пункту

• Технічне обслуговування і ремонт машин —

Орендатор (замовник)

Ремонтники машинопрокатного пункту

• Оплата машинопослуг —

Орендна плата

Ціна машинопослуг

• Мобільність машин, що передаються на замовлення —

Мобільні і стаціонарні

Мобільні

• Умови машиновикористання —

З правом викупу орендованих машин

Обов’язкове повернення машин (рентинг)