Реферат на тему:

ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЇ

Соціологія як наука в сучасних умовах пов'язана з тими радикальними подіями соціальних перетворень, що відбуваються в світі. Важливо звернути увагу також і на те, що реформи, які здійснюються в нашій країні, обговорюються в основному з точки зору економічної або політичної, однак, значно слабше враховується не менш важливий їх аспект - соціологічний: зміни консервативних соціальних інститутів, перебудова культурних стереотипів свідомості, які чинять опір демократичним змінам і потребують від суспільства життєво необхідних глибоких знань про самого себе для мінімінізації ризику та для розробки ефективної політики реформ в умовах розвитку незалежної держави.

Сьогодні, в епоху глобальних перетворень, конфліктів і проблем питання суспільного знання, людського виміру тих процесів, які відбуваються на наших очах, як ніколи на часі. І ті галузі знань, які спрямовані на людину, сьогодні важливі як ніколи. У шерезі цих знань достойне місце посідає й соціологія.

Вік соціології, як особливої науки, становить близько двох століть. Її засновники - європейські вчені XIX ст. намагались зрозуміти і пояснити глибокі зміни, спричинені промисловою революцією і розвитком демократичних ідей та інститутів.

Нині соціологічні знання проникають у суспільство різними шляхами: по-перше, зростає кількість людей, які застосовують свою соціологічну підготовку в урядових закладах; по-друге, технічні та методичні засоби, розроблені соціологами, беруть на озброєння й інші фахівці. Яскравий приклад - опитування громадської думки. Цей метод, вироблений і застосований соціологами і статистиками, перетворився на основний інструмент маркетингу та політичного прогнозування.

У сучасних умовах соціологія загальновизнана у світі і вивчається в коледжах та університетах як одна з суспільних наук, що використовується для розробки і здійснення соціальних програм, аналізу поточних змін у суспільстві та є важливою складовою частиною загальної освіти населення, зокрема молоді.

Діяльність соціологів дає широку інформацію, яка допомагає розробляти соціальну політику. Нарешті, соціологічне дослідження може допомогти у визначенні результативності заходів соціальної політики після її реалізації.

Термін «соціологія» походить від слова «societas» (лат.) - (суспільство) і «logos» (грец.) - (слово). Тобто, у найзагальнішому розумінні соціологія - це наука про суспільство. Цей термін ввів у життя французький вчений Огюст Конт, який, по-перше, вже в 30-х роках XIX століття захоплювався соціологією із суспільствознавством у цілому, по-друге, вважав, що соціологія має ґрунтуватись на позитивістських фактах (тобто, спиратись не на абстрактні умовиводи, а виключно на позитивні факти) і будуватись за прикладом наук природничих.

Отже, соціологія вивчає суспільство, а також пізнавальні засоби, спрямовані на суспільство. А якщо згадати з курсу філософії, що сегмент дійсності, на пізнання якого спрямовані зусилля науки, називається об'єктом науки, то можна стверджувати: об'єктом соціології виступає суспільство, суспільні процеси.

Ми одразу ж можемо завважити, що цей об'єкт є спільним для цілого ряду наук. Так само як, до прикладу, тваринний світ є спільним об'єктом вивчення таких різних наук як зоологія й ветеринарна медицина чи, скажімо, світ флори - для ботаніки й лісівництва. Тому нічого дивного в тому, що суспільство як об'єкт соціології є одночасно й об'єктом багатьох інших наук (історії, етики, економічних і правових наук, етнографії та ін.), немає. Але, з іншого боку, стає зрозумілим, що визначаючи соціологію тільки за допомогою виявлення її об'єкта, ми виявимось нездатними зрозуміти, а чим же соціологія відрізняється від інших суспільних наук і чим вона займається.

У своїх творах «Курс позитивної філософії» та «Система позитивної політики» О. Конт розробив ідею необхідності всебічного аналізу суспільних явищ.

Соціологія вивчає не якусь одну сферу суспільства (економічну, політичну, духовну), а розглядає явище, життєвий факт у єдності його економічних, політичних та духовних аспектів. Взявши, наприклад, для розгляду феномен сім'ї як клітинки суспільного організму, соціологія розглядає її як складний синтез дії економічних, релігійних, національних, моральних, історичних факторів. Наприклад, аналізуючи ситуацію зменшення в суспільстві питомої ваги багатодітних сімей, соціолог не зупиниться на фіксації економічного підґрунтя цього явища і не обмежиться знанням соціально-духовних причин (наприклад, ступеня зайнятості на роботі жінки й зростання її прагнення до самоствердження в суспільстві). Соціолог розгляне, як переломлюються у свідомості людей традиційні уявлення про сім'ю крізь призму сучасних політичних, моральних цінностей, як все це співвідноситься з економічними можливостями сім'ї і врешті-решт як це виявиться в суб'єктивних оцінках членами сім'ї доцільності чи недоцільності мати багато дітей.

Ось так ми визначили першу особливість предмета соціології і трохи наблизились до розуміння її суті. Але це тільки перший крок, адже цілісне бачення об'єкта притаманне не тільки соціології, а й філософії, історії.

Соціологи вважають, що соціальні явища можуть бути зрозумілими лише з позиції того змісту, який люди вкладають у взаємовідносини з іншими людьми. Предметом їх уваги є індивіди, мотиви та акти поведінки і той зміст, який люди вкладають у взаємодію, тобто все те, що в свою чергу, створює і змінює суспільство.

Соціологія акцентує увагу на типових зразках поведінки, які є ключем до розуміння суспільства в цілому. Ці заходи можна назвати структурами, що включають сім'ю, освіту, релігію, політичний та економічний устрій.

Вибудову й пізнання світу культури, свого життєвого світу ми здійснюємо не тільки шляхом дії на предмети праці через техніку чи технології або через теоретичне засвоєння дійсності. Головним чином ця вибудова відбувається через взаємостосунки, взаємодії суб'єктів суспільних процесів (особистостей, груп людей, націй, держав тощо). І ось цей світ повсякденних взаємозв'язків людей - глибинних та істотних для людини чи, навпаки, випадкових і перехідних - творить правила й норми поведінки, цінності й смисли спілкування життя; створює класи, нації, трудові й творчі колективи. Соціолог вивчає явища життя як продукти і форми ось таких взаємодій людей. Вивчає суспільні явища через взаємодії між групами людей. Він вивчає не тільки результати, а й форми цієї взаємодії (конфлікти, компроміси, поєднання зусиль, запозичення, претензії і т. ін.). Він також намагається передбачити можливі позитивні й негативні наслідки цих взаємозв'язків і взаємодій - взаємодій людей, які мають певні звички, настрої, уподобання, традиції. Соціологія намагається не просто з'ясувати позиції, оцінки людей, явища суспільного життя, явища поведінки людини в певних ситуаціях. Вона прагне зробити це максимально об'єктивно, за допомогою наукових, частково нею ж розроблених методів. У соціологічних теоріях знання проходить ті ж етапи, що й в інших науках: розробка гіпотез, збирання фактів, опрацювання отриманих даних, перевірка гіпотез, вироблення теорій. Важливо при цьому й те, що соціолог намагається виразити отримані результати в таких показниках, індексах, які можна виміряти, зробити їх зримо помітними.

Отже, предметом соціології є суспільні явища, розглянуті з боку їх цілісності, соціальні позиції, соціальна поведінка людей і емпірично вимірювані оцінки цих позицій.

Сучасні соціологи, як зазначає Н. Смелзер, використовують п'ять основних підходів для спостереження та пояснення різних груп фактів.

Перший –

• демографічний підхід досліджує, зокрема моделі народжуваності, смертності, міграції та пов'язану з цим діяльність людей.

Другий –

• психологічний, який пояснює поведінку кожної людини в рамках її особистості, тобто, за допомогою методів, помислів, звичок, суспільних установок та уявлень людини про саму себе. Цей підхід, як правило, використовують у психології, але і в соціології він має широке використання, вчені тут досліджують широке коло питань, включаючи і такі, як формування соціальних установок, взаємодію суспільства та особистості в процесі соціалізації або виникнення та поширення настроїв у випадках паніки та масових безпорядків.

Інтереси, здібності, темперамент, характер - це психічні властивості людини. Психічні процеси, психічний стан і психічні властивості пов'язані одне з одним і в сукупності становлять психіку людини (інколи її називають внутрішнім світом людини або психічним, душевним життям). Наука, яка вивчає психіку людини, закономірності її психічної діяльності, називається психологією. Вона займається не лише описом психологічних процесів, станом властивостей освіти, але й з'ясовує причини їх появи.

Третій –

• спільний ракурс з'являється, коли ми вивчаємо двох або більше людей, які становлять групу або організацію. Соціологи, вивчаючи первинні групи, такі як, наприклад, сім'я розглядають їх як сукупність індивідів. Крім того, спільний підхід є основним у вивченні колективної поведінки, наприклад, дії натовпу або реакції аудиторії.

Четвертий –

• «рольовий» з'являється, коли суспільне життя змальовується не через конкретних людей, а через специфіку їх взаємовідносин, зумовлених їхньою роллю. Роллю називають поведінку, якої чекають від людини, коли вона займає певну позицію в групі. У нашому суспільстві існують сотні ролей - політик, виборець, господар, службовець, ділова людина, споживач тощо. Поведінка людей певною мірою обумовлена цими ролями.

П'ятий –

• «культурологічний» фактор застосовується при аналізі поведінки людини, використовує у мові опису культурологічні терміни, наприклад, громадські правила (установлені або ті, про які йдеться) та суспільні цінності (ті, що випливають з релігійних, політичних і суспільних інтересів). Під цим кутом зору правила поведінки або норми розглядаються як регулятори вчинків окремих людей і діяльності груп. Прикладом може бути Кримінальний кодекс, що визначає такі дії як вбивство, зґвалтування або пограбування людини як неприйнятні та злочинні. Існування п'яти підходів досліджень у сучасній соціології свідчить про всебічний характер соціології як науки.

Соціологія поділяється на теоретичну та прикладну. Вона виконує теоретичну, описову, інформаційну, прогностичну та ідеологічну функції.

Теоретична соціологія - це різноманітність концепцій, що розглядають аспекти соціального розвитку суспільства, а саме: всю сферу соціального життя - соціальні спільності, соціальні відносини, процеси, інститути.

Іншими словами, соціологічна теорія охоплює на високому рівні абстрагування причинні зв'язки у розвитку соціальних явищ, описує соціальні взаємозв'язки в загальному вигляді. Слід наголосити, що є багато концепцій розвитку суспільства, тому теоретична соціологія - це велика кількість всіляких течій, шкіл, напрямів, які по-своєму, із своїх методологічних позицій пояснюють специфіку розвитку суспільства. Якщо скажімо візьмемо марксистський підхід, то він є одним з таких напрямів, який бере за основу пріоритет економічних факторів у розвитку суспільства.

Соціальні соціологічні теорії - це галузі соціологічного знання, які мають своїм предметом дослідження відносно самостійні, специфічні підсистеми суспільного цілого і соціальних процесів.

Тому в структурі соціології важлива роль належить її середньому рівню, тобто відносно самостійним теоретичним підсистемам, покликаним, по-перше, встановлювати об'єктивні взаємозв'язки цієї предметної сфери (праця, село, сім'я, соціальні спільності, групи тощо) і, по-друге, виявляти специфічні, властиві даній предметній сфері, внутрішні взаємозв'язки та закономірності.

Прикладна соціологія - практична частина соціологічної науки про специфічні закони становлення, розвитку та функціонування конкретних соціальних систем, процесів, структур, організацій та їх елементів.

На відміну від загальної соціології, яка вивчає закони розвитку соціальних спільностей, соціальних відносин, взаємодій у масштабах всього суспільства, прикладна соціологія вивчає процеси, які відбуваються в певних соціальних підсистемах, конкретних соціальних спільностях, організаціях.

Специфіка прикладної соціології не лише в тому, що вона концентрує увагу на тих компонентах соціальної системи, які безпосередньо пов'язані з людиною, впливають на її практичну діяльність. Вона зосереджується на дослідженні людських сукупностей та людської особи в її різних соціальних аспектах. Прикладна соціологія у цьому плані виступає як наука, яка своїм завданням має вивчення ролі людського фактору у житті суспільства та пошук шляхів його активізації у ході перебудови соціального мислення та управління.

Прикладна соціологія визначає закони, що діють на рівні соціальних інститутів, які відбивають розвиток компонентів соціальної структури суспільства; що діють на рівні соціальних систем і підсистем.

Прикладна соціологія має свої категорії, які у загальному та концентрованому вигляді відображають соціальну дійсність, а також методи дослідження (опитування, спостереження, аналіз документів тощо).

Оскільки прикладна соціологія досліджує соціальні явища, розкриває джерела та причини їх розвитку або гальмування, то висновки мають прикладне значення, служать науковою підставкою для удосконалення управління різними сферами соціального життя. Прикладна соціологія становить єдність конкретних соціологічних досліджень і спеціальних соціологічних теорій. У цьому виявляється єдність емпіричного та теоретичного, яка складає фундамент кожної науки.

Спеціальні соціологічні теорії - це не лише теоретична, але й методологічна основа прикладної соціології. Неможливо, наприклад, вести дослідження сім'ї, трудового колективу, масових комунікацій тощо без знання їх спеціальних теорій, які розкривають закони розвитку цих соціальних інститутів, принципи та категорії їх аналізу.

Єдність і взаємодія теоретичної та прикладної соціології знаходять своє конкретне втілення:

• у розкритті науково-методичних основ соціологічних досліджень у системі принципів, законів і категорій концепції соціального питання;

• в обґрунтуванні переходу вихідних теоретичних положень до операціоналізації та емпіричного їх відбиття за допомогою серії показників у дослідженні соціальної структури суспільства, способу життя, політичних відносин, суспільної думки, культури тощо (операціоналізм - поняття, яке не відображає об'єктивний світ, а є описом дій (операцій) ученого і продуктом цих дій);

• у методологічному та методичному забезпеченні соціологічних служб на підприємствах, у сільському господарстві, в навчальних закладах, суспільних і державних установах, у практиці соціологічних досліджень всіх видів і масштабів.

Поділ соціологічного знання за орієнтацією на фундаментальне та прикладне досить умовний, бо будь-яке з них прямо або посередньо робить певний внесок у розв'язання як наукових, так і практичних завдань. У точному значенні слід говорити лише про переважну орієнтацію того чи іншого соціологічного знання: наукового, фундаментального або практичного, прикладного, що і дає підставу для його віднесення до сфери теоретичної або практичної соціології.

Говорячи про тісні зв'язки соціології з іншими науками, можна підкреслити, що в соціологи використовуються як загальні - наукові методи досліджень (математичні, статистичні), так і приватно наукові, суто соціологічні (анкетування, інтерв'ю, спостереження, соціограма тощо).

Соціологія, як й інші науки, має свою методику, тобто систему методів, за допомогою яких пізнається об'єкт досліджень, отже, це - засіб побудови й обґрунтування соціологічних знань, сукупність прийомів, операцій і процедур.