Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Історичний факультет

Кафедра археології та музеєзнавства

Реферат

на тему : “ Перехід від стада до роду”

Студент: Красько О.О.

Київ - 2005 рік

Зміст

Вступ

1. Первісне стадо як перший етап у розвитку людської цивілізації

1.1 Виникнення первісного стада

1.2 Структура праобщини, заняття її членів

1.3 Статеві відносини в праобщині

2. Родоплемінна організація, перехід від стада до роду

2.1 Причини та передумови виникнення родового ладу

2.2 Виникнення екзогамії

2.3 Рання форма родової організації

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Вступ

Тема:Перехід від стада до роду.

Актуальність: проблема переходу від стада до роду є досить цікавою, і не в повній мірі освітленою. Передусім це пов’язано з суттєвим браком джерел для вивчення історії цього періоду, особливо щодо вивчення історії найранішої форми первісного суспільства – первісного стада.

Мета: отримання більш повних знань про первісне стадо та родову общину, з’ясувати причини переходу від стада до роду та наслідки цього процесу.

Завдання:

Проаналізувати різну наукову літературу з даного питання.

Розглянути різні точки зору з приводу виникнення родового ладу та наслідків цього процесу

За отриманими даними з’ясувати причину переходу від стада до роду.

Реферат, загальним обсягом в 13 сторінок складається зі вступу, двох основних частин, кожна з яких розбита на 3 підпункти, списку використаних джерел та літератури загальним обсягом в 4 найменування. В рефераті були використані матеріали з праць таких науковців, як П.І.Борисковський, С.Сегеда, Станко В.Н. та ін..

1. Первісне стадо як перший етап у розвитку людської цивілізації

Положення про первісне стадо як про початковий етап первісного суспільства є значною мірою теоретичним. Однак на думку більшості вчених, основним типом об’єднання найдавніших гомінідів була праобщина (первісне стадо).

На початкових етапах первісного суспільства, в епоху первісного стада, зберігались іще немало пережитків тваринного стану. Найхарактернішим є те, що в ту епоху на відміну від інших, мінялась не тільки техніка, знаряддя, господарське відношення, але й сам фізичний тип людини.[2;С.166]

1.1 Виникнення первісного стада

Початок епохи праобщини, очевидно, збігається з виділенням людини з тваринного світу й утворенням суспільства та з появою свідомо застосованих знарядь праці. Кінцевою межею епохи праобщини була поява «готового» людського суспільства – родового ладу.[4;С.65]

Найбільш ранні гомініди – афарські австралопітеки – жили невеликими ізольованими популяціями. Вони займалися збиральництвом і полюванням, використовуючи при цьому перші примітивні знаряддя праці природного походження – камені, палиці, кістки тварин. [3;С.112] Більш високий рівень соціальної організації демонструють олдувайські габіліси, які були вже, мабуть, не стільки збирачами, скільки мисливцями. Вони створили власне першу «людську» археологічну культуру – олдувайську. [3;С.112]

Новий етап у прогресі суспільних відносин пов'язаний з появою архантропів. Саме в ашельську епоху виникає мова, розвиваються понятійне мислення, здатність узагальнювати результати емпіричних спостережень. Значно ускладнюється трудова діяльність, знаряддя праці набувають визначених форм. Згідно з результатами розкопок у печері Чжоукоудянь, архантропи широко застосовували вогонь для приготування їжі й обігрівання. [3;С.113]

1.2 Структура праобщини, заняття її членів

Давнє людство, від якого до нас дійшли давньопалеолітичні пам’ятки, жило окремими первісними стадами. Кожна група, вірогідно, нараховувала 10 – 30 чоловік, кругозір її був досить обмеженим, навряд чи вона вступала в якісь відносини з іншими групами. Праця, виготовлення знарядь, колективне виробництво – основна відмінність цих первісних людських груп від стад тварин. [2;С.162]

Життя праобщини, найімовірніше, не було життям збирачів і мисливців, що безладно пересувалися з місця на місце. Розкопки в Чжоукоудяні малюють картину осілого життя протягом багатьох поколінь. Багатство четвертинної фауни давало змогу довго користуватися кормовою територією , а значить, займати постійне житло – вдало розміщені й зручні навіси та печери. [4;С.66]

Структура праобщини значною мірою зумовлювалась ще й тим, що вирощування людської дитини потребує тривалого часу, догляду за нею. Це явище зумовлене як біологічними, так і соціальними причинами. Великий об’єм головного мозку людини формується головним чином, у перші роки її життя, а не в утробі матері. Об’єм мозку народженого немовляти становить всього 25% об’єму мозку дорослої людини, тоді як, скажімо, у шимпанзе – 65%. Щоб дитина змогла стати людиною, їй необхідно жити серед людей і навчитися бути людиною. Це – складний, тривалий і досить суперечливий процес. Якщо тварина стає дорослою за 1 – 3 роки, то дитині для цього потрібно не менше, як 12 – 16 років. За цей час дитина засвоює основні елементи людської культури. Біологічна дорослість настає навіть пізніше. Отже, соціалізація дітей є одним із важливих чинників становлення суспільства і запорукою його успішного розвитку в майбутньому. [5;С.80-84]

Можна припустити, що дуже повільно й поступово всередині первісного стада розвивався найпростіший, природний розподіл праці в залежності від особливостей статі. Спочатку чоловіки та жінки, очевидно, займались однією і тією ж працею, в рівній мірі беручи участь в полюванні та збиральництві. Але в мустьєрську епоху всередині первісного стада полювання поступово почало концентруватись в руках чоловіків. В той час, як збиральництво повністю залишалось в руках жінок. [2;С.163] Слід зазначити, що саме мисливство було прогресивнішою галуззю господарства, яка великою мірою визначала розвиток первісних людських колективів. Об’єктами мисливства залежно від фауни того чи іншого регіону були й різні тварини. В тропічній зоні – гіпопотами, тапіри, антилопи, дикі бики, іноді слони тощо. На півночі – коні, олені, вепрі зубри, іноді – печерні ведмеді і леви. У високогірній зоні – гірські козли. Полювання на великих тварин, особливо на тих з них, які трималися стадами, важко уявити собі якимось іншим, крім загінного. Полювання на великих тварин було тією формою трудової діяльності, яка найбільше стимулювала зростання організованості праобщини, змушувала її членів дедалі тісніше згуртовуватися в трудовому процесі, демонструвала їм силу колективізму. [4;С.67]

1.3 Статеві відносини в праобщині

Можна припустити, що на ранніх етапах розвитку первісного стада не було якихось шлюбних заборон, яких-небудь позитивних соціальних норм,які б регулювали статеві відносини. Але невпорядковані статеві стосунки не виключали існування тимчасових і постійних шлюбних пар, які виникали й розпадалися в залежності від бажань як тої так і іншої сторони. Ніяких соціальних норм, які б регулювали створення і розпад подібних шлюбних пар, не було. З такого первісного стану невпорядкованих статевих відносин, вірогідно, ще на ступені давнього палеоліту(можливо в мустьєрську епоху) став поступово виникати груповий шлюб. Він ні в якому разі не виключав шлюбних пар, щоправда цей зв'язок легко було розірвати. Більш того, можна припустити, судячи з порівняльного етнографічного матеріалу, що переважали саме такі шлюбні пари, які в той же час мали право на групове шлюбне спілкування, яке здійснювалось лише в окремих випадках. [2;С.166]

Багато радянських вчених вважає, що праобщина як початкова форма суспільної організації могла виникнути лише внаслідок розчинення в ній зоологічних сімей і взаємної терпимості дорослих самців, тобто встановлення невпорядкованих, нерегламентованих статевих стосунків, або проміскуїтету. Проте є й інший погляд, за яким праобщина успадкувала від попередніх тваринних об’єднань гаремну сім’ю з властивою їй зоологічною регламентацією статевого життя. Коли це так, то праобщина мала складатися з кількох гаремних об’єднань, що час від часу перегруповувалися внаслідок смерті їх вожаків, бійок за жінок тощо, і які взагалі були менш сталі, ніж сама праобщина. Тому потреби розвитку праобщини дедалі більше вимагали приборкання тваринного егоїзму в статевій сфері. [4;С.68]

2. Родоплемінна організація, перехід від стада до роду

Завершальний етап існування первісного стада припадає на добу мустьє, в надрах якої, на думку багатьох науковців, зародився родовий лад. Прихильники цієї точки зору наголошують, що колективи неандертальців переходили до осілого способу життя, навчилися будувати житла, опанували складні прийоми колективного полювання й виготовлення знарядь праці. У цю епоху з’являються перші поховання, зародилася релігія. Можливо, почав формуватися характерний для родового ладу інститут екзогамії. Родовий лад, однак, остаточно переміг у верхньому палеоліті[3;С.113] До початку пізнього палеоліту більшість дослідників відносять уже сформоване людське суспільство, однією з основних ознак якого була первісна(родова) община. [5;С. 115]

2.1 Причини та передумови виникнення родового ладу

Перехід від давнього палеоліту до пізнього, від первісного стада до родової общини не можна розуміти схематично, спрощено. В мустьєрську епоху повільно, поступово, в різних формах визрівали елементи пізньопалеолітичної техніки і культури. Таким же чином в первісному стаді визрівали елементи родового ладу. Мустьєрська епоха не була відділена від пізнього палеоліту непроходимою гранню. Тут йшов складний процес довготривалого визрівання передумов переходу до наступного стану. [2;С. 204]

Значна частина радянських антропологів, археологів і етнографів розглядає цей перехід як стрибок в розвитку первіснообщинного ладу. Цей перехід є стрибком тільки в філософському значенні цього слова. Стрибок був підготовлений щонайтривалішим поступовим розвитком і зайняв у різних груп людей не одне тисячоліття. [2;С.,205]

Вище вже зазначалося, що полювання і збиральництво в рівній мірі були тими заняттями, які забезпечували первісну людину продуктами харчування. Проте полювання, на відміну від збиральництва. Мало свої переваги у плані соціалізації людини, розвитку соціальних стосунків у праобщині. Крім того, на відміну від збиральництва, збільшення надійності і продуктивності полювання неможливе без вдосконалення зброї.

Саме необхідність збільшення продуктивності полювання, його ефективності й надійності в забезпеченні первісних людей калорійною їжею зумовлювала поступовий прогресивний розвиток знарядь праці, зокрема мисливської зброї. Мисливство потребувало переважно спільних, узгоджених дій колективу, що вело до його згуртування й, безперечно, сприяло виникненню досконаліших засобів комунікації, передовсім мови. [5;С.84]

Великі зрушення в розвитку виробництва спричинили не менш великі зміни в організації суспільства. Зростання технічної озброєності людини в її боротьбі з природою створило умови для існування відносно сталих господарських колективів. Та водночас ця боротьба вимагала ефективного використання, наступності й дальшого вдосконалення знарядь праці і трудових навичок. Праобщині з її відносно аморфною несталою структурою це завдання було не під силу, тому вона неминуче мала поступитися місцем тривкішій формі суспільної організації. [4;С.80]

2.2 Виникнення екзогамії

Первісне стадо було дуже примітивною і застійною суспільною організацією. В праці людей залишилось немало пережитків інстинктивного. Первісне стадо було ендогамною групою(шлюбні відносини здійснювалися всередині нього, між родичами). Однак розвивались і шлюбні заборони; первісне стадо приборкувало зоологічний індивідуалізм. В результаті подальшого розвитку заборон шлюбів між родичами ендогамне первісне стадо розпалося на декілька екзогамних родів, шлюби всередині яких були заборонені. У питанні про походження екзогамії існує багато різних теорій, жодна з яких не є загальновизнаною. Так О.М. Золотарьов та С.О. Токарєв пов’язують виникнення екзогамії з прагненням мустьєрських праобщин подолати свою початкову замкнутість і встановити господарські контакти з сусідніми праобщинами. Дочірні роди не розривали зв’язку між собою і далі становили дві особливі половини племені, що їх Морган назвав фратріями. [4;С.85]

З приводу виникнення екзогамії цікава гіпотеза С.П. Толстова, яка зводиться до того, що суспільно нерегульовані статеві відносини в первісному стаді мали супроводжуватись безперервними конфліктами, що гальмували господарську діяльність колективу. Поступово вводячи екзогамію, примітивне людське суспільство намагалося взагалі заборонити статеве спілкування в рамках свого господарського колективу. [2;С. 207] Цю теорію також підтримує Ю.І.Семенов. Він спирається на численні етнографічні приклади існування звичаїв припинення статевих стосунків на періоди інтенсивного полювання.[5;С. 115]

2.3 Рання форма родової організації

Материнський рід являв собою групу людей, пов’язаних узами спорідненості і спільним походженням. Ряд обставин визначив характер цієї організації. По-перше, при надзвичайно низькому рівні розвитку ранньопалеолітичного суспільства ледве чи не єдиною реальною основою для зміцнення соціальних зв’язків були стихійно виниклі узи природного, кровного споріднення. По-друге, можна припустити, що при невпорядкованості статевих стосунків відносини спорідненості мали встановлюватися за матір’ю. По-третє, найстабільнішою частиною тодішніх колективів були жінки, що відігравали велику роль у всіх галузях господарського життя й виняткову роль у піклуванні про дітей, підтримуванні вогню, провадженні домашнього господарства. Внаслідок усього цього першою впорядкованою формою організації суспільства, що безпосередньо змінила праобщину, мабуть, був колектив родичів, пов’язаних спільним походженням по материнській лінії, тобто материнський рід. [4;С.81]

Найважливішими ознаками роду були екзогамія(заборона шлюбів всередині роду), а також спільне господарство, яке вели члени роду, що разом трудилися і разом жили в великих общинних будинках або в групах малих жител. Шлюб був зазвичай матрилокальним(чоловіки переходили в рід до своїх жінок). Найбільш характерна для материнського роду форма сім’ї – парна сім’я, - легко розривний шлюбний союз, що розвився з групового шлюбу і нерідко поєднувався із його пережитками. Домашнє господарство велося колективно, основні знаряддя праці, мисливські і рибальські угіддя знаходились в загальній власності всього роду або частіше якихось його більш малих підрозділів, рід наслідував майно своїх родичів, і через це господарські функції парної сім’ї могли мати тільки другорядне значення, домашня праця жінок носила значною мірою суспільний характер. [2;С.206]

Можна також припустити, що найдавнішою формою материнського роду була дуальна організація, в якій два екзогамних роди були пов’язані один з одним і представляли собою зародок племені. Тут господарював екзогамний дуально-родовий груповий шлюб, із якого, вірогідно, в результаті подальшого розвитку шлюбних заборон виникла парна сім'я. [2;С.207]

Виникнення на стадії переходу від раннього до пізнього палеоліту родового ладу посередньо підтверджується деякими археологічними даними. На оріньякських стоянках СРСР виявлено залишки величезних колективних жител, будівництво і використання яких могло бути пов’язане лише з діяльністю міцно згуртованих виробничих колективів. Деякі з цих жител в деталях нагадують відомі етнографії оселі материнських родових колективів, зокрема так звані довгі будинки ірокезів. До цього ж часу належать багато знахідок, що дають певні підстави твердити про зародження материнського визначення споріднення. Це – оріньякські і солютрейські жіночі статуетки з підкресленими ознаками статі, так звані верхньопалеолітичні «Венери». [4;С. 82]

Висновки

Отже, підсумовуючи усе вище сказане, ми дійшли до таких висновків:

• Найдавнішою формою суспільного устрою людей було первісне стадо або праобщина. Початок епохи праобщини збігається з виокремленням людини з тваринного світу і початком свідомого застосування нею знарядь праці. Її характеристиками є аморфність, недифференціація суспільних відносин, можливо, відсутність общинного домашнього господарства з одного боку, і взаємодопомога, доступність здобичі усім без винятку, навчання дітей і передання їм різних навичок і життєвого досвіду з іншого.

• Поступове збільшення ролі полювання над збиральництвом в первісному суспільстві сприяло розвитку колективізму(були потрібні злагоджені дії багатьох членів групи) з одного боку, та вдосконалення знарядь праці з іншого. Все це сприяло створенню сталих, постійних колективів. Праобщина з її аморфною, несталою структурою мала поступитись новій, більш тривкій формі суспільної організації.

• Першою впорядкованою формою організації суспільства, що безпосередньо змінила праобщину, був колектив родичів, пов’язаних спільним походженням по материнській лінії, тобто материнський рід.

• Наслідком переходу від стада до роду стала поява нової суспільної організації – родової общини. Ця структура вже регулювала відносини всередині групи осіб, які створювали рід. Рід став стійким, сталим робочим колективом, що забезпечив подальший швидкий економічний, суспільний і культурний розвиток.

Список використаних джерел та літератури

1)Борисковский П.И. «Древнее прошлое человечества»; Ленинград; «Наука»;1979г., -238с.

2)С.Сегеда «Основи антропології»; Київ; «Либідь»; 1995р., -205с.

3)Першиц А.І., Монгайт О.Л., Алексеєв В.П. «Історія первісного суспільства»; Київ; «Вища школа»; 1980р., -221с.

4)Станко В.Н., Гладких М.І., Сегеда С.П. «Історія первісного суспільства»; Київ; «Либідь»; 1999р, -238с.