Зміст

1. Загальні відомості та перші історичні згадки

2. Місто Коростень в роки Київської Русі

3. Коростень в роки чужоземного правління

4. Історія міста в ХХ столітті

Висновок

Список літератури

1. Загальні відомості та перші історичні згадки

Сьогодні Коростень індустріальне місто обласного підпорядкування, з площею 3385,1 га., населенням 66,7 тис. чол. та розвинутою економічною, соціальною інфраструктурою. Велика вузлова залізнична станція.

Місто розташоване за 87 км на північ від Житомира, 60 км від кордону з республікою Бєларусь та в 150 км від столиці України Києва.

Історія Коростеня сягає в глибину тисячоліть. Ще в часи палеоліту одне з найбільших у Європі родовищ кременя притягувало увагу людей. Тут знайдені кам'яні знаряддя, виготовлені більш, ніж 10 тисяч років тому.

При археологічних дослідженнях території міста, початок яким покладено в 1887р. відомим істориком В.Б. Антоновичем, знайдено залишки поселень неоліту, прадавніх майстерень, де вироблялися знаряддя праці в епоху бронзи.

Перші ознаки перебування слов'янських племен у нашому краї відносяться до V-VІІ століть нашої ери. Тоді в долині ріки Уж виникло декілька невеликих слов'янських поселень. На основі одного з них, розташованого на високих гранітних скелях, виникло місто Коростень, яке стало центром древлян - могутнього і багаточисельного східнослов'янського племені.

2. Місто Коростень в роки Київської Русі

Місто стало центром древлян - могутнього і численного східнослов'янського племені. Як свідчить літопис, вже на початку Х сторіччя Іскоростень був могутньою фортецею. Обнесена міцним частоколом з неотесаних багатовікових дубових стовбурів, фортеця була постійною резиденцією князя Мала. Звідси і виникла перша назва поселення Іскоростень - з кори стіни.

Із створенням феодальної держави Київська Русь древлянська земля одна з перших увійшла до її складу. Київський князь Олег підпорядкував і обклав даниною древлян 883 року, а в 907 році вони вже брали участь в переможному поході на Візантію. Під управлінням своїх князів древляни наполегливо боролися за незалежність від київських князів. У 913 році, після смерті князя Олега, вони відмовилися платити дань його спадкоємцю Ігорю. У 914 році Ігор знову підкорив їх. Проте древляни продовжували боротьбу проти Ігоря і його ставлеників і пізніше. У 945 році, коли київський князь Ігор вирішив двічі узяти дань з древлян, вони повстали, розбили княже військо, а його самого стратили.

Дружина Ігоря, княгиня Ольга, прославлялася мудрістю і жіночими чарами, прийшла з військом, щоб помститися за чоловіка, ціле літо простояла під стінами Іськоростеня, але так і не змогла його узяти. І лише хитрість допомогла їй здолати непокірних древлян. Попросила вона з них "легку" дань: по три голуби і по три горобці від кожного двору. Коли вимога Ольги була виконана, воїни княгині прив'язали до пташиних хвостів тліюче вугілля і відпустили їх вночі. Птахи повернулися в місто до своїх кубел - і згорів Іскоростень. Історики до цих пір сперечаються що послужило причиною пожежі, є декілька версій але мабуть достовірно ми цього ніколи вже не дізнаємося, відоме тільки що тоді Іскоростень згорів і на деякий час згадки про нього пропали.

Видатним явищем в оригінальній історичній і художній літературі Київської Русі є літописи, в яких відображені історичні події на території сучасного Коростеня. Так, в Іпатєєвськой літописі яскраво зображене повстання древлян в 945 році.

3. Коростень в роки чужоземного правління

Після розділу Русі в результаті створення в 1157 році Володимиро-Суздальського і Великого князівства Московского (1260-70), Іскоростень залишався під юрисдикцією київських князів. З 1243 року тут хазяйнували монголо-татари. Після перемог над Тевтонським Орденом у 1348 і 1370 рр. і потіснивши татар, великий князь литовський Альгірдас Ольгед приєднує ці землі до Великого князівства Литовського.

Вигідне розташування краю впродовж тривалого часу зумовлювало його перехід в різні воєводства, намісництво, повіти, губернії. Литовський князь Олегард за вірну службу подарував ці землі своєму воїну Тереху. У 1586 р. багатий магнат Прокоп Мержевіцкий, узявши в дружини одну із спадкоємиць Тереха, став власником маєтку Іскоростень і добився від польського короля привласнення поселенню статуса міста. 22 травня 1589г. Сигизмунд ІІІ подарував Іськоростеню Магдебурзьке право, хоча містечко було лише невеликою фортецею для захисту від набігів татар.

Україна з її багатими ресурсами - спокуса для багатьох держав: Польща - з заходу, Турція - с півдня, Литва і Швеція - з півночі. У відповідь в Україні зароджується військово-політична одиниця - козацтво. В самому серці феодальної Європи виникає невидана досі демократична структура - Запорізька Січ, яка бере на себе клопоти по захисту нації, території і православної християнської віри. На протязі віків козаки ведуть жорстокі війни за незалежність проти поляків, турків і кримських татар. В 1649 році загін козаків під проводом Гераськи після кровопролитного бою визволяє Іскоростень від польської шляхти. Міські укріплення були повністю зруйновані. В 1654 гетьман Богдан Хмельницький на Переяславській Радй підписує згоду з російським царем Олексієм Михайловичем про перехід України під юрисдикцію Росії. Однак з 1667 по 1795 землі Іскоростеня продовжують знаходитися в складі полько-литовської Речи Посполитої.

Відповідно до угоди з Річчю Посполитою у 1795 Іскоростень переходить до Російської імперії як центр Іскоростенської волості Овручського повіту Волинської губернії. Довгий час це було тихе непримітне провінційне містечко. Збереглась замітка з газети "Волинські єпархіальні відомості" від 1888, де про нього пишуть: "Нині Іскоростень - бідне незначне містечко, населене євреями і селянами-хліборобами".

4. Історія міста в ХХ столітті

Новий могутній поштовх до відродження місту дало будівництво залізниці Київ-Ковель у 1902. З цього часу перейменоване в Коростень воно відоме як важлива залізнична станція. Згодом, з розширенням залізниці Коростень перетворюється у великий залізничний вузол.

На початку ХХ століття в Іскоростені жили вже понад три тисячі чоловік. У ньому було декілька невеликих підприємств: меблева, механічна і шкіряна майстерні, фарфоровий завод. Місто стало місцем багатьох подій в роки революції і громадянської війни. Під час першої російської революції робітники Іськоростеня підтримали страйк. А в листопаді 1917 року вони разом з революційними солдатами встановили Радянську владу (На цей час місто перейменували в Коростень).18 листопада 1917г. черговий по станції Л.М. Табукашвілі на мітингу, який відбувся на Барачній площі оголосив про встановлення радянської влади.12 лютого 1918 р. на засіданні Маленької Ради в Коростені затверджений закон про введення в Українській Народній Республіці нового григоріанського (нині чинного) календаря, про перехід на середньоєвропейський час, затверджений як герб УНР знак Київської Держави - тризубець. В кінці лютого до міста увійшли кайзерські війська. З 15 липня 1918г. Коростень - один з центрів Всеукраїнського страйку залізничників. Після відступу німців з України в наступний 1918г. місто звільнили війська УНР.18 лютого в Коростень увійшла дивізія Червоної Армії.15 березня 1919 року до міста знов увійшли війська УНР.7 квітня 1919 року до міста увійшли Богунський і Таращанський полки Червоної Армії.26 квітня 1920 року місто було захоплене Польськими військами.20 червня Коростень звільнили частині 1-ій Кінної Армії, але у вересні поляки знову захопили місто.12 жовтня після багатоденного бою Червона Армія остаточно звільнила місто. У 1921 році захоплення Коростеня було основною метою походу Української Повстанської Армії під керівництвом генерал хорунжого Ю. Тютюнника. У ніч на 7 листопада на околицях міста зав'язався відчайдушний чотиригодинний бій - остання битва громадянської війни на Україні. У березні 1923 року Коростень став селищем міського типа, а з 1 січня 1926 року йому привласнений статус міста. У 1926 році було побудоване приміщення драматичного театру ім. І. Франко, в 1927 - 1929 роках на базі колишніх майстерень Остермана побудований завод "Жовтнева кузня", в 1928 році після реконструкції почав працювати фарфоровий завод. У 1930 році відкрилися дві середні спеціальні учбові установи - медичний технікум і технікум радянського будівництва, два вечірніх робочих факультети - Київського машинобудівного інституту і Харківського інституту інженерів залізничного транспорту.

У грізному 1941 році коростенці піднялися на боротьбу з фашизмом. У перші дні війни місто, а особливо станція піддавалися безперервним нальотам німецьких бомбардувальників, але залізничний вузол не зупиняв своєї роботи. Після кровопролитних боїв частини 5-ої армії генерала М.І. Потапова відступили східніше, і з 7 серпня 1941 року для Коростеня настали чорні дні окупації. На території міста і району діяли групи підпільників і партизан. Гітлерівці жорстоко розправлялися з патріотами. За час окупації в Коростені було розстріляно 16733 чоловік, 15 повішене, 1803 людини вивезено до Німеччини. Населення міста за роки війни зменшилося в 14 разів.17 листопада 1943 року Коростень був звільнений. Але німецьке командування не могло змиритися з втратою такого важливого опорного пункту і в ході контрнаступу ворог знову оволодів містом.28 грудня частини 13-ої армії генерал-лейтенанта М.П. Пухова повторно і остаточно звільнили Коростінь від загарбників. Жителі міста поважають і пам'ятають своїх визволителів. Про це свідчать пам'ятки: величні Кургани Слави на честь визволителів міста, братські могили воїнів Радянської Армії, які полягли в боях за Коростень, бюст двічі Героя Радянського Союзу, Народного Героя Югославії, генерал-лейтенанта Семена Антоновича Козака. Безсмертним пам'ятником героїзму наших бійців стало і підземелля старої фортеці під річкою Уж. Тут в листопаді 1943 року в оточенні гітлерівців тримав смертельну оборону радянський гарнізон.

За роки Великої Вітчизняної війни Коростень кілька разів переходив з рук в руки. Багато раз згадувався в оперативних зведеннях Совінформбюро, згідно наказу Верховного Головнокомандуючого №44 18 листопада 1943 року, в 23 години 30 хвилин Москва від імені Батьківщини салютувала нашим доблесним військам, що звільнили місто Коростень, дванадцятьма артилерійськими залпами із ста двадцяти чотирьох знарядь. Шести з'єднанням і частинам, що відзначилися в боях за звільнення міста, було привласнене найменування “Коростенських".

Жителі міста ніколи не забудуть і подвигів казаха Обдули Усенова, який під час звільнення Коростеня ціною свого життя перегородив шлях ворожим танкам, і російського льотчика Івана Полякова, який таранив фашистський літак в повітряних боях за Коростень. Обом посмертно привласнені звання Героїв Радянського Союзу. У після військові роки почалося відновлення майже зовсім зруйнованого міста. До травня 1945 року повністю приступив до роботи залізничний вузол, фарфоровий завод.

У 1947 році знову почав випуск продукції завод "Жовтнева кузня". У 1949 році побудований завод "Торфмаш" (з 1961 року "Коростеньхиммаш"). У 1960 році був зданий в експлуатацію завод залізобетонних шпал, а в 1964 році - бавовнопрядильна фабрика. У 1966 році відкрили дитячу спортивну школу, а в 1970 році Будинок культури залізничників на 850 місць. Події нашого складного часу не обійшли Коростеня.

У квітні - травні 1986 року місто Коростень з населенням 72 тисячі чоловік потрапив в зону радіоактивного забруднення у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС, законодавчо визначену як зона добровільного гарантованого відселення. Коростень найбільший населений пункт на території зон потерпілих від аварії на ЧАЕС.

Висновок

Сучасний Коростень - чудовий куточок українського Полісся на Житомирщині - великий транспортний вузол Південно-Західної залізниці, індустріальне місто обласного підпорядкування з населенням 66 тис. чол., розвинутою економічною, соціальною інфраструктурою. Славиться своїми цінними породами природного граніту, каніфольними смолами і чудовою неповторною порцеляною.

Сьогодні коростенці має не тільки свою символіку: герб, гімн, прапор, а й своєрідну місцеву конституцію - "Статут територіальної громади міста Коростеня", документ, який гарантує всім членам територіальної громади міста право участі у місцевому самоврядуванні. Нині Коростень веде політику розширення власних можливостей економічного соціального розвитку.

Місто будує житло і дороги, створює нові підприємства, навчальні й соціальні заклади. Коростенці впевнені, що інтелектуальний і виробничий потенціал міста ще не вичерпано, що у Коростеня перспективне майбутнє. А найголовніше те, що незмінною залишилася любов коростенців до свого міста, їх великий оптимізм і впевненість у доброму майбутньому Коростеня. Саме завдяки цим прекрасним якостям коростенців місто росте й розвивається. І сьогодні, громада має якісно змінений підхід до управління соціальним та економічним розвитком міста, високий рівень послуг. В 2006 році Коростень став одним із 6-ти міст України, яке отримало сертифікат якості за міжнародними стандартами ISO 9001: 2000. Такі зміни в управлінській діяльності дають підстави з упевненістю сказати: Коростень - найкраще місто у світі. І хоч сказано це з позицій "місцевого патріотизму", але саме з любові й поваги до свого міста, до своєї "малої батьківщини" починається любов до Батьківщини України. Тож хай живе і розвивається Коростень!

Список літератури

1. “Книга про Коростень" В. Москаленка та В. Нечипоренка. К., 2000

2. www.korosten. biz

3. www.korosten. osp-ua. info

4. www.istorypedia.com

Ссылки (links):

http://www.istorypedia.com/