ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

Іванова Лариса СергІЇвна

УДК: 130.2 : [33 : 316. 422]

ГУМАНІЗАЦІЯ СУБ'ЄКТ-СУБ'ЄКТНИХ ВІДНОСИН

В ЕКОНОМІЧНИХ СТРУКТУРАХ

ТЕХНОКРАТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА

09.00.04 – філософська антропологія, філософія культури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Сімферополь − 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

Лазарєв Фелікс Васильович,

Таврійський національний університет

ім. В.І. Вернадського,

завідувач кафедри філософії.

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор

Воєводін Олексій Петрович,

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, завідувач кафедри філософії культури та культурології;

кандидат філософських наук, доцент

Горбань Олександр Володимирович,

Національна академія природоохоронного

та курортного будівництва, завідувач

кафедри філософії та права.

Захист відбудеться "25"червня 2008 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.01 Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: 95043, м. Сімферополь, вул. Київська, 116-а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Вернадського, 4.

Автореферат розісланий "23" травня 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Зарапін О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертаційного дослідження. На початку третього тисячоліття людство опинилося у небезпечному й складному становищі. Руйнування навколишнього середовища наближається до критичної межі, зростає споживацьке ставлення до людини й природи, загострюється протиріччя між людиною й технікою. Виникає новий клас загроз і небезпек, пов'язаний з формуванням інформаційного суспільства.

Накопичення проблем, які загрожують самому існуванню людства в умовах техногенного суспільства, призвело до глибокої антропологічної кризи, що зачіпає духовну сферу й моральну структуру людини. В країнах колишнього СРСР зазначені процеси виявилися з особливою силою на тлі явищ, що відбуваються одночасно, − глобалізації й віртуалізації світового господарства.

Стали помітними радикальні суб'єктивно-людські зміни, що посилюють відчуженість людини, руйнують індивідуальну ціннісну матрицю, яка лежить в основі етнічної, громадянської й цивілізаційної ідентичності. Ці зміни проявляються в усіх без винятку сферах існування людини, серед яких головною залишається виробнича діяльність в економічній сфері.

Еволюція західних суспільств XIX-XX століть виявила фундаментальне протиріччя між іманентно властивим капіталістичній формації уявленням про людину як про ресурс, що використовується для підвищення ефективності господарської, комерційної діяльності, і потенційними можливостями людини як самостійного суб'єкта соціальної діяльності.

Людство вперше виявилося в пограничній ситуації, зоні біфуркації, вихід з якої можливий за умови перебудови ціннісних орієнтирів економічної організації на основі реалізації гуманістичних принципів, життєстверджуючих начал. Основою економічного розвитку повинна стати категорія якості життя, переорієнтація з монетаристських макроекономічних показників на дійсне вирішення проблем світового співтовариства. Кінцевою метою виробництва як сфери діяльності людини має стати не тільки подолання відчуження, що виникає в процесі протистояння праці й капіталу, але й відтворення в суб'єкт-суб'єктних відносинах в економічних структурах тих людських екзистенцій, які становлять родову сутність людини.

Таким чином, філософсько-антропологічний аналіз протиріч між практикою технократичного управління виробництвом в умовах, коли людина використовується лише як засіб, і гуманістичною перспективою, в якій людина розглядається як кінцева мета виробництва, стає життєво важливим. У процесі такого аналізу виникає низка питань: чи існує зв'язок між організаційно-правовим видом господарської діяльності економічної структури і мірою зняття феномена відчуження? Чи забезпечує корпоративна культура усунення відчуження чи є лише його імітацією? Чи можливе повне розкриття творчих здібностей людини і її самореалізація в умовах домінування в економічній сфері технократичного стилю мислення? Чи гарантує самореалізацію творчих здібностей людини перехід від індустріального суспільства до інформаційного? Які гуманістичні цінності мають бути покладені в основу ефективної культури управління?

Досвід України, як і решти країн на пострадянському просторі, багаторазово актуалізує проблеми гуманізації економічного розвитку. Процеси приватизації, поява нових організаційно-правових форм господарювання, запозичення закордонних управлінських парадигм, орієнтованих на розкриття інтелектуального потенціалу працівників, потребують філософського осмислення людини в процесі трудової діяльності в сучасних умовах.

Зазначене стає ще більш актуальним з огляду на те, що світосприйняття людини в міжособистісних господарських зв'язках може кардинально впливати на ефективність економічних структур. Саме з цієї причини сьогодні зусилля власників капіталу і менеджерів вищої ланки спрямовані на "вичавлювання" з працівників їх творчого потенціалу шляхом створення "гуманізованих" виробничих умов, кінцевою метою яких є отримання додаткової вартості. В той же час людина, яка задіяна у виробництві, починає усвідомлювати необхідність подолання ставлення до себе як до об'єкта маніпулювання, що породжує появу нових особистісних стратегем вибору життєвого проекту самого себе.

Таким чином, глобальні трансформації світосприйняття у напряму гуманізації суб′єкт-суб′єктних відносин в інтервалі виробничої діяльності людини наполегливо вимагають пильної уваги та осмислення з позицій філософської антропології. Саме такий підхід визначив основний зміст і структуру цієї дисертаційної роботи.

Ступінь розробленості теми. Проблеми гуманізації і дегуманізації у технократичному суспільстві знаходилися у центрі уваги українських філософів О.Г. Білоруса, Ю.В. Кам'янскої, В.Г. Табачковського, В.І. Шинкарука, О.І. Яценко, а також російських А.П. Дубнова, В.О. Лекторського, А.П. Назаретяна. Висновки щодо необхідності трансформації домінуючого у техногенній цивілізації технократичного стилю мислення висловлені в роботах українських філософів І.С. Добронравової, В.П. Іванова, Р.С. Мартинова та інших. Значний внесок у розробку проблематики гуманізму й відчуження людини зробили видатні філософи ХХ сторіччя: М.О. Бердяєв, М. Вебер, М. Гайдегер, Ж.-П. Сартр, С.Л. Франк, А. Швейцер, К. Ясперс та інші.

Говорячи про проблеми руйнування ідентичності людини у період кризи техногенної цивілізації, не можна обійти увагою оригінальні роботи іноземних філософів ХХ століття Е. Тофлера, Е. Фрома, Ф. Фукуями, С. Хантингтона, К. Ясперса, зокрема російських − В.Л. Іноземцев, М.М. Моісєєва, В.С. Стьопіна. Філософські проблеми існування людини в технократичному суспільстві розглядаються у працях вітчизняних вчених Ф.В. Лазарєва, С.А. Лозниці, В.С. Лук'янця, В.С. Лутая та інших.

Особливості проблеми відчуження людини у процесі трудової діяльності активно досліджували українські і російські філософи Д.П.Богиня, І.І. Кальний, Я.І. Кузьмінов, І.С. Нарський, В.В.Яцкевич та інші. Особливої уваги заслуговує грузинська школа філософів в особі її представників Н.Д. Абсава, І.Я. Брачули, Г.М. Малашхия, В. В. Парцванія. Філософсько-антропологічні основи аналізу корпоративної та організаційної культури були закладені у відомих працях Г.А. Саймона, Ф. Тейлора, А. Файоля, Е. Шейна, М. Елвесона та інших. Теоретичні та практичні питання у цьому напряму розглядалися російськими дослідниками С.А. Липатовим, Н.Н. Могутновою, Т.О. Соломанидиною, І.С. Шаповаловою, вагомий науково-практичний внесок у розробку проблем корпоративної та організаційної культури внесли українські вчені Н.Ю. Горлач, Д.В. Задихайло, Н.В. Зубрєва, Л.О. Пашко, Л.М. Савчук та інші.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної теми кафедри філософії Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського "Антропологічні перспективи сучасної філософії" (№ державної реєстрації 0105U007018).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз технократичних і гуманістичних тенденцій суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах сучасної техногенної цивілізації. Ця мета може бути конкретизована й реалізована на основі розкриття таких взаємозалежних завдань:

− провести аналіз ґенези й тенденцій розвитку сучасної техногенної цивілізації;

− розробити концептуальні основи й категоріальний апарат дослідження проблем гуманізації й дегуманізації суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах;

− дослідити природу й співвідношення гуманізації й дегуманізації в економічній сфері;

− вивчити ґенезу та сучасний стан технократичної свідомості;

− розкрити філософсько-антропологічні виміри феномену відчуження людини як суб'єкта виробничих відносин;

− окреслити гуманістичні аспекти моделей і стилів управління в економічних структурах;

− проаналізувати існуючі управлінські стратегії, спрямовані на гармонізацію технократичного й гуманістичного підходів до суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах.

Об'єкт дисертаційного дослідження − суб'єкт-суб'єктні відносини в економічних структурах.

Предмет дослідження – гуманізація суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах.

Методи дослідження. Розгляд основних питань дисертації здійснювався на основі таких методів науково-теоретичного пізнання:

• історико-філософського (аналіз розвитку філософсько-антропологічних концепцій щодо людини);

• порівняльного аналізу проблем присутності людини в різних економічних структурах;

• діалектичного (зняття відчуження людини в економічних структурах розглядається як процес розв’язання протиріччя між гуманістичним і технократичним підходами);

  • синергетичного (людина й економічна структура розглядаються як складна система, що самоорганізується);

• інтервального (аналіз багатомірності існування людини в економічних структурах).

В цілому дисертаційне дослідження виконане у рамках філософсько-антропологічного підходу, що дозволяє сконцентрувати увагу на проблемі присутності людини в інтервалі її трудової діяльності в економічних організаціях.

Наукова новизна полягає у наступних положеннях, які виносяться на захист:

– вперше з метою аналізу суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах обґрунтовано необхідність уточнення та розширення філософсько-антропологічного дискурсу;

– доведено, що технократична культура управління, в якій переважає суб'єкт-об'єктний тип виробничих відносин, суттєво поступається гуманістичній культурі, основними цінностями якої є внутрішня свобода, творчість, почуття власної гідності, високий ступінь відповідальності та дисципліна;

− досліджено ґенезу й сучасний стан технократичного стилю мислення як домінуючого в економічній сфері;

– виявлено зв'язок між дегуманізацією суб'єкт-суб'єктних відносин технократичного суспільства і посиленням феномена відчуження людини та руйнуванням її ідентичності;

– вперше на основі проведеного аналізу доведено, що зняття відчуження людини не залежить від організаційно-правового типу економічної структури, але що корпоративна культура конкретної структури здатна забезпечити, хоча й не повною мірою, подолання феномена відчуження людини;

– вперше з філософсько-антропологічних позицій висвітлено можливості подолання відчуження у сфері, яка не зв'язана з найманою працею: фрілансерство, сітьові технології бізнесу;

– встановлено, що серед підходів до розкриття творчих здібностей людей як учасників і суб'єктів ринкових відносин найбільш ефективними є їх особистісні стратегеми, а також партисипативні методи управління, щонайперше, процесний метод та акціонування на основі принципів економічної демократії (метод ЕСОП).

Теоретичне й практичне значення дисертаційного дослідження. Вирішення проблеми гуманізації суб'єкт-суб'єктних відносин шляхом зняття відчуження людини в інтервалі виробничих відносин актуалізує філософсько-антропологічне осмислення існуючих стратегій управлінської культури в економічних організаціях різних форм власності. Теоретичне осмислення кращих зразків корпоративної культури й особистісних стратегем гуманістичної спрямованості покликані сприяти повноцінному й гармонійному розвитку особистості, максимально повній реалізації творчого потенціалу людини.

Теоретичні висновки, запропоновані підходи й конкретні рекомендації можуть бути використані в розробці й удосконаленні моделей корпоративної культури при створенні загальнодержавних і регіональних програм, що забезпечують соціальну орієнтацію економіки, при написанні програм політичних партій і рухів, а також у навчальному процесі при вдосконаленні програм навчальних дисциплін з філософії, філософської антропології, аксіології, етики й культурології, економічної соціології й економічної психології.

Особистий внесок здобувача. Основні положення й результати дисертаційного дослідження, а також тексти опублікованих статей розроблені і сформульовані автором самостійно.

Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на теоретичних і методичних семінарах кафедри філософії Таврійського національного університету, у ході виступів на методологічних семінарах кафедри педагогіки та психології Запорізького національного університету, а також у виступах на чотирьох науково-практичних конференціях: II Міжнародна науково-практична конференція "Сучасні проблеми управління" (27-28 листопада 2003 р.); Міжнародна наукова конференції "Человек в контексте современного цивилизационного процесса" (15-17 жовтня 2007 р.); IV Міжнародна науково-практична конференція "Сучасні проблеми управління" (29-30 листопада 2007 р.); XXII Міжнародна науково-практична конференція "Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості" (30 листопада 2007 р.).

Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені в дев'яти публікаціях, серед яких п'ять - статті у виданнях, які затверджені у переліку ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Структура і зміст роботи відбиває її концептуальну логіку. Дисертація складається зі Вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел з 226 найменувань. Загальний обсяг дисертації 210 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її розробленості, формулюються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, наукова новизна, визначаються методологічні основи роботи, розкривається теоретичне й практичне значення роботи, особистий внесок автора, публікації й апробація отриманих результатів.

Перший розділ "Екзистенційні виклики технократичного суспільства: проблеми гуманізації економічних відносин" містить історико-філософський аналіз ґенези, розвитку й кризи західної техногенної цивілізації. Демонструється актуальність філософсько-антропологічного осмислення економічних відносин у технократичному суспільстві. Викладено теоретико-методологічні підходи до вивчення суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах, окреслюється проблемне поле й уточнюється дискурс дослідження.

У підрозділі 1.1 "Актуальність філософсько-антропологічного аналізу економічних відносин в умовах кризи технократичного суспільства" увага концентрується на актуальності філософського осмислення кризи сучасної цивілізації, розглядається техногенний виклик людству, який загрожує втратою ідентичності й руйнуванням людського в людині. Проблема загроз полягає в тому, що сучасна техногенна цивілізація, породивши небачений розвиток науки, техніки, інформаційних і телекомунікаційних технологій, не створила міцної духовно-ціннісної основи планетарної життєдіяльності людини.

У рамках парадигми техногенної цивілізації людина являє собою передусім діяльну істоту, з її пануванням над природою, використанням ресурсів останньої для забезпечення своїх егоїстичних прагнень, спрямованих на досягнення комфортності проживання шляхом реалізації економічного інтересу та влади. Система цінностей і життєвих смислів людини спричинилася до формування нової парадигми розвитку суспільства на основі прогресу.

Одним з найбільш катастрофічних наслідків техногенної цивілізації безсумнівно є глибока антропологічна криза – перетворення людини "розумної" й "умілої" на "машину бажання". Людина опинилася в екзистенціально-граничному стані, що викликає, з одного боку, загрозу руйнування родових характеристик людини та ідентичності, а з іншого − нагальну потребу осмислення власної межі. Факт відставання духовно-морального компонента стратегії людства від її науково-технологічної складової став поштовхом до створення проектів власного виживання на основі нових культурних парадигм.

У підрозділі 1.2 "Теоретико-методологічні підходи до вивчення суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах" подається скорочений історико-філософський аналіз напруженого осмислення проблеми людини. Викладаються основні результати глобальних філософсько-антропологічних проектів, які мали на меті створення цілісного уявлення про людину. Висвітлюються етапи розвитку філософсько-антропологічних ідей у рамках класичної, некласичної й постнекласичної наукових парадигм. Сьогоднішня постнекласична (синергетична) парадигма розглядає об'єкти сучасних міждисциплінарних досліджень як унікальні системи, які характеризуються відкритістю й саморозвитком. До таких систем цілком можна віднести й людину. З цим підходом, зокрема, суголосна й методологія інтервальної антропології, згідно з якою в різноманітному світі людина не може розглядатися інакше як багатомірний і багаторівневий феномен, що проявляється або виявляє свою присутність у різних інтервалах буття.

Підрозділ 1.3 "Проблемне поле дослідження й уточнення дискурсу" присвячений обґрунтуванню, уточненню й конкретизації методології дослідження, а також опису поняттєво-категоріального апарату. Вибір та обґрунтування методології дослідження зумовлений особливостями постановки завдання.

У підрозділі окреслене предметне поле, складність і суперечливість структури якого пов'язана з тим, що антропологічні дослідження суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах не можна розглядати як суто філософську або окрему наукову проблему. Значну частину підрозділу присвячено проблемам поняттєво-категоріального апарату. У підрозділі обґрунтовується теза щодо необхідності розширення філософсько-антропологічного дискурсу шляхом залучення до нього понять, категорій і концептів суміжних наук. Розглядається філософсько-антропологічний зміст основних понять, категорій і концептів, що використовуються у роботі: "суб'єкт-суб'єктні відносини", "гуманізм", "технократія", "відчуження", "зняття", "економічна структура" тощо.

У розділі 2 "Філософсько-антропологічні аспекти гуманізації й технократизації в економічних відносинах" простежується історико-філософський контекст розвитку технократичних і гуманістичних ідей у сфері економічних відносин.

У підрозділі 2.1 "Історико-філософський контекст проблеми "homo economicus" розглянуто проблематику розробки моделей людини в умовах різних типів економік.

Епоха Просвітництва й промислова революція одночасно зі створенням науково-технічного базису сформували особливу морально-етичну атмосферу ринкової економіки. Проте в господарської історії людства ставлення до людини як до певного ресурсу не завжди було домінуючим. У дисертації з філософсько-антропологічних позицій розглядаються відомі дослідження економічних відносин у первісних, а також у докапіталістичних суспільствах. Підтверджено, що поведінка "людини господарюючої" раніше визначалася переважно позаекономічними факторами, насамперед, збереженням і самовідтворенням локального суспільства у фізичному й культурному сенсі.

У капіталістичному суспільстві економічна сфера, яка функціонує незалежно від волі й свідомості людей, протистоїть всім іншим сферам. На підставі порівняльного аналізу підходів до проблеми людини як такої й "людини економічної" показано, що в європейській цивілізації паралельно розвивалися два напрями: гуманістичний і технократичний. У роботі розглянуто моделі людини, що є учасником економічних відносин, ретельний аналіз яких дозволяє зробити висновок про поступове посилення гуманістичної складової. Зокрема, показано відмінність моделей людини в класичній ("смітовській") та інституціональній економіках.

У підрозділі 2.2 "Протиріччя гуманізації й технократизації економічних відносин" доведено, що абсолютизація науково-технічної парадигми європейської цивілізації, з одного боку, зумовила технократичні тенденції в управлінні суспільством і виробництвом, а з іншого − породила прагнення до гуманізації суб’єкт-суб’єктних відносин.

Визнання самоцінності людської індивідуальності становить одну з найбільш важливих характеристик того гуманістичного ідеалу, який склався в сучасній культурі й філософії. Подальше ігнорування в економічних організаціях підсистеми "Людина" може стати причиною серйозних локальних або глобальних соціальних катастроф.

У підрозділі проводиться філософсько-антропологічний аналіз дихотомії "гуманізація − технократизація" економіки. З одного боку, людина є творцем нових речей і послуг, що поліпшують якість життя, а з іншого − людина здатна на руйнування свого життя, зокрема шляхом створення таких відносин між людьми в ринковій економіці, які спричиняються до феномена відчуження.

Виникнення глобалізму в економічній сфері, породженого транснаціональними корпораціями, змушує людей і держави пристосовуватися до цієї світової віртуальної системи, багаторазово посилюючи тенденції технократизації і, як наслідок, дегуманізації економіки. У результаті людина переживає кризовий стан, гублячись у геополітичній орієнтації, втрачаючи свою соціальну ідентичність та унікальність особистісного буття.

У підрозділі наводяться суб'єктивні чинники, які є основними джерелами дегуманізації виробничих відносин, зокрема страх (наприклад, страх втратити роботу), пожадливість (прагнення виключно до максимізації прибутку). Технократичні тенденції в економіці відображаються, насамперед, у технократичних підходах до управління персоналом в економічних структурах.

Підрозділ 2.3 "Технократизм як стиль мислення" присвячений проблемі гносеології технократичного стилю мислення, позбавленого моральних категорій, далекого від категорій Розум і Мудрість.

У підрозділі показано, що технократизм як стиль мислення має глибоке гносеологічне коріння, виступаючи у вигляді сучасної форми догматичного світогляду. У свою чергу, догматичний світогляд базується на історичному досвіді взаємодії людини із природою. На найбільш ранніх стадіях формування людського співтовариства технічні нововведення й технологічні навички були пов'язані з усією природою людини. Радикальні зміни в "життєорієнтованій економіці" сталися тоді, коли техніка й технології перетворилися на інструменти посилення влади і збільшення багатства шляхом систематичної організації повсякденної господарської діяльності.

Збіг за місцем та часом таких феноменів, як відкриття античної філософії і науки, збагачених великими винаходами, зумовило домінування технократичного стилю мислення в економічній сфері.

У підрозділі 2.4 "Технократизм як практична реалізація дегуманістичних поглядів в управлінні економічними структурами" дається аналіз історичного розвитку технократичних ідей, які панували в теорії й практиці ринкового господарства під впливом науково-технічної парадигми.

У підрозділі робиться висновок про те, що на стадії зрілого індустріального суспільства, де основну частину технократії представляють менеджери, саме технократи здобувають більшу й, навіть, вирішальну владу у сфері виробництва товарів і надання послуг. Підвищення статусу технократів як провідної і вирішальної сили суспільства, на думку прихильників технократизму, є закономірним результатом переходу до сучасного постіндустріального суспільства. Проте, як показує світова практика, жодні інтелектуальні технології не дозволяють замінити людину, що володіє здібностями осягнення складної проблеми у всій її цілісності.

У підрозділі аналізуються різні сценарії подолання антропологічної кризи технократичного суспільства. Зокрема, дискусія між гуманістами й технократами набуває нового сенсу в ідеології трансгуманізму, політичним ідеалом якого є поліцентральна система влади, що координує діяльність людей як автономних агентів.

У розділі 3 "Гармонізація суб'єкт-суб'єктних відносин як зняття феномена відчуження в різних економічних структурах" увагу зосереджено на порівняльному аналізі різних управлінських стратегій в економічних структурах з погляду гармонізації гуманістичної й технократичної складових.

У підрозділі 3.1 "Феномен "відчуження" людини в соціально-економічних відносинах" узагальнюється історико-філософський аналіз феномена "відчуження" людини, розкривається його сутність та особливості прояву в економічній сфері.

Феномен "відчуження" у сфері соціально-економічних відносин у технократичному суспільстві значною мірою пронизує сферу суб'єкт-суб'єктних відносин, замінюючи їх суб'єкт-об'єктними, оскільки працівник розглядається як об'єкт управління з метою одержання максимального прибутку. Упродовж усього індустріального етапу розвитку суспільства було проаналізовано й запропоновано безліч стилів і методів управління. Проте, всі ці методи перебували в рамках кібернетичного підходу, заснованого на розподілі систем, які керують, і якими керують та на факторі зворотних зв'язків як одного із ключових атрибутів.

У підрозділі дається ретроспективний аналіз становлення й розвитку різних стилів управління в економічних структурах, а також відзначається, що стилі управління індустріального періоду не враховували, зокрема, такий фактор як національна трудова культура. Одночасно, наприкінці ХХ сторіччя виникла гіпотеза, відповідно до якої основою успішності економічної структури є не методи керівництва, а культурні особливості, у тому числі й ставлення працівників до роботи як складової культури. Врахування цього фактора зумовило появу нових підходів до вирішення завдань подолання відчуження працівників.

Підрозділ 3.2 "Партисипативні підходи до гармонізації соціально-економічних відносин" містить філософсько-антропологічний аналіз сучасних управлінських практик у постіндустріальному світі. Розкриваються зміст та особливості корпоративної й організаційної культур, а також культури організації. Підкреслюється, що в кінцевому рахунку корпоративна культура створюється менеджментом з метою підвищення ефективності корпорації. Організаційна культура складається за законами саморозвитку, залежно від низки неформальних чинників. Взаємодія зазначених видів культури забезпечує формування культури організації.

У центрі аналізу перебуває людина, її аксіологічна реакція на нав'язування менеджментом корпоративної культури, прагнення в будь-якій ситуації зберігати свої особистісні й колективні цінності. Одним з основних напрямів в антропологічному вимірі організаційних структур стає визнання фундаментального значення процесів транскомунікації культури й поведінки як джерела розподілу енергії на різних циклах розвитку організації як специфічної системи. Як приклад у підрозділі розглянуто процесний метод управління бізнесом, в основу якого покладено творчість, що розуміється як свобода й відповідальність. Змістом і головною метою процесного управління є створення умов для максимального розкриття творчого потенціалу співробітників, їх особистого й професійного росту.

У роботі вперше зроблено спробу аналізу практичних технік гуманізації виробничих відносин працюючих у структурах сітьового маркетингу. У підрозділі показано, що серед інструментів впливу на бізнес-партнерів часто-густо використовуються елементи маніпулювання свідомістю, що може привести до посилення відчуження.

Більш гармонізовані виробничі відносини можна спостерігати в так званих народних акціонерних товариствах, створюваних на принципах демократичного капіталізму, запропонованого американським економістом Л. Келсо. Цей підхід розглядається в підрозділі 3.3 "Подолання відчуження через демократизацію інституту власності". Суть концепції демократичного капіталізму полягає у поєднанні інструментарію політичної демократії з інструментарієм економічної, що сприяє формуванню виробничих відносин, які відповідають шкалі людських цінностей. У роботі дається аналіз практичної реалізації ідей Л. Келсо, які з гуманістичних позицій вирішують проблему зняття відчуження працівників у корпораціях, де впроваджена модель створення акціонерної власності.

У підрозділі 3.4 "Особистісні стратегеми людини в економічних структурах" зроблено спробу вирішення проблеми вибору життєвих стратегій людини в інтервалі виробничо-економічних відносин. Якщо виходити із твердження, що людське життя не має споконвічної заданості, то людина може самостійно вибирати стратегему свого буття. Вона може або пристосуватися до соціальних ситуацій і контекстів, або сформулювати й реалізувати проект самої себе, свій власний задум, або знайти новий зміст завдяки внутрішньому досвіду, через проходження граничних ситуацій.

Важливим аспектом у цьому контексті є проблема самоідентифікації людини і її намір змінити щось у своїй долі. У підрозділі розглянуті існуючі техніки, спрямовані на самовдосконалення особистості. Доводиться констатувати, що сáме масове бажання великої кількості людей змінити своє життя, скорегувати свою долю, породило величезний ринок подібних послуг. У роботі розглядаються техніки на основі нейро-лінгвістичного програмування, спрямовані на вирішення завдань зміни переконань. Показується ризик застосування подібних методик, поєднаних з можливістю маніпулювання свідомістю людини, що спричиняється до ще більшого відчуження від самої себе.

У Висновках дисертації сформульовані основні результати дослідження, що висвітлюють проблематику та загальну структуру роботи, визначаються перспективи подальшої роботи з цієї теми.

У процесі дослідження встановлено:

1. Криза техногенної цивілізації зумовила відставання духовно-етичної компоненти стратегії людства і зробила проблематичним саме існування людини.

2. Безперспективність спроб філософів і вчених створити інтеграційну науку про людину, а також філософсько-антропологічний редукціонізм, що зводить людину до одного з її проявів, зумовили пошук нових підходів до питань про сутність людини.

3. Нові підходи вимагають розширення філософського інструментарію за рахунок включення у філософсько-антропологічний дискурс понять і концептів суміжних галузей знань, зокрема психології, соціології і теорії управління.

4. Використання нового інструментарію дозволило виявити з позицій філософської антропології діалектично протилежні тенденції технократичного і гуманістичного ставлення до людини в процесі виробництва матеріальних благ.

5. Ретроспективний аналіз двох зазначених тенденцій виявив безумовне переважання технократизму не лише в суб'єкт-об'єктних, але й суб'єкт-суб'єктних відносинах в економічних організаціях.

6. Технократичне ставлення до людини як до певного виду виробничого ресурсу породило феномен відчуження працівника як від результатів своєї праці, так від самої себе як представника людського роду.

7. Глобальні процеси, орієнтовані на максимізацію прибутків економічними агентами країн "золотого мільярда", породжують у відповідь реакцію людини, спрямовану на подолання відчуження, на пошук і віднайдення самої себе.

8. Техносфера, створена людиною, нові інформаційні технології, що породжують феномен відчуження, через "заперечення заперечення" надають людині можливість самоідентифікації в сфері, яка не пов'язана з найманою працею: фрілансерство, сітьові технології бізнесу.

9. Одночасно простежується тенденція гуманізації суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних організаціях, що запроваджуються власниками і менеджерами вищої ланки на основі втілення механізмів корпоративної культури.

10. Подолання відчуження людини в економічних організаціях можливе також за умов демократизації економіки, якщо акціонерна власність розподіляється між всіма працівниками корпорації, а отриманий ними прибуток залежить не лише від їх особистого трудового внеску, але й від тих часток капіталу, що їм належать.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Іванова Л.С. Категорія цінностей та їх прояв у системі управління / Л.С. Іванова // Науковий вісник південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К. Д. Ушинського. − 2001. − Вип. 1-2. − С. 66-69.

2. Иванова Л.С. Соотношение ценностей и принципов в стиле руководства фирмой / Л.С. Иванова // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. − 2002. − Вип. 15. − С. 13-19.

3. Іванова Л.С. Соціально-історичний погляд на розвиток вітчизняного стилю управління / Л.С. Іванова // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. − 2002. − Вип. 16. − С. 50-55.

4. Іванова Л.С. Цінності в управлінській діяльності керівника / Л.С. Іванова // Актуальні проблеми психології. – 2002. – Т. 1, частина 3. – С. 208-213.

5. Иванова Л.С. Феномен "отчуждение" человека в экономических организациях / Л.С. Иванова // Ученые записки Таврического Национального университета им. В.И. Вернадского. – 2007. – Том 20(59), № 2. − С. 183-188.

6. Иванова Л.С. О структуре дискурса философской антропологи / Л.С. Иванова // Вестник СевГУ. – 2008. – Вып. 86. – С. 90-93.

7. Иванова Л.С. Культура организации как интервализация присутствия человека / Л.С. Иванова // Гуманітарний вісник Запорізької державної академії. − 2008. – Вип. 31. − С. 32-37.

8. Иванова Л.С. Генезис технократического стиля мышления. Философско-антропологический аспект / Л.С. Иванова // Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – 2008. – Вип. 20. – С. 153-158.

9. Иванова Л.С. Снятие отчуждения работников в современных экономических структурах / Л.С. Иванова // Ученые записки Таврического Национального университета им. В.И. Вернадского. – 2008. – Том 21(60), № 2. − С. 106-113.

АНОТАЦІЯ

Іванова Л.С. Гуманізація суб’єкт-суб’єктних відносин в економічних структурах технократичного суспільства. − Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 − філософська антропологія, філософія культури. − Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. Сімферополь, 2008.

У дисертації розглядаються проблеми суб'єкт-суб'єктних відносин в економічних структурах в умовах кризи техногенної цивілізації, з позицій філософської антропології вивчається феномен відчуження людини та пропонуються шляхи його подолання.

Робиться висновок про необхідність пошуку нових підходів щодо питань про людину. Стверджується, що нові підходи настійно вимагають розширення філософського інструментарію за рахунок включення у філософсько-антропологічний дискурс понять і концептів суміжних галузей знань, зокрема психології, соціології й теорії управління.

Проаналізовано діалектично протилежні тенденції технократичного й гуманістичного підходів до людини в процесі виробництва матеріальних благ. Показано безумовну перевагу технократизму в суб'єкт-суб'єктних відносинах в економічних структурах.

Доводиться, що побудова постіндустріального інформаційного суспільства вимагає гармонізації гуманістичної й технократичної складових у сфері виробництва матеріальних благ і надання послуг.

Ключові слова: технократичне суспільство, суб'єкт-суб'єктні відносини, гуманізм, технократизм, відчуження, економічні структури.

ANNOTATION

Ivanova L.S. Humanizing of subject-subject relations in the economic structures of technocratic society. − Manuscript.

Thesis for the application of candidate of philosophical sciences degree speciality 09.00.04 − philosophical anthropology, philosophy of culture. Tavrida National V. Vernadsky University. Simpheropol, 2008

The theses are devoted to research of subject-subject relations problems in the economic structures of technocratic society, considered from positions of philosophical anthropology the phenomenon of alienation and way of its overcoming. It is shown that the crisis of teсhnogenic civilization have been conditioned spiritually moral lag components of human strategy and did problematic his existence.

Absence of prospect of creating integrative science about a man provided the necessity of search of the new going near inquiring about a man. It becomes firmly established that new approaches urgently require expansion of philosophical-anthropological discourse by including of definitions and concepts of contiguous fields of knowledges.

The dialectical opposite tendencies of humanism and technocratic attitude toward a man in the process of production of material welfares are analyzed.

The ways of humanizing of subject-subject relations are shown by overcoming of alienation of man from the results of the labour in economic structures. A theory and practical realization of economic and production democracy is analysed from positions of philosophical anthropology. It becomes firmly established that construction of knowledge society needs in harmonization by humanism and technocratic component of sphere of production of material welfares and providing of services.

Keywords: technocratic society, subject-subject relations, humanism, teсhnokratiism, alienation, economic institutions.

АННОТАЦИЯ

Иванова Л.С. Гуманизация субъект-субъектных отношений в экономических структурах технократического общества. − Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.04. − философская антропология, философия культуры. − Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. Симферополь, 2008.

Диссертация посвящена анализу проблем субъект-субъектных отношений в экономических структурах в условиях кризиса техногенной цивилизации.

Показано, что кризис техногенной цивилизации обусловил отставание духовно-нравственной компоненты стратегии человечества и сделал проблематичным само существование человека. Произошли радикальные изменения, усиливающие феномен отчуждения человека, разрушающие индивидуальную ценностную матрицу, лежащую в основе этнической, гражданской и цивилизационной идентичности. Эти изменения проявляются во всех сферах существования человека, среди которых главенствующую роль играет производственная деятельность в экономической сфере.

В управлении экономическими структурами совершенно очевидно проявляются две тенденции, характеризующие субъект-субъектные отношения – технократическая и гуманистическая. Содержанием первой является отношение к человеку как к средству для достижения коммерческого успеха, содержанием второй – признание человека в качестве конечной и единственной цели производства. В связи с этим становится чрезвычайно актуальным анализ противоречий между практикой технократического управления производством и формированием субъект-субъектных отношений на гуманистической основе.

Вследствие бесперспективности попыток создать интегративную антропологию делается вывод о необходимости поиска новых подходов к вопрошанию о человеке. Утверждается, что новые подходы настоятельно требуют расширения философского инструментария за счет включения в философско-антропологический дискурс понятий и концептов смежных отраслей знаний, в частности психологии, социологии и теории управления.

Проанализированы диалектически противоположные тенденции технократического и гуманистического отношения к человеку в процессе производства материальных благ. Показано безусловное преобладание технократического подхода в стилях управления в современных экономических структурах, особенно в условиях переходных экономик, характерных для Украины и других стран СНГ.

Раскрыт и проанализирован генезис и современное состояние технократического стиля мышления как доминирующего в экономической сфере. Рассмотрен с позиций философской антропологии феномен отчуждения человека в экономических структурах технократического общества. Показана связь между технократическим стилем мышления и феноменом отчуждения. В связи с этим рассмотрены пути преодоления феномена отчуждения на основе гуманизации субъект-субъектных отношений.

Раскрывается содержание и особенности корпоративной и организационной культур, а также культуры организации. Подчеркивается, что корпоративная культура создается менеджментом в целях повышения эффективности корпорации, организационная культура складывается по законам саморазвития, в зависимости от ряда неформальных факторов, а культура организации – как синтез корпоративной и организационной культур.

В работе впервые сделана попытка анализа практических техник управления, направленных на гуманизацию субъект-субъектных отношений в экономических структурах различных типов. В частности, с позиций философской антропологии рассмотрены процессный метод управления, положенный в основу международных стандартов по управлению персоналом, стимулирующие и развивающие технологии в структурах сетевого маркетинга, принципы демократического капитализма, основанные на гармонизации отношений труда и капитала.

Впервые поставлена задача необходимости анализа личностных жизненных стратегий человека в интервале производственно-экономических отношений с позиций философской антропологии.

Ключевые слова: технократическое общество, субъект-субъектные отношения, гуманизм, технократизм, отчуждение, экономические структуры.

Підписано до друку 21.05.2008. Ф

ормат 60×90/16. Папір офсетний.

Друк різографічний. Умовн. друк. арк. 0,7. Тираж 100 прим. Зам. №80.

____________________________________

Запорізький національний університет

69600, м. Запоріжжя, МСП-41

вул. Жуковського, 66

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

ДК № 2952 від 30.08.2007