Реферат на тему
"Характеристика монопольного ринку"

Монополія являє собою ринкову структуру, яка характеризується наявністю одного продавця та багатьох покупців, відсутністю близьких замінників для даного товару, існуванням бар’єрів для входу конкурентів на ринок. Відповідно, підприємство в умовах монополії зветься монополістом, а ринок, на якому діє монополіст, — монопольним ринком.
В умовах чистої монополії галузь складається з одного підприємства, тобто поняття «підприємство» і «галузь» стають тотожними. Крива попиту на продукт «чистого монополіста» є одночасно кривою ринкового попиту, що завжди має від’ємний тангенс кута нахилу (рис. 1).
Монополіст, на відміну від конкурентної фірми («price-taker») є «шукачем ціни» (price-maкer), оскільки він приймає ринкову лінію попиту як задану, а сам встановлює ціну та обсяг виробництва, бо має дуже сильну ринкову владу.
Умовами встановлення та утримання монопольної влади є бар’єри для вступу конкурентів до галузі, тобто обмеження, які запобігають появі додаткових продавців на монопольному ринку, а саме:
¾               виключні права;
¾               патенти, авторські права, ліцензії;
¾               власність на всю пропозицію виробничого фактора;
¾               ефект масштабу великого виробництва тощо.

Рис. 1. Ціна, попит і граничний виторг підприємства-монополіста

Рис. 2. Максимізація прибутку підприємством-монополістом
Існують деякі різновиди монополій (див. основні терміни).
Монополіст максимізує прибуток, випускаючи таку кількість продукції, за якої граничний виторг дорівнює граничним витратам (MR = MC). Що ж до ціни, яку править монополіст, то вона визначається висотою кривої попиту в точці випуску, що дає максимум прибутку. Така ціна завжди вища за граничні витрати, тобто Р > МС (рис. 11.2).
Еластичність попиту на продукт (навіть коли на ринку діє лише один продавець цього продукту) впливає на ціну монополіста. Маючи інформацію щодо еластичності попиту Е_D, а також дані, що харак­теризують граничні витрати монопольного виробника, можна обчис­лити ціну продукції Р за формулою
                          .                                (1)
порівняно з досконалою конкуренцією монополіст, максимізуючи прибуток, намагається виробити менший обсяг продукції і встановити вищу ціну на свій товар. Шкоду від монополії складають чис­ті втрати суспільства від того, що монополіст не досягає ефективного обсягу випуску. Крім того, монополіст перерозподіляє на свою користь частину доходів споживачів.
У деяких випадках монополіст може здійснювати цінову дискримінацію — встановлювати різні ціни на той самий продукт для різних покупців.
Економічні умови здійснення цінової дискримінації:
·                    продавець повністю контролює виробництво та ціноутворення товару на всіх сегментах ринку;
·                    продавець здатний відокремлювати різні та стійкі групи покуп­ців з різною еластичністю попиту;
·                    покупці не мають бажання та умов перепродавати придбану продукцію іншим покупцям.
Рис. 3. Графічна ілюстрація цінової дискримінації щодо двох груп покупців
Графічну ілюстрацію цінової дискримінації щодо двох груп покупців наведено на рис. 3.
Якщо монополія встановлює різну ціну для кожного покупця, то це означає, що вона здійснює досконалу цінову дис­кримінацію, або впроваджує ідеальну диверсифікацію цін. Класифікацію видів цінової дискримінації представлено в додатку 1.
Отже, в умовах монополії об’єктивно існує тенденція до обмеження обсягів виробництва і до підвищення цін. Рівночасно, монополізація завжди пов’язана з масштабами виробництва, що приводить до зниження середніх витрат у цілому і до економії ресурсів.
Тому антимонопольна політика уряду визначається таким чином, щоб запобіжні засоби щодо проявів антиконкурентної поведінки не стримували ефективне використання великих масштабів виробництва.
Слід зауважити, що у довгостроковому періоді всі монополії можуть вважатися відкритими, оскільки конкуренція може виникнути у зв’язку із появою товарів-субститутів, нововведеннями, зміною технології та іншими ринковими умовами.
Основні терміни
Монополія — ринок, на якому існує лише один постачальник продукції при атомістичному (представленому багатьма дрібними споживачами) попиті.
Монопольне підприємство — підприємство, яке продає свою продукцію на монопольному ринку.
Чиста монополія — монополія, за якої на ринку існує єдиний продавець товару, в якого немає близьких замінників.
Природна монополія — монополія, яка існує у галузях, де економія, зумовлена збільшенням масштабу виробництва, особливо значна.
Проста монополія — монополія, за якої встановлюються однакові ціни на той самий товар для всіх покупців.
Дискримінаційна монополія — монополія, за якої встановлюються різні ціни на той самий товар для різних покупців, причому різниця в цінах не обумовлена різницею у витратах.
Закрита монополія — монополія, захищена від конкуренції через юридичні обмеження.
Відкрита монополія — монополія, за якої одне підприємство на деякий час стає єдиним виробником продукції, але не має спеціального захисту від конкуренції.
Монопольна (ринкова) влада — можливість підприємства одноосібно визначати ціну свого товару, регулюючи обсяг продукції, який воно готове продати.
Адміністративна монополія — монополія, яка виникає в умовах адміністративно-командної системи; базується на державній власності на засоби виробництва, діє в умовах значно обмеженого ринку, для неї характерний прямий розподіл ресурсів.
Бар’єри для входу конкурентів до галузі — обмеження, які запобігають появі додаткових продавців на ринку.
Задача
Нехай функція витрат монополіста має вигляд: ТС = 50 + Q² (тобто постійні витрати TFC становлять 50 грош. од., а змінні — Q²). Попит на продукцію монополіста задано як Р = 40 – Q.
Знайти, яку кількість товару буде виробляти монополіст, щоб максимізувати прибуток.
Розв’язання
Для визначення оптимального для монополіста обсягу виробниц­тва потрібно знайти середні та граничні витрати, сукупний і граничний виторг.
Середні витрати ;
Граничні витрати ;
Сукупний виторг монополіста ;
Граничний виторг .
Пам’ятаючи, що умовою максимізації прибутку монополіста є рівність граничного виторгу і граничних витрат (MC = MR),
одержимо    40 – 2Q = 2Q;
                     40 = 4Q;
                     Q = 10.
Отже, при обсязі в 10 од. прибуток монополіста максимальний. Для наочності зобразимо криві середнього і граничного виторгу, середніх і граничних витрат (рис. 4).
Криві MR i MC (рис. 11.4) перетинаються при Q = 10. При цьому величина середніх витрат становить 15 грош. од. за одиницю продукції
.
Ціна на продукцію — 30 грош. од. за одиницю, тому середній прибуток
30 – 15 = 15 (грош. од. за одиницю.)
Оскільки обсяг виробленої та реалізованої продукції 10 од., то прибуток фірми становить
15 × 10 = 150 (грош. од. — площа заштрихованого прямокутника).

Література
1.       Горобчук Т.Т. Мікроекономіка. Навчально-методичний посібник. Київ: ЦУЛ,  2002, 236 с.
2.       Гребенников П. И., Леусский А. И., Тарасевич Л. С. Микроэкономика: Учеб. / Под общ. ред. Л. С. Тарасевича. — СПб.: Изд-во СПб УЭФ, 1996. — 352 с.
3.       Долан Э. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика: Пер. с англ. / Под общ. ред. Б. Лисовика и В. Лукашевича. — СПб.: Экон. шк., 1994. — 448 с.
4.       Максимова В. Ф. Микроэкономика: Учеб. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Соминтэк, 1996. — 328 с.
5.       Ястремський О. І., Гриценко О. Г. Основи мікроекономіки: Підручник. — К.: Знання, 1998. — 674 с.
6.       Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции. Реориентация теории стоимости / Пер. с англ.; Под ред. Ю. Я. Ольсевича. — М.: Экономика, 1996. — 351 с.
7.       Ястремський О. І. Основи теорії економічного ризику: Навч. посібник для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів. — К.: АРТЕК, 1997. — 248 с.

Додаток 1
Основні види цінової дискримінації