УКРАЇНСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ

Світлиця прибрана рушниками, вишиванками.

На стіні мисник з посудом.

Стіл покритий скатертиною, на столі барвінок, шишки, гільце, коровай, гаптовані паперові квіти.

Ведучий: Шановні гості, друзі, діти, проходьте в нашу світлицю. Всім, чим багаті, вітаємо вас!

Ведуча: Любі гості! За столи сідайте, уважно до всього прислухайтесь. Що побачите, почуєте – на вус усе мотайте.

Ведучий: Сьогодні у нас весілля. То просимо не сумувати, а разом з нами веселитися і співати.

Ведуча: А якщо прийдеться, то й потанцювати (пританцьовує).

Всі сідають за стіл. По одну сторону гості молодої, по другу – молодого, а посередині гості. Ведучий і ведуча сідають за окремий стіл.

Звучить пісня: Зеленеє жито, зеленеє.

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зеленеє.

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито на лану,

Хорошії гості до ладу.

Зеленеє жито, зеленеє.

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито ще й овес.

За столом зібрався рід наш увесь!

Ведучий: Як гарно, що зібралися ми в цій світлиці: і юнаки-парубки, дівчата й молодиці.

Ведуча: То ж поведемо сьогодні мову про народне українське весілля.

Ще в дитинстві, коли мама заплітала кіски донечці, вона приказувала:

Коси до п’ят,

Дівка до гряд.

Косам – стрічечки,

Дівці – женишки.

Підростала доня. Підростали коси. Мила мама донеччині коси: світлі – ромашкою, щоб сонечком світилися і медом пахли; темні – шавлією і м’ятою, щоб пахли загадково і звабно; любистком – щоб хлопців чарувати.

Виростали дівчата. Кожна дівчина наречена повинна мати придане, яке вона готувала разом з матір’ю. Батько допомагав грошима. Придане: скриня та худоба. В скриню входили такі речі, як одяг, скатерті, рушники, постіль. По приданому судили, чи роботяща молода, чи багата. Посли жениха – старости, з ним чи без нього, укладали попередньо угоду про шлюб з батьками нареченої. Старости були спритні, моторні і поважні люди.

СЦЕНА СВАТАННЯ

Стукають в двері старости тричі.

Мати: Ой лишенько! Оце вже старости! Сідай, старий! Ми з тобою, як голуб з голубкою! Уляно, Уляно! Йди піч колупай: старости вже прийшли. Починай, старий!

Батько: Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи, а коли так собі, то вибачайте.

Старости з хлібиною: Дозвольте поклониться, честь віддать і добрим словом прислужиться. Послухайте нас, а після буде від вас приказ. Коли наше слово не в прийом, так ми й проч пойдьом. А що ми без худої науки, так вот вам хліб святой у руки (подає хліб, батько приймає).

Батько: Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо.

Староста: Де ми не ходили, де ми не бували, і оце аж до вас завітали! Багато доріг ми пройшли, і до вашого дому дійшли. Кажуть у вас є толі птиця, чи гарна куниця, чи красна дівиця?

Ось ми й розсуждаєм: красная дівиця у вас, а князь наш, тут її і получить желаєм. На етой мовє будьте усі здорові. Нашому слову конець, а ви дайте дєлу вінець.

Батько: Хліб святий приймаємо, доброго слова не цураємось, а щоб ви нас не порочили, буцімто ми передержуємо куницю, чи красну дівицю, так ми вас пов’яжемо. Чи не так, жінко?

Мати: Роби як знаєш. Ти батько і нам усім голова: як скажеш, так і буде.

Батько: Дочко, а годі піч колупати, іди старостів зустрічати.

Молода пов’язує рушниками старостів, а молодого хусткою красивою, вони сідають за стіл.

Староста ( кланяється): Спасибі батюшці і матушці, що свого дитя рано будили і доброму дєлу учили. Спасибі молодой, що рано вставала, тонко пряла і хорошенькі рушнички придбала.

Ведучий: Після сватання відбувалися умовини (розглядини, домовини), родичі нареченої приходили до жениха, знайомилися з його умовами, господарством, щоб бути спокійними за добробут майбутньої сім’ї.

Ведуча: Потім були заручини в супроводі пісень в урочистій обстановці, в присутності всіх родичів нареченої і жениха. Заручини ніби скріплювали договір про весілля, домовлялися тут про матеріальні витрати. Готувалося гільце – гілка, прикрашена стрічками, квітами. (Підходить до гільця) У короваї така гілка ставилася на столі і стояла на протязі всього весілля.

Ми гільце вили,

У хліб устромили,

Щоб було на столі повно,

Щоб нашим молодим гарно.

Гільце символізувало незайманість, красу, свободу, молодість. А гільце – різки ставили окремо в святому кутку, ним потім частували всіх запрошених, і вручали також шишки.

Разом з гільцем виготовляли маленьку квітку, яку старша дружка пришивала молодому до шапки (старший дружка подає молодому шапку з квіткою).

Ведучий: Невід’ємною частиною обряду був і коровай, прикрашений стрічками, свічками, калиною.

Жіночки-коровайночки хороший коровай убгали, всередину місяць клали, а довкола зіроньками з райськими пташеньками.

Коровай символізував достаток, багатство сім’ї, в нього клали гроші на щастя. Кому вони дістануться, той буде головувати в родині.

Ніхто не вгадає,

Що в нашому короваї:

І мука пшенична,

І вода кринична,

І сім кіп яєчок.

Рости, короваю, на столі широкий,

А в печі високий,

Бо в Уляни рід великий,

То щоб стало обдарити.

Молода підходить до матері: благослови, мати, вийти з цеї хати, село обходити, усіх обпросити!

Мати благословляє, молода з дружками йде до гостей, вона – перша, за нею старша дружка, а потім останні.

Молода: просили батько, просили мати і я прошу, на хліб, на сіль, на весілля. (Старша дружка дає калач і молода кладе його на стіл, вони повертаються до своїх місць, а дружки співають:

Всі дороги обходила,

Слізоньки не вронила.

Як на батьків двір зійшла,

То й стала – заплакала,

Ворогам залаяла.

Не так ворогонькові,

Як мому батенькові,

Що він мене не жалує,

Молоду заміж дає!

Ведуча: З такими словами обходили всіх родичів і знайомих, кликали на весілля. А перед весіллям проводили дівич – вечір. Приходили подруги, наряджали гільце, плели дівчата віночки, квіти робили, пісню співали:

У городі зілля,

За городом зілля.

У цім домі, що на рогу,

Зачинаєм весілля.

Ой вінку, вінку, зелений барвінку,

Наробив ти мені жалю.

Свою матусю, свою рідную

Навіки покидаю.

Молода схиляє голову біля матері.

Ведучий: На наступний день готували під вінець. Співали пісню:

Ой розплітай, брате, косу розплітай!

Тільки мою головоньку не торкай!

Ой, бо моя головонька слабая,

А я твоя сестриця рідная.

Дівчина-наречена, якій мати одягає з подругами вінок, кланяється всім по черзі, а дівчата співають пісню:

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю я батька, кланяюсь я.

Кланяюсь тобі, батьку,

Що довів мене до порядку,

Більше не будеш, не будеш.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю я мамку, кланяюсь я.

Кланяюсь тобі, мамко,

Що будила мене ранком,

Більше не будеш, не будеш.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю я бабку, кланяюсь я.

Кланяюсь тобі, бабко,

Що чесала косу гладко,

Більше не будеш, не будеш.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю я сестру, кланяюсь я.

Кланяюсь тобі, сестро,

Що навчила косу плести,

Більше не будеш, не будеш.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю я брата, кланяюсь я.

Кланяюсь тобі, брате,

Що водив хлопців до хати,

Більше не будеш, не будеш.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю пороги, кланяюсь я.

Кланяюсь вам, пороги,

Що збивали хлопцям ноги,

Більше не будуть, не будуть.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю віконця, кланяюсь я.

Кланяюсь вам, віконця,

Що запрошували сонце,

Більше не будуть, не будуть.

Куди б я не ходила, де б я не була,

Маю ворота, кланяюсь я.

Кланяюсь вам, ворота,

Що ходила хлопців рота,

Більше не будуть, не будуть.

Ведуча: А в цей молодий збирався їхати за молодою із своїми боярами. Його виводила до воріт мати у вивернутому вовною наверх кожуху, обсипала сина зерном, хмелем, дрібними грішми, що означало побажання успіхів, багатства.

Свати (від молодого від порогу):

Ой зеленая рутонька,

А чорненьке насіння.

Ой скажіть, скажіть, добрі люди,

В котрій хаті весілля.

Дружки (від молодої):

А в тій хаті весілля,

Що заметене подвір’я.

Ой там стояла дівка молода,

Квітками уквітчана.

Свати-старости (від молодого):

Пусти, пусти в хату,

Тут нас не багато:

Два бояри з кіньми,

Два братики рідні,

Свахи й світилочки,

Вся наша родиночка.

Ведучий: Молодий повинен був відкупитися від переймів. І його впускали в хату нареченої-молодої не зразу, а спочатку викуп, немов бійка, аж тільки після цього жених разом з боярами заходив до молодої у хату. Наречену ховали, а молодий шукав, а знайшовши, ставав з нею на рушник (щоб життєва дорога була довга і гладенька), просили батьків їх благословити.

Батько знімав з божниці ікону спасителя, мати-Богородиці, тричі хрестили ними шлюбну пару, приговорюючи: “Бог благословляє і я благословляю на щастя, на здоров’я, на довгі роки.”

Ведуча: Потім молодята йшли в церкву вінчатися.

Благослови, Боже, і отець, і мати,

своєму дитяти під вінець ставати

та з судженим шлюб їй узяти!

За ними з піснями рушали всі. А повернувшись, їх знову зустрічали батьки з хлібом і сіллю на рушнику у молодого, мати обсипала молодих (які стояли на кожуху) і всіх збіжжям, змішаним з горіхами, цукерками, монетами, насінням (щоб багаті були):

Сиплю на вас жито,

Щоб довго вам жити,

Ще й пшениця яру,

Щоб ви горя не знали.

Сиплю на вас просо,

Щоб в сім’ї добре жилося.

Сиплю на вас овес,

Щоб вами гордився рід увесь.

Потім заводили в хату молодих, садовили на вивернутий кожух під божницею. По праву руку від молодого – його рід, по ліву від молодої – її рід.

Дружки проводять і садовлять молодих за стіл.

За горою чорна хмара,

А за столом гарная пара.

Добре ми зробили,

Що їх разом посадили.

Ведучий: А потім починалося частування, співали пісень про те, що “борщ укипів на льоду”, “для каші з помийниі воду брали”, “курку чи гуску непатраними давали”.

Висміювали бояр за ненажерливість (півтора вола з’їли, на столі ні кришечки, під столом ні кісточки), співали “їли юшку, вкрали галушку, сховали в кишеню – дівкм на вечерю”, у дружок зуби з редьки, у них кісточки торохтять, свати – убогі, свахи – сороки.

Теща: Зятю ти мій милий, хороший,

Десь у мене закопані гроші.

Будеш мою дочку любити,

Будеш тії гроші лічити.

Свекруха: Слава богу, сина оженила.

Слава богу, невістки діждала.

Я не буду печі палити,

Я не буду їсти варити,

Я не буду шити й плести,

Тільки буду порядочок вести.

Ведучий: А потім починалося дарування: матерям – очіпки або чоботи, батькам – шапки, сестрам – черевички, братам – пояси, гостям – хустки, стрічки. А молодятам все необхідне в господарстві – гроші, речі, птицю, телят, поросят…

• Дарю золото й серебро, щоб завжди було в сім’ї добро!

• Дарю мішечок зерна, щоб ніколи не була одна!

• Дарю мішечок часнику, щоб любилися до смаку!

• Дарю мішечок кислиць, щоб не бігав до других молодиць!

• Дарю пуд проса, щоб не ходила по морозі боса!

• Дарю мішечок цибулі, щоб не давала свекрусі дулі!

• Дарю мішечок жита, щоб ніколи не була бита!

• Дарю вам два п’ятака, щоб родився син і дочка!

• Дарю коробку леденців, щоб не любила чужих молодців!

• Дарю наволочки і кусочок глини, щоб ви діждали діточок, а нас позвали на хрестини!

• Дарю вам скатертину на чотири кінці, щоб у вас були хлопці – і всі молодці!

• Дарю вам гроші на мило, щоб жилося мило!

• Дарю вам мідні, щоб не були бідні!

Ведуча: Після обдарування – найдраматичніший обряд – розплітання коси і покривання голови молодої (свекруха розплітає і покриває голову хустиною).

Звучить пісня “Прощання з подругами” і танець – хоровод молодої з іншими дівчатами. Котрій дістанеться віночок, тій черга заміж іти.

Горіла сосна, палала,

Під ней дівчина стояла,

Під ней дівчина стояла,

Русяві коси чесала.

До них так ніжно шептала:

• Ой коси, коси ви мої,

Довго служили ви мені.

Більш служити не будете,

Під білий вельон підете.

Під білий вельон, під хустку,

Більш не буду я за дружку.

Під білий вельон з кільцями,

Більш не буду я з хлопцями.

Під білий вельон, під вінок,

Більш не піду я у танок.

Горіла сосна, ще й тріска,

Тепер я ваша невістка.

Ведучий: А потім урочисто ділили коровай і гільце, бажали всього найкращого.

Благослови, Боже, і отець, і мати,

Своєму дитяті цей рід дарувати.

Молода роздавала гільце гостям, а її хрещена мати роздавала шишки. Коровай ділять, середину молодим. Кому дістанеться обручка чи гроші з молодих, той буде головою у сім’ї. Потім старший сват чи боярин подавав молодим хустку і виводив у двір; за ними виходили всі присутні. Починалися танці, всілякі жартівливі витівки…

Ведуча: На другий день весілля продовжувалося – комора, циганщина.

Наряджені (цигани) обходили родичів, випрошували, крали курей, гусей, борошно, ложки, миски на нове господарство. Зчинялась метушня на все село. Вигадкам і витівкам не було кінця.

“Чоп” – великий дерев’яний кілок забивали в подол тещі, що вже не буде більше нікого віддавати заміж, а зверху ставили рюмку з горілкою, і молодий повинен випити, не торкаючись руками. А на візок на солому, каміння садовили батьків. І з піснями, танцями, різними вигадками возили за село й вивертали в калюжу чи пилюку.

Пісні й музики не змовкали…