ВСТУП

Нинішня ситуація характеризується глобальною трансформа- цією усіх країн світу до нового якісного стану , нового типу цивілі-

зації третього тисячоліття . Розв`язання цих нагальних завдань здійснюється на різних рівнях та у різноманітних сферах сус- пільства .Світові проблеми обговорюються вивчаються й вирішу-

ютсья певною мірою в Організації Об`єднаних Націй та її підроз-ділах,регіональні питання -у межах сучасних інтеграційних об`єд-

нань ,економіка окремих країн - державними та іншими установа- ми ,науково-дослідними інституціями . За такого великого розма-

їття неабиякого значення набувають наукове узагальнення , син-

тез існуючих теорій і концепцій та їх адаптація до потреб і реалій

економіки України .

I

Об`єктивна необхідність вимагає поступового , але не-

ухильного включення економіки України до системи міжна-

родного поділу праці (МПП) , світових інтеграційних про-

цесів,треба враховувати усі вихідні , визначальні умови ,

що складаються у світовій економічній системі.

• по-перше ,вона дедалі більша стає глобальною цілісністю , в якій посилюєть-

ся взаємозалежність національних економік на основі поглиблення трансна

ціоналізації виробництва та обігу , всього господарського життя .

• по-друге , зростає інтенсивність регіональних інтеграційних процесів , що веде , з одного боку , до виникнення великих економічних просторів та вилу-

чення відповідного ефекту за рахунок зростання масштабів виробництва , а з

іншого - до сегментації світового ринку , до секторизації єдиного світового

господарства внаслідок створення відносно замкнутих торгово-економічних

блоків та інтеграційних угрупувань .

• по-третє , глобальна економіка як міжнародна господарська система характе- ризується циклічністю розвитку , яка впливає на динаміку , темпи та пропор-

ції економічного пступу окремих країн як її елементів та ланок .

• по-четверте , домінуючими факторами і світового , і національного економіч-

ного розвитку стають інтелектуально-інформаційні складові , які отримують

могутній поштовх внаслідок науково-технологічної революції .

• по-п`яте , поступово змінюється економічна основа сучасної цивілізації . Індустріальна модель розвитку визначається пріорітетом знань , людського капіталу , формування «економіки розуму» , «економіки думки» .

ІІ

Одним з найважливіших етапів в інтеграції України у світовий простір є входження України до ЄС .

Важливими етапамина шляху повернення України в Європу були підписання Угоди про Партнерство і Співробітництво

між Україною та ЄС і ратіфікація цієї Угоди Верховною Ра-

дою в листопаді 1995 року , підписання Тимчасової Угоди про торгівлю та питання , пов`язані з торгівлею - першої такої угоди з однією з Нових Незалежних Держав , а також

підписання Президентом України Л.Д.Кучмою та Головою Єв-ропейської Комісії паном Жаком Сантером Спільної заяви по

результатам переговорів , що стало першим прецедентом по відношенню до держави не члена ЄС , в червні 1995 року .

Особливого значення для поглиблення довіри до України та

закріплення позитивного ставлення Європейської спільноти

до нашої держави набуває вирішення питання про вступ Ук- раїни до Ради Європи , що вже відбулося .

Інтеграція у західноєвропейські структури та розвиток

співробітництва з ЄС є не самоціллю , а засобом досягнен- ня , в першу чергу , конкретних економічних цілей .Обсяг

торгівлі між Україню та ЄС у 7 разів перевищує обсяг тор-

гівлі України з США .Українські товаровиробники , у першу чергу з найбільш конкурентноздатних сфер української еко-

номіки : металургійної і текстильної промисловості , сільського господарства , певних сфер науковомістких та енергетичних технологій ,мають отримати більше можливості

для експорту своїх товарів у Західну Європу .Підготовка

нової угоди з ЄС по текстилю , угоди щодо науково-техніч- ного співробітництва , зменьшення митних , нетарифних та

інших обмежень у взаємній торгівлі сприяння скорішому на-

буттю чинності Угоди про Партнерство та Співробітництво та практичній реалізації Тимчасової Угоди про торгівлю між Україною та ЄС , - цим та багатьом іншим невідкладним

завданням буде присвячена головна увага Постійного предс- тавництва України при ЄС.

ІІІ

Україна не є самотньою у своїх намаганнях вирішувати нагальні завдання економічних відносин з ЄС . Консульта-

ції з цього приводу з представниками кількох країн-членів

ЄС свідчать , зокрема , про їх принципову готовність у межах політичних та економічних реалій сприяти зменшенню митних та інших зборів на продукцїю , що експортується з України до ЄС та розширення існуючих квот по групі так званих «чутливих товарів» : сталі , текстилю , ядерних товарів та сільгосппродукції.Ці країни підтримують раціо-

нальне і прагматичне ставлення України до її інтеграції у

західноєвропейські структури .

Під час останніх зустрічей і переговорів в Європейсь-

кий Комісії розглядалися хід підготовки до запланового на

1995 р. в м.Києві засідання Спільного комітету України та

Європейської Комісії , процес ратифікації Угоди про Парт-нерство та Співробітництво і набуття чинності Угодою про

торгівлю між Україноюта ЄС , проблеми узгодження підходів

сторін до чорнобильського питання ,підвищення ефективнос-

ті програм технічної допомоги по лінії Тасіс , які мають

розглядатись не як самодостатня категорія , а як засіб для досягнення конкретних , в першу чергу - економічних -

цілей .

Багато зусиль Україна доклала , щоб стати повноправним

членом РЄ -впливової міжнародної регіональної інституції.

Історична для нашої держави подія відбулася 9 листопада 1995 р., коли Комітет Міністрів Ради Європи юридично зат-

вердив рішення Парламентської Ассамблеї РЄ про вступ України до цієї авторитетної міжнародної організації.Ця

подія стала актом юридичного визнання авторитету України,

її права на входження в усі європейські структури , що створює на континенті нову політичну ситуацію ,дає Украї- ні шанс на поглиблення демократичних перетворень .

Використана література

1. Економіка зарубіжних країн ; Київ «Либідь» 1996

2. Политическа экономия - словарь;Москва политиздат 1979

3. «Україна - Європейський Союз : зовнішньоекономічна діяльність і перспективи співробітництва» ;Київ 1995