1998

1999

ВНП (в млн. дол. США).

11 207

11 765

ВВП (в млн. дол. США).

11 870

12 229

ВНП на душу населення (в дол. США)

1 850

1 900

1994

1995

1996

1997

1998

Весь ВВП

70 749

83 130

90 261

98 093

103 864

Сільське господарство

9 917

11 115

11 712

13 061

12 532

Гірничовидобувна промисловість

301

362

404

444

417

Промисловість

15 502

17 731

18 984

20 562

22 591

Будівництво

3 275

3 643

3 884

4 105

4 389

Ремесла

723

1 037

1 448

1 546

1 681

Торгівля

13 596

16 697

17 898

19 094

19 850

Урядові служби

4 420

5 146

6 143

1994

1995

1996

1997

1998

Всього

9 749

10 417

10 598

11 449

12 359

Харчі

2 611

2 750

2 839

3 078

3 313

Напої

910

924

927

981

1 138

Тютюнові вироби

259

264

252

200

...

Текстиль

644

704

693

742

798

Одяг та взуття

226

235

232

240

243

Меблі

154

169

157

159

165

Целюлозно-паперові вироби

260

264

261

286

324

Поліграфія

442

470

В 1980 році уряд націоналізував банківський сектор та наклав ряд обмежень на діяльність промислових підприємств.

Експорт у 1999 році становив 2, 5 млрд доларів: переважно експорт офшорних компаній, кави, цукру, креветок, текстилю, хімікатів. 59% експорту перепадає на США, 12% на Гватемалу. Імпорт становив 4, 15 млрд доларів, переважно сировина, товари народного споживання, промислові товари, паливо, харчі, нафтопродукти. 51% імпорту перепадає на США, 9% на Гватемалу.

Зовнішній борг Сальвадора у 1999 році становив 3, 3 млрд доларів.

Сумарна довжина залізниць мізерна – 602 км, довжина автомобільних шляхів – 10 029 км, з них з твердим покриттям менше 20%. Аеропортів з сучасним обладнанням – 4. Грошова одиниця – сальвадорський колон, 8, 8 колонів за 1 долар США (курс фіксований з 1993 року).

Населення Сальвадора у 2000 році становило 6,1 млн чоловік, середньорічний ріст – 1, 02%.

Урбанізація в 1998 році досягла 46%.

2. ФІНЛЯНДІЯ

Фінляндія – президентська республіка, що складається з 6 провінцій. Голова держави – президент, що обирається на термін 6 років. Законодавчий орган – однопалатний парламент. Столиця – місто Хельсінкі. Державні мови – фінська та шведська, збройні сили в 1997 році – 35 тисяч чоловік, а витрати на них становлять 1,7% від ВНП.

Економіка Фінляндії заснована на приватному підприємництві, але уряд контролює ряд галузей економіки і навіть монопольно володіє деякими з них. Після закінчення другої світової війни Фінляндія була певною мірою аграрно-індустріальною країною з розвиненим лісництвом, гірничовидобувною промисловістю. Протягом перших післявоєнних десятиліть економіка була переорієнтована зі сфери виробництва на сферу послуг. Фінляндія стала своєрідним торгівельним мостом між країнами Західної Європи та СССР. На початку 1990-х років країну охопила сильна економічна криза, спричинена розпадом Радянського Союзу та втратою основного замовника. З середини 90-х почався поступовий економічний підйом: Фінляндія почала працювати на ринки західних країн.

Більшу частину доходів фінський уряд отримує з податків на прибуток, власність, комерційних податків та акцизних зборів. Близько 2/5 всіх державних витрат спрямовується на освіту та соціальне забезпечення, включаючи будівництво житла та охорону здоров'я.

Держава повністю контролює залізниці, авіаперевозки, нафтоочисні заводи та виробництво електроенергії. З недавнього часу уряд почав знижувати частку держави в національній економіці.

Безробіття до 1991 року лишалося порівняно низьким, але з початком кризи почало різко зростати і в 1994 році досягло пікової точки в 20% економічно активного населення. З тих пір рівень безробітних знизився до 10% в 1999 році. Існують великі профспілкові об'єднання.

Основний природний ресурс Фінляндії – ліси. Ліси вкривають понад ¾ всієї території країни. Переважають ялина, сосна, береза. Уряд досить успішно веде програму з відновлення лісового покрову: кислотні дощі, що спустошили ліси Центральної Європи, не завдали Фінляндії значної шкоди. Родовища торфу зустрічаються на третині всіх земель країни, але його промислове видобування розвинене слабко: майже весь видобутий торф використовується як паливо. Родовища мінеральних копалин незначні. На півночі країни діють шахти з видобування залізної руди, нікелю та цинку. Ведеться видобуток хрому, міді, кобальна. В невеликих обсягах видобуток слюди, здебільшого на експорт.

Зниження частки сільського господарства у ВВП Фінляндії пояснюється неухильним скороченням числа робітників, зайнятих в ньому. Більшість ферм відносно невеликі, але країна, починаючи з 1960 року, самостійно забезпечує себе харчами. Якщо споживання м'яса приблизно відповідає споживаню, то виробництво молока та яєць явно перевищує внутрішнє споживання. Зернові культури, переважно пшеницю, країна вимушена імпортувати, але кормові культури експортує. Клімат Фінляндії заважає розвиткові рослинництва. Орні землі зосереджені в південних та західних районах країни. Тваринництво представлене м'ясо-молочним напрямом. Після кількох років перевиробництва молочних продуктів Фінляндія скоротила поголів'я великої рогатої худоби. До чередини 1970-х йшло скорочення поголів'я коней, але з тих пір число стабілізувалося і навіть почався певний підйом у розведенні чистокровних коней. Свинарство, птахівництво та оленярство лишаються одними з важливих напрямів розвитку сільського господарства, а роль вівчарства та бджільництва незначна. В приватних руках перебуває 4/5 всіх лісів Фінляндії, управління ними високоефективне, і лісоматеріали, особливо папір – важлива частина експорту країни. Починаючи з закінчення другої світової війни важливу роль набуло розведення хутрових звірей. Практично всі фінські хутра йлуть на експорт. Значення рибальства поступово зменшується. Забруднення річок, будівництво дамб та електростанцій скорочує улови лосося та форелі – країна дедалі більше будує заводів з розведення риби. В Балтійському морі ведеться траулерний лов риби, здебільшого оселедця.

Північне розташування Фінляндії накладає серйозні обмеження на розвиток промисловості. Індустріалізація країни почалася ще в 1860 роках, але до початку 20 століття в промисловому секторі було задіяно не більше 10% населення. Тільки в 1960-х роках частка промисловості зрівнялася з частками сільського господарства та лісництва. Лісопереробна промисловість – головний та найбільш прибутковий сектор економіки. В ході її розвитку відбулося зміщення акцентів від виробництва деревини та целюлози до виробництва паперу, картону, будматеріалів та меблів. З закінченням другої світової війни на економіку Фінляндії важким тягарем лягла виплата репарацій Радянському Союзу, проте цей фактор зіграв позитивну роль: це вимагало розвитку важкої промисловості, продукція якої невдовзі знайшла збут на ринках як Західної, так і Східної Європи. Металопрокат та машинобулування до кризи 1990-х років становили значну частину національної індустрії. Фінляндія посідає провідне місце в світі у виробництві криголамів, океанських лайнерів та інших спеціалізованих суден, виробництві устаткування для целюлозно-паперової промисловості. Фінська хімічна промисловість не тільки повністю задовільняє всі потреби у нафтопродуктах на внутрішньому ринку, але й працює на експорт. В містах Турку, Тампере, Васа, Форсса, Хювінкя діють текстильні фабрики. В Хельсінкі працює найбільший в Європі порцеляновий завод. Розвинена харчова (виробництво алкогольних напоїв та кондитерських виробів) промисловість, виробництво будматеріалів.

Через холодний клімат та довгу зиму Фінляндія посідає одне з найперших місць у світі за рівнем споживання електроенергії на душу населення. Промисловість споживає більше подовини всієї вироблюваної електроенергії (цей показник вищий, ніж в середньому в Європі). Місцеві енергоносії задовільняють не більше третири всіх потреб теплових електростанцій. Значну частку в енергетиці Фінляндії становлять ГЕС, але осіннє зниження рівня річок вимагає будівництва дамб та водосховищ. Втрата в 1944 році гідроресурсів у Карелії змусила країну звернути увагу на свою Північ: на річках поблизу міст Оулу та Кемі були збудовані нові ГЕС. Енергомережа Фінляндії пов'язана з енергомережами Швеції та Росії, звідки імпортується частина електроенергії.

У 1980-х роках фінансовий ринок Фінляндії був підданий значним та швидким реформам: була знижена роль держави, на початку 1980-х було дозволено іноземним банкам працювати в країні, а з 1991 року відкривати свої філії. Банк Фінляндії, створений в 1811 році і контрольовани парламентом, є Центральним банком країни і відповідає за фінансову стабільність. Банк керує обігом національної валюти – марки.

Експорт у 1998 році становив 43 млрд доларів США, основні його складові – машини та устаткування, хімікати, залізо, сталь, ліс, целюлозно-паперова промисловість. 56% експорту перепадає на країни Європи, 7% на США, 6% на Росію.

Імпорт у 1998 році становив 30, 7 млрд доларів США, основні компоненти – харчі, нафта і нафтопродукти, хімікати, транспортне обладнання, залізо і сталь, текстиль, зерно. 60% імпорту – з країн Європи, 8% з США, 7% з Росії.

Зовнішній борг у 1993 році становив 30 млрд доларів США.

Грошова одиниця – марка, що дорівнює приблизно 5, 5 доларів США.

У 2000 році у Фінляндії мешкало 5,2 млн чоловік, і середньорічний приріст населення становив 0, 17%. Урбанізація в 1998 році досягла 66%.

3. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

ВНП НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ

1. ВНП на душу населення. Основний показник, за яким Світовий Банк (Міжнародний банк Реконструкції та Розвитку) групує країни, поділяючи їх на розвинені та ті, що розвиваються. В 1987 році у Сальвадорі, де тривала партизанська війна та боротьба за владу, ВНП на душу населення становив 1070 доларів США. У Фінляндії показник – 22120 доларів США. У 1995 році ВНП на душу населення в Сальвадорі, де політична ситуація стабілізувалася, зріс до 1610 доларів. У Фінляндії він знизився до 20580 доларів США.

2. Середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення. Цей показник відображає темпи загального економічного зростання. У 1965-1989 роках для Сальвадора рівень зростання ВНП на душу населення був -0,4%. Проте в цей період Сальвадор пережив як економічне піднесення, так і майже повне розорення внаслідок громадянської війни. Середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення у Фінляндії в 1965-89 роках порівняно низький, 3,2%. У 1989-1995 роках рівень зростання ВНП на душу населення в Сальвадорі стає дещо вищим:2, 8%. Рівень зростання ВНП Фінляндії знизився до 1,8%.

ДИНАМІКА ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ

3. Середньорічний рівень зростання ВВП. У 1965-1980 році середньорічний рівень зростання ВВП Сальвадора становив 4,3%, а Фінляндії 4,1%. Проте вже в 1980-1990 роках у Сальвадорі цей показник піднімається до 16,4%, а в Фінляндії становить 5, 8%. У 1990-1995 роках для Сальвадора рівень зростання ВВП лишається високим, 11, 2% , тим часом як у Фінляндії становить 1, 8%. Це свідчить про поступовий вихід Сальвадора з економічної кризи і про стабільність економіки Фінляндії.

4.Середньорічний рівень зростання продукції сільського господарства. Зростання продукції сільського господарства вигідне Сальвадору, як країні, що не може поки що забезпечити себе харчами, але не Фінляндії з її перевиробництвом харчових продуктів. У 1965-1980 роках рівень зростання продукції сільського господарства в Сальвадорі становив 3,6% , у Фінляндії 0%. У 1980-1990 роках в Сальвадорі, де тривала громадянська війна, рівень зростання продукції сільського господарства становив –1,1%, а в Фінляндії –0, 2%. Подолавши політичну кризу, Сальвадор потроху стабілізував виробництво сільськогосподарських продуктів, і в 1990-1995 роках середньорічний рівень зростання продукції сільського господарства становив 1,2%.

5. Середньоічний рівень зростання продукції промисловості. Рівень зростання продукції промисловості у Сальвадорі у 1965-1980 роках був ще порівняно високий: 3,6% , тим часом як у Фінляндії зростання було відсутнє: 0%. Внаслідок політичної кризи в Сальвадорі у 1980-1990 роках рівень упав до -1,1%, у Фінляндії також знизився до -0,2. Пізніших даних по Фінляндії немає, у Сальвадорі рівень зростання продукції промисловості дещо збільшився і в 1990-1995 становив 1,2%.

6.Середньорічний рівень зростання продукції обробної промисловості. У 1965-1980 роках рівень зростання продукції обробної промисловості у Сальвадорі та Фінляндії був приблизно на одному рівні: 4,6 та 4,9%.

7. Середньорічний рівень зростання виробництва послуг. У 1965-1980 роках середньорічний рівень зростання виробництва послуг у Сальвадорі та Фінляндії був приблизно на одному рівні: 4,3% та 4,8%. Внаслідок кризи в Сальвадорі рівень упав до 0,7% в 1980-1990 роках, а в Фінляндії зріс і становив 5,3 %. У 1990-1995 роках рівень становить відповідно 2,3% для Сальвадора (суттєве покращення) та -2,7% для Фінляндії.

СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА

8. Частка продукції сільського господарства у ВВП. У ВВП Сальвадора у 1965 році частка продукції сільського господарства становила 29%, а в Фінляндії 16%. В 1980 році у Сальвадорі частка піднялася до 38%, а в Фінляндії зменшилася до 12%. В 1995 році частка продукції сільського господарства у ВВП Сальвадора впала до надзвичайно низького рівня 14%, а в Фінляндії становила 6%.

9. Частка продукції промисловості в ВВП. У 1965 році частка продукції промисловості у ВВП Сальвадора становила 22%, а у ВВП Фінляндії 37%. У 1980 році для Сальвадора цей показник не змінився, а у ВВП Фінляндії частка зросла до 49%. Не змінилася частка продукції промисловості у ВВП Сальвадора і в 1995 році, тим часом як у Фінляндії знову знизилася до рівня 37% за рахунок зростання частки сфери послуг.

10. Частка продукції обробної промисловості в ВВП. У 1965 році частка продукції обробної промисловості у ВВП Сальвадора становила 18%, а у ВВП Фінляндії – 23%. У 1980 році частка знижується до 16%, а для Фінляндії значення показника 35%. У 1995 році даних про Сальвадор немає, у Фінляндії частка продукції обробної промисловості у ВВП зменшується до 28%.

11. Частка виробництва послуг у ВВП. У 1965 роц частка виробництва послуг у ВВП Сальвадора становила 49%, у ВВП Фінляндії 47%. У 1980 році для Сальвадора цей показник зменшився до 40%, а для Фінляндії до 35%. У 1995 році частка виробництва послуг у ВВП Сальвадора збільшилася до 65%, а у ВВП Фінляндії впала до 28%.

РІВЕНЬ ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

12. Значення індексу людського розвитку. Значення індексу людського розвитку Сальвадора у 1993 році було доволі низьким - 0,576. Індекс людського розвитку Фінляндії високий - 0,935.

13. Тривалість життя. Тривалість життя у 1985 році в Сальвадорі становила 63 роки, у 1995 зросла до 64 років. У Фінляндії відповідно 75 та 77 років.

14. Коефіцієнт смертності немовлят. Коефіцієнт смертності немовлят у 1980 році у Сальвадорі становив 81, у 1995 році зменшений до 36. У Фінляндії цей коефіцієнт у 1980 році мав значення 8, у 1995 році зменшений до 5.

15. Неписьменність серед дорослих. У 1985 році неписьменних серед дорослих мешканців Сальвадора було 28%. У Фінляндії у 1985 році неписьменність дорослих перебував на середньому рівні нижче 5% ; у 1995 році дещо зросла – до 5%.

16. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (початкова освіта). Питома вага учнів у віковій групі, що відповідає початковій освіті, в 1980 році становила у Сальвадорі 75 для жінок та чоловіків. У Фінляндії відповідно 96 та 97. У 1993 році у Сальвадорі питома вага зросла до 80 і 79 відповідно, а в Фінляндії зрівнялася на відмітці 100.

17. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (середня освіта). У 1980 році питома вага учнів у віковій групі, що відповідає середній освіті, в Сальвадорі становила 23 для жінок та 26 для; у Фінляндії відповідно 105 і 94. У 1993 році для Сальвадора відповідно 30 і 27, а у Фінляндії 130 та 110.

18. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (вища освіта). У 1980 році питома вага учнів у віковій групі, що відповідає вищій освіті, у Сальвадорі становила 4, а у Фінляндії 32. У 1993 році показники зросли: у Сальвадорі до 15, а в Фінляндії до 63.

СПОЖИВАННЯ ЕНЕРГІЇ

19. Енергоспоживання на душу населення. Фінляндія, як уже було зазначено, є однією з країн з найвищим енергоспоживанням на душу населення, що пояснюється її суворим кліматом та енергомістким виробництвом. У 1980 році енергоспоживання становило тут 5230, а в 1994 зросло до 5997. Сальвадор, навпаки, є країною з дуже низьким рівнем енергоспоживання: у 1980 році воно становило 280, а в 1994 зросло до 370.

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

20. Промислові викиди вуглекислого газу на душу населення. Сальвадору, як і більшості інших слаборозвинених країн, характерна невисока кількість промислових викидів вуглекислого газу на душу населення, так як країна не досягла достатнього рівня промислового розвитку: 0,5 тон у 1980 році і 0,7 тон у 1992 році. У Фінляндії кількість викидів більш ніж у 10 разів більша, проте держава працює над захистом довкілля та поліпшенням екології: 11,8 тон на душу населення у 1980 році зменшилися до 8,3 тон у 1992 році.

При порівнянні соціально-економічного розвитку двох країн – Сальвадора і Фінляндії – стають очевидні ті ознаки, що відрізняють розвинені країни від країн,що розвиваються. Сальвадор – відстала країна,якій важко впоратися з економічною відсталістю,кризою, реформувати економіку. Фінляндія – одна з найрозвинутіших країн світу,що реформує свою економіку для ще більшої інтеграції в систему світового господарства.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

• Международные экономические отношения / под редакцией В. Рыбалкина. – Москва, 1997.

• Основи економічної теорії. За редакцією Мочерного С. В. – Тернопіль, 1993.

• Е. Ф. Авдокушин. Международные экономические отношения. Учебное пособие. – Москва, 1999.

• П. Х. Линдерт. Экономика мирохозяйственных связей. – Москва, 1992.

• Країни світу. Довідник. – Київ, 1998.

• В. В. Буглай, Н. Н. Ливенцов. Международные экономические отношения развивающихся стран. – Москва, 1990.