Міністерство освіти і науки України

Ужгородський національний університет

Реферат на тему:

„Аборт. Постабортивний синдром”

Студента 4 курсу ІТФ (ЕС)

Станковича Р.І.

Ужгород 2003

1. Аборт. Основне поняття.

Аборт – переривання вагітності внаслідок народження плоду до истечения 28 тижнів, коли плід людини ще не життєздатний. По офіційній номенклатурі захворювань до абортів відносять переривання вагітності в перші 15 тижнів (до закінчення розвитку дитячого місця). Переривання вагітності в період від 16 до 28 тижнів вважається несвоєчасними родами, родами незрілим плодом, якщо полід виживає до виписування матері із лікувального закладу, у іншому випадку – також аборт. Аборт може виникати самовільно, або здійснюватися штучно.

Самовільний аборт – переривання вагітності без якого-небудь втручання самої жінки або інших осіб, зустрічається у межах від 5-15% вагітностей. Причинами абортів можуть бути захворювання матері і плоду. Однак точне розмежування цих причин практично не завжди можливо. Із захворювань матері аборт частіше викликають: інфекційні захворювання гострі (тиф, малярія, краснуха, крупозна пневмонія, грип...) і хронічні (сіфіліс, туберкульоз, токсоплазмоз...); гіпертонічна хвороба, захворювання нирок, важкі пороки серця, ендокринні розлади, психічні травми та інше; хронічні отруєння (ртуть, бензин, нікотин, алкоголь); несумісність крові матері і плоду, головним чином по резус-фактору; захворювання статевих органів жінки (пухлини і запальні процеси), понижений вміст вітамінів (А, Е) у їжі вагітної. Аборт може бути також зв’язаний із хромосомними порушеннями.

Профілактика: лікавання основних захворювань, які можуть викликати аборт.

Починається аборт тягнучими болями внизу животи і в попереку. При появі кров’яних виділень – необхідна госпіталізація. На цій стадії відповідне лікування (повний фізичний, психічний і статевий спокій, гормональні припарати, вітаміни) може сприяти збереженню вагітності. При появі значних кровотеч вагітність зберегти практично не вдається; можуть виникати становища, які загрожують життю (сильні крововиливи, інфекції...) і потребують негайного хірургічного втручання.

Штучний аборт – переривання вагітності, викликане безпосередньою дією на плід або на організм вагітної.

Операція аборту полягає у видаленні плодового яйця і выскабливании стінок матки спеціальним інструментом (акушерською ложечкою або к’юреткою), або відсосуванням (вакуум-аспірація) апаратими.

Вживання деяких лікарських засобів з метою викликати аборт не тільки безглуздо, але і шкідливо (отруєння організму жінки).

2. Види абортів.

Існують різні види виконання операції по перериванню вагітності, при цьому кожна оперція призначена для виконання лише на визначеній стадії вагітності і відрізняється своїми особливостями і ускладненнями.

Міні-аборт – цей метод застосовується при вагітності терміном до 4 тижнів. У ході такої операції в шийку матки послідовно вводяться металічні розширювачі, при цьому кожен наступний інструмент більший за попереднього по діаметру. Післе цих маніпуляцій у матку вводитися трубка від вакуумного аспіратора. Від’ємний тиск, який при цьому утворюється сприяє відсмоктуванню внутрішньогого шару матки (ендометрія) і організму дитини. Якщо аборт виконується при терміні вагітності більше 4 тижнів, організм дитини при цьому розривається на частини.

У 60-х роках нашого сторіччя стали робити аборт шляхом відсмоктування умісту вагітної матки за допомогою металевих циліндричних наконечників з бічними отворами і електроваку-умним насосом. Цей спосіб виявився значно краще, тому що дозволив скоротити тривалість операції і зменшив можливість ускладнень: перфорації матки, кровотеч, занесення інфекції. Чим більше термін вагітності, тим імовірніше ускладнення після операції.

Зі збільшенням терміну вагітності в жіночому організмі починається гормональна перебудова, яку аборт порушує, відбувається збій, для відновлення потрібен час. Тому чим менше розмір порожнини матки і плодового яйця, тим, природно, менше ушкоджуються судини, а виходить, менш драматично протікає аборт.

Найкраще проводити його при 4-5-тижневій вагітності. При міні-аборті від металевих розширників відмовляються, тобто не піддають ризику травми м’язовий апарат шийки матки, тоді рідше виникають ускладнення, що надалі нерідко стають причиною невиношуваня, якщо жінка захоче родити. При аборті на ранній стадії вагітності не потрібно загальний наркоз, що сам по собі є досить вагомим втручанням в організм жінки. Міні-аборт жінкам проводять під місцевою анестезією.

Після міні-аборту жінці необхідно хвилин 30-40 полежати, а через 2-3 години вона може повернутися до повсякденного життя.

Ускладнень після міні-абортів у 5-6 разів менше, ніж після абортів, проведених традиційним способом. Але, на жаль, і при міні-абортах ускладнення все-таки трапляються.

Тому три-чотири дні після аборту варто уникати переохолоджень, виключати фізичні перевантаження. Протягом трьох тижнів забороняється статеве життя. Для того щоб скорочення матки проходило нормально, важливо стежити за своєчасним випорожненням кишечнику і сечового міхура.

Через два тижні після операції обов’язково потрібно показатися гінекологу, тому що в одного відсотка після міні-аборту все-таки можливе продовження розвитку вагітності – частіше в матці, рідше – поза нею. Причина в тому, що аборт проводився при малому терміні і перервати вагітність все-таки, чи не вдалося, чи не розпізнали позаматкову вагітність.

Протипоказаннями до проведення міні-аборту можуть бути гінекологічні чи загально-запальні й інфекційні захворювання.

Класичний аборт.

На жаль для багатьох жінок цей метод є головним засобом запобігання від вагітності. За рік у світі 60’000’000 представниць прекрасної статі проходить через абортарій. З трьох вагітностей лише одна закінчується родами, а два – аборти.

Процес підготовки більш складний:

У стаціонарі лікар-гінеколог оглядає жінку на гінекологічному кріслі, уточнює термін останньої менструації, встановлює передбачуваний термін вагітності. Заводиться спеціальна медична картка. Від жінки виходить письмове підтвердження про згоду на операцію і про те, що вона попереджена про можливі ускладнення.

Потім жінку консультує лікар-анестезіолог, цікавиться алергіями, відношенням до наркозу. Дістає письмову згоду на проведення анестезії.

Жінка проходить у малу операційну, вдягає бахіли, лягає на крісло. Поруч знаходиться лікар, що робить аборт і анестезистка. Лікар у присутності сестри востаннє пропонує жінці відмовитися від проведення штучного переривання вагітності. Якщо ж жінка, незважаючи на домовленості, усе-таки хоче зробити аборт, анестезистка вводить Кетамін чи Каліпсол. Через 20-30 секунд жінка непритомніє.

Суть аборту полягає у видаленні з матки заплідненої яйцеклітини. Спочатку піхву знезаражують спиртом і йодом. Потім спеціальними „кульовими” щипцями за верхню губу назовні з піхви витягають шийку матки.

Щоб потрапити всередину матки, розтягують канал шийки матки спеціальними розширювачами. Вводять спочатку самий тонкий розширювач, потім замінюють його на більш товсті.

Після проникнення в матку лікар бере в руки к’юретку, внутрішня сторона якої гостріше за лезо бритви. Саме цією гострою стороною лікар зрізує, внутрішній шар матки (єндометрій) разом із заплідненою яйцеклітиною (плодовим яйцем). А якщо великі шматки внутрішнього шару не хочуть відрізатися, то за допомогою абортних щипців (абортцанг) їх просто відкушують. Про те, що аборт закінчений, свідчить специфічних хрускіт, що створюється при терті кюретки о внутрішню поверхню матки (камбіальний шар ендометрія). На останньому етапі вводяться лікарські засоби, що скорочують матку.

Після вискоблювання проводять очищення порожнини матки за допомогою вакуум-екстрактора. В ідеалі після проведення аборту потрібно зробити гістероскопію чи контрольний ультразвук, щоб переконатися, що аборт пройшов добре. Також необхідний масаж матки, особливо при першому аборті і призначення диадинамічних струмів. Додаткові дослідження і фізіотерапевтичні процедури дозволяють попередити ускладнення аборту.

Наркотичні засоби, призначені для анестезіологічного забезпечення аборту мають коротку дію (5-10 хвилин). Коли операція закінчується, жінку приводять до свідомості. Потім на каталці з малої операційної переводять у палату. На живіт з метою профілактики кровотечі кладуть міхур з льодом. 2-3 години жінка знаходиться під спостереженням. Потім після обстеження, виписується додому.

Інші види абортів.

На періоді вагітності 18-27 тижнів часто застосовується метод інтраамніального введення рідин. Після розширення шийкового каналу в матку вводиться довга товста голка, що проколює плодовий міхур і відсмоктує деяку кількість плодових вод. Після цього по цій голці в матку вводиться рівний обсяг концентрованого розчину повареної солі і глюкози. Згідно з науковими даними, на цих термінах у дитини вже з’являється чутливість, і смерть подібним чином є для нього найбільш болісною. Тільце дитини чорніє і зморщується від зневоднювання й опіку концентрованим розчином солі. Через кілька годин після загибелі дитини починається родова діяльність, і організм жінки рятується від мертвого плоду.

При терміні вагітності до 27 тижнів може застосовуватися метод внутрішньовенного введення простогландинів, що викликають родову діяльність. На такому терміні плід нерідко з’являється на світло живим і життєздатним, але лікарі не застосовують ніяких терапевтичних заходів щодо відношення до нього, залишаючи плід помирати. Застосування простагландинів у потрібних дозах часто викликає різкі порушення в організмі жінки.

Операція малого кесаревого розтину звичайно застосовується на терміні від 18-27 тижнів, однак при необхідності може бути використана при терміні від 13 тижнів до самих останніх днів вагітності. При цій операції розкривається передня черевна стінка і передня стінка матки, після чого з матки видаляється плід і всі навколишні його тканини, а стінка матки вискоблюється. При проведенні цієї операції на пізніх термінах плід звичайно вже буває життєздатним. У цьому випадку його кладуть на вікна між рамами чи в холодильник для того, щоб він загинув від переохолодження. Важко повірити, що описана сцена – це фрагмент не фільму жахів, а реальних буднів багатьох гінекологічних клінік і відділень міських лікарень.

Малопоширені і малоефективні методи штучного переривання вагітності. До них відноситься голковколювання, при якому стимулюються рефлексогенні зони, що можуть викликати початок родової діяльності, і метод використання магнітофорних ковпачків, що надіваються на шийку матки і, створюючи сильні магнітні поля, викликають родову діяльність. Оба ці методи застосовуються на ранніх термінах вагітності (голковколювання – до 10 тижнів, магнітофорні ковпачки – до 3 тижнів) і не дають ніякої гарантії результату. У будь-якому випадку після спровокованого цими методиками викидня необхідно хірургічне вискоблювання стінок матки.

Кримінальний аборт.

З погляду сучасного законодавства кримінальним (незаконним) вважається штучне переривання вагітності зроблене особою, яка не має медичного сертифіката за фахом „лікар акушер-гінеколог”. Тобто якщо в умовах стаціонару, медичного центру чи сільської лікарні вагітність перерве дипломований лікар-фахівець, що не є гінекологом, то це буде кваліфіковано, як злочин.

У приватному переписуванні деяких акушерів-гінекологів нерідко зустрічаються питання про те, як самостійно перервати вагітність на ранніх термінах. Тому багато лікарів розповідають про доступні в побуті способах переривання вагітності і непоправній шкоді здоров’ю, які вони наносять.

Перший популярний спосіб полягає в загальному впливі на організм. Щоб викликати відторгнення плоду жінка приймає гарячу ванну чи душ, обклеює себе гірчичниками. У ряді випадків маніпуляції викликають скорочення матки і викидень. До цього ж способу можна віднести миття на терміні від 10 до 12 тижнів, тривалу труську їзду, навмисне падіння на живіт (на приклад із шафи), здавлювання матки руками. Небезпека полягає в розвитку маткових кровотеч, що досить важко зупинити. У залежності від методики самостійного аборту летальність (жіноча смертність) коливається від 25 до 40%.

Другий метод - введення в порожнину матки твердих предметів: кулькових ручок, олівців, в’язальних спиць, довгих пер, дерев’яних паличок, бужів (металеві штирі для розширення природних отворів), катетерів. Поряд із введенням твердих предметів особливо кмітливі особи впорскують із шприців і інших підручних засобів у порожнину матки різні рідини. Використовуються всілякі речовини: спиртова настойка йоду, розчин марганцівки, столовий оцет, мильна вода. Результат - зараження крові, хімічні опіки, гнійне запалення внутрішніх статевих органів. У кращому випадку, видаливши матку, жінці вдається врятувати життя, правда вона вже не зможе мати дитини. У 30-60% випадків жінки просто вмирають. Деякі приймають гормональні ліки чи отрути. Відкіля простій людині знати в якій концентрації ліки викликають викидень, часом досвідчений гінеколог затрудняється з відповіддю. Так і народжуються діти з численними уродженими каліцтвами, приречені мучитися все життя.

3. Наслідки.

Ускладнення з боку матки – це в першу чергу розривши шийки матки, кровотеча, перфорація і розривши стінки матки. Найбільш розповсюджені методики проведення переривання вагітності припускають маніпуляції всередині матки „наосліп”, внаслідок чого ризик ушкодження шийки чи стінки матки дуже високий. У залежності від розмірів і локалізації такого ушкодження роблять його вшивання, чи повне видалення матки (гістеректомію). Крім того, при багаторазових вискоблюваннях стінка матки може стончуватися настільки, що виношування вагітності стає неможливим. У цьому випадку жінці рекомендується стерилізація. Запальні процеси в матці нерідко виникають у результаті інфікування травмованої шийки чи стінки матки під час проведення штучного переривання вагітності. Слід зазначити, що такий запальний процес відрізняється стійким тривалим плином і лікування його вкрай утруднене. Результатом цього може стати звичне невинесення вагітності і безплідність.

Запальні процеси в малому тазі – параметрит (запалення околоматкової клітковини), аднексит (запалення придатків матки), пельвиоперитоніт і перитоніт (запалення тазової очеревини і всієї очеревини), - усі ці захворювання можуть розвиватися в результаті інфікування в ході операції по штучному перериванню вагітності. Результатом цих захворювань може стати безплідність жінки, а в окремих випадках навіть її загибель.

Ускладнення після абортів можуть розвитися в жінки через деякий час (через декілька місяців і навіть кілька років). У 18% жінок через два місяці після зробленого аборту розів’ється хронічне запалення придатків матки, у 11% - ерозія шийки матки, у 7% - ендоцервицит, у 4% - різні порушення менструального циклу. Після двох років після зробленого аборту ці показники збільшуються в кілька разів.

Одним з найбільш грізних ускладнень абортів у нерожаючих жінок, є різке збільшення ризику розвитку раку грудей. Як відомо, цей вид раку займає перше місце серед причин смертності від онкологічних захворювань в усьому світі. Дослідження показують, що в нерожавших жінок що зробили аборт, ймовірність розвитку раку грудей збільшуються на 300%, а якщо така жінка мала кілька абортів, і перша дитина в неї народився не раніш 35 років, то ризик зростає в 8 разів. Зрозуміти, чому так відбувається, досить просто. Перша вагітність починає особливо переформовувати і перебудовувати клітини молочних залоз, підготовляючи їх до досі невикористаної функції – виробленню грудного молока і годуванню дитини. Формування клітин йде практично протягом усієї вагітності, і закінчується вже до самих родів. Якщо ж жінка робить аборт і перериває вагітність у такий спосіб (то ж саме відноситься, на жаль, і до мимовільного переривання вагітності), то клітини грудних залоз залишаються несформованими, їхній розвиток не завершується. Такі клітки мають значно велику здатність до ракового переродження, ніж сформовані остаточно, так само як і ті що не почали своє формування. Ризик зростає тим більше, чим більше часу пройде до моменту наступної вагітності і пологів, що дозволять завершити перебудування клітин молочних залоз.

Особливе місце серед всіх ускладнень абортів займає постабортний синдром. Цей синдром містить у собі різні симптоми, як фізіологічні, так і психологічні. Багато хто з цих симптомів жінка ніяк не зв’язує з минулим абортом. Найбільш розповсюдженими ознаками постабортного синдрому є: безплідність і проблеми з зачаттям, передчасні пологи, викидні, позаматкова вагітність, сексуальні розлади, депресії, почуття провини, суіцидальні похилості, зловживання алкоголем і наркотиками, розпач, що домінує бажання ще однієї вагітності, анорексія (відсутність апетиту і бажання їсти), нічні кошмари про дітей і т.д. На жаль, немає статистики по частоті виникнення постабортного синдрому, але можна з упевненістю сказати, що набереться дуже небагато жінок, що змогли уникнути його проявів у тім чи іншому виді.

Висновок.

Спокон віків штучне переривання вагітності було поза законом. Усі релігійні конфесії забороняли віруючим брати участь у цій процедурі. 20 століття легалізувало аборти і звели їх у когорту методик планування родини. Поява в другій половині 20 століття, альтернативних засобів, регуляції народжуваності, зміна культурних традицій світового співтовариства загострило питання про моральну оцінку процедури штучного переривання вагітності.

Доктор Натансон якось сказав, що якби лоно матері було прозорим, і мати могла б бачити своєї дитини, що розвивається, ні про які аборти не могло б бути і мови. Експеримент, проведений у його клініці, показав, що 9 з 10 жінок, що вирішили зробити аборт, відмовляються від цього наміру, побачивши своєї дитини на моніторі УЗИ. Вони почали розуміти, ЩО вони зібралися зробити. Але дуже рідко знаходиться хтось, хто допоможе жінці розібратися в суті що відбувається. Мова не повертається обвинувачувати в цьому лікарів-гінекологів, що спеціалізуються на абортах, хоча це їх самий прямий обов’язок, адже на бесіду з кожною відвідувачкою клініки їм приділяється щось близько 5 хвилин.

Давайте згадаємо про те, що вагітність – це не грип, і вона не з’являється ні з того, ні з цього. Статеве життя припускає не тільки море задоволення і насолоди, але також ще і відповідальність за можливі наслідки. Кожна людина, що любить смачно поїсти, ризикує набрати зайву вагу. Кожна людина, що живе регулярним статесим життям, щодня має шанс стати матір’ю чи батьком. Тому якщо люди рахували себе досить дорослими, щоб почати статеве життя, вони вже цілком виросли і дозріли, для того щоб нести відповідальність, думати про наслідки...