Реферат

на тему:

“Поняття про рефлекторну

функцію нервової системи”

Вперше нервова система з'являється у кишковопорож­нинних тварин (гідри, медузи) і має просту будову. Зірчасті нейрони з численними відростками утворюють сітку, більш або менш рівномірно розташовану по всьому тілу. У червів і членистоногих нервові клітини зібрані в скупчення — вузли, які більш розвинені в передніх члениках тіла і відіграють роль головного мозку.

У всіх хребетних тварин і у людини нервова система трубчастого типу. В ході еволюції хребетних тварин будо­ва і функції нервової системи значно ускладнюються і досягають високого розвитку.

Значення нервової системи дуже велике і полягає в тому, що вона поєднує, узгоджує і регулює діяльність органів і систем, обумовлює оптимум функціонування. Нервова система забезпечує зв'язок: організму з навко­лишнім середовищем, а також діяльність людини не тіль­ки як біологічної, але й соціальної істоти. Неоціненне значення в формуванні соціальної суті людини відіграв розвиток мови, пам'яті, мислення та інших видів психічної діяльності.

Структурною одиницею нервової системи є нервова клітина з п відростками - нейрон. Уся нервова система являє собою сукупність нейронів, які контактують один з одним за допомогою спеціальних апаратів – синапсів. За структурою і функціями розрізняють три типи нейронів: рецепторні, або чутливі (по них збудження передається із периферії до нервової системи); вставні, або проміжні, які передають імпульси всередині нервової системи, і ефекторні, або рухові, нейрони, по яких імпульс направляється до робо­чих органів — ефекторів (м'язів, залоз тощо).

У нервовій системі виділяють центральну частину — головний і спинний мозок і периферичну, яка представлена 12-ма парами черепномозкових і 31 парою спинномозкових нервів (пе­риферична нервова система). На розрізах мозку видно, що він складається із сірої і білої речовин. Сіра речови­на утворюється скупченням нервових клітин (з початковими відділами їхніх відростків), а біла речовина - це скупчення нервових волокон.

У головному мозку, у різних його відділах, сіра і біла речовина розташована по-різному. В півкулях мозку і мозочку сіра речовина розташована на периферії, утворю­ючи зовні суцільний шар, який називають корою. Під корою міститься біла речовина, а в ній окремі скупчення сірої речовини - ядра. В інших відділах головного мозку біла речовина розташовується зовні, а сіра речовина у вигляді ядер - всередині. В спинному мозку біла речо­вина лежить по периферії, а сіра - в центрі і також утворює ядра. Ядра сірої речовини виконують роль цент­рів головного і спинного мозку, які регулюють діяльність органів (центр слиновиділення, центр ковтання, центр дихання тощо).

Пучки нервових волокон (нерви) білої речовини зв'язують одні відділи головного і спинного мозку з іншими і виконують провідникову функцію - по них пе­редаються нервові імпульси. Головний і спинний мозок мають густу сітку кровоносних судин. Речовина мозку потребує постійного надходження кисню і поживних речо­вин. Порушення мозкового кровообігу може бути причи­ною різних патологічних станів (паралічів, втрати чутли­вості, розладу мови тощо).

Нерви, які відходять від головного і спинного мозку, дають гілки до всіх органів нашого тіла, або, як кажуть, іннервують всі органи. В органах є кінцеві нервові апара­ти — рецептори (чутливі, або аферентні, нервові закінчен­ня) і ефектори (рухові, або еферентні, нервові закінчення, які викликають збудження робочого органа).

За допомогою нервів і їхніх розгалужень здійснюється зв'язок центральної нервової системи з органами, і усі системи органів поєднуються в єдине ціле (цілісність організму).

Нерви залежно від складу їхніх волокон поділяються на чутливі, рухові і змішані. Чутливі нерви містять до­центрові волокна, рухові - відцентрові волокна, а зміша­ні - обидва види нервових волокон. Багато нервів і їхніх розгалужень на периферії, крім нервових волокон, мають нервові вузли (ганглії). Вони складаються із нейронів, відростки яких входять до складу нервів, і їхніх розгалу­жень (нервові сплетення).

Уся нервова система (центральна і периферична) поді­ляється функціонально на соматичну і автономну, або вегетативну. Соматична охоплює ті відділи центральної і периферичної нервової системи, які іннервують скелетні м'язи і органи чуття. До автономної нервової системи відносять відділи головного мозку і нерви з їхніми розга­луженнями, які іннервують переважно внутрішні органи: серце, судини, залози внутрішньої секреції та ін. Автоном­на нервова система, в свою чергу, поділяється на симпа­тичну і парасимпатичну.