Реферат на тему:

“Перелік незнімних зубних конструкцій зубних протезів,

їх характеристика і призначення.

За способом укріплення в порожнині рота зубні протези поділяються на незнімні і змінні. Незнімними протезами називаються такі зубні протези, які укріпляються в ротовій порожнині і не можуть бути видалені самим хворим без допомоги лікаря.

До незнімних протезів належать: 1) вкладки; 2) одиночні повні коронки різних конструкцій; 3) півкоронки; 4) штифтові зуби; 5) мостовидні; 6) консольні протези.

До незнімних відносяться також шини і шини-протези, що застосовуються для фіксації рухомих зубів при парадантозі. Для відновлення твердих тканин зубів застосовуються: вкладки, коронки, штифтові зуби.

Вкладки. Вкладками називаються невеликі протези, які заповнюють дефект твердих тканин, відновлюючи анатомічну форму зуба і його жувальну здатність.

Вкладки можуть застосовуватись у всіх випадках зруйнування емалі і дентину карієсом, травмою, депульпованих зубів і зубів яз збереженою пульпою. Вкладки застосовуються також для укріплення протезів, при патологічному стиранні зубів, різних порушеннях структури емалі (гіпоплазія, клиновидний дефект).

Вкладки відносно протипоказані при невеликих каріозних порожнинах у зубах з неповноцінною (крихкою або дискальцинованою) емаллю.

А також в зубах сильно зруйнованих і з малодоступними порожнинами.

Вкладки виготовлюють із металу, пластмаси і фарфору.

Штучні коронки – один із видів більш простих незнімних протезів. Вони застосовуються в тих випадках, коли коронки зубів настільки зруйновані, що не можуть бути відновлені пломбами і вкладками, а також для укріплення різних конструкцій незнімних протезів. Коронками покривають зуби, які становлять опору для кламерів знімних протезів.

За функцією коронки поділяються на відновні і фіксуючі: за конструкцією – на звичайні повні, екваторні, коронки із штифтом і коронки на куксу; за методом виготовлення - шовні і безшовні, литі штамповані; за матеріалом – металеві, фарфорові, пластмасові, комбіновані.

За матеріалом, з якого вони виготовляються коронки поділяються так: металеві (сталеві, золоті та з інших сплавів благородних металів), неметалеві (пластмасові, фарфорові) і облицьовані (які складаються з металу і облицювального матеріалу). Окрему групу становлять коронки з штифтом і коронки на куксу зуба. Металева коронка є протезом, що повністю відтворює форму природного зуба. Вона на відміну від півкоронки закриває всі стінки зуба. Точність прилягання стінок коронки до стінок зуба здійснюється особливою технологією, яка застосовується при виготовленні штампованих, паяних або литих коронок.

Неметалеві коронки так само покривають стінки зуба з усіх сторін. Відмінність неметалевих коронок від металевих, полягає в тому, що вони можуть бути виготовленні під колір природного зуба і таким чином давати високий естетичний ефект. В цьому полягає їхня перевага. До недоліків неметалевих коронок належить відносно невелика міцність їх і необхідність шліфування значного шару твердих тканин зуба, оскільки товщина неметалевих коронок в 2-4 рази більша за товщину металевих.

Коронки із штифтом – це поєднання повної металевої коронки з штифтовим зубом. Штифти припадають до ротової або оклюзійної стінки коронки для посилення фіксації. Коронки з штифтом можуть бути облицьовані пластмасою.

Штучну коронки показані: 1) коли коронка зуба зруйнована карієсом або іншими патологічним процесом і зуби не можуть бути вилікувані пломбуванням; 2) коли необхідно відновити нормальне артикуляційне взаємовідновлення, і підвищення прикусу; 3) для фіксації незнімних протезів і 4) для маскування кламера на передніх зубах.

Суворо додержуючись показань до протезування коронками, слід пам’ятати і про протипоказання.

До них належать:

1. невиліковне хронічне верхівкове і крайове запалення тканин періодонту:

2. висування зуба із лунки більше ніж на 2/3 його довжини з рухомістю ІІ-ІІІ ступеня;

3. покриття інтактних зубів, якщо це не диктується необхідністю раціонального протезування зубної дуги або шелепи, а саме конструктивними особливостями зубних і щелепних протезів;

4. протезування коронками з різних металів.

Металеві коронки.

Вимоги, яким повинні відповідати штучні металеві коронки. 1. Коронка має точно відповідати розмірам зуба в ділянці шийки.

2. Коронка не повинна своїми краями глибоко заходити в навколозубні тканини.

3. Коронка повинна мати правильну анатомічну форму, вона має відповідати формі однойменних природних зубів другої сторони, якщо вони існують в порожнині рота.

4. Коронка повинна повністю відновити функцію зуба і не порушувати оклюзійних взаємовідношень щелеп, а саме, не підвищувати прикусу.

Пластмасові коронки.

Пластмасові коронки порівняно з металевими мають естетичну перевагу. При правильно підібраному кольору пластмаси коронки важко відрізнити від природних зубів. Незважаючи не естетичну перевагу, пластмасові коронки застосовуються не дуже широко тому, що вони недостатньо міцні, не можуть бути використані для опори мостовидних протезів і кламерів і, крім того, вимагають значного зшліфовування твердих тканин зуба.

Пластмасові коронки показано застосовувати в ділянці верхніх фронтальних зубів, верхніх і нижніх премолярів, а особливо в тих випадках, коли, ці зуби депульповані або коронки їх частково зруйновані.

Фарфорові коронки.

Фарфорові коронки завдяки своїй щільній структурі, хімічній стійкості, незначній термопровідності та електроінертності, сприймаються слизовою оболонкою ротової порожнини найкраще з усі матеріалів, що застосовуються в ортопедичній стоматології. Вони добре ізолюють зуб від термічних впливів, їх можна застосовувати при наявності в роті різних металів, не побоюючись викликати гальванозів. На них не впливає ні температура, ні вологість ротової порожнини.

Облицювальні коронки.

Облицювальні коронки складаються частково з металу, частково з облицювального матеріалу, найчастіше з пластмаси. Ці коронки також називаються комбінованими. Вони об’єднують позитивні якості металевих і пластмасових коронок. Металева коронка покриває медіальну дистальну і ротову поверхні зуба, а облицювальний матеріал – вестибулярну.

Штифтові зуби.

Штифтовий зуб – вид незнімних протезів, який повністю замінює коронку природного зуба і укріплюється в його корені за допомогою штифта.

Види штифтових зубів. Штифтові зуби, як і штучні коронки, поділяються залежно від їх функцій, конфігурації, методу виготовлення і матеріалу, з якого вони зроблені.

Штифтові зуби, які тільки замінюють коронки природних зубів, належать за функцією до відновних, а зуби, за допомогою яких укріплюються інші конструкції незнімних протезів, виконують опорну функцію. Штифтові зуби часто поєднують відновну та опорну функції.

За конструкцією штифтові зуби можуть бути монолітними і складеними; за методом виготовлення – литі і паяні; за матеріалом – металеві і комбіновані, що складаються з металевих (штифт) і неметалевих частин. Сполучення металевих і неметалевих частин може бути здійснено за допомогою цементу, припою або безпосередньо, як у пластмасових штифтових зубах.

Штифтові зуби показані для замінення передніх зубів, коронки яких зруйновані так, що не можуть бути відновлені пломбами і вкладками. Тому штифтові зуби найчастіше показані для замінення коронок зубів з мертвою пульпою.

У всіх випадках при протезуванні штифтовими зубами обов'язкові такі умови:

1. Корінь зуба має бути стійким, мати досить міцні стінки і височіти над рівнем ясен, або бути не рівні їх. Канал кореня має бути вилікуваний і запломбований на одну третину його довжини у верхівковій частині.

2. У ділянці верхівки кореня тканини періодонту повинні бути здоровими. при наявності різних форм хронічного періодонтиту протезування штифтовим зубом може здійснюватись паралельно з лікуванням періодонтиту, але укріплення зуба дозволяється лише по завершенні лікування або в день операції (резекції верхівки кореня). Штифтовий зуб повинен відповідати таким вимогам.

1. відновлювати коронку штучного зуба, не травмуючи тканини, які оточують корінь;

2. щільно прилягати до поверхні кореня своєю прикореневою частиною і тим самим добре ізолювати канал від потрапляння в нього вмісту ротової порожнини;

3. щільно з’єднувати зо допомогою штифта зі стінками каналу не менше ніж на 2/3 його довжини;

4. мати гарний вигляд;

5. не підвищувати прикус і не перешкоджати рухам нижньої щелепи.

Мостовидні протези.

Мостовидні протези укріплюються на зубах або коренях зубів і побудовані за принципом мостів.

У кожному мостовидному протезі розрізняють опори і проміжну частину – тіло. Кількість опор і розміри тіла мостовидного протеза можуть бути різними. Це залежить від розмірів дефекту в зубному ряді, його топографії, стану пародонту і зубів, які обмежують дефект.

За способом кріплення мостовидні протези поділяють на незнімні і знімні. Незнімні кріплення на коронках, півкоронках, штифтах або вкладках за допомогою цементу.

Мостовидні протези можуть бути виготовлені з металів (золота, сталі та інших сплавів) і комбінації металів з іншими матеріалами (пластмасою, фарфором).

Залежно від цього розрізняють мостовидні протези металів і комбіновані. Виготовлення мостовидних протезів тільки з пластмаси і фарфору недоцільне. Такі протези естетично приємні, але не досить міцні і часто ламаються.

Мостовидні протези розрізняють за характером прилягання проміжної частини до альвеолярного відростка. Якщо проміжна частина прилягає до олвеолярного відростка на більшій або меншій ділянці у вигляді сідла, то говорять про сідловидну форму проміжної частини. Коли тіло протеза торкається альвеолярного відростка губною або щільною частиною то такі протези називають дотинними. Коли між тілами протеза і яснами залишається значний проміжок, таку конструкцію називають висячою або промивною.

Незмінні сідловині можливості протезу виготовляти не рекомендується, оскільки в ділянці при ляганні тіла протеза, створюються умови для загноєння залишків їжі. Ясна під такими протезами кровоточать, гіпертрофуються і вкриваються виразками.

Дотична конструкція більш відповідає гігієнічним вимогам. В таких протезах тіло не торкається ясен, а віддалене від них на 1-2 мм. Найбільш гігієнічною є висяча конструкція тіла мостовидного протеза. Вона забезпечує можливість дотримування гігієни порожнини рота без шкоди для функції.

Мостовидні протези можна застосовувати лише за певними показаннями. Для застосування мостовидних протезів, оптимальними вважаються такі співвідношення, коли сума коефіцієнтів, відновлюваних зубів не вища від суми коефіцієнтів опорних, тобто співвідношення дорівнює 1:1. В окремих випадках, наприклад, для фронтальних або передньо-бічних ділянок, допускається співвідношення 1,5:1.

Застосування мостовидних протезів з двома або декількома опорами утруднюється якщо опорні зуби розміщені непаралельно, тобто нахилені коронками один до одного, розходяться. Щоб створити умови для вільної посадки протеза необхідно домагатися строгої паралельності в напрямі поздовжніх осей опорних зубів. А це можливе лише шляхом зняття значних шарів емалі і дентину, тобто травмування зубів. В таких випадках перш ніж вирішити питання про показання до застосування мостовидного протеза, треба зважити, буде давати такий протез більше користі чи більше шкоди.

Так само міркуємо тоді, коли для опори використовуються розхитані зуби, а також зуби клінічно стійкі, але із значним оголенням коренів.

Протипоказання до виготовлення мостовидних протезів можуть бути:

1. Пухлина в ділянці дефекта зубного ряду або поруч з ним;

2. Невилікувані опорні зуби і хронічні вогнища запалення в яснах і пародонті.

Консольні протези.

Консольними називаються протези, які мають односторонню опору, на відміну від мостовидних. У яких є не менш ніж дві опори. Консольні протези ще називають півмостами, тому що вони нагадують поперечний переріз моста.

Показання до застосування консольних протезів обмежені. Їх можна застосовувати тільки для заміщення бічних різців ікол і премолярів. При цьому, опорою для консоля може бути тільки надійний стійкий зуб, який обмежує дефект у зубному ряді з дистального боку. Кожний опорний зуб може утримувати не більш ніж один консоль з більш низьким або рівним йому енувальним коефіцієнтом. Так, наприклад, коли на верхній щелепі відсутній бічний різець, опорою може бути ікло, коли відсутнє ікло – перший премоляр, при відсутності першого премоляра – другий премоляр, і нарешті, при відсутності другого прамоляра – перший моляр. Коли відсутній перший моляр, другий моляр не може бути використаний для опори, якщо проміжок між зубами достатньо широкий, тобто відповідає ширині коронки відсутнього моляра. Консольний протез може застосовуватись в тих випадках, коли зуби, які обмежують дефект, нахилені один до одного і проміжок між зубами стає вужчим, ніж ширина моляра.

Грубою помилкою, яка призводить до втрати опорних зубів, є використання одного опорного зуба для укріплення консола, який замінює два природних зуба, або навішування консолей на зуби які обмежують дефект тільки медіально. Не можна, наприклад, кріпити консольний протез, який складається з двох премолярів, на молярі. Функціональне значення консольних протезів щодо відновлення жувальної функції невелике.

Вони мають велике естетичне значення, особливо при заміщенні тих зубів, відсутності яких помітна для оточуючих, а також профілактичне значення (попереджують конвергенцію зубів). Консольні протези відіграють роль розпорок.

Використана література:

В.Ю. Курляндський “Керівництва до практичних занять по ортопедичній стоматології”.

Я.М. Збарж, Ю.М.Александрова “Ортопедична стоматологія”.