Черепно-мозкові травми зустрічаються переважно в віці від 15 до 44 років, у жінок удвічі рідше ніж у чоловіків. Важка черепно-мозкова травма не рідко поєднується з іншими пошкодженнями, найчастіше – з переломами трубчастих кісток, тазу, верхньої та нижньої щелепи, з важкими пошкодженнями грудної клітки, розривами печінки, селезінки, нирок, та ін.. Серед постраждалих в автомобільних аваріях приблизно половина випадків черепно-мозкових травм поєднується із іншими травмами.

Черепно-мозкова травма. Пошкодження головного

мозку поділяють при черепно-мозкових травмах на первинні та вторинні. Первинні обумовлені безпосередньо травматичним впливом; вторинні виникають внаслідок внутрічерепних ускладнень (наприклад гематом, набряку мозку, інфекції), або ускладнень, що приводять до порушення доставки кисню та поживних речовин.

1. Класифікація черепно мозкових травм

Існує дві класифікації: морфологічна (у відповідності до локалізації та розмірів пошкодження); функціональна (в залежності від неврологічних порушень).

1. Відносно морфологічної класифікації розрізняють вогнищеві та дифузні пошкодження.

   1. Вогнищеві пошкодження – результат прямого впливу травмуючого фактору на м’які тканини голови, кістки черепа, головний мозок та його оболонки, кровоносні судини. Вогнищеві пошкодження можуть бути ізольованими (при впливі одного травмуючого фактору) або комбінованим (при впливі декількох факторів, наприклад, механічного і термічного). При втиснених переломах склепіння черепа може знадобитись і хірургічне втручання. Переломи основи черепа зазвичай дуже важко виявити рентгенологічним методом. Діагноз ставлять на основі клінічної картини: носова та вушна лікворея, накопичення крові в барабанній порожнині, навколо очні гематоми (симптом окулярів), гематома в області соскоподібного відростка (симптом Беттла). Внутрічерепні гематоми в залежності від важкості травми розвиваються відразу або через деякий час. При появі клінічної симптоматики необхідне негайне хірургічне втручання для евакуації гематоми.

   2. Дифузні пошкодження головного мозку переважно є результатом різкого прискорення при зіткненні нерухомої голови із предметом, що рухається, або різкого гальмування – це навпаки. Для струсу мозку характерними є зворотні неврологічні ушкодження, що тривають менше 6 годин (втрата свідомості, різної ступені амнезії). Для дифузного аксонального пошкодження характерна довготривала втрата свідомості без проявів ішемії головного мозку та об’ємного внутрічерепного утвору. В основі цієї форми черепно-мозкової травми лежать множинні розриви аксонів. Дифузне аксональне пошкодження часто виникає в потерпілих у ДТП – одна з ведучих причин смерті та втрати працездатності.

   3. Глибина пошкодження. Черепно-мозкові травми поділяють також на відкриті та закриті, а відкриті – на непроникаючі та проникаючі. При проникаючій черепно-мозковій травмі порушена цілісність твердої і павутиноподібної оболонок головного мозку. До цієї групи пошкоджень також відносяться проникаючі поранення черепа (кульові), відкриті втиснуті переломи склепіння черепа, переломи основи черепа, що супроводжуються ліквореєю.

2. В основі функціональної класифікації черепно-мозкових травм лежать результати неврологічного обстеження постраждалого на момент поступлення.

   1. Шкала коми Глазго. Черепно мозкову травму вважають важкою, якщо початкова оцінка по шкалі коми Глазго 8 та менше балів; середньої важкості – 9-12 балів; легкою -13-15 балів. Хворий, що знаходиться в коматозному стані, не відкриває очі, не відповідає на запитання, не виконує команд. Оцінка по шкалі Глазго при комі переважно не перевищує 8 балів.

Шкала коми Глазго

Відкривання очей

4 Спонтанне

3 На розмову

2 На біль

1 Не відкриває очі

Рухові реакції

6 Виконує інструкції

5 Захищає рукою ділянку больового подразнення

4 Відтягує кінцівку у відповідь на біль

3 Декортикаційна ригідність (потрійне згинання рук та розгинання ніг)

2 Децеребраційна ригідність (розгинання і пронація рук і розгинання ніг)

1 Рухи відсутні

Мовні реакції

5 Приймає участь в розмові, орієнтація нормальна, мова нормальна

4 Приймає участь в розмові, мова спутана

3 Незв’язні слова

2 Нероздільні звуки

1 Мовна реакція відсутня

Сума балів складає 3-15. Загальна оцінка складається шляхом додавання балів по кожній із трьох груп. В кожній групі враховують найвищу з реакцій.

2. Ступінь важкості черепно-мозкової травми. З допомогою шкали коми Глазго досить важко розрізнити легку травму, та травму середньої важкості. Використовують іншу шкалу:

Ступінь важкості черепно-мозкової травми

I Хворий при свідомості, орієнтація не порушена. Вогнищева неврологічна симптоматика відсутня

II Хворий при свідомості, присутня вогнищева неврологічна симптоматика, або понижений рівень свідомості. Команди виконує

III Рівень свідомості понижений. Команди не виконує

IV Смерть мозку

2. Види черепно-мозкових травм:

Морфологічна класифікація черепно-мозкових травм

Вогнищеві пошкодження

Переломи черепа

Перелом склепіння чи основи черепа

Втиснений або лінійний перелом

Гематоми

Епідуральні

Субдуральні

Внутрімозкові

Дифузні пошкодження

Струс мозку

Дифузне аксональне пошкодження

Глибина пошкодження

Закрита черепно-мозкова травма

Відкрита черепно-мозкова травма

Непроникаюча черепно-мозкова травма

Проникаюча черепно-мозкова травма

1. Переломи черепа. Черепу властива певна ступінь еластичності, і він може перенести значну травму без порушення цілісності кісток.

1. Переломи склепіння черепа. Це лінійні переломи (тріщини чи щілини) склепіння черепа, які в більшості випадків не піддаються оперативному втручанню. Ділянка лінійного перелому через декілька тижнів заповнюється фібринозною тканиною, а вузькі щілини в подальшому – кістковою тканиною. При переломах склепіння можливе виникнення гематоми, а також перелому внутрішньої пластини