ТИБЕТСЬКА медицина

Методи лікування, використані стародавніми тибетським вченими радикально різні, як в теорії, так і в практиці від сучасних методів.

Однак, ми не можемо поховати в забуття вміння, здійснені понад тисячу років із-за того, що ми не в змозі зрозуміти їх. Так, як більшість нашого дослідження показано, що ці знання дійсно корисні.

Бурятські вчені мають в своїх збереженнях понад 20000 стародавніх гравюр по дереву по різних науках на Тибетській мові, на старомонгольській ата китайських мовах. Наукові праці по медицині складають значну частину з них.

Вони включають ч’юд-ші – 14000 лінійок вірша, який є основним ключем до Тибетської медицини.

В даний час вчені вивчають десятки і сотні книг, без яких неможливо зрозуміти значення основної наукової праці.

Первинні теоретичні ідеї тибетської медицини абсолютно послідовні в своєму власному напрямі. Тибетські лікарі поняття „здоров'я” і „хвороба”, як буття розглядали не як два діаметрально різні природні стани, але, як два діалектично протилежні аспекти єдиного процесу, що може бути виправданим. Тибетські вчені думали, що хвороби, спричинені порушенням рівноваги основних життєвих джерел, і що хвороба відображає страждання організму в цілому, а не тільки його окремого органу. Тому слід лікувати організм в цілому.

Серед зовнішніх причин, що спричинюють хвороби тибетська медицина вибрала зокрема їжу. Згідно ч’юд-ші їжа утворювала в людському організмі харчовий сік, який розвивається по 7 наступних стадіях протягом 7 днів. Завданням тибетського лікаря було стиснути цей період якомога більше.

Наукова праця говорить, що деякі ліки можуть відновити хворий організм в здоровий за один день. Тибетський лікар повинен був утримувати в своїй пам’яті інформацію, що займає об’єм в 22 500 сторінок сучасного тексту. Його органи чуття – зору, слуху, нюху, смаку і дотику мали бути дуже витонченими.

Стародавні медики користувалися ними замість сучасної діагностичної лабораторії. Досвідчені діагностики кажуть, що наукова праця може розрізняти поміж 400 різних відтінків пульсу.

Пульс прощупується лікарем на променевих артеріях рук пацієнтів другим, третім і четвертим пальцями обох рук.

Кожний палець одержував інформацію від одного до 6 основних людських органів – серця, печінки, обох нирок, легень і гастро-кишкового тракту.

Лікар став експертом, коли його теоретичні знання і практичні уміння сполучалися в цілковиту синхронізацію.

Але цю книжку десятиріччями досягали навіть „особливо обдаровані люди”.

Підготувала Бойчук Ольга