РЕФЕРАТ:

Алкоголізм у жінок. Протікання. лікування. профілактика

Алкоголізм - регулярне, компульсивне споживання великої кількості алкоголю протягом довгого періоду часу. Це найбільш серйозна форма наркоманії в наш час, що утягує від 1 до 5% населення більшості країн. Алкоголік п'є компульсивно, відповідаючи на психологічну або фізичну залежність алкоголю.

Причини вживання алкоголю.

Напевно, Ви неодноразово чули вираження: «вип'ємо, зігріємося». Вважається в побуті, що спирт є гарним засобом для зігрівання організму. Недарма спиртне часто називають «гарячливими напоями». Вважається, що спирт має лікувальну дію не тільки при простудних, але й при цілому ряді інших захворювань, у тому числі шлунково-кишкового тракту, наприклад при виразці шлунка. Лікарі ж навпаки вважають, що виразковому хворому категорично не можна приймати алкоголь. Де істина? Адже невеликі дози спиртного дійсно викличуть апетит.

Або інше, існуюче серед людей переконання: алкоголь збуджує, підбадьорює, поліпшує настрій, самопочуття, робить бесіду більше жвавої й цікавої, що немаловажно для компанії молодих людей. Недарма спиртне приймають «проти утоми», при нездужаннях, і практично на всіх святах.

Більше того, існує думка, що алкоголь є висококалорійним продуктом, що швидко забезпечує енергетичної потреби організму, що важливо, наприклад, в умовах походу й т.п. А в пиві й сухих виноградних винах до того ж є цілий набір вітамінів й ароматичних речовин. У медичній практиці використають бактериостатические властивості спирту, уживаючи його для дезінфекції (при уколах і т.п.), готування ліків, але аж ніяк не для лікування хвороб.

Отже, алкоголь приймають для підняття настрою, для зігрівання організму, для попередження й лікування хвороб, що зокрема як дезінфікує засіб, а також як засіб підвищення апетиту й енергетично коштовний продукт. Де тут правда й де омана?

Один з пироговских з'їздів російських лікарів прийняв резолюцію про шкоду алкоголю: «...немає жодного органа в людському тілі, який би не піддавався руйнівній дії алкоголю; алкоголь не володіє жодним такою дією, що не могло бути досягнуте іншим лікувальним засобом, що діє корисніше, безпечніше й надійніше, немає такого хворобливого стану, при якому необхідно призначати алкоголь на скільки-небудь тривалий час».

Так що міркування про користь алкоголю - досить розповсюджена омана. Взяти хоча б очевидний факт - порушення апетиту після стопки горілки або провина. Але це тільки на короткий час, поки спирт викликав «запальний сік». Надалі прийом алкоголю, у тому числі пива, тільки шкодить травленню. Адже спиртне паралізує дія таких важливих органів як печінка й підшлункова залоза.

Видатний психіатр і суспільний діяч, борець із алкоголізмом, академік Володимир Михайлович Бехтерев (1857-1927) так охарактеризував психологічні причини пияцтва: «Вся справа в тому, що пияцтво є віковим злом, воно пустило глибокі коріння в нашому побуті й породило целую систему диких питних звичаїв. Ці звичаї вимагають пития й частування вином при всякому випадку».

Потреба в алкоголі не входить до числа природних життєвих потреб людини, як, наприклад, потреба в кисні або їжі, і тому сам по собі алкоголь не має спонукальної сили для людини. Потреба ця, як і деякі інші «потреби» людини (наприклад, паління) з'являється тому, що суспільство, по-перше, робить даний продукт й, по-друге, «відтворює» звичаї, форми, звички й забобони, пов'язані з його споживанням. Зрозуміло, що ці звички не властиві всім однаковою мірою.

Стадії алкоголізму

• Побутове пияцтво може вести до алкоголізму: тому, що питуща людина починає звертатися до алкоголю заради полегшення стресу (“симптоматичне пияцтво ”), або тому, що воно настільки сильно, що початкові стадії залежності залишаються не заміченими (“запущене пияцтво”).

• Ранній алкоголізм відзначений появою провалів у пам'яті. Алкоголізація підростаючого покоління більшістю дослідників розглядається як істотний індикатор неблагополуччя мікро соціального середовища. Цим і визначається постійний інтерес до вивчення проблеми поширеності й характеру ранньої алкоголізації.

До ранньої алкоголізації ставиться знайомство з оп'яняючими дозами алкоголю у віці до 16 років. Про ранній (підлітковому) алкоголізмі варто говорити з появою його перших ознак у віці до 18 років. При аналізі алкоголізації неповнолітніх ми виходили з важливого в методологічному плані положення про те, що вживання спиртних напоїв підлітками необхідно розглядати як одну з форм порушення поводження. Це вимагає більше широкого й глибокого підходу до розглянутої проблеми, не обмежуваними рамками соціальної й клінічної наркології.

Хлопчики частіше дівчинок уживають основні види спиртних напоїв, причому зі зростанням їхньої міцності ця різниця стає істотною. Серед міських школярів поширене споживання переважно слабких алкогольних напоїв - пива, провина, учні ж сільських шкіл більше знайомі зі смаками міцних спиртних напоїв. В 20-20-і роки можна було зустріти досить широке вживання школярами самогону: в 1,0 - 32,0%, у хлопчиків й 0,9-12% у дівчинок. З віком збільшувалася частота вживання горілки.

Практично у всіх соціально-гігієнічних і клініко-соціальних дослідженнях алкоголізації молоді використався метод опитування в різних модифікаціях - від заочної анкети до інтерв'ю по телефоні й клінічного інтерв'ю.

Найбільше важко порівнянні між собою дані про поширеність і частоту вживання алкогольних напоїв серед молоді, тому що автори не тільки різних країн, але навіть однієї й тієї ж країни в той самий історичний період використали якісно відмінні друг від друга методи виявлення що вживають і не вживають алкоголь, різні класифікації за віком і т.д.

Незважаючи на разноплановость критеріїв виявлення хворих, що зловживають алкоголем й, алкоголізмом у подростково-юношеском віці, дані різних авторів все-таки дозволяють судити про те, що їхнє число досить велике. Аналіз матеріалів, свідчить, що за останні 100 років незалежно від рівня вживання й зловживання спиртними напоями показники поширення властиво алкоголізму в молоді зберігаються на досить стабільному рівні, що не перевищує 5% хворих до 20 років й 8-10% хворих до 25 років. Цей факт має принципове значення, тому що свідчить про динамік виникнення й розвитку ранніх форм алкоголізму в цілісній структурі алкогольної захворюваності. Пияцтво нишком і гостра потреба в першій чарці вказують на зростаючу залежність. Питущий випробовує почуття провини, але не може обговорити свою проблему з іншими.

• Базовий алкоголізм – питущий не може зупинитися, поки не досягає стадії отруєння. Він подбадривает себе самовиправданнями й пихатими обіцянками, але всієї його обіцянки й наміри залишаються не виконаними. Він починає уникати родини й друзів і зневажати їжею, колишніми інтересами, роботою й грішми. Наступає фізичне погіршення здоров'я. Зменшується стійкість до алкоголю.

• Хронічний алкоголізм характеризується подальшим моральним занепадом, ірраціональним мисленням, неясними страхами, фантазіями й психопатичним поводженням. Фізичний збиток наростає. У питущого вже не залишається алібі, і він більше не може вживати кроків до виходу зі сформованої ситуації. Цієї стадії людин може досягти за 5-25 років.

Одним з характерних ускладнень є біла гарячка.

Біла гарячка – найбільш частий алкогольний психоз. Вона виникає звичайно в стані похмілля, коли в п'яниці з'являються несвідомий страх, безсоння, тремтіння рук, кошмари (погоні, нападу й т.п.), слухові й зорові обмани у вигляді шумів, дзвінків, руху тіней. Симптоми білої гарячки особливо виражені вночі. У хворого починаються яскраві переживання застрашливого характеру. Він бачить плазуючих навколо комах, пацюків, що нападають на нього чудовиська, бандитів, відчуває біль від укусів, ударів, чує погрози. Він бурхливо реагує на свої галюцинації: обороняється або біжить, рятуючись від переслідування. Удень галюцинації трохи загасають, хоча хворий залишається збудженим, у нього трясуться руки, він метушливий і не може спокійно сидіти на одному місці.

Іншою формою психозу є алкогольне марення. Воно виникає й після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцинаціями. Таких хворих переслідують нав'язливі думки. Найчастіше це марення підозрілості, переслідування, ревнощів. П'яниці, наприклад, здається, що проти нього влаштований змова. Не бачачи виходу з положення, що створилося, він може скінчити життя самогубством

• Лікування звичайно проводиться по спеціальних програмах для алкоголіків. Психологічно в алкоголіку відроджується бажання одержати допомогу, і він починає мислити більш раціонально. В ідеалі в ньому розвиваються також надія, моральна відповідальність, зовнішні інтереси, самоповага й задоволеність утриманням від алкоголю.

Кінцева стадія алкоголізму наступає, якщо алкоголік відмовляється від лікування або зривається знову після лікування. Необоротні психічні й фізичні порушення звичайно закінчуються смертю.

Фізіологічні ефекти алкоголізму

• Кров. Алкоголь гнітить продукцію тромбоцитів, а також білих і червоних кров'яних тілець. Підсумок: недокрів'я, інфекції, кровотечі.

• Мозок. Алкоголь сповільнює циркуляцію крові в посудинах мозку, приводячи до постійного кисневого голодування його кліток, у результаті чого наступає ослаблення пам'яті й повільна психічна деградація. У посудинах розвиваються ранні склеротичні зміни, і зростає ризик крововиливу в мозок. Алкоголь руйнує зв'язку між нервовими клітками мозку, виробляючи в них потреба в алкоголі й алкогольній залежності. Руйнування кліток мозку й дегенерація нервової системи, часом приводять до пневмонії, серцевій і бруньковій недостатності або органічному психозу. Біла гарячка - стан, що супроводжується крайнім порушенням, психічним божевіллям, занепокоєнням, лихоманкою, тремтінням, швидким і нерегулярним пульсом і галюцинаціями, що часто виникає при прийомі великої кількості алкоголю після декількох днів помірності.

• Серце. Зловживання алкоголем викликає підвищення рівня холестерину в крові, стійку гіпертонію й дистрофію міокарда. Серцево-судинна недостатність ставить хворого на край могили. Алкогольна міопатія: дегенерація м'язів у результаті алкоголізму. Причини цього - не використання м'язів, погана дієта й алкогольна поразка нервової системи. При алкогольної кардиомиопатии дивується серцевий м'яз.

• Кишечник. Постійний вплив алкоголю на стінку тонкого кишечнику приводить до зміни структури кліток, і вони гублять здатність повноцінно всмоктувати живильні речовини й мінеральні компоненти, що закінчується виснаженням організму алкоголіка.

Хвороби, пов'язані з неправильним харчуванням і вітамінною недостатністю, типу цинги, пелагри й бері-бері, викликувані зневагою до їжі заради пияцтва. Постійне запалення шлунка й пізніше кишечнику з підвищеним ризиком виразки.

• Печінка. З огляду на, що 95% усього вступника в організм алкоголю знешкоджується в печінці, ясно, що цей орган страждає від алкоголю найбільше: виникає запальний процес (гепатит), а потім і рубцеве переродження (цироз). Печінка перестає виконувати свою функцію по знезаражуванню токсичних продуктів обміну, виробленню білків крові й інших важливих функцій, що приводить до неминучої смерті хворого. Цироз – хвороба підступна: вона повільно підкрадається до людини, а потім б'є, і відразу на смерть. Десять відсотків хронічних алкоголіків страждають цирозом печінки, і 75% людей, що страждають цирозом печінки, - алкоголіки або були ними. Поки цироз не розів'ється в достатньому ступені, симптомів майже ні, потім алкоголік починає скаржитися на загальне погіршення здоров'я, втрату апетиту, нудоту, блювоту й проблеми із травленням. Причиною захворювання є токсичний вплив алкоголю.

• Підшлункова залоза. Хворі, що страждають алкоголізмом, в 10 разів більше піддані ймовірності занедужати діабетом, чим непитущі: алкоголь руйнує підшлункову залозу - орган, продуцирующий інсулін, і глибоко псує обмін речовин.

• Шкіра. Питуща людина майже завжди виглядає старше свого років: його шкіра дуже незабаром губить свою еластичність і старіє завчасно.

• Шлунок. Алкоголь придушує продукцію муцина, що виконує захисну функцію стосовно слизуватого шлунка, що приводить до виникнення виразкової хвороби.

Алкоголь і материнство.

Необхідно розповісти про те, як впливає алкоголь на жінок, тому що жінками, що є продовжувачками роду людського, заставляється здоров'я майбутніх поколінь. Стан здоров'я дитини, підлітка якоюсь мірою визначає майбутні можливості дорослої людини. Алкоголь, негативно позначаючись на здоров'Ї жінки, порушує й нормальне функціонування її статевих органів. От кілька цифр. Відомий російський дослідник С.З. Щенятин спостерігав протягом 5 років 3300 пацієнток, що лікувалися від хронічного алкоголізму. В 85,3 відсотки з них були хронічні захворювання, причому 40,6 відсотка жінок страждали захворюваннями полової сфери. У цілому, у жінок, що зловживають спиртним, в 2,5 рази частіше, ніж у непитущих, відзначаються різні гінекологічні захворювання.

Зловживання алкоголем, руйнуючи організм жінки, виснажує її нервову й ендокринну системи й зрештою приводить до безплідності. Крім того, жінки, що зловживають алкоголем, нерідко ведуть безладне полове життя, що неминуче супроводжується запальними захворюваннями полових органів і кінчається безплідністю. Стан сп'яніння в момент зачаття може вкрай негативно позначитися на здоров'я майбутньої дитини, тому що алкоголь небезпечний не тільки для статевих клітин, що дозрівають, але може зіграти свою фатальну роль й у момент запліднення цілком повноцінних (нормальних) статевих клітин. Причому сила впливу, що ушкоджує, алкоголю в момент зачаття непередбачена : можуть бути як легкі порушення, так і важкі органічні поразки різних органів і тканин майбутньої дитини.Період від моменту зачаття до 3 місяців вагітності лікарі називають критичним у розвитку плода, тому що в цей час відбувається інтенсивна закладка органів і формування тканин. Уживання алкоголю може привести до впливу, що спотворює, на плід, причому ушкодження буде тим сильніше, ніж на більше ранньому етапі критичного періоду впливав алкоголь. У медичній літературі з'явився спеціальний термін, що позначає комплекс пороків у дітей, викликаних впливом, що ушкоджує, алкоголю в період внутрішньоутробного розвитку - алкогольний синдром плода (АСП) або синдром алкогольної фетопатии. Для АСП характерні вроджені аномалії розвитку серця, зовнішніх полових органів, порушення функції центральної нервової системи, низька маса тіла при народженні, відставання ребен6нка в росту й розвитку. У дітей із синдромом алкогольної фетопатии характерні риси особи : маленька голова, особливо особа, вузькі очі, специфічна складка століття, тонка верхня губа.

Уживання спиртних напоїв небезпечно на всьому протязі вагітності, тому що алкоголь легко проникає від матері через плаценту по кровоносних посудинах, що харчує плід. Вплив алкоголю на плід у наступні місяці вагітності приводить до недоношенности, зниженню маси тіла , породжених дітей, мертворождению.

Мати, що годує, повинна пам'ятати, що алкоголь робить украй шкідливий вплив на організм грудної дитини й у першу чергу на його нервову систему. Навіть незначні дози алкоголю, що попадають із молоком матері в організм дитини, можуть викликати серйозні порушення в діяльності центральної нервової системи, а в окремих випадках навіть мати необоротні наслідки. Дитина під впливом алкоголю стає неспокійним, погано спить, у нього можуть спостерігатися судороги, а надалі й відставання в психічному розвитку. Якщо ж мати, що годує, страждає хронічним алкоголізмом, і в організм дитини регулярно попадає алкоголь, те, крім вищезгаданих ускладнень, у дитини може виникнути «синдром алкогольної залежності грудного віку». Подібні випадки описані вченими минулого й сучасних дослідників.

ЛІТЕРАТУРА :

1. «Підступний ворог» Л.Ф. Петренко, «Знання» 1981 рік

2. «Коли людина собі ворог» Г.М. Энтин, «Знання» 1973 рік

3. Газета «Праця» 25 листопада 1995 рік