РЕФЕРАТ

Тема: № 9

“АНАФІЛАКТИЧНИЙ ШОК, ПЕРША ДОПОМОГА”

В основі алергічних захворювань лежать зміни реактивності організму у відповідь на потрапляння в організм різних алергенів – речовин, що здатні спричинити алергічну реакцію. Алергени потрапляють в організм різними шляхами: з їжею, через дихальні шляхи, шкіру, при ін’єкціях.

До алергічних реакцій негайного типу відносять алергічний шов, кропивницю, набряк Квінке, приступ бронхіальної астми; до реакцій сповільненого типу – контактні дерматити, екзему, багато формну еритему.

Специфічна діагностика алергічних захворювань включає клінічні, алергологічні, імунологічні тести, а також лабораторні та інструментальні методи дослідження.

Одним із найважчих проявів гострої алергічної реакції є анафілактичний шок. Він найчастіше виникає як прояв медикаментозної алергії, однак відомі випадки шоку після вживання харчових продуктів, укусів бджіл, ос, джмелів тощо. Найчастіше він розвивається при застосуванні антибіотиків, особливо пеніциліну та його похідних, сульфаніламідів, вітамінів, рентгеноконтрастних речовин тощо.

Виникнення анафілактичного шоку нерідко пов’язане з безсистемним, тривалим, не завжди достатньо обґрунтованим прийомом медикаментів. Переважно шок виникає при повторному попаданні алергену в організм сенсибілізованих осіб, але він може виникнути і при первинному і при первинному застосуванні медикаментів, особливо у медичних працівників або у дітей, матері яких під час вагітності чи годування дитини груддю отримували даний препарат. Метод введення та доза препарату не мають значення для розвитку шоку у сенсибілізованих осіб, хоча частіше шок виникає після парентерального введення препарату. Шок може виникнути також у хворих з холодовою алергією при купанні в холодній воді.

Клінічна картина анафілактичного шоку незалежно від етіологічного фактора характеризується раптовим гострим початком. Відразу після попадання в організм специфічного алергену виникає різка загальна слабкість, загрудинний біль, страх смерті. Протягом кількох секунд або хвилин ця явища наростають, і хворий втрачає свідомість. Такий блискавичний перебіг нерідко закінчується смертю. Клінічно вираженими є різка блідість шкіри, холодний липкий піт, ниткоподібний пульс, раптове падіння артеріального тиску, ядуха, клонічні корчі. У деяких випадках шок розвивається повільніше, спочатку з’являється відчуття жару, почервоніння шкіри, шум у вухах, свербіння очей і носа, чхання, сухий кашель, шумне дихання, переймоподібний біль у животі.

Виділяють 5 варіантів перебігу анафілактичного шоку: типовий, геодинамічний, асфіктичний, церебральний і абдомінальний. При типовій формі характерною є артеріально гіпотензія, порушення свідомості, дихальна недостатність, шкірні вегето-судинні реакції, корчі. При геодинамічному варіанті на перший план виступають симптоми порушення серцево-судинної діяльності: сильний більш у ділянці серця, порушення ритму серця, слабкий пульс, падіння артеріального тиску, глухість тонів. Периферичні судини можуть бути спазмовані (блідість шкіри) або розширені (гіперемія, набряки). Для асфіктичного варіанту ведучими є симптоми гострої дихальної недостатності, пов’язаної з набряком гортані, спазмом бронхів та набряком слизової оболонки бронхів або легень.

Центральний варіант проявляється порушеннями з боку ЦНС: збудження, втрата свідомості, корчі, порушення ритму дихання, гостре набухання і набряк мозку, епілептичний статус із зупинкою дихання і серцебиття. При абдомінальному варіанті домінують симптоми гострого живота: біль у надчеревній ділянці чи у всьому животі, блювання, позиви на випорожнення, що нерідко призводить до діагностичних помилок навіть з оперативним втручанням.

Якщо шок виник під час внутрішньовенного введення препарату, голку не виймають і через неї вводять необхідні протишокові засоби. Вище від місця ін’єкції накладають джгут на кінцівку, що блокувати венозний ток крові. У місці ін’єкції препарату-алергену та навколо нього вводять 0,5-1,0 мл 0,1% розчину адреналіну, розведеного в 3-5 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Якщо після цього артеріальний тиск не підвищується, то через 10-15 хв 0,5 мл адреналіну вводять повторно. Якщо анафілактичний шок виник після введення пеніциліну, то в місце ін’єкції вводять 100000 ОД пеніцилінази, розведеної в 2 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Для зменшення всмоктування алергену до місця його введення прикладають мішечок з льодом. Жало після укусу оси або бджоли видаляють. Обов’язковим є внутрішньовенне введення преднізолону з розрахунку 1-2 мг на 1 кг маси тіла хворого. Можна вести 4-20 мг дексаметазону або 100-300 мг гідрокортизону, 2-4 мл 2,5% розчину супрастину або 5 мл 1% розчину димедролу. При бронхоспазмі та утрудненому диханні внутршньом’язово вводять 1-2 мл 2,4% розчину еуфіліну. При гострій серцевій недостатності вввожять серцеві глікозиди. При переральному прийомі алергенного препарату в ніс або кон’єюнтивальний мішок їх промивають проточною водою і закапують 0,1% розчином адреналіну і 1% розчином гідрокортизону.

При необхідності паралельно проводять реанімаційні заходи: непрямий масаж серця, штучну вентиляцію легень, інкубацію трахеї з переведенням хворого на апаратне дихання, При масажі серця через кожні 5 хв. внутрішньовенно вводять 4% розчин гідрокарбонату натрію з розрахунку 2-3 мл на 1 кг маси тіла хворого. При зупинці серця – 2 мл 0,1% розчину хлориду кальцію внутрішньосерцево. При епілептичному статусі і нормальному артеріальному тиску вводять 1-2 мл 2,5% розчину аміназину або 2-4 мл 0,5% розчину седуксену. Після ліквідації гострої симптоматики анафілактичного шоку протягом 1-2 тиж проводять лікування дезиентоксикаційними та кортикостероїд ними засобами. Особи, які перенесли анафілактичний шок, повинні перебувати н диспансерному обліку у алерголога в поліклініці за місцем проживання. В індивідуальній картці амбулаторного хворого робиться запис про перенесену анафілактичну реакцію з обов’язково відміткою, на який алерген виникла реакція.