Характеристики системи

Зміст

1. Мета

Досягнення організаційно-економічних, техніко-економіч-них, соціально-економічних ефектів: найбільш повне задоволення суспільних, виробничих і особистих потреб

2. Входи

Ресурси (матеріальні, фінансові, трудові, інформаційні) хронологічно і просторово визначених суб'єктів, що мають конкретні потреби, інтереси, цілі

3. Виходи

Ринкові і неринкові послуги

4. Обмежуючі фактори

Рівень розвитку продуктивних сил і технологій, місткість інформаційного ринку, обмеженість доходів населення, ступінь розвитку соціального складу суспільства (готовність до споживання послуг епохи НТР); управлінські дії (здатність прискорювати чи гальмувати процес розвитку)

5. Збурюючі фактори

Політика держави, соціальні й ідеологічні орієнтири населення (сприйняття філософії підприємництва чи вибір соціальної пасивності), вплив міжнародного оточення, національне правове поле

6. Зворотний зв'язок

Інформація про ефективність функціонування системи

№

пп

Аспекти

порівняння

Основи попередньої

концепції

Положення сучасної концепції

1

Методологія визначення валового продукту

Розподіл економіки на сферу матеріального виробництва і невиробничу сферу

Охоплення всіх сфер економіки

2

Облік послуг у валовому продукті

Роботи і послуги виробничого характеру

Послуги усіх видів діяльності

3

Особливості досягнення цілей діяльності

Масове охоплення споживачів послуг

Пошук споживача, що забезпечує підприємствам одержання максимального прибутку

4

Організація діяльності

Вузький асортимент, однорідність послуг, послуги

без сервісу

Розширення спектра послуг, комплексні послуги

5.

Домінуючі функції в організації

Планування, контроль, облік, аналіз, регулювання

Цілеполагання,

мотивація

6.

Наукові основи управління

Класичне управління,

кількісний підхід, систематизація

Ефективний

менеджмент,

ситуаційний підхід

7.

Ставлення до ресурсів

Система централізованого матеріально-технічного постачання

Ринок ресурсів, управління запасами

8.

Показники

1990

1991

1992

1993

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

Чисельність зайня-тих в економіці,

млн. чол.

25,4

25,0

24,5

23,9

23,0

23,7

23,2

22,6

22,3

21,8

21,3

20,9

У т.ч. чисельність зайнятих у сфері послуг, млн. чол.

10,2

10,0

10,3

10,2

10,3

11,1

11,4

11,5

11,5

11,5

11,4

11,2

Частка зайнятих у сфері послуг, %

40,2

40,0

42,0

42,7

44,8

46,8

49,1

Як свідчать наведені дані, загальна чисельність зайнятих у всіх сферах економіки скоротилась в порівнянні з 1990 р. на 4,5 млн. чол. або на 17,7%. При цьому чисельність зайнятих у сфері послуг зростала до 1999 р. Можна вважати, що на фоні глибокої економічної кризи, яка супроводжувалась згортанням виробництва та скороченням числа робочих місць, з виробничої сфери відбувся “перелив” 1,2 млн. чол. працюючих у сферу послуг. В результаті частка зайнятих у сфері послуг зросла з 40,2% у 1990 р. до 53,3% у 2000 р. Чисельність працюючих в підприємствах сфери послуг в 2001 р. становила 1661,4 тис.осіб. У структурі послуг превалює частка ринкових. Однак співвідношення між ринковими і неринковими послугами змінювалось. Так, у 1990 р. на частку ринкових послуг приходилося 60,9%, у 1993 р. – 75,0%, у 1995 р. – 66,0%, а на частку неринкових – відповідно 39,1%, 25%, 34,4%.

Для оцінки внеску сфери послуг у розвиток економіки країни і підприємств сфери послуг, зокрема, а також для міжнародних порівнянь розроблено інтегральний коефіцієнт макроекономічної трансформації сфери послуг. Його розрахунок базується на даних офіційної статистики, які дозволяють визначити структурні характеристики сфери послуг, та на використанні середньої геометричної:

,

де k_інт – інтегральний коефіцієнт макроекономічної трансформації сфери послуг;

d_п – частка послуг у валовому внутрішньому продукті;

d_з – частка зайнятих у сфері послуг від загальної чисельності працюючих;

d_оф – частка основних фондів сфери послуг у загальній вартості основних фондів країни;

d_пл.п – частка платних послуг у їх виробництві;

d_стр – частка платних послуг у складі споживання товарів та платних послуг (структура споживання).

Означені показники характеризують матеріальні ресурси, трудовий та виробничий потенціал сфери послуг, ступінь розвитку ринкових відносин і структуру споживання населення. На основі показників, що використовувались для розрахунку інтегрального коефіцієнта, запропоновано ряд узагальнюючих характеристик (табл.4). У їх складі узагальнюючий коефіцієнт значимості сфери послуг в економіці країни має такий вигляд:

;

узагальнюючий коефіцієнт виробничого потенціалу сфери послуг:

;

узагальнюючий коефіцієнт ступеня розвитку ринкових відносин у сфері послуг:

.

З огляду на те, що головне призначення сфери послуг – створення умов для підвищення рівня і якості життя, в інтегральній оцінці сфери послуг присутній показник структури споживання, що відображає рівень життя. Частка послуг, вироблених підприємствами цієї сфери, в 2000 р. становила – 18,0%, в 2001 – 17,5%.

Таблиця 4

Динаміка узагальнюючих показників підприємств сфери послуг України

Як свідчать виконані розрахунки, внесок сфери послуг у розвиток економіки України в 1999 р. склав 42,1%, а в 2000 р. – 42,3%. Значимість підприємств сфери послуг в 2000 р. за запропонованим коефіцієнтом – 11,9%, коефіцієнт ступеня розвитку ринкових відносин – 18,1%. Незначне зростання коефіцієнта макроекономічної трансформації сфери послуг на даному етапі відповідає тенденції розвитку, яка намітилася в економіці України в цілому.

Для комплексної оцінки підприємств сфери послуг на мезорівні запро-поновано інтегральний показник, розрахунок якого робиться з використанням методу багатомірної середньої. Базою порівняння є кращі показники за усіма видами наданих послуг, які досягнуті в окремих регіонах (табл.5).

Отримані одиничні й інтегральні показники дозволяють ранжирувати регіони за рівнем розвитку підприємств сфери послуг, виділяти окремі групи областей з урахуванням їх специфіки, розробляти стратегію розвитку та конкретні соціальні заходи. Запропонований метод доцільно застосувати для рейтингової оцінки підприємств, що надають послуги. Використання даного методу дозволило побудувати графічну модель сегментування сфери послуг. Для наочності порівняння на рис.3 представлено графічне зображення інтегрального показника ступеня розвитку сфери послуг для України і Донецької області. На радіальних осях відкладені значення одиничних коефіцієнтів відповідно виду послуг.

У четвертому розділі “Економіко-статистичні моделі як інструмент управління розвитком підприємств сфери послуг” досліджено закономірності формування платних послуг населенню та їх взаємозв'язок з найважливішими макроекономічними показниками на основі методу багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу. Оцінено вплив на обсяг платних послуг населенню таких факторів, як показники валової доданої вартості (х₁,) грошових доходів населення (х₂,) структури споживання населення, рівня продуктивності праці (х₄), частки зайнятих, а також середньорічної чисельності населення регіонів України (х₆). Побудована багатофакторна модель гребеневої регресії відображає сукупний вплив суттєво значущих факторів на обсяг платних послуг:

.

На основі розробленої моделі було визначено резерви зростання платних послуг для окремих областей України. З урахуванням сформованих соціально-економічних умов резерви збільшення обсягів платних послуг населенню є у Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Луганській, Рівненській, Хмельницькій, Чернігівській і окремих інших областях.

Дослідження закономірностей формування обсягу платних послуг показало наявність диференціації розвитку цієї сфери в регіональному аспекті, що потребує адекватних заходів при розподілі фінансових ресурсів, створенні робочих місць на діючих і нових підприємствах сфери послуг, вирішенні проблеми зайнятості населення регіонів, формуванні програм розвитку окремих підприємств, галузей і регіонів країни.

Ступінь задоволення потреб населення в послугах значною мірою розкривається показником платних послуг у розрахунку на душу населення (У). На величину цього показника впливають структура зайнятості населення, рівень продуктивності праці, частка виробництва послуг у ВВП, а також частка платних послуг населенню в складі їх виробництва. Для кількісної оцінки детермінованих зв'язків запропоновано індексну функціональну модель мультиплікативного типу:

,

де ПП – обсяг платних послуг населенню в порівняних цінах;

– середньорічна чисельність населення;

– середньорічна чисельність зайнятих у всіх сферах економічної діяльності;

ВВП – валовий внутрішній продукт;

ВДВ ^посл – валова додана вартість з виробництва послуг.

Установлено, що позитивна динаміка обсягу платних послуг на душу населення пов'язана тільки з підвищенням рівня продуктивності праці. Зміна інших включених у модель факторів сприяла зниженню середньодушового рівня споживання послуг. Таким чином, індексна функціональна модель дозволила дослідити детерміновані зв'язки між соціально-економічними процесами, що дозволяє запропонувати як інструмент управління.

Динаміка показників, які відображають розвиток сфери послуг України, і в т.ч. підприємств відрізняється нестаціонарним характером. Тому для їх прогнозування в дисертації використано різні види трендових і авторегресійних моделей, що дозволяють врахувати не тільки тенденцію процесів розвитку в сфері послуг, але також випадкову і сезонну компоненти. Прогнозні розрахунки представлено в табл.6.

Таблиця 6

Прогнозні показники розвитку сфери послуг

Результати виконаних прогнозів дозволяють зробити висновок про те, що за всіма показниками, що характеризують сферу послуг, в т.ч її підприємства у наступні роки очікується позитивна динаміка, що буде сприяти вирішенню проблем соціальної політики й економічного зростання країни. Слід зазначити, що прогнозні показники розвитку підприємств і сфери послуг в цілому узгоджуються з напрямками розробленої “Концепції і моделі сучасного економічного розвитку України”.

У п’ятому розділі “Інтеграція національного ринку послуг у світову економіку” проаналізовано стан і динаміку експорту та імпорту послуг, розглянуто можливість застосування коефіцієнту внутрішньовидової міжнародної спеціалізації і показника експортної (імпортної) квоти на послуги як інструментів регулювання зовнішньої торгівлі послугами, виконано прогнозні розрахунки, запропоновано модифікований метод обчислення індексу розвитку людського потенціалу.

Зовнішньоекономічній діяльності приділяється особлива роль у забезпеченні інтеграції ринку послуг України у світову економіку. Зовнішня торгівля України послугами на відміну від торгівлі товарами протягом 1994-2001 рр. характеризувалася позитивним сальдо. У динаміці експорту послуг можна виділити два етапи: зростання експорту з 1994 р. по 1997 р., а потім до 2000 р. – зниження. Для імпорту – зростання з 1994 р. по 1998 р. і зменшення з 1999 р. по 2001 р. (табл.7).

З урахуванням сформованих тенденцій виконано прогноз експорту (а) й імпорту (б) послуг за наступними моделями :

а) ;

б) .

Розрахунки свідчать, що у наступному періоді обсяг експорту послуг України буде змінюватись: у 2004-2005 р. він скоротиться і до 2006 р. досягне 4018,97 млн. дол., що нижче рівня 2002 р. Імпорт послуг щорічно буде знижуватись в середньому на 316,7 млн. дол. і до 2006 р. складе 1461,78 млн. дол. (рис.4).

Коефіцієнт внутрішньовидової міжнародної спеціалізації традиційно використовують при оцінці зовнішньої торгівлі товарами. У дисертації його застосовано для аналізу послуг ЗЕД. Виконані розрахунки (табл.7) показали, що в досліджуваному періоді Україна переважно експортувала послуги, про що свідчить позитивний коефіцієнт внутрішньовидової спеціалізації, величина якого коливалась в достатньо широкому діапазоні.

В експорті послуг більша частина належить транспортним послугам (за рахунок трубопровідного), тому у підвищення коефіцієнта обумовлено, в основному, зростанням обсягів послуг транспорту (головним чином трубопро-відного), у складі імпорту переважна частка припадає на різні державні послуги. Виконані прогнозні розрахунки свідчать, що й у наступному періоді очікується нестабільна динаміка коефіцієнта внутрішньовидової міжнародної спеціалізації.

Відомо, що величина експортної квоти характеризує відкритість економіки окремих країн, а величина імпортної квоти – ступінь залежності країни від зовнішнього ринку. Однак як інструмент регулювання їх традиційно використовують при аналізі зовнішньої торгівлі товарами. У роботі обґрунтовано доцільність застосування показників експортної (імпортної) квоти в аналізі експорту й імпорту послуг.

Таблиця 7

Динаміка коефіцієнта внутрішньовидової міжнародної

спеціалізації зовнішньої торгівлі послугами України за 1994-2001 рр.

Експортно-імпортні квоти формуються під впливом найважливіших соціально-економічних факторів, облік яких дозволив розробити модель експортної квоти на послуги і використовувати її в аналітичних цілях. Модель експортної квоти має вигляд:

,

де d – частка послуг у валовому внутрішньому продукті;

С – коефіцієнт співвідношення між кінцевими споживчими витратами і виробництвом послуг;

ІК – частка імпорту послуг у кінцевих споживчих витратах (одиничний показник імпортної квоти на послуги);

К – коефіцієнт покриття імпорту послуг їх експортом.

У 2000 р. експортна квота по послугах для України складала 13,73% і в порівнянні з попереднім роком знизилась на 0,73 процентних пункту, до чого привело скорочення частки послуг у ВВП і зменшення коефіцієнта покриття імпорту послуг їх експортом, два інших фактори сприяли її зростанню.

Дослідження показали, що величина експортної квоти на послуги по країнах світу, і по Україні в тому числі, нижча, ніж на товари, тобто діапазон відкритості економіки країн по послугах інший. Цей висновок ставить проблему експертної оцінки і встановлення ступеня відкритості економіки окремих країн щодо зовнішньої торгівлі послугами.

Роль сфери послуг у сучасній економіці зв'язана не тільки з її перевагою в структурі національного господарства. У ній формуються найважливіші фактори економічного зростання, вона забезпечує умови життєдіяльності людей, сприяє підвищенню рівня життя населення. На даний момент ранжирування країн за рівнем життя здійснюється за допомогою індексу розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Однак при його визначенні роль сфери послуг практично не враховується. Тому для підвищення обґрунтованості оцінки й удосконалення методу розрахунку ІРЛП поряд з діючими показниками доцільно врахувати найбільш важливу характеристику сфери послуг – частку зайнятих у цій сфері.

Варто підкреслити, що діюча методика розрахунку індексу розвитку людського потенціалу з метою спрощення передбачає використання формули середньої арифметичної простої. З огляду на те, що ІРЛП визначається на основі коефіцієнтів, більш коректно його розрахунок здійснювати, використовуючи формулу середньої геометричної, оскільки коефіцієнти не підсумовують. Отже, формула, що пропонується, повинна мати вигляд:

,

де I – індекс розвитку людського потенціалу;

I₁ – індекс середньої тривалості майбутнього життя;

I₂ – індекс досягнутого рівня освіти;

I₃ – індекс ВВП на душу населення в паритеті купівельної спроможності валют;

I₄ – індекс частки зайнятих у сфері послуг від загальної чисельності працюючих.

Найбільш діючою й ефективною політикою для інтеграції України у світову економіку є поєднання структурної перебудови з орієнтацією економіки на активне зростання і стимулювання експорту різноманітних видів послуг, ефективне управління сферою послуг у зовнішньоекономічному секторі країни.

У шостому розділі “Напрямки розвитку підприємств сфери послуг і підвищення ефективності їх діяльності” наведено основні положення розробленої програми розвитку підприємств сфери послуг України і Донецької області, виокремлено пріоритети, механізм реалізації, фінансове і кадрове забезпечення, очікувані результати. Із застосуванням кількісних методів оцінено економічну ефективність діяльності підприємств сфери послуг.

Рівень розвитку підприємств сфери послуг України значно відстає від країн, що стабільно розвиваються. Практика радянських років підтверджує, що “економія” на послугах приводить до великих втрат і в матеріальному виробництві, і в соціальній сфері. Для формування розвиненої сфери послуг потрібен комплекс заходів соціальної політики з необхідним правовим, економічним і організаційним забезпеченням. Реалізація заходів повинна здійснюватись на основі Концепції і моделі сучасного економічного розвитку України.

Серед основних задач програми слід виокремити: забезпечення більш повної та ефективної зайнятості населення за рахунок розвитку діючих і нових підприємств, перш за все, малого і середнього бізнесу у сфері послуг; формування оптимальної структури господарства, реструктуризації підприємств (зокрема вугільної промисловості), переорієнтації їх діяльності на надання послуг; запровадження передових технологій надання послуг, інформаційно-обчислювального обслуговування, вихід на світовий ринок послуг; прискорення розвитку підприємств, що виробляють високоякісні послуги на внутрішній і зовнішній ринок; формування та удосконалення економічного механізму регулювання сфери послуг, що дозволить підприємствам адаптуватися до умов ринкової економіки; покріплення фінансової бази підприємств сфери послуг, залучення додаткових джерел фінансових ресурсів, у т.ч. іноземних інвестицій для розвитку сфери послуг.

Застосування аналітичного угрупування дозволило виокремити три групи міст Донецької області в залежності від стану розвитку підприємств сфери послуг. Першу групу складають міста з відносно достатнім рівнем розвитку підприємств сфери послуг; другу групу – міста, які взмозі розвивати їх, спираючись на власний потенціал і внутрішні ресурси; третя група об’єднує міста, підприємства яких потребують зовнішньої підтримки в плані фінансового, матеріального, інформаційного, кадрового забезпечення. Це викликає необхідність розробки організаційно-методичних положень з управління підготовкою кадрів для підприємств сфери послуг. Основним інструментом управління цими процесами визначено кадрове планування, що дозволяє регулювати відносини перерозподілу трудових ресурсів за видами економічної діяльності з їх необхідною професійною підготовкою.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й отримано нове вирішення наукової проблеми розробки системи методів аналізу і прогнозування розвитку підприємств сфери послуг. Результати дослідження, проведеного на теоретико-методологічному, інструментальному і прикладному рівнях, дозволяють зробити наступні висновки.

1. Проблема зведеної характеристики діяльності підприємств сфери послуг з метою підвищення ефективності управління пов’язана з їх різноманітністю, специфікою та різноаспектністю. Аналіз сутності послуг і узагальнення різних підходів дозволив дати їх наступне визначення. Послуга – це вид діяльності, результатом якої є особливий продукт, який, як правило, не має матеріально-речової форми або може матеріалізуватися в змінний стан чи якість об’єкту, і задовольняє потреби особистості, колективу, суспільства в цілому.

Як результат економічної діяльності слід розглядати і статистичний продукт, сутність якого дозволяє віднести його до послуги.

2. Сфера послуг об’єднує підприємства і їх підрозділи, для яких надання послуг є основним чи другорядним видом економічної діяльності. Підприємствами сфери послуг вважаються такі, для яких надання послуг є основним видом діяльності. Підприємствам сфери послуг як виробничо-економічній системі притаманні характеристики системи: мета - досягнення соціально-економічного ефекту функціонування системи; матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні ресурси; результат - ринкові й неринкові послуги; обмежуючі чинники - рівень розвитку продуктивних сил, ємність інформаційного ринку, обмеженість грошових доходів населення та ін.; збурюючі фактори – політика держави, соціальні та ідеологічні орієнтири населення, вплив міжнародного оточення , та ін., зворотний зв’язок - інформація про ефективність системи.

3. Процеси реформування відображаються структурними змінами, що відбуваються в економіці. Ці процеси висвітлюються за допомогою показників інституціональних перетворень, розвитку підприємництва, розподілу підприємств, у тому числі малих за формами власності, видами діяльності та організаційно-правовими формами господарювання. Конче необхідні такі дані про чисельність та якісні характеристики підприємств сфери послуг.

4. В ринкових умовах інформація, перш за все статистична, стає необхідною умовою і фактором виробництва й управління, якщо вона відповідає певним вимогам: всебічність, періодичність, своєчасність, доступність, вірогідність, надійність, якість.

5. Ефективність управління обумовлюється наявністю своєчасної інформації, системи показників, що всебічно відображають діяльність підприємств сфери послуг, і адекватними методами аналізу і прогнозування.

6. Обґрунтування управлінських рішень потребує узагальнюючих й інтегральних методів оцінки підприємств сфери послуг як об’єкта управління. Для макрорівня і міжнародних співставлень запропоновано інтегральний коефіцієнт, обчислення якого базується на використанні середньої геометричної й структурних характеристик сфери послуг. Для підприємств сфери послуг регіонів комплексну оцінку доцільно виконувати з використанням системи показників регіональної статистики і методу багатомірної середньої. Для підтримки управ-лінських рішень розроблено графічну модель сегментування за видами послуг.

7. Як інструмент управління важливе значення набувають економіко-статистичні методи і моделі аналізу і прогнозування розвитку підприємств сфери послуг.

8. Використання індексного і кореляційно-регресійного методів дозволило оцінити вплив соціально-економічних чинників на обсяги реалізації послуг, установити диференціацію регіонів України за рівнем розвитку підприємств сфери послуг, визначити напрямки її подальшого розвитку і необхідні обсяги інвестицій.

9. Реалізація соціальної політики базується на програмах соціально-економічного розвитку країни, регіонів, окремих територій. Для їх розробки необхідні прогнозні показники розвитку підприємств сфери послуг. Розрахунки прогнозних показників рекомендовано здійснювати за допомогою побудованих в роботі трендових і авторегресійних моделей, які враховують тенденції, що склалися, сезонну і випадкову компоненти.

10. Комплексне дослідження підприємств сфери послуг повинно охоплювати також послуги зовнішньоекономічної діяльності, яка є однією з важливіших пріоритетних складових стратегії росту. Доведена необхідність удосконалення аналізу послуг ЗЕД для обґрунтованості регулювання зовнішньої торгівлі на основі використання узагальнюючих показників, системи індексів вартісного, фізичного обсягів і тарифів на послуги, економіко-статистичних методів моделювання і прогнозування.

11. Доцільно поширити використання коефіцієнту внутрішньовидової міжнародної спеціалізації, експортної (імпортної) квоти на послуги в сполученні з факторним аналізом у якості інструментів державного регулювання.

12. Задоволення потреб у послугах впливає на рівень життя населення і на економіку країни. Ранжування країн за рівнем життя здійснюється за допомогою індексу розвитку людського потенціалу, при обчисленні якого практично не враховується значення сфери послуг. Для підвищення обґрунтованості оцінки доведена необхідність врахування однієї з важливих характеристик сфери послуг - частки зайнятих у цій сфері.

13. Для формування розвиненої системи підприємств сфери послуг потрібен комплекс заходів з необхідним економічним, організаційним і кадровим забезпеченням. Інструментом управління визначено кадрове планування, що дозволяє регулювати підготовку, перепідготовку і перерозподіл трудових ресурсів, їх професійну підготовку для підприємств сфери послуг.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Сидорова А.В. Экономико-статистические методы в управлении сферой услуг. Монография. – Донецк: ДонНУ, 2002. – 239 с. (15 д.а.).

2. Cидорова А.В. Управление развитием отраслей культуры и искусства в регионе // Управление экономическим и социальным развитием области: Монография. – К.: Наукова думка, 1987. – С.223-230 (0,49 д. а.).

Навчальні посібники з грифом Міністерства освіти і науки України

1. Сидорова А.В. Статистика финансов: Учеб. пособие. (Рекомендовано Министерством образования Украины в качестве учебного пособия для студентов экономических специальностей высших учебных заведений). – Донецк: КИТИС, 1998. – 200 с. (12 д.а.).

2. Сидорова А.В. Статистика внешнеэкономической деятельности: Учеб. пособие. (Рекомендовано Министерством образования Украины в качестве учебного пособия для студентов высших учебных заведений спец. “Международная экономика”) – Донецк: ДонГУ, КИТИС, 1998. – 200 с. (11,62 д.а.).

3. Сидорова А.В. Практикум по международной статистике: Учеб. пособие. (Рекомендовано Министерством образования и науки Украины в качестве учебного пособия для студентов высших учебных заведений специальности “Международная экономика”). – Донецк: УкрНТЭК, 2001. – 188 с. (9,87 д. а.).

4. Социально-экономическая статистика: Учеб. пособие / Под ред. А.В.Сидоровой. (Рекомендовано Министерством образования и науки Украины в качестве учебного пособия для студентов экономических специальностей высших учебных заведений). – Донецк: УкрНТЭК, 2001. – 236 с. (14,5 д. а., у т.ч. 2,08 д.а. особисто: вступ, гл.7; в співавторстві: гл.1 § 4; гл. 4 § 1,2).

Публікації у провідних фахових виданнях

1. Сидорова А.В., Пикалова Л.Г., Погосов П.А. Особенности управления социальной инфраструктурой региона //Сб. науч. тр.: Совершенствование систем управления производством. – Донецк: ИЭП АН УССР, 1986. – С.26-30. (0,42 д. а.). Особистий внесок: запропоновано метод оцінки рівня розвитку соціальної інфраструктури для удосконалення управління (0,21 д. а.).

2. Сидорова А.В., Ваганова Л.Г. Приватизация небольших государственных предприятий // Сб. науч.тр.: Регулирование преобразования производства в условиях становления рыночных отношений. – Донецк: ИЭП АН Украины, 1993. – С.97-101. (0,4 д.а.). Особистий внесок: сформульовано особливості приватизації підприємств торгівлі та побутового обслуговування (0,2 д. а.).

3. Сидорова А.В., Ваганова Л.Г. Финансовые проблемы социальной сферы // Сб. науч. тр.: Современные проблемы управления экономикой. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1994. – С.52-56 (0,4 д.а.). Особистий внесок: обґрунтовано негативний вплив залишкового принципу фінансування соціальної сфери, доведено необхідність перерозподілу фінансів держави, а також розкрито механізм управління соціально-економічними процесами за допомогою фінансів (0,2 д.а.).

4. Сидорова А.В. К вопросу о внедрении международных классификаторов в статистическую практику // Сб. науч. тр.: Финансы, учет, банки. – Донецк: Донбасс, 1998. – С.97-100 (0,36 д. а.).

5. Сидорова А.В. Становление системы показателей статистики туризма // Сб. науч. тр.: Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: Донеччина, 1999. – С.211-215 (0,62 д. а.).

6. Сидорова А.В. Оценка приоритетных направлений инвестирования развития предприятия // Вісник Тернопільської академії народного господарства: Спец. випуск (за матер.IV Міжнар. наукової конф.),1999. – №10. – С.63-65 (0,28 д. а.).

7. Сидорова А.В., Малыгина В.Д. Статистические методы в управлении риском потребления // Сб. науч.тр.: Финансы, учет, банки. – Донецк: Донбасс, 1999. – С.267-270 (0,38 д. а.). Особистий внесок: запропоновано економіко-статистичну модель як інструмент управління ризиком споживання (0,19 д. а.).

8. Сидорова А.В. Интегральная оценка сектора услуг. // Вісник Донецького університету. Науковий журнал. Серія В. Економіка і право. – Донецьк, 2000. – С.50-56 (0,42 д. а.).

9. Сидорова А.В. Концепция статистического менеджмента // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Науковий журнал. “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський союз”: Європейські студії. Ч.4. Тернопіль: Економічна думка. – 2000. – С.31-34 (0,41 д. а.).

10.Сидорова А.В. Моделирование внешнеэкономических связей страны // Сб. науч. тр.: Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: Донеччина, 2000. – С.146-147 (0,27 д. а.).

11.Сидорова А.В. Управленческие новации в статистическом менеджменте // Маркетинг в Украине. Спецвыпуск, № 4, 2000. – С.103-104 (0,49 д. а.).

12.Сидорова А.В. Функции и задачи статистического менеджмента // Сб. научн. трудов: Финансы, учет, банки. – Донецк: Донбасс. – 2000. –С.119-123 (0,41 д.а.).

13.Сидорова А.В. Методологічні аспекти функціонування і розвитку підсистем суспільного виробництва // Економічна кібернетика. Міжнародний науковий журнал. – 2001. – № 5-6. – С.10-16 (0,67 д. а.).

14.Сидорова А.В. Оценка демографической ситуации и ее влияние на эффективность занятости // Вісник Донецького університету. Науковий журнал. Серія В. Економіка і право, 2001 – № 1 – С.47-51 (0,34 д. а.).

15. Сидорова А.В. Оценка современного состояния сектора услуг в контексте международных стандартов // Сб. науч. тр.: Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: ДонНУ, 2001 – С.260-262 (0,36 д. а.).

16.Сидорова А.В., Гонта О.І. Потенціал сектора послуг прикордонного регіону // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Науковий журнал. Спец. випуск, 2001 – № 18. – Ч.3. – С.85-88 (0,47 д. а.). Особистий внесок: обґрунтовано напрями дослідження і формування умов реалізації потенціалу сфери послуг, виконано групування регіонів України за інтегральним показником її розвитку (0,23 д. а.).

17.Сидорова А.В. Региональные особенности развития сферы услуг в Украине // Сб. науч. тр.: Финансы, учет, банки. – Донецк: Донбасс. Выпуск №7, 2002. – С.22-29 (0,63 д. а.).

18.Сидорова А.В. Становление статистического менеджмента в Украине // Вісник Донецького університету. Науковий журнал. Серія В Економіка і право, 2002. – №1. – С. 149-155 (0,51 д. а.).

19.Сидорова А.В. Мониторинг экономических подсистем, формирующих уровень человеческого развития // Сб. науч. тр.: Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: Донеччина, 2002. – С. 268-271 (0,51 д.а.).

20.Сидорова А.В. Комплексна оцінка розвитку сектора послуг на регіональному рівні // Статистика України. – 2002. – №1. – С. 46-51 (0,65 д. а.).

21.Сидорова А.В. Моделирование платных услуг как инструмент обоснования управленческих решений // Вісник Технологічного університету Поділля. Науковий журнал. –Хмельницький, 2002.–№5. – Ч.2. –Т.2. –С.144-148. (0,62 д.а.).

22.Сидорова А.В. Сфера услуг в транзитивной экономике // Вісник Донецького університету. Науковий журнал. Серія В Економіка і право, 2002. – № 2 – С. 371- 375. (0,48 д. а.).

Усього 10,1 д. а., у тому числі – 9,06 особисто.

Публікації в інших виданнях

1. А.Сидорова. Про деякі проблеми організації статистики ЗЕД / Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України). – Київ: ІМВ Київського університету ім. Тараса Шевченка, 1999 – с.111–114 (0,27 д. а.).

2. А.В.Сидорова. Сегментиране на международния туризъм в сферата на услугите / Бизнес, управление: Издание на висшата бизнесшкола – Свищов, Болгария, 2000, № 2 – С.17 – 24 (0,62 д. а.).

3. А.В.Сидорова. Статистическая оценка вклада сектора услуг на макроуровне / Количествени методи в икономиката – класика и новаторство. – Болгария, Свищов: Стопанска академия “Д.А.Ценов”, 2000 – с.36 – 42 (0,52 д. а.).

4. Методические рекомендации по разработке долгосрочной комплексной целевой программы развития города и превращения его в образцовый / Н.Г. Чумаченко, А.В. Сидорова, Л.Г. Пикалова, П.В. Плотников. / Под ред. Н.Г. Чумаченко – Донецк: ИЭП АН УССР, 1982. – 57с. (3,5 д. а.). Особистий внесок: обґрунтовано виділення окремих підпрограм цільової програми розвитку міста, запропоновано методичний підхід до їх оцінки (0,88 д. а.).

АНОТАЦІЯ

Cидорова А.В. Методи аналізу і прогнозування розвитку підприємств сфери послуг. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація та управління підприємствами. – Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України. – Донецьк, 2003.

Проведено комплексне дослідження природи, сутності, особливостей послуг як економічної категорії та підприємств сфери послуг як системи. Наведено визначення послуг, на підґрунті економічних теорій розроблено їх класифікацію. Розглянуто організаційний аспект управління підприємствами сфери послуг.

Розроблено концепцію застосування статистичної інформації, системи показників і методів аналізу і прогнозування розвитку підприємств сфери послуг. Для обґрунтування управлінських рішень запропоновано методи інтегральної оцінки діяльності сфери послуг на різних рівнях: підприємство, регіон, економіка в цілому. За допомогою кореляційно-регресійного та індексного методів досліджено вплив соціально-економічних чинників на обсяги послуг. Виконано прогнозні розрахунки розвитку підприємств сфери послуг з використанням побудованих трендових і авторегресійних моделей.

Досліджено тенденції та перспективи розвитку зовнішньої торгівлі послугами. Запропоновано кількісні характеристики як інструменти регулювання інтеграції ринку послуг у світову економіку. Розроблено програму розвитку підприємств сфери послуг.

Ключові слова: методи аналізу і прогнозування, моделі, послуги, підприємства сфери послуг, статистична інформація, показники, обґрунтування управлінських рішень, управління.

АННОТАЦИЯ

Сидорова А.В. Методы анализа и прогнозирования развития предприятий сферы услуг. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. – Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины. – Донецк, 2003.