СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТА УПРАВЛІНСЬКІ ОСНОВИ

РЕФОРМУВАННЯ ГУМАНІТАРНОЇ СФЕРИ РЕГІОНУ

В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

У “Вступі” обгрунтована актуальність, визначені мета і завдання дисертаційної роботи, охарактеризовані наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, визначені методологічна та джерельна база, окреслені відомості про апробацію та структуру дослідження.

Перший розділ – “Теоретичні та практичні передумови розвитку гуманітарної сфери”. В даному розділі автором зроблено аналіз сучасного стану досліджень реформування гуманітарної сфери. Цій проблемі присвячена значна кількість наукових праць. Розроблені культурно-інформаційна теорія освіти та принципи національної освітньої політики, достатньо вивчені методи системного аналізу і функціонально-вартісного підходу в охороні здоров’я, розглянуті основи формування і функціонування потенціалу культури. В монографії Академії наук України “Економічні дослідження” розкриті питання формування соціальної політики та розвитку економічних механізмів в невиробничій сфері. Цікаві дослідження проведені Світовим банком в роботі “Україна. Соціальна сфера в перехідний період”, де на основі аналізу зроблена оцінка соціальних програм, та викладені рекомендації відносно адресності соціального захисту населення.

В той же час в наукових працях розглядаються окремо системи освіти, охорони здоров¢я, культури, соціального захисту населення без достатнього вивчення їх як частини єдиного гармонійного цілого – гуманітарної сфери, у їх взаємозв’язку та взаємозалежності. Не в повній мірі досліджений регіональний рівень реформування гуманітарної сфери на системо-функціональних принципах та організаційно-управлінські відносини регіональних органів влади з гуманітарними системами.

Дослідження, проведені в дисертації, показали, що на першому етапі реформування управлінські зусилля в основному зосереджувались на економічному секторі регіону. Розвиток ринкових процесів, відмова від старих структур і методів управління пожвавили виробництво, створили передумови для реформування гуманітарної сфери. В роботі регіон розглядається як система, що складається з двох основних частин – виробничої і гуманітарної (невиробничої), з послідуючим аналізом їх складових систем і підсистем, головних і другорядних ланок, взаємодії в умовах фінансової недостатності, взаємною залежністю, впливом одна на одну в умовах становлення ринку при регулюючих діях держави.

На основі аналізу статистичних даних та узагальнення практичного досвіду зроблено висновок, що гуманітарна сфера не в повній мірі виконує свою функцію щодо забезпечення науково-технічного прогресу, підготовки і перекваліфікації кадрів у відповідності з вимогами ринку, недостатньо впливає на покращення демографічної ситуації, стану здоров’я населення, його духовний і фізичний розвиток та соціальний захист. Відставання від ходу реформ в економіці і потреб суспільства справило негативний вплив і на стан самих гуманітарних систем. Споживаючи біля 90 відсотків регіонального бюджету, вони залишаються затратними, громіздкими, не досить ефективними, мають внутрішні проблеми, які негативно впливають на оплату праці, кадрове та матеріально-технічне забезпечення. Процесу пристосування до реалій, напрацюванню досвіду життєдіяльності в ринкових умовах заважає консервативність управлінських кадрів. Ускладнює ситуацію й те, що раніше в освіті – створювались навчальні заклади без врахування демографічної ситуації, особливо в сільській місцевості, в охороні здоров’я – орієнтація робилась на стаціонарне лікування, в культурі – на професійні колективи, а в соціальному захисті населення – на пільги.

В процесі розподілу власності заклади освіти, охорони здоров’я, культури та соціального захисту були передані у власність рад і управління регіональних органів виконавчої влади, можливості яких обмежені та неоднакові; це привело в ряді регіонів до механічного скорочення, закриття, ліквідації закладів, руйнування цілісних систем та набутого потенціалу.

Ідея реформування на практиці невиправдано спрощується до тези – приведення гуманітарної сфери у відповідність з можливостями фінансування. Рівень проблем гуманітарної сфери, їх гострота в Чернігівському регіоні особлива в зв’язку з тим, що область аграрна, малонаселена, з найскладнішою в державі демографічною ситуацією. З метою їх вирішення в дисертації дане визначення поняття “гуманітарна сфера регіону”, під яким розуміється сукупність невиробничих, соціально орієнтованих систем, які взаємодіючи, взаємодоповнюючи одна одну, забезпечують надання послуг освіти, охорони здоров’я, культури, соціального захисту населення, його духовний та фізичний розвиток. Дане поняття ширше, ніж раніше вживане “соціальна сфера”, воно більш повно характеризує мету реформування, його орієнтацію на загальнолюдські цінності і конкретну особистість. Гуманітарна сфера об’єднує різні за призначенням системи в цілісну структуру за ознакою спільності багатьох функцій, мети та завдань. Соціально-орієнтоване суспільство неможливо створити без забезпечення розвитку гуманітарної сфери, на яку покладено практичне здійснення цього завдання. Гуманітарна сфера складається з чотирьох основних систем – освіти, охорони здоров’я, культури та соціального захисту населення. Під системами гуманітарної сфери розуміються цілісні структури, що формуються з підсистем, кожна з яких забезпечує досягнення конкретної мети – навчання, виховання, лікування, соціального захисту населення.

Слід зауважити, що підсистеми теж мають свою структуру і специфіку, а характерні функції доповнюються функціями, які мають спільний загальний характер. Якраз системо-функціональний підхід і повинен бути підставою для реформування та видозмін систем з метою забезпечення економічної ефективності та необхідного рівня їх діяльності.

Особливістю гуманітарних систем також є те, що кожна з них має головну ланку (підсистему), втрата якої може привести до деформації, а то й до ліквідації всієї системи. Автором доведено, що в освіті – це середня школа, в охороні здоров’я – центральна районна лікарня, в соціальному захисті – центри соціальної допомоги, а в культурі – районні будинки культури (рис.1).

В дисертації дано визначення поняття управління гуманітарною сферою в перехідний період, як впливу регіональних органів влади на об’єкти гуманітарної сфери з метою збереження цілісності систем, упорядкування закладів, забезпечення якісних параметрів та подальшого розвитку у відповідності з потребами ринку. Пріоритетне завдання – збереження цілісності систем і їх подальшого розвитку, може бути досягнуте на системо-функціональних принципах реформування шляхом вивчення функцій систем як цілісного організму та всіх підсистем, визначення тих з них, які повинні змінюватись, частково чи повністю скорочуватись, передаватись іншим підсистемам, або навіть іншим системам гуманітарної сфери.

В дисертації розроблений механізм передачі функцій дошкільного виховання комплексам школа-сад, школа-родина, сімейним дитячим будинкам і т.д. Функція надання середньої освіти в професійно-технічних училищах передається середнім школам; це має економічну і соціальну спрямованість. Об’єднуються також функції професійно-технічної освіти, ліцеїв, коледжів, вищих навчальних закладів з метою надання ступеневої неперервної освіти обдарованим категоріям учнів. Такі ж практичні наслідки має реформування і інших систем гуманітарної сфери. Таким чином не втрачається цілісність систем, зберігається матеріально-технічна, наукова база, підвищується ефективність діяльності.

Важливе значення на думку дисертанта мають джерела фінансування реформ в гуманітарній сфері, як традиційні – бюджетні, так і нові – відповідні ринковим умовам. Гуманітарні галузі, не будучи в повному розумінні виробничими, мають підсистеми, які здатні до певного самозабезпечення, економії та раціонального витрачення коштів. Економічна діяльність стає одним з пріоритетних напрямків в управлінні гуманітарною сферою. Виходячи з досліджень, зроблено висновок про необхідність програмно-цільового підходу до розвитку гуманітарної сфери регіону.

У другому розділі – “Вдосконалення форм і методів державного управління реформуванням гуманітарної сфери регіону” – показано, що в умовах скорочення бюджетних асигнувань, зростання цін на Гуманітарна сфера

енергоносії, паливо, матеріальні ресурси гуманітарна сфера регіонів знаходиться в важкому стані. В зв’язку з цим багатократно зростає роль такого суб’єктивного фактору, як державне та регіональне управління, посилення його впливу на реформаційні процеси в освіті, охороні здоров’я, культурі та соціальному захисті населення.

Досліджені зв’язки державного управління з регіональним комплексом “економіка – гуманітарна сфера – населення”. Доведено, що головною ланкою в територіальному устрої держави є регіон (“область – район”) – складна, багатокомпонентна, динамічна, багатомірна, функціональна структура з різноманітними і різнорівневими, вертикальними і горизонтальними зв’язками, зовнішніми впливами, внутрішніми процесами, які можуть зберігати або порушувати її рівновагу як системи при певних обставинах, в тому числі суб’єктивних діях органів влади. Виявлена також головна ланка в системі державного управління – районна державна адміністрація (РДА).

На основі аналізу доведено, що одним із чинників, який призвів до негативних наслідків в діяльності гуманітарної сфери регіонів було відставання державного управління від ринкових процесів, орієнтація місцевих органів влади на адміністративні методи управління. Найважливіша функція регіональних органів влади в умовах недосконалості законодавства – з’єднати центральний стратегічний рівень державного управління гуманітарною сферою з діяльністю органів місцевого самоврядування, забезпечити їх узгодженість, взаємодію і взаємозв’язок, об’єднати спільною метою – покращенням життєвого рівня населення конкретного регіону.

В дисертації визначені принципи взаємодії державних органів влади регіону на “вході” з тими об’єктами управління, котрі виробляють продукцію, забезпечують бюджет і на “виході” з тими, хто споживає бюджет, тобто з гуманітарною сферою. Обгрунтована необхідність в умовах змін в соціально-економічних відносинах перегляду застосування тих чи інших управлінських категорій. Показано, що на даному етапі розвитку суспільства адміністративні методи управління регіоном уже не відповідають потребам об’єктів управління, вступають з ними в протиріччя.

Перенесення управлінських акцентів на рівень “регіону” вимагає якісно нових знань, умінь та навичок кадрів державного управління. Реформування регіональних гуманітарних систем вимагає впровадження нових організаційно-управлінських структур. На думку автора обгрунтованим є перехід від управління підсистемами гуманітарної сфери до системо-функціональних принципів. Структура управління системою освіти, яка впроваджується, адекватна сучасному етапу розвитку регіону, здатна реагувати на мінливу ситуацію в соціально-економічному просторі. Визначені також програми і терміни поетапного реформування інших систем гуманітарної сфери.

На основі аналізу статистичних даних про стан гуманітарної сфери розроблені показники оцінки діяльності її закладів, які враховують як традиційні вимоги, так і нові стандарти, нормативи та завдання. В ринкових умовах на перший план виходять показники ефективності господарювання. Тому діяльність гуманітарної сфери в умовах ринку передбачає встановлення відповідності між отриманими результатами і понесеними витратами (принцип економічності). На прикладі діяльності закладів освіти пропонується узагальнюючий показник економічної ефективності для гуманітарної сфери (систем і підсистем) за формулою:

, (1)

де Д – загальні надходження на утримання (бюджетні і позабюджетні);

З – загальні витрати встановлюються за статтями.

Д = Д_б + Д_г + Д_п + Д_с + Д_інші, (2)

де Д_б – планові надходження від бюджету;

Д_г – доходи від господарської діяльності;

Д_п – доходи від платних послуг;

Д_с – спонсорська допомога;

Д_інші – доходи від інших видів комерційної діяльності.

Щодо умов забезпечення діяльності закладів гуманітарної сфери в перехідний період, то вирішальним є ресурсний потенціал, кадровий склад, співставність управлінських структур і завдань гуманітарної політики, відповідність критеріїв оцінки діяльності сучасному етапу розвитку суспільства, специфіка регіонів і т.д.

В зв’язку з тим, що гуманітарні системи мають спільні функції, вирішують ряд загальних завдань, автор робить висновок про зростання координуючої ролі гуманітарних відділів обласних та районних державних адміністрацій, особливо в перехідний період.

Третій розділ – “Організаційно-економічний механізм взаємодії регіонального бюджету з гуманітарною сферою” – містить дослідження бюджету як головного інструменту державного управління по комплексному розвитку регіону, інтегрального показника якості управлінської праці, цілі управління, засобу забезпечення гуманітарної сфери, дійового фактору зворотного впливу на виробництво. Систематичний аналіз бюджету, джерел надходжень і напрямків витрат є індикатором стану справ в регіоні, дає можливість робити своєчасні висновки, змінювати вектор управлінських зусиль, вносити обгрунтовані корективи в стратегію і тактику реформування, сприяє поступовому відходу від адміністративних методів управління.

В дисертації вивчені практичні аспекти взаємодії бюджету і гуманітарної сфери на принципі балансу надходжень і витрат, можливостей і потреб. Бюджет зв’язує регіон в єдиний організм, цілісну соціально-економічну систему. Розробка, прийняття та здійснення бюджету ознака самостійності регіонів у вирішенні перспективних і поточних завдань, підвищує відповідальність органу влади за стан справ. Якраз достатність надходжень до бюджету урівноважує регіон як функціональну, багатокомплексну систему (рис. 2), де спостерігається подвійна, зворотна взаємозалежність об’єктів управління економіки і гуманітарної сфери. Під впливом регулюючих факторів державного управління народногосподарський комплекс забезпечує надходження до бюджету; орган влади, який керує бюджетом, фінансує гуманітарну сферу і в зворотному напрямку інвестуючи виробництво та впливаючи на нього через гуманітарну сферу – науку, освіту, охорону здоров’я та культуру; стимулює ріст виробництва, що знову дає приріст надходжень до бюджету. Значна частина коштів через бюджет використовується також на соціальний захист непрацюючого населення.

В перехідний період зазнають зміни функції бюджету на регіональному рівні. В роботі здійснено аналіз функцій бюджету регіону, як традиційних – фінансування гуманітарної сфери, прогнозування, уповноваження, контролю, так і притаманних ринковому простору – конкуренції, обмеження, приорітизації, бронювання і страхування, сполучення, інформації, координації, об’єднання і т. ін. На основі співставлення витрат бюджету та визначення їх значимості для соціально-економічного розвитку регіону зроблено висновок, що головною функцією бюджету є фінансування гуманітарної сфери, а в цій частині забезпечення підготовки кадрів для бюджетної та інших галузей у відповідності до потреб.

В перехідний період гуманітарна сфера недостатньо зреагувала на переорієнтацію суспільства від дефіциту трудових ресурсів до зростання безробіття. В дисертації досліджено перевищення пропозиції робочої сили над попитом, виявлені невідповідності, особливо в регіонах з критичною ситуацією, запропоновані підходи до уявлення ситуації, визначені головні та другорядні чинники, як то розвиток економіки та інфраструктури, інвестиції, підготовка кадрів, демографічна ситуація і т. ін., які забезпечують рівновагу на ринку праці. На основі аналізу зроблено висновок, що всі функції бюджету в тій чи іншій мірі впливають на реформування гуманітарної сфери.

В нових умовах змінюються не тільки функції бюджету, а й методи його формування. В роботі запропонований для місцевих бюджетів, як найбільш прийнятний при дефіциті надходжень, “нульовий метод”, коли бюджет формується на відповідний рік з реструктуризацією боргів минулих періодів.

Рис. 2. Функціональна організаційно-економічна модель регіону “Вхід-Вихід”

ВИСНОВКИ

На першому етапі державотворення гуманітарна сфера регіону не в повній мірі виконувала головну функцію – забезпечення науково-технічного прогресу, підготовки і перекваліфікації кадрів, покращення демографічної ситуації, стану здоров’я, духовного та фізичного розвитку населення, його соціального захисту. Відставання від ходу реформ в економіці та потреб суспільства справило негативний вплив і на стан самих систем гуманітарної сфери. Узагальнення отриманих результатів дослідження дозволяє зробити ряд загальних висновків.

1. На основі аналізу стану та тенденцій розвитку регіону на прикладі діяльності органів влади Чернігівської області визначені пріоритети та напрямки подальшого реформування економіки як передумови ефективного функціонування гуманітарної сфери. Обгрунтована необхідність диференційованих методів і ступенів впливу державних органів влади на різні за власністю об’єкти господарювання та застосування моделювання управлінських відносин, утворення управлінських структур відповідних динамічній ситуації перехідного періоду.

2. Проведені дослідження показали, що в адміністративно-територіальному устрої держави базовим рівнем є район, а в структурі влади відповідно – районна державна адміністрація. Головне завдання полягає у вдосконаленні її взаємодії з іншими гілками та рівнями влади, посиленні координації, усунення протиріч законодавчого характеру шляхом делегування повноважень та впровадження договірних механізмів.

3. Визначення специфіки регіону, дослідження регіональних особливостей, головних ланок, пріоритетних “точок росту” дало можливість виявити прямий взаємозв’язок і взаємозалежність по лінії “економіка – гуманітарна сфера – населення” та визначити шляхи подальшого реформування, внести корективи та обгрунтувати необхідність посилення регулюючих факторів з боку державних і регіональних органів влади на хід реформ.

4. Введення поняття “гуманітарна сфера регіону” та визначення її систем і підсистем, загальності і специфіки функцій в перехідний період дало можливість зробити висновок про відставання її реформування від процесів, що відбуваються в суспільстві, визначити напрямки та корекцію функцій, а також здійснити реформування ряду управлінь на системно-функціональному принципі.

5. Дослідження кінцевого продукту діяльності гуманітарної сфери, як такого, що в матеріальному виразі проявляється через певні періоди, дозволило визначити показники якості її роботи, а також критерії оцінки діяльності, доповнити їх показниками участі в ринкових перетвореннях, реагування на зміни в матеріальному середовищі на основі попиту і пропозиції, самозабезпечення та економії коштів і ресурсів.

6. Доведена необгрунтованість підходу регіональних органів влади до реформування гуманітарної сфери на принципі приведення її у відповідність до можливостей фінансування. Запропоновано реформування на системно-функціональному принципі, збереження і розвиток головних ланок, та скорочення витрат за рахунок перерозподілу функцій, перегляду штатних розкладів, об’єднання закладів та створення нових, більш ефективних систем. Визначена мета реформування – впорядкування, збереження позитивних надбань, покращення якісних характеристик і забезпечення подальшого розвитку на базі вітчизняного та зарубіжного досвіду.

7. Дослідження ролі і місця бюджету як інтегрального показника якості управлінської праці, головного інструмента влади, цілі управління і засобу функціонування гуманітарної сфери дало можливість зробити висновок, що забезпечення реформування освіти, охорони здоров’я, культури, соціального захисту, є головною функцією бюджету і його необхідно проводити на основі балансу потреб і можливостей, надходжень і витрат. Вивчення бюджету на основі схеми “вхід-вихід” показує, що він зв’язує регіони в єдиний організм, цілісну функціональну систему. В роботі зроблено висновок про необхідність реформування системи місцевих податків, збільшення їх питомої ваги в загальних надходженнях.

8. В ході дослідження виявлено ряд протиріч і невідповідностей на регіональному рівні – між різними гілками та рівнями влади, потребами населення і можливостями регіональної економіки, завданнями, які покладені на гуманітарну сферу, її фінансуванням та матеріально-технічним забезпеченням, між різним економічним станом регіонів і необхідністю виконання законодавчих актів, потребами ринкової економіки і кваліфікацією кадрів; вказані шляхи і напрямки їх послаблення і усунення.

9. Розроблені практичні рекомендації головам районних державних адміністрацій щодо поліпшення управління регіонами в перехідний період, які полягають в диференціації підходів до об’єктів різних форм власності, орієнтації на економічні методи управління, обгрунтована необхідність проведення роботи з кадрами та резервом державних службовців і їх навчанням з метою прискорення адаптації до нових умов.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Вдовенко С.М. Про деякі аспекти вдосконалення управління реформуванням гуманітарної сфери на Чернігівщині // Місцеве самоврядування. – 1997. – № 5-7. – С. 100-114.

2. Вдовенко С.М. Вдосконалення управління регіоном // Вісник УАДУ. – 1998. – № 1. – C. 114-126.

3. Вдовенко С.М. Управління освітою в перехідний період. Стан, тенденції. Напрямки реформування та критерії оцінки // Вісник УАДУ. – 1998. – №3. – С. 176-181.

4. Вдовенко С.М. Бюджет і управління гуманітарною сферою регіону // Вісник Чернігівського технологічного інституту. “Економіка”. – 1998. – №5. – С. 26-34.

5. Вдовенко С.М. Вдосконалення умов забезпечення діяльності гуманітарних систем на основі наукової організації управлінської праці // Вісник Чернігівського технологічного інституту. “Економіка”. – 1998. – № 7. – С. 157-162.

6. Вдовенко С.М. Регіональні аспекти реформування соціального захисту населення // Вісник Чернігівського технологічного інституту. “Економіка”. – 1998. – № 7. – С. 162-168.

Анотація

Вдовенко С.М. Соціально-економічні та управлінські основи реформування гуманітарної сфери регіону в умовах перехідної економіки. – Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.04 – регіональне управління. – Українська Академія державного управління при Президентові України, Київ, 1998.

В роботі здійснено комплексний аналіз механізмів регіонального управління реформуванням гуманітарної сфери. Розглянуті передумови, тенденції перехідного періоду. Розроблено системно-функціональний механізм реформування освіти, охорони здоров’я, культури та соціального захисту. Визначено зовнішні та внутрішні чинники, які забезпечують рівновагу гуманітарних систем. Досліджено взаємозв’язок регіонального управління з комплексом “економіка – гуманітарна сфера – населення”. Доповнені показники оцінки діяльності закладів гуманітарної сфери, які враховують її участь в ринкових перетвореннях. Запропоновані структури управління, адекватні потребам перехідного періоду. Проаналізовано бюджет, як інтегральний показник якості управлінської праці та його функції.

Зроблено висновок про те, що збалансований бюджет зв’язує регіон в єдиний комплекс, цілісну систему, забезпечує його рівновагу, виконує головну функцію – фінансування гуманітарної сфери. Доведено зростання ролі місцевих податків і зборів у вирішенні питань соціального захисту населення.

Ключові слова: гуманітарна сфера, регіон, регіональне управління, ринкові перетворення, системно-функціональний підхід, перехідний період, розвиток, взаємозалежність, тенденції, показники, напрямки, функції, моделі, методи.

Аннотация

Вдовенко С.М. Социально-экономические и управленческие основы реформирования гуманитарной сферы региона в условиях переходной экономики. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.04 – региональное управление. – Украинская Академия государственного управления при Президенте Украины, Киев, 1998.

В работе осуществлен комплексный анализ механизма регионального управления реформированием гуманитарной сферы. Изучено состояние и направления развития основных систем гуманитарной сферы – образования, охраны здоровья, культуры и социальной защиты населения. Доказано, что системы имеют целый ряд общих функций, задач и проблем; их объединяет общая цель – создание социально-ориентированного общества. Предпосылками для реформирования гуманитарной сферы являются рыночные изменения в экономике региона. Наблюдаются следующие тенденции: ускорение рыночной трансформации производства, утверждение различных форм собственности, стабилизация экономических показателей. На данном этапе актуальность реформирования гуманитарных систем подтверждается их влиянием на экономику через научно-технический прогресс, подготовку кадров, физическое и духовное развитие работников.

На практике идея реформирования региональными органами власти упрощается до тезиса приведения гуманитарной сферы в соответствие с возможностями финансирования, что противоречит главной цели реформирования – созданию социально-ориентированного общества.

В диссертации предложен системо-функциональный подход к реформированию гуманитарной сферы, предполагающий развитие главных звеньев, перераспределение и передачу функций как внутри систем, так и между системами.

Важная роль в реформировании принадлежит такому фактору, как региональное управление. В работе расширено понятие “регион”, как системы “область – район”, состоящей из двух основных частей – экономической и гуманитарной сфер, отражающей административное устройство, территориальную целостность и региональный уровень власти. Исследована взаимосвязь регионального управления с комплексом “экономика – гуманитарная сфера – население”. Доказано, что при наличии различных форм собственности приоритетными становятся экономические методы управления. Разработана модель управления регионом, основное место отводится совершенствованию управления гуманитарной сферой.

В диссертации предложены новые структуры управления, адекватные потребностям переходного периода, работающие на системо-функциональном принципе и научной организации труда.

Проанализирован бюджет как интегральный показатель качества управленческого труда, цель управления, основной фактор обеспечения функционирования гуманитарной сферы. Изучены все аспекты взаимодействия бюджета с гуманитарной сферой на основе баланса поступлений и расходов, а также возможностей и потребностей. Достаточность поступлений в бюджет уравновешивает регион, как функциональную, многокомпонентную систему. На основе анализа бюджетных отношений разработаны рекомендации региональным органам власти относительно повышения роли местных налогов в обеспечении гуманитарной сферы и социальной защиты населения.

В работе дополнены показатели оценки деятельности гуманитарных систем, основными из которых в переходной период являются показатели экономической эффективности.

Ключевые слова: гуманитарная сфера, регион, региональное управление, рыночные преобразования, системно-функциональный подход, переходной период, развитие, взаимозависимость, тенденции, показатели, направления, функции, модели, методы.

Summary

S.M.Vdovenko. Social-economic and management principles in the humanitarian sphere of a region through transformation in the new economic conditions. — The manuscript.

Dissertation for a Candidate’s degree in State Management on speciality 25.00.04 — the Regional Management. — The Ukrainian Academy of State Management at the cabinet of President of Ukraine, Kyeve, 1998.

In this thesis has been carried out the comprehensive analysis in mechanism of the regional management of transformation in humanitarian sphere. A functional-system mechanism of changes has been worked out in education, health protection, culture and in social security. Some external and internal factors have been determined providing the balance of humanitarian systems. A great deal of research work has been done in examining the association of regional management with “economy — humanitarian sphere — population” complex. The added figures of the results in the activities of the humanitarian educational establishments have been admitted in the new changes of economy. Proposed managing structures meet transforming period needs. Budget as a performance index of management quality and its functions have been analysed. One can come to conclusion that the balanced budget provides its constant level and carries out the main function — financing the humanitarian sphere. The grouth of the local taxes and duties is considered in solving problems concerning the questions of social protection of population.

Key words: humanitarian sphere; region; regional management; market transformation; system-functional approach; transition period; development; interdependency; tendencies; indexes; directions; functions; models; methods.