Реферат

Реферат на тему Розвиток макроекономіки

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2014-12-23

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 26.12.2024


Контрольна робота
з дисципліни: „Макроекономіка”

План:
1.Етапи розвитку макроекономіки як складової економічної теорії.
2. Можливі негативні наслідки економічного росту.
3. Задача

Етапи розвитку макроекономіки як складової економічної теорії.
Економічна наука є однією з найдавніших. Її намагалися окреслити ще давньогрецькі філософи Аристотель і Ксенофонт у IV – III ст. до н. е. Глибокий інтерес до економічної теорії зумовлений тим, що вона вивчає проблеми вирішальної сфери життя суспільства – виробництва економічних благ, обміну, розподілу та споживання національного багатства в матеріальній та нематеріальній формах, економічні потреби, інтереси й цілі людини, а також закони, які управляють цими процесами й втілюються в раціональній економічній політиці держави.
Розглянемо докладніше розвиток макроекономіки – частини економічної теорії, що вивчає економіку в цілому, а саме: аналіз рівня реального національного доходу, проблеми зайнятості, інфляції, зміни валютного курсу і, звісно, аналіз та концептуальне обґрунтування державної економічної політики.
Першим етапом розвитку економічної теорії, а в її складі і макроекономіки як науки були дослідження класичної школи політичної економії, представленої В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо та іншими.
Те, що в наш час отримало назву класичної школи, в дійсності не є якоюсь цілісною концепцією макроекономіки, а є деяким вибірковим викладенням думок та праць економістів-класиків по проблемам, що мають макроекономічний характер.
Аналіз конкретних проблем макроекономічного характеру можна зустріти у працях багатьох видатних економістів минулого, таких як Ф. Кене, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс. Але все одно можна стверджувати, що існує певна течія в макроекономіці, яка отримала назву „ортодоксальна” класика. В найбільш систематизованому вигляді вона представлена у працях А. Маршалла та інших економістів „Кембріджської школи”.
Основні постулати класичної концепції такі: ціни в економіці абсолютно гнучкі. Це означає, що вони можуть змінюватись в достатньо короткий період як в бік підвищення, так і навпаки, враховуючи те, що це стосується цін як на блага, так і на фактори виробництва;
·  економічні суб’єкти діють раціонально, виходячи з максимізації свого прибутку;
·  економіка є саморегульованою;
·  провідну роль в моделі „сукупний попит – сукупна пропозиція” відведено сукупній пропозиції;
·  об’єм пропозиції встановлюється тільки наявними факторами виробництва, при цьому фактори є взаємозамінними.
Усі вищезазначені постулати визначають характерну особливість класичного підходу, а саме: до дослідження макроекономічних проблем широко застосовуються методи мікроекономічного аналізу.
З появою кейнсіанства класична школа поступово трансформувалась у неокласичну. Її розвиток пов’язаний з іменами таких відомих економістів, як Р. Солоу, Т. Сарджент, Р. Лукас та ін. Основною відмінністю неокласичної концепції полягає в розробці теорії раціональних очікувань, пояснюючої характер поведінки суб’єктів у сучасній економіці.
Кейнсіанська школа повністю заперечує постулати класиків. Кейнсіанці вважали, що економіка представляється класиками як деяка абстрактна, „ідеальна” економіка, яка не висвітлює реальних процесів.
Основні положення кейнсіанства такі:
·  ціни не є гнучкими через довгострокові контракти та особливості поведінки економічних суб’єктів (грошових ілюзій);
·  економічні суб’єкти діють не раціонально, а в першу чергу керуючись суб’єктивними факторами, такими як традиції, вимоги середовища, психологія поведінки;
·  гроші – це багатство, вони мають самостійну цінність що визначає механізм взаємодії грошового ринку і з реальним сектором економіки;
·  усі ринки взаємопов’язані;
·  ситуація повної зайнятості не характерна для економіки в силу особливостей функціонування ринку праці;
·  економіка не є саморегульованою, будь-які відхилення від стану рівноваги є для її розвитку характерними, тому необхідне активне втручання держави.
Кейнсіанство, так само як і класична течія, знаходиться в постійному розвитку. Можна назвати таких відомих представників посткейнсіанства, як Р. Клакер, Р. Барроу та ін.
Монетаризм. Якщо кейнсіанство ознаменувало революцію в економічній теорії, то поява монетаризму часто характеризується як контрреволюція.
Поява і розвиток монетаризму пов’язаний з ім’ям М. Фрідмана та його послідовників, якими можна вважати посткейнсіанства і неокласику, та все одно монетаризм можна вважати самостійним і одним із самих цікавих течій сучасної макроекономіки.
Основні постулати монетаризму такі:
·  гроші є не просто багатством, а одним із елементів широкого набору активів;
·  грошовий ринок взаємодіє з реальним сектором безпосередньо через механізми оптимізації структури портфеля активів;
·  гроші нейтральні тільки в довгостроковому періоді, а в короткостроковому ні, при чому зміни в грошовому секторі первісні по відношенню до змін в реальному секторі.
Загалом макроекономіку можна визначити як позитивну і нормативну.
Позитивна макроекономіка має справу з аналізом економічних фактів і ставить перед собою мету побудувати економічну модель, вільну від суб’єктивних суджень. Нормативна ж макроекономіка представляє собою сукупність суб’єктивних суджень про те, як повинна функціонувати економіка.
З одного боку, позитивна теорія служить основою для вибору головних початкових тверджень, а з іншого – нормативні постулати при певних умовах можуть послужити основою для створення нової або спеціальної макроекономічної концепції. Отже, позитивні і нормативні судження в макроекономіці достатньо тісно взаємопов’язані.
Можливі негативні наслідки економічного росту.
Під економічним зростанням розуміють збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка. Економічне зростання вимірюють двома способами:
·              темпами зростання реального ВВП за певний проміжок часу (здебільшого за рік);
·              темпами зростання реального ВВП на душу населення за той самий період.
Економічне зростання є важливою економічною метою кожної країни, адже економіка, що зростає, спроможна повніше задовольняти потреби людей і ефективніше розв’язувати соціально-економічні проблеми.
Економічне зростання є однією з найважливіших суспільних проблем, до якої постійно звернута найпильніша увага економістів і політиків. Отже, і ми спробуємо визначити всі особливості економічного зростання конкретно в Україні, а також можливі негативні наслідки такого зростання.
За останні п’ять десятиліть більше половини приросту обсягів виробництва в розвинутих країнах досягалося за рахунок підвищення продуктивності праці.
Будь-яка перехідна економіка переживає період спаду виробництва, що підтверджує досвід усіх європейських країн, котрі здійснюють ринкові реформи. Спочатку ці країни зіткнулися з тими ж проблемами, що й Україна:
·                   успадкована адміністративно-командна система,
·                    зношені виробничі фонди,
·                    ірраціональна галузева і виробнича структура.
Але країнам Центральної Європи вдалося подолати спад протягом трьох – п’яти років, а у нас цей же процес набрав затяжного характеру. Реальний обсяг виробництва в Україні почав зменшуватися ще за радянських часів з середини 80-х років, але в 90-х роках, уже за умов незалежності, його падіння прискорилося. У 1992 – 1999 рр. темпи економічного зростання в Україні були від’ємними. Середньорічний обсяг українського ВВП – 160 – 180 млрд. грн. (приблизно 30 – 40 млрд. дол..) – недостатній для здійснення капіталовкладень, структурних змін та підвищення рівня життя населення. Його необхідно збільшити щонайменше у 20 – 25 разів, що Україні не під силу.
Чинники такого небувалого падіння обсягу виробництва в Україні можна поділити на дві групи: ті, що були успадковані від СРСР та ті, що виникли внаслідок реформування економіки вже в роки незалежності.
Причини, успадковані від СРСР:
·                 різкий спад виробництва ВВП, обсяг якого скоротився в 3,5 рази, а відновлення ВВП 1990 р., за оптимістичними прогнозами, відбудеться лише у 2015 р.;
·                 бурхливі темпи інфляції передусім у першій половині 90-х років: у 1992 р. вони становили до 3000 %, у 1993 р. – понад 10000 %;
·                 масове безробіття, яке охоплювало приблизно 35 % працездатного населення;
·                 стрибкоподібне зростання зовнішнього боргу: якщо у 1991 р. він становив майже 400 млн. дол.., то в 1999 – понад 12 млрд. дол..
На відміну від класичної кризи, в Україні, як і в інших країнах СНД, з кінця 1990 р. відбувається криза недовиробництва, яка за масштабами не має аналогів. Навіть у СРСР під час Другої світової війни падіння промислового виробництва становило 30 %.
Негативні тенденції реформування економіки за роки незалежності:
·                 Розрив господарських зв’язків з країнами колишнього СРСР, передусім з Росією. Це призвело до втрати Україною чималої частки традиційних ринків збуту, до зупинення багатьох підприємств через відсутність комплектуючих виробів тощо, оскільки тільки 15 % усього промислового виробництва мало завершений технологічний цикл;
·                 Придушення національного виробництва, майже цілковита втрата внутрішнього ринку. Свідченням цього є засилля імпортних товарів, частка яких досягла в 1999 р. 70 %;
·                 Масовий відплив капіталу за кордон. Щорічно він становить до 5 млрд. дол., і в сукупності понад 60 млрд. дол..
·                 Відсутність належного інвестиційного клімату в Україні (за цим показником вона посідала в середині 90-х років 135-те місце у світі;
·                 Відсутність науково обґрунтованої економічної політики структурної перебудови, в тому числі наукової, промислової, аграрної, інноваційної та ін., а також негативний вплив на цю політику МВФ. Так, у 2003 р. обсяг ВВП зріс на 9 %, промислового виробництва на 14 %, ціни на житлово-комунальні послуги майже на 35 %, на хліб – в середньому на 30 %, а номінальна заробітна плата – менше 11 %.
Маючи такі вражаючі показники розвитку економіки, можна сміливо заявити, що поки-що єдиним негативним наслідком економічного зростання в Україні є надто низький рівень цього ж-таки зростання.
Реальні негативні наслідки економічного зростання видно на прикладах розвинутих країн, які використовують ресурси і нагромаджують відходи темпами, які планета не може витримати. Розвиток сучасної промисловості залежить від відтворюваних природних ресурсів, які вичерпуються. Згідно із цим поглядом, людство невдовзі цілком використає певні природні ресурси – нафту, мідь, вугілля, орні землі, що життєво важливі для процесу виробництва. Надмірне навантаження на землю внаслідок украй інтенсивного її обробітку, витоптування травостою перетворюють її в пустелю, а здатність планети прогодувати населення зменшується. Вилов риби зі Світового океану відбувається такими темпами, що вона не встигає поновлюватися. Зростання відходів, що є неминучим результатом економічного зростання, пригнічує абсорбційну здатність світової екологічної системи. До того ж інтенсивно забруднюється довкілля, вичерпується озоновий шар, змінюється клімат планети.

Задача.
Припустимо, що уряд України встановлює валютний курс 1$ = 5,30 грн. Сума гривень, яка пропонується по цьому курсу, дорівнює 180 млн., залежність попиту на гривни від валютного курсу має вигляд:
Ціна гривни в доларах
5,20
5,25
5,30
5,35
5,40
Об’єм попиту (млн. грн)
170
160
150
140
130
1)                В цій ситуації уряд купує або продає гривни? Яку кількість?
2)                Якщо уряду доведеться купувати гривни за долари, де воно візьме долари?
Розв’язання:
1) Зобразимо залежність попиту на гривни від валютного курсу графічно:
Проаналізувавши отриманий графік, можна сказати, що уряд купуватиме гривни в кількості 33,93 млн. грн. (180 / 5,3 = 33,93).
2) Так як урядові довелося купувати гривни за долари, йому потрібно збільшити надходження до бюджету в доларовому еквіваленті за рахунок зовнішньої торгівлі або кредитів.

Використана література:
1)                 Заболоцький Б.Ф. Перехідна економіка: Посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. – 512 с.
2)                 Луссе А.В. Макроэкономика: кратний курс/ Учебное пособие. – СПб: Питер, 2001. – 240 с.
3)                  Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна теорія: Підручник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. – 856 с.
4)                 Панчишин Степан Макроекономіка: Навч. посібник. Вид. 2-ге, стереотипне. – К.: Либідь, 2002. 616 с.
5)                  Солонінко К.С. Макроекономіка: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 320 с.

1. Биография Цесарец, Август
2. Диплом на тему Організація процесу кредитування в Коростенському відділенні 1 АППБ
3. Реферат Барьеры общения 2
4. Реферат Сущность и принципы планирования
5. Реферат на тему The Great Gatsby Essay Research Paper FCAs1
6. Курсовая Психологічний тренінг як інструмент розвитку корпоративної культури
7. Контрольная работа Необходимость изучения познавательных процессов для госслужащего
8. Отчет_по_практике на тему Производство полипропилена 01030
9. Доклад Система сбалансированных показателей
10. Диплом Разработка системы автоматических звонков в учреждении образования