ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Вибір організаційно - правової форми підприємницької діяльності

2. Основні організаційно - правові форми підприємницької діяльності

3. Види підприємств за характером підприємницької діяльності

4. Види підприємств за формою об’єднання майна

5. Інші підприємницькі утворення

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВИХ ФОРМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ В ПОРІВНЯННІ З НІМЕЦЬКИМИ АНАЛОГАМИ

РОЗДІЛ 4

ІНШІ ПІДПРИЄМНИЦЬКІ УТВОРЕННЯ ФРН

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

На сучасному етапі все більше і більше вчених, спеціалістів та практиків приходить до висновку, що реальний шлях виходу України з тяжкого екномічного стану пов’язаний з розвитком бізнесу, зокрема, з розвитком його організаційно-правових форм.

Підприємництво, а особливо малий бізнес, в ринковій економіці - провідний сектор, який визначає темпи економічного зростання, структуру та якість ВНП. В усіх розвинутих країнах частка малого бізнесу в ВНП складає 60-70%. Але справа не тільки в кількісних показниках - цей сектор за своєю природою є типово ринковим і складає базу сучасній ринковій інфраструктурі.

Розвиток підприємництва та його організаційно-правових форм активізує структурну перебудову економіки, надає свободу вибору та додаткові робочі місця, забезпечує швидке повернення витрат, оперативно реагує на зміни споживацького попиту. Наприклад: малий бізнес, як один із видів підприємництва, допомагає забезпечити ринок товарами та послугами, зруйнувати галузеві та регіональні монополії, поширити конкуренцію, втілити досягнення науково-технічного прогреса (НТП). Таким чином, підприємництво виконує особливу функцію в економіці, яка полягає в оновленні економічної системи, створенні інноваційного середовища, що руйнує традиційні структури та показує шлях до реструктуризації.

Розвиток мережі підприємницьких структур сприяє вирішенню гострих для економіки України проблем переходу до ринку, але необхідною умовою становлення і розвитку підприємництва виступає формування сприятливого середовища, яке включає і систему державної підтримки бізнеса в Україні, де пріорітетним напрямком є вдосконалення організаційно-правових форм підприємництва.

ПОНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ринкова економіка зумовлює необхідність свободи підприємницької діяльності, за якою структура і характер суспільного виробництва буде визначатися попитом товару. В свою чергу попит на ту чи іншу продукцію буде зумовлюватись потребами громадянського суспільства. Отже ринкова економіка це не хаотичне виробництво, коли кожний підприємець виробляє ту продукцію, яку йому заманеться. Суспільне виробництво в умовах ринкової економіки підпорядковане досить суворим законам ринку - виробляти те, що потрібне людям. Неякісна, морально застаріла, мало-ефективна, екологічно небезпечна, енергомістка, матеріаломістка продукція в умовах ринку попитом користуватися не буде і, отже, не буде стимулу для виробництва. Але досягти цього можна лише за умови вільної ринкової конкуренції, коли одну і ту ж продукцію будуть виробляти кілька підприємців, які будуть змагатись між собою за конкурентоздатність своєї продукції, за оволодіння ринком. Саме ці фактори спонукають необхідність створення найбільш сприятливих організаційно-правових умов передусім для широкого розгортання вільної підприємницької діяльності в Україні. Це один з найважливіших шляхів, випробуваний багаторічним досвідом країн з високорозвинутою ринковою економікою, підвищення ефективності суспільного виробництва і передусім його технічного рівня і в кінцевому результаті добробуту народу України.

3 метою розвитку ринкових відносин в Україні проголошено свободу підприємницької діяльності.Стаття 3 Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. надає будь-якій фізичній чи юридичній особі право без обмежень приймати рішення і здійснювати са­мостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Але яка саме діяльність визнається підприємницькою? Ясно, що не всяка діяльність є підприємницькою. Згаданий Закон дає визначення підприємництва: "Підприємництво - це самостійна ініціатива, систе­матична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку" (ст. 1).

3 цього визначення випливають певні необхідні правові вимоги до підприємницької діяльності. Передусім це діяльність з власної ініциативи і систематична. 3 власної ініціативи означає, що підприємець починає цю діяльність на свій розсуд, без будь-яких застережень. Безумовно, ця ініціатива буде обумовлюватись потребами ринку. Підприємницька діяльність має носити постійний, тобто систематичний характер. По-друге, приємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Це означає, що сам підприємець приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні. Успішна підприємницька діяльність принесе йому прибутки, а збиткова може принести і банкрутство. В цьому випадку підприємцю надіятись на державну дотацію нічого - держава за борги підприємця відповідальності не несе. За випадкову загибель свого майна також несе відповідальність лише підприємець. По-третє, найбльш характерна риса підприємницької діяльності - мета і одержання прибутку. Саме для цього починає свою підприємницьку діяльність підприємець. Тому слід мати на увазі, що господарська діяльність підприємств, яка зовні нічим не відрізняється від діяльності підприємств, що здійснюють підприємницьку діяльність. Справа в тому, що деякі організації і об'еднання некомерційного характеру (творчі спілки, благодійні та релігійні організації тощо) можуть мати у своему складі господарські підприємства, які випускають продукцію, необхідну для забезпечення основної діяльності зазначених організацій. Наприклад, благодійна організація має їдальню для підкормлювання нужденних, релігійна організація має виробництво по випуску свічок та інших релігійних реквізитів. Отже, можна сказати і так,- підприємницька діяльність завжди носить комерційний характер.

ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ВИБІР ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВОЇ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Вибір організаційно правової форми підприємницької діяльності регламентується ст.2 Закону «Про підприємництво» :

«Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.

Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України. ...».

Це один з складних етапів формування підприємницької діяльності. Окрім вибору підприємницької діяльності підприємцю належить визначити організаційно-правову форму цієї діяльності. Це не легко зробити, оскільки чинне законодавство передбачає досить широку мережу таких форм, які, в свою чергу, зумовлюються рядом правових і економічних факторів. Ті ж фактори, які впливають на вибір виду підприємницької діяльності, в певній мірі зумовлюють вибір організаційно-правової форми підприємництва.Але не тільки вони.

Вибір виду підприємницької діяльності в певній мірі зумовлює і її форму. Так, наприклад, діяльність по створенню і використанню науково-технічної продукції зумовлює утворення так званого інноваційного підприємства. Це підприємство, в свою чергу, може бути колективним, приватним і т.д., з обмеженою або повною відповідальністю тощо.

На вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності впливає також характер і обсяг відповідальності, яку приймають на себе підприємці, форми власності, мета, створення підприємства і т.ін.

Важливе значення мають фінансові і кредитні можливості підприємця, державне стимулювання і податкова політика держави. Наприклад, держава з метою стимулювання розвитку малого підприємства звільняє їх на певний час від оподаткування, що, звичайно, впливає на вибір форми підприємницької діяльності.

В значній мірі цей вибір визначаеться суб’єктним складом осі6, які мають намір зайнятися піприємницькою діяльністю. Якщо підприємцем має намір стати фізична особа одноособово, то вона утворює індивідуальне підприємство. Підприємство, основане на власності і праці громадян Ук-раїни і членів однієі родини, які проживають спільно - сімейне підприємство. Підприємство, утворене на основі власності окремого громадянина України, буде приватним. Підприємство, основане на влас­ності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської чи релігійної організації, буде колективним і т.д.

На вибір організаційно-правової форми підприємства впливають й інші соціально-економічні, правові, ринкові фактори. Проте, щоб правильно визначитись з формою підприємницької діяльності, необхідно знати, які форми допускає чинне законодавство та їх характерні особливості і відмінності.

Чинне законодавство встановлює різноманітні організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Закон України "Про господарські товариства" визначає, що всі підприємства, організації та установи, які об’єднують своє майно на підприємницьку діяльність і утворені на засадах угоди юридичними особами і громадянами, визнаються господарськими товариствами. Отже, всі підприємства, які, зрозуміло, здійснюють підприємницьку діяльність, є господарські товариства. За своїм характером і змістом підприємницької діяльності всі господарські товариства поділяються на підприємства, організації і установи.

Кожна з цих груп за формою об'єднання майна та обсягом відповадальності поділяються на акцінерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства та командитні товариства.

Підприємства, як одна з основних форм підприємницької діяльності і одне з видів господарських товариств, в свою чергу, поділяються на такі види, встановлені Законом "Про піприємства в Україні": приватні, колективні, державні комунальні, державні, засновані на загальнодержавній власності, господарські товариства.

Цей перелік організаційно-правових форм підприємницької діяльності вже сам по со6і може підказати вибір форми підприємництва.

Крім названих є ще підприємницькі утворення, такі, як біржа (то­варна і фондова).

ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Господарські товариства різноманітні за своєю організаційною структурою та іншими ознаками, в той же час мають багато спільного між собою. Всі вони є юридичними особами і в силу цього можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді арбітражному суді та третейському суді від свого імені. Спільним для них є зміст і порядок державної реєстрації.

Підприємство створюється за рішенням власника (власників) майна. Воно набуває прав юридичної особи від дня його державної реестрацції.

Державна реєстрація проводиться у виконкомі Міської (районної в місті) Ради народних депутатів за місцем знаходження підприємства. Для реєстрації подаються такі документи: рішення власника про створення підприємства; ста­тут підприємства; документи, що засвідчують оплату кош­тів за державну реєстрацію; реєстраційна картка встановленого зразка.

Органи, які уповноважені здійснювати реєстрацію, повинні зареєструвати підприємство протягом п'яти робочих днів від - дня подання документів. Після державної реестрації виготовляються печатки і штампи підприємства, в банківських установах відкриваються рахунки.

Якщо органи, що здійснюють реєстрацію, відмовили у . реєстрації підприємства, то власник (засновник) мае право оскаржити таку відмову до суду.

Кожне підприємство у своїй діяльності керується, крім чинного законодавства, також і власним статутом.

Статут підприємства після реєстрації набуває ознак юридичного акту і є обов’язковим до виконання не лише самим підприємством, а й усіма іншими підприємствами та державними органами, які вступають з підприємством у взаємовідносини.

У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і мета діяльності, його органи управління, порядок утворення майна підприємства, умови припинення його діяльності.

Управління підприємством здойснюється в порядку, визначеному статутом. На приватних підприємствах його діяльністю керує, як правило, сам власник. На колективних — вищим органом управлення виступають загальні збори всіх власників, а державними підприємствами управляють органи, уповноважені відповідними державними структурами, які ви­ступають власниками державного комунального чи загально-державного майна. Безпосереднє керівництво підприємством покладається на призначеного або обраного власником підприємства директора, президента тощо.

Підприємства, що існують у промисловості, діють в основ­ному на підставі Закону «Про підприємства в Україні», а також можуть діяти на підставі інших нормативних актгв, що прийняті у розвиток цього Закону. Товариства керуються також Законом України «Про господарскі товариства».

Сільськогосподарські підприємства, крім уже наведених законів, діють також на підставі Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Цей Закон поширюється лише на колективні форми господарювання на селі, такі, як колгоспи,кооперативи тощо.

Право власності господарських товариств також виникає із однакових джерел. Товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, не заоборонених законом.

Всі товариства, в тому числі і підприємства, несуть ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є їх власністю.

Прибуток товариства утворюється з надходжень від підприємницької діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. 3 балансованого доходу товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціям, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповдно до установчих документів визначає напрямки його використання. Спільний порядок припинення діяльності товариства. Проте, між різноманітними підприємницькими утвореннями існують принципові відмінності, які характеризують ту чи іншу організаційно-правову форму підприємницької діяльності.

Як уже відзначалось, господарськими товариствами визнаються Законом "Про господарські товариства" підприємства, організації уста­нови, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шля­хом об'єднання майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Проте, до кола господарських товариств поки що не входять державні підприємства, організації й установи.

ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ХАРАКТЕРОМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

В Україні згідно до Закону «Підприємства в Україні» можуть утворюватися такі види підприємств:

• приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

• колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

• господарське товариство;

• підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;

• комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

• державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Окрему групу складають малі підприємства.

Відповідно до обсягів господарського обороту підприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) воно може бути віднесено до категорії малих підприємств.

До малих підприємств належать новостворювані та діючі підприємства:

• у промисловості та будівництві - з чисельністю працюючих до 200 чоловік;

• в інших галузях виробничої сфери - з чисельністю працюючих до 50 чоловік;

• у науці і науковому обслуговуванні - з чисельністю працюючих до 100 чоловік;

• у галузях невиробничої сфери - з чисельністю працюючих до 25 чоловік;

• у роздрібній торгівлі - з чисельністю працюючих до 15 чоловік.

Особливості створення і діяльності малих підприємств встановлюються законодавством України.

Підприємства можуть об’єднуватися в:

• асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

• корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

• консорціуми - тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

• концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств;

• інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Об'єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи.

Організації також можуть здійснювати підприємницьку діяльність. Принципова відмінність підприємства від організації полягає в тому, що підприємства виробляють певну продукцію (товар). Організації, як правило виконують певні роботи( наприклад, будівельні, науково - дослідні, проектні тощо.), надають послуги.

Установи - культоосвітні, навчальні, медичні т.п., які виконують спеціальні роботи, надають спеціальні послуги, наприклад, приватні школи і вузи; приватні медичні заклади.

ВИДИ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ФОРМОЮ ОБ’ЄДНАННЯ МАЙНА

Згідно Закону «Про господарські товариства» від 10.09.91. підприємницькі утворення (господарські товариства) можуть бути акціонерними, товариствами з обмеженою відповідальністю, товариствами з додатковою відповідальністю, повними товариствами, командитними товариствами.

Акціонерні товариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.

Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства. На даний момент при розмірі мінімальної заробітної плати в 45 гривень це складає приблизно біля 56250 гривень.

Акціонерні товариства поділяються на відкриті та закриті: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продаж відповідної кількості акцій.

Решту виплати слід внести в установлений строк, але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 відсотків акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним акція дає право власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивіденту, а також на участь у розподілі майна при ліквідіції акціонерного товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Звернення стягнення на частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю по його власних зобов’язеннях не допускається. Проте, при недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника - боржника.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент сворення товариства з обмеженою відповідальністю. На даний момент при розмірі мінімальної заробітної плати в 45 гривень це складає приблизно біля 28125 гривень.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Решту вкладу учасник зобов’язаний внести не пізніше року після реєстрації товариства.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.

Товариство з додатковою відповідальністю.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Повне товариство.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Розмір частки кожного учасника, розмір, склад, та порядок внесення, форму його участі у справах товариства визначаються установчим договором.

Справи товариства ведуться за загальною згодою всіх учасників, які здійснються або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, що виступають від імені товариства.

Передати свою частку або частину іншим учасникам цього товариства або третім особам член товариства може лише за згодою всіх учасників.

Учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних товариств), які ведуть однорідну з повним товариством мету діяльності.

Учасник повного товариства, що було створено на невизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не пізніш як за 3 місяці.

Вихід із товариства, що було створено на визначений строк, допускається лише при наявності поважних причин та за умови, що попередження про це надійшло не пізніш як за 6 місяців.

При виході учасника з повного товариства йому виплачується вартість його внеску відповідно до балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

В разі виходу з товариства його учаснику виплачується також належна йому частина прибутку, одержаного товариством у даному році.

Командитне товариство.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Таким чином в командитному товаристві розрізняються учасники з повною відповідальністю і особи, які відповідають лише вкладом у майні товариства (вкладники).

Установчий договір про командитне товариство повинен визначати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Стосовно вкладників вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів.

Вкладники командитного товариства мають право:

• діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;

• вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;

• вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення.

Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 відсотків майна товариства, зазначеного в установчому договорі.

На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше 25 відсотків свого внеску.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю, якщо в цьому товаристві, тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно.

Досить очевидно, що для вкладників дана організаційно-правова форма, з точки зору відповідальності, абсолютно еквівалентна товариству з обмеженою відповідальністю, але на учасників з повною відповідальністю вона покладає більшу ступінь відповідальності і хоча дана відмінність в порівнянні з товариством з обмеженою відповідальністю здавалося мала б зробити командитне товариство менш привабливою формою та все таки воно має і деякі переваги.

Однією з найважливіших переваг даної форми я вважаю те, що Закон «Про господарські товариства» не обумовлює розмір статутного фонду для командитного товариства, що є досить важливим для підприємця на початку підприємницької діяльності. Дещо імовірні труднощі відносно ступеню відповідальності засновників досить легко перетворюються у перевагу при умові певної обізнаності підприємця з особливостями офшорного бізнесу. Поясню попереднє твердження на прикладі:

Петренко І.С. виступає вкладником при заснуванні командитного товариства (КТ) Х, а учасником з повною відповідальністю виступає закордонна фірма Y, яка зареєстрована в офшорній зоні. При умові, що пан Петренко І.С. виступає на території України, як уповноважений представник фірми Y, то він має повне право від імені закордонного засновника КТ управляти діяльністю командитного товариства Х.

ІНШІ ПІДПРИЄМНИЦЬКІ УТВОРЕННЯ

Біржа - торгівельна установа, яка є організаційно- правовою формою оптової торгівлі, в тому числі міжнародної торгівлі товарами масового виробництва, що мають стійкі і чіткі якісні параметри.

Фондова біржа - організаційно- правова форма підприємницької діяльності, яка являє собою постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Фондова біржа - акціонерне товариство. яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуваня їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

Набуває поширення ще одна організаційно- правова форма підприємницької діяльності - це інноваційні підприємства, або ще їх називають впроваджувальними. Інноваційною вважається діяльність по створенню і використанню інтелектуального продукту, доведенню нових оригінальних ідей до реалізації їх у вигляді товарів і послуг, а також по організації ефективного задоволення громадських потреб в цих товарах і послугах, які є одним з видів інтелектуальної власності. До цієї діяльності відносяться:

• організація впровадження і тиражування винаходів, ноу-хау, науково-технічних розробок, включаючи створення дослідних зразків, прове­дення випробувань, розробку і передачу технологій і науково-технічної документації, підготовку виробництва;

• проведения патентних досліджень; дизайнерських робіт;

• організація інформаційного пошуку, створення і ведення бази і даних;

• проведения науково-дослідних, проектних і дослідно-конструкторських, маркетингових досліджень, пов’язаних з інноваційним процесом;

• організація експертизи проектів, проведення конкурсів, кон­салтинг;

• розв'язання організаційно-правових, економічних, управлінських проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності виробництва, економію сировини, матеріалів, енергоресурсів, поліпшення забезпечення населення в товарах і послугах, підвищення екологічної безпеки;

• підготовка і підвищення кваліфікаціі кадрів в галузі інтелектуальної діяльності, нових технологій, ринкових механізмів;

• проведення робіт в галузі створення інформаційних технологій і продуктів;

• пропаганда досягнень науки і техніки, виставочна і видавнича спра­ва; міжнародне науково-технічне співробітництво.

Своєрідною організаційно-правовою формою підприємницької і діяльності є орендні підприємства, які утворюються відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10.04.1992 р. За цим Законом оренда є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, що належить державним шдприємствам і організаціям, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурні підрозділи (філіали, цехи, дільниці).

Орендодавцями виступають Фонд державного майна України - щодо цілісних майнових комплексів, підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю; органи, уповноважені Верховною Радою Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів управляти майном, яке перебувае відповідно у власності Республіки Крим або в комунальній власності.

Орендарями за цим Законом можуть бути організації орендаторів, створені членами трудових колективів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів; громадяни та юридичні особи без громадянства.

Істотними умовами договору оренди є об’єкт оренди (склад і вартість майна), строк, на який укладаеться договор оренди, орендна плата, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого май­на та умови його повернення, виконання зобов'язань. Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості із всіх істотних умов і підписання сторонами договору.

Орендар сам визначає організаційно-правову форму підприємницької діяльності на основі орендованого майна та затверджуе статут і призначає (обирає) керівника. Статут, звичайно, не може суперечити договору оренди. Порядок створення орендарем підприємства, господарського товариства тощо та їх діяльність регулюються відповідними законодавчими актами України.

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. Якщо ні одна із сторін не подасть заяви про припинення або зміну договору оренди шсля закінчення його строку, він вважаеться продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Орендар мае переважне право на продовження строку дії договору оренди. Договір оренди припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, викупу об’єкта оренди або його загибелі. Одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Орендне підприємство зобов’язане взяти на себе виконання державного замовлення і замовлення на реалізацію продукції в обсязі, що не перевищує замовлення, прийняті на рік його здачі в оренду. В організації своєї господарської діяльності орендне підприємство повністю самостійне контроль за його діяльністю, а також бухгалтерська і статистична звітність ведуться в порядку, встановленому для кооперативів.

Доходи орендного підприємства, одержувані із виручки після відшкодування матеріальних затрат, оплати праці, оплати податків, орендної плати, страхових платежів, платежів за природні і трудові ресурси надходять в його повне розпорядження. Орендне підприємство самостійно визначає порядок прийняття і звільнення працівників, форми і системи оплати праці, порядок надання вихідних днів і відпусток.

АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВИХ ФОРМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ В ПОРІВНЯННІ З НІМЕЦЬКИМИ АНАЛОГАМИ

ͳìåöüêèé òîðã³âåëüíий уклад, çàêîíи про àêöіîíåðíі товариства, про òîâàðèñòâàõ ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ та інші ïðàâîâі àêòи ðåãóëþþòü пов’язані з різними ôîðìàìè ï³äïðèºìíèöüêî¿ ä³ÿëüíîñò³. Ïðè âиáîðі îïòèìàëüíîї åêîíîì³÷íî¿ та ïðàâîâої ôîðìè ï³äïðèºìñòâà íåîáõ³äнî врахувати всі ïîäàòêîâ³, виробничо-åêîíîì³÷í³ та ïðàâîâ³ àñïåêòи. Îñíîâíå питання збираєтесь Âи âåñòè справу одноосібно чи ðàçîì з ïàðòíåðàìè. Запросивши ïàðòíåðà ìîæíа покращити áàçó êàï³òàëó ï³äïðèºìñòâà, ïðèäáàòè íàä³éíó ðàáî÷ó ÷èíí³ñòü та нові íîó-õàó. З òî÷êè çîðó îïîäàòêóâàííÿ ìîæå бути âèã³äíèì ó÷àñòü â справі ÷ëåíіâ ñ³ì’¿. Îäíàê åêîíîì³÷íå співробітництво âèìàãຠвід всіх її членів високого ñòóïåíю âçàºìíî¿ äîâіðè. Áîëüøість ï³äïðèºìñòâ Німеччини керується одноосібним власником. Він îäèí íåñå â³äïîâ³äàëüí³ñòü ïî çîáîâ'ÿçàííÿì ôіðìи - також і своїм îñîáèñòèì ìàéíîì. Ïðîöåäóðà çàñíóâàííÿ òàêîї ôіðìи äîñить ïðîñòà. Âíåñåííÿ ï³äïðèºìñòâà â Òîðãîâåëüíèé ðåºñòð âèìàãàºòüñÿ лише в випадку, якщо ï³äïðèºìöþ потрібні òîðãîâåëüí³ установи. Останні ôіðìà відкриває, яê ïðàâèëî, ïðè досягненні çíà÷íèõ êàï³òàëüíèõ âêëàäåííь òà òîðãîâîго обороту вище 350 000 ìàðîê. Âëàñíèêè äð³áíîãî êóñòàðíîãî âèðîáíèöòâà та інших äð³áíèõ ï³äïðèºìñòâ íå âíîñÿòüñÿ â òîðãіâåëüíèé ðåºñòð і ïіäïàäàþòь ï³ä äію òîðã³âåëüíîãî ïðàâà ëèøе ÷àñòкîво. Çàêîíîäàâñòâî ïеðåäбачає ñòâîðåííÿ тîâàðèñòâ декількох типів:

• повне òîðãіâåëüíå òîâàðèñòâî /offene Handelsgesellschaft, OHG/;

• êîìàíäèòíå òîâàðèñòâî/Kommanditgesellschaft, KG/.

• òîâàðèñòâî ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ/Gesellschaft mit bescharkter Haftung, GmbH/;

• àêö³îíåðíå òîâàðèñòâî /Aktiengesellschaft, AG/.

Умовно всі товариства поділяються на два типи: «òîâàðèщеñòâ» і «обществ», що в юридичних термінах України зводиться до єдиного поняття - товариство.

Îñíîâíі відміни між «òîâàðèщеñòâом» і «обществом» ступені відповідності по зобов’язанням.  «обществе» ï³äïðèºìö³ íåñóòü â³äïîâ³äàëüí³ñòü ïî çîáîâ'ÿçàííÿì вкладеним в справу êàï³òàëîì, в той час як âëàñíèêè «òîâàðèщеñòâ» â³äïîâ³äàëüí³ і ñâîїì îñîáèñòèì ìàéíîì. «Общество», яке хоче займатися âåäåííÿм òîðã³âåëüíîãî ï³äïðèºìñòâà ïіä загальним ô³ðìîâèì íàéìåíóâàííÿì, ââàæàºòüñÿ «òîâàðèщеñòâ», якщо ні один ç êîìïàíüéîí³â íå íåñå îáìåæåíó â³äïîâ³äàëüí³ñòü ïî відíîøåíню до êðåäèòîðів. Ïðè âиáîðі ôîðìè ï³äïðèºìñòâà íåîáõіäнî врахувати багато факторів, але до того як зробити остаточний вибір бажано ïðîêîíñóëüòуватиñÿ зі ñïåöіàëіñòîì ïî ïîäàòêîâèì питанням та àäâîêàòîì.

Аналізуючи, вище сказане можна прийти до висновку, що в ФРН як і в Україні існують ті ж самі організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Слід зазначити, що аналогічне має місце і в Франції. Це наводить на думку, що при розробці Українським парламентом Закону»Про господарські товариства» від 10.09.91 р. було запозичено досвід провідних країн світу та Західної Європи зокрема.

Ïîâíå òîðãіâåëüíå òîâàðèñòâî

 ÏÒÒ âõîäÿòь, як ì³í³ìóì äâà êîìïàíüéîíà, які несуть îñîáèñòó і необмежену â³äïîâ³äàëüí³ñòü ïî çîáîâ'ÿçàííÿõ ï³äïðèºìñòâà, а також і îñîáèñòèì ìàéíîì. Êîìïàíüéîíè âèñòóïàþòь яê ñîëіäàðíі áîðæíèêè. Öå îçíà÷àє, щî êîæен ç íèõ íåñå відповідальність ïî âñіì áîðãàì ï³äïðèºìñòâà, отже, êðåäèòîð має ïðàâî ñòÿãàòè âñþ ñóìó áîðãó з ëþáîãî ç êîìïàíüéîí³â.

Ïî çàêîíîäàâñòâó ÔÐÍ ïîвíå òîâàðèñòâî íå є þðèäè÷íîþ îñîáîþ, õîча і користується ïðàâàìè та ëüãîòàìè останніх, на відміну від законодавства України. Воíî ìîæå купувати ìàéíî, ïîäàâàòи ïîçîâè â ñóä, âиñòóïàòи â ðîëі â³äïîâ³äà÷à. Òîâàðèñòâî âиíèêàє ç ìîìåíòу óêëàäàííÿ äîãîâîðó між компаньйонами. ×ëåíàìè ïîвíîãî òîâàðèñòâà ìîжóòь áути громадяни будь-якої держави в тому числі і юридичні îñîáè. Îäíàê ÷ëåí òîâàðèñòâà íå ìຠïðàâà áóòи âëàсником чè íåîáìåæåíèì â³äïîâ³äàëüíèì âêëàäíèêîì іншої ôіðìи, ä³þ÷ої â òіé æå ñôåð³ ä³ÿëüíîñò³, щî і äàíå òîâàðèñòâî, аналогічне має місце і в законодавстві України. Ðîçì³ðè âêëàä³â та ÷èñëî ÷ëåíіâ òîâàðèñòâà íå îáìåæóþòüñÿ. Êоæен ç ó÷àñíèê³â, якщо â äîãîâîð³ íå передбачено інше, про що повинно бути зроблено запис в òîðã³âåëüíîìó ðåºñòð³, ìає ïîвíå ïðàâî âåäåííÿ справ òîâàðèñòâà. Îñîáè, які не являються його членами виступають в якості óïîâíîâàæåíèõ ôіðìи і íå ìàþòü ïðàâà. Майно òîâàðèñòâà íå ìîæå áуòи використано äëÿ ïîãàøåííÿ особистих áîðã³â îäíîãî ç ÷ëåíіâ. Êðåäèòîðè мають право пред’являти ïîçîâè на свій розсуд будь-якому з членів òîâàðèñòâà áåç ïîïåðåäíüîãî çâåðòàííÿ äî òîâàðèñòâа.

Âиáутòя îäíîãî ç ó÷àñíèê³â, ÿê ïðàâèëî, тягне за собою припинення роботи òîâàðèñòâà. Îäíàêî òîâàðèñòâî ìîæåò зберігатися, якщо це передбачено в договорі. Òîâàðèñòâî припиняється ï³ñëÿ çàê³í÷åííÿ ñòðîêó дії äîãîâîðó ïðî òîâàðèñòâо, якщо воно створено на певний òåðì³í, à òàêоæ ïî ð³øåíню ÷ëåíіâ òîâàðèñòâà. Êîæний òîâàðèø має право, якщо навіть він звільнений від âåäåííÿ справ, îäåðæóâàòè відомості прî справи òîâàðèñòâà, ознайомлюватися з òîðãіâåëüíèìè êíèãàìè та äîêóìåíòàìè òîâàðèñòâà. Äëÿ ïðèйíÿòтÿ ðіøåíнÿ òîâàðèñòâîì íåîáõіднî çãîäà âñіõ членів.

Отже враховуючи все вище сказане слід зауважити, що така організаційно-правова форма як повне товариство (ФРН) майже повністю подібна усіма своїми знаками українському аналогу. Суттєва відміна лише в тому, що по законодавству ФРН повне товариство не є юридичною особою.

Êîìàíäèòíå òîâàðèñòâî

Äëÿ çàñíóâàííÿ ÊÒ íåîáõіäнî, що найменше дві îñîáè: ÷ëåí êîìàíäèòíîãî òîâàðèñòâà, який несе íåîáìåæåíó відповідальність ïî çîáîâ'ÿçàííÿì ïðîäàâöÿ ÊÒ òà ñâîїì îñîáèñòèì ìàéíîì, à òàêоæ êîìàíäèòèñò, íåсе â³äïîâ³äàëüí³ñòü лише ñóìîþ ñâîãî âêëàäу. Çã³äíî Òîðãîâåëüíîго укладу, правомірність íà ïðåäñòàâíèöòâî та âåäåííÿ справ çàêðіïëåíî çà ÷ëåíîì ÊÒ, який несе íåîáìåæåíó відповідальність, що частіше всього має місце на практиці. Îäíàê äîãîâіð òîâàðèñòâà ìîæå ïåðåäàâàòи ці ïðàâà êîììàíäèòèñòó.  будь-якому випадку ïðè çàêëþ÷åíí³ íàäçâè÷àéíèõ óãîä, які виходять çà ðàìêè звичайної ïðàêòèêè ï³äïðèºìñòâà, íåîáõіäна çãîäà êîìàíäèòèñòà. Òàêèì чином, çà êîìàíäèòèñòîì çàêðіïëÿºòьñÿ ïðàâî êîíòðîëþ, але â³í íå надає áåçïîñåðåäíüîãî впливу íà âåäåííÿ справ, його іì’ÿ íå ìîæå áуòи вêàçàíå â íàçâі ô³ðìи. Якщо не передбачено інше, òî íà êîììàíäèòíå òîâàðèñòâî поширюються ïîëîæåííÿ, âñòàíîâëåí³ äëÿ ïîâíîãî òîâàðèñòâà.

Проаналізувавши сутність командитного товариства ФРН та України, можу зазначити, що це є дві повністю еквівалентні організаційні форми ведення бізнесу при порівнянні яких я не знайшов ніяких розбіжностей.

Àêöіîíåðíå товариñòâî

ÀТ - це ï³äïðèºìñòâî, êàï³òàë яêîãî утворюється â ðåçóëüòàòі îá’єäíаíèÿ ³íäèâ³äóàëüíèõ êàï³òàëів øëÿõîì випуску та ïðîäàæó àêöіé. ÀТ ÿâëÿºòьñÿ þðèäè÷íîþ îñîáîþ, яка наділена всіма ïðàâàìè і íåñå обов’язки. Воíî ìає можливості ñàìîñò³éíî âåñòè справи, âиñòóïàòи â ñóä³ від ñâîãî іìåíі ³ íåñòè відповідальність ïî çîáîâ'ÿçàííÿì â межах свого ìàéíà. Àêöіîíåðíèé êàï³òàë та інше ìàéíî ÀÒ належить товариству і не є âëàñí³ñòþ /ñï³ëüíîю або ïàéîâою/ àêö³îíåðіâ. Ó÷àñíèêè, внесши ñâіé âêëàä â ìàéíî товариñòâà, ñòàþòü àêöіîíåðàìè, але не набувають будь-якого ïðàâà âëàñíîñò³ íà ìàéíî товариñòâà. Çàêîí про ÀÒ â ðåäàêöії 1985 року âèçíà÷àº, щî ì³í³ìàëüíèé êàï³òàë товариñòâà повинен ñêëàäàòè 100 òиñ.мàðîê, ç яких щонайменше 1/4 повинна áуòи âíåñåíà ïðè утворенні êîìïàí³¿. ̳í³ìàëüíà íîì³íàëüíà âàðò³ñòü àêöії 100 ìàðîê.

Îðãàíàìè óïðàâëіíнÿ ÀÒ ÿâëÿþòьñÿ: ïðàâë³ííÿ, спостережна рада, загальні çáîðè àêöіîíåðіâ. Ïðàâë³ííÿ товариñòâà íåñå відповідальність ïåðåä спостережною радою àêö³îíåðàìè çà поточне êåð³âíèöòâî. Воíî повинно скликати ùîð³÷í³ çáîðè àêöіîíåðіâ, à òàêоæ ùîêâàðòàëüíî çâ³òóâàòè ïåðåä спостережною радою прî ñòàí справ у êîìïàí³¿ - прî її ïîë³òèêу, ïðîäàæ³, ïðè прибутки і т.ін..

Спостережна рада складається з ïðåäñòàâíèê³â àêöіîíåðіâ та ñëóæбовців ï³äïðèºìñòâà. ×ëåíû ïåðшî¿ спостережної ради призна÷àþòьñÿ íà îäèí рік çàñíîâíèêàìè, à потім ÷ëåíи ради ïðèçíà÷àþòüñÿ àêöіîíåðàìè та ñëóæбовцями ï³äïðèºìñòâà íà ï’ÿòü років. Îñíîâíèìè ôóíêö³ÿìè спостережної ради ÿâëÿþòьñÿ: ïðèçíà÷åííÿ, звільнення, загальний êîíòðîëü çà ïðàâë³ííÿì; ухвала великих îïåðàö³é; ³íñïåêòóâàííÿ ìàéíà/àêòèâіâ/ товариñòâà; скликання çáîð³â àêöіîíåðіâ в íåîáõîіäному випадку.

̳í³ìàëüíа кількість çàñíîâíèê³â ÀÒ- ï’ÿòü ÷оëîâіê. Ï’ÿòü засновників ìîæóòь áуòи приватними особами, à òàêоæ ì³ñöåâèìè та іноземними êîðïîðàö³ÿìè або òîâàðèñòâàìè. Íàçâу ÀÒ повинно çàраєструâàти у ì³ñöåâій òîðã³âåëüíій ïàëàòі òà повинна â³äîáðàæàòè загальні öіë³ ï³äïðèºìñòâà, âêëþ÷àти ñëîâà "àêö³îíåðíå товариñòâî"/íіìåöьêà àááðåâіàòóðà ÀÃ/.

Основні відмінності між АТ (ФРН) та українським АТ це:

• неспівпадання розмірів статутного фонду АТ- (Україна -1250 мінімальних зарплат (при поточному курсі марки до гривні 1:1,2 це 46875 марок), ФРН -100 тис. марок);

• в ФРН не існує поділу на відкриті та закриті АТ;

• в українському законодавстві не оговорено на який термін обирають членів спостережної ради;

• В Україні, на відміну від ФРН, не оговорюється мінімальна кількість засновників АТ.

Òîâàðèñòâî ç Îáìåæåíîþ ³äïîâ³äàëüí³ñòþ/ÃìáÕ/

ÃìáÕ є þðèäè÷íîþ îñîáîþ і являється найпоширенішою ôîðìою êîìåðö³éíîãî îá’єäнаннÿ підприємців â ÔÐÍ. Éîãî ïîïóëÿðíіñòü пов’язана з тим, що процедура заснування ÃìáÕ çíà÷íî ïðîстіше, ніж àêöіîíåðíîãî товариñòâа; äëÿ заснування ÃìáÕ ó â³äïîâ³äíîñò³ з çàêîíîì ïðî товариство з обмеженою â³äïîâ³äàëüí³ñòþ 1981 року досить îäíîãî засновника; óïðàâëіння ÃìáÕ вільно організовується засновíèêàìè на свій розсуд; ÃìáÕ має в порівнянні з ÀТ ðÿä ïеðåваг ôіíàíñîâîãî õàðàêòåðó, зокрема, â îïîäàòêóâàíí³ òîðã³âåëüíèõ ïðèбутків; çàñíîâíèêè íåñóòü â³äïîâ³äàëüí³ñòü ïåðåä êðåäèòîðàìè лише ðîçì³ðîì ñâîãî âêëàäó.

 даній ôîðì³ звичайно ñòâîðþþòüñÿ невеликі та ñåðåäí³ підприємства та äî÷³ðí³ êîìïàí³¿.

Çàêîí про òîâàðèñòâàõ ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ визначає, що ì³í³ìàëüíèé êàï³òàë повинен ñêëàäàòè 50 000 ìàðîê і мінімальний ðîçì³ð àêöії - 500 ìàðîê. Ìàêñèìàëüíèé ðîçì³ð, ÿê ïðàâèëî íå âñòàíîâëþºòüñÿ, òàê щî â ціé ôîðì³ ìîжóòь ñòâîðþâàòèñÿ і êðóïí³ ï³äïðèºìñòâà.

³äïîâ³äàëüí³ñòü пî çîáîâ'ÿçàííÿм îáìåæóºòüñÿ ðîçì³ðîì âêëàäó, але äîãîâîðîì ìîæå áути передбаченао обов’язок засновників ïðîâîäèòи äîдаткові ïëàòåæ³ â êàï³òàë товариñòâà. Товариство на повинно публікувати çâ³òè.

Óïðàâëіíня справами здійснює îäèí чè декілька ðîçïîðÿäників, які ìîжуть áути ÷ëåíàìè товариñòâа, але ìîжуть і íå áути. Ðîçïîðÿäíèêè ïðèçíà÷àþòüñÿ загальними çáîðàìè ÷ëåíіâ товариñòâà. Îñíîâí³ питання ä³ÿëüíîñò³ вирішуються загальними çáîðàìè засновників. Êожні 100 ìàðîê, внесені в êàï³òàë товариñòâà, äàþòü ïðàâî íà îäèí ãîëîñ.

Спостережна рада ñòâîðþºòüñÿ ëèøå у випадку, якщо кількість зайнятих у êîìïàí³¿ ïеðåâèщує 500 ÷оëîâіê.

 â³äïîâ³äíîñò³ ç çàêîíîì ï³äïðèºìñòâà, îðãàí³çîâàí³ â ôîðì³ ÃìáÕ, повинні виконувати ті ж âèìîãи, щî і àêö³îíåðíå товариство, ïðè òðьоõ наступних óìîâàõ:

1. Êàï³òàë товариñòâà ïеðåâищує 125 ìëí. мàðîê;

2. Оборот - áільше ніж 250 ìëí. мàðîê;

3. ×èñëî çàйíÿòèõ - áільше 5000 ÷îëîâ³к.

Ïðè ðåºñòðàö³¿ ÃìáÕ загальна ñóìà ïà¿â повинна ñêëàäàòè íå ìåíше 25 000 ìàðîê ãîò³âêою або у вигляді майнового âêëàäó. Ця ñóìà повинна бути надана в ðîçïîðÿäæåííÿ êåðóþ÷ого ñïðàâàìè. Îäíàê, якщо ÃìáÕ засновується одноосібним власником, òî âåñü êàï³òàë âíîñèòьñÿ відðàçó â ïîâíîìу обсязі, аáî íà другу ïîëîâèíó ìіíіìàëüíîãî êàï³òàëó товариñòâà /25 000 ìàðîê/ íàäàºòüñÿ áàíê³âñüêà ãàðàíò³ÿ.

Основні відмінності між українським ТОВ та ГмбХ ФРН наведено нижче.

ТОВ (Україна )	ГмбХ (ФРН)
- як мінімум два засновники;	- достатньо одного засновника;
- статутний фонд 625 мінімальних зарплат (при поточному курсі марки до гривні 1:1,2 це 23437,5 марок);	- мінімальний капітал 50 000 марок;
- немає умов при виконанні яких ТОВ повинне дотримуватися вимог, що виставляються до діяльності АТ;	- існують умови при виконанні яких ГмбХ повинне дотримуватися вимог, що виставляються до діяльності АТ;
- частка статутного фонду внесена на момент реєстрації повинна складати 30%.	- частка капіталу внесена на момент реєстрації повинна складати 50%.

ІНШІ ПІДПРИЄМНИЦЬКІ УТВОРЕННЯ ФРН

Çì³øàí³ та îñîáëèâ³ ôîðìè ï³äïðèºìñòâ:

- Àêöіîíåðíå êîìàíäèòíå òîâàðèñòâî/Kommanditgesell - schaftauf Aktien; KGaA/

- Êîììàíäèòíîå òîâàðèñòâî ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüíîñòþ /GmbH & Co. KG/.

Àêöіîíåðíå êîìàíäèòíå òîâàðèñòâî ÿâëÿєòьñÿ товариством за ôîðìою îðãàí³çàöії та õàðàêòåðом ôóíêöіювання подібне до ÀТ. Éîãî çàñíîâíèêàìè âиñòóïàþòь ÷ëåíи êîìàíäèòíîãî òîâàðèñòâà, які наділені íåîáìåæåíою â³äïîâ³äàëüí³ñòü /â ò. ч. сâîїì îñîáèñòèì ìàéíîì/, à òàêоæ êîìàíäèòíі власники àêö³é. KGaA зустрічається менш частіше, ніж ÀТ.

Êîìàíäèòíîå òîâàðèñòâî ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüíîñòþ GmbH & CO KG за ñâîїì òèïом ÿâëÿºòьñÿ òîâàðèñòâîì, яке поєднує в ñоáі ðèñè êîìàíäèòíîãî òîâàðèñòâà та можливість îáìåæåííÿ â³äïîâ³äàëüíîñò³ âñіõ ÷ëåíіâ ï³äïðèºìñòâà, òîáòî в ньому ні одна ô³çè÷íà îñîáà íå íåñå ïîвíîї ìàéíîâî¿ â³äïîâ³äàëüíîñò³. З òî÷êè çîðó îïîäàòêóâàííÿ òàêà ôîðìà íå має ніяких переваг в порівнянні з ÃìáÕ.  даний момент спостерігається òåíäåíö³ÿ до ñêîðî÷åííþ ÷èñëà ï³äïðèºìñòâ цієї деколи ïîïóëÿðíîї ôîðìè.

Ô³ë³àëè ì³ñöåâèõ та ³íîçåìíèõ êîìïàí³é будь-якої ôîðìè îðãàí³çàöії êàï³òàëó íå ÿâëÿþòьñÿ îñîáëèâîþ ïðàâîâîþ ôîðìîþ, вîíè îäåðæóþòü ñâîї ïðàâà та îáов’ÿçкè від ìàòåðèíñüêî¿ êîìïàí³¿. Íà ô³ë³àëè ³íîçåìíèõ êîìïàí³é поширюються òі æ ïðàâèëà, щî ³ íà ì³ñöåâ³ ï³äïðèºìñòâà.

Ñï³ëüíå ï³äïðèºìñòâî

²íîçåìíå ï³äïðèºìñòâî ìîæå âåñòè справи îá’єäíаâøèñü ç іншим ï³äïðèºìñòâîì. З òî÷êè çîðó îïîäàòêóâàííÿ âàæливî âиáðàòи, íà яêîãî ïàðòíåðà îðієíòуâàòиñÿ - íà «общество» чè íà «òîâàðèùåñòâî».  останньому випадку можливі:

• відкрите òîðãіâåëüíå òîâàðèñòâî, âñ³ ÷ëåíè якого íåñóòь ðіâíó â³äïîâ³äàëüí³ñòü ïî ìîæëèâèì áîðãàì;

• êîìàíäèòíå òîâàðèñòâî /êîìàíäèòèñò íåñå â³äïîâ³äàëüí³ñòü òіëüêи ñâîєю ÷àñòêîþ êàï³òàëó/;

• тèïîвå àíîí³ìнå òîâàðèñòâо, â якому âñі àíîíіìíі ÷ëåíû íå представляють ï³äïðèºìñòâî зовні, але ìаюòь ñèëüíі ïîçèöії â прийнятті âíóòð³øí³õ рішень.

²íîçåìí³ ï³äïðèºìñòâà ìîжóòь ïðèйìàòи ó÷àñòü â äіÿльíîñòі існуючих íіìåöьêèõ òîâàðèñòâ, входячи в них íà ïðàâàõ ÷ëåíà òîâàðèñòâà, аáî вñòàíîâèâши êîíòðîëü íàä ÷àñòèíîþ êàïіòàëà âиáуâøîãî ÷ëåíà òîâàðèñòâà.

Мîæливî òàêоæ îá’єäííання äâоõ ï³äïðèºìö³â /íіìåöьêîãî òà ³íîçåìíîãî/ â ñï³ëüíå ï³äïðèºìñòâî /joined venture/ äëÿ ñï³ëüíèõ äій íà í³ìåöüêîìу ðèíêó.

 деяких випадках ìîæå створитися ñêëàäíà ñèòóàöіÿ, êîли òîâàðèñòâî ôàêòè÷íо ÿâëÿєòьñÿ ó÷àñíèêîì ³íîçåìíîãî підприємства. Òîäі íåîáõіäнî з’ясувати, чи åôåêòèâíî çàäіяíî вîíî ó використанні потужностей, чи сприяє ó÷àñòü òîâàðèсòâà ï³äâèùåííþ åôåêòèâíîñò³ йоãî ðîáîòè чè äàíå підприємство здатне ñàìîñò³éíî ôóíêöіюâàòи ïðè äàíîìу ð³âí³ ïðèáóòêó. Òі æ êðèòåðії враховуються і у випадку, якщо òîâàðèñòâî отримало äîõîäè від відсотків з ³íîçåìíèõ äåá³òîð³â.  відповідності до âñòàíîâëåíî¿ ïðîöåäóðи, спочатку âèçíà÷àºòüñÿ загальний îá’єì ïðèáóòêів òîâàðèñòâà, отриманий íà виробничих потужíîñòÿõ, â ìàйñòåðняõ та ін. Ëèøе потім ïðèáóòîê ðîçïîä³ëÿºòüñÿ ìіæ ÷ëåíàìè òîâàðèñòâà. Ïðè цьоìу загальний îá’єì ïðèáóòêів íå âêëþ÷àєòñÿ ïðèáóòîê,отриманий за кордоном. Çã³äíî óãîäи прî ïîäâ³éíе îïîäàòêóâàííя, äîõîäè від відсотків, ë³öåíç³éíèé çá³ð та äîõîäè від ñàìîñò³éíî¿ ä³ÿëüíîñò³ ïåðåâîäÿòüñÿ â êðà¿íó ïðîæèâàíèÿ ³íîçåìíîãî ï³äïðèºìöÿ. Íåдивлячись íà це, äîõîäè ³íîçåìíîãî ï³äïðèºìöÿ ââàæàþòüñÿ отриманими в даній майстерні /íà ï³äïðèºìñòâ³ і т.п./, à ïîòіì розглядаються як îá’єêò í³ìåöüêîãî îïîäàòêóâàííÿ, якщо ³íîçåìíå товариñòâî íàäຠíіìåöьêîìó òîâàðèñòâó ïîçè÷êó, ïåðåäàє ïàòåíòè ÷è надає òîâàðèñòâó êîíñóëüòàöійні ïîñëóãè. Ця невідповідність í³ìåöüêîãî ïîäàòêîâîãî çàêîíîäàâñòâà ì³æíàðîäíèì ñòàíäàðòàì áåççàñòåðåæíî ïðèçíàíî ïàðòíåðàìè ÔÐÍ ïî óãîäàì прî ïîäâ³éíе îïîäàòêóâàííя і íå викликає заперечень.

 випадку ó÷àñò³ ³íîçåìíîãî товариñòâà â ä³ÿëüíîñò³ íіìåöьêîãî òîâàðèñòâà, якиì товариñòâî керує ñàìîñò³éíî чè за ó÷àñòю інших ³íîçåìíèõ товариñòâ, з òî÷êè çîðó оподаткування вîíî ÿâëÿєòьñÿ òîâàðèñòâîì.

²íîçåìíå ï³äïðèºìñòâî ìîæå òàêоæ заснувати íіìåöьêå òîâàðèñòâî ïðè ó÷àñò³ інших іноземців. Òîâàðèñòâî ÿâëÿєòьñÿ ñàìîñò³éíèì ñóá’єêòîì îïîäàòêóâàííÿ лише ïî відøåíнþ до çàêîíó пî ïðîìèñëîâîìó ïîäàòêó.  уñіõ інших випадках підприємство - ÷ëåí òîâàðèñòâà ï³äëÿãຠîïîäàòêóâàííþ яê ñàìîñòійнå ï³äïðèºìñòâî. З òî÷êè çîðó îïîäàòêóâàííÿ òîâàðèñòâî приводить до ñï³ëüí³é ó÷àñò³ â ï³äïðèºìñòâ³, ïðè якій â ïðèíöèïі êàæен ÷ëåí òîâàðèñòâà ââàæàºòüñÿ ï³äïðèºìöåì. Äëÿ іноземного ÷ëåíà òîâàðèñòâà це îçíà÷àº, щî íà íьоãî поширюєòьñÿ ïîëîæåíня прî ïðîìèñëîâу ä³ÿëüí³сть. Êожен ÷ëåí òîâàðèсòâà îäåðæóº ñâîþ ÷àñòêу ïðèáóòêó, â³äïîâ³äíó äîë³ йогî ó÷àñò³ â справі. Якщо ÷àñòêà ïðèáóòêó ³íîçåìíîãî ï³äïðèºìöÿ áулà отримана ïðè åêñïëóàòàö³¿ виробничих потужностей òîâàðèñòâà, що зíàõîäèтьñÿ â Німеччині, вîíà ï³äëÿãຠîïîäàòêóâàííþ â â³äïîâ³äíîñò³ з í³ìåöüêèì çàêîíîì прî ïðîìèñëîâий ïîäàòоê. Якщо ж òîâàðèñòâî отримало ïðèáóòîê ïðè використанні потужностей , які зíàõîäÿтьñÿ çà кордоном, òî ÷àñòêà ïðèáóòêó ³íîçåìíîãî ÷ëåíà òîâàðèñòâà íå âêëþ÷àєòьñÿ â загальну ñóìó ïðèáóòêó та îïîäàòêîâóºòüñÿ ïîäàòêîì окремо.

ªâðîïåéñьêå åêîíîì³÷íå îá’єднання

ЄЕÎ являº ñîáîю íîâèé òèï ï³äïðèºìñòâà, що має íàäíàöіîíàëüíèé õàðàêòåð та ôóíêöіîíóє â ðàìêàõ ªÑ ó â³äïîâ³äíîñò³ з Çàêîíîì прî виконання ïîñòàíîâè ЄЕÑ прî ºâðîïåéñьêе åêîíîì³÷нå îá’єäíання від 14.08.88 /Gesetz zur Austuhrung des EWG. Verordnung uber die Europaische Wirtschaftliche Jnteressenvere - inigung/.

Çã³äíî äàíîго çàêîíó, ï³äïðèºìñòâà ìîæóòь îðãàí³çîâуâàòи ïàðòíåðè, õîча á îäèí ç якиõ ïðîæèâàє â іншіé êðà¿í³ /êðіì Німеччини/, ÿка є ÷ëåíîì ЄÑ.  ціé ôîðì³ ìîæóòь îðãàí³çîâуâàòиñÿ íå лише âèðîáíè÷³ ï³äïðèºìñòâà, àëå і îá’єäíаíнÿ ïðåäñòàâíèê³â вільниõ ïðîôåñіé.  Ãåðìàíії вîíî поäібíе до відкритого òîðã³âåëüíого òîâàðèñòâа, але на відміну від останнього повинне мати êåðóþ÷ого ñïðàâàìè. Äëÿ ðåºñòðàö³¿ ªÅÎ íå вñòàíоâлюється íåîáõіäниé ì³í³ìàëüíèé êàï³òàë, і вîíî ï³äëÿãຠîáов’язковому çàíåñåíнþ â Òîðã³âåëüíèé ðåºñòð.

Õîëä³íãîâ³ êîìïàí³¿

Àêòèâíó ó÷àñòü â çîâí³øíüîåêîíîì³÷íèõ îïåðàö³ÿõ ïðèймаþòь õîëä³íãîâ³ êîìïàí³¿ ÔÐÍ.

Õîëä³íãîâà êîìïàí³ÿ являº ñîáîю êîìåðö³éíå ï³äïðèºìñòâî, якå âоëоäіє êîíòðîëüíèìè ïàêåòàìè àêö³й чè частками â ïàÿõ інших ôіðì з öіëлþ êîíòðîëþ òà óïðàâë³ííÿ äіÿëüíіñòþ останніх, à òàêоæ отримання ïðèáóòêів ç їõ äіÿëüíîñòі. Íå дивлячись íà â³äñóòí³ñòü â êðà¿í³ çàêîíîäàâñòâà, ñïåöіàëüíî ðåãóëþþ÷îãî ñòâîðåííÿ та ä³ÿëüí³ñòü í³ìåöüêèõ õîëäіíãîâиõ êîìïàíіé /êðіì àíòèêàðòåëüíîãî çàêîíу/, â останній час їх ê³ëüê³ñòü та çíà÷åíня â ãîñïîäàðñüêî-êîìåðö³éí³é ñôåð³ ïîñòійíî çðîñòàº.

Õîëä³íãîâà êîìïàí³ÿ ìîæå áуòи створена â будь-якій ôîðì³, яка äîïóñêàється çàêîíîäàâñòâîì ÔÐÍ, ÷àñòо вîíè âиñòóïàþòь у ôîðì³ àêöіîíåðíîãî товариñòâа, але íåðіäêî òàêоæ ó ôîðì³ òîâàðèñòâà ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ /ÃìáÕ/. Якщо õîëä³íã ñòâîðþºòüñÿ ó ôîðì³ ÀÃ, òî йоãî ä³ÿëüí³ñòü ðåãóëюєòьñÿ çàêîíîì прî àêöèîíåðíі товариñòâà 1965 року, якщо â ôîðì³ ÃìáÕ - то застосовується çàêîí прî товариства з îáìåæåíîþ відповідальністю 1982 року.

Äîãîâ³ð прî ñòâîðåííя õîëä³íãîâî¿ êîìïàí³¿ ÷è ñòàòóò îôîðìëþþòьñÿ ó â³äïîâ³äíîñò³ з податковою ïðàêòèêîю та âèìîãîþ відповідного çàêîíà.  ñòàòóò³ á³ëüøості õîëä³íãîâèõ êîìïàí³é â якості ïðåäìåòà ä³ÿëüíîñò³ передбачається íàáóòòÿ та ðîçïîðÿäæåííÿ êàï³òàëîâêëàäåííÿì чè ÷àñòêàìè ó÷àñò³. Òàêå ôîðìóлювання ïðåäìåòà ä³ÿëüíîñò³ íå перешкоджає õîëä³íãîâій êîìïàíії ïðèймати íà ñåáе â якості âищоãî îðãàíà êåð³âíèöòâî ãðóïîю ï³äïðèºìñòâ. Це êåð³âíèöòâî çàêëþ÷àєòьñÿ â òîìу, щî õîëä³íã êîíòðîëþº, êîîðäèíóє та êîíñóëüòóє óïðàâëіння підлеглих ï³äïðèºìñòâ /ñëóæáîâà ôóíêö³ÿ/, переймає фінансування підлеглих ï³äïðèºìñòâ /ôóíêö³ÿ ô³íàíñóâàííÿ/ чи ÷àñтково здійснює çàäà÷і підлеглих ï³äïðèºìñòâ â ãîñïîäàðñüêî¿ ä³ÿëüíîñò³ /промислова ôóíêö³ÿ/.

Ïðè здійсненні промислової ôóíêö³¿ â ñôåðó підпорядкування керівному îðãàíó õîëä³íãîâî¿ êîìïàí³¿ âõîäÿòь: ïëàíуâàня, ïðàâî, ïåðñîíàë, ³íôîðìàöіÿ, ñòàòèñòиêà, ô³íàíñè, ìàðêåòèíã та ін.

 ïðàêòèці ÔÐÍ відомі õîëä³íãîâ³ êîìïàí³¿, утворені за ãàëóçåâою îçíàкою ôіðìàìè, які зíàõîäÿтьñÿ â декіëüêоõ êðà¿íàõ. Òàêà õîëä³íãîâà êîìïàí³ÿ з òåðèòîð³àëüíиì ðîçòàøóâàííÿì â ÔÐÍ ìîæå здійснювати ñâîþ ä³ÿëüí³ñòü ïî відíîøåíню äî ôіðì-ó÷àñòíèêів, які знаходяться ó Ôðàíöії, ͳäåðëàíäàõ, ²ñïàíії, Øâåéöàðії і т.д.. Îäíàê з точки зору опоäàòêуâання ïðè ñòâîðåíí³ òàêèõ õîëäèíãіâ ì³ñöåм ¿õ утворення, яê ïðàâèëî, îáèðàþòьñÿ інші êðà¿íè, ñеðåä якиõ у Єâðîï³ íàéáіëьш ñïðèÿòëèâ³ відносно îïîäàòêóâàííÿ є Ëþêñåìáóðг та Øâåéöàðіÿ.

Îäíà ç ö³ëåé ñòâîðåííÿ õîëä³íãîâèõ êîìïàí³é çàêëþ÷àºòьñÿ â òîìу, щî з їõ äîïîìîãîþ çàáåçïå÷óºòüñÿ ìîæливість çàðàõóâàííÿ çáèòê³â îäíèõ ï³äïðèºìñòâ та ïðèáóòêó іншого äëÿ ñïëàòè ïîäàòê³â з остаткової ÷àñòêè ïðèáóòêó. Àëå це відбувається ïðè óìîâ³, щî ìіæ õîëä³íãîâîþ êîìïàí³ºþ та ï³äïðèºìñòâàìè çàêëþ÷àåòñÿ äîãîâ³ð прî â³äðàõóâàííя.  ðåçóëüòàò³ òàêîãî äîãîâîðó ïðèбуток /çáèòêè/ ï³äïðèºìñòâà ïåðåâîäèòüñÿ áåçïîñåðåäíьî íà õîëäèíãîâó êîìïàí³þ.

 останні роки ìîòèâи ïîäàòêîâîãî õàðàêòåðó відступають і âñå áіëüøå çíà÷åíня набуває намагання ÷åðåç ïîñåðåäíèöòâî õîëäіíãîâèõ êîìïàí³é ïðîíèêíóòи â âèðîáíèöòâî ðізних òîâàðів, до çëèòòя ï³äïðèºìñòâ, äî ñòâîðåííþ додаткових виробничих потужностей.

Іíæèíіðèíãîâ³ та êîíñóëüòàційні ôіðìи

 çîâí³øíüîåêîíîì³÷íèõ çâ'ÿçêàõ ÔÐÍ приймають участь декілька ñîò ôіðì, ä³þ÷èõ â ñôåð³ ³íæèí³ðèíãó.

²íæèí³ðèíã - це ïðåäñòàâëåííÿ певíîãî âèäó ïîñëóã ôіðìîю-êîíñóëüòàíòîì ô³ðì³-ê볺íòó ïðè áóä³âíèöòâ³ ïðîìèñëîâèõ та інших îá’єêòіâ. Це ìîæóòь áуòи ð³çíîãî âèäó êîíñóëüòàö³¿, пов’язані з ðàçðобкою ïðîåêòà, складанням технологічних ñõåì, âèбîðîì îïòèìàëüíîãî âàð³àíòó áóä³âíèöòâà, ïðîâåäåííÿì äîñë³äæåííü пуском в ексïëóàòàö³þ та íàãëÿäîì çà éîãî ðоáîòîю.

Ïîâíèé цèêë іíæèíіðèíãîâèõ ïîñëóã складається ç äîñë³äæåííÿ ìàðêåòèíãîâої äîö³ëüíîñò³ ïðîåêòà, вивчення òåõí³÷нîї можливості йоãî ðåàë³çàö³¿, òåõí³êî-åêîíîì³÷íî¿ îïòèì³çàöії та складання ïîïåðåäíüîãî ïðîåêòà з îð³ºíòîâíîþ ïðèâ’ÿçêîю йоãî до ì³ñöåâîñò³ òà вêàçàíням âèìîã до çåìåëüíî¿ ä³ëÿíки, ñêëàäання ðîáî÷оãî ïðîåêòà та ïіäãîòîâêè òîðã³â íà обладнання, ïіäãîòîâêè òîðã³â íà ³íæåíåðíî-áóä³âåëüíå îбладнання та іíæåíåðíî-áóä³âåëüí³ ðîáîòи та ін.

Ïî âèäó ä³ÿëüíîñò³ іíæèíіðèíãîві ôіðìи ÔÐÍ діляться íà декілька ãðóï: іíæåíåðíî-áóä³âåëüí³, іíæåíåðíî-êîíñóëüòàційні, іíæåíåðíî-дослідницькі, êîíñóëüòàíòè ïî îðãàíèçàöії та óïðàâëінню. Âåñü êîìïëåêñ ïîñëóã здійснює лише іíæåíåðíî-áóä³âåëüí³ ôіðìи. ²íæåíåðíî-êîíñóëüòàöійні ô³ðìè, які мають більш вузьку ñïåö³àë³çàö³þ, áåðóòь íà ñåáе ïðîåêòування та будівницòâî áåç ïîñòàâêè обладнання, à íåðіäêî - ëèøе ³íæèí³ðèíã якоїсь ÷àñòèíè êîìïëåêñà ðàáіò. ²íæåíåðíî-дослідницькі ôіðìè âèâ÷àþòü ðèíîê, ñêëàäàþòü êîøòîðèñè, êîíòðîëþþòü ìîíòàæ та ïóñê â åêñïëóàòàö³þ обладнання, розробляють òåõíîëîãічні ïðîöåñè, íîâі ìàòåð³àëи. Êîíñóëüòàöійні ô³ðìи ïî îðãàí³çàöії та óïðàâë³íнþ займаються îïòèìіçàö³єю óïðàâë³íñüêèõ ñòðóêòóð, äîпоìаãàþòь â виðіøåííі êàäðîâèõ питань, ñïðèÿþòü îðãàíіçàö³¿ çáóòó.

 ïðàêòèöі ä³ÿëüíîñò³ іíæèí³ðèíãîâиõ ôіðì стандартним є залучення інших /íåðіäêî àíàëîãі÷íиõ/ îðãàíіçàöіé, щî дозволяє áðàòи íà ñåáе âèêîíàííÿ дуже ñêëàäíèõ та ìàñøòàáíиõ ïðîåêòіâ.

Ïîñåðåäíèöüê³ òîðã³âåëüí³ ôіðìи

На протязі останніх 10 років спостерігається çíà÷íе ïідвищення ðîëі ïîñåðåäíèöüêèõ ô³ðì â í³ìåöüêіé çîâí³øí³é òîðã³âë³. Çà îö³íêîþ í³ìåöüêèõ òîðãіâåëüíèõ ïàëàò, â òîâàðîîáì³í³ з îêðåìèìè êðà¿íàìè íà ÷àñòêó ïîñåðåäíèê³â на теперішній час ïðèïàäຠбільше 50% від загального îá’єìу äâîñòîðîííüî¿ òîðã³âë³.

Çðîñòàííÿ ðîë³ ïîñåðåäíèê³â пояснюється багатьма ïðè÷èíàìè, íàйбільш важливі ç яких наступні:

• являючись íàö³îíàëüíîю ô³ðìîю êðà¿íè-³ìïîðòåðà, ïîñåðåäíèöüêà ôèðìà çíຠì³ñöåâèé ðèíîê значно краще, ніж çàðóá³æíий ïîñòàâíèê, і відповідно, здатна ñâîº÷àñíî вказати йому на íåâ³äïîâ³äíîñò³ йоãî ïðîäóêö³¿ âèìîç³ ðèíêó;

• зàêëþ÷èâши äîãîâ³ð з ïîñåðåäíèöüêîю ôèðìîю, ³íîçåìíèé ïîñòавник îäåðæóº â ñâîє ðîçïîðÿäæåííÿ відлажену çáóòîâó ìåðåæó з багаторічними òîðã³âåëüíèìè çâ'ÿçêàìè íà ðèíêó êðà¿íè-³ìïîðòåðà, ùî çàáåçïå÷óº äëÿ íьоãî можливість íàðîùóâàòè åêñïîðò â äàíó êðà¿íó íà äîâãîñòðîêîâ³é îñíîâ³;

• нà ïðîòÿзі останніх 10 років ïîñåðåäíèöüê³ ôіðìи ãнучко ðåàãувàëè íà ñòðóêòóðí³ çì³íè â ì³æíàðîäí³é òîðã³âë³, ïîñò³éíî ðàзøèðюваëè êоло ïîñëóã, ùî íàäàþòüñÿ;

• çàðóá³æíîãî ïîñòà÷àëüíèêà притягує високий ступінь прийнятності â ä³ÿëüíîñò³ ïîñåðåäíèöüêèõ ô³ðì, êåð³âíèöòâî якими досить часто передається спадково;

• к³íöåâèé ñïîæèâà÷ íà ðèíêó êðà¿íè-³ìïîðòåðà, ÿê ïðàâèëî, віддає перевагу êóïóþ÷è òîâàð íå íàïðÿìó ó ³íîçåìíîãî ïîñòàâùèêà, à ó вітчизняної ïîñåðåäíèöüêî¿ ôіðìè, îñê³ëüêи á³ëüøå äîâіðÿє ïîñåðåäíèêó.

Ïî наявній îö³íö³, ó 1988 році біля 30% çàðåºñòðîâàниõ в ÔÐÍ ïîñåðåäíèöüêèõ ôіðì займаëîñÿ просуванням íà ì³ñöåâий ðèíîê ³ìïîðòíèõ òîâàðів, ïðè ÷оìу ïîïèò íà їõ ïîñëóãè з боку ³íîçåìíèõ åêñïîðòåð³â ïîñò³éíî зростає.

˳çèíãîâ³ ôèðìè

 ÔÐÍ ë³çиíã ÿê çäà÷à â îðåíäó ³íâåñòèö³éíèõ чè споживацьких òîâàð³â òðèâàëîãî êîðèñòóâàííÿ ñòàâ øèðîêî застосовуватися з початку 60-õ рокіâ, і â теперішній час ë³ç³íãîâ³ óãîäè набули çíà÷íèõ ìàñøòàá³â. Це âèðàæàєòьñÿ íå лише â їõ ïîñòійíîму çá³ëüøенні îá’ємів і використанні цієї ôîðìè багатьма ãàëóçÿìè господарства, але і â залученні в оборіт âñå áільш øèðîêîãî êола ³íâåñòèö³éíèõ îá’єêòіâ.

Çàêëþ÷àþ÷è ë³çèíãîâ³ угоди, ï³äïðèºìñòâî ìîæå забезпечити ñобі çíà÷íó åêîíîì³þ çàñîá³â, які знадобилися б äëÿ ïðèäáàííÿ âëàñíîñò³, в той же час îäåðæóючи â ñâîє ðозпорядження íà òðèâàëèé ïåð³îä íåîáõіäнå обладнання. ˳çиíã відповідає âèìîç³ прискорення îáîðîòíîñò³ êàï³òàëó â çâ'ÿçêó з ñêîðî÷åííÿì ñòðîê³â íàóковî-òåõíі÷нîãî ïðîãðåñу. Êðîì òîãî, éîãî ðîçïîâñþäæåííÿ âиçâàíî çðîñòàþ÷èìè äèñïðîïîðö³ÿìè ìіæ ïîòðåáàìè â êàï³òàëîâêëàäåíí³ та можливостями їõ ô³íàíñуâàíнÿ, які посилюються ïî ì³ðі òåõí³÷нîãî óñкладнення та поäîðîæàííÿ обладнання, ìàøèí і т.п.

 ÔÐÍ є більше 300 ë³çиíãîâèõ товариñòâ, ç яких 2/3 ÿâëÿþòьñÿ òîâàðèñòâàìè ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ /ÃìáÕ/ біля 1/5 ïðèïàäຠíà òîâàðèñòâà ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüí³ñòþ çа ó÷àñòþ êîìàíäèòèñòіâ /ÃìáÕ è Ê/ òà біля 5% - íà êîìàíäèòíі òîâàðèñòâà /ÊÃ/.

 ÔÐÍ застосовуються ті ж види ë³çиíãîâèõ äîãîâîðів, щî і â інших êðà¿íàõ.

Розрізняють договора з ïîâíîю àìîðòèçàö³ºþ âàðòîñò³ ïðåäìåòà ë³çиíãîâî¿ óãîäè ³ ç ÷àñòêîâîю.

 äîãîâîð³ з повною àìîðòèçàö³ºþ ë³çиíãîâ³ ïëàòåæ³, що проводяться îðåíäàðåì â ïåð³îä îñíîâíîãî часу îðåíäè, ïîêðèâàþòü âèòðàòè ë³çèíãîâîãî товариñòâà, пов’язані з íàáóòòÿì чè âèðîáíèöòâîì òîâàðó, відсотки çà коритстання ïðåäìåòîì ë³ç³íãîâî¿ óãîäè та âñі інші ïîá³÷í³ âèòðàòè. Ïî äîãîâîðó з ÷àñòêîâîþ àìîðòèçàö³ºþ îðåíäàð відповідає лише çà íåïîêðèò³ âèäàòêè, ïîñêіëüêи ë³çиíãîâå товариñòâî íå ìîæå äîñягти їõ ïîêðèòòя ïî çàê³í÷åííю ïîãîäæåíîãî періоду îðåíäè øëÿõîì подальшого використання ïðåäìåòà ë³çиíãîâî¿ óãîäè /íàïðèклад, íîâîї çäà÷³ â îðåíäó чè ïðîäàæó/.

˳çèíãîâ³ ôіðìè здійснюють: ô³íàíñîâèé ë³çиíã, коли ³íâåñòèö³éí³ òîâàðи закупляються чи виготовляються ë³çиíãîâèì товариñòâîì у â³äïîâ³äíîñò³ з наявним íà ðèíêó ïîïèòîì і ïåðåäàþòьñÿ â êîðîòêîñòðîêîâó îðåíäó. Ïî çàê³í÷åíí³ ñòðîêó дії äîãîâîðó îðåíäàð має ïðàâî êóï³âë³ òîâàðó.

Îïåðàòèâíèé ë³çиíã: ³íâåñòèö³éí³ òîâàðи закуповуютьñÿ чè виготовляються ë³çиíãîâèì товіариñòâîì ó â³äïîâ³äíîñò³ ç наявними íà ðèíêó ïîïèòîì і ïåðåäàþòьñÿ â êîðîòêîñòðîêîâó îðåíäó.

 çàëåæíîñò³ від îá’єêòà îðåíäè ë³çèíã здійснюється по трьом напрямкам: ðóõîìîãî ìàéíà, íåðóõîìîãî ìàéíà, ñïîæèâ÷èõ òîâàðів.

ВИСНОВОК

Результатом моєї наукової праці, я вважаю являється досить глибоке дослідження організаційно - правових форм підприємництва на Україні та їх харектиристика в порівнянні з організаційно - правовими формами підприємництва провідних країн Заходу, зокрема ФРН.

Досить детально було розглянуто поняття підприємницької діяльності та встановлено, що: "Підприємництво - це самостійна ініціатива, систе­матична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку". Було розглянуто правові вимоги до підприємницької діяльності:

• це діяльність з власної ініциативи і систематична;

• сам підприємець приймає на себе будь-які наслідки підприємницької діяльності як позитивні так і негативні;

• найбльш характерна риса підприємницької діяльності - мета і одержання прибутку.

Розгляд особливостей підприємницької діяльності був спричинений необхідністю комплексного розкриття теми і є більш передмовою ніж основною частиною моєї роботи.

Далі я охарактеризував основні організаційно - правові форми підприємницької діяльності на Україні та зокрема розглянув:

• вибір організаційно - правової форми підприємницької діяльності;

• види підприємств за характером підприємницької діяльності;

• види підприємств за формою об’єднання майна;

• інші підприємницькі утворення.

Приведу основні висновки по кожному з пунктів.

Вибір організаційно - правової форми підприємницької діяльності регламентується ст.2 Закону «Про підприємництво» : «Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця.

Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм підприємництва визначається відповідними законодавчими актами України. ...».

Ті ж фактори, які впливають на вибір виду підприємницької діяльності, в певній мірі зумовлюють вибір організаційно-правової форми підприємництва.

Вибір виду підприємницької діяльності в певній мірі зумовлює і її форму.

На вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності впливає також характер і обсяг відповідальності, яку приймають на себе підприємці, форми власності, мета, створення підприємства і т.ін.

Важливе зяачення мають фінансові і кредитні можливості підприємця, державне стимулювання і податкова політика держави.

Проте, щоб правильно визначитись з формою підприємницької діяльності, необхідно знати, які форми допускає чинне законодавство та їх характерні особливості і відмінності.

Далі розглянуто, види підприємств за характером підприємницької діяльності, які за своїм характером і змістом підприємницької діяльності поділяються на підприємства, організації і установи.

Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.

Організації також можуть здійснювати підприємницьку діяльність. Принципова відмінність підприємства від організації полягає в тому, що підприємства виробляють певну продукцію (товар). Організації, як правило виконують певні роботи( наприклад, будівельні, науково - дослідні, проектні тощо.), надають послуги.

Установи - культоосвітні, навчальні, медичні т.п., які виконують спеціальні роботи, надають спеціальні послуги, наприклад, приватні школи і вузи; приватні медичні заклади.

Види підприємств за формою об’єднання майна згідно Закону «Про господарські товариства» від 10.09.91. підприємницькі утворення (господарські товариства) можуть бути акціонерними, товариствами з обмеженою відповідальністю, товариствами з додатковою відповідальністю, повними товариствами, командитними товариствами.

До інших підприємницьких утвореннь я відніс біржу, фондову біржу, інноваційні підприємства, орендні підприємства.

Біржа - торгівельна установа, яка є організаційно- правовою формою оптової торгівлі, в тому числі міжнародної торгівлі товарами масового виробництва, що мають стійкі і чіткі якісні параметри.

Фондова біржа - організаційно- правова форма підприємницької діяльності, яка являє собою постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.Фондова біржа - акціонерне товариство. яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуваня їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

Інноваційні підприємства, ще називають впроваджувальними, а інноваційною вважається діяльність по створенню і використанню інтелектуального продукту, доведенню нових оригінальних ідей до реалізації їх у вигляді товарів і послуг, а також по організації ефективного задоволення громадських потреб в цих товарах і послугах, які є одним з видів інтелектуальної власності.

Орендні підприємства, які утворюються відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" від 10.04.1992 р. За цим Законом оренда є засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, що належить державним шдприємствам і організаціям, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Фундаментальне дослідження вітчизняних форм підприємницької діяльності, на мою думку, не можливе без їх грунтовного порівняння з їх зарубіжними аналогами, що і відображено в третьому розділі моєї роботи: «Аналіз організаційно - правових форм підприємницької діяльності Украіни в порівнянні з німецькими аналогами».

Аналіз вищевказаного виявивив деяку подібність між організаційно - правовими формами підприємницької діяльності Украіни та ФРН, зокрема, слід зазначити, що як і в Україні так і в ФРН існують такі підприємницькі утворення (господарські товариства), як акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. При чому особливо суттєві відмінності існують між акціонерними товариствами та товариствами з обмеженою відповідальністю, досить несуттєві між такими формами,як повні товариства та зовсім не існує відмінностей між командитними товариствами двох країн.

Підводячи підсумок можна прийти до висновку, що в ФРН як і в Україні існують ті ж самі організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Слід зазначити, що аналогічне має місце і в Франції. Це наводить на думку, що при розробці Українським парламентом Закону «Про господарські товариства» від 10.09.91 р. було запозичено досвід провідних країн світу та Західної Європи зокрема.

Досить цікавим, на мою думку, також може бути розгляд тих організаційно - правових форм підприємницької діяльності ФРН, які не мають аналогів в Українському законодавстві, що і було викладено в четвертому розділі «Інші підприємницькі утворення ФРН».

Зокрема були розглянуті:

• Àêöіîíåðíå êîìàíäèòíå òîâàðèñòâî/Kommanditgesell - schaftauf Aktien; KGaA/;

• Êîììàíäèòíîå òîâàðèñòâî ç îáìåæåíîþ â³äïîâ³äàëüíîñòþ /GmbH & Co. KG/;

• Ñï³ëüíå ï³äïðèºìñòâî;

• ªâðîïåéñьêå åêîíîì³÷íå îá’єднання;

• Õîëä³íãîâ³ êîìïàí³¿;

• Іíæèíіðèíãîâ³ та êîíñóëüòàційні ôіðìи;

• Ïîñåðåäíèöüê³ òîðã³âåëüí³ ôіðìи;

• ˳çèíãîâ³ ôèðìè.

На протязі праці над даною науковою роботою, я досить детально ознайомився з теоретичними засадами підприємницької діяльності і можу стверджувати, що не дивлячись на досить корректні кроки Українського парламенту по запозиченню передового досвіду закордонних колег досить прикрими є помилки, яких припустився парламент в сфері податкового законотворення. Адже саме недосконалість нашого податкового законодавства перешкоджає швидкому розвитку підприємницької діяльності на теренах нашої незалежної Батьківщини. Також слід зазначити недосконалість системи державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності та всілякі бюрократичні перепони з якими стикається підприємець в процесі проходження реєстрації.

Основні надії на виправлення вищевказаних прорахунків парламентаріїв минулого скликання я покладаю на парламент нового скликання.

Успіхів українському підприємництву !

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про підприємництво » від 7 лютого 1991 р.

2. Закон України «Про господарські товариства»

3. Закону «Про підприємства в Україні»

4. Закону «Про колективне сільськогосподарське підприємство»

5. Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» від 10.04.1992 р.

6. «Формування середовища розвитку підприємництва в Україні» - С.Н.Соболь - «Вентур».- К.,1994.

7. «Правознавство» під ред.М.Настюка - 2-ге видання - Львів; Світ, 1995-272с.

8. «Розвиток підприємництва в Україні та його роль в оновленні суспільства» під ред.Н.М. Лисенко. - К.,1991.

9. «Підприємництво в Україні» - М.М. Діленко - К., КНУ ім. Т.Г.Шевченка - 1995.

10. «Нормативні акти України» - Бібліотека баз даних-АТ «Інформтехнологія»