Важливим змістом фінансового планування в господарю­ючому суб'єкті є визначення його центрів доходу (прибутку) і центрів витрат.

Центр доходу господарюючого суб'єкта - це підрозділ, який приносить йому прибуток. Центр доходу має й інше призна­чення - профіт (фр.profit - вигода, прибуток).

Центр витрат - підрозділ господарюючого суб'єкта, який є збитковим або взагалі некомерційним, але відіграє важли­ву роль в діяльності господарюючого суб'єкта.[7.220]

У фінансовому плануванні використовується балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.
Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.[7.210]
За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.
Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору:
* максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;
* економія фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;
* економія поточних витрат;
* мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;
* максимум абсолютної суми одержаного прибутку.
Фінансове планування (крім уже згадуваних способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичного моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель - це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються з допомогою математичних прийомів. Моделювання може здійснюватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану.[14.301]

Слід також звернути увагу на принципи фінансового планування:

1. Принцип повноти

2. Принцип інтегрованості

3. Принцип обґрунтованості

4. Принцип гнучкості

5. Принцип реальності

6. Принцип економічності

Принцип повноти означає, що розроблені плани (бюджети) та показники повинні охоплювати всі сфери та види діяль­ності. Реалізується у зведеному плані (бюджеті). Окрім того, за­лежно від періоду, який охоплюється плануванням, виділяють:

• стратегічні (декілька років) плани;

• тактичні (квартал-рік) плани;

• оперативні (до 1-го місяця) плани.

Принцип обґрунтованості полягає в необхідності орієнтації на існуючий фінансово-економічний стан, на соціально-економічні задачі й потреби ринку.

Принцип реальності ґрунтується на урахуванні всіх лімітів фінансових ресурсів, на основі раціональних норм і нор­мативів, на використанні прогресивних методів їх розробки.

Принцип інтегрованості зумовлюється необхідністю тіс­ної о взаємозв'язку між різними видами планів (бюджетів) із тим, щоб виконання планів нижчого рівня найбільшою мірою сприяло виконанню планів вищого рівня. Даний принцип пе­редбачає взаємозв'язок зведеного і функціональних планів.

Принцип гнучкості вимагає, щоб розроблена система планів мала можливість корегування при зміні фінансово-економічних умов у суспільстві В Україні одним із найяскравіших проявів цього є нестабільність нормативно-законодавчої бази, наявність інфляції, розбудова податкової, бюджетної, фінансової системи. Для забезпечення реалізації принципу гнучкості необхідно використовувати систе­му змінного планування, створення резервів, перегляд планів з урахуванням змін зовнішнього середовища.

Принцип економічності полягає в тому, що витрати на планування (бюджетування) повинні раціонально співвідноси­тись з отриманими результатами. Виконання цього принципу важливе, якщо врахувати, що планування - це досить складний процес, який потребує додаткових витрат часу, ресурсів тощо. Реалізація цього принципу забезпечується розробкою раціональ­них форм планів, виключенням дублюючої та не релевантної інформації, ефективної організації всього процесу.[7.228]

1.3 Місце фінансового планування в ринковій економіці

Місце фінансового планування в ринковій економіці визначається тим, що планування с однією з функцій управління, от­же фінансове планування - це функція управління фінансами.

Планування в управлінні - це:

1) конкретизація цілей управління в системі показників фінансово-господарської діяльності підприємства;

2) розробка стратегії Ії і тактики діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту.

З погляду менеджменту функція "планування" полягає в розробці змісту і в послідовності Ії дій для досягнення сформульо­ваних цілей.

Практично вся система господарського управління і регулювання виробництва побудована на методах планування. Ос­кільки завершення одного етапу роботи служить початком наступ­ного, пов`язати всі етапи без допомоги планування неможливо.

За твердженням канадською бізнесмена Д. Дейла, "план є основою контракту між підприємцем і фінансистом-інвестором. План бізнесу - це загальноприйнятий прийом менеджменту, який використовується корпораціями і установами всіх розмірів для того, щоб сформувати мету і запропонувати шляхи її до­сягнення. Він, як правило, складається на 5 років. Рада директорів розвинутої компанії орієнтується на довгостроковий план ,як на дорожню карту".

Вдалий план, на думку Д. Дейла, одна з головних умов успіху будь-якої фірми. Виходити на ринок зі своєю продукцією, не маючи чітко продуманого і розрахованого плану дій, гарантія провалу фірми.

Необхідність складання планів визначається багатьма причинами, наприклад, В.Ковальов виділяє три найважливіших :

1. Координуюча роль плану

2. Невизначеність майбутнього

3. Оптимізація економічних наслідків

Сьогодні планування діяльності підприємства стало до­сить серйозною проблемою, що викликано рядом причин. По-перше, це відсутність зрозумілих цілей, задач діяльності підприємства керівництвом. По-друге, це складності, які виника­ють при визначенні потреб в поточних видатках (кількість працівників, потужності тощо). По-третє, в сучасних умовах пла­ни і кошти більше не спускаються зверху і підприємство повинно самостійно орієнтуватись на ринку. По-четверте, у багатьох підприємств немає системи надання достовірної інформації в не­обхідний час, в потрібному місці.[17.326]

Слід відзначити, що фінансове планування не ставить за мету обов'язково звести до мінімуму ризики. Навпаки, його зміст полягає в аналізі і виборі тих ризиків, які необхідно прийняти, і тих, яких можливо було б уникнути.

В основу фінансового планування покладено стра­тегічний і виробничий плани.

Стратегічний план передбачає формулювання цілей, за­дач і сфери діяльності підприємства

Виробничі плани складаються на підставі стратегічного і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної та інвестиційної політики.

В рамках стратегічного планування виділяється чотири типи цілей

1. Ринкові цілі визначають, який сегмент ринку планується осягнути.

2. Виробничі - які структура виробництва і технологія за­безпечать випуск продукції необхідного обсягу і якості.

1. Фінансово-економічні які джерела фінансування і які приблизні фінансові результати обраної стратегії.

2. Соціальні як діяльність її. підприємства задовольнить потреби членів суспільства.

Рис.2 Цілі стратегічного планування

Фінансове планування це процес, який складається з на­ступних процедур:

1. Аналіз фінансових та інвестиційних можливостей, які має підприємство.

2. Прогнозування наслідків поточних рішень з метою уникнення несподіванок і усвідомлення зв'язку зробленого сьо­годні з тим, які рішення доведеться приймати в майбутньому.

3. Обґрунтування обраного варіанту рішень з ряду мож­ливих (ідей варіант і буде представлений в кінцевій редакції плану).

4. Оцінка результатів підприємства в порівнянні з ціля­ми, встановленими у фінансовому плані.[17.227]

В короткостроковому плануванні плановий період (гори­зонт планування) рідко перевищує 12 місяців. Застосовуючи цей вид, керівництво підприємства праї не до максимальної точності у відповіді на питання, чи достатньо грошових коштів для оплати поточних рахунків, тому використовує короткотермінове планування для визначення потреби в позиках і пошуку вдалих кредиторів.

Фінансове планування взаємопов'язане з плануванням ви­робничо-господарської діяльності підприємств. Всі статті фінан­сового плану підприємства будуються на підставі показників ви­робничого плану (обсягу виробництва продукції, кошторисах витрат на виробництво, капітальних вкладень тощо). Таким чи­ном, виробничий план відіграє головну роль у фінансовому пла­нуванні. Проте процес упорядкування фінансового плану не є арифметичним перерахунком планових виробничих показників у фінансові. Ці два види планування взаємозалежні і впливають один на одного.

В сучасних умовах зв'язок фінансового і виробничого планування ще більш посилився, оскільки такі найважливіші по­казники, як реалізація продукції в грошовому виразі і прибуток, визначають можливості успішного розвитку підприємства, що, в свою чергу, підвищує роль фінансових планів.

Однак поряд з факторами, які потребують широкого впро­вадження фінансового планування в сучасних економічних умовах, діють й інші фактори, які обмежують його застосування в Україні.

Такими факторами виступають:

• відсутність зрозумілих стратегічних цілей у підпри­ємств;

• нестабільність фіскальної політики держави;

• складності при визначенні потреб підприємства в ре­сурсах;

• недостатність досвіду самостійної постановки цілей,

• планування дій і залучення ресурсів в умовах ринку;

• недоліки існуючої системи управлінського обліку;

• застарілі методи оперативної о планування;

• відсутність кваліфікованих кадрів, обізнаних із суча­сними методами планування;

• недостатній рівень розвитку інформаційних технологій.

2.1 Порядок розробки фінансового плану

За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньо фірмового документа - бізнес-плану.
Бізнес-план має:
* давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку;
* містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування;
* розкривати принципи та методи керівництва підприємством;
* обов'язково містити програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати справу та забезпечити ефективність її виконання;
* показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам.
Узагальнення ще не дуже великого досвіду складання бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їх застосування:
- вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за нових умов господарювання, неплатоспроможності суб'єктів;
- підготовка підприємствами інвестиційних проектів для залучення інвестицій та банківських кредитів;
- складання проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів підприємств;
- залучення іноземних інвесторів для розвитку підприємств;
- обґрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної та комунальної власності.
За умов економічної кризи перехідного періоду бізнес-план підприємства має передусім вирішувати завдання поліпшення його фінансового стану.

У цьому зв'язку розгляд саме фінансового аспекту бізнес-плану є найактуальнішим.
Фінансовий план - це найважливіший елемент бізнес-плану, який складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною та стратегічною фінансовою діяльністю.[15.292] Цей розділ бізнес-плану включає такі складові:
- прогноз обсягів реалізації;
- баланс грошових надходжень та витрат;
- таблицю доходів та витрат;
- прогнозований баланс активів та пасивів підприємства;
- розрахунок точки беззбитковості.
Нині, коли підприємствам надано самостійність у плануванні, вони можуть не складати фінансового плану або складати його в будь-якій довільній формі.

На мою думку найпоширенішою формою фінансового плану є баланс доходів та витрат (див.таб 1)

Складання фінансового плану починають з прогнозу об­сягу продажу. Прогноз обсягу продажу складається за кожним видом продукції, як правило, на 3 роки: для 1-го року щомісяч­но, для 11-го щоквартально, для ПІ-го - на рік в цілому. Це пов'язано з тим., що в перший рік виробництва повинен бути відомий покупець продукції. Розрахунки на другий і третій роки мають характер прогнозів, складених на підставі маркетингових досліджень. Прогноз обсягу продажу за конкретним видом про­дукції може бути оформлений наступною таблицею Таблиця 2

Прогноз обсягу продажу

2. Ціна за одиницю продукції

3. Обсяг продажу в грошовому виразі

Разом за рік

Важливим документом фінансового плану вважається ба­ланс грошових витрат і надходжень, який має й іншу назву ба­ланс грошових потоків. Мета його складання полягає в тому, щоб досягти необхідного рівня ліквідності активів майбутнього підприємства.

Ліквідність проекту може впливати на його прибутковість. Недостатність грошових коштів в конкрет­ний момент часу спричиняє неплатежі і навіть загрозу банкрутст­ва.

Баланс грошових потоків складається у вигляді таблиці, в якій відображаються дані про наявність грошових коштів на по­чаток періоду/їх надходження і витрачання в самому періоді, і за­вершується таблиця даними про наявність грошових коштів на кінець періоду (табл. 3)

Таблиця 3

Баланс грошових потоків

Невеликий документа досить простою структурою но­сить назву таблиці доходів і витрат. Цей документ показує, як бу­де формуватися прибуток підприємства (табл. 3)

До складу фінансового плану входить також баланс ак­тивів та пасивів підприємства. Він складається з ме­тою оцінки тих видів активів, в які спрямовуються грошові кош­ти та тих видів пасивів, за рахунок яких планується фінансувати придбання чи створення цих активів.

Таблиця 4

Таблиця доходів і витрат

Серед активів балансу виділяють поточні активи (рахунок в банку, каса, інші надход­ження, дебіторська заборгованість) - як найбільш мобільну частину коштів, запаси та фіксовані активи. В пасиві відображено власні та позикові кошти, причому важливе значення має їх структура та зміна протягом запланованого трирічного періоду.[17.330]

На Заході при складанні балансу активів і пасивів можна використовувати "метод пробки". Як відомо, в економічних роз­рахунках при плануванні перевага надається активам і витратам, а вже потім шукають джерела їх формування і фінансування. Різниця між запланованими активами і наявними джерелами фінансування називається "пробкою". Якщо вона має від'ємне значення, то її вибивають за допомогою додаткового зовнішньо­го фінансування: емісії цінних паперів чи кредитів. Якщо ж влас­них джерел і вже залучених до обігу позикових коштів буде більше, ніж необхідно для формування фінансових активів, вини­кає додатне значення пробки, яке ліквідується поверненням пози­кових коштів, а зайві власні засоби можуть бути інвестовані в пінні надери.

При складанні фінансового плану також проводиться аналіз беззбитковості підприємства (метод "Витрати - Обсяг -Прибуток"). Методологічні основи цього методу розроблені вже досить давно, але практичному його використанню сприяла сис­тема обліку витрат "direct-costing", в основі якої лежить розподіл витрат на постійні та змінні, які по-різному реагують на зміну об­сягу виробництва.

Визначення точки беззбитковості здійснюється розрахун­ковим і графічним способами. При розрахунковому методі вико­ристовують наступну формулу:

де V min- критичний обсяг виробництва в натуральному виразі;

Р - ціна одиниці продукції;

Sc - сума постійних витрат;

Su - сума змінних витрат на одиницю продукції.

Прогнозна величина прибутку РR відповідно складатиме:

PR = g * P – g *S – S = V – S – S

Визначення точки беззбитковості графічним методом представлено на рис. 3

По горизонталі показується обсяг виробництва в натуральному виразі ,а по вертикалі - витрати на вироб­ництво (з розподілом їх на постійні та змінні) і виручка від ре­алізації.

Перетин прямої лінії, що відображає залежність між випу­ском продукції і собівартістю, і прямої лінії виручки від реалізації показує точку беззбитковості. Нижче цієї точки заштрихований збиток підприємства, тому що до досягнення визначеного обсягу виробництва виручка від реалізації не покриває витрати, але пе­ревищення виручки над точкою беззбитковості дає прибуток.

Рис.3 Графічний метод визначення точки беззбитковості

Розглянутий метод застосовується для вибору варіантів встановлення ціни на продукцію, що реалізується, визначених ви­дів ресурсів, системи збуту продукції, тому розрахунок точки без­збитковості доповнюється прогнозами про зміну прибутку в залеж­ності від зміни умов і обсягів виробництва і реалізації продукції.[5.134]

В процесі фінансового планування відбувається конкрет­на ув'язка кожного виду капіталовкладень чи відрахувань та джерела його фінансування. Для цього складається перевірочна (шахова) таблиця до фінансового плану, в якій по вертикалі запи­сують напрями використання фінансових ресурсів та прирівня­них до них коштів, а по горизонталі джерела фінансування, тоб­то фінансові ресурси і прирівняні до них кошти (див. додаток Б)

2.2 Зміст і завдання оперативного фінансового планування

Оперативне фінансове планування полягає у складанні і використанні платіжного календаря, касового плану і розра­хунків потреби короткотермінових кредитів. В основу платіжно­го календаря покладено черговість і строки проведення всіх роз­рахунків, що дозволяє своєчасно перераховувати платежі до бю­джету, в бюджетні і державні цільові фонди, забезпечувати безпе­рервне фінансування господарської діяльності. Він складається на квартал з розбиванням на місяці або на місяць по декадах. В платіжному календарі відображається весь грошовий обіг підприємства, основна частина якого проходить через поточний, валютний, позичковий та інші рахунки підприємства у банку, рух грошових коштів (див. Додаток А).

Платіжний календар дає можливість фінансовій службі підприємства забезпечиш оперативне фінансування, виконання розрахункових та платіжних зобов’язань, фіксує зміни у платос­проможності підприємства та ліквідності його активів; дозволяє стежити за станом оборотних коштів та вказує на необхідність ви­користання позичених та залучених коштів у плановому періоді.

Важливе місце в оперативно-фінансовій роботі підпри­ємства займає своєчасне погашення кредиторської заборгова­ності, а також своєчасна вимога дебіторської заборгованості.

На підприємстві повинен бути встановлений повсякден­ний оперативний контроль за платежами та надходженнями ма­теріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками. Необхідно періодично перевіряти дебіторську та кредиторську заборгова­ності за даними бухгалтерського обліку та звітності, матеріалами звірки витрат та інвентаризації.[17.329]

Кредиторська заборгованість підприємства у складі за­лучених коштів займає значне місце. Якщо вона виникає у про­цесі господарських зв'язків з іншими господарюючими суб'єкта­ми в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству та не може здійснювати негативний вплив на фінансове становище інших господарюючих суб'єктів. Якщо кредиторська заборго­ваність виникла в разі порушення встановлених правил розра­хунків та кредитування, то призводить до фінансових ускладнень в інших господарюючих суб'єктів. Тому при аналізі кредиторсь­кої заборгованості необхідно одночасно перевіряти стан дебіторської заборгованості та виявляти причини затримки пла­тежів, дату її виникнення.

Прострочені платежі постачальникам найчастіше вини­кають у тих випадках, коли на підприємстві недостатньо чітко поставлено роботу: несвоєчасно та нерівномірно вносяться пла­тежі до бюджету та відрахування до позабюджетних фондів, обо­ротні кошти спрямовано у дебіторську заборгованість або у по­наднормативні, не прокредитовані банком товарно-матеріальні цінності; розмір оборотних коштів недостатній через бартерні операції і не покриває необхідної мінімальної потреби підпри­ємства у власних оборотних коштах.

Таким чином, платіжний календар конкретизує поточ­ний фінансовий план, уточнює його показники, дозволяє викори­стовувати власні резерви підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємств, дає більш повне уявлення про стан платежів і розрахунків у періоді, що аналізується. За допо­могою платіжного календаря контролюється складання кошто­рисів витрат, витрат виробництва та обігу, випуск продукції та її реалізація окремими структурними підрозділами, а також рівень самоокупності та рентабельності.[14.300]

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється з допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану - плану доходів і витрат підприємства.

2.3 Вибір варіанта капіталовкладення, розрахунок амортизаційних відрахувань при плануванні, визначення собівартості та врахування запасів

Немає сумніву в тому, що підприємствам необхідно здійснювати капіталовкладення для оновлення обладнання, тех­нології. При розрахунках береться для порівняння кілька можли­вих варіантів капіталовкладень з врахуванням паспортної про­дуктивності обладнання. Кращий з варіантів вибирається за най­меншою сумою наведених затрат на одиницю годинної продук­тивності обладнання.

Запишемо методику розрахунку в табл. 5 (дані умовні).

Таблиця 5

Вибір варіанта капіталовкладень

За підрахунками кращого варіанта капіталовкладень ви­бирають той, який дає економію, але при введенні в дію може бу­ти відведено термін дії виходу на проектну потужність і тому еко­номія за фактом може не досягтись.[11.168]

Для підрахунку амортизаційних відрахувань об'єкти і за­соби групують за нормами амортизації. Норми амортизації вста­новлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп ос­новних фондів на початок звітного (податкового) періоду .

Група 1 це будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої.Кварт.н.ам.1,25%.

Група 2 це автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти. Кварт.6,25%.

Група 3 будь-які інші основні фонди, що не включені до 1 і 2 груп. Кварт.3,75%

Підприємства мають право протягом звітного року від­нести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшен­ням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'яти відсотків су­купної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Таблиця 6

Розрахунок планової суми амортизаційних відрахувань і її розподіл

Для нематеріальних активів сума амортизації визна­чається на основі лінійного методу, за яким кожен окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частинами від­повідно до його первісної вартості з врахуванням індексації про­тягом року, який визначається підприємством самостійно, врахо­вуючи строк корисного використання таких нематеріальних ак­тивів або строк діяльності підприємства, але не більше 10 років.[18.65]

Собівартість продукції визначається розрахунково-аналі­тичним методом. Розрахунковим шляхом встановлюються витрати матеріалів, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих виробів, сума амортизаційних відрахувань і величина ремонтного фонду.(див. додаток Б)

Таблиця 7

Кошторис витрат на виробництво (з основної діяльності)

Додаток Б