Реферат Фіненсовий менеджмент
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ
Магістерська програма „Фінансовий менеджмент”
Дисципліна„Фінансовий менеджмент”
Тема індивідуального завдання :”Фінансовий стан підприємства , оцінка та шляхи покращення ”
Виконав:
Студент 2-ї групи, спец.8104
Олендій Остап
Київ-2005
План
Частина 1
Характеристика Бази практики і організації фінансової роботи 3ст.
Частина 2
Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства 5ст.
2.1Поняття фінансової стійкості підприємства та фактори, які її забезпечують
2.2 Основні джерела інформації для фінансового аналізу
2.3 Значення бухгалтерського балансу
2.4 Аналіз бухгалтерського балансу
2.5 Порівняльний аналітичний баланс
2.6 Аналіз фінансової усталеності
2.7 Аналіз ліквідності. Поняття ліквідності
2.8Ліквідність балансу. Характеристика показників ліквідності
2.9 Характеристика показників рентабельності
Частина 3
Аналіз фінансового стану ЗАТ”Оболонь 25ст.
3.1.Горизонтальнтй та вертикальний аналіз балансу. Аналіз складу майна та джерел його утворення
3.2. Аналіз ліквідності та платоспроможності
3.3. Аналіз фінансової стабільності
3.4.Аналіз оборотності активів
Частина 4
Проектування заходів , спрямованих на поліпшення фінансово- господарського стану підприємства. 30ст.
Література 32ст.
Частина 1
ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС ПІДПРИЄМСТВА
Повне та скорочене найменування - Закрите акціонерне товариство «Оболонь», «ЗАТ «Оболонь»
Ідентифікаційний код - 05391057
Юридична адреса - Україна, 254212, м. Київ,вул. Богатирська, З
Номер та дата реєстрації № АТ-13, 29 червня 1993р.
підприємства Мінська районна держадміністраціям. Києва перереєстровано 01.09.98р
№ реєстрації 05391057
Форма власності колективна
Засновники частка в загальній кількості акцій
1. Громадяни України
фізичні особи - 99,65%
2. Громадянин Франції
МаркРісс - 0,35%
Предмет діяльності акціонерного товариства:
1. Виробництво пива, мінеральних вод, солоду, сиропів, безалкогольних та слабоалкогольних напоїв, соків, вуглекислоти, поліетиленових ящиків, товарів народного споживання.
2. Експлуатація родовищ підземних та мінеральних вод для потреб свого виробництва, водопостачання підприємств, промвузла "Оболонь", а також підприємств - виробників мінеральної води.
3. Здійснення внутрішніх і міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом.
4. Здійснення роздрібної та оптової торгівлі.
5. Організація фірмової торгівлі продукцією власного виробництва.
6. Здійснення фінансової, виробничої, торговельної, інвестиційної, маркетингової, постачальницької, будівельної, науково-дослідної, консультаційної, юридичної, видавничої, рекламної, проектної, туристичної, ділерської, холдінгової, комісійної, посередницької, орендної, лізингової, експортно-імпортної, культурно-освітньої, добродійної, милосердної, представницької та іншої діяльності, а також надання різноманітних послуг українським та іноземним юридичним та фізичним особам.
7. Інші види діяльності, передбачені статутом.
Головна мета підприємства зводиться до збільшення прибутку. Для вирішення цієї основної задачі розроблена слідуюча стратегія :
1. Подальше завоювання та вкорінення ринку пива в Україні з розширенням своєї існуючої долі ринку безалкогольних і слабоалкогольних напоїв, мінеральних вод, солоду.
2. Зробити торгову марку «Оболоні» національною торговою маркою.
3. Збільшення об'єму продаж продукції.
4. Вдосконалення служби маркетингової та ділерської мережі при одночасному збільшенні виробничих потужностей.
Організація фінансової роботи поділена на
1.Головного бухгалтера(включно з бухгалтерією)
2.Фінансовий відділ
Фінансовий відділ на ЗАТ «Оболонь» здійснює переважно поточну фінансову роботу щодо забезпечення ведення господарської діяльності.
Обов’язки Головного бухгалтера:
Здійснює організацію бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємства, контролює за економічним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, збереження власності акціонерів
Організує облік грошових коштів, які поступають, товарно-матеріальних цінностей, основних засобів. своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з їх переміщенням; облік витрат виробництва і обсягу виконання кошторис) витрат, реалізації продукції, виконання робіт і послуг, результатів господарсько-фінансової діяльності товариства, а також фінансових, розрахункових та кредитних операцій, законність, своєчасність і правильність їх оформлення, складання економічно обгрунтованих звітних калькуляцій собівартості продукції, робіт (послуг), розрахунки по з.п. з працівниками підприємства.
Забезпечує раціональну організацію обліку та звітності в товаристві
Проводить роботу по забезпеченню додержання штатної, фінансової і касової дисципліни кошторисів витрат, додержання законності при списанні з бухгалтерських балансів недостач, дебіторської заборгованості та інших витрат, збереження бухгалтерських документів, оформлення і здача їх в архів.
Приймає участь в роботі по удосконаленню і розширенню сфери діяльності внутрішньо— господарського розрахунку, у розробці раціональної планової та звітної документації обліку, в організації впровадження засобів механізації в обліково-обчислювальних роботах.
Забезпечує своєчасне складання бухгалтерської звітності на основі первинних документів і бухгалтерських записів та представлення їх за прийнятим порядком у відповідні органи.
Надає методичну допомогу працівникам підрозділів товариства з питань бухгалтерко контролю, звітності і економічного аналізу.
Частина 2
Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства
Неодмінною складовою переходу України до ринкових відносин є створення нових підприємницьких структур та приватизація підприємств. Цей перехід зумовив еволюцію відносин власності і типів суб’єктів господарювання в напрямку забезпечення їх розмаїття1. Процеси ринкових перетворень привернули суттєву увагу до дослідження теоретичних та практичних проблем подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки України.
Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє фінансовий аналіз, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпритацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень. І хоча сам термін “фінанси” за останні 10-15 років пройшов через певні зміни та суттєво ускладнився, фінансові аналітики у країнах з розвинутою ринковою економікою традиційно займаються розрахунком коефіцієнтів, статистичним аналізом, складанням трендів для прогнозування.2
Думка про те, що розвиток методів фінансового аналізу проходив переважно в США та Західній Європі не може викликати особлививих заперечень: фінансовий аналіз покликаний обслуговувати потреби ринкової економіки, і тому лише розвиток та ускладнення механізму ринкової економіки можуть сприяти вдосконаленню його методів. Значна частина літератури, використаної під час написання цієї роботи належить західним авторам, праці яких розкривають основні принципи сучасних фінансів та менеджерського обліку.
Однак економічні реалії в Україні, як і в більшості сусідніх з нею держав, мають певну специфіку, що вносить корективи у традиційну методологію фінансового аналізу. Особливістю формування цівілизованих ринкових відносин в Україні є посилення впливу таких чинників, як жорстка конкурентна боротьба, технологічні зміни та постійне вдосконалення методів технічної обробки економічної інформації. Середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємства характеризуються також безперервними нововведеннями в податковому законодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції. Більшість цих факторів враховується при викладенні матеріалу вітчизняними та російськими авторами підручників та навчальних посібників з фінансового аналізу, використаних при написанні цієї роботи.
Методи фінансового аналізу постійно вдосконалюються по мірі настання змін в економічному середовищі нашої держави. Нові ідеї та принципи в цій сфері в першу чергу дохідять до користувачів периодичних економічних видань, які також використовувались під час підготовки кваліфікаційної роботи.
Ефективне виробництво та реалізація якісної продукції позитивно впливають на фінансовий стан підприємства. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, ускладнення з її реалізацією ведуть до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в наслідок чого погіршується його платоспроможність. Очевидним також є і зворотній зв'язок, який полягає у тому, що відсутність коштів може призвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а отже, і у виробничому процесі. Однак у виробничій діяльності українських підприємств часто трапляються випадки, коли і добре працююче підприємство відчуває фінансові ускладнення, пов'язані з недостатньо раціональним розміщенням і використанням наявних фінансових ресурсів. В цих умовах перед менеджерами підприємств постає велика кількість питань, головними з яких є наступні:
Як раціонально організувати фінансову діяльність підприємства для його подальшого розвитку?
Яким чином можна покращити управління фінансовими ресурсами?
Яким чином визначити показники господарської діяльності, що забезпечують стійкий фінансовий стан підприємства?
На ці та інші важливі питання дає відповідь об'єктивний фінансовий аналіз, який дозволяє найбільш раціонально розподілити матеріальні, трудові і фінансові ресурси. Ще з курсу мікроекономіки нам відомо, що кількість будь-яких ресурсів є обмеженою, і в цих умовах домогтися максимального економічного ефекту можна не лише за рахунок регулювання обсягу виробництва, але й шляхом оптимального співвідношення різних ресурсів. Фінансові ресурси мають першорядне значення з усіх видів, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з мінімальними витратами часу у будь-який інший вид.
Фінансовий аналіз використовує весь комплекс економічної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємством. Тільки такий аналіз дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї випущеної і реалізованої продукції, але і собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів бізнес-плану1 .
В ринкових умовах заставою виживання та основою стабільного стану підприємства є його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також витрати по його розширенню та оновленню.
Визначення фінансової стійкості підприємств відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку, оскільки недостатня фінансова стійкість може привести до відсутності у підприємства коштів для розвитку виробництва, їх неплатоспроможності і , в кінцевому підсумку, до банкрутства, а "надмірна" стійкість буде гальмувати розвиток, збільшувати витрати підприємства надлишковими запасами і резервами.
Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідний аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан являє собою сукупність показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.
Мета аналізу полягає не тільки і не стільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, а також і в тому, щоб постійно проводити роботу, спрямовану на його покращення. Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямкам необхідно вести цю роботу. У відповідності з цим результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші засоби покращення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності.
Разом з тим, фінансовий стан - це важливіша характеристика економічної діяльності підприємства в зовнішньому середовищі. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює, в якому ступені гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів по фінансовим та іншим відносинам. Тому система показників має мету показати його стан для зовнішніх споживачів, оскільки при розвитку ринкових відносин користувачів фінансової інформації значно збільшується. Умовно їх можна поділити на три групи:
а) особи, безпосередньо пов'язані з підприємництвом, тобто менеджери та працівники управління підприємством;
б) особи, які можуть не працювати безпосередньо на підприємстві, але мають пряму фінансову зацікавленість, - акціонери, інвестори, покупці та продавці продукції (послуг), різноманітні кредитори. Таким чином фінансовий стан підприємства є головним критерієм для банків при рішенні питання про доцільність або недоцільність надання йому кредиту, а при позитивному рішенні цього питання - під який відсоток та на який строк;
в) особи, які мають косвенний фінансовий інтерес,- податкові служби, різноманітні фінансові інститути (біржи, ассоціації та інші), органи статистики та інші.
Усі ці користувачі фінансової звітності ставлять собі завдання провести аналіз стану підприємства та на його основі зробити висновки про напрямки своєї діяльності по відношенню до підприємства .
2.1Поняття фінансової стійкості підприємства та фактори, які її забезпечують
Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є стабільність ( стійкість ). На неї впливають різні причини– як внутрішні, так і зовнішні : виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит, міцне становище підприємства на ринку, високий рівень матеріально – технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій, налагодженість економічних зв’язків із партнерами, ритмічність кругообігу засобів, ефективність господарських і фінансових операцій, незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, - внутрішній і зовнішній аспекти.
Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально – речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально – речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.
Зовнішню щодо суб’єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.
Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів.
Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов’язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально – культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці. Тобто загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами.
Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення.
Один з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка може забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов’язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміни його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат.
Найвища ознака фінансової стійкості підприємства – його здатність функціонувати й розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища, які істотно змінюються. Для цього підприємство повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позичкові засоби, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство, що має передумови для одержання кредитних ресурсів і здатне своєчасне повернути одержану позику з виплатою належних процентів за рахунок прибутку та інших фінансових ресурсів.
Кредитоспроможність підприємства тісно пов’язана з його фінансовою стійкістю. Вона характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк ) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятих умовах тощо.Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, - це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік.
У ринкових умовах діяльність підприємства становить комплекс взаємопов‘язаних господарських процесів, що залежать від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.
Як правило, будучі тісно пов‘язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправленно впливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.
Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:
за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;
за важливістю результату – основних і другорядних;
за структурою – простих і складних;
за часом дії – постійних і тимчасових.
Враховуючи, що підприємство є одночасно й суб‘єктом, і об‘єктом відносину ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна майже або повністю не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяьність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.
Розглянемо насамперед внутрішні фактори. Очевидно, що успіх чи невдача підприємницької діяльності багато в чому залежать від вибору складу й структури продукції чи послуг, що створюються підприємством. При цьому важливо не лише правильно вирішити, що виготовляти, а й безпомилково визначити, як виробляти, тобто шляхом застосування яких технологій і яких моделей організації виробництва й управління. Від відповіді на ці запитання залежать фінансові результати і в кінцевому підсумку фінансова стійкість.
Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов‘язаний з видами продукції чи послуг, що виробляються, - це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості поточних активів, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі тощо. Коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може більше задіяти капіталу увиробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок недостатності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.
Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості – склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку,а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Також важливо проаналізувати використання прибутку в двох напрямках:
по-перше, для фінансування поточної діяльності – на формування обігових засобів, зміцнення платоспроможності, посилення ліквідності тощо;
по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні папери.
Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізується на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.
При управлінні фінансовою стійкістю визначальними внутрішніми факторами є:
галузева належність суб‘єкта господарювання;
структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;
розмір оплаченого статутного капіталу;
величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;
склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси й резерви, їхній склад і структуру.
На фінансову стійкість істотний вплив справляє фаза економічного циклу в якій перебуває економіка країни. У період кризи має місце відставання темпів реалізації продукції від темпів її виробництва, що спостерігається останніми роками в Україні, хоч і саме виробництво різко впало. Зменшується інвестиції в товарні запаси, що ше більше скорочує збут. Зменшується в цілому доходи суб‘єктів господарської діяльності, падають відносно і навіть абсолютно обсяги прибутку. Все це веде до зниження ліквідності підприємств, їх платоспроможності, що формує передумови для масових банкрутств.
Незадовільний платоспроможний попит, властивий кризовим явищам в економіці, призводить не лише до зростання неплатежів, а й до загострення конкурентної боротьби. Вона, в свою чергу, -- істотний зовнішній фактор фінансової стійкості підприємств.
Важливими факторами фінансової стійкості є податкова й кредитна політика, ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи й зовнішньоекономічних зв‘язків, використання порівняльних й абсолютних переваг міжнародного поділу праці.
2.2 Основні джерела інформації для фінансового аналізу
Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерська звітність.
Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відбивають майновий та фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.
Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи бухгалтерської звітності на підприємствах України регламентовані Положенням “Про бухгалтерську звітність підприємств”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 1999 р №40. Згідно з цим положенням бухгалтерська звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати і пояснень до них. Головними вимогами до бухгалтерської звітністі є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.1
Інформація, подана в бухгалтерській формі № 2, що має назву “Звіт про фінансові результати”, є більш аналитичною, деталізованою і конкретною, порівняно з загальним бухгалтерським балансом (форма № 1). Для інвесторів і аналітиків ця форма є в багатьох відношеннях важливіша ніж сам баланс, тому що в ній міститься не застигла одномоментна, а динамічна інформація про те, яких успіхів досягло підприємство протягом року та за рахунок яких факторів.
За даними форми № 2 проводять аналіз фінансових результатів діяльності організації як по загальному обсягу в динаміці, так і за структурою, а також факторний аналіз прибутку та рентабельності.
Пояснення до бухгалтерського балансу і звіт про фінансові результати повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати користувачів бухгалтерської звітності додатковими даними, які недоцільно включати в бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати, але котрі є необхідними користувачам бухгалтерської звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності2 .
Пояснення до балансу і звіту про фінансові результати повинні містити розшифрування окремих показників форм № 1 і 2, що характеризують структуру майна, джерела його утворення, склад і розміри фондів організації, окремих видів дебіторської і кредиторської заборгованостей, основних засобів і нематеріальних активів, фінансових вкладень і зобов'язань. Пояснювальна записка, що складається до річної звітності, повинна містити стислу характеристику діяльності організації:
По-перше, види виробничої, комерційної й інвестиційної діяльності організації і її географічні ринки збуту;
По-друге, основні показники діяльності і чинники, що вплинули в звітному періоді на фінансові результати, такі як: а) частка активної частини основних засобів; б) коефіцієнти зносу, відновлення і вибуття основних засобів; в) коефіцієнт поточної ліквідності на початок і кінець звітного періоду; г) коефіцієнт забезпеченості власними засобами й інші показники, необхідні для повного й об'єктивного уявлення фінансового стану організації.
2.3 Значення бухгалтерського балансу
Бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки фінансового стану підприємства.
Уміння читати баланс базується на знанні змісту кожної його статті, способу її оцінки, ролі в діяльності підприємства, зв'язку з іншими статтями, характеристики цих змін для економіки підприємства.
Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість: одержати значний обсяг інформації про підприємство; визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами; встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів; оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.
Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством. Аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку, а також можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта.2
На основі бухгалтерського балансу фінансові аналітики визначають напрямки аналізу підприємства. Значення бухгалтерського балансу є настільки важливим, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу1 . Основними напрямками аналізу для реальної оцінки фінансового стану є наступні:
1. Аналіз фінансового стану на короткострокову перспективу, який полягає в розрахунку показників оцінки задовільності структури балансу (коефіцієнт ліквідності, забезпеченості власними засобами і можливості відновлення (втрати) платоспроможності.
При характеристиці платоспроможності увагу в основному звертають на такі показники, як наявність коштів на розрахункових рахунках у банках, у касі організації, збитки, прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість, не погашені в термін кредити і позики, на оцінку положення організації на бланку цінних паперів.2
2. Аналіз фінансового стану на довгострокову перспективу досліджує структуру джерел надходження коштів, ступінь залежності організації від зовнішніх інвесторів і кредиторів.
3. Аналіз ділової активності організації, критеріями якої є:
широта ринків збуту продукції;
репутація організації;
ступінь виконання виробничого плану;
рівень ефективності використання ресурсів організації.
Для оцінки реальних аналітичних можливостей необхідно знати обмеження інформації, поданої в балансі:
Баланс - це підбірка моментных даних на початок і кінець звітного періоду, тобто в ньому фіксуються сформовані до моменту його упорядкування результати господарських операцій. Він відповідає на запитання: “Що являє собою підприємство на даний момент? ”, але не відповідає на запитання: “В наслідок чого склалося таке положення?” Закладений у ньому принцип використання історичних цін придбання оборотних активів суттєво спотворює реальну оцінку майна в цілому4 .
2.4 Аналіз бухгалтерського балансу
Бухгалтерський баланс служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.
Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому об'єднують у групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств.
Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності (виторгом від реалізації продукції, прибутком від реалізації, прибутком від фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму № 2 “Звіт про фінансові результати”.
На її основі розраховуються коефіцієнт росту валюти балансу і коефіцієнт росту виторгу від реалізації. Коефіцієнт росту валюти балансу Кб розраховується за наступною формулою:
Бср1 - Бср0
Кб = ---------------------------- x 100 (1) ,
Бср0
де Бср1, Бср0 - середня величина підсумку балансу за звітний та попередній періоди.
Коефіцієнт росту виручки від реалізації продукції Кv визначається наступним чином:
Vср1 - Vср0
Кv = --------------------------- x 100 (2),
Vср0
де Vср1, Vср0 - виручка від реалізації продукції за звітний та попередній періоди1 .
Аналогічно можна розрахувати коефіцієнти росту прибутку від реалізації та зростання прибутку від фінансово-господарської діяльності.
Окрім вивчення змін суми балансу на вітчизняних підприємствах часто також здійснюють аналіз характеру змін окремих його статей. Такий аналіз проводиться за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.
2.5 Порівняльний аналітичний баланс
Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.
Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл дохіду. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі роздрібної торгівлі та надання послуг) доцільним було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях бухгалтерського балансу.
Варіантом горизонтального аналізу є аналіз тенденцій розвитку (трендовий аналіз), при якому кожна позиція звітності порівнюється з рядом попередніх періодів, і визначається тренд, тобто основна тенденція динаміки показника, очищена від випадкових впливів і індивідуальних особливостей періодів. Цей аналіз носить перспективний прогнозний характер.
Велике значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.
Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.
Таким чином, співставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти, в основному, вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для погашення боргів.
2.6 Аналіз фінансової усталеності.
Запорукою стабільності стану підприємства є його фінансова усталеність. На усталеність підприємств впливають різноманітні чинники: положення підприємства на товарному ринку; випуск дешевої продукції, що користується попитом; його потенціал у діловому співробітництві; ступінь залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів; наявність неплатоспроможних дебіторів; ефективність господарських і фінансових операцій та інше.
Розрізняють внутрішню та зовнішню усталеність.
Внутрішня усталеність - це такий загальний стан підприємства, при якому забезпечується високий результат його функціонування. У основі її досягнення лежить принцип активного реагування на зміни внутрішніх і зовнішніх чинників.
Зовнішня усталеність підприємства обумовлена стабільністю економічного середовища, у рамках якого здійснюється його діяльність. Вона досягається відповідною системою управління економікою в масштабах держави.
Фінансова усталеність є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Тому фінансова усталеність формується в процесі усієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної усталеності підприємства. Зовнішнім проявом фінансової усталеності виступає його платоспроможність.
Платоспроможність - це спроможність своєчасно цілком виконати свої платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.1
Розрахунок платоспроможності проводиться на конкретну дату. Ця оцінка суб'єктивна і може бути виконана з різноманітним ступенем точності.
Для підтвердження платоспроможності перевіряють: наявність коштів на розрахункових рахунках, валютних рахунках, короткострокові фінансові вкладення.
Вищою формою усталеності підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути узяту позичку зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.
За рахунок прибутку підприємство не стільки погашає свої зобов'язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової усталеності важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і її рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.
Таким чином фінансова усталеність є комплексним поняттям.
Фінансова усталеність підприємства - це такий стан його фінансових ресурсів, їхній розподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при зберіганні платоспроможності і кредито-спроможності в умовах припустимого рівня ризику.
Для характеристики джерел формування запасів визначають три основних показники.
1. Наявність власних обігових коштів (ВОК), як різниця між капіталом і резервами (I розділ пасиву балансу) і позаобіговими активами (I роздів активу балансу). Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому виді наявність обігових коштів можна записати:
ВОК =ІрП-1рА (1),
де ІрП - I розділ пасиву балансу;
1рА - I розділ активу балансу.
2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД) визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів (ІІрП - ІІ розділ пасиву баланса):
ВД = ВОК + ІІрП (2 ).
3. Загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД) визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позичкових коштів (КПК):
ОД = ВД + КПК (3 ).
Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування:
1. Надлишок (+) або нестача (-) власнихобігових коштів ( ВОК):
ВОК = ВОК - 3 (4),
де 3 - запаси.
2. Надлишок (+) або нестача (-) власних та довгосторокових джерел формування запасів ( ВД):
ВД = ВД - 3 (5 ).
3. Надлишок (+) або нестача (-) загальнї величини основних джерел формування запасів ( ОД):
ОД = ОД - 3 (6 ).
Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотри типи фінансової усталеності:
І - абсолютна усталеність фінансового стану, яка в нинішніх умовах розвитку економіки України зустрічається доволі рідко, задається умовою:
3 < ВОК + К (7).
К - кредити банку під товарно-матеріальні цінності з кредитів під товари відвантажені і частини кредиторської заборгованості, враховані банком при кредитуванні.
ІІ - нормальна усталеність фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:
3 = ВОК + К (8 ).
ІІІ - нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК:
3 = ВОК + К + ДПФН (9 ),
ДПФН - джерела, що послабляють фінансову напруженість.
IV - кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:
3 > ВОК+К (10).
2.7 Аналіз ліквідності. Поняття ліквідності
Ліквідність фірми - це спроможність фірми перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну3. Фірма, оборотний капітал якої складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило вважається більш ліквідною, порівняно з фірмою, оборотний капітал якої складається переважно з запасів.
Всі активи фірми в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, можна умовно підрозділити на такі груп:
1. Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).
2. Швидкореалізовані активи (А2) - активи, для обертання яких у наявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.
Ліквідність цих активів може бути різною і залежить від суб'єктивних та об’єктивних чинників: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин із платниками і їхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу.
3. Повільнореалізовані активи (А3) - найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаним ценностям.
Бажано, використавши дані аналітичного обліку, зменшити податок на додану вартість на суму відшкодування з прибутку фірми. Товарні запаси не можуть бути продані до тих пір, поки не знайдено покупця. Запаси сировини, матеріалів, незавершеної продукції можуть потребувати попередньої обробки, перед тим, як їх можна буде продати і перетворити на явні кошти.
4. Важкореалізовані активи (А4) - активи, що призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. У цю групу можна включити статті I розділу активу балансу “Позаобігові активи”.
Перші три групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійно змінюватися і відносяться поточних активів фірми. Поточні активи більш ліквідні, ніж інші активи інше майно фірми.
Пасисви балансу по мірі зростання строків погашення зобов’язань групуються наступним чином:
1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов’язання, а також позички, не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).
2. Короткострові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші позчики, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітної дати.
3. Довгострокові пасиви (Пз) - довгострокові кредиті та інші довгострокові пасиви - статті ІІ розділу пасиву балансу “Довгострокові зобов’язання”.
4. Постійні пасиви (П4) - статті I розділу балансу “Капітал, фонди і резерви”.
Короткострокові і довгострокові зобов'язання, разом узяті, називають зовнішніми зобов'язаннями.
Фірма вважається ліквідною, якщо її поточні активи перевищують її короткострокові зобов'язання. Для оцінки реального ступеня ліквідності фірми необхідно провести аналіз ліквідності балансу.
2.8 Ліквідність балансу. Характеристика показників ліквідності.
Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.
Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
А1П1;
А2П2;
А3П3;
А4П4.
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання фірми, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст: наявність у фірми власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової усталеності.
Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу тої чи іншої міри відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх нестачею по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації меньш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.
Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидкореалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.
Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності фірми виконувати свої короткострокові зобов'язання. Вони дають уявлення не тільки про платоспроможність фірми на даний момент, але й у випадку надзвичайних подій.
Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі також називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.
Коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань і визначається в такий спосіб:
А1+А2+А3
Кп = (1).
П1+П2
Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язання перевищують поточні активи.
Встановлений норматив цього показника, рівний 2, для оцінки платоспроможності і задовільної структури балансу. Доцільно цей показник порівнювати з середніми значеннями по групах аналогічних підприємств.
Коефіцієнт покриття, проте, є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Тому у практиці фінансового аналізу на українських підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності, два з яких подано нижче.
Коефіцієнт швидкої ліквідності (суворої ліквідності), який є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов’язаннями. Він розраховується за формулою:
А1+А2
Кш = (2).
П1+П2
Для підприємств України рекомендована величина цього коефіціена коливається у межах від 0,8 до 1,0, однак вона може бути надзвичайно високою через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.
У роздрібній торгівлі цей коефіцієнт може знижуватися до 0,4 - 0,5.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов'язань і розраховується за формулою:
А1
К аб. лік. = (3).
П1+П2
Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспрможності і показує, яку частку короткострокової заборгованості фірма може погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього коефіціена повинна перевищувати 0,2.
Показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків; коефіцієнт покриття - для покупців і власників акцій і облігацій підприємства.
2.9 Характеристика показників рентабельності
Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.
У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.
Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники - вони практично не підпадають під вплив інфляції.
Основними показниками рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні, є наступні:
1. Рентабельність активів (майна) Ра показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи:
Пч
Ра = (1).
А
де А - середній розмір активів;
Пч - прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток).
2. Рентабельність поточних активів Рпа показує, скільки прибутку одержує підприємство з однієї гривні, вкладеної в поточні активи:
Пч
Рпа= (2),
Ап
де Ап - середній розмір поточних активів.
3. Рентабельність інвестицій Рі - показник, що відбиває ефективність використання засобів, інвестованих у підприємство. Цей показник відображає оцінку “майстерності” керування інвестиціями.
П
Рпа= (3),
ВК+ДЗ
де П - загальна сума прибутку за період;
ВК - середній розмір власного капіталу;
ДЗ - середній розмір довгострокових зобов'язань.
Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондоємності продукції.
Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.
Частина 3
Аналіз фінансового стану ЗАТ”Оболонь”
1.Горизонтальнтй та вертикальний аналіз балансу. Аналіз складу майна та джерел його утворення
| | Б А Л А Н С | | | | | | ||
| | на 31 грудня 2004 року | | | | | | ||
| | | | | |||||
Горизонтальний
Вертикальний аналіз
Актив
Код рядка
аналіз
Відносне відхилення
на початок
на кінець
відхилення
1,000
2
I. НЕОБОРОТНІ АКТИВИ
Нематеріальні активи:
залишкова вартість
010
15761,000
9,375
0,004
0,026
0,023
первісна вартість
011
16793,000
8,710
0,004
0,028
0,024
знос
012
-1032,000
4,486
-0,001
-0,002
-0,001
Незавершене будівництво:
020
-24802,000
0,401
0,082
0,025
-0,057
Основні засоби:
залишкова вартість
030
100268,000
1,410
0,485
0,513
0,028
первісна вартість
031
153462,000
1,422
0,721
0,770
0,049
знос
032
-53194,000
1,446
-0,236
-0,257
-0,020
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств
040
11878,000
0,000
0,018
0,018
інші фінансові інвестиції
045
-3854,000
0,871
0,059
0,039
-0,020
Довгострокова дебіторська заборгованість
050
368,000
1,548
0,001
0,002
0,000
Відсрочені податкові активи
060
Інші необоротні активи
070
Усього за розділом I
080
99619,000
1,313
0,631
0,622
-0,009
II. ОБОРОТНІ АКТИВИ
Запаси :
виробничі запаси
100
15611,000
1,201
0,154
0,139
-0,015
тварини на вирощуванні та відгодівлі
110
незавершене виробництво
120
434,000
1,081
0,011
0,009
-0,002
готова продукція
130
870,000
1,194
0,009
0,008
-0,001
товари
140
332,000
2,738
0,000
0,001
0,000
Векселі одержані
150
1096,000
11,538
0,000
0,002
0,002
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість
160
7979,000
1,267
0,059
0,056
-0,003
первісна вартість
161
7989,000
1,262
0,060
0,057
-0,003
резерв сумнівних боргів
162
-10,000
1,017
-0,001
-0,001
0,000
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом
170
571,000
1,764
0,001
0,002
0,000
за виданими авансами
180
з нарахованих доходів
190
із внутрішніх розрахунків
200
15915,000
1,431
0,073
0,079
0,005
Інша поточна дебіторська заборгованість
210
27217,000
2,469
0,037
0,068
0,031
Поточні фінансові інвестиції
220
-1057,000
0,000
0,002
0,000
-0,002
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті
230
-54,000
0,985
0,007
0,005
-0,002
в іноземній валюті
240
-1960,000
0,474
0,007
0,003
-0,005
Інші оборотні активи
250
1107,000
1,348
0,006
0,006
0,000
Усього за розділом II
260
68061,000
1,367
0,367
0,377
0,010
III. ВИТРАТИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ
270
-301,000
0,625
0,002
0,001
-0,001
БАЛАНС
280
167379,000
1,332
1,000
1,000
0,000
Пасив
Код рядка
1,000
2
1,000
1,333
0,000
0,000
0,000
I. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ
Статутний капітал
300
0,000
1,000
0,064
0,048
-0,016
Пайовий капітал
310
Додатковий вкладений капітал
320
Інший додатковий капітал
330
1700,000
1,055
0,061
0,049
-0,013
Резервний капітал
340
0,000
1,000
0,016
0,012
-0,004
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
350
105186,000
1,374
0,557
0,575
0,018
Неоплачений капітал
360
Вилучений капітал
370
-93,000
6,813
0,000
0,000
0,000
Усього за розділом I
380
106793,000
1,303
0,699
0,684
-0,015
II. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНИХ ВИТРАТ І ПЛАТЕЖІВ
Забезпечення виплат персоналу
400
Інші забезпечення
410
Страхові резерви
415
Частка перестраховиків у страхових резервах
416
Цільове фінансування
420
Усього за розділом II
430
III. ДОВГОСТРОКОВІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Довгострокові кредити банків
440
-19791,000
0,717
0,138
0,075
-0,064
Інші довгострокові фінансові зобов'язання
450
Відсрочені податкові зобов'язання
460
-36,000
0,945
0,001
0,001
0,000
Інші довгострокові зобов'язання
470
Усього за розділом III
480
-19827,000
0,719
0,140
0,075
-0,064
IV. ПОТОЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
Короткострокові кредити банків
500
21487,000
0,000
0,032
0,032
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями
510
-26094,000
0,116
0,058
0,005
-0,053
Векселі видані
520
-8,000
0,993
0,002
0,002
-0,001
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
530
52562,000
4,544
0,029
0,100
0,071
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів
540
з бюджетом
550
-1219,000
0,689
0,008
0,004
-0,004
з позабюджетних платежів
560
9,000
1,069
0,000
0,000
0,000
зі страхування
570
248,000
1,413
0,001
0,001
0,000
з оплати праці
580
309,000
1,277
0,002
0,002
0,000
з учасниками
590
-2224,000
0,911
0,050
0,034
-0,016
із внутрішніх розрахунків
600
Інші поточні зобов'язання
610
4643,000
1,912
0,010
0,014
0,004
Усього за розділом IV
620
80413,000
1,987
0,161
0,241
0,079
V. ДОХОДИ МАЙБУТНІХ ПЕРІОДІВ
630
БАЛАНС
640
167379,000
1,332
1,000
1,000
0,000
Темп росту оборотних коштів(1,367)перевищує темп приросту необоротних(1,313) і свідчить про тенденцію прискорення оборотності усього майна підприємства.
Кмобільності майна о=0,367 Кмобільності майна 1= 0,377 Збільшення коефіцієнтів мобільності підтверджує тенденцію мобільності усього майна
К незалежності = в.к./валюта балансу
| К незалежності поч= | 0,699 |
| К незалежності кін= | 0,684 |
На кінець періоду частка власного капіталу зменшилася що свідчить про ріст фін. залежності від кредиторів та зменшення фін. стійкості.
Власні оборотні кошти = Оборотні активи – Поточні зобов’язання
Початок Кінець
| 103989,000 | 91637,000 |
Зменшення ВОК на 11.2%
Показники ефективного використання майна
| Рентабельність активів | 318515,999 |
| Рентабельність інвестицій | 0,373 |
| Рентабельність ВК | 0,281 |
2. Аналіз ліквідності та платоспроможності
| Актив | Код рядка | початок | кінець |
| А1 | 230,240 | 7308,000 | 5294,000 |
| А2 | 150-180,210,220 | 50308,000 | 86114,000 |
| А3 | 100,120,130,140,250,270 | 91779,000 | 109832,000 |
| А4 | 80 | 318516,000 | 418135,000 |
| Баланс | 280 | 504798,000 | 672177,000 |
| Пасив | код рядка | початок | кінець |
| П1 | 540-610 | 35928,000 | 37694,000 |
| П2 | 500-530 | 2060,000 | 45563,000 |
| П3 | 480 | 70552,000 | 50725,000 |
| П4 | 380,430,630 | 353815,000 | 459548,000 |
| Баланс | 640 | 504798,000 | 672177,000 |
| платіжний надлишок або недостача | ||
| початок | кінець | |
| -28620,000 | -32400,000 | |
| 48248,000 | 40551,000 | |
| 21227,000 | 59107,000 | |
| -35299,000 | -41413,000 | |
| 0,000 | 0,000 | |
А1<П1
А2>П2
А3>П3
А4<П4
Дані свідчать про неспроможність підприємства погасити негайні та постійні пасиви з відповідних джерел проте резервом може слугувати достатній надлишок активів що швидко і повільно реалізуються.
|
| початок | кінець |
| Загальний К ліквідності | 3,933 | 2,417 |
| К швидкої ліквідності | 1,517 | 1,098 |
| К абсолютної ліквідності | 0,192 | 0,064 |
Значення Кзл є більш ніж прийнятним для підприємства оскільки перевищує нормативне значення( 2.4 проти 2), хоча і падає по відношенню з попереднім періодом. Висока питома вага пов’язана передовсім з великими вкладеннями у запаси(це характерно для підприємства яке виробляє продукцію харчування),проте вартість абсолютна вартість запасівє є дещо оманливою оскільки їх важко реалізувати при ліквідації підприємства(оцінюють в 40%від балансової вартості).
Кшл також наближується до норми в 1 проти 1.098(передовсім за рахунок показника іншої дебіторської заборгованості яка відволікає кошти з обороту), а от Кал є вкрай ризиковим оскільки межує з загрозливим значенням менше 1 і свідчить про необхідність забезпечити касу додатковими 20% грошей.
3. Аналіз фінансової стабільності
| Період | початок | кінець | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| К концентрації ВК | 0,699 | 0,684 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| К фінансової залежності | 1,431
К концентрації ВК перевищує нормативне 60% проте має тенденцію до зниження завдяки росту кредиторської заборгованості(у 4,544 раз) та інших поточних зобов’язань(1,912) при рості власного капіталу в 1,303 раза. Кструктури довгостр.вкладень вказує на на те що ріст необоротних активів(1,313) фінансується за рахунок росту поточних зобов’язань(1,987) що в майбутньому може призвести до проблеми ліквідності. Тенденція до зниження К забезп. ВОК вказує на ріст залежності від кредиторів і втрату спроможності проводити незалежну фінансову політику. Квідн.ВАдоВБ свідчить про спад виробничих потужностей в звітному періоді за рахунок прискореного випуску векселів(11,538) Кок.%за кредит показує позитивну динаміка зменшення % платежів і довгострокових позик що підвищує фінансову автономність. Зменшення Кстабільнотсі е.зр. передовсім пов’язане на викуп акцій власної емісії за рахунок нерозподіленого прибутку. 4.Аналіз оборотності активів
Обіговий капітал підприємства на кінець 91 637 тис.грн. і за рік зменшився на 12 352 тис.грн.2002 З наведених даних видно, що дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків та інша поточна заборгованість складають 60,7% У сумі збільшення; також збільшились виробничі запаси і складають 21,9%, тобто значні вільні грошові кошти підприємство вклало у дебіторську сумі збільшення; також збільшились виробничі запаси і склад тобто значні вільні грошові кошти підприємство вклало у дебіторську заборгованість (внутрішню та іншу поточну), тоді як дебіторська заборгованість за продукцію складає всього 11%. Значно зменшились грошові кошти в іноземній валюті – 1960тис.; в національній валюті - 54 тис. грн. За 2002 рік чистий прибуток склав 114215 тис. грн. і проти минулого року зменшився на 9892 тис. грн., або 92,03%. Порівнюючи довго тривалість обороту ДЗ і КЗ (22-16=6) висновок що підприємство залучає в обіг кредиторську заборгованість і менше надає свої кошти іншим підприємства. Частина 4 Проектування заходів , спрямованих на поліпшення фінансово-господарського стану підприємства. В стратегічному плануванні виділяються три основні напрямки дальшого розвитку підприємства : продукції
тенденцій Якщо, наприклад, підприємство поставило перед собою завданих дальшого росту, а виготовлена ним продукція добре себе зарекомендувала серед споживачів і користується достатньо гнучким попитом, то таке підприємство може вибрати для себе стратегію - дальше просування на ринок і тактику - зниження ціни. Завдання дальшого розвитку підприємства може бути також вирішене шляхом розроблення (створення) нових видів продукції, що потребує витрат на технологічні дослідження, або розширення ринків збуту, що потребує витрат на маркетинг цих ринків. Якщо оточення даного підприємства представлено порівняно невеликими фірмами, які відрізняються за своїм орієнтуванням на ринок і технологічними можливостями, то можна вибрати стратегію диверсифікації, намагаючись придбати або контролювати інші фірми. Треба також мати на увазі ще такі особливості поведінки підприємств. Щоб вижити, вони застосовують різні варіанти стратегії, які передбачають: - розпорошення ризику, тобто здійснення своїх операцій не на одному, а на кількох ринках, а також виробництво цілого ряду товарів широкого асортименту; - адаптацію до умов, що змінюються, тобто інвестування в маркетинг, пошук можливостей випуску нових товарів для того, щоб оперативно реагувати на зміну зовнішнього середовища; - пасивний маркетинг, тобто відмова від наступу на позиції конкурента, а звідси - відсутність ризику зустрічного удару; - цільові відрахування з прибутку, тобто створення відповідних резервів в результаті успішної комерційної діяльності на "чорний день". Після того, як стратегія подальшого розвитку підприємства остаточно вибрана, вона мас бути перетворена в конкретний оперативний план по маркетингу, виробництву, інвестиціям, прибутку. Якщо фінансово-господарський стан підприємства визнано поганим, розробляються пропозиції стосовно його санації. Санація підприємства може здійснюватись шляхом: - погашення боргів підприємства; - злиття збиткового підприємства з фінансове міцним підприємством; - переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові; - випуску і розміщення цінних паперів для мобілізації фінансових ресурсів; - продажу майна підприємства-боржника іншому підприємству. При цьому враховуються соціальні наслідки можливого припинення діяльності підприємства або його окремого виробництва;
Заходи щодо поліпшення фінансового стану ЗАТ «Оболонь» . Так само, як аналіз фінансової підсистеми підприємства припускає комплексну оцінку діяльності всіх аспектів його діяльності, заходи щодо поліпшення фінансового стану припускають вироблення рекомендацій, що стосуються всіх сторін производственно - господарської діяльності підприємства, включаючи виробничу, маркетингову, і власне фінансову підсистему. Реорганізація всіх сторін діяльності ЗАТ «Оболонь» припускає :
Керування оборотними активами і поточними зобов'язаннями підприємства. З проведеного в роботі аналізу можна зробити висновок про те, що однієї із самих гострих проблем підприємства є стан поточних активів і пасивів - дефіцит власних оборотних коштів, надзвичайно низькі показники ліквідності й оборотності, високий розмір дебіторської і кредиторської заборгованості, що погіршується ситуація в сфері взаємних розрахунків фірми й ін. Це свідчить як про несприятливість умов зовнішнього економічного, правового фінансового середовища (дефіцит оборотних коштів у покупців і постачальників, дорожнеча і важкоприступність довгострокових кредитів для інвестування виробничої діяльності підприємства, модернізації його технологій і відновлення застарілих основних фондів і ін.). Однак крім об'єктивних проблем функціонування виробничо-господарської діяльності підприємства, очевидні недоліки і прорахунки в керуванні оборотними активами і поточними зобов'язаннями, що, у сполученні з несприятливістю зовнішнього середовища, привели підприємство до досить хитливого фінансового стану. Виходячи з вищевикладеного, одним з основних заходів щодо поліпшення фінансового положення підприємства є оптимізація керування його оборотними активами. При оптимальному керуванні поточні активи і поточні пасиви можуть змінюватися щодня і вимагають ретельного моніторингу. При дефіциті засобів керування поточними активами погіршується і їхнє використання в іншім місці може виявитися найбільш ефективним (наприклад, зменшення витрат на обслуговування кредитів, проведення довгострокових перспективних фінансових вкладень і ін.). В даний час компанія користається кредитами на поповнення оборотних коштів в основному з місцевих джерел. Цьому сприяє наявність на складі величезних запасів готової продукції і товарів, що не призначені під конкретні замовлення. Література
1 2 1 1 2 2 1 2 4 1 1 3 2. Реферат Комерческая тайна 3. Курсовая на тему Банковская система и её роль в национальной экономике Беларуси 4. Реферат на тему Jazz Music- The Roots Of Our Everyday 5. Контрольная работа на тему Учет материалов незавершенного производства и готовой продукции 6. Реферат на тему Chesapeake Review Essay Research Paper Chesapeake 7. Реферат Философские взгляды Ф.М. Достоевского 8. Реферат Методика та порядок проведення презентацій 9. Реферат на тему Childhood S End Essay Research Paper Two 10. Реферат на тему Обзор рынка корпоративных систем управления | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
