Контрольно-екзаменаційна робота

Тема: “Автоматизація оборотної

відомості до синтетичного рахунку 10”.

Тема: Облік необоротних активів.

П.1. Облік основних засобів.

Визначення основних понять.

Методологічні засоби формування в бух.обліку інформації про ОЗ визначені в П(С) бо 7, який назив. “Основні засоби”. Згідно з цим стандартом до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство, утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів чи надання послуг, надання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації), яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Для контролю за наявністю рухом об’єктів основних засобів їх обліковують за відповідними групами.

Група основних засобів – це сукупність однотипних за технічними характеристиками призначенням та умовами основних засобів.

Класифікація основних засобів:

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

3. Будинки та споруди.

4. Машини та обладнання.

5. Транспортні засоби.

6. Інструменти, прилади та інвентар.

7. Робоча та продуктивна худоба

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні засоби.

Положенням стандартів в бухгалтерському обліку №7 визначено наступні види оцінки 03. Первісна вартість 03 визначається як історична фактична с/в 03 у сумі грошових коштів, сплачених при придбанні або створенні необоротних активів. Переоцінена вартість – це вартість 03 після проведення переоцінки.

Вартість, яких амортизується – це вартість первісно або переоцінена зо врахуванням ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість визначається як суму коштів або вартість інших активів, які підприємство очікує отримати від реалізації чи ліквідації після їх експлуатації передбаченого терміну за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію чи продаж цього об’єкта.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, що амортизуються є розрахунками. Якщо величина, ліквідаційної вартості є незначною, то при розрахунку вартості, що амортизується й можна не враховувати.

Справедлива вартість об’єкта ОЗ дорівнює сумі, за якою об’єкт може бути обміняний при здійсненні угоди між компонентами, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Справедливою вартістю в більшості випадків є ринкова вартість, яка визначається професійними оцінювачами. При неможливості отримати інформацію про ринкову вартість вони переоцінюються за відновленою вартість з урахуванням фактичного зносу.

Залишкова (балансова) вартість ОЗ визначається як різниця між первісною вартість та сумою нарахованого зносу (амортизації).

Облік амортизації та зносу ОЗ.

Знос ОЗ – це сума амортизації об’єкта ОЗ накопичена за весь період експлуатації ОЗ.

Амортизація ОЗ – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується протягом строку корисного використання активу. Вона відображає процес поступового погашення вартості об’єкта протягом часу експлуатації.

Знос буває: фізичний, моральний. Фізичний знос – це втрата об’єктом ОЗ його техніко-економічних можливостей.

Моральний знос – це застарілість об’єкту ОЗ, в результаті науково-технічної прогресії.

Земля та інші ОЗ, які мають необмежений термін корисного використання не є об’єктом амортизації.

Строк корисної експлуатації ОЗ – це період часу протягом якого ОЗ будуть використовуватись підприємством або з їх використанням буде виготовлено очікуваний підприємством обсяг продукції.

Строк корисної експлуатації визначається самим підприємством з врахуванням таких чинників:

1. очікування потужності або фізичної продуктивності об’єкта;

2. очікуваний фізичний знос;

3. моральний знос;

4. продаж або аналогічне обмеження щодо використання об’єкта.

Строк корисного використання активу може змінюватись:

• у разі зміни технології виробництва;

• у разі зміни попиту на ринку продукції, що виробляється за допомогою цього активу;

• у разі капіталізації витрат, які покращують стан даного активу.

Результати зміни терміну корисного використання об’єкта будуть впливати на величину амортизації цього об’єкта в поточному та майбутньому періодах. Проте накопичена амортизація за попередні періоди не коригується.

Методи розрахунку амортизації.

Метод амортизації ОЗ вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу.

Амортизація ОЗ нараховується із застосуванням таких методів:

1. прямолінійний метод;

2. метод зменшення залишкової вартості;

3. метод зменшення залишкової вартості; метод прискореного зменшення загальної вартості;

4. кумулятивний метод;

5. виробничий метод.

Наведені методи можна поділити на два види:

• методи амортизації, що базуються на часі використання ОЗ. До цього виду відносяться прямолінійний метод, метод зменшення загальної вартості і метод прискореного зменшення загальної вартості. Сюди ж відноситься кумулятивний метод. Решта відносяться до другого виду нарахування амортизації.

Нарахування амортизація за прямолінійним методом можна таким чином і в такому документі:

Роки	Первісна вартість	Річна сума амортизації	Накопичений знос	Залишкова вартість об’єкта
1	10000	1800	1800	8200
2	10000	1800	3600	6400
3	10000	1800	5400	4600

Метод зменшення залишкової вартості полягає у визначенні річної суми амортизації об’єкта ОЗ виходячи із загальної вартості такого об’єкта на початок звітного року.

Метод залишкового зменшення залишкової вартості виходить з того, що користь і продуктивність ОЗ в перший період використ. є значно більша, ніж у наступних.

Норма амортизації застосовується не до вартості, що амортизується, а до залишкової вартості об’єкта на кінець попереднього періоду.

Кумулятивний метод визначається сумою років строку служби відповідного об’єкта за допомогою коефіцієнтів, в чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об’єкта (в зворотному порядку). А в знаменнику загальну суму років експлуатації. Перемноживши кожний дробну вартість об’єкту, що амортизується визначають суму амортизації.

Виробничий метод.

Цей метод заснований на передбаченні, що функціональна корисність об’єкта залежить не від часу, а від результатів його використання. При цьому строк корисної служби визначається кількістю та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити, або надати з використанням об’єкта.

Якщо компоненти ОЗ мають різні строки технічного використання відмінні від терміну корисного використання активу в цілому, то можуть використовуватись різні норми та методи амортизації цих компонентів.

Метод амортизації ОЗ переглядається, якщо відбувається суттєві зміни в очікуваному способі надходження економічних вигод від використання цих активів.