Економічна робота банків у процесі кредитування

1. Комплексна оцінка кредитоспроможності клієнта

Кредитоспроможність позичальника  це його здатність повністю і вчасно розраховуватися за своїми фінансовими зобовязаннями.

Кредитоспроможність позичальника на відміну від його платоспроможності не фіксує неплатежі за поточний період чи за яку-небудь дату, а прогнозує його платоспроможність на найближчу перспективу

Одним із способів організації кредитних відносин вважається якісна оцінка кредитоспроможності позичальника. В інформації про кредитоспроможність господарств комерційні банки нині мають влику потребу. Їхні прибутковість і ліквідність багато в чому залежать від фінансового стану клієнтів, оскільки зменшення ризику при здійсненні позичкових операцій мона досягнкути тільки на основі вивчення кредитоспроможності клієнтів.

При аналізі кредитоспромжності банки повинні розвязувати такі завдання:

1. оцінити особисті якості керівників і засновників фірми  потенційного позичальника;

2. вивчити фінансово-господарський стан позичальника з точи зору ефективного розміщення і використання власних і залучених коштів;

3. оцінювати можливість і готовність позичальника здійснювати платежі і погашати позики відповідно до умов кредитного договору;

4. оцінити якість, вартість і надійність забезпечення;

5. проаналізувати загальну економічну ситуацію у країні, яка визначає діловий клімат і впливає на становище як банка-кредитора, так і фірми-позичальника (маркетинг): економічної конюнктури, конкуренції з боку інших виробників аналогічного товару, податків, цін на сировину тощо.

Існує безліч методик аналізу фінансового стану клієнта та його надійності з точки зору вчасного повернення боргу. У пратиці америанських банків зстосовується “правило пяти сі”, у якому критерії відбору клієнтів позначені символами, що починаються з літери “сі”:

• customers character (характер позичальника)  його репутація, рівень відповідальності, готовність і бажання гасити борг;

• capacity to pay (фінансові можливості)

Пинципово у позичальника є три джерела коштів на погашення позики:

• поточні касові надходження (cash flow);

• випродаж активів;

• інші джерела фінансування (враховуючи кошти, позичені на грошовому ринку).

Комерційні банки традиційно належать до тієї категорії кредиторів, позики яких повертаються за рахунок чистого сальдо поточних касових надходжень. Ця величина дорівнює чистому операційному прибутку плюс амортизаційні відрахування мінус приріст дебіторської заборгованості мінус приріст товарних запасів плюс сума рахунків на оплату.

• capital (капітал, майно);

• collateral (забезпечення);

• current business conditions (загальні економічні умови).

В англійській економічній літературі принципи кредитування визначаються абревіатурою CAMPARI, що означає:

С (character)  характеристика клієнта;

A (ability)  здатність до погашення позики;

M (margin)  маржа (доходність);

P (purpose)  мета кредиту;

A (ammount)  розмір позики;

R (repayment)  умови погашення позики;

I (insurance)  страхування ризику непогашення позики.

На основі запропонованих комплексних методик можна розробити тему оцінки кредитоспроможності клієнта.

Малюнок 1. Оцінка кредитоспроможності клієнта.

Розрізняють два підходи до аналізу фінансового стану фірми:

 експрес-аналіз. Для швидкого експрес-аналізу розраховуються три найпопулярніші коефіцієнти: неплатоспроможності, абсолютної ліквідності і коефіцієнт загальної ліквідності (далі буде).

У практиці банків Великобританії головна увага приділяється коефіцієнту залежності (гірингу), який показує співвідношення залученого і власного (акціонерного) капіталу. Як залучений, так і власний капітал можна оцінити за балансовою або ринковою вартістю. Максимальне значення гірингу банками не встановлюється, але високе його значення (понад 100%) свідчить про високий кредитний ризик.

Комерційні банки практикують варіант експрес-аналізу за допомогою ПЕОМ. Він передбачає аналіз групи фінансових показників (таких як коефіцієнти автономії, маневреності, покриття балансу, абсолютної ліквідності, заборгованості, покриття інвестицій) та порівняння їх з оптимальними значеннями;

 розгорнутий аналіз коефіцієнтів. Такий аналіз передбачає розрахунок великої кількості фінансових показників. Для зручності їх класифікують у групи за спільними ознаками. Наприклад, у практиці банків США застосовуються пять груп показників:

• показники ліквідності;

• показники заборгованості;

• показники погашення боргу;

• показники ділової активності;

• показники рентабельності.

1. Показники ліквідності (liquidity ratios).

Характеризують здатність забезпечити своєчасне виконання своїх зобовязань. Дають можливість передбачити спроможність і вірогідність повернення клієнтом позики у відповідності з угодою. Застосовуються для оцінки співвідношення найліквідніших елементів балансу фірми, її обігового капіталу (касова готівка, дебітори, матеріальні запаси) та короткотермінових зобовязань. Чим вище покриття цих зобовязань за рахунок активів, які швидко реалізуються, тим надійніший стан фірми, тим більше вона має шансів на одержання кредиту.

Короткотермінові активи

1. Коефіцієнт ліквдності =  Короткотермінові зобовязання

Вважається, що значення цього показника повинно бути 2. Але не менш важливим вважаються склад та якість активів, які враховуються при визначенні коефіцієнту.

2. Коефіцієнт “лакмусового папірця” =

Каса + Дебіторські рахунки + Цінні папери

= 

Короткотермінові зобовязання

2. Показники заборгованості (leverage ratios).

Показують розподіл ризику між власниками компанії (акціонерами) та її кредиторами. Активи можна профінансувати або за рахунок власних коштів, або за рахунок залучених. Чим вище значення цього показника, тим вищий ризик кредиторів і тим обережніше повинен ставитися банк до надання нових позик.

1. Коефіцієнт покриття основних засобів (fixed assets-to-net worth ratio) =

Основні засоби

= 

Власний капітал

Коефіцієнт показує, яка частина основних засобів профінансована за рахунок власного капіталу. Взагалі кажучи, споруди, обладнання та інші довгострокові активи повинні покриватися за рахунок коштів акціонерів або довгострокових кредитів. Нормальним вважається співвідношення (0,75  1,0), оскільки вище співвідношення може означати, що в основні засоби вкладена частина обігового капіталу, а це може негативно вплинути на виробничу діяльність фірми.

2. Коефіцієнт короткотермінової заборгованості =

Короткотермінові зобовязання

=  Власний капітал

Нормальним вважається його значення (0,5), тобто позичальник повинен взяти на себе більшу частку фінансового ризику, ніж кредитори.

3. Коефіцієнт покриття загальної заборгованості =

Загальна сума зобовязань

= 

Власний капітал

Показує, яка частина всіх активів фірми покрита за рахунок коштів кредиторів, а яка  за рахунок акціонерів. Якщо показник (1), частка кредиторів вища. Практика показує, що оптимальне значення коефіцієнта не повинно перевищувати 2.

3. Показники погашення боргу.

Дають можливість оцінити спроможність фірми оплатити поточну заборгованість за рахунок виручки. Для детального аналізу необхідно скласти графік грошових надходжень ).

1. Коефіцієнт грошового потоку =

Прибуток після оплати податків + Амортизація  Дивіденди

=  ;

Позики з терміном погашення протягом одного року

Коефіцієнт показує, яка частина грошових надходжень фірми від операцій піде на покриття основного боргу та відсотків за кредити з терміном погашення протягом найближчого року. Чим нижчий коефіцієнт, тим менша “маржа безпеки” при погашенні боргів. Теоретично коефіцієнт = 1 забезпечує фірмі фінансову стабільність. Разом з тим необхідно проаналізувати конкретні терміни грошових надходжень, підставляючи їх з термінами чергових платежів.

2. Коефіцієнт виплати відсотків (times interest earned ratio) =

Прибуток до сплати податків + Платежі відсотків

= 

Платежі відсотків

Коефіцієнт показує, у скільки разів прибутки фірми перевищують суму платежів відсотків за кредит. Звичайно, показник не повинен бути менше одиниці, інакше спроможність фірми погашати свої зобовязання опиниться під загрозою.

4. Показники ділової активності (activity ratios).

Дають можливість оцінити ефективність використання активів фірми.

1. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (accounts receivable turnover ratio) =

Середня сума дебіторських рахунків  100

= 

Сума продажу в кредит

Природно, даний показник має сенс лише у порівнянні з аналогічними коефіцієнтами інших підрозділів галузі. Якщо показник відносно високий, то це може вказувати на затримку в оплаті рахунків покупцями чи на занадто пільгові умови кредитування з метою стимулювання збуту продукції.

2. Коефіцієнт оборотності запасів (inventory turnover ratio) =

Матеріальні запаси  365

=  ,

Собівартість реалізованих товарів

Високий коефіцієнт свідчить про ефективне використання ресурсів, але вона може бути передвісником виснаження запасів та незадоволення попиту споживачів.

3. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (accounts payable turnover ratio) =

Рахунки на оплату  365

=  ,

Сума покупок

Дає можливість визначити, наскільки швидко фірма розраховується з постачальниками. Різкий ріст значення показника може вказувати на проблеми надходження грошей, а зниження  на дострокову оплату рахунків.

5. Показники рентабельності (profitability ratios).

Свідчать про загальну ефективність роботи фірми.

Чистий прибуток  100

1. Прибуток на одиницю продаж = 

Продажі

Цей коефіцієнт не має стандартів, він залежить від галузі виробничої діяльності та інших факторів. У нас його називають рентабельністю реалізованої продукції.

2. Прибуток на одиницю активів (return on asset ratio) =

Чистий прибуток  100

= 

Активи

Коефіцієнт характеризує прибутковість виробництва з точки зору використання активів фірми.

3. Прибуток на одиницю акціонерного капіталу (return on equity) =

Чистий прибуток  100

=  ,

Акціонерний капітал

Багато з наведених вище показників використовуються і в нашій банківській практиці. Проте внаслідок відмінностей у бухгалтерській та статистичній звітності показники оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника, які застосовуються у наших банках, дещо відрізняються від вище наведених.

У банках України використовують наступні показники:

1. Показник платоспроможності.

1. Коефіцієнт загальної ліквідності (KЛ1), який характеризує, наскільки обсяг поточних зобовязань за кредитами і розрахунками можливо погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів:

Розділ II активу  Витрати майбутніх періодів + Розділ III активу

КЛ1 = 

Розділ II пасиву  Позики, непогашені в строк + Розділ III пасиву

Теоретичне значення КЛ1 не менше 2,0  2,5.

2. Коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності (КЛ2), який характеризує, наскільки короткострокові зобовязання можуть бути погашені за рахунок коштів на розрахунковому рахунку, інших рахунках в установах банку, коштів у короткострокових цінних паперах, а також дебіторською заборгованістю:

Розділ III активу  Витрати, не перекриті коштами ФЕС, спец фондами і цільовими

КЛ2 = 

Розділ II пасиву  Позики, не погашені в строк + Роділ III пасиву

Теоретичне значення КЛ2 не менше 0,7  0,8.

3. Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (КЛ3), який характеризує, на скільки короткострокові зобовязання можуть бути негайно погашені швидко ліквідними грошовими коштами та цінними паперами:

Каса + Розрахунковий рахунок + інші рахунки в банках + Короткострокові вклади

КЛ3 = 

Розділ III пасиву

Теоретичне значення не менше 0,2  0,25.

4. Коефіцієнт покриття короткострокових зобовязань власним оборотним капіталом (Кп.з.):

Власний оборотний капітал = Розділ I пасиву  Розділ I активу

Кп.з. = 

Розділ III пасиву

2. Показники фінансової стійкості.

1. Коефіцієнт фінансової незалежності (КН), який свідчить про питому вагу власних коштів у загальній сумі заборгованості:

Розділ I пасиву Власні кошти

КН =  = 

Розділ II пасиву + Розділ III пасиву Залучені кошти

Теоретичне значення не менше 0,2.

2.2. Коефіцієнт автономії (КА), який свідчить про питому вагу коштів власних джерел у загальних джерелах:

Розділ I пасиву

КА = 

Підсумок пасиву балансу

Теоретичне значення не менше 0,5.

2.3. Коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

Розділ I пасиву  Розділ I активу

КМ = 

Розділ I пасиву

Теоретичне значення не менше 0,5.

3. Інші показники фінансового стану.

3.1. Коефіцієнт реальної вартості основних і обігових засобів (КР), що свідчить про питому вагу витрат у виробничому потенціалі:

Розділ I активу  Знос основних фондів + Розділ II активу

КР = 

Підсумок активу балансу

2. Коефіцієнт покриття інвестицій (Кп.і.), який характеризує, яка частина активу фінансться за рахунок стійких джерел  власних коштів і довгострокових кредитів:

Розділ I пасиву + Розділ II пасиву

Кп.і. = 

Підсумок активу балансу

Теоретичне значення не менше 0,85  0,90.

3.3. Коефіцієнт інвестування (Кін.), що характеризує достатність джерел власних коштів до тих, що вкладені в основні засоби:

Розділ I пасиву

Кін. = 

Розділ I активу

3.4. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні (Кр.осн.):

Рядок 010 I активу

Кр.осн. = 

Актив балансу  рядок 330  рядок 340

3.5. Коефіцієнт покриття балансу, який характеризує, наскільки ліквідні кошти покривають короткострокові зобовязання (Кп.б.):

Розділ II активу + Розділ III активу

Кп.б. = 

Розділ III пасиву

Теоретичне значення не менше 1.0.

3.6. Коефіцієнт ефективності використання власних коштів (Ке.в.к.), який показує, скільки прибутку дає 1 грн. Власних коштів:

Балансовий прибуток

Ке.в.к. = 

Розділ I пасиву

Теоретичне значення не менше 0,40.

3.7. Коефіцієнт використання фінансових ресурсів усього майна (Кв.ф.р.), який показує термін окупності прибутком вкладених коштів у майно:

Балансовий прибуток

Кв.ф.р. = 

Підсумок активу балансу

Необхідно також проаналізувати ділову активність клієнта (зміна валюти балансу). Про ріст ділової ативності свідчить збільшення валюти балансу протягом звітного періоду. Валюта балансу  це підсумок активу.

Зменшення валюти чи незмінність її протягом кількох років свідчить про те, що фірма або приховує свої доходи, або збирається найближчим часом припинити своє існування, що значно підвищує ризик неповернення кредиту.

Показники, які надаються, орієнтовані і передбачають можливість використання для оцінки діяльності позичальника. Однак, враховуючи, що позичальники розрізняються за характером виробничої, комерційної та фінансової діяльності, практично неможливо створити єдині рекомендації щодо оцінки їх кредитоспроможності. Тому вони можуть бути доповнені банком.

Комерційний банк також може використовувати при аналізі фінансового стану позичальників показники, які рекомендовані постійними радниками USAID-Barents Group.

1. Показник наявності оборотних коштів:

Оборотні активи  Оборотні пасиви

2. Показник миттєвої ліквідності:

Високоліквідні активи



Оборотні пасиви

3. Оборотність балансу:

Обсяг реалізації на рік



Середня валюта балансу

4. Оборотність дебіторської заборгованості:

Дебіторська заборгованість



Оборотні кошти

5. Оборотність кредиторської заборгованості:

Кредиторська заборгованість



Оборотні кошти

6. Покриття кредиторської заборгованості потоками грошових коштів:

Середня сума кредиторської заборгованості за рік



Відтік грошових коштів

7. Маржа прибутковості:

Приплив грошових коштів



Обсяг реалізації за рік

8. Показник автономності субєкта підприємницької діяльності:

Залучені кошти



Власні кошти

9. Показник рентабельності інвестованих коштів засновників:

Прибуток за рік



Кошти, що внесені засновниками

10. Показник рентабельності балансу:

Прибуток за рік



Середня валюта балансу

Комерційному банку рекомендується будувати та аналізувати динамічні ряди за кожним показником. Аналіз рядів динаміки дозволяє комерційному банку простежити еволюцію фінансово-господарської діяльності позичальника та зробити припущення щодо його майбутнього стану.

Аналіз стану галузі основної діяльності субєктів господарювання передбачає визначення основного виду економічної діяльності позичальника та форми власності.

Основний вид економічної діяльності субєктів господарювання визначається органами державної статистики на основі статистичної Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД).

Також рекомендується розрізняти позичальників за формами власності.

Комерційному банку слід проводити аналіз стану роботи та ризиків, що притаманні кожній сфері економічної діяльності та кожній формі власності, оскільки від цього залежить претензійно-позовна робота банку з позичальником. Такий аналіз стане додатковим фактором при визначенні класу позичальника, оскільки можуть виникнути ситуації, коли аналіз самого позичальника дає підставу віднести його до вищого класу, тоді як загальний стан та ризиковість роботи в галузі не дозволить цього зробити.

Комерційному банку рекомендується розробити фактори додаткової оцінки позичальників в залежності від основного виду діяльності та форми власності, використовуючи при цьому досвід власної кредитної і претензійної роботи, інформацію міністерств та відомств тощо.

На підставі проведеного аналізу кількісних (системи показників) та якісних факторів (основний вид діяльності та форма власності) комерційному банку доцільно визначити клас надійності позичальника.

До цього класу відносяться позичальники, стосовно здатності яких до своєчасного та повного погашення позик та сплати відсотків за ними на момент класифікації немає претензій, але передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю діяльності, регіону роботи тощо чи зовнішні фактори (загальний стан галузі основної діяльності) не дозволяють віднести їх до вищого класу.

До цього класу відносяться позичальники, стосовно яких якість джерел погашення позик (виручка від реалізації продукції, робіт та послуг тощо) більше не влаштовує банк внаслідок появи фактів періодичної затримки погашення позики та відсотків за нею.

До цього класу відносяться позичальники, які не можуть повернути повну суму позики в строк та за умов, передбачених кредитним договором (відсутність повного забезпечення позики заставою та забезпеченням, негативні фінансові результати тощо).

До цього класу відносяться позичальники, подальше кредитування яких неприпустиме, а видані позики фактично неможливо повернути на час проведення класифікації (хоча це можна буде зробити в судовому порядку).