Реферат на тему:

Джерела права.

План

1.Визначення і суть поняття “джерела права”.

2. Складові джерела права:

а) правовий звичай;

б) правовий прецендент;

в) нормативно-правовий договір;

г) нормативно-правовий акт.

Кожна юридична норма для того, щоб стати відомою суб’єктам суспільного життя і вступити в дію повинна бути зовнішньо виражена, мати “місце” свого реального існування. Такими виразниками і носіями юридичних норм виступають певні джерела (форма права).

Джерела права – це способи зовнішнього вираження і закріплення юридичних норм. З них ми стримуємо інформацію про зміст норм. Завдяки ним такі правила набувають статусу юридичних, тобто стають загальнообов’язковими.

До джерел (форм) права належать: правовий звичай, правовий прецедент, нормативно-правовий акт.

Правовий звичай – це звичаєве правило поведінки, яке санкціонується і забезпечується державою. Визнаючи звичай правовим держава “бере” під свій захист ті правила поведінки, які фактично склалися в суспільстві, в процесі спілкування між людьми, і надає їм загально обов’язкового значення.

Правовий прецедент – це рішення судового або адміністративного факту щодо конкретної справи. яке стає обов’язковим для вирішення інших аналогічних справ.

У правовій системі України така форма права не застосовується. Вона характерна для країн з англосаксонською правовою системою (США, Англія, Австралія).

Нормативно-правовий договір – це письмовий документ, в якому загальні правила поведінки встановлюються за домовленістю декількох суб’єкті. (Наприклад: міжнародний договір, колективний договір в трудовому праві).

Нормативно-правовий акт – це письмовий документ правотворчого органу, який вміщує юридичні норми. Це найбільш розповсюджена форма сучасного права.

Всі нормативні акти поділяються на дві великі групи: закони і підзаконні акти. Чільне місце в системі нормативних актів посідає закон.

Отже, закон – це нормативно-правовий акт органу законодавчої влади або самого народу, який регулює найважливіші суспільні відносини, приймається в особливому порядку і має найвищу юридичну силу.

Основним законом кожної держави є конституція. На основі статті 8, Розділу І конституції України можна сказати, що Конституція України має найвищу юридичну силу, і всі інші закони та нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Закони, в тому числі конституція, є нормативно-правовими актами органів законодавчої влади або самого народу. Чинність законів узгоджується з рішенням Верховної Ради України (ст.. 9, Розділ І Конституції України) і прийняття законів входить до повноважень Верховної Ради (ст.. 85, Розділ IV “Верховна рада України” Конституція України).

Крім законів існують інші нормативно-правові акти – підзаконні акти

Підзаконні нормативно-правові акти – це нормативні акти правотворчих органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання.

Література:

“Основи правознавства” / за ред. Усенка, - Київ. – 1998 р.

“Правознавство” Конституція України ст.. 8. ст.. 9 Розділ І; ст.. 85 Розділ IV.