Реферат

Реферат Правові відносини поняття склад елементи види

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 8.11.2024


ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. Ю. ФЕДЬКОВИЧА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

П Р А В О В І В І Д Н О С И Н И:

поняття, склад, елементи, види.

(курсова робота)

Студента ІI курсу

очної форми навчання

Сатоніна В.І.

Ч Е Р Н І В Ц І - 1999

ПЛАН

ВСТУП.

І. Правові відносини:

а) загальна характеристика правових відносин;

б) ознаки.

ІІ. Складові елементи правових відносин:

а) субєкти правових відносин, юридичні властивості субєктів, види субєктів;

б) обєкти правових відносин, види обєктів;

в) субкти права і юридичні обовязки.

ІІІ. Види.

ВИСНОВОК

Список літератури.

І. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ:

а) загальна характеристика правових відносин.

В суспільстві існує багато різних відносин: економічні, моральні, політичні, юридичні, культурні, духовні та інші. Отже ______ суспільство є сукупністю відносин наслідок взаємодії людей. При цьому всі види і форми відносин, виникаючих в суспільстві, являються суспільним або соціальними.

Право являється офиційним державним регулятором суспільних відносин. В цьому його головне завдання. Регулюючи ті або інші відносини. вогно тим самим надає їм правову форму, в наслідок чого ці відносини набувають повне значенння і особливий вид - стають правовими, одягаються в правову оболонку.

Саме за допомогою такої нормативної дії державна влада переносить визначені відносини під свій юридичний захист, надаючи їм стабільність, упорядкованість, стійкість ___ напрямок. Хз учасники наділяються правосубєктністю, юридичними правами і обовязками. Ці відносини стають підконтрольними і управляючими.

Заборонити одні дії, дозволяють другі, заохочуючи інші, встановлюючи відповідальність за порушення своїх принципів, право аким шляхом вказує необхідні суспільні корисні варіанти поведінки субєктів, сужаючи чи розширяючи сферу їх суспільних бажань і цілей.

Любі відносини набувають характерних правових відносин лише в тому випадку, якщо вони виникають на основі і у відповідності з нормативними правами і не протерічять волі держави.

Отже правові відносини можна визначити, як суспільні відносини, врегульовані правом. При цьому регулюючі відносини не втрачають свого фактичного змісту, а лише змінюються, набуваючи нові додаткові якості.

Держава не може при допомозі правових засобів свавільно змінювати початковий характер тих або інших відносин, а також творити нові. Державашляхом видачі законів може лише усокрити розвиток відомих відносин.

Право - не творець, а лише регулятор суспільних відносин. «Право само по собі нічого не творить, а лише санкціонує суспільні відносини.... Законодавство лише фіксує, виражає економічні споживання».

Правові відносини в юридичній науці виділяються ще в якості однієї з найважливіших категорій. Вони служать юридичним формам взаємодії учасників різнобічних суспільних відносин. Одночасно правові відносини є необхідною умовою і неопосередкованим завданням ціленаправлення правової дії на суспільні відносини. Вони надають найбільш значний, стійкий мта стабільний, незалежний від випадковостей суспільний звзок.

По мірі закінчення правових відносин в процесі правового регулювання суспільних відносин виникають необхідні умови для досягнення вищих цілей соціального розвитку особистості, найбільш повного задоволення її матеріальних та духовних потреб в нерозривному звязку з конкретними інтересами суспільства.

Ще правові відносини можна визначити як врегульовані нормативно-правові суспільні відносини, учасники яких являються носіями субєктів права і юридичних обовязків, які гарантуються державою.

б) ознаки

Найбільш характерні ознаки правових відносин як особливого вида суспільних відносин містяться в слідуючому:

  1. Вони виникають, зникають або змінюються тільки на основі правових норм, які неопосередквано породжують правові відносини і реалізуються через них. Між цими явищами існує причино-наслідковий звязок. Нема норми - нема і правових відносин. Вони представляють собою деяке єдинстов, цілісність. В них ще встановлюються спроби забезпечення і охорони правових відносин порушення. Звязок правових відносин з правовими нормами, які знаходяться на законодавчих актах держави виражаються в тому, що дані відносини в цілому і їх структура являється необхідною частиною в суспільній системі правового регулювання суспільних відносин. Саме в правових відносинах викладається ціль правових норм.

Субєкти правових відносин взаємно повязані між собою юридичними правами та обовєязками, які в правовій науці прийнято називати субєктивними, цей звязок і є правовідношення, в рамках якого права однієї сторони відповідає обовязок іншої, і навпаки. Їх можна назвати зустрічними. Учасники правових відносин виступають по відношенню один до іншого, як управомочені і правозобовязані особи.

Правовідносини - це завжди двох сторонній звязок. Тому, що сама норма права носить представницько-зобовязуючий характер, вона завжди когось на щось управомочує і когось на щось зобовязує. Крім того, в більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе обовязок.

3. Правовідносини - це завжди двох сторонній звязок. Тому, що сама норма права носить представницько-зобовязуючий характер, вона завжди когось на щось управомочує і когось на щось зобовязує. Крім того, в більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе обовязок.

Правовідносини - це завжди двох сторонній звязок. Тому, що сама норма права носить представницько-зобовязуючий характер, вона завжди когось на щось управомочує і когось на щось зобовязує. Крім того, в більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе обовязок.

Правовідносини - це завжди двох сторонній звязок. Тому, що сама норма права носить представницько-зобовязуючий характер, вона завжди когось на щось управомочує і когось на щось зобовязує. Крім того, в більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе обовязок.

Правовідносини - це завжди двох сторонній звязок. Тому, що сама норма права носить представницько-зобовязуючий характер, вона завжди когось на щось управомочує і когось на щось зобовязує. Крім того, в більшості правових відносин кожен з учасників одночасно має право і несе обовязок.

3.Правові відносини мають вольовий характер. По-перше тому, що через норми права в них відображається державна воля. По-друге, в силу того, що навіть при наявності юридичної норми правові відносини не можуть автоматично зявитися, а потім функціонувати волі його учасників, в крайньому випадку, одного з них. Необхідний вольовий акт, який дає початок явищу.

4.Правовідносини, як правило, на базі якого вони виникають, охороняються державою. Інші відносини такого захисту не мають. Хоча, далеко не у всіх правових відносинах держава зацікавлена і здавалося, не повинна їх захищати, але інтерес держави стоїть в тому, щоб ці соціальні явища правильно рішалися, винні несли покараня,тому вона вона держе в полі свого бачення, забезпечуючи увагу виникаючих по цьому поводу юридичних форм і процедур, право громадян. Охорона злочинності і правопорядку визначає і охорону правових відносин і робить правовий порядок як наслідок законності.

5. Правові відносини явяються особою різновидністю суспільних відносин. Це означає, що вони являють собою різнобічні звязки, які виникають між людьми і організаційними формами взаємодії соціальних груп, класів в процесі їх економічного, соціального, політичного, духовного життя і діяльності. Їх основу складає закономірність розвитку суспільства.

«....Правові відносини так само як і форми держави не можуть бути ні з самих себе, ні з так званого суспільного розвитку людського духа.... навпаки вони кореняться в матеріальних життєвих відносинах»

В деяких випадах важливе значення має і примусова сила державного апарату. Правові відносини тримають в собі можливість застосування державного примусу в цілях реального забезпечення субєктивних прав і виконує юридичні обовязки.

Крім того держава може першкоджати виникненню різних негативних з точки зору приписів соціального розвитку життєвих звзків або відносин. Воно формулює відповідні правові заперечення, намагаючись з їх допомогою зруйнувати подібні відносини, встановити конкретну міру відповідальності осбі за участь в цих відносинах.

Правові відносини як форма існувуання права займає важливе місце в правовому регулюванні суспільних відносин. Подібно тому, як не можливо в практичній діяльності вважати думку обєктів самим обєктом, неможливо і юридичні формули поведінки субєктів права, вирощених на мові законодавчих актів, вважати дійсним правом.

Цінність і значення правових відносин, як форми права заключається в їх реальності. Саме з правовими відносинами повязана дійсність права. Відповідної реальної поведінки людей-субєктів права - в процесі реалізації ними своїх юридичних прав і обовязків юридичному змісту законів являється окремим завданням правового врегулювання. Тільки реальні правові відносини можуть розглядатися в якості крітерія істини при оцінці відповідальностф юридичних законів обєктивним закономірностям життя суспільства і відповідальності сформульованих законодавцем правових норм і втілених в дійсність. Правові відносини являються правовою діяльністю практики, практичної діяльності наділених розумом і волею людей, соціальних груп, класів і т.п. По реалізації ними своїх індивідуальних і суспільних цілейі задач. Таким чином ефективність права може бути вимірене тільки на основі відношення змісту юридичних актів з їх реальним втіленням в дійсність і в кінцевому рахункуз тими реальними успіхами суспільного розвитку, які закладені законодавцем.

КНИГА

Отже правові відносини можна визначити як врегульовані правом і які знаходяться під захистом держави суспільні відносини, учасники яких виступають в якості носіїв взаємодоповнюючих один одного юридичних прав і обовязків.

ІІ. СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН:

а) субєкти правових відносин, юридичні властивості субєктів, види субєктів;

Елементи правових відносин складають визначені звязки, сукупність права і обовязківу субєктів. Вона різнобічна і визнаена, як характером так і ціллю задля якої держава приймає це врегулювання, якщо в суспільних відносинах дії особи взаємно повязані і держава намагається ці відносини закріпити.є то вона наділяє сторони взаємними правами обовязками. Якщо не відносини такого роду, то держава намагається зруйннувати негативний звязок, прекратити дані відносини. в цьому разі держва встановлює заборону на таку діяльність, притягуючи до такої відповідальності або обидві сторони даних відносин.

Під елементами правових відносин розуміють сукупність складаючих його елементів і способів їх взаємодії. До елементів правових відносин відносять:

  1. субєктів правових відносин;

  2. обєктів правових відносин;

  3. змістовні правові відносини.

1. Субєкти правових відносин - це учасники правових відносин, що мають субєктивні права і юридичні обовязки.

Субєкти правових відносин - це правоздатні субєкти суспільного життя, які є носіями юридичних прав і обовязків.

Для того, щоб бути субєктом права організація або індивіди повинні володіти правосубєктивністю. У державних і громадських організаціях правосубєктивність знаходить свій вираз у компетенції її органів, тобто в сукупності права і обовязків, що надаються їм для для виконання відповідних функцій. Що ж до право-субєктивності індивидів, то юридичною передумовою найбуття статусу субєкта правовідносин є наявність у нього правосубєктивності , дійєздатність.

Під праводієздатністю розуміють обумовлену нормами права здатність субєкта мати субєктивні права та юридичні обовязки. У людини правоздатність виникає з моменту її її народження і припиняється зі смертю.

В сучасному цивілізаційному суспільстві немає і не може бути людей не наділених спільною правоздатністю. Вона витікає з міжнародних пактівпро права людини, принципів гуманізма, свободи, справедливості. Обовязком кожної держави - належним чином гарантувати і захищати цю якість.

Головне в діяєздатності - не право, а принципіальна можливість або здатність їх мати.

Вперше поняття правоздатності було оформлено і введено в практику буржуазними кодексами ХІХ ст. (франц. громадянський кодекс 1804р.; герман. громадянське уложення, 1894р.). Відмінність правоздатності від субєктивного права в тому, що вона:

а) невідємна від особи- не можна людину лишити правоздатності або відграничити;

б) не залежить від кола, віку, професії, національності, майнового стану або інших життєвих обставин;

в) невідємна - її не можливо віддати іншим;

г) по відношенню до субєктивного права, вона первинна;

д) субєєктивне право - конкретне, а правоздатність - абстрактна.

Всезагальність правоздатності зводиться до того, що державна влада з самого початку наділяє всіх своїїх громадян спільними особливостями - юридичною можливостю бути носієм відповідних прав і обовязків.

Правоздатність організацій, юридичних осіб виникає в час створення і регістрації тієї чи іншої організації і припиняється в час її ліквідації.

Дієздатність - це закріплення в законодавтсві і забезпечити державну можливість субєєктам здійснити свої права і обовязки особистими діями.

Дієздатність залежить від віку і психічного стану особи. Дієздатність настає в повному обсязі з настанням повноліття по досягненню 18 річного віку.

Дієздатністю не володіють мололітні діти до 14 років і душевнохворі особи, які можуть мати право. По можливості їх реалізувати. За них виступають їх законні представники - батьки, опекуни і т.п.

Дієздатність буває: повна, часткова і обмежена. Повна з 14річного віку, а обмежена, коли особа обмежена в дієздатності за рішенням суду. У деяких випадках до складу правосубєтивності разом з праводієздатністю включається ще деліктоздатність, тобто здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення. Ніхто не може бути обмеженим у правовій дієздатності, інакше як у випадку передбаченому законом.

Субєктами права можуть бути:

  1. Фізичні особи:

а) громадяни даної держави;

б) іноземні громдяни;

в) біпатриди;

г) апатриди.

  1. Організації та обднання:

а) громадські організації;

б) підприємтва;

в) державні установи;

г) установи та їх посадові особи.

  1. Соціальні спілки:

а) держава вцілому;

б) народна нація;

в) адмінстративно-територіальні одиниці;

г) трудові колективи.

В своїх взаємовідносинах і відносинах з громадянами юридичні особи діють, як єдиний субєкт, внутрішня структруа якого не має значення для вступаючим з ним в правовідносини.

Юридичні особи і громадяни беруть участь у відносинах, які регулюються різними галузями права. Однак умови при яких організації можуть бути визнані юридичними особами, порядок їх вининкнення, зупинка і суспільні принципи вступу у майнові відносини визнає громадянським законодавством.

Юридичними особами визнаються організації, які мають відокремити майно, можуть від свого імені набувати майнові і особисті немайнові права і обовязки, бути позивачем і відповідачем в суді.

Різні субєкти вступають у правові відносин и насамперед з метою задоволення певних своїх інтересів і потреб. Для досягнення поставлених цілей субєкти в рамках правових відносин шляхом реалізації своїх прав і обовязків здійснює певні дії, чим досягається результат - обєкти правових відносин, за ради якого відбулися правові відносини.

2. Обєкти правових відносин дуже різноманітні ними можуть бути:

-матеріальні, духовні та інші блага, за вийнятком предметів вилучених з цивільного обігу;ї

-також особа може вступати вступати в правові відносини в інтересах здійснення визначених дій. Отже обєктом правових відносин можуть виступати як самі ці дії, та і їх наслідки;

-поведінка учасників правових відносин може бути напрвалена на саме субєктивне право. Це має місто в тих випадках, коли фізична особа, юридична особа домагається визнання за ними факта належності в них того або іншого юридичного права.

Деякі автори згідні з тим, що обєктом правових відносин є те, що воно направлене або на що дії, різні матеріальні і вольові обєкти. Під матеріальними обєктами розуміють вцілому матеріальні та духовні блага, під юридичним - поведінка зобовязаної особи. З цими двома видами обєктів можна погодитись, що ж до вольового обєкта правових відносин, то воно визначене спірне.

Отже обєкт правових відносин визнається не те, що направлені дії сторін, а фактично їх волдя як обкт дії з боку держави.

Питання про обєкт право розглядає громадянське право. Правова наука використовує термін «Обєкт» ще в одному значенні. В цьому разі мова іде про обєкт, на який право може діяти. Право неопосередковане дії на вольову поведінку субєктів. Отже ____ діяльність субєктів служить обєктом правової дії. Оскільки суспільні відносини являються наслідком такої діяльності, то в кінцевому рахунку обєктом правової дії виступають самі суспільні відносини.

Коло можливих правових відносин визначається законом. Обєктами правових відносин можуть бути:

1.Матеріальні балга:

а) засоби виробництва.

  1. Немайнові особисті блага:

а) життя;

б) свобода.

Характерні для кримінально-процесуальних правових відносин

3.Продукти харчової творчості:

а) твори літератури;

б) наукові твори.

Все, що являється наслідком інтелектуальної праці.

  1. Гроші та цінні папери:

а) облігації;

б) гроші.

  1. Наслідок поведінки субєктів:

а) ремонт побутової техніки;

б) будівництво будинку.


1. Диплом Разработка основных направлений логопедической работы по формированию словоизменения имён сущест
2. Реферат на тему Auto Industry Essay Research Paper There is
3. Реферат на тему Glass Ceiling Summary Essay Research Paper Utilitarianism
4. Контрольная работа Задачі максимізації та оптимізації діяльності підприємства
5. Реферат на тему Инфляция в современной экономике
6. Реферат Цифровая связь ISDN
7. Статья Спасать ли краснощекого суслика в Кузнецкой степи
8. Реферат Польсько-литовські унії
9. Реферат на тему Клеменс Лотарь Венцель Меттерних
10. Реферат Бизнес план по производству аквариумов