Реферат на тему:

Поняття громадянства

Становище індивіда в суспільстві, відображене закріплене в основному законі, визначається як конституційний статус особи. Його зміст насамперед виявляється в інституті громадянства, принципах і власне конституційних правах і свободах. Громадянство є засобом інституціоналізації принципів взаємовідносин держави і особи. Стан громадянства створює взаємні права і обов’язки.

Громадянство України – постійний правовій зв’язок особи з державою Україна, який знаходить своє вираження в їхніх взаємних правах та обов’язках.

Громадянство в Україні регулюється Конституцією, Законом України “Про громадянство Україні” від 16 квітня 1997р. і прийнятими відповідно до них законодавчими актами України.

Закон України “Про громадянство України” складається з преамбули й 9 розділів (41 стаття). У преамбулі дається визначення громадянства.

Громадянство – це особливий правовий зв’язок між особою і державою, що породжує для них взаємні права і обов’язки.

Громадянство України визначає постійний правовий зв’язок особи і Української держави, який знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках. Право на громадянство є невід’ємним правом людини. Ніхто не може бути позбавлений громадянства або права змінити громадянство. Українська держава забезпечує охорону і захист прав, свобод та інтересів своїх громадян.

Основні принципи громадянства України:

• В Україні існує єдине громадянство (Конституція України стаття 4. Закон України про громадянство України від 16 квітня 1997р. стаття 1). На підставі двосторонніх міждержавних договорів допускається подвійне громадянство (Закон України про громадянство України від 16 квітня 1997р. стаття1).

• Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство (Конституція України стаття 25).

• Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (Конституція України стаття 38).

• Питання законодавчого регулювання громадянства в Україні належить до компетенції Верховної Ради України (Конституція України стаття 92, . Закон України про громадянство України від 16 квітня 1997р. стаття 3).

• Політичні права і виборче право (Конституція України стаття 36; 70).

• Сталість правового зв’язку між особою і державою, що існує в просторі і часі (Конституція України стаття 38; Закон України про громадянство України від 16 квітня 1997р. стаття 7,8).

Набуття громадянства України (Закон України про громадянство України від 16 квітня 1997р. №1636-Х11 стаття 12-18).

Громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за походженням;

3) через прийняття до громадянства України;

4) через поновлення у громадянстві України;

5) за іншими підставами, передбаченими цим законом;

6) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Дитина, батьки якої на момент народження перебували в громадянстві України, є громадянином України незалежно від того, чи народилася вона на території України чи за її межами.

При різному громадянстві батьків, з яких один на момент народження дитини перебував у громадянстві України, дитина є громадянином України:

1) якщо вона народилася на території України;

2) якщо вона народилася за межами республіки, але батьки або один з них у цей час постійно проживали на території України.

Дитина, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, є громадянином України.

Дитина, яка перебуває на території України, обоє батьків якої невідомі, є громадянином України.

Прийняття до громадянства України.

Іноземні громадяни та особи без громадська можуть бути за їх клопотанням прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) відмова від іноземного громадянства;

2) постійне проживання на території України протягом останніх п’яти років.

Це правило не поширюється на осіб, які виявили бажання стати громадянами України, за умов, якщо вони народилися чи довели, що хоч би один із їх батьків, дід чи баба народилися на її території і не перебувають у громадянстві інших держав.

3) володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

4) наявність законних джерел існування;

5) визнання і виконання Конституції України.

Особа, яка раніше перебувала у громадянстві України, може бути за її клопотанням поновлено у громадянстві України.

Зазначені вимоги можуть не врахуватися лише у виняткових випадках за рішенням Президента країни щодо окремих осіб, які мають визначні заслуги перед Українською державою.

Спрощений порядок надання громадянства України може застосуватися до жінок, які одружені з громадянами України, на їх прохання і за умови відмови від іноземного громадянства.

Припинення громадянства України (Закон України про громадянство України від 16 квітня 1997р. стаття 19-21).

Громадянство України припиняється:

1) внаслідок виходу з громадянства України;

2) внаслідок втрати громадянства України;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

Вихід з громадянства України здійснюється за клопотанням особи в порядку, встановленому цим законом.

У виході з громадянства України може бути відмовлено, якщо особа, яка порушила клопотання про вихід, має невиконані зобов’язання перед державою або майнові зобов’язання, з якими пов’язані істотні інтереси громадян чи державних організацій, кооперативних та громадських об’єднань.

Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка порушила клопотання про вихід, притягнуто до кримінальної відповідальності як звинуваченого або щодо неї є вирок суду, який набрав законної сили і підлягає виконанню.

Громадянство України втрачається :

1) внаслідок вступу особи на військову службу, службу безпеки, в поліцію, органи юстиції або в інші органи державної влади та управління в іноземній державі без згоди на те державних органів України;

2) якщо громадянство України набуто внаслідок подання за відомо неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3) якщо особа, яка перебуває за межами України, не стала на консульський облік протягом п’яти років.

Громадянство України втрачається з дня видання указу Президента України.

Порядок зміни громадянства дітей (Закон України про громадянство України від 16 квітня 1997р. стаття 22;24;26;28).

При зміні громадянства батьків, внаслідок якої обоє стають громадянами якоїсь країни або обоє виходять з громадянства якоїсь країни, змінюється відповідно громадянство їх дітей, які не досягли 14 років. Якщо відомий один із батьків дитини, то при зміні громадянства цього батька відповідно змінюється громадянство дитини, яка не досягла 14 років.

Якщо батьки дитини мають різне громадянство, то дитина може набути громадянство одного з батьків, який за це буде клопотати, і обов’язково при згоді другого батька. Якщо громадянином країни стає один з батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає на території цієї країни, стає громадянином цієї країни. Якщо громадянином країни стає один з батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає поза межами країни, може набути громадянства цієї країни за клопотанням про це батька, який набуває громадянства цієї країни.

Дитина, яка є іноземним громадянином або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни якоїсь країни, стає громадянином цієї країни.

Дитина, яка є іноземним громадянином і яку усиновлює подружжя, один з якого є громадянином якоїсь країни, а другий – особою без громадянства, стає громадянином цієї країни.

Дитина, яка є особою без громадянства і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином якоїсь країни, стає громадянином цієї країни.

Дитина, яка є іноземним громадянином і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином однієї країни, а другий іншої, стає громадянином однієї з країн батьків за згодою усиновителів.

Зміна громадянства дітей віком від 14 до 16 років у разі зміни громадянства їх батьків, а також у разі усиновлення, може відбуватися тільки за згодою дітей у порядку, передбаченому у законі.

Ситуація 9

Сім’я вирішила зайнятися підприємницькою діяльністю, зокрема, наданням туристичних послуг. З цією метою був підготовлений відповідний пакет документів для державної реєстрації підприємництва у виконавчому комітеті.

Виконком відмовив їм у реєстрації на підставі недоцільності організації і функціонування такого підприємства в даному районі міста.

Які види підприємницької діяльності заборонені законодавством?

Чи законне рішення виконкому?

В деяких видах діяльності у зв’язку з підвищеними вимогами до безпеки робіт та необхідністю централізації функцій управління підприємництво застосовуватися не може. Перелік таких видів діяльності встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України.

Крім обмеження суб’єктного складу підприємництва законодавством України, зокрема Законом “Про підприємництво”, встановлено певні обмеження, які стосуються здійснення окремих видів підприємницької діяльності. Ці обмеження полягають

1. По-перше, деякі види підприємництва мають право здійснювати лише певні суб’єкти (діяльність, пов’язана з обігом наркотичних засобів, певних прекурсорів та психотропних речовин, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобування бурштину, охороною окремих особливо важливих об’єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов’язана з розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій – також і повними товариствами).

2. По-друге, у забороні здійснювати окремі види діяльності (перелік яких встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України) без спеціального дозволу (ліцензії). Зокрема, без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом, не можуть здійснюватися:

   • пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;

   • виробництво, ремонт і реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї;

   • виготовлення і реалізація лікарських засобів; виготовлення і реалізація особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

   • виготовлення пива, алкогольних напоїв, а також виготовлення та реалізація спирту етилового, коньячного і плодового;

   • медична практика;

   • ветеринарна практика;

   • юридична практика;

   • створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор тощо.

Перелік видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, вміщено в ст. 4 Закону України “Про підприємництво”.

Ст. 1 Закону України від 7 лютого 1991р. “Про підприємництво” визначає підприємництво як самостійну ініціативу, систематичну, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Суб’єкти підприємницької діяльності (підприємці) мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. З цього видно, що у даному випадку рішення виконкому не законне. Воно суперечить принципам (основним засадам) підприємницької діяльності, які закріплені в ст. 5 Закону України від 7 лютого 1991р. “Про підприємництво”. До них належать:

• вільний вибір діяльності;

• залучення на добровільних засадах до підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб та громадян;

• самостійне формування програми діяльності на вибір постачальників і споживачів виготовленої продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

• вільний найом працівників;

• залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежене законодавством;

• вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

• самостійне здійснення підприємцем – юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Чинне законодавство проголошує свободу підприємницької діяльності. Одна з ознак підприємницької діяльності – є ініціативність, яка означає, що підприємець починає свою діяльність відповідно до потреб ринку на свій розсуд та без будь-яких застережень.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА :

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року.

2. Закон України “Про громадянство України” від 16 квітня 1997р.

3. Закон України “Про підприємництво” від 26 квітня 1994р.

4. Правознавство: Навчальний посібник / В.І. Бобир, С.Е. Демський, А.М. Колодій (керівник авт. колективу) та ін.; За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

5. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основи господарського права України: Навч. посібник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: МАУП, 1998.

6. Господарське законодавство України: Збірник нормативних актів / Уклад. В.С.Щербина, О.В.Щербина. – К.: МАУП, 1998.