Реферат на тему:

Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів

1. Випуск (емісія) громадянином або службовою осо бою суб’єкта господарської діяльності цінних паперів у формі їх відкритого розміщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права об) ймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

2. Внесення громадянином або службовою особою суб’єкта господарської діяльності в документи, які подають ся для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів, якщо ці дії заподіяли велику матеріальну шкоду інвесторові,—

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину є встановлений законом порядок випуск (емісії) та обігу цінних паперів, порушення якого може призвести до дестабілізації ринку цінних паперів України, погіршення загалі ної економічної ситуації в Україні, заподіяння майнової шкоди гро мадянам та юридичним особам.

2. Предметом злочину є: 1) цінні папери, випуск (емісія) яки має здійснюватись у формі відкритого розміщення за умокя реєс-рації випуску уповноваженими державними органами (ч. 1 ст. 223 2) документи, які подаються для реєстрації емісії цінних папері (ч. 2 ст. 223).

Цінними паперами визнаються грошові документи, що засвідчу-ють право володіння або відносини позики, визначають взаємовід носини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбач;, ють, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або проценти а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

. .Відповідно до закону, існують такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання республіки; ощадні сертифікати; інвестиційні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.

З метою забезпечення державного контролю за дотриманням встановлених правил здійснення операцій з цінними паперами законодавство України передбачає обов’язкову реєстрацію випуску їх окремих видів. Інформація про всі зареєстровані цінні папери заноситься до Загального реєстру випуску цінних паперів. Цей ре-єстр ведеться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - ДКЦПФР) - спеціальним державним органом, на який згідно із законом покладено здійснення контролю за діяльні-стю на ринку цінних паперів України.

Обов’язковій реєстрації в ДКЦПФР підлягають випуски акцій та облігацій підприємств, причому ця вимога поширюється і на акції акціонерних товариств, створених в ході приватизації із застосуванням різних її способів. Реєстрації у ДКЦПФР підлягають також випуски інвестиційних сертифікатів.

Закон не передбачає реєстрації випуску чи видачі облігацій державних позик, казначейських зобов’язань, ощадних сертифікатів, векселів, а тому ці цінні папери,, так само як і приватизаційні па-цери, випуск яких на даний час завершено, не можуть стати пред-метом передбаченого ч. 1 ст. 223 злочину.

Не є предметом даного злочину облігації місцевих позик, оскільки нормативно-правові акти ДКЦПФР хоча і визначають порядок реєстрації випуску цих цінних паперів, але законом такої реєстрації не передбачено. Дії осіб, винних у здійсненні операцій по випуску в обіг або розміщенню не зареєстрованих облігацій місцевих позик, можуть кваліфікуватись як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 13 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.

Під документами, які подаються для реєстрації емісії, розуміються будь-які необхідні для реєстрації випуску цінних паперів чи інформації про їх випуск документи.

3. Об’єктивна сторона злочину може проявитися у формі: 1) здійснення випуску (емісії) цінних паперів (акцій, облігацій підприємств чи інвестиційних сертифікатів) у формі їх відкритого роз-міщення без реєстрації емісії у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 223); 2) внесення в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, свідомо недостовірної інформації, а також затвердження таких документів (ч. 2 ст. 223).

Під випуском (емісією) цінних паперів у формі їх відкритого розміщення слід розуміти дії, внаслідок яких цінні папери вперше після своєї появи передаються у власність невизначеному колу громадян і юридичних осіб безпосередньо емітентом (юридичною особою, яка випускає цінні папери) або, за його дорученням, торговцем цінними паперами. Таке розуміння вказаного поняття випливає із контексту ст. 223 і відрізняється від того значення, яке терміни “випуск” та “емісія” мають у законодавчих актах з питань регулювання обігу цінних паперів.

Випуск цінних паперів у формі відкритого розміщення може полягати у передачі акцій відкритого акціонерного товариства особам, які зробили заявки на придбання в ході відкритої підписки на ці акції, у передачі виготовлених сертифікатів документарних цінних паперів покупцям емітентом чи, за його дорученням, торговцем цінними паперами тощо.

Укладення угоди на виготовлення певним виробником партії документарних (таких, що існують у вигляді сертифікатів, видрукуваних на папері) цінних паперів, випуск яких не зареєстровано, саме по собі не утворює складу злочину. Ознаки закінченого злочину, передбаченого статтею ч. 1 ст. 223, відсутні навіть у випадку, коли такі документарні цінні папери були реально виготовлені без отримання свідоцтва про реєстрацію їх випуску.

Бездокументарними є цінні папери, що існують у вигляді облікових записів на рахунках у цінних паперах, які містяться в електронних базах даних, що їх ведуть спеціально визначені для обслуговування обігу цінних паперів юридичні особи — зберігачі та депозитарії цінних паперів. Підтвердженням права власності на цінні папери при бездокументарній формі їх випуску є виписка з рахунка у цінних паперах, яка, однак, не є цінним папером. Для випадків існування цінних паперів у бездокументарній формі злочинне діяння, передбачене ч. 1 ст. 223, полягає у відкритті емітентом емісійного рахунка на незареєстровані цінні папери та у здійсненні операцій з перерахування таких паперів з емісійного рахунка на рахунки покупців чи інших набувачів.

Законом у певних випадках (щодо акцій та облігацій підприємств) передбачено обов’язкову реєстрацію не лише випуску (емісії) цінних паперів, а й інформації про їх випуск. Наявність зареє-строваноПнформації про випуск у цих випадках є умовою, що так само необхідна для законності емісії, як і реєстрація самого випуску. Тому злочинними будуть як випуск (емісія) цінних паперів без реєстрації власне випуску, так і випуск їх за відсутності зареєстрованої інформації про випуск.

Для інвестиційних сертифікатів законом передбачено реєстрацію у ДКЦПФР проспекту емісії, після якої може бути здійснено їх випуск. Тому об’єктивна сторона даного злочину при операціях з інвестиційними сертифікатами полягає в їх випуску у формі відкритого розміщення за відсутності зареєстрованого проспекту емісії.

Нормативно-правовими актами ДКЦПФР передбачено також і необхідність реєстрації звіту про наслідки підписки на акції. Проте законом такої реєстрації не передбачено. З огляду на це слід вважати, що випуск акцій у формі їх відкритого розміщення без реєстрації зазначеного звіту, але за наявності зареєстрованої інформації та реєстрації випуску акцій не може розглядатись як злочин, передбачений ст. 223.

Випуск без реєстрації акцій акціонерного товариства закритого типу не містить складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 223, оскільки ці акції не поширюються шляхом відкритого розміщення, а розподіляються між засновниками товариства.

Склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 223, є формальним - за-коном не передбачено настання будь-яких передбачених цією нормою кримінального закону злочинних дій.

Внесення в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, полягає у складанні (готуванні) документа із занесенням в нього завідомо недостовірних відомостей і поданні його до ДКЦПФР або її регіонального ор-гаігу, чи в доповненні завідомо недостовірними відомостями раніше підготовленого документа, і поданні такого зміненого документа до ДКЦПФР або її регіонального органу, а затвердження таких документів — у прийнятті керівним працівником юридичної особи рішення про затвердження документа, що містить неправдиві відомості, і поданні його до ДКЦПФР або її регіонального органу.

На відміну від діяння, передбаченого ч. 1 ст. 223, яке може мати місце лише у випадку відкритого розміщення цінних паперів, для. діяння, передбаченого ч. 2 ст. 223, не має значення, призначаються відповідні цінні папери для відкритого розміщення чи мають бути передані набувачам в інший спосіб. Тому фальсифікація змісту документів, які подаються, наприклад, для реєстрації випуску акцій акціонерного товариства закритого типу, утворює склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223.

Перелік документів, які необхідно подати для реєстрації емісії цінних паперів, встановлюється рішенням ДКЦПФР. Комісією встановлюється також перелік документів, які мають бути подані емітентом для реєстрації інформації про випуск цінних паперів у тих випадках, коли закон вимагає її реєстрації. Злочином, передбаченим ч. 2 ст. 223, може вважатись внесення неправдивої інформації у будь-який необхідний для реєстрації випуску (емісії) цінних паперів чи інформації про випуск документ або затвердження будь-якого із необхідних для реєстрації документів, що містять неправдиву інформацію.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223, є заподіяння внаслідок внесення недостовірної інформації до відповідних документів чи їх затвердження великої матеріальної шкоди інвесторові. Про поняття такої шкоди див. примітку до ст. 218. Така шкода може виникнути внаслідок вкладення інвестором під впливом недостовірної інформації грошових коштів у придбання цінних паперів, зокрема у випадках, коли їх курсова вартість згодом значно впала порівняно з вартістю під час придбання інвестором, коли цінні папери стали неліквідними або внаслідок інвестиції були повністю втрачені через банкрутство юридичної особи — емітента цінних паперів. У разі заподіяння шкоди багатьом особам дії, передбачені ч. 2 ст. 223, слід вважати злочином лише за умови, що хоча б одному із інвесторів заподіяно матеріальну шкоду, яка є великою.

“ У випадках, коли громадянам та юридичним особам пропонуються для купівлі акції неіснуючої юридичної особи, тобто папери, які насправді не є і не можуть стати цінними паперами, або ж пропонується внести кошти на придбання акцій акціонерного товариства, яке насправді не передбачається створювати, вчинене, заумови, що винні особи мають намір привласнити зібрані грошові кош ти, підлягає кваліфікації за ст. 190.

Під інвестором у даному разі розуміється будь-яка особа, ще придбала відповідні цінні папери або зробила заявку на їх придбання і внесла грошові кошти в рахунок наступного придбання цінних паперів.

Злочин у першій його формі (ч. 1 ст. 223) слід вважати закінченим з моменту передачі емітентом чи торговцем цінними паперами покупцеві чи іншому набувачеві хоча б одного сертифіката незаре-єстрованих документарних цінних паперів, а також перерахування покупцеві чи іншому набувачеві хоча б однієї одиниці незареєст-рованих бездокументарних цінних паперів. Опублікування винною особою інформації про випуск і проведення відкритої підписки на цінні папери, а так само відкриття емісійних рахунків у бездокументарних цінних паперах без реєстрації інформації про випуск цінних паперів чи самого їх випуску з наміром провести згодом їх відкрите розміщення слід розглядати як замах на вчинення даного злочину.

Злочин у другій його формі (ч. 2 ст. 223) є закінченим з моменту заподіяння великої матеріальної шкоди інвестору. У разі, якщо таку шкоду вдалось відвернути, але об’єктивно вона повинна була виникнути у передбаченому законом розмірі, дії винних осіб слід розглядати як замах на вчинення даного злочину.

4. Суб’єктом злочину закон називає громадянина або службову особу суб’єкта господарської діяльності. Його співучасниками, крім службових осіб юридичної особи — емітента цінних паперів, можуть бути і відповідні працівники юридичних осіб — торговців цін ними паперами, а також і працівники юридичної особи, яка веде реєстр власників цінних паперів, якщо вони внесли до реєстру дані про власників цінних паперів, знаючи, що ці цінні папери випущено без належної реєстрації. Громадянин може бути суб’єктом цього злочину, зокрема, у випадках, коли він є засновником акціонерного товариства.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 223, може ха рактеризуватися прямим або непрямим умислом.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р.

Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. (ст. ЗО),

Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від, ЗО жовтня 1996р.

Закон України “Про Національну депозитарну систему та особливості елеюп ронного обігу цінних паперів” від 10 грудня 1997р.

Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 р. ( ст. ст. 38—42).

Закон України “ Про обіг векселів в Україні” від 5 квітня 2001 р. (ст. 3).

Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних таві-риств і облігацій підприємств. Затверджене рішенням АКЦПФР №19 від 9лютого 2001 р.