Реферат на тему:

Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків

1. Блокування транспортних комунікацій шляхом влаштування перешкод, відключення енергопостачання чи іншим способом, яке порушило нормальну роботу транспорту або створювало небезпеку для життя людей, або настання інших тяжких наслідків,—

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на _? строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації—

.кар.ається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є нормальна робота транспорту, контрольоване використання стаціонарних транспортних об’єктів, а також безпека функціонування транспортних комунікацій, руху та експлуатації транспорту, безпека експлуатації всієї транспортної системи. Його додатковим факультативним об’єктом можуть виступати життя і здоров’я особи, власність, інші блага.

2. Предметом злочину є: 1) транспортні комунікації (ч. 1 ст. 279); 2) вокзали, аеродроми, порти, станції та інші транспортні підприємства, установи та організації (ч. 2 ст. 279).

Під транспортними комунікаціями слід розуміти шляхи сполучення, споруди на них, засоби сигналізації та зв язку (про їх поняття див. коментар до ст. 277) всіх видів транспорту, включаючи й трубопровідний. На трубопровідному транспорті до комунікацій належать трубопроводи, а також компресорні станції, лінії сигналізації, зв’язку, пристрої для захисту від корозії.

Пасажирські вокзали, товарні станції, аеродроми, аеровокзали, гелікоптерні майданчики, порти, морські вокзали, автовокзали, насосні станції тощо є видами стаціонарних транспортних об’єктів (транспортних комунікацій). Посягання, передбачене ч. 2 ст. 279, може стосуватися відповідного об’єкта в цілому або його окремих частин — диспетчерських пунктів, перонів, причалів, злітних смут, депо, тягових підстанцій і т.д. При цьому не мають значення відомча підпорядкованість об’єкта транспорту, наявність у нього статусу юридичної особи. Предметом цього злочину є лише ті транспортні підприємства, установи, організації, які забезпечують рух і експлуатацію транспорту, і не .повинні визнаватися ним. рекламні, торговельні та інші організації, які хоча структурно і належать до транспортного підприємства, установи чи організації, але від їх діяльності -безпосередньо не залежать безпечний рух та експлуатація транспорту (наприклад, трамвайно-тролейбусне управління, бензозаправна станція). Захоплення таких об’єктів за наявності інших обов’язкових ознак може кваліфікуватися за ст. 341.

3. Об’єктивна сторона злочину може виражатися у формі: 1) блокування транспортних комунікацій (ч. 1 ст. 279); 2) захоплення вокзалу, аеродрому, порту, станції або іншого транспортного підприємства, установи або організації (ч. 2 ст. 279).

Блокування транспортних комунікацій може здійснюватися шляхом дії або бездіяльності. Способами вчинення цього діяння є-, 1) влаштування перешкод; 2) відключення енергопостачання; 3) інші способи.

Влаштування перешкод означає перекриття руху шляхом влаштування барикад, завалів на шляхах, встановлення нерухомих великогабаритних транспортних засобів, спрямування потоків води, каменепаду. Відключення енергопостачання — це вимкнення джерел струму, які необхідні для підтримання руху на транспорті або убезпечення його експлуатації (живлення світлофорів, засобів сигналізації, зв’язку, радіолокації). Блокування транспортних комунікацій в інший спосіб може полягати в найрізноманітніших діях, які роблять неможливою безпечну експлуатацію транспорту (зокрема, виставлення пікетів, постів, перекриття шлагбаумів, вимкнення засобів сигналізації чи зв’язку чи увімкнення їх в режимі заборони руху, перекриття засувок трубопроводів, влаштування перепон д<уі радіозв’язку чи сприйняття сигналів регулювання руху).

Обов’язковою ознакою складу злочину, передбаченого ч. 1 Ст 279, є наслідки, які можуть полягати у: 1) порушенні нормальної роботи транспорту (див. коментар дост. 277); 2) небезпеці для життя людей або небезпеці настання інших тяжких наслідків (див. коментар до ст- 276).

Про поняття захоплення див. коментар до ст. 341.

Злочин у першій його формі вважається закінченим з моменту настання одного із вказаних наслідків, а в другій формі — з моменту захоплення відповідного об’єкта транспорту.

4 Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

6. Кваліфікованими видами злочину є вчинення в’казаних у ч. ч. і або 2 ст. 279 діянь, якщо воно спричинило: 1) загибель людей; 2) інші тяжкі наслідки (ч. З ст. 279).

Про поняття загибелі людей див, коментар до ст, 276. Інші тяжкі наслідки можуть полягати у заподіянні тяжких тілесних ушко -джень одній особі чи середньої тяжкості тілесного ушкодження двом і більшій кількості осіб, заподіянні великої матеріальної шкоди, значній перерві в русі чи діяльності підприємства транспорту, що потягло за собою серйозні ускладнення у функціонуванні транспорту тощо.

Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків

1. Примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов’язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб,—

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,—караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильствам, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,—

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є встановлений законом порядок виконання працівниками транспорту своїх службових обов’язків, нормальна робота транспорту, безпека його руху та експлуатації, його додатковим обов’язковим об’єктом — психічна недоторканність особи, а додатковим факультативним об’єктом можуть виступати життя і здоров’я особи, власність, інші блага.

2. Потерпілими від злочину закон називає дві категорії осіб: 1) працівників транспорту; 2) близьких їм осіб.

Працівниками транспорту можуть бути як службові, так і не службові особи — члени екіпажів транспортних засобів; працівники, які убезпечують рух і експлуатацію транспорту (диспетчери, чергові, працівники, які готують транспортні засоби до рейсу, тощо); керівники та інші службові особи транспортних підприємств та організацій.

Близькими особами можуть бути визнані як родичі, так і інші особи, шляхом загрози заподіяння шкоди яким можна спонукати транспортника до бажаної поведінки. Безпосередньо до таких осіб погроза може й не доводитися. Однак можливість заподіяння шкоди для них виступає засобом впливу на працівника транспорту.

Заподіяння шкоди охоронюваним КК об’єктам працівником транспорту, який діяв під примусом винної особи, слід оцінювати з урахуванням положень ст ст. 39 і 40.

3. Об’єктивна сторона злочину включає як обов’язкові її ознаки дію (примушування до невиконання службових обов’язків) та спосіб її вчинення. Способом вчинення злочину може бути погроза: 1) вбивством; 2) заподіянням тяжких тілесних ушкоджень; 3) знищенням майна.

Під примушуванням слід розуміти спонукання працівника транспорту до бажаної для винного поведінки. Метою примушення е невиконання працівником транспорту своїх службових обов’язків, певна дія або бездіяльність», а саме: а) вчинення дій, які він не повинен виконувати виходячи з виконуваної роботи, обійманої Ію-седи; б) невиконання дій, які він може і повинен вчинити. Винний може домагатися зупинки транспортного засобу у невстановленому місці, порушенні заборони на подачу сигналів, припинення зв’язку з транспортним засобом, який виконує рейс, тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту здійснення протиправного впливу на потерпілого — пред’явлення вимоги про певну поведінку, поєднаного з відповідною погрозою.

5. Суб’єкт злочину загальний.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

7. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 280), а особливо кваліфікуючими: 1) вчинення його організованою групою; 2) поєднання його з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого; 3) спричинення ним загибелі людей; 4) спричинення ним інших тяжких наслідків.

Про поняття повторності, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, вчинення злочину організованою групою, насильства, небезпечного для життя чи здоров’я, загибелі людей, інших тяжких наслідків див., відповідно, ст. ст. 32, 28 і коментар до них, коментар до ст. ст. 187, 276, 279.