Оперативно-технічне забезпечення
боротьби з організованою злочинністю

Стан національної безпеки України на сучасному етапі залежить від результатів боротьби з організованою злочинністю (ОЗ), особливо в економічній сфері. Організована злочинність, використовуючи корумповані зв’язки з представниками влади, поширює свій вплив практично на всі сфери суспільного життя, стає більш активною, зухвалою, добре озброєною, гнучкою, швидко пристосовується до нових умов.

Активізація боротьби з ОЗ вимагає чіткого правового, організаційного, матеріально-технічного, фінансового, кадрового забезпечення, системності, координованості сил і засобів, міжнародної співпраці та взаємодії.

Умовою значного підвищення ефективності боротьби з ОЗ є нагальна потреба законодавчо-нормативного визначення практичних дій правоохоронних органів.

Метою боротьби з ОЗ є:

встановлення контролю над організованою злочинністю, її локалізація, нейтралізація та ліквідація;

усунення причин і умов існування ОЗ.

Для забезпечення боротьби з ОЗ закон надає право використовувати:

негласних співробітників: штатних, нештатних, які вводяться під легендою прикриття;

членів організованих злочинних угруповань (ОЗУ): залучати до співробітництва на підставі письмового доручення; можливість їх часткового або повного звільнення від кримінальної відповідальності;

спеціальні технічні засоби.

Для прийняття ефективних заходів боротьби з ОЗ правоохоронні органи повинні мати можливість здійснювати систематичний збір та аналіз інформації з усіх відповідних джерел, щоб використовувати оперативні дані як у стратегічних, так і тактичних цілях. Підготовка оперативних даних потребує отримання, обробки та аналізу великого обсягу інформації про осіб та організації, які підозрюються у причетності до вчинення злочину. Методи, що застосовуються для отримання й використання такої інформації, мають бути регламентовані законодавством.

На сучасному етапі ефективна боротьба з організованою злочинністю неможлива без широкого застосування оперативно-технічних засобів (ОТЗ). Застосування оперативної техніки в оперативно-розшуковій діяльності (ОРД) є складовою оперативного пошуку і фіксації фактичних даних щодо протиправної діяльності окремих осіб та злочинних угруповань, що дозволяє своєчасно виявляти та оперативно документувати злочинну діяльність осіб за умов, коли використання слідчих, оперативно-розшукових заходів (ОРЗ) неможливе, недоцільне або малоефективне. Процес фіксації фактичних даних при проведенні оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів пов’язаний з поняттям оперативно-технічного документування (ОТД) скритої злочинної діяльності осіб та організованих злочинних угруповань.

На нашу думку, законодавець досить не вдало визначив у ст.1 Закону України “ Про організаційно-правові основи боротьби з злочинністю” поняття ОЗ як сукупності злочинів, що вчиняються у зв’язку зі створенням та діяльністю ОЗУ. У Законі не дається поняття ОЗУ та його ознак, не виділено організаторської та керівної ролі лідерів ОЗУ. Документування злочинних дій осіб, злочинних угруповань, корумпованих осіб, які розроблюються ОВС – одне з важливіших завдань ОРД, яке успішно може бути вирішено за допомогою ОТЗ.

Світова практика і досвід боротьби з ОЗ вказують на те, що найбільш ефективними заходами є проведення довгострокових таємних операцій з широким застосуванням ОТЗ та проникненням інформаторів у злочинні угруповання. При цьому потрібно враховувати, що використання інформаторів потребує їх ретельної підготовки, пов’язане з небезпекою для їх життя, а отримана інформація використовується здебільшого в оперативних цілях.

Сьогодні проведення ОТД дозволяє правоохоронним органам ефективно боротися з ОЗ: встановлюючи контроль над ОЗУ, документуючи їх злочинні дії, а також участь у них їх лідерів та членів, виявляючи причини та умови існування ОЗУ.

У процесі ОТД ОЗУ, на нашу думку, можна виділити такі елементи:

побудова і динамічний розвиток оперативно-розшукових версій з оперативно-розшукової справи;

визначення доцільності застосування технічних засобів і прогнозування результатів проведення заходу;

виявлення і фіксація фактичних даних, аналіз отриманих матеріалів та їх оцінка;

забезпечення використання отриманих даних в інтересах кримінального судочинства шляхом їх легалізації та процесуального закріплення.

Принцип повноти інформації у боротьбі з ОЗ реалізується шляхом широкого охоплення всіх можливих джерел інформації (що відображає події, які стосуються злочинної діяльності), особливо застосуванням ОТЗ для негласного аудіо- чи відеозапису як у громадських місцях, так і шляхом проникнення до приватних приміщень.

Мета застосування технічних засобів в ОРД полягає в отриманні матеріалізованих даних (копій документів, люмінесцуючих слідів, фотографій, кіно-, відеозапису об’єктів та ін.) та відомостей в ідеальній формі (знань) про правопорушників, їх дії, зв’язки з метою припинення правопорушень в інтересах кримінального судочинства.

Дані, отримані в результаті застосування ОТЗ у кримінальному процесі, – це перенесені на технічний засіб відомості про факти, які відображаються в різноманітних матеріальних носіях, характеризуються інформаційною цінністю, на основі яких у визначеному законом порядку спеціально уповноважені органи держави встановлюють наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи.

В інтересах кримінального судочинства матеріали ОТД можуть бути використані:

в якості приводу і підстави для порушення кримінальної справи; для підготовки та проведення слідчих та судових дій;

в доказуванні по кримінальній справі відповідно до кримінально-процесуального закону, який повинен регламентувати збирання, перевірку та оцінку доказів, отриманих за допомогою застосування ОТЗ;

для розшуку осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду та ухиляються від відбування покарання.

Результати ОТД – різні відомості (дані, інформація) про обставини вчинення злочину і осіб, причетних до нього, отримані оперативно-розшуковим шляхом у рамках конкретної справи оперативного обліку і зафіксовані в оперативно-службових матеріалах і матеріальних носіях: рапортах оперативного працівника, що проводив ОРЗ; актах (протоколах) про застосування ОТЗ; отримані з конфіденційних джерел; у висновках експертів, спеціалістів; у матеріалах фото-, кіно-, звуко-, відеозапису, отриманих при проведенні ОРЗ; у різних матеріальних предметах, вилучених при ОРЗ і т.ін.

Законодавством не передбачена процедура надання матеріалів ОТД у розпорядження слідчого, прокурора, суду.

Головна вимога при проведенні ОТД – дотримання законності, інакше інформація, отримана за допомогою ОТЗ, не буде мати доказового значення. Ст. 62 Конституції України зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Докази визнаються такими, що одержані незаконним шляхом, тоді, коли їх збирання і закріплення здійснено з порушенням гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і громадянина; встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку; не уповноваженою на це особою; за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Зарубіжний досвід правового регулювання застосування спеціальної техніки прослуховування, негласного візуального спостереження і фіксації отриманої при цьому інформації показав, що використання з метою боротьби з організованою злочинністю спеціальних технічних засобів визнано правомірним у більшості розвинутих країн; характерним є застосування такої техніки для попередження і розкриття злочинів, що становлять підвищену суспільну небезпеку; контроль за проведенням таких заходів здебільшого носить достатньо жорсткий міжвідомчий характер, а отримані в результаті їх проведення матеріали використовуються у процесі доказування; прослуховування та візуальне спостереження за допомогою технічних засобів прирівнюються до обшуку, а фіксація такої інформації – до вилучення доказів.

Робота оперативних підрозділів по застосуванню ОТЗ в ОРД регламентується нормами права, оскільки пов’язана з практичною реалізацією правових приписів.

Правова основа застосування ОТЗ – система законодавчих та підзаконних нормативних актів, а також встановлюваних ними принципів і правил, що визначають допустимість їх використання або регламентують порядок і умови їх застосування на основі загальної тактики та тактичних прийомів ОРЗ.

Правову основу проведення ОТД діяльності організованих ЗУ становлять Конституція України, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, закони України “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, інші закони, міжнародні угоди, учасником яких є Україна, а також підзаконні акти, що регулюють відносини у сфері боротьби зі злочинністю.

Проведення ОТД пов’язане з істотним обмеженням конституційних прав, свобод і законних інтересів людини. Конституція України передбачає випадки, коли конституційні права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені:

проникнення до житла чи до іншого володіння особи за вмотивованим рішенням суду (ст. 30 Конституції України);

передбачені законом і встановлені судом випадки порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (ст. 31 Конституції України);

передбачені Конституцією України випадки втручання в особисте життя, збирання, зберігання, використання та поширення інформації про особу без її згоди у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32 ч. 1, 2 Конституції України).

Проведення необхідних ОРЗ з метою виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили, згідно зі ст. 103 КПК України, є правовою підставою для застосування технічних засобів в ОРД ОВС. Проте законодавець у ст. 103 КПК України, покладаючи на орган дізнання вжиття необхідних ОРЗ, не обумовлює форми їх використання.

Згідно з п. 10 ст. 11 Закону України “Про міліцію” їй надається право здійснювати на підставах і в порядку, встановленому законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” оперативним підрозділам надається право:

знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації (п. 9);

контролювати шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштові відправлення (п. 10);

здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів (п. 11).

Принципові положення по найбільш важливих питаннях, зафіксованих у нормах закону, є правовою основою для їх деталізації у підзаконних актах, а також у відповідних інструкціях, настановах, правилах та інших документах, які визначають порядок і особливості роботи з ОТЗ.

Нормативно-правове регламентування стосується:

1) застосування ОТЗ;

2) відповідних прийомів їх використання, що можуть бути двох видів – технічні та тактичні.

Технічні прийоми використання ОТЗ нормами закону не регламентуються, їх зміст розкривається на підставі технічних інструкцій.

Тактичні прийоми використання ОТЗ регламентуються нормами закону; підзаконними актами (накази МВС, інструкції, настанови, інші документи відомчого характеру). Їх зміст визначається загальними вимогами ОРЗ і тому за наявності в них відповідних положень вони можуть розглядатися як правова основа для вибору необхідного тактичного прийому.

Підзаконні нормативні акти створюються з тією метою, щоб конкретизувати питання використання оперативно-технічних засобів у практиці ОРД.

Існує два напрями нормативної регламентації застосування ОТЗ – гласний та негласний.

Під гласним потрібно розуміти регламентацію застосування ОТЗ у кримінальному судочинстві. Під негласним – підзаконні акти МВС України, що повинні розглядатися як елементи правової основи застосування ОТЗ та відповідних прийомів їх використання.

Сьогодні оперативно-технічні підрозділи УВС, УБОЗ у своїй роботі керуються підзаконними актами, що детально регламентують порядок використання, тактичні прийоми й особливості застосування тих чи інших технічних засобів. Це зрозуміло, тому що вони є спеціальними суб’єктами проведення спеціальних заходів. Але застосування ОТЗ не обмежується проведенням спеціальних заходів, і рядовий оперативний працівник на практиці, зіткнувшись з можливістю застосування ОТЗ, повинен мати рекомендації щодо правомірного їх застосування, його процесуального оформлення, зразки документів. На жаль, такий документ, що містив би методичні рекомендації щодо застосування ОТЗ в ОРД для оперативних працівників різних оперативних підрозділів ОВС, ще не створений, а недостатність інформації з питань правомірного застосування оперативними працівниками ОТЗ при проведенні ОРЗ негативно впливає на ефективність використання ОТЗ та на дотримання законності при їх використанні.

Існує проблема введення матеріалів, отриманих за допомогою технічних засобів, у кримінальний процес. Ще законодавчо не визначено процедури визнання цих матеріалів речовими доказами. Обмеження, що існують на проведення ОРЗ із використанням технічних засобів в ОРД, не чіткі, не передбачено механізму незалежного контролю за дотриманням законності при проведенні ОТД. Все це заважає ефективному застосуванню технічних засобів та проведення ОТД на рівні досягнень і рекомендацій світової практики боротьби зі злочинністю у рамках міжнародних стандартів забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Видання підзаконних нормативних актів не сприяє ефективності і дієвості захисту прав і свобод людини і громадянина тому, що створюються вони під кутом зору вузьковідомчих інтересів. Підзаконні акти, що регулюють відносини у сфері боротьби зі злочинністю, не можуть встановлювати повноваження державних органів чи обов’язки фізичних та юридичних осіб, які не випливають із законів України.

Після визначення значимості для об’єктивного вирішення кримінальної справи матеріалів ОТД вони залучаються до неї – постановою органу дізнання про направлення разом з матеріальним носієм супроводжувальним листом.

Можливість використання матеріалів ОТД при провадженні по кримінальній справі для підготовки і здійснення слідчих дій грунтується на нормах КПК. Підставами для провадження слідчих дій є дані, що свідчать про можливість досягнення цілей таких дій у кожному конкретному випадку отримання та перевірки доказів. Кримінально-процесуальний кодекс допускає використання за підстави для проведення деяких слідчих дій непроцесуальної інформації. У Ст. 68 КПК сказано, що як свідок може бути викликана особа, про яку є дані, що їй відомі обставини, які відносяться до справи. Згідно зі ст.177 КПК України обшук слідчий призначає в тих випадках, коли він має достатні дані вважати, що знаряддя злочину речі й цінності, які мають значення для встановлення істини у справі, заховані в певному приміщенні або місці чи в будь-якої особи. Аналогічні підстави названі й у КПК України у ст. 178 про виїмку, ст. 184 Про обшук особи, ст. 190 Про проведення огляду, ст.106 Про затримання органом дізнання.

По-іншому потрібно вирішувати це питання при застосуванні ОТЗ. За допомогою ОТЗ фіксуються дані, що мають важливе значення по кримінальній справі. Вони можуть бути зафіксовані у кримінально-процесуальному законі при спостереженні, огляді приміщень і т. п. Ці відомості можуть бути використані в доказуванні по кримінальній справі, коли їх матеріальні носії отримають статус речових доказів. У ст. 78 КПК України вказано на всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину, а матеріали ОТД відповідають цій вимозі. Головне, щоб при проведенні ОТД обставини вчинення злочину були зафіксованими та доступними слідчому і суду.

Кримінально-процесуальний закон встановлює суворі вимоги до процедури отримання речових доказів: оглянуті в присутності інших; результати огляду мають бути відображені у відповідних процесуальних документах. Слідство і суд досліджує всі обставини, пов’язані з виникненням розглянутих предметів в дійсності (в якості свідка може бути допитаний керівник оперативно-технічного підрозділу, що уповноважений на проведення ОТД) для з’ясування походження застосованих технічних засобів, встановлення їх об’єктивного зв’язку з обставинами злочину. Речові докази перевіряються передбаченими законом процесуальними засобами.

Діяльність із застосування ОТЗ у боротьбі з ОЗ відповідно до законодавства проводиться за напрямами:

безпосередньо для встановлення контролю над ОЗ, її локалізації, нейтралізації, ліквідації;

для виявлення та усунення причин і умов існування ОЗ;

по забезпеченню державного захисту працівників суду, правоохоронних органів, а також учасників кримінального судочинства.

Згідно з законодавством до спеціальних заходів забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів, а також членів їх сімей відносять використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження.

Найважливішою проблемою підвищення ефективності діяльності підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю є забезпечення комплексного впровадження та застосування в ОРД ОВС найсучасніших досягнень НТП.

Регламентацію застосування ОТЗ необхідно розглядати в поєднанні з регламентацією тактичних прийомів її використання, а також з регламентацією загальної тактики і тактичних прийомів певної форми діяльності, оскільки визначальним фактором у даному випадку є дії по боротьбі зі злочинністю, а також способи, тактичні прийоми і методи застосування ОТЗ, а не самі засоби, тому що техніка і тактика нерозривно пов’язані та взаємообумовлені у своєму розвитку. Технічні засоби поза тактикою не діють.

Прийняте рішення про застосування ОТЗ при проведенні ОРД має бути оформлене належним чином. Воно повинно ґрунтуватися на підставах:

проведення заходів по кримінальній справі (приводи і підстави до порушення кримінальної справи – ст. 94 КПК України);

для проведення ОРД – ст.6, ч. 1, п. 1 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”;

перевірки по запитах повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної, військової та службової таємниці;

з наявності реальної загрози життю, здоров’ю або майну працівників суду, правоохоронних органів, а також учасників кримінального судочинства, взятих під захист, за письмовою заявою цих осіб або за їх письмовою згодою.

У разі загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, може проводитися прослуховування телефонних та інших переговорів. У ході прослуховування переговорів осіб, взятих під захист, може застосовуватися звукозапис.

До суб’єктів використання ОТЗ відносяться:

1) безпосередньо працівники оперативних підрозділів, які здійснюють ОРД (ініціатори);

2) в окремих випадках спеціально допущені працівники оперативно-технічних та експертно-криміналістичних служб.

З дозволу керівників оперативних підрозділів можуть, за певних обставин, бути застосовані окремі види ОТЗ.

Керівники оперативних підрозділів безпосередньо організовують використання ОТЗ, дають дозвіл на використання ОТЗ за матеріалами, що знаходяться у провадженні оперативного працівника.

Згідно зі ст. 15 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” у боротьбі з ОЗ спеціальним підрозділам ОВС надається право за попередньою санкцією додатково використовувати спеціальні технічні засоби у випадках:

а) контролю, фіксації та документування розмов та інших дій осіб за наявності підстав вважати їх причетними до ОЗ діяльності;

б) фіксації та документування факту телефонної розмови між громадянами, надсилання листа або телеграфного повідомлення без порушення таємниці змісту телефонної розмови;

в) забезпечення особистої безпеки і безпеки житла, майна співробітників спеціальних підрозділів ОВС і СБУ, учасників кримінального судочинства, їх близьких родичів за їх згодою у разі загрози заподіяння їм шкоди у зв’язку з їх участю в боротьбі з ОЗ.

Застосування ОТЗ має бути спрямовано на захист прав та законних інтересів громадян, держави і здійснюватися із встановленою законом метою попередження та припинення, швидкого та повного розкриття злочинів і розшуку злочинців.

Порушенням законності при застосуванні ОТЗ в ОРД ОВС слід вважати діяння (дію або бездіяльність), що протирічить відповідному нормативному акту, або будь-який відступ від вимог нормативного акта.

Дотримання принципу законності має свій вираз як у недопущенні дій, не передбачених нормами закону та підзаконними актами, чи тих, що протирічать закону за своєю суттю, так і в обов’язковому прийнятті заходів, передбачених цими нормами.

Оперативно-технічні засоби застосовуються лише у зв’язку з подією злочину з метою його попередження, припинення або розкриття, а також при розшуку злочинців. Форми, методи і способи застосування ОТЗ відображено у відповідних процесуальних або оперативних документах.

Гарантії законності під час здійснення ОРД зазначені у ст. 9 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” та ст. 22 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”.

Виходячи з вимог норм законів та підзаконних актів, категорично заборонено застосовувати ОТЗ на розсуд окремих осіб, без наявності на те підстав з метою отримання додаткових даних.

Необхідно враховувати, що організовані злочинні угруповання мають широкі можливості для збирання інформації, іноді навіть формують систему розвідки та контррозвідки, оперують великими коштами, мають високопоставлених корумпованих осіб, озброєні найновітнішими технічними засобами і чинять активну протидію правоохоронним органаам.

Тактику боротьби з ОЗ значною мірою визначають маскування її системи (структур, їх складу, лідерів, фінансових операцій, планів, взаємовідносин із державними органами), а також активна протидія, спрямована на дестабілізацію правоохоронної системи.

Протидія застосуванню оперативними підрозділами ОТЗ є одним із проявів загальної активної протидії ОЗ діяльності правоохоронних органів.

На думку відомих російських вчених, існують кілька рівнів протидії ОЗ залежно від масштабів діяльності:

1) індивідуальний – базується на злочинному досвіді члена ОЗУ;

2) груповий – базується на спільних групових інтересах за напрямами:

а) забезпечення досягнення злочинної мети будь-якими засобами, які не призводять до провалу членів ОЗУ;

б) забезпечення існування ОЗУ;

3) корпоративний – характерний для складних структур ОЗ виявленням турботи стосовно покровителів, захвату представниками ОЗУ певних позицій у державному апараті.

Протидія діяльності правоохоронних органів у межах того, що допускає процесуальний закон – це невід’ємне право людини на захист своїх інтересів.

Для ОЗУ головним буде маскування своєї злочинної діяльності, одержання надприбутків і уникнення контролю з боку суспільства.

На відповідних рівнях протидії захист інтересів ОЗУ може проявлятися як:

підготовка членів ОЗУ (теоретична і практична) з питань протидії ОТЗ;

залучення фахівців фірм, які спеціалізуються на технічному захисту інформації;

лобіювання своїх інтересів у законодавчому органі;

судовий захист із залученням “своїх” юристів.

Одним із факторів існування ОЗ є прагнення злочинців нейтралізувати, скомпрометувати, переорієнтувати на пособництво державні та суспільні інститути, що здійснюють правовий, економічний та моральний контроль. з цією метою активно застосовується контррозвідка (включаючи і незаконне використання технічних засобів) по відношенню до правоохоронних органів задля прилучення їх до злочинної діяльності, проникнення до негласного апарату, виявлення інформаторів в ОЗУ, компрометації працівників, які успішно ведуть розслідування злочинної діяльності.

Створюючи корумповані зв’язки, злочинці втягують посадових осіб до вчинення посадових злочинів з метою протидії застосуванню ОТЗ, знищення отриманої інформації про ОЗУ, отримання інформації про технічні можливості оперативних підрозділів. Це можуть бути зловживання владою або службовим становищем (ст. 165 КК України), перевищення влади або службових повноважень (ст. 166 КК України), хабарництво (ст. 168—171 КК України), посадовий підлог (ст. 172 КК України), розголошення даних попереднього слідства або дізнання (ст. 181 КК України).

Застосовується злочинцями також фізичний та моральний вплив (нанесення тілесних ушкоджень, знищення майна, шантаж, погрози, підкуп).

Державний захист працівників суду, правоохоронних органів, а також учасників кримінального судочинства та їх близьких родичів здійснюється згідно із Законом України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1994 року та Законом України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” від 4 лютого 1994 року.

На корпоративному рівні головним інструментом протидії є підкуп, підключення раніш створених корумпованих зв’язків, політична демагогія, використання націоналістичної ідеології, розбіжностей у молодіжному русі, помилок та зловживань місцевої та центральної влади.

Таким чином, застосування ОТЗ у боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, проведення оперативно-технічного документування злочинної діяльності ОЗУ має важливе значення для підвищення ефективності роботи правоохоронних органів.