Реферат на тему:

„Матеріально правові і процесуально-правові принципові питання

Структура поземельного кадастру

Правові реєстрації”

Вступ

Ведення поземельних кадастрів є необхідним фундаментом (підставою, базою) для упорядкованих економічних відносин, особливо в аспекті (точки зору) стимулювання інвесторів і вимог для дієвого гарантування власності і кредитів.

Інститут поземельного кадастру є суттєвою передумовою для принципу державної справедливості і виходячи з цього також гарантом прав окремого власника на землеволодіння.

За допомогою поземельного кадастру представляється окремій особі гарантоване індивідуальне право на нерухомі засоби, яке може туби однозначно і доступним способом юридично передаватися чи змінюватися.

Можливість підтвердження прав на нерухомість за допомогою поземельного кадастру, і зокрема припущення можливості гіпотези, гарантується кредиторами і перш за все банками, які дають гарантію і тим самим стимул.

Даючи позику чи кредит, щоб отримати необхідні грошові засоби, які необхідні знову для інвестицій будь-якого виду.

Таким чином може досконалий поземельний кадастр, який застосовують не лише як основну земельну книгу, але який забезпечує і гарантовані юридичні дії, може стати суттєвим елементом в прискоренні економічного розвитку.

З точки зору ринкових учасників повинна система поземельного кадастру відповідати наступним вимогам:

• Повинен бути прямий і постійний зв’язок між поземельною книгою і кадастром, для того, щоб ідентичність земельних участків і їх юридичний статус дотримувалися;

• Необхідно цінити основний принцип реєстрації записів. Будь-яке володіння правом на земельний участок потребує реєстрації, оскільки лише в цьому випадку гарантовано, що записи є досконалі (точні);

• Отримувач / покупець має довірится і покаладатися на правильність і точність записів у поземельній книзі;

• Привілегії, що замовчуються, не сміють обезцінювати в першу чергу гіпотезу;

• Кожен зацікавлений повинен швидко і доступно добиватися достовірного представлення про юридичний статус.

Матеріально правові і процесуально-правові принципові питання

У сфері права про нерухомість повинен законодавець від самого початку за означений час приймати певні рішення і міри (заходи), оскільки йдеться про те, щоб створити довіру, шляхом стабільності і прозорості матеріально-правових відносин.

“Довіра” – являється тут, у області права про нерухомість і права про поземельний кадастр, не лише довірою в загальному смислі в надійність політичних і правових інститутів держави, але й в цілком конкретному юридичному значенні слова, як довіра купця нерухомого майна і кредитора у правильність і точність поземельного кадастру.

Тільки тоді, коли кредитор виявить надійний основний принцип (базу) довіри, він є готовий надати свій капітал на довший строк, не вимагаючи додаткових гарантій для створення яких надання кредиту значно ускладниться і подорожчає.

З історичного досвіду, який у центральній Європі набутий з 18 століття, відомо, що лише швидке і далеко роз поширене безкомпромісне регулювання на користь поземельного кадастру може увінчатися успіхом, якщо стане основним принципом захисту довіри.

Інші принципові, варті захисту інтереси, такі як приватний інтерес до обов’язку не розголошувати тайну боргів, бажання кредиторів до надання переваг своїм вимогам чи наприклад фіскальним інтересам, не повинні наперекір цьому відступати на задній план, але можуть лише прийматися до уваги, оскільки це співзвучне з вимогами публічності.

Для того, щоб відповідати високим вимогам по захисту довіри, повинна бути створена повнота матеріально-правових, процесуально-правових і організаційних умов.

Про які вимоги в цілому йде мова, можна найкраще установити з правовоісторичного і правовопорівняльного огляду.

У рамках наданого вивчення повинна відображатися тодішня кадастрова система і слідуючи за цим порівняння із головними кадастровими і реєструючи ми системами із короткою характеристикою.

Байдуже, якщо системою користується держава при створенні своєї кадастрової системи, повинно все ж таки при веденні поземельного кадастру розглядатися суспільна задача (завдання).

Збір і ведення одних лише засвідчуючи документів держава може довірити і приватним особам.

Якщо реєстраційні записи набудуть юридичної сили як захисний засіб довіри, то неминуче з веденням кадастру буде пов’язане сильне вмішання приватних претензій, яке повинно дотримуватися державою, а саме судовою власдою. Кошти, пов’язані з веденням поземельного кадастру повинні фінансуватися державою, чи по меншій мірі, з надією на пізніші прибутки, довгостроково профінансуватися наперед.

Австрійська система поземельного кадастру

І. Поняття і завдання

Поземельний кадастр – це є ведений судами суспільний реєстр, в який записуються земельні участки і основані на них закони (тобто закони (чи права), які опосередковують власність на засоби). Цей реєстр є доступний кожному (принцип громадськості, принцип формальної публічності). Записи, що містяться в ньому, мають довіру у суспільства: кожен сміє покладатися на його правильність і точність. (Принцип довіри, принцип матеріальної публічності).

Кадастрове розуміння речей обмежується нерухомим майном, оскільки розповсюдження чи розширення цього розуміння на рухоме майно могло б процес затруднити (рухомі речі часто відчужуються або віддаються в залог).

Поруч із загальним поземельним кадастром в Австрії існують ще і особливі поземельні кадастри, значення яких занепадає. Колишні особливі земельні кадастри є кадастри дворянських земель для колишніх дворянських угідь, гірські кадастри для записів гірських робіт, а також залізно дорожні кадастри, які служили для реєстру власності залізної дороги. Подібні до поземельного кадастру функції виконує корабельний реєстр.

Якщо не було особливих предписів, то особливі реєстри містили предписи закону про земельний кадастр.

Структура поземельного кадастру

Поземельний кадастр складається з головної книги і збірки (уставу) документів. Окрім цього є ще допоміжні структури, які не є самі частиною поземельного кадастру.

А. Головна книга.

У головній книзі для кожної земельної одиниці існує кадастровий додаток, на який вказує власне додаткове число. Оскільки додаток створюється для окремого нерухомого майна чи просторово пов’язаних з ним інших нерухомостей, мова йде про систему реальних фолій (діюча в раньші часи система охоплює всі земельні участки одного власника з одним додатком).

Окремі додатки складаються з трьох частин (“листків”):

• А-листка (листок майнового фонду);

• В-листка (листок власності);

• С-листка (податковий лист).

Листок майнового фонду охоплює поруч з надписом (означення нерухомості –ЕZ) два розділи.

У першому розділі А-1 позначені усі земельні участки (парцели) земельного кадастру з кадастровими номерами і видом використання (категорія, дарчий надпис).

Другий розділ (А-2) містить пов’язані з власністю нерухомості права. Крім цього у другому розділі записуються зміни в поземельному кадастрі шляхом дописування і списання, суспільно-правові обмеження і податки.

Підвласність (сервітут) є обмежене майнове право користуватися чужим земельним участком. Власник терпить на користь іншого (підтверджуючий сервітут) або відмовляється (заперечуючий сервітут).

“Позиція власника” означає, що власник нерухомості є уповноважений користуватися сервітутом.

Лист власності дає відомості про відносини на приватну власність. Він містить інформацію про власників і передачу власності. В цей лист записують також суб’єктивні обмеження, яким власник підчиняється (наприклад: неповноліття).

Податковий лист містить поруч з власністю на нерухомість пов’язані борги, зокрема гіпотековий борг, підвласність по службовій позиції і реальні борги, окрім цього особливі об’єктивні обмеження на такі як: заборона на відчуження, право продажі і купівлю та інші майнові права.

Під реальним боргом розуміють речовий діючий борг земельного участка з гарантіями як правило колишнього власника.

Головна книга відповідно (додається) складається для кадастрового самоврядування, яке не має нічого ідентичного із політичним самоврядуванням.

Судовий окрес охоплює регулярно більшу кількість кадастрових самоврядувань.

В.Статут (збірка документів).

У статуті зберігаються всі документи (в оригіналі чи копії), які були основою для реєстрації. Реєстрації здійснюються лише на підставі письмових документів, які, як правило, мають бути представлені в оригіналі. Хоча, наприклад, контракт на купівлю, не підлягає якійсь формі, він повинен бути оформлений у письмовій формі, якщо він повинен служити як титульний заголовок для передачі права власності на нерухомість.

С. Допоміжні структури.

До головної книги належить і кадастрова карта, це є карта землі, яка передає місцеве розположення земельних участків та їхні межі. З карти але не видно ані те, хто є власником земельних участків, ані те, які земельні участки в додатку зібрані. При покупці межі робляться не по межам бувшого земельного участка, а тим самим і розміру земельного участку, а по справжнім наявним межам купляємого земельного участку.

Достовірність кадастрової книги не зберігається.

Особисті позначення (позначення власника) власників нерухомості в земельному кадастрі здійснюються в алфавітному порядку. Позначення земельних участків здійснюється в порядковій послідовності цифрами. Для міських областей крім цього ведеться вуличне позначення, яке записується в каталог за номерами будинків. Всі ці позначення вказуються в числі додатку.

D. Пошук додатку

Хто хоче прояснити про свої матеріальні права на нерухомість, мусить звернутись у кат астральне самоврядування і вияснити число додатку поземного кадастру. Якщо воно відоме, тоді немає ніяких труднощів у його виявленні (знаходженні).

Якщо число додатку – вказівник власника, при умові, що купуючий знає прізвище власника нерухомості, чи вказівник вулиці, якщо адреса є відома.

В іншому разі, необхідно спочатку з допомогою карти встановити число земельного участку, це очевидно за позначеннями земельного участку. Можна встановити до якого поземельного кадастру належить розшуканий земельний участок.

Раніше розшукувався розділ поземельного кадастру, того окружного суду, в адміністративному підпорядкуванні якого нерухомість знаходилась.

З переходом на електронний поземельний кадастр став можливим його перегляд іншими судами, в нотаріальних конторах та в інших місцях.

ІІІ. Правові реєстрації

Згідно австрійського закону в поземельний кадастр вносяться три види записів:

• анкетування;

• попередня реєстрація;

• примітка.

Для запису годяться лише відповідні права: це є майнові права і права на перепродаж, на попередній продаж і орендне право.

Судовий дозвіл на реєстрацію обумовлює що пред’явлені документи з одного боку виконані згідно предписних норм (наприклад нотаріальний акт) і мають правове підґрунтя (наприклад контракт про купівлю).

Документи не сміють мати очевидних дефектів (закреслення, підчистки) і повинні, якщо вони складаються з багатьох листків, бути скріплені так, щоб не рухались.

Крім цього, вони повинні бути завірені задіяними в правовому процесі особами, зокрема має бути наведена дата народження. Документ має містити дальше дані про місцезнаходження, день, місяць, рік і дату виготовлення.