Тема. Наука політологія

1. Виникнення та розвиток політології.

2. Предмет, об‘єкт, методи, функції політології.

3. Основні парадигми політології.

1. Політика займає особливе місце в діяльності людей з того часу, коли людство виходить з варварства до цивілізації, коли з‘являється держава. Суспільне життя вивчають різні гуманітарні науки, у кожної з них свій предмет дослідження. Політологія – наука про політику та її взаємовідносини з людиною та суспільством.

Виникнення професійної політичної науки зумовлено такими основними факторами:

• суспільною потребою, що виявляється у необхідності раціональнішої організації державної влади від інтуїтивного розуміння проблем політики;

• загальним процесом становлення наукового пізнання світу і суспільства, що характеризується диференціацією наукового знання, інтеграцією політичного знання з іншими суспільними науками;

• формуванням політичної науки як автономної дисципліни;

• пізнанням політичних подій неполітичними і науковими засобами, що вимагало наукової рефлексії і звільнення від викривлення.

2. Предметом політології є політичне життя в цілому, з’ясування його головних компонентів, тенденцій зв‘язків і змін з іншими сферами суспільного життя.

Об’єкт науки визначається конкретними завданнями, які стоять перед дослідниками політики. Ними є ті області політичного життя, які безпосередньо вивчаються, наприклад, політичні відносини, політична система, політичні процеси тощо.

Методами називаються конкретні засоби засвоєння знань про політику. Ними є:

• загальні методи дослідження (соціологічний, культурологічний, функціональний, поведінковий, системний, інституціональний, антропологічний, порівняльний, історичний);

• загальнологічні методи (аналіз та синтез, індукція та дедукція, абстрагування та сходження від абстрактного до конкретного, сполучення історичного та логічного аналізу, уявний експеримент, моделювання тощо);

• методи емпіричних досліджень(використання електоральної статистики, анкетний опит, теорія ігор, спостереження, аналіз документів, лабораторний експеримент).

Політологія як наука здатна виконувати об’єктивно корисні для суспільства функції:

• пізнавальна, яка здійснюється в процесі утворення точного образу політики, виявленні основних закономірностей, тенденцій змін, формуванні уявлень про її компоненти;

• прогностична, що дозволяє здійснювати більш-менш точні передбачення майбутніх політичних подій;

• практична, реалізується як вплив на управління;

• ідеологічна, сприяє обгрунтуванню і пропаганді політичних ідеалів цінностей цілей реалізація яких об’єктивно відповідає інтересам соціальних спільнот визначає стратегію і тактику політичної діяльності політичної поведінки;

• культурна збагачує уявлення людей про засоби досягнення політичних цілей формує образи бажаних подій утворює ціннісні ідеали;

• виховна в ході реалізації якої складаються необхідні в демократичному суспільстві передумови навички участі громадян у політичному процесі.

Завдання політології:

• виявлення і передбачення обертової постійності у структурі, сутності і логіці політичної поведінки;

• прояснення політичних процесів;

• наукове консультування;

• соціальне конструювання (реформування, зумовлене потребами суспільства.

Структура політології складається з:

• історії політичної думки, що вивчає етапи еволюції, уявлень про політичне життя та його компоненти, які існували в різні історичні епохи;

• політичної філософії (філософії політики), яка здійснює формування категоріального апарату політичної науки;

• політичної соціології, яка вивчає конкретні політичні явища і процеси, побудовані на аналізі емпіричних даних;

• політичної психології, яка вивчає політичну поведінку і її мотивацію, особливо у масових формах;

• політичної антропології, об’єктом якої є людина, яка займається політикою, досліджує умови входження людини в цю сферу соціального життя.

3. Парадигма – своєрідна логічна модель постановки та вирішення пізнавальної проблеми.

Фундаментальне значення для політології мають ті парадигмищо тлумачать сутність та природу політики інтерпретують джерела її розвитку. Це такі парадигми:

• теологічна;

• натуралістична;

• соціальна;

• радикально-критична.

Література

1. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. – М., 1997. – Гл. 1, § 1, 2; гл. 12., гл 19.

2. Вятр Е. Социология политических отношений. – М., 1979. – Гл.1.

3. Бутенко А.К. Политология как наука и как учебная дисциплина в современной России // Социально-политический журнал, 1993, №9 – 10.

4. Краснов Б.К. Политология как наука и учебная дисциплина. // Социально-политический журнал, 1995, №1.

5. Панарин А.С. Философия политики. – М., 1994. – С.3 – 13.

6. Политология. Энциклопедический словарь. – М., 1993.

7. Тихонова Л.А., Чорна Н.В. Політологія як наука. Конспект лекцій. – Харків: ХТУРЕ 1998.

8. Політологія / За ред. М.І.Сазонова. Розділ 1. – Харків, 1998.

9. Хеккер Е. Що є політична теорія // Політологічні читання, 1993, №1.