Тема: Система МЕВ .

План.

1.Сутність МЕВ.

2.Принципи розвитку МЕВ.

3.Система МЕВ.

4.Види та форми сучасних мiжнародних економiчних вiдносин.

Література:

І.М.Школа В.М.Козменко “Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута” 1996 ст 5-23

В.В.Козик Л.А.Панкова “Світове господарство та міжнародні економічні відносини”Львів 1995

1.Сутність МЕВ.

МЕВ як наука, являє собою своєрідну і самобутну частину економічної теорії, оскільки тут вивчаються економічні явища і процеси, що виникають на міжнародному рівні з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання життєвих благ в умовах обмеженості та рідкісності ресурсів.

Міжнародні економічні відносини входять в склад світового господарства, тобто є його елементом.

Світове господарство—це системи відносин взаємозалежності та взаємозв”язку національних господарств, виражена у міжнародних економічних відносинах і тих аспектах внутрішньонаціональних відносин котрі зумовлені зворотньою дією міжнародних.

Крім того, що МЕВ є елементом світового господарства, їх ще можна представити системою, що знаходиться на перетині систем економічних і міжнародних відносин.

2.Загальні принципи розвитку МЕВ:

--взаємовигідність економічних зв”язків для суб”єктів.

--еволюційність міжнародних економічних процесів(вільний розвиток).

--розвиток МЕВ на основі компромісів між суб”єктами.

--комплексний розвиток системи МЕВ(розвиток усіх її елементів і звязків).

--розвиток МЕВ на науковому грунті (за об”єктивними законами) щоб не було дизбалансу світової економіки.

--спільне вирішення глобальних проблем людства.

3.Система МЕВ.

Міжнародні економічні відносини—це система відносин,що виникають між суб”єктами з різних країн з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання споживчих благ(товарів,послуг,ідей) в умовах обмеженості ресурсів і міжнародного поділу праці.

Сучасні МЕВ є системою економічних зв”язків, які характеризуються:

а) виходом за межі національних господарств.

б) взаємодією фізичних і юридичних осіб, держав і міжнародних організацій.

в) визначеністю форм.

г) різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення.

Рівні МЕВ можна традиційно розбити на макро-, мета-, мікрорівні, де

макрорівень—це рівень державних і міждержавних міжнародних процесів;

метарівень—це міжнародні зв”язки галузевого і регіонального значення;

мікрорівень—це міжнародні зв”язки між фірмами різних країн.

Рівні МЕВ також розглядають і за ступенем розвитку стосунків між суб”єктами МЕВ, за ступенем тривалості дії угод і переплетеності економік:

1.Міжнародні економічні контакти—це найпростіші, одиничні, випадкові економічні зв”язки, що мають епізодичний характер і регулюються разовими угодами.

2.Міжнародна економічна взаємодія—це добре відпрацьовані стійкі економічні зв”язки між суб”єктами МЕВ , які базуються на міжнародних економічних угодах і договорах, заключених на доволі тривалий час.

3.Міжнародне економічне співробітництво—це міцні й тривалі зв”язки кооперативного типу, які в своїй основі мають спільні, наперед вироблені й узгоджені наміри, закріплені в довгострокових економічних договорах і угодах.

4.Міжнародна економічна інтеграція—це вищий рівень розвитку МЕВ, який характеризується взаємним сплетінням економік різних країн, проведенням узгодженої державної політики як у взаємних економічних відносинах, так і у відносинах з третіми країнами.

Суб”єкти МЕВ—це учасники міжнародних економічних явищ і процесів, котрі здатні самостійно й активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів.

Суб”єктів МЕВ поділяють за критеріями рівнів:

Мікрорівень –це фірми, підприємства, окремі особи, фермерські господарства.

Метарівень –це галузі економіки, котрі займаються зовнішньоекономічною діяльністю.

Макрорівень –це зв”язки між державами, між групами держав, між державами та міжнародними організаціями.

Ділять суб”єктів МЕВ також на:

Фізичні особи –це право- і дієспроможні особи, які у міжнародних відносинах виступають як окремі індивідуали, тобто діють від власного імені і не представляють ніяких фірм.

Юридичні особи –це організації, фірми, корпорації, котрі займаються зовнішньоекономічною діяльністю.

Держва –це суверенне утворення, яке володіє верховною владою на своїй території та незалежністю по відношенню до інших держав. Держави являють собою головні суб”єкти системи світового господарства, а

тому їхні дії визначально відбиваються на фуекціонуванні цієї системи. Відносини і зв”язки між державами знаходяться в основі утворення цілісної світогосподарської системи. Саме держави створюють поле діяльності для суб”єктів мета- й мікрорівня, укладаючи між собою договори про двостороннє чи багатостороннє співробітництво.

Держави регулюють ЗЕД суб”єктів своєї країни та діяльність іноземного капіталу на своїй території.

Міжнародні організації –

Інтеграційні об”єднання –

4.Види та форми сучасних міжнародних економічних відносин.

Форми МЕВ:

1.Міжнародні валютні відносини.

2.Міжнародні фінансово-кредитні відносини.

3.Міжнародне виробниче співробітництво.

4.Міжнародне науково-технічне співробітництво.

5.Міжнародні трудові відносини.

6.Міжнародна торгівля товарами.

7.Міжнародна торгівля послугами.

8. Міжнародні транспортні відносини.

Чітких меж між цими формами провести неможливо, оскільки існує багато субформ, котрі знаходяться на перетині двох і більше форм.

Мiжнароднi економiчнi вiдносини мiж рiзними групами країн мають свої характернi риси i вiдмiнностi. Тому можна видiлити такi види МЕВ: МЕВ промислово розвинутих країн, МЕВ країн, що розвиваються, МЕВ країн з перехiдною економiкою.

МЕВ промислово розвинутих країн - це МЕВ ринкової економiки, вони розвиваються в умовах конкуренцiї, для них характернi зрiлi форми iнтернацiоналiзацiї виробництва i капiталу, глибокi економiчнi зв"язки, якi переходять у стадiю iнтеграцiї.

МЕВ країн, що розвиваються характеризуються змiною моделi їх ролi у свiтовому господарствi: iз аграрно-сировинної периферiї цi країни перетворюються на учасникiв виробництва готової продукцiї на свiтовий ринок, але при збереженнi панiвного становища розвинених країн в НДДКР i наукоємних галузях.

МЕВ країн з перехідною економікою – характеризуються процесом реформування економіки, здійснюється перехід від планово-адміністративних до ринкових методів регулювання економіки.