ГРЕЦЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ

План

1. Причини розквіту грецької цивілізації.

2. Мікенська культура.

3. Розвиток літератури й філософії.

ПРИЧИНИ РОЗКВІТУ ГРЕЦЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ

'Світова історія дуже високо оцінює культуру Давньої Греції. Практично всі відомі мислителі, незалежно від прина­лежності до різних епох, переконані в тому, що давньогрець­ка культура за правом посідає особливе місце. «Грецьким чудом* назвав цивілізацію давньої Еллади французький іс­торик XIX століття Ернест Ренан. І це аж ніяк не здається перебільшенням. Що ж спонукає людей так високо оцінюва­ти грецьку культуру? Адже всім відомо, що грецькій цивілі­зації не належить право називатися найдавнішою культур­ною цивілізацією. І притому вона далеко не єдина. Здавало­ся б, що Давньому Сходові треба було б віддати пальму першості. Наприклад, Давньому Єгиптові або цивілізації ва-вилонян.«Чудо» грецької цивілізації пояснюється надзвичайно швидким ЇЇ розквітом. Давній Єгипет знаходився вже на початку III тис. до н. е. на такому ступені розвитку, що дає право вважати її перехідною від варварства до цивілізації. У VII—V ст. до н. е., у так званий період «культурного перево­роту», створюється грецька цивілізація. Саме в Греції вини­кає перша в історії демократії нова форма держави. Греція випередила всі давньосхідні держави в усьому: у науці, у філософії, у літературі, в образотворчому мистецтві. І Це не­зважаючи на те, що ці цивілізації вже розвивалися протягом трьох тисяч років.

Ніхто поки ще не зміг пояснити загадку такого швидкого розквіту грецької культури. Перші спроби були здійснені сами­ми греками вже в V ст. до н. е. Треки були впевнені, що бага­тьма досягненнями своєї культури вони зобов'язані саме Дав- ньому Єгиптові. Серед перших греків, які визнали вплив Єгип­ту на грецьку культуру, був відомий історик Геродот. Він висо­ко цінував досягнення єгиптян. Сократу належить тверджен­ня, що Піфагор повинен бути вдячний філософам Єгипту за розшифровку багатьох понять. Арістотель був упевнений, що саме ця країна стала батьківщиною теоретичної математики. Фалес, родоначальник грецької філософії, за походженням_;був фінікійцем. Йому пощастило побувати в Єгипті, де він учився в жерців, запозичив у них уявлення про воду як першооснову всього сущого, а також знання з геометрії й астрономії.

Схожі відомості ми зустрічаємо про Гомера, Лікурга, Де-мокрита, Геракліта й ще про багатьох інших видатних діячів грецької культури.

Спробуємо знайти причини такого поклоніння давньосхід-ній цивілізації, їх існує кілька. Греки, знайомлячись із культу­рою країн Давнього Сходу, справді намагалися багато чого запозичити, їх приваблювало й те, що вони знаходили між своєю та давньосхідною культурою риси подібності, їм було відомо про те, що східна цивілізація має набагато глибші коре­ні, ніж їхня власна.

Другою причиною пошуків був той факт, що давні греки дуже поважали старовину. У результаті цього вони готові були віддати пальму першості Сходові, приписуючи йому й свої власні досягнення.

У сучасній науці є й інші пояснення походження давньо­грецької цивілізації. Учений Ренан бачив причину такого гло­бального розквіту грецької культури у властивостях, що, на його думку, присутні в арійських мовах. Це абстрактність і метафізичність. Учені вбачали як одну з можливих причин і неймовірну обдарованість давніх греків. Деякі вчені вважа­ють, що причини слід шукати в конкретній історичній дійсно­сті першого тисячоліття до н. е. Є вчені, що не вбачають у культурі Греції ніякого «чуда». Відомий учений зі Швеції Ан-дре Боннар пише у своїй книзі, що культура греків грунтува­лася на рабстві. І взагалі, грецького народу не минули ті етапи, що їх пройшли у своєму розвитку всі народи. Учений пише: «Відправною точкою й об'єктом усієї грецької цивілізації є людина. Вона виходить із її потреб, вона має на увазі її користь і її прогрес. Щоб їх досягти, вона зорює одночасно і світ, і людину, один за допомогою іншого. Людина й світ в уявленні грецької цивілізації є відображенням один одного — це дзер­кала, поставлені одне навпроти одного, які взаємно читають одне в одному».

Культура й філософія давніх греків сприяли розвитку й європейської культури. Саме Давня Греція показала людину як досконалий і прекрасний витвір природи. ,В усіх сферах духовного й соціально-політичного життя проявився геній, талановитість грецької цивілізації. Його можна простежити й у поезії, архітектурі, скульптурі, живописі, політиці, науці й праві. Грекам вдалося створити науку, що дотепер допомагає вченим робити все нові й нові відкриття. Європейці перейня­ли спадщину мікенської цивілізації.

МІКЕНСЬКА КУЛЬТУРА

Мікенці славилися своїм зодчеством. У них дуже багато чудових палаців-цитаделей, масивних архітектурних компле­ксів. У таких комплексах знаходилася безліч великих комор і приміщень культурного й адміністративного призначення. Палаци були осередком військового й релігійного життя. У палаці стежили за всім: за організацією робочої сили, військо­вої справи, видачею продовольства особам, що виконують яку небудь роботу. Очолював діяльність палацу цар-жрець (вана-ка). Він був зобов'язаний зберігати «священний порядок у природі».

Люди в такому суспільстві були повністю залежними від релігійного світогляду. У давніх греків протягом довгого часу існувала ідея божественного походження кожної професії. Ще в Гомера можна спостерігати детальний опис багатьох реме­сел. Гефест і Дедал, на думку того ж Гомера, були їх творцями. Мікенцям був властивий міфологічний світогляд. Рапто­во палацова система вичерпала свої можливості й канула в небуття. Зате виросли Нові сили: родова аристократія та сіль­ська громада, що належали до протилежних таборів. Гомер пише про це у своєму епосі, де вже замість царя головним стає «басилевс», що означає військовий проводир. На думку Гоме­ра, басилевси ведуть свій родовід від богів. Гомер за допомо­гою своїх творів намагався впливати на розум давніх греків. Його герої прагнули в будь-якій ситуації не забувати про честь, . славу й сумління. Це було нормою життя в мікенців.

У давніх греків демократизм був головним у їхньому об­лаштуванні життя. В основі державного устрою лежала воля. Людина мала право на приватну власність (засоби виробницт­ва та, звичайно ж, землю). Це право ставало гарантією особи­стої волі громадянина. Він мав право продати або передати в спадщину свою приватну власність, мав право вільно розпо­ряджатися виробленими товарами. Мікенці мали право безпо­середньо впливати на формування внутрішньої та зовнішньої політики держави й на антимонопольні закони, що перешко­джали концентрації економічної й політичної влади в руках однієї особи, родини, стану, класу. Що ж було недоліком при такому начебто справедливому ладі? Тільки повноправний громадянин саме цієї держави й тільки в межах своєї держави мав волю. Якщо врахувати, що в ті часи існувало приблизно 2 тисячі держав у Давній Греції, то можна зрозуміти, чому це вважається недоліком. Іммігранти й жінки, навіть перебуваю­чи у власній державі, не мали таких свобод. Те ж саме можна сказати й про рабів.

У греків була розвинута скульптура. Вона розвивалася постійно, була запозичена в цивілізації Єгипту, поступово по­чала вражати своєю жвавістю й більшою індивідуалізацією обрисів. Згодом вона перестає бути схожою на застиглий сим­вол і починає відбивати динаміку стосунків повноправних гро­мадян поліса.

Розвивалася і грецька архітектура. Спочатку греки захо­пилися будівництвом храмів. Потім чимраз збільшується бу­дівництво найважливіших центрів поліса — агор. Це площа для зборів народу, щоб вирішити політичні й економічні про­блеми. На ній почали будуватися будинки, що призначалися для різних громадських потреб — різноманітних урядових за­кладів, зібрань і т. п. З'являються будинки булевтерія, театру, гімнасій, палестри, стадіонів. Давні греки створили оригіналь­ні розробки форми храмів і їхніх деталей. Давньогрецька ци­вілізація дивним чином відчувала пропорції побудованих спо­руд, ніколи не принижуючи почуття власної гідності вільного громадянина. З часів еллінізму в грецькій архітектурі з'явля­ються палаци царів, вілли царських вельмож і заможних лю­дей. У містах з'являються каналізація й водопроводи.

Антична культура з'явилася як цивілізація міст-держав і залишалася до свого кінця такою, незважаючи на втрату мі­стами права на проведення незалежної зовнішньої політики, підкріпленої власними самостійними збройними силами. Але через чимраз більший наступ центральної імператорської вла-. ди на права муніципального самоврядування (аж до драко нівського оподатковування Юстиніаном) міста все-таки за­непадали.

РОЗВИТОК ЛІТЕРАТУРИ Й ФІЛОСОФІЇ

Формуються міста, а разом із ними розвивається й грець­ка література. Виникають нові жанри, що надалі впливатимуть на всю європейську літературу. В архаїчну епоху були записа­ні зразки епосу, зокрема «Іліада» й «Одіссея» Гомера, що ста­ли предметами шкільної освіти не тільки в гімнасіях антично­сті, але й у гуманістичній (класичній) гімназії нового часу. Епос поступається місцем ліриці, адже аристократи, чиїм сере­довищем і був епос, віддають свої позиції демократії. Епоха архаїки подарувала світові багатьох талановитих поетів: Ал-кея, Сапфо, Анакреонта, Архілоха й багатьох інших. Класична епоха знайомить греків із драмою, у кожному місті виникають театри. З'являються драматурги: Есхіл, Софокл, Еврипід — трагіки, Арістофан — комедіограф. Ісегорія (рівна свобода слова для всіх громадян) й ісономія (політична рівноправ­ність) приводять до розквіту ораторського мистецтва. Демос-фен і Сократ стали відомими завдяки своїй ораторській майс­терності, а також політичній діяльності. І вони не були одино­кі. Існувала безліч чудових ораторів, які вміли красномовно переконувати народ.

Виникає історіографія, відомими представниками якої були Гекатей Мілетський, Геродот і Фукідид. Зростає й роль грецької філософії.

У нерозривному зв'язку з філософією розвивається та­кож і наука давніх греків. Відомо, що вже в античності в неї були досягнення, які дотепер використовуються сучасними вченими. Сучасні математика, геометрія, медицина й астроно­мія є, по суті, продовженням науки давнини. На належному рівні знаходилася й техніка. Слід ураховувати, що в часи ан­тичності вона не мала такого тісного зв'язку з науковими до­сягненнями, як сьогодні. Це зумовлено тим, що рабська праця була набагато дешевшою, а отже, вигіднішою, ніж технічні розробки. Виняток складала тільки військова техніка. Незва­жаючи на це, інженери й техніки за тисячу років від епохи класики й до кінця античності дали сильний поштовх розвит­ку продуктивних сил, розширили асортимент товарів спожи­вання, підвищили їхню якість, збільшили їхню кількість. Нау­кові винаходи також використовувалися в суднобудуванні, піднімальних механізмах, гірській промисловості, водному го­сподарстві (це й трубопроводи, і водяне колесо). Використо­вувався тиск пари й повітря. І хоча давні греки застосовували рабську "працю для здешевлення роботи, проте саме в анти­чності були створені прогресивні конструкції плугів, косарки, жниварки й водяних млинів.

IV століття до н. е. стало століттям, коли повністю сфо­рмувалася грецька система освіти. Греки мали можливість одержати загальну енциклопедичну освіту (енкюкліос пай-дейа). Така освіта було поширена в Римі, у часи християнсь­кого середньовіччя й навіть у період нового християнсько-демократичного часу (мається на увазі класична гімназія, гуманітарна освіта). До того ж відомі класичні мови, до чи­сла яких належать давньогрецька та латина, укоренилися в лексику багатьох інших мов, навіть і неєвропейських, назав­жди пов'язавши в єдине ціле культуру минулого з культу­рою сьогодення.