Реферат на тему:

Джон Кеннеді

Кеннеді, Джон Фицджеральд (1917-1963), 35-ий президент Сполучених штатів (1961-1963), був наймолодшою особою, яка коли-небудь була обрана президентом. Він був також першим римо-католицьким президентом, першим президентом, який народився у ХХ сторіччі.

Кеннеді був убитий перш ніж закінчився його третій рік президентства. Однак, його вплив і участь у розв’язанні так званої Кубинської ракетної кризи, можливо запобіг появі Третьої Світової війни.

Раннє життя

Джон Фицджеральд Кеннеді народився в Брукліні, штат Массачусетс, був другим з дев’яти дітей Джозефа Патріка Кеннеді і його дружини, Роуз Фицджеральд Кеннеді. Інші діти родини: Джозеф, Розмарі, Кетлін, Еніс, Патриція, Роберт, Джейн і Едвард. Роберт і Едвард Кеннеді також пішли в політику. Родина була досить багата.

Сім’я Кеннеді протягом тривалого часу займалася політичною діяльністю. Роуз Кеннеді була дочкою Джона Фицджеральда, який, як мер Бостона, був відомий як “медовий Фітз”. Джозеф Кеннеді був сином Патріка Кеннеді, успішного бізнесмена і видного Бостонского політичного діяча. Хоча Джозеф Кеннеді ніколи не займав виборної посади, він мав значний вплив у федеральному уряді протягом Нового Курсу президента Франкліна Рузвельта (1933-1945).

Освіта

У 13 років, Джон Кеннеді пішов у приватну школу в Новому Мілфорді, штат Коннектикут, але, захворівши, покинув її. Пізніше закінчив Тшоатську Підготовчу Школу в Валінгфорді, Коннектикут, і в 1935 році поступив до Університету Принстона. Але хвороба знову змусила його залишити навчання. Навчання Джон відновив аж у наступному році в Університеті Гарварда.

У Гарварді Кеннеді написав дисертацію, яка стала основою книги ‘‘Чому Англія занепала” (1940), в якій йшлося про відношення Англії до Німецької мілітаризації перед Другою Світовою війною. Кеннеді закінчив Гарвард у 1940 році. Протягом декількох місяців він відвідав ділову школу Стенфордського Університету, а потім подорожував по Південній Америці.

Військова служба під час Другої Світової Війни

Сполучені Штати ввійшли у війну в грудні 1941, після зруйнування Японією Перл Харбора. Кеннеді хотів брати участь у війні, але в 1941 році був звільнений в запас за станом здоров’я. Пішов у флот. Незабаром (у 1943 році) Кеннеді став командуючим бойового корабля і служив на півдні Tихого океану. За мужність і відвагу Кеннеді одержав Морську Медаль і Морську Медаль Корпуса, присуджену за героїзм.

Початок політичної карьєри

В 1946 Кеннеді бере участь в Демократичних виборах в у конгрес в 11-ому виборчому окрузі штату Массачусетс, де впевнено переміг. Потім Кеннеді легко виграв переобрання у Конгрес і у 1948 і 1950 роках.

Одруження 

У 1953 Кеннеді одружився з Жаклін Лі Боувіер. Подружжя мало трьох дітей: дочка, Кароліна і два сини, Джон, і Патрик Боувіер, який помер за 48 годин після свго народження у 1963 році.

Президентські вибори 1956 року Кеннеді програв, але участь його у виборчій кампанії зробила його відомим в широких верствах населення. Він починає готуватись до виборів 1960р.

Вибори 1960 року

Кеннеді виправив свої помилки 1956-го і у 1960-го років і вступив у виборчу боротьбу. Але у нього було багато перешкод . Наприклад багато партійних лідерів вважали його занадто молодим і занадто недосвідченим для президентської посади. Багато хто також сумнівалися, що римо-католик зможе вигравати вибори у країні, що була протестантською. Крім того, шанси Кеннеді зменшувало те, що багато лібералів підтримувало або Хьюберта Хемфрі (сенатора Міннесоти) або Алдайя Стівенсона.

Основним суперником Кеннеді був Ліндон Джонсон зі штату Техас. Однак, Джонсона підтримували тільки південні штати. Кеннеді виграв боротьбу в першому турі голосування і потім переконав Джонсона стати його кандидатом на посаду віце-президента.

Двома тижнями пізніше республіканці висунули віце-президента Річарда Ніксона на посаду президента. Кеннеді зробив величезний тур по країні, зупинявся в 46 штатах і 273 містах і містечках, у той час як Ніксон відвідав кожен штат.

Два кандидати зустрічалися в чотирьох дебатах на національному телебаченні. Спосіб Кеннеді, яким він користувався, особливо в перших дебатах, здавалося, усував сумніви, що він був занадто молодий і занадто недосвідчений, щоб служити як президент, і багато хто вважав, що ці дебати дали перемогу Кеннеді.

Іншим важливим фактором перемоги у кампанії була підтримка Кеннеді, отримана від чорношкірого населення у північних штатах, особливо штат Іллінойс і штат Пенсільванія. Вони підтримували його, тому що він і Роберт Кеннеді домагалися випуску збірника цивільних прав Мартіна Лютера Кінга.

Президент Сполучених Штатів

Кеннеді був інагурований на посаду Президента 20 січня 1961 року.

На початку свого президентства Кеннеді закликав до “нового світового закону, у якому сильний завжди правий, а слабкий завжди захищений, закон, мир і особа стоять на першому місці”. Він розумів труднощі цієї мети. “Все це не буде створено в перші 100 днів,” він говорив. “Все це не буде закінчено в перші 1000 днів, все це не буде закінчене за життя цієї адміністрації, ні навіть можливо за життя планети. Але дозвольте нам почати”.

Кеннеді закликав американців“ захищати волю в години небезпеки”. Словами з його доповіді перед народом були , “Думайте не, що ваша країна може робити для Вас, — думайте, що Ви можете робити для вашої країни”.

Внутрішня політика

Перший рік Кеннеді в офісі приніс йому значний успіх у розробці нового законодавства. Конгрес прийняв законопроект, що збільшував мінімальну зарплату, і законопроект, що надавав федеральну допомогу регресуючим областям Сполучених штатів. Одним із здобутків адміністрації Кеннеді було створення Корпусу Мира, агентства, яке навчало Американських добровольців, які хотіли допомагати розвитку соціального і гуманітарного становища за кордоном. Мета цієї програми полягала в тому, щоб зміцнювати мир в усьому світі і дружбу з країнами, що розвиваються. Ідея щодо Американських добровольців, що допомагають людям(персоналу) в іноземних країнах торкнулася ідеалів багатьох громадян. Протягом лише перших двох років, добровольці Корпуса Миру допомагали країнам Азії, Африки, і Латинської Америки, працюючи над удосконаленням охорони здоров’я, освіти та сільського господарства.

Однак після перших успіхів Кеннеді стає все важче співпрацювати з Конгресом заради реалізації своїх законопроектів. Хоча демократи мали більшість у обох палатах, південні демократи об’єдналися з консервативними республіканцями щоб зупинити законопроекти Кеннеді, які вони ненавиділи. Законопроект безкоштовної медичної допомоги був зупинений. Закон про рівність цивільних прав білих та чорних американців теж мав досить складну долю.

Кеннеді домігся схвалення законопроекту, щоб понизити митні тарифи й у такий спосіб зробити більш конкурентноздатними американські товари за кордоном. Важливо також і те, що саме за підтримки Кеннеді Конгрес виділив понад один мільярд доларів, на фінансування відправленння людини на Місяць до 1970 року.

Цивільні права

Головний юридичний конфлікт протягом трьох років Кеннеді під час виконання службових обов’язків був в області цивільних прав. Саме на цей час припадає пік діяльності громадських рухів чорношкірого населення.

У вересні 1962 в Університеті штату Міссісіпі було незаконно виключено чорношкірого студента Джеймса Х. Мередита. Наслідком цього стали масові заворушення у студмістечку, які набули загальнонаціонального розголосу. Уночі 30 вересня Кеннеді звертається по національному телебаченню до студентів університету Міссісіпі з проханням припинити безлад. Після 15 годин заворушень і двох смертних випадків, Кеннеді віддав розпорядження спецзагонам відновити порядок. Meредит був поновлений у навчанні в університеті.

У червні 1963 року подібний випадок відбувся в університеті штату Алабама, коли було відмовлено у реєстрації двом чорношкірим студентам. Результатом цього знову стали студентскі заворушення, які Кеннеді був змушений припинити за допомогою поліції.

Оскільки виникла нагальна потреба законодавчих змін по відношенню до чорношкірого населення, Кеннеді попросив Конгрес прийняти закон про Цивільні права, які б гарантували афроамериканцям право голосувати, відвідувати громадську школу, мати рівний доступ до робіт, і мати доступ до суспільних приміщень. Кеннеді звернувся до американців з цього приводу: “Тепер час прийшов для цієї нації, щоб виконувати її обіцянки ..., щоб діяти, тому що двом різним шляхам для білих та чорних немає ніякого місця в американському житті або законі”.

Однак опитування суспільної думки показали, що Кеннеді втратив популярність серед більшості білого населення через захист цивільних прав негрів.

Зовнішня політика

У 1959 році, після того, як Фідель Кастро скинув режим кубинського диктатора Батісти, Куба за якихось два роки стала ворожою до Сполучених Штатів країною. Нові кубинські земельні закони, що націоналізували цукрові плантації, несприятливо впливали на компанії США, які раніше повністю контролювали цукрові плантації цієї країни. У 1960 уряд Кастро націоналізував і інші приватні компанії, що нанесло американському бізнесу збитків на понад 1 мільярд доларів.

Куба стала частиною Холодної війни, або боротьби між Сполученими штатами та її союзниками і радянським блоком. Результатом радянізації Куби стала еміграція сотень тисяч кубинців до Сполучених Штатів. Ще за часів Ейзенхауера Центральне Розвідувальне Управління США (ЦРУ) почало готуватися до збройного нападу з метою скинення уряду Кастро. Коли Кеннеді став президентом, він схвалив вторгнення.

У квітні 1961 року приблизно 1500 кубинських емігрантів зробили невдалий десант у так званій Затоці Свиней (Bahнa Cochinos). Їхній план полягав у тому, щоб підняти збройне повстання проти Кастро всередині країни. Однак їхні сподівання не справдилися. Повітряна підтримка з боку США, обіцяна ЦРУ, не прийла і більшість заколотників було ув’язнено.

Фідель Кастро запросив великі гроші за їхній викуп. Кеннеді відмовився вести на цю тему переговори, але ужив заходів, щоб заохотити зацікавлених підприємців і приватних громадян досягти угоди з Кастро і сприяти викупу. 25 грудня, 1962 року, 1113 ув’язнених були випущені в обмін на продовольство і медикаменти, оцінені в загальній кількості приблизно $53 мільйонів.

Союз заради Прогресу

Більшість інших латиноамериканських країн мали ті ж самі серйозні соціальні, економічні, і політичні умови, що призвели до успіху Кастро на Кубі. Багато хто з цих націй здавалися готовими для революцій.

Після вступу на посаду, президент Кеннеді розпочав програму, що мала за мету зміцнення демократичних установ в Латинській Америці. У березні 1961 року він представив програму “Союз заради Прогресу”. Цей союз мав стати латиноамериканською версією Плана Маршалла. Сполучені Штати планували фінансувати кооперативи, довгострокові програми відновлення. Усі латиноамериканські країни за винятком Куби приєдналися до “Союзу заради Прогресу”. Згідно з ним США обіцяли $20 мільярдів протягом перших десяти років. “Союз заради Прогресу” приніс Сполученим Штатам відновлену популярність у Латинській Америці. Успіх економічних програм Союзу, однак, був обмежений великою кількістю проблем.

Протистояння у Європі з СРСР

3 червня, 1961 року, у Відні, Австрія, Кеннеді і Хрущов вперше зустрілися. Однак дві обставини сприяли атмосфері ворожості та недовіри на цій зустріч. Першою було збиття 1 травня американського літака-шпигуна в радянському повітряному просторі. Другою була все та ж невдала висадка кубінських емігрантів у Затоці Свиней на початку 1961 року.

Ця перша зустріч не мала ніякого успіху. Ніякі угоди не були досягнуті по жодному з будь-яких важливих пунктах. Фактично, радянський лідер прояснив, що СРСР має намір протистояти інтересам США в усьому світі.

Останні слова Кеннеді до Хрущова у Відні були: “Незабаром має бути холодна зима”.

У серпні 1961 року виникає Берлінська криза. Щоб запобігти масовим втечам східних німців на Захід, комуністи побудували стіну на кордоні між Східним та Західним Берліном. Західний Берлін був підконтрольним США, Франції та Англії починаючи з кінця Другої Світової Війни.

Кеннеді попросив у Конгреса збільшення війських витрат і збільшив чисельність американських військових загонів у Європі.

Кубинська Криза

У 1960 радянський лідер Хрущов вирішив встановити на Кубі ядерні ракети, які могли досягти східного узбережжя Сполучених Штати. На запит американських журналістів він відкинув, що будь-які ракети поставлялися до Куби, але 14 жовтня 1962 року американський літак-шпигун сфотографував на Кубі радянські пускові установки.

Наслідком цього стала величезна криза американо-радянських відносин. Сім днів Кеннеді консультувався зі спеціалістами, обговорюючи свою можливу реакцію. В той самий час як привселюдно його адміністрація продовжувала зберігати мовчання. 22 жовтня Кеннеді повідомив націю щодо відкриття ракет, вимагаючи, щоб Радянський Союз усунув зброю, і оголосив навколо Куби морську блокаду. Кеннеді призвав Хрущова “зупинити й усунути цю нелегальну, недбалу і провокаційну погрозу до миру в усьому світі і до відносин між нашими двома націями.

У той же самий час спецзагони армії США почали у Флориді готуватися до можливої агресії проти Куби. Американські військові кораблі блокували Кубу з метою не допустити проникнення на Кубу нових радянських ракет.

Протягом кількох напружених днів радянські суда на шляху до Куби уникали длокади, у той час як Хрущов і Кеннеді обговорювали становище через дипломатичні канали.

Результатом кризи стала згода Хрущова 26 жовтня усунути всі наступальні ракети з Куби. 28 жовтня, Хрущов погодився демонтувати й вивести зброю з Куби. У таємному договорі Кеннеді пообіцяв не нападати на Кубу і усунути американські ракети з Туреччини. Кеннеді скасував блокаду і криза поступово спала. Ядерної війни вдалося уникнути.

Це був можливо найвеличніший момент Кеннеді як президента. Багато хто відчував, що і Перша Світова війна я і Друга Світова Війна почалися через неадекватну реакцію до дій агресії, і Кеннеді, можливо, запобіг Третій Світовій війні, показавши мужність і силу.

Криза в Південно-Східній Азії

Розвал Французької колоніальної імперії в Індокитаї у 1954 році підсилило хаотичні процеси на Південному Сході Азії. У цьому регіоні, як в інших, Сполучені Штати і СРСР конкурували. Лаосу і Південному В’єтнаму загрожували комуністичні революції. У липні 1962 року спеціальний представник Кеннеді, Е. Херрімен, уклав міжнародну угоду, що допомагала коаліційному уряду в Лаосі, очолюваному Соуванною Фоумою. Коаліційний уряд, що складалося з комуністичних і некомуністичних елементів було ненадійною опорою для Америки, але на цей час це був єдиний правильний вибір.

Кеннеді був менш успішний на Півдні В’єтнаму, де США військові консультанти навчали Південну в’єтнамську армію починаючи з 1954 року. Південному в’єтнамському уряду президента Нго Дінха Дієма загрожували комуністичні партизани, названі Національним Визвольним Фронтом, що був підтриманий багатьма людьми з сільської місцевості.

Уряд Дієма довів свою нездатність боротися з комуністами або справлятися зі зростаючим невдоволенням серед Південних в’єтнамських Буддистів і інших релігійних груп. Антиурядове незадоволення було особливе сильно серед буддистів, багато з них спалювали себе живцем на знак протесту проти уряду Дієма. Уряд у відповідь звинувачував буддистів у прокомуністичних настроях і вдався до масових арештів. Релігійне тертя між буддистами, урядом Дієма, що був тісно пов’язаним з католиками, було настільки ж могутньою силою, як і політичний конфлікт з комуністами.

У 1961 році Кеннеді збільшив число військових консультантів на півдні В’єтнаму з 700 до 15000. Він також говорив: “у заключному аналізі це є їх (в’єтнамська) війна. Вони – це ті, хто повинен виграти або втрачати це. Ми можемо допомагати їм, ми можемо давати їм устаткування, ми можемо випускати наших людей як консультанти, але вони повинні виграти цю війну самі ”.

Кеннеді незабаром зрозумів, що Дієм був більше зацікавлений збереженням своєї влади, ніж у нанесенні поразки комуністам і формуванню демократії на Півдні В’єтнаму. У 1963 році, коли Кеннеді було проінформовано щодо запланованого перевороту з метою скинення Дієма, він просто наказав не передавати цей матеріал Дієму, а залишити його у таємниці.

Переворот був успішний, і Дієма скинули з уряду. Однак, новий уряд був теж неспроможний вести ефективну партизанську війну з комуністами, навіть незважаючи на збільшену зі сторони США допомогу.

Договір про заборону ядерних іспитів

5 серпня 1963 року, Сполучені Штати підписали обмежений договір про заборону ядерних іспитів з Великобританією і СРСР. Договір оголошував поза законом ядерні випробування в атмосфері, під водою та у космосі. Після Кубинської ракетної кризи, цей договір був важливою перемогою Кеннеді. Він називав його сам як своє найбільшедосягненням за часів президентства.