Реферат на тему:

“Христофор Колумб”

Життя й особистість Колумба викликали величезну до себе увагу і багато в чому мають характер роману. Про його походження і місце його народження йшли довгі, жагучі учені суперечки і навколо багатьох подій його життя виросли легенди, спростовувати які коштувало довгої і завзятої роти наукових критиків. Тим більше що Колумб розділив долю багатьох видатних людей. Він умер сам у повній упевненості, що відкрив тільки новий шлях у давно відому Індію, і в повному неведенні того, що зробив. Пройшло майже 30-40 років після його смерті, коли думка про існування нового континенту між Європою й Азією проникнула у свідомість сучасників; можна сказати, що серед учених ця думка з'явилася винятково пануючою до кінця 1530-х років, але до кінця сторіччя і навіть у ХVІІ ст. Америка вважалася з'єднаної з Азією. Ще пізніше, через 20 років, були визнані заслуги Колумба у відкритті континенту, на нього звернули увагу лише в 1571 р. через 80 років після відкриття, коли вийшла у Венеції італійською мовою біографія й апологія Христофора Колумба, що звернула на себе велику увага. Ця біографія була видана невідомою особою (A.Ulloa) у формі перекладу з іспанського оригіналу, написаного сином Колумба Ернандо (пом. у 1539). Оригінал не був знайдений і не був виданий. Згодом був порушений великий сумнів у дійсності цього твору і, дуже імовірно, що ми маємо тут справу з літературною містифікацією. Але, безсумнівно, автор чи автори мали в руках справжні документи, що пізніше сникли, і поряд з романтичними подробицями дали ряд нових і вагомих указівок. Якої б ми думки ні були про це видання, воно у свій час зіграло велику роль, звернувши загальну увагу на заслуги Колумба.

За цей час зникли усякі вказівки сучасників; справжні ж акти до середини ХVІІІ сторіччя і головним чином до ХІХ сторіччя зберігалися в архівах. Залишався великий простір для фантазії, і біографія Колумба дотепер носить ясні сліди такої вікової роботи.

Колумб народився, імовірно, у 1446 р. у Генуї. Усі його молоді роки пройшли в морських плаваннях і, очевидно, він доплив до Ісландії чи Ірландії і спускався до Гвінейської затоки Африки. Уже зрілим і повним сил моряком він приїхав у Португалію, куди з усіх боків стікалися моряки всіх країн і народностей. У Португалії він уперше виступив зі своїм планом переплисти океан і досягти Азії, пливучи на захід. Більше 5 років провів він у Португалії, один час жив на Азорських островах, не один рік витратив на спроби переконати португальський уряд дати йому засоби і спорядити експедицію. Як у нього зародилася ця ідея - невідомо. Пізніше, уже глибоким старцем, Колумб рішуче відкидав який би те ні був вплив кого-небудь: "Для виконання плавання в Індію, - писав він, - мені ні в чому не були потрібні доводи розуму, математика чи географічні карти. Це було простим виконанням пророцтва пророка Ісайї". Він вважав, що був покликаний виконати велику задачу - знайти засоби для хрестового походу на "невірних" і весь був проникнутий глибоким релігійним почуттям. Після відкриття Америки, коли спрага золота охопила його супутників, Колумб, вимовляючи собі величезну владу і великі матеріальні переваги, не вважав цю владу і ці переваги приналежними особисто собі, Колумбу. Вони повинні були цілком піти на велику справу - звільнення "святої труни", боротьбу з мусульманським ворогом. Колумб був проникнутий містичним настроєм, він вірив у близьку кончину світу через 150 років після [його] смерті, і вважав себе божим обранцем, покликаним зіграти велику роль у настанні на Землі "Царства Божия", дати засобу перетворити в християнство всіх іновірців, невір'я яких заважає настанню на Землі загального щастя. Воно повинно було наступити, по євангельському пророцтву, тільки після того, як усі народи Землі приймуть християнство, а це здавалося легкодоступним і досяжним, як тільки зруйнується мусульманська держава. Вірилося в існування за спиною мусульман великого християнського царства, вся Індія вважалася християнською, і падіння магометан не вважалося нездійсненним. На Пиренейському півострові гинули останні залишки магометанських династій. Прямий морський шлях в Індію з'єднував разом століттями розділених християн Європи і далекого Сходу. З тилу і з фронту можна було рушити на османів і арабів. І з непохитною завзятістю, повний релігійного переконання, Колумб наполегливо переслідував свою ідею і намагався вкласти її у своїх сучасників; деякі вважали його помішаним.

Він являв собою дивну суміш високої талановитості і недостатності освіти. Шкільної освіти він не одержав і стояв осторонь від звичайного схоластичного навчання. Він вивчився в школі життя, що розвила в ньому неоціненні якості точного спостерігача і сміливого емпірика, настільки далекого від більшості освічених людей середньовіччя. У тих випадках, коли він не намагався виражати ці свої спостереження в дусі звичайної в його час освіченості, не вводив їх у коло ведення наук його часу, - він уражав силою, ясністю і волею своєї думки. У цьому змісті чудова оцінка його діяльності дана Олександром Гумбольдтом. У нього дули міркування, що стояли далеко перед його часом: спостереження над розподілом тепла на земній кулі, мінливістю в напрямку магнітної стрілки (уперше відкрив магнітне відмінювання), вплив морських течій на форму берегових ліній і т.д. Поряд з цим, як дійсний самоучка, він зовсім не міг справитися з поясненням явищ у зв'язку з "мудрістю" свого часу. Нерідко він ставив поруч "учене" фантастичне пояснення і точне спостереження досвідченого моряка. Людина, для свого часу дуже начитаний, вона безсистемно користався отриманим матеріалом для самих дивних висновків і теорій. Так, прийнявши карту Тосканелли, він у той же час, скориставшись деякими ідеями Мартіна Тирського, що знайшов у Птолемея, надмірно продовжив розміри азіатського континенту, зменшивши величину лежачого між Європою й Азією океану, тому що це відповідало його релігійній ідеї. Подібно багатьом сучасникам, Колумб думав, що за океаном лежить вхід у рай - на цьому була побудована "Божественна комедія". І коли Колумб дійшов до ріки Оріноко, він думав, що знаходиться у входу в рай. І в той же час поруч з цим - він залишив точне і вірне спостереження: з Оріноко в океан йде багато прісної води, отже, Оріноко - велика ріка, і земля, відкіля вона тече, не може бути островом, вона представляє континент, на думку Колумба, азіатський. Його ідеї про форму Землі були дуже дивні. Не відрізняючи, подібно іншим великим мореплавцям того часу, достатньою астрономічною і математичною освітою, і не будучи в стані орієнтуватися в громіздкому і незручному математичному апараті того часу, Колумб думав зробити зі своїх спостережень висновок про те, що Земля має не форму кулі, а форму груші, і на вузькому кінці її знаходиться узвишшя, що Колумб вважав місцем входу в рай.

Він розвивав, отже, теорію, що проповідували багато церковних письменників того часу і про яку я згадував вище, - про літосферу, що плаває в гідросфері з незбіжними центрами, тобто дотримував того погляду, що цілком руйнувалося його великим відкриттям. Його свідома діяльність, як це часто буває, давала результати діаметрально протилежні тому, що він думав. Цікаво, що в основі його погляду про грушоподібну форму Землі лежали:

1) неточні і неправильні спостереження з астролябією і 2) більш високий рівень води біля Оріноко, що вливала в океан прісну, більш легку воду... Виходячи з досвіду своїх поїздок, Колумб у такий спосіб думав підтвердити той світогляд про Землю, що давалося ходячою, визнаною церквою навчаннями: він думав, що знайшов доказу про не цілком сферичну форму Землі і можливості досягнення Азії, пливучи на захід.

Але не можна не звернути уваги і тут на подвійність розуму Колумба. Він робив помилки в спостереженнях, але це було неминуче для усіх у той час, тому що засобу спостереження й обчислення були рудиментарни, грубі, і можна було одержати більш точні дані тільки шляхом довголітньої роботи і величезної навички. Але в той же час, відкриттям варіації магнітної стрілки Колумб дав у руки картографів надзвичайно важлива вказівка на причину помилок у спостереженнях і картах. Більш високий рівень води океану біля виходу прісної води також представляв факт самостійного і тонкого спостереження.

Серед цих відкриттів найбільше значення має констатування магнітного відмінювання і його змін з місцевістю. Це було відкрито 13 вересня 1492 року, проникнуло ж у загальну свідомість лише в середині ХVІ сторіччя.

Уперше спроби Колумба викликати спорядження експедиції на захід проявилися наприкінці 1470-х і на самому початку 1480-х років у Португалії; до 1484 р. він час від часу повертався до цієї ідеї, нарешті цього року біг в Іспанію і почав такі ж переговори з кастильским двором. Знову пройшло кілька років; після довгих невдач, відмовлень, споровши і вивчення питання - і в змісті матеріальних вигод і науково-теологічної можливості підприємства, у 1492 р., під впливом падіння оплоту маврів - Гранади, Колумб одержав нарешті можливість спорядити три каравели, одна з яких була послана на приватні засоби братів Пінсонів. Відомі з щоденника Колумба перипетії цього плавання. 12 жовтня 1492 р. матрос Родриго з Триани побачив землю, що була одним з Антильських островів, першою Американською землею, що остаточно відкрив європеєць.