Зміст

1 Вступ 3

2 Розділ 1 Історія виникнення та розвитку перших скаутських організацій 7

1.1. Передумови виникнення перших скаутських організацій 7

1.2. Перші скаутські гуртки ( Е. Томсона, Р. Повела ) та їх умовний поділ. 7

3 Розділ 2. Розвиток "Пласту" на теренах Галичини. 10

2.1. Перші пластові гуртки на Галичині. Вікові категорії, мета "Пласту". 10

2.2. Характеристика закону та девізу українських пластунів. 13

2.3. Система самоосвіти та характер роботи в « Пласті» 14

4 Розділ 3. Коротка характеристика організаційної структури «Пласту». 21

3.1. Поділ пластових кошів на округи. 21

3.2. Роль Верховної Пластової Ради. Атрибути і відзнаки «Пласту». 21

3.3 Воротке ставлення польських властей до «Пласту». Вплив українських партій на розвиток «Пласту» та причини заборонення його діяльності. 22

5 Розділ4 Роль та досягнення Пласту в Україні 27

4.1Етапи дії Пласту 27

6 Розділ 5 Український Пласт на центральних українських землях у 1917–1920 рр. ( пл. сен. Леонід Бачинський) 34

7 Розділ 6. Розвиток «Пласту» на сучасному етапі. 39

6.1. Відображення «Пласту» в ідеології Д.Донцова. 39

6.2. Занепад високих пластових ідеалів, ідей на сучасному етапі розви-тку. 40

8 Розділ 7 Сучасний розвиток Пласту 42

7.1 Мета Пласту 42

7.2Як досягається мета Пласту? 43

7.3Виховна система 43

7.4 Пластовий закон 47

7.5 Пластовий обіт та гімни 49

7.6 Пластова програма 52

9 Висновки 55

10 Список використаної літератури 57

ВСТУП

Боротьба за Українську Самостійну Соборну державу - як передумову забезпечення волі, творчої праці, та вільного росту всієї української нації і окремої людини зокрема - це мета змагань всіх поколінь від найдавніших часів нашої історії до сьогодення. Форми боротьби були різні, відповідно до історичних ситуацій.

В часах державності - це була боротьба в обороні Батьківщини від ворожої агресії у формі війни з імперіалістичними державами. В часах національного поневолення - це була боротьба за відновлення української державності у формі політичних і революційних дій або всенаціональних збройних повс-тань.

У цій боротьбі український народ спирався насамперед на свої власні сили. Та при цьому ніколи не втрачав зрозуміння і свідомості пов"язання долі України із загальним, міжнародним положенням, і використовував для цього сприятливі зовнішні обставини. Та навіть у несприятливих умовах, україн-ський народ завжди виступав на арені Істрії, як борець за національні права, щоб завершити свою боротьбу відновленням української держави і для того щоб майбутнім поколінням вказати правильний шлях до досягнення великої мети. Так було в часах гетьмана Івана Мазепи, коли Україна ввійшла в круго-ворот моськовсько-шведської війни, так було в часи Коліївщини, коли на Україну впала тінь нового польсько-московського конфлікту, так було й по розвалі царської Росії, коли над Україною повисло мариво "громадянської" війни. В усіх випадках український народ виступав як самостійний чинник, стаючи до збройної боротьби за свої власні інтереси, й не дозволяючи чужим силам використовувати Україну , як безвольний об"єкт чи як засіб своїх дій.

Для того щоб досягнути мети - створення вільної незалежної України, необ-хідно формувати справжню міцну армію , яка б була спроможна охороняти свої кордони, а при потребі і самовіддано боротися за своє існування.

Українське військо повинно бути добре вишколене ,як фізично так і духов-но загартоване, за допомогою різних фізичних вправ і теоритичних курсів . Готове в будь-яких обставинах захищати свої права і волю.На своєму

досвіді Україна мала змогу у 1918 році переконатись в необхідності мати сильне військо для збереження державності після проголошення Української Народної Республіки.

Сьогоднішній час має багато спільного з тими важкими часами 1918 року. Ми, також будуємо самостійну державу і хочемо щоб Україна стала ''У неза- лежною і соборною державою, була єдиноправним властителем ураїнських земель. Для того щоб наші бажання, прагнення збулись, необхідно форму-вати військо всебічно підготовлене і загартоване до виснажливих змагань і походів.

В останніх часах оборона держави вимагає особливої підготовки молоді, тому потрібно так проводити фізичне виховання, щоб молодь як слід була підготовлена до "воєнних зусиль і трудів у майбутньому. Це і є на даний час, одна з найважливіших проблем фізичного виховання в школі. Нажаль в сьогоднішній школі фізична культура не забезпечує підготовку майбутніх _ воїнів для несення служби в армії. За дослідженнями вчених лише 25-45% випусників можна назвати практично здоровими і з них кожен 5-й лише го-товий до проходження служби в армії.

Вирішення цього питання є актуальним для формування молодої держави і її війська. Тому спираючись на досвід використання засобів фізичного для фізичного і духовного загартування молоді в боротьбі за незалежність, слід переглянути систему підготовки майбутніх воїнів і військових формувань. От чому важливо сьогодні досліджувати систему фізичного виховання війсь-кових формувань в історичному аспекті.

Первісним організаційним зразком Українського Пласту була молодеча ор-ганізація п. н. "Скавтінг фор бойс", яку 1908 року заснував генерал Бейден-Пауелл для брітанських юнаків. Цей почин стали наслідувати інші народи,які дбали про добро своєї молоді і своєї батьківщини. В 1911 р. у Львові Петро Франко й Іван Чмола почали організувати перші пластові гуртки української молоді. На початку 1912 р. оформлено Організацію Української Молоді Пласт на зразок скавтінгу, але виповнену українсьиим змістом і пристосо-вану до потреб українського народу. Організаційно-ідейні основи пластової організації подав д-р Олександер Тисовський (Д-р ОТ - Дрот), дійсний осно-воположник Українського Пласту.

Два роки після того почалася 1-ша світова війна, і Пласт не міг далі норма-льно розвиватися, але по закінченні війни Пласт знову розгорнув свою дія-льність. Спочатку охоплював середньошкільну і студентську молодь у Гали-чині, а потім скоро поширився на ремісничу і на сільську молодь Галичини і Волині. В часі визвольної боротьби в 1917-20 рр. була початки організування пластових частин на центральних землях України, але обставини, в яких опи-нилася Україна після 1-ої світової війна не дозволили там на існування Пла-сту.

В 1930 р. польський уряд заборонив існування українського Пласту на тих українських теренах, що входили в склад Польщі. Але це не зупинило діяль-ності Пласту, бо організація під іншими назвами продовжувала пластову пра-цю над вихованням дітей і молоді. Влітку відбувалися юнацькі табори та літ-ні дитячі оселі, а пластові сходини перейшли в підпілля. В тому часі легально існував український Пласт лише на Закарпатті, яке входило у склад Чехо-Словаччини.

3 вибухом 2-ої світової війни молодь, вихована в Пласті, включилася в бо-ротьбу за визволення України. Між ними були визначні провідники - Роман Шухевич, головний командир УПА, Олекса Гасин і багато інших, які своїм характером засвідчили готовість служити Богові й Україні. Багато пластунів були змушені покинути свої рідні землі й по закінченні війни опинилися в таборах поселенців, переважно в Німеччині й Австрії. Там почав відновляти свою діяльність Пласт. Дуже скоро почали пластові ряди зростати,охоплюю-

чи велику частину молоді й дітей.

В 1947 р. почалася еміграція з переселенчих таборів у Німеччині й Австрії до різних країн вільного світу, головно на американський континент. Там, де поселилися пластуни, зразу почали організуватися пластові частини і з часом крайові пластові організації. Щоб затримати єдність Пласту, в 1954році пред-ставники Пласту в Австралїі, Аргентіні, Великобрітанії, ЗСА, Канаді й Німе-ччині створили Конференцію Українських Пластових Організацій. (КУПО).

Пласт формально відновлено в Украіїні в 1991р. під назвою Пласт – Украіїнська Скаутська Організація. В жовні того ж року, пластові організації України, Польщі та Словвачини увійшли в члени КУПО.

Розділ 1. Історія виникнення та розвитку перших скаутських організацій.

1.1. Передумови виникнення перших скаутських організацій.

Світовий скаутський рух бере свій початок в кінці 19 ст. Ще у другій половині 19 ст. в Англії і Німеччині були спроби створити так звані "шкільні держави". В "шкільних державах" прагнули зробити з учня людину здорову й сильну тілом і духом, створити гармонійний, всесторонній характер, розви-вати силу і відвагу, ублагородити почуття, привити молоді зручність і прак-тикчність, а одночасно здатність до науки і мистецтва, здібність мислити ясно і логічно...

Але правлячі кола цих держав не надавали значення цим ідеям. Але на пере-ломі 19-20 ст., коли швидкі темпи розвитку капіталізму в країнах Нового і Старого світу привили до деградації моралі, особливо серед молоді, ця ідея знову набуває актуального значення. Вона спочатку знаходить своє місце в США і Англії.

Це пов"язано з тим, що в СІЛА в той період прогресує розвиток капіта-лістичних відносин, а в Англії спостерігається поступовий занепад. Україна починає втрачати свою світову могутність. Саме тут і зароджується скаутсь-кий рух, що згодом охопив всі країни світу.

1.2. Перші скаутські гуртки ( Е. Томсона, Р. Повела ) та їх умовний поділ.

Слово "скаут" означає людину, яка в будь-яких великих життєвих ситуаціях не втрачає оптимізму і, покладаючись на свої знання і вміння, самостійно їх поборює. Перший скаутський гурток був організований письменником і художником з США Ернстом Томсоном у 1902 році.

Томсон, живучи серед дикої природи, зацікавився способом життя і зви-чаями місцевих індіанських племен, що також жили на лоні природи, відір-вані від людської цивілізації. Проводячи безліч спостережень, Томсон при-ходить до висновку, що природа може виховувати людину, виробляти пози-тивні риси характеру і позбавляти негативних.

Крім того, вона допомагає людині переосмислювати зміст її життя. Свій гурток він назвав 'Товариством березової кори". Це і було початком скаут-ського руху в Північній і південній Америці.

Однак світовий скаутський рух пов"язаний з іменем англійського генерала Роберта Повела. Які ж заслуги Роберта Повела у заснуванні скаутського руху?

В період англо- бурської війни ( 1899-1902 рр.) генерал побачив безпора-дність своїх солодатів у екстримальних умовах. Особливо в умовах, коли він зі своїм гарнізоном був відрізаний від основних сил. Для догляду за пора-неними, пошуком їжі, веденням розвідки генерал залучав місцевих підлітків, що давало неабиякий ефект. Цих підлітків він називав "скаутами" -розвідниками.

Після війни генерал використовує набутий досвід у роботі з підлітками. У 1907 р. відставний вже генерал підбирає групу підлітків і виїзджає з ними в один польський табір, де проводить з ними не один тиждень. До його групи входили молоді люди з різним соціальним становищем. Проба генерала вда-лася.

Молоді люди, хоч і походили з різних суспільних верств, жили між собою в злагоді, братстві, призвичаїлися до дисципліни. Незабаром виходить дру-ком його книжка "Скаут для хлопців", що стала основною для ведення скаут-ських гуртків.

У відповідності з характером роботи, поставлених завдань скаутські організації поділяються на чотири групи:

1 Американський скаут - його мета - виховання людини через тісний
контакт з природою. Був характерним для країн Південної і Північної
Америки.

2 Англійський скаут. Головну мету вбачав у вихованні гармонійного
розвитку особи, патріоти своєї країни. Не вдавався в надмірний пацифізм і
мілітаризацію.

3 Мілітарний скаут - виховував фізично здорового воїна. Був
характерним для країн, що претендували на "місце під сонцем" у світовому
маштабі за рахунок поневолення інших націй. До цих країн відносилися :
Німеччина, Франція, Польща.

4.Національно-мілітарний скаут. Виховував свідомого патріота воїна, завжди готового до боротьби за національну самостійність. Характерний для націй, що перебували під гнітом інших держав.

Отже, на шляху зародження і розвитку скаутських організацій стало безліч перешкод і завад, будь-яке товариство чи гурток може нормально функціону-вати і розвиватися лише при підтримці уряду, сприянні уряду цим організаці-ям. Однак у багатьох країнах уряд якщо й не забороняв, то все ж не підтри-мував ці організації (скаутські). В інших же країнах уряд прагнув використа-ти скаутські організації у своїх, іноді й не миролюбних цілях.

Та все ж, знаходились люди, що незважаючи на всі ці перешкоди вірили у скаутський рух, приймали в ньому активну участь і сприяли його розвиткові.

Розділ 2. Розвиток "Пласту" на теренах Галичини.

2.1. Перші пластові гуртки на Галичині. Вікові категорії, мета "Пласту".

На відміну од "Січей" і "Соколів",що переважно працювали з зрілою мо-лоддю,'Пласт" формував власні і національні риси характеру з дошкільного і шкільного віку. Австрійська і польська школи вже в дитячому віці отруювали дитячі душі чужою історіємовою, культурою.Тому "Пласт" проводив роботу з підростаючим поколінням виключно поза школою. Тільки цілковите відме-тування Пласту від школи може щойно виявити правдиву практичну вартість Пласту і принести „неглялні тривкі успіхи". Зноска наголошувалась в цирку-лярі Верховної Пластової Ради. В кінці 1923р. міністром освіти Гломбінсь-ким було запропоновано польському уряду план ліквідації українських шкіл, що передбачав:

-Навчання польської мови, як обов"язкового предмету з третього класу
народної школи .

-Заміна українських вчительських симінарій на утраквістичні.

- Польська мова, історія та географія повинна викладатись тільки
поляками-вчителями і на польській мові.

-Директорами шкіл повинні бути тільки поляки.

Всі українські приватні школи позбавлялися права давати аттестат зрілості.

В цих умовах , тобто в умовах польської окупації, "Пласт" стає "шкільною державою", про яку так мріяли англійські і німецькі педагоги у другій поло-вині 19 ст., яка виховувала національний рух і фізичну силу для боротьби за національні права.

Виникнення Пластового руху в Галичині є одним з проявів енергії моло-дого покоління. Галицький Пласт- організація ексутського типу, подібна до організацій, що виникли в Англії з ініціативи Баден Пауеле. В англійській мові назва "скаут" походить від особливих військових відділів, так званих розвідників. В українській мові назва "Пласт" з'явилася від назви українських розвідників кубинського козацтва, що їх звали пластунами , оскільки вони

часто пласталися в прикордонних болотах, щоб підглядіти ворога. Ймовірно, що пропозицію про цю назву дав Франко. Початки організації українського пласту творились у Львові. Восени. 1911р. організовано перші пластові гур-тки при академічній гімназії, учительській семінарії і рахунково-спортивному товаристві "Сокіл" у Львові. Ініціатором і організатором першого "Пласту" був доктор О.Тисовський. Велику роботу з початку його заснування проводи-ли І.Франко і Г.Чмала.

У 1913 році у Львові відбувався 1 з'їзд представників пластових гуртків з різних місцевостей Галичини. Всього було представників від 16 організацій. На цьому з'їзді утворили організаційний Пластовий комітет. Розвиткові плас-тової ідеї сприяли видачі в 1913 р. перші пластові підручники. Насамперед це "Пласт" О.Тисовського, що мав для пластунів-українців таке ж значення, як посібник Р.Павела для англійських скаутів. Цей підручник було написано за ініціативою І.Боберського. П.Франко видає "Пластові ігри і забави".

Пластова організація в Галичині була не тільки патріотичною і виховною організацією, а передусім організацією фізичного виховання юнака чи дів-чини. У Пласті використовувались різноманітні засоби фізичного вишкалу. спортивні і рухливі ігри були одним з елементів всебічної підготовки. В загальний Пластовий статут передбачалось нарахування балів в 19 ділянках фізичної справності. Пластун мусив уміти стріляти з лука, плавати, ходити на лижах. З ініціативи українського спортивного союзу впроваджувалися проби "фізичної вправності".

Пластова система фізичного виховання передбачала і свою відзнаку фізичної вправності, здобути яку можна було беручи участь в спортивних змаганнях різного рангу. Така пластова проба фізичної вправності вважалася дійсною протягом 2 років і складалася з п"яти груп вправ для вибору. Перед пробою кандидат мав право вибирати собі з кожної групи одну вправу. П"ять груп нормативів фізичної вправності охоплювали основні види рухів:

стрибки, метання, біг на швидкість, плавання, мицетарство, лижний спорт, біг на ковзанах, легкоатлетичні кроси і туристичні походи.

За задумом Тисовського виховання в "Пласті" було безперервним і від 8 років і до самої старості для тих, хто пов"язав з ним свою долю. Організація поділялась на такі чотири вікові категорії:

Пластовий доріст (вовчинята) - діти 8-12 р, з якими проводили заняття
індивідуально, підготовляючи їх до вступу в організацію.

Пластуни - підлітки 12-18 років, з яких і формувався сильний духом і
тілом українець.

Старші почесні пластуни - юнаки і дівчата, які по закінченні середніх
навчальних закладів вступали в самостійне життя, не пориваючи зв’язків з
"Пластом". Вони пропагували пластову ідею серед населення, ствали
опікунами пластових осередків, надавали їм практичну допомогу.

Пластовий сеньоріат - люди похилого віку, які мали великий практичний
досвід пластової роботи, допомагали "Пласту" матеріально. Така структур-
на побудова давала можливість планомірної, ціленаправленої виховної ро-боти.

Населення Галичини ставилося до Пласту позитивно, виявляючи неабиякий інтерес до нього. Своїми методами проведення виховної роботи, метою, ці-лями Пласт симпатизував населенню. Ряди Пласту поступово густішають. Це мало дуже важливе значення, бо формувало в людей віру в свої власні сили, переконання кращого майбутнього тощо. Однак влада бачила в Пласті силу, що може стати на заваді. Будь-які найменьші порушення пластунів суворо каралися тогочасною владою,що виявляла неабияку зацікавленість до Пла-сту.

Основна пластова мета полягала у :

а) вихованню характеру й руху ; б) опануванню ремесла і інших занять, які можуть колись придатися в житті ; в) службі для Вітчизни : пожарництво, перша поміч, самоританська (милосердна) служба, веслярство, рятівництво й

інші види публічної служби ; г) фізичне здоровая через заохоту до руху на вільному воздусі і до дбайливості про своє тісто''.

2.2. Характеристика закону та девізу українських пластунів.

В основі діяльності "Пласту'" був Пластовий закон, який гласив:

-Пластун є славний - раз дане слово додержує мимо найтяжчих
перепон.

-Пластун є совісний: працю за яку взявся, виконує совісно і до кінця.

-Пластун є точний: на схоини, заняття приходить точно і ніколи не
спізнюється.

-Пластун є окладний: свої матеріальні засоби, свої здібності, енергію не
витрачає марно.

-Пластун є справедливий: уміє оцінити заслуги інших людей, особливо
слабших за себе.

-Пластун є братерський супроти всіх пластунів та приятильскии
супроти інших людей і звірят.

-Пластун є пожиточний: кожне заняття приносить користь чи то для
нього, чи то для інших.

-Пластун є врівноважений: при всяких нещастях і небезпеках задержує
рівновагу духа.

-Пластун є пильний і не опускає ніякої нагоди, щоби чогось навчитись.

-Пластун є карний і безумовно слухає своєї старшини.

- Пластун є чемний і поводиться гарно супроти кожного чоловіка, головне супроти старших віком чи становищем і супроти оцінок.

-Пластун дбає про своє фізичне здоров”я і бере участь у фізичних
вправах та іграх, не курить тютюну і не п"є алкогольних напоїв.

-Пластун дбає про красу свого вигляду, мови.

- Пластун все доброї гадки і веселий: навіть у найтяжких обставинах життя не тратить надії і не попадає в розпуку.

Девізом українських пластунів був клич "'СКОБ" , що означав: С-сила. К-краса. О-обережність, Б-бистро. Крім цього,"скоб" це була назва карпатсь-кого орла, слова пластового гімну закликали до чесного служіння Україні і примножувати її славу.

Аналіз пластових законів і пластової мети свідчить про те, то основна
увага приділялась вихованню дисципліни, яка розумілася як явище політичне
і моральне. Дисципліна досягалася за рахунок усіх форм виховних заходів, а
не тільки, як це може здатися на перший погляд, за рахунок "безумовного слухання своєї старшини".

Наголошуючи саме на цьому моменті, О.Тисовський відзначав" зміст
нашої діяльності не пуста військова муштра, а гарне., різнородне, ідейне
життя в товаристві добрих, чемних і веселих товаришів. У нас одні одним
мають навчатися з примусу лише добровільно, охотно, розумно для добра і
розвитку нашого уряду, а з ним і цілого великого українського народу.
Свідомість цього робить цю військову карність у нас правдивою приємністю,
саме вона, а не пуста зарозумілість простує нам плечі й підносить наші голо-
ви гордо в гору. Виховання навиків самодисциплінованості помагало пласту-

нам як у власному моральному самовдосконаленні, так і для очищення своїх рядів від випадкових членів. Особливо пригодилась пластунська школа багатьом членам різних політичних партій в підпільній боротьбі проти поль-ської окупації і пізніше членам ОУН для боротьби проти Радянської влади на західноукраїнських землях.

2.3. Система самоосвіти та характер роботи в « Пласті»

На відміну від "Соколів", "Січей", "Лучів" у "Пласті" була добре налаго-джена система самоосвіти , фахова підготовка. Існували пластові іспити,після успішного складання яких пластун підвищувався у званні. Але ці іспити од-ночасно давали певні практичні навики і вміння . Так. щоб стати пластуном, "вовченята-прихильники" здавали перший пластовий іспит, який вимагав таких вмінь і навичок (вимоги часто змінювала Верховна Пластова Рада).

Шість місяців служби в Пласті він щонайменше повинен знати:

1 Пластовий статут.

2 Пластовий і національний герб. клич, гімн, пластову присягу.

3 Пластовий закон.

4 Життєпис патрона куріння.

5 Впоряд.

6 Полеві знаки свиставкою і руками.

7 Загальні відомості з історії і географії України.

8 Дві однодневі або чотири півдневих прогулки (з куренем чи гуртком ).

9 Самостійне утюження двох програм годин і проведення їх.

10 В"язати вузли.

11 Знання удержування домашнього порядку, конечних ручних робіт.

12 Знання 10 патріотичних пісень, 10 народних, 2 національних танці, 5
товариських і 5 народних забов.

13 Пластун-учасник, щоб стати пластуном-розвідником, здавав другий іспит, де складність збільшувалась.

14 Шість місяців служби від першого пластового іспиту. Вік щонайменше 15-16 р.

17 Таборництво. Участь у таборуванні, будова шатра, майстрування
таборного матрацу, будова одного типу полевої кухні, куховарство,
розпалення ватри.

18 Рятівництво, перев"язка хворих, гігієна у практичному житті.

19 Орієнтація, картографія, вимірювання, читання планів їзди залізницею,
відсилання листа, телеграми, пакету, грошей, написання
подання,телефонування.

20 Азбука Морзе або семафор, міжнародні рятівні знаки, дороговкази.

21 Провідництво по своєму місту, околиці.

22 Вище пластове ділаводство.

23 Ведення впоряду.

24 Приготовити і провести 4 гуртки: дві з обсягу пластового, дві із
загальною.

25 Опанування якоїсь вмілості.

26 Плекання двох спортів ( зимового чи літнього ).

27 Приєднання до уладу одного прихильника й опіка над ним.

28 Знання товариських форм.

29 Після складання третього іспиту пластун -розвідник отримував звання " пластуна''. Для цього потрібно було знати і вміти: Рік служби від другого пластового іспиту:

30 Історія і географія України до найдавніших часів із значенням
етнографії. Нарисування карти України насліпо.

31 Три іспити вмілости, один із санітарної служби, другий вказаний і із
чужої мови, третій довільний ( другий головний ).

32 Виказатися про два відбутих табори інструкторського типу.

33 Плавання.

34 Ведення і приготовления гуртка новаків, учасників або прихильників.

35 Доставления матеріалу до пластового часопису.

36 Користуватись суспільною працею як:

організування нових пластових частин, праця у читальні Просвіти, Рідній Школі, Лузі, Соколі, кооперативі та ін.

Придбання 5 доларів американських на пластові цілі через
представлення концерту, коляду, виставу та ін.

Принаявність ума.

37 Доказ розуміння преси.

Щоб отримати найвище пластунське звання - "гетьманський пластун -скоб", необхідно було крім трьох пластунських іспитів скласти ще п"ять по-чесних іспитів (на вибір пластуна). Так. почесний іспит по бджільництву ви-магав таких знань, як: "годівлі пчіл, наявність посвідки про відбуту практику у заводового або практичного пасічника і знання важнішої літератури по бджільництву".

Дівчині - пластунці, щоб здати іспит по куховарству, необхідно було пока-зати "вміння без помочи розпалити вогонь, зладити кухню, зварити зовсім правильний обід з звичайних страв.Спекти хліб чи булку. Накрити старанно до столу і чисто подати. Умити чисто і зручно посуд. Варити чай, каву і какао".

Приймали почесні іспити фахівці з цих спеціальностей. Тут доречно відз-начити, що система "почесних іспитів", яка практикувалась у "Пласті", існує сьогодні в системі народної освіти у вигляді профорієнтації, де учні здобу-вають певну фахову підготовку в школах чи через профцентри.

В той час система професійної підготовки при пластовій організації мала важливе значення, так як молодь, а особливо сільська, могла безплатно здо-бути фахові навики і навіть практикувати, відкривати свою майстерню. Тому батьки радо дозволяли своїм дочкам і синам записуватися до " Пласту ", де їх вчили " всього того, що зробить їх вторинними членами суспільності і усві- домити свого значення".

Аналіз хроніки пластового життя показує, що робота ця була різноплавною, і в основному пластуни старались робити корисні справи для українського громадства. Пластунів вчили самостійно, чесною працею заробляти гроші, які використовували для благодійних цілей. Така діяльність заохочувалась в Пласті" особливо.

Так , пластуни Львівського куріння ( полку ) протягом грудня-січня 1920-21 рр. носили обіди політв'язням Львівських тюрем, влаштовували для дітей-сиріт і інвалідів Миколаївські вечори. Новорічні ялинки, ходили з колядою та щедрівками.

Пластуни з куріння ім. М.Павлика ( Косів ) проводили щороку " Св"ято Української Матері „ до якого всі пластуни виготовляли подарунки дя своїх матерів і матерів- вдів, готували для них " Честний вечір " і давали урочистий концерт.

При 19 пластовому полку в Коломиї діяли санітарний, малярський та два гуртки по реєстрації та переплетенню книг. Львівський 2 пластовий полк славився своїм театральним гуртком " Шум", який давав благодійні теат-ральні виступи. При пластовому курені ім. Святослава Завойовника в с Па-велче ( Станіславськийповіт) діяли гуртки шевський, столярський, бджіль-ництва, парихмахирська "Чуб" та майстерня по пошиттю м"ячів. Протягом 1926 року повелецькі пластуни заробили 326 золотих, із яких 5 злотих поже-ртвували місцевій " Просвіті", 50 злотих на власну бібліотеку, 23 злотих вклали у розширення своїх майстерень.

З 1922 року пластуни за рішенням верховної Пластової ради відрахувати

1 % своїх доходів на розвиток " Рідної школи ".

Пластуни міста Станіслава з 1926 року почали акцію " Пласт-селу", суть якої полягала у допомозі налагодження пластового життя на селі, а також проведення спільних історико-просвітницьких, культурних та спортивних звходів.

Особливу увагу приділяли пластуни навчанню своїх членів у школі. Кож-ний пластовий гурток був пройнятий круговою порукою взаємодопомоги

і слідкував за тим. щоб не було невстигаючих учнів і другорічників, бо це не тільки кидало пляму на пластовий гурток, але й "підривало наші економічні і моральні сили в нашій боротьбі". Так, хто погано вчився, до "Пласту" не при-ймали, а невстигаючим пластунам організовували негайну допомогу для вип-равлення становища.

На час літніх канікул Верховна Пластова Рада давала завдання збирати іс-торично-краєзнавчий, етнографічний матеріал з метою кращого пізнання рід-ного краю, а також для організації краєзнавчого музею при Львівському кані.

Зокрема, пластунам пропонувалися такі завдання:

Записувати етнографічний матеріал тієї місцевості, де вони можливо будуть.

Записувати українські народні пісні, легенди, перекази, оповідання, звичаї та традиції.

Змальовувати плани могил Українських Січових Стрільців, дбати про їх не-легкий вигляд. Збирати спогади і пісні про них.

Робити детальний опис околиць населених пунктів, назви вулиць,історичних
місць, описувати селянський одяг і техніку їх виготовлення.

Описувати детальні події в селі, вести статистику населення, їх рід занять , які є віросповідання, опис церкви та її історію.

По можливості прочитати селянам не меньше трьох українських книжок.

Старатися зробити протягом літа не меньше десять добрих справ.

Збирати лікарські рослини.

Вивчати навколишню флору і фауну, збирати зразки корисних
копалин.

Збирати цікаві старі речі, книги і т.п.

Фізичне виховання у " Пласті " не зводилось до бездумного наказу на-качування м"язів, волі, мужності, відваги. " Чоловік з силою медведя

цілком не дає запоруки, що він буде новим чоловіком. Навпаки, фізична сила та особливе її плекання відвертають увагу чоловіка від плекання моральної сили", - вважало керівництво " Пласту ". Тому програма з загально-фізичного виховання поєднувала в собі вправи фізичні з вправами по тренуванню прак-тичних навичок і розвитку світогляду, знання рослинного і тваринного світу, таборування, надання медичної допомоги, біг, ходьба, плавання, веслування, знання гігієни тіла і г. п.

Всі ці навики перевірялися на практиці під час літнього таборування у пла-стунських таборах, яких на 1929 рік було 20, із них 7 краєвого значення і 13 місцевого.

ІС Робота в пластовому таборі - була так продумана організаторами табору, щоби протягом місяця дати тут молоді все, чого недоставало їй в часі життя в містах під час науки, щоб навчитися порядності і орієнтації, щоб лише чи бі-льше відповідальними дорученнями призвичаювати до розуміння ваги від-повідальності. Врешті, щоб серед простору і пишної краси природи виховати ясний, життєрадісний погляд на світ і життя, вкорінити любов до нього і по-див і любов до краси природи виховати ясний, життєрадісний погляд на світ і життя, вкорінити любов до нього і подив і любов до краси природи.

Весь цей комплекс виховних заходів, який був закладений у змісті діяль-ності " Пласту ", досягався різноманітними формами і створював атмосферу братерської щирості, взаємодопомоги, взаємоповаги і підпорядкуванню ви-могам загалу. Тому у цій " Пластовій державі " не було ні соціальної різниці, ні станової і добрим пластуном міг бути як ми селянина чи робітника, так і ми духовної особи чи службовця, ремісника чи купця, вчителя чи промислов-ця. Все залежало тільки від власних сил та здібностей.

Розділ 3. Коротка характеристика організаційної структури «Пласту».

3.1. Поділ пластових кошів на округи.

Пластова держава мала чітку організаційну структуру , шо сприяло ефекти-вній виховній роботі і підтриманню належної дисципліни.

Наймилішою ланкою був пластовий гурток, який складався із 6-10 чоловік. Чета складалась із 2-3 гуртків, сотня 90-150 чоловік, полк (курінь ) -150-300 чоловік. Із кілька полків однієї місцевості творився кім.

Всі пластові коші ( на березі повітів ) були поділені на 6 округів.

Пограничний округ- центр м.Перемішиль. Входили повіти:Ціжанівський,
Добровольський, Колбушевський, Перемиський, Мостицький, Ліський
Березівський. Кроснінський, Сомотський.

Центральний округ - центр м. Львів. Входили повіти : Рава-Руський,Сокаль-
ський, Камлика Струминівський, Вібрський, Бродівський,Городоцький. Львів-місто, Львівський, Жовківський, Радяківський,Яворівський, Рудків-ський.

Верховинський округ - центр м. Стрий . Входили повіти:
Дрогобицький , Стрийський, Самбірський, Старо-Самбірський,Долинський,
Калуський, Сколівський, Турківський, Жидачівський.

Дністровський округ- центр м. Станіслав. Входили повіти:
Станіславський, Богородчанський, Надвірнянський, Тлумацький, Бучацький,
Борщівський. Чортківський, Гусятинський, Заліщицький.

Гуцульський округ- центр м. Коломия. Входили повіти:
Коломийський, Городенківський, Косівський. Печеніжинський.

Поділіський округ- центр м. Бережани. Входили повіти: Бережанский,Під-
гаєтьський, Рогатинський, Перемишлянський, Золочівський,Зборівський, Скалацький, Теребовлянський, Збаражський, Тернопільський.

3.2. Роль Верховної Пластової Ради. Атрибути і відзнаки «Пласту».

Верховним органом була Верховна Пластова Рада, штаб-квартира, якої знаходилась у Львові. Верховна Пластова Рада входила як секція у державне " Краєве Товариство охорони дітей і опіки над молоддю", а також входила в Шкільну кураторію, що фактично давало право легальної діяльності ук-раїнських пластових гуртків при школах поряд з польськими тарифами. Однак, в силу вищесказаних причин, "Пласт" намагався проводити свою виховну роботу поза межами школи.

У Пласті існували свої атрибути і відзнаки. Після того, як " вовченя-при-хильник" складав перший пластовий іспит і ставав " пластуном-учасником", він носив на лівому рукаві синій кружок матерії з вигаптованою жовтою бук-вою " У ". Пластун-розвідник носив синю ленточку і жовтими буквами " Скоб ",а пластун- скоб, над цією синьою ниточкою і написом, мав вигапто-вану пластову лілію. Гетьманський пластун-скоб носив таку ж відзнаку, як пластун-скоб, тільки обведену жовтим пояском у вигляді щита.

Були і відповідні старшинські відзнаки у вигляді срібних і золотих послів, які носились над контр-фалдою лівої кишені сорочки . Також на лівому пле-чі, під погоном, кріпились різнокольорові стяжки, які вказували на пластуна. Так, псевду „ Вовк" відповідали жовта і чорна стяжка, " Голуб " -біла і сіра тощо.

Пластунський однострій вимагав у себе сорочку, доренч, короткі та довгі штани,(кольору "Хапі" або чорні ), ширококрисий капелюх, гетри, черевики, плащ-накидку, світер і необхідні речі, які постійно носив пластун з собою , ніж, компас, палиця, мотузок тощо.

Для того , щоб стати дійсним пластуном-учасником, потрібна була крім іспиту і письмова згода батьків чи опікунів. Після прийняття пластового

старшиною в дійсні члени, пластун приймав присягу і давав письмове "Слово честі", в якому зобов'язувався дотримуватись Пластового закону.

Кожен пластовий полк носив ім"я видатного українського діяча чи націо-нального героя.На полковому прапорі з однієї сторони була зображена ска-утська лілія, переплетена тризубом, -герб "Пласту" і написи - назва полку, рік заснування, місцевість і клич. На другій стороні прапора була зрображена пе-люсткова лілія і знаки гуртків які існували в полку. Пластуни, як і соколи по-свячували свій прапор і приділяли значну увагу релігії. Одним із головних їх принципів, був принцип "служіння Богу і Україні".

3.3 Воротке ставлення польських властей до «Пласту». Вплив українських партій на розвиток «Пласту» та причини заборонення його діяльності.

"Пласт", як і інші українські молодіжні товариства, теж був під постійним наглядом поліції і польської місцевої адміністрації. За найменші порушення статуту поліція проводила арешти, обшуки, конфіскацію майна і літератури.

Так, 26 січня 1922 року поліція провела обшук у пластовій домівці в Косові, конфіскувала печатку, бібліотеку, 29 квітня 1923 року арештований був на кілька тижнів керівник пластового гуртка м. Горбовий. 6 квітня 1924 року, під час проведення Пластового з "їзду у Львові поліція зайшла безцеремонно до залу і була присутня до його закінчення.

16 жовтня цього ж року дирекція бережанської гімназії забороняє учням старших класів належати до "Плату", а в Станіславові поліція арештувала 16 пластунів, які на вечорі заспівали заборонену пісню. У таких конфліктів з поліцією і місцевою адміністрації було безліч. Та, ненезважаючи на переслідування, популярність і авторитет "Пласту" ріс серед населення і постійно знаходив нових прихильників. Якщо на кінець 1922 року в Галичині

було всього ЗО пластових полків, то на 1923 рік їх уже нараховувалось 138. які об"єднювали близько ЗО тисяч членів.

Популярність пластового руху сприяли праці О.Тисовського ( "Пласт", '"Життя в Пласті" ), П. Франка, О.Вахняника і інших прихильників "Пласту", також пластові часописи "Молоде життя", ''Український пласт", в яких пода-вався обширний матеріал з пластового життя в краю.

Активну підтримку "Пласт" отримував і від українського студенства, які на своєму конгресі у Празі ( 20 червня - 7 липня 1922 року ) постановили, що "пластовий рух заслуговує на якнайпильнішу увагу і студіювання з боку ук-раїнського юнацтва, а зокрема студенство і домагається якнайсильнішої підтримки з боку академічної молоді, перебуваючої як в краю і за кордоном". Багато студентів після цього Конгресу стали в пластовій організації вихован-ками та інструкторами різних гуртків.

Сприяло організованості і те, що на початку 1923 Верховна Пластова Рада прийняла ухвалу, яка вважала членами Пластового Уряду тільки ті пластові гуртки, які працюють по підручнику О.Тисовського і повідомили про це Раду письмово.

Набагато більше міг досягнути "Пласт" у справі виховання молоді, якщо б він був прийнятий до міжнародної скаутської організації. Починаючи з 1913 року скаути інших країн проводили свої традиційні зустрічі , що давало мож-ливість обмінюватись досвідом роботи і налагоджувати тісні зв"язки між со-бою.

Адже основною ідеєю скаутського руху було не тільки виховувати патріо-тів своєї нації, але любові і поваги до представників інших націй. "Працюйте в порозумінню з вашими братами - скаутами інших народів, щоб ви утворили братерський союз, якою ідеєю був би мир між народами"-, з такими словами - настановами звертався Р. Повел до учасників першого Міжнародного скаут-ського збору (джемборі), який відбувався у Лондоні в 1920 році.

Та Міжнародне Скаутське Б"юро відмовило українським пластунам стати членами цієї організації через те, що українці не мали своєї держави ! Тому українські пластуни не брали участі в наступних джемборі, які проводились через кожних чотири роки. Міжнародні зв"язки ''Пласт" підтримував тільки через свою Комісію по закордонних зв'язках, і то приватно з українськими пластунами, які діяли серед української еміграції в різних країнах світу.

Значної шкоди, як на наш погляд, "Пласту" і всьому молодіжному руху в цілому завдвли українські політичні партії, які старалися охопити якомога більше населення своїми ідеологіями.

Щодо "Пласту", то тут спочатку вплив мала Українська Організація (У 150), членами якої було багато старших пластунів, а згодом і Організація Українських Націоналістів (ОУН), саме з ініціативи ОУН, яка вела безко-мпромісну політику по відношенню до польського уряду, було організовано весною-літом 1930 року серію терактів, нищення державного і поміщецького майна. В цих акціях брала участь і молодь. Одним із таких терактів був здій-снений в кінці серпня 1930 року під Бібркою. При нападі на поштову карету загинув Гриць пісецький, старший пластун 11 пластового куреня в Станісла-ві. На місці злочину він був знайдений поліцією у пластунській формі, що відразу кинуло тінь на всю організацію і стало причиною її повної заборони. Поліція провела навальні обшуки і арешти старших пластунів, шукаючи зброю і заборонену літературу. А 26 вересня 1930 року Львівське староство прийняло ухвалу про розв'язування Українського Пластового Уряду та його керівних органів. В ухвалі говорилось:"Львівське міське староство дня 26.9.1930 року ліквідувало організацію Пласт і Головне Управління Плас-тового Уряду, так як акції відділів Пласту мають виразні антимонопольний характер і зобову"язує Головний Відділ Українського краєзнавчого Товарист-ва охорони дітей і опіки молоддю протягом 14-днів розв"язати всі відділи Пласту". На основі цієї ухвали Головний Відділ Краевого Товариства охоро-ни дітей і опіки молоді 1 жовтня прийняв свою ухвалу:

1 Припинити негайно всяку діяльність пластових секцій, куренів і гуртків, які стояли під опікою ж філій або осіб Довірся Товариства;

2 Описати все майно, яке має на даний час Пласт і передати у Головний
Відділ Краевого Товариства;

3 Зберегти майно до подальших вказівок Головного відділу.

Так припинив свою діяльність український "Пласт", хоч і окремі гуртки і після цього продовжували діяти нелегально на свій страх і ризик так, старші пластуни Станіславського куреня " Довбу шівці" діяли при туристичному товаристві "Чорногора", дівчата - пластуни діяли при філіях "Союзу Україн-ок". Багато колишніх пластунів влились в молодіжні товариства "Луг" та "Со-кіл",

2 листопада 1930 року в Празі відбувся пластовий з'їзд на якому було створено Союз Українських Пластових Емігрантів (СУПЕ), який замінив ліквідовану Верховну Пластову Раду і продовжував діяльність відділів в еміграції.

Отже, "Пласт" як українська дитячо-юнацька організація відіграв прогре-сивне значення в становленні і розвитку української молоді через вміле поєд-нання навчально-виховного процесу з працею та загально фізичним розвит-ком.

У "Пластовій державі" молодь готувалась до державного життя, вчилась боротисьз життєвими труднощами, свідомо розуміти свою роль і місце в суспільстві, підпорядковувати свої власні інтереси на благо загальної справи-за кращу долю України та її народу.

Життєвим стержнем пластової ідеології є "виховання повновартісних громадян України". Можливо, це не зовсім точне формування, але загалом воно виглядає найбільш прийнятним.

Розділ4 Роль та досягнення Пласту в Україні

4.1Етапи дії Пласту

Перший етап дії Пласту

Перший короткий етап побудови пластової організації перед першою сві-товою війною це втілення ідеї скавтового виховання у конкретні виховні завдання внутрі українського народу для заспокоєння його потреб. Тоді пос-тають, незалежно від себе, кілька огнищ пластової виховної ідеї. Перше огни-ще було у середньошкільному середовищі. Ідейно та організаційно офор-млює його Олександер Тисовський, тоді середньошкільпий учитель. Другий осередок, найдинамічніший, що його зорганізував і проводив ним тоді сту-дент Іван Чмола, зважаючи на політичну ситуацію та воєнні настрої, пряму-вав до підготови студентів до військової служби. Для практичного пластово-го вишколу пластуни влаштовували прогулянки в поле, мандрівки в гори, а також організували перший табір в Карпатах. Іван Чмола включив у пласто-вий вишкіл теж і військові вправи. Тож природнім завершенням цього етапу було включення пластунів у ряди Українських Січових Стрільців, а згодом – у часі постання Української Держави 1918 року – у ряди українських виз-вольних армій. У рядах армій були не тільки студенти, але і старші юнаки. Підтвердженням цього, було звернення коменданта УСС Михайла Галу-щинського, в якому він покликується на військовий вишкіл пластунів та на готовість пластової молоді служити батьківщині.

Другий етап пластової дії

Та повна реалізація виховної мети Пласту здійснюється в другому етапі дії Пласту у післявоєнних 1920 до 1930 роках. Тоді спонтанно, за зразками Оле-ксандра Тисовського, підновлювалися та творилися нові пластові частини у різних школах Галичини. Найсильнішим стимулом дії пластових частин було бажання активно виявити свої патріотичні почування, виплекані подіями виз-вольної Боротьби. Вояки, що поверталися додому після припинення воєнних дій, не зважаючи на програну, не були зневірені, їх оптимізм випливав із пла-стової настанови до життя, а патріотичні почування вони черпали із створе- ного вже тоді ними Міту Великого Чину. Ідея жертовности у службі наро-дові, – виплекана і задокументована жертвою життя учасників визвольної боротьби, викликувала бажання наслідувати, вирощувати культ гарту духа і тіла.

Мандрівки по рідній землі поглиблювали почуття зв’язку із своїм народом. Любов і пошана для героїв визвольної боротьби спрямовувала перші манд-рівки пластунства шляхами УССтрільців. Перші пластові табори праці для впорядкування цвинтарищ Маківки, Лисоні, а згодом часті мандрівки на Маківку, Лисоню, Ключ, піклування могилами поляглих у боротьбі за волю на місцевих цвинтарях – це все вияви активного культу героїв. Мандрівки ж по Карпатах, Поділлі, Волині, Поліссі поглиблювали почуття соборности.

Життя у природі стало чи не найсильнішим формуючим чинником у сис-темі пластового виховання. Мандрівки і табори давали молоді середовище і нагоду для практичного примінення школення характеру, вироблювання си-ли волі, духового та фізичного гарту. Відомо ж, що життя у молодечих гру-пах та таборування розвиває суспільний змисл у молоді, дає стільки нагод для виладування молодечої енергії, заспокоєння потреби активности.

Децидуючим чинником, що поставив пластові табори у центрі виховної дії, був безпосередньо діючий приклад найкращого реалізатора пластового ви-ховання – Івана Чмоли. Комендант першого обласного табору на Кам’янці біля Підлютого в Карпатах, а потім перших таборів на Соколі (табір на Соко-лі будував сам із пластунами), надав пластовим таборам своєрідного стилю так у змісті, як і в формі. Стилю, що базувався на ставленні високих вимог до себе як провідника, а потім до інших – співробітників та виховників. Чмола знайшов послідовників такого пластового виховання серед підростаючих провідників, і завдяки цьому табори стали найсильнішим чинником пласто-вого виховання, зокрема в часі нелегальної дії Пласту (1930 – 1939 рр.).

Велику атракційну силу Пласту, що активізувала у ньому молодь, треба вбачати у його самовиховній методі. Почуття молоді, що це її молодеча організація, в якій вона осягне те, що сама зуміє зробити, плекало амбіції. Можливість формувати себе самих, децидувати про себе, про самостійність своїх рішень та досвід із власної дії активізували духові сили молоді, давали поле для ініціативи.

І вкінці приклад таких пластових виховників як Іван Чмола, Олена Степа-нів, Дарія Навроцька, Сірий Лев, Никифор Гірняк, Теодор Поліха, потягав, визначував міру пластовій поставі та визначував життєві ідеали. Через те і принцип елітарности вимагав ставлення вимог до себе самого, щоб дорівняти тим стандартам, які подавали провідники своїм життям.

У цьому етапі розвитку Пласту створилася його організаційна сітка та офо-рмилася організаційна схема із юнацькими гуртками і куренями як основою.

На Першому Верховному Пластовому З’їзді у 1924 р. постає об’єднуючий пластовий провід, якому підпорядковуються усі пластові частини не тільки з польської займанщини (Галичина, Волинь), але й із Закарпаття, з празької еміграції та з Буковини.

Із появою підручника “Життя в Пласті” у 1921 році оформлюється діяль-ність Уладу Пластового Юнацтва, визначена трьома юнацькими пробами, що вимагають поступу у школенні характеру, пластових умілостей та у плеканні пластової зарадности. “Життя в Пласті” подавало у зрозумілій для молоді формі ідейні основи пластового виховання.

У 1921 році починає виходити у Львові журнал для пластового юнацтва “Молоде Життя”, а при кінці цього етапу (1930 р.) і “Пластовий Шлях” як журнал пластової думки. Появляються пластові публікації, творчість мо-лодих пластових поетів, допоміжні матеріяли для пластової виховної праці.

Природній ріст організації у віковому відношенні членства вже у кількох роках дає, побіч основного для виховної організації Уладу Пластового Юнацтва, Улад Старших Пластунів (1925 р.), а згодом як підбудову Улад Пластових Новаків (1927 р.) та надбудову – Пластовий Сеньйорат (1930 р.).

а) Улад Пластового Юнацтва становив основу пластової організації. У Галичині, на Волині, Закарпатті, Буковині та серед українських емігрантів у Празі – скрізь тут зорганізувались юнацькі пластові гуртки, а праця в них відбувалася згідно із вказівками, поданими у “Житті в Пласті” та з напрямними Пластового Проводу.

б) Улад Старшого Пластунства природньо виріс з юнацтва. Його перші частини постали у 1923-24 рр. Найбільше динаміки набирає він у 1927 до 1930 рр. Старше пластунство організувалось у сильних куренях та ангажу-валося у різних ділянках пластової праці, зокрема у виховній із новацтвом, як зв’язкові юнацтва із середньошкільної та ремісничої молоді, а також як організатори таборів і мандрівок так сухопутніх, як і водного пластування. Вони також перебирали ініціативу у праці проводу Пласту. Продовжуючи свою самовиховну працю, вони зосередилися на світоглядово-ідеологічних проблемах. У старшопластунських частинах та на з’їздах УСП відбувалися справжні ідеологічно-світоглядові баталії. Недаром пл. сен. П. Ісаїв називає тепер це покоління “ідеологічним”.

Домінантною була тоді ідея націоналізму. Були серед пластунів упродовж короткого часу групи пластунів із лівими переконаннями, які виникли тоді у зв’язку із подями в Україні в часі т. зв. українізації. Нуртували серед старшо-го пластунства також і погляди про потребу супремату релігійного чинника у Пласті.

Поруч з цим гостро актуальною була справа включування старшого плас-тунства у громадську роботу. Речником цих ідей був сл. п. ст. пл. Степан Ох-римович, провідний діяч старшого пластунства і студентства .У ній, на основі резолюцій 7-го З’їзду УСП, говорить він “про призначення уладу старших пластунів як иайвідповіднішої форми для зберігання ідеалів доброї громад-ської служби, а ніколи для безпосереднього вмішування як організованої ці-лости до такої чи іншої громадської роботи…” Він визначує завдання куренів УСП, що у формі “нових студентських корпорацій з розвиненим товариським життям і суверенним впливом цілого гурта на погляди і поступки кожного члена на всіх ділянках життя виявилися найкращою формою співжиття, на засадах пластової ідеології та найприроднішим місцем для виявлення інди-відуальносте в колективі”. Про вибір громадської праці він говорить таке: “Пластунам залишається вільну руку вибрати пластову чи іншу ділянку громадської праці, ту чи іншу форму служби батьківщині, щоб виконувати її згідно із принципами Пластового Закону і вносити всюди у найрізнорідніші прояви життя елементи пластового духу”. Провід УСП має тільки “норму-вати і контролювати працю окремих старших пластунів у різних ділянках”.

Отже практично старше пластунство включилося всюди у громадську працю. Крім пластової праці УСП включився також у освітню та націона-льно-освідомляючу працю серед селянства та ремісництва у читальнях “Про-світи”, а це до певної міри дало почин до створення сільських та ремісничих частин Пласту.

Все ж найактивнішими стають старші пластуни у студентському житті, вони стають його ідейними провідниками та виразниками націоналістичної ідеології. Вони, наприклад, нав’язуючи до державницьких прагнень, започа-тковують культ крутянських героїв (В. Янів).

в) Улад Пластового Новацтва, започаткований у 1927 році, успішно розви-вався. У цій ділянці пластування спеціялізувалися старшопластунські курені під вмілим проводом о. Олександра Бучацького та Існдори Сидорович. Вони також дають почин до організування новацьких таборів.

г) Пластовий Сеньйорат засновано в 1930 р. Він не мав уже змоги розви-нутися у цьому періоді. Дрот у своїй статті “Плян діяльности гуртка Пла-стсеньйорату” стверджує, що “остаточним змаганням Пласту є дати основи до створення морально-новітнього громадянства” і подає такі основні думки про завдання сеньйорату: “Пластсеньйорат є засновником пластово подуманого старшого громадянства. Пластовому сеньйорові треба бути позитивним працівником, а не непродуктивним критикоманом. Пластовий сеньйорат мусить стати впливовим під моральним оглядом чинником серед громадянства. Ідеологія пластового сеньйорату мусить відіграти певну ролю в приватному житті своїх членів”. А перший комендант УПС, Іван Чмола, ставив як завдання на перший плян вишкіл виховників і незабаром організує перший сеньйорськнй табір для переведення такого вишколу.

Велика активність Пласту, вияви незалежницьких настроїв, сильна дія підпільної ОУН, що її членами були теж і пластуни, довела до заборони дії пластової організації у 1930 р.

Третій етап дії Пласту – Пласт у підпіллі

Рішення пластового проводу продовжувати пластову дію нелегально до-вело до відходу з пластової організації деяких пластунів, членів ОУН, через конфлікт подвійного членства і підпорядкування двом організаційним, дис-позиційним центрам. У пластовій організації залишилися частини куренів старшого пластунства під проводом тайного “Пластового центру”.

Були намагання знайти легальні вияви для пластової праці та можливості виховного впливу па молодь у дусі пластових засад. Для світоглядово-ідео-логічного формування думки та для плекання виховних пластових традицій зачав виходити журнал “Вогні”. У дискусіях того часу йшло намагання з’я-сувати вартість рівноваги впливу почувань, волі і розуму у дії людини-плас-туна. А це у зв’язку з тим, що до підпілля втягали велику кількість молоді, до того ніяк не підготовану.

Для юнацтва пластуни видавали тоді журнал “На сліді”, який згодом, за часів німецької окупації, приймив назву “Дорога”. Для впливу на ремісничу молодь пластунство організувало “Доріст” при Рідних Школах та редагувало для них журнал “Шлях молоді”. Для плекання фізичного виховання пластуни активізувалися у спортових клюбах (“Черник”, “Плай”, “Стріла”, К.Л.К.).

Та найбільші можливості поширення пластових ідей та виховного впливу на молоді, давали літні табори та мандрівки. Тому праця пластунства зосе-реджувалася головним чином на таборуванні. Пластуни організували табори під фірмою “Кліматичні станції” Українського Гігієнічного Товариства, а згодом Комісії виховних осель і мандрівок (при Товаристві охорони дітей і опіки на а молоддю). Розбудовано цілу сітку юнацьких таборів, які відбува-лися з однорічною перервою до 1943 року, тобто й у воєнні роки. Пласт вів також і новацькі дитячі табори та оселі, а також табори для ремісничії моло-ді. Можливість використовувати різні форми громадської праці для пластових виховних цілей вказувала на зрозуміння громадянства для потреб Пласту та його дії серед української молоді.

Репрезентацію Пласту на зовні, на доручення пластового проводу, взяв на себе створений у 1931 році Союз Українських Пластунів Емігрантів (СУПЕ) у Чехословаччині. Там теж діяло видавництво “Український Пласт”, продов-жуючи видавати “Молоде Життя”. Прп помочі пластових частин Карпатської України СУПЕ організував участь Пласту у світовому Джемборі у Ґеделє (Угорщина) та робив спроби нав’язати зв’язки з Міжнароднім Скавтським Бюром.

У 25-річчя Пласту у Львові, заходами пластунства, засновано Пластовий Музей, як частину музею українських військовиків, об’єднаних у “Молодій Громаді”. Це ще один з доказів оцінки пластового виховання учасниками нашої визвольної боротьби з 1917-1920 рр. Щоб вповні закінчити підсумки дії Пласту в цьому періоді, треба сказати, що пластуни, незалежно від того, в якому етапі дії Пласту виховувалися, виявили найкращі прикмети характеру та здібність і волю служити Україні у різних обставинах, теж і тих найважчих – у пізнішому вже часі – у рядах УПА, та задержати гідну пластову поставу на засланні у далеких таборах Сибіру.

Розділ 5 Український Пласт на центральних українських землях у 1917–1920 рр. ( пл. сен. Леонід Бачинський)

Бурхливі роки переживала Україна в перших роках відновлення своєї дер.-жавності. Після закінчення Першої світової війни почалася війна України проти її споконвічного ворога з півночі. Важко було в короткому часі нала-днати ввесь державний апарат і власними силами вгамувати те безладдя, яке виникло в огні й бурі революції. Одначе життя творило нові умови, поста-вали школи, гуртувалася й молодь і стихійно, без будь-якого доручення, у різних місцях України творилися пластові осередки. Між ними ще не було часу наладнати зв’язок, а тому кожний із відомим нам осередків провадив пластову працю на власну руку. З тих то причин постала певна різниця в їхній діяльності, організації та в методах виховання.

Я нотую окремо три більші пластові осередки: Біла Церква, Кам’янець-Подільський, Чернігів. Дуже можливо, що й в інших місцях були зародки або й деяка більша скавтська діяльність, але досі про них нічого невідомо. Ми свідомі, що цей нарис неповний, хоч було досить часу, щоб появилися у пресі будь-які згадки про пластовий рух на Центральних Українських Землях. Зібраний нами матеріял є тим цінний, що він походить від людей, які описані ними спогади подали власноручно.

Український Пласт на Центральних Українських Землях мав офіційну назву Українські Бой-Скавти (УБС). Він цілком наслідував англійську систему ви-ховання молоді та спирався на підручник ген. Байден-Пауела “Скавтінґ для хлопців”, дещо зукраїнізований, головно в ділянці внутрішньої організації. Українські Бой-Скавти, які потім опинилися на еміґрації в Польщі та які перебували в таборі інтернованих у Щеп’юрно, прийняли у 1921 р. назву Український Пласт.

Хоч Український Пласт у Західній Україні постав куди скорше, ніж на Центральних Українських Землях, організаційно він впливу не мав на роз-виток Українського Скавтінґу в Білій Церкві. Одначе зв’язок, бодай духовий, з Українським Пластом у Західній Україні існував у 1917 та особливо у 1918 роках. До того зв’язку спричинився сотник Українських Січових Стрільців проф. Іван Чмола, який мав безпосередній контакт з основоположником Українського Скавтінґу Євгеном Слабченком і постачав йому пластову лі-тературу.

Є. Слабченко мав зв’язок теж із проф. Іваном Боберським від 1919 р. Д-р О. Тисовський у 1917-19 роках був відомий на Центральних Українських Зем-лях, де до нього ставилися з великою пошаною, але він особисто у творенні та розвитку Українського Скавтінґу там не брав участи. Його книжка п. н. “Пласт”, видана накладом “Вістей з Запоріжжя” у Львові 1913 р., відіграла велику ролю і була одинокою українською пластовою книжкою у ті часи. Друга книжка д-ра О. Тисовського “Життя у Пласті”, яка заходами Верховної Пластової Ради вийшла друком у Львові 1921 р., з огляду на російську оку-пацію Центральних і Східних Земель України, не могла, на жаль, стати там відомою.

Книжечка проф. Петра Франка “Пластові гри і забави”, видана у Львові 1913 р., була напевно теж перевезена із Західної України на Придніпрян-щину, але в осередку постання Українського Скавтінґу в Білій Церкві вона не була відома. Цілком певно, що ця книжечка проф. П. Франка була в руках основоположника Українського Скавтінґу Є. Слабченка дещо пізніше, бо в серпні 1919 р. вони обидва зустрілися. У тому ж році Головний Отаман Си-мон Петлюра доручив їм обидвом їхати до ЗСА і там займатися організацією Українського Пласту. З різних причин це не сталося.

Те, що Українські Січові Стрільці перевозили пластову літературу із Захід-ної України на Придніпрянщину в 1918 р., підтверджує і д-р Никифор Гірняк, який стояв на чолі коша Українських Січових Стрільців у Єлисаветграді, де була одна з дружин Українського Скавтінґу, але про неї не маємо ближчих даних.

Перша дружина юнаків Українського Скавтінґу постала в Білій Церкві у травні 1917 р. Засновником її був згаданий вище Євген Слабченко, який перед тим був інструктором у російських бой-скавтах. В організації Україн-ських Бой-Скавтів допомагав лікар Модест Левицький, голова місцевої “Про-світи”, та деякі старшини січових стрільців.

Влітку 1919 р. організуються скавтські дружини у Вінниці, Каневі, Ржи-щеві та в Києві. Канівська і Ржищівська дружини були пов’язані організа-ційно з Білоцерківським осередком.

У Києві до організації Українського Скавтінґу спричинилися Лоцький, Сте-паненко (син міністра УНР), Гайдовськнй, Попович та інші. Домівка була в Українському клубі.

Усі скавтські дружини опиралися на статуті Українських Бой-Скавтів у Білій Церкві.

У 1918-20 рр. постали дальші осередки Українського Скавтінґу у Хвастові, Житомирі, Катеринославі та в інших містах. На жаль, ми маємо лише дані про Кам’янець-Подільський і Чернігівський осередки.

У Києві у скавтському осередку був діяльний Микола Мороз, який пізніше працював в Українському Пласті у Празі. До того осередку належав теж Оле-ксій Яремченко, автор книжки “Основи пластунства”, що вийшла друком у Берліні 1923 р., та кількох дописів у пресі. У згаданій книжці “Основи плас-тунства” є розділ “Скавтінґ на Великій Україні”, але без даних про початки Українського Скавтінґу. Автор подає проект організації Українського Пласту на Центральних Українських Землях, пристосовуючи його до географічних і економічно-політичних умов життя Придніпрянщини, трохи відмінних від Українського Пласту в Західній Україні. О. Яремченко був людиною винят-ково лагідної і доброї вдачі, здібний та з організаційним хистом. Він помер трагічно у Парижі.

Досить часто згадується прізвище д-ра А. К. Анохіна, який організував Скавтінґ у Києві ще задовго до революції 1917 р. Правда, у рядах д-ра Анохіна були й українці, але ж його скавтська організація була російська і тому ми тут її не обговорюємо.

Влітку 1918 р. гетьман Павло Скоропадський видав доручення творити українські скавтські організації при кожній середній школі.

У 1918-1919 рр. Головний Отаман Симон Петлюра дуже прихильно стави-вся до Українського Скавтінґу і декілька разів-мав розмови з Є. Слабченком у справі поширення тієї молодечої організації.

У Білій Церкві був курінь Українських Бой-Скавтів. Ділився він на 4 чоти. Три складалися з юнаків середніх шкіл, а четверта – з учнів народної школи. Остання вибрала собі назву “Чумаки”. Вовченят-новаків не було. Наймолодші юнаки-скавти в цій останній чоті називалися “джурами”.

Однострій був такий, як в англійських скавтів. У Білій Церкві всі скавти носили блакитно-жовті стрічки кожної барви, пришиті до сорочки. Було їх по дві, довгі на 15 сантиметрів (майже 6 інчів). Курінний стрічок не мав, тільки носив шнурок (аксельбанти) через плече до горішньої кишені. Шнурок був подвійний, один блакитний, другий жовтий (зн. національних барв). Шнурок закінчувався металевою відзнакою з тризубом, переплетеним свастикою. Відзнаки були “срібні”. На “золоті” бракувало відповідного матеріялу. Чотарі носили лише металеві відзнаки, а всі інші скавти мали тризуб, вишитий на скавтській сорочці.

О. Яремченко у віденській “Волі” у 1920 р. пише, що скавти носили відз-наку “три колоски”. Можливо, що така була відзнака у Києві. В Білій Церкві такої не було. А це вказує на те, що повної одностайности не було також і при одностроях.

У Білій Церкві видано статут Українських Бой-Скавтів. Друкувалися також інструкції. Журнал “Український Скавтінґ”, про який згадує О. Яремченко, друком не виходив. Може, це був журнал, який виходив на шапірографі захо-дами якоїсь чоти або куреня поза Білою Церквою, не маючи офіційного приз-начення.

Є. Слабченко написав підручник “Український Скавтінґ”, але він не був дру-кований. Один примірник його перебуває в музеї-бібліотеці ім. С. Петлюри в Парижі. Можливо, що журнал під тією ж назвою змішано з підручником.

Українські скавти віталися між собою козацьким гаслом “Вартуй!” Осередки в різних містах називалися “дружинами”. Головним помічником Є. Слабченка в Білій Церкві був один старшина УНР, який по тім загинув під Базаром.

В серпні 1920 р. в Лондоні відбувалося перше світове й міжнародне Джем-борі, на яке запрошено Є. Слабченка і М. Мороза, але вони як делеґати не могли з причин браку фондів туди поїхати і вислали тільки привітальну телеграму.

Розділ 6. Розвиток «Пласту» на сучасному етапі.

6.1. Відображення «Пласту» в ідеології Д.Донцова.

Дмитро Донцов у своїй праці "Дух нашої давнини" підтверджує теорію про кастовість будь-якого суспільства. Існує каста правляча і каста підвладна, каста ссскитів", воїнів і гречкосіїв. Перша - керує і забезпечує мир, інша обробляє грунт і утримує провідну касту, бо сама не здатна керувати.

Для чого ж створений Пласт : плазувати чи літати? Відповідь на це суто реторичне запитання все ж таки варто дати, звернувшись до слів обіту:» У летом крия скоба під хмари полечу», або Пластового гімну: «Цвіт України і краса, скобів орлиний ми рід», «В Пласті росте новий люд». Приспів закли-кає «Скаути в ряд» і «волю Вкраїні придбать», тобто очолити націю, повемти її по шляху встановлення. Пласт у своїй ідеї був створений, як життєдайне джерело провідної касти, її життєвий ресурс. З цього джерела постали С.Бандера, Р.Шухевич та їн. Вони очолювали Націю і вели її вперед. Пласту-ни вмерали за батьківщину, а не ховались по закутках, бо присягнули на вірність Богові в Україні могли лише воїни і провідники. Всі українці, котрі приходили до Пласту, були здатні засвоїти основні прикмети провідної касти - власновладство войовничість, патріотизм. Саме через войовничість, в «Пла-сті» аж до тепер зберігся впоряд, який практично перетворився на другоря-дний у скаутів. Але чи здатний Пласт на 86 році свого існування бути опорою провідної касти Як і провідна каста, так і Пласт встиг обрости бур'яном демократизму.
Пишний його цвіт ріже вухо полемікою про членство в Пласті. Ніби то
пластуном може стати кожен, аби тільки був «Вірний Богові і Україні», при
чому Бог розглядається багатозначно. Мовляв не обов'язково Христос, може
бути і будда, Аллах. Отже, залишається лише вірність Україні. Але якій
Україні9 Україні Леоніда Кучми чи може Дмитра Табачника. Така полеміка є абсурдною. Бо пластун повинен бути християнином і вірним ідеї Нації, ідеї касти, традиціям власновладства, войовничості і патріотизму, що й мається на увазі в образі «Вірності Україні». Уявіть собі, що вийде, коли Пластові країни Бразилія ,Америка чи Канада прийматимуться до своїх лав місцеве юнацтво. Пласт переросте у світову організацію, таку ж саму, як скавтинг, і тоді не поставатиме питання про прийняття у члени Світового Скавтингу. Тоді можне буде з ними розмовляти на рівних. Така теорія викликає посміш-ку, але це є те, про що деякі демократизовані полімізують з піною в роті.

Для того, щоб здобути ту важливу роль, яку відігравали представники Пла-сту середини століття, пластове керівництво так само як і керівництво держа-ви, мусить вірити тільки в свою організуючу ідею, служити їй, як найвищій меті.

Якщо пластун носить на серці «гармонійне поєднання» лілеї-символу касти правителів і тризуба-при належності до нації, він повинен виховуватися у відповідному дусі.

6.2. Занепад високих пластових ідеалів, ідей на сучасному етапі розвитку.

Демократизація суспільства настільки вплинула на «Пласт», що успішно розпочала процес перевтілення. Пласт переростає у анархічний натовп, де послух старшині існує тільки de jure, а розгул безвідповідальності de facto.

Є серед нас і апостоли натовпу, котрі з посмішкою примружених очей прорекли б:»друже, це ж всього-навсього гра, не бери це близько до серця». Авжеж, але сумнівним здається, що О.Тисовському на порозі 1 Світової війни, раптом заманулося погратись. В час, коли Україна мала всі підстави і можливості здобути державність. Звідси й походить поняття про «новий люд», який не належить натовпу, а керує ним. Ця сила, яка за неписаними законами повинна впливати на державотворення. Тому порівнювати Пласт і Скавтівський рух навіть на цьому етапі є тим самим, що намагатися провести аналогію між орлом і голубом. Мало чому нас можуть навчити скавти. Бо якщо розглядати «Пласт», скавську організацію, то можна однозначно ствер-джувати макронічність розвитку Великої Гри. Пластові вдалося, зберегти ті первинні ідеї скавтингу, асиміляція з яким зараз означало б повне зречення традицій «Пласту» і відмова від тих першозавдань, поставлених не конк-ретними особами, а потребами нації. Якісний продукт Великої гри потрібен державі, як запорука її існування, прогресу і розвитку у потрібному напрямі.

З соромом приходиться визнати, що за 5 років діяльності «Пласт» в Україні зовсім розпорошив свою силу. Звинувачувати когось, означало б не помічати провини своєї. Адже заради ідеї варто затуляти очі на особисті упередження і натомість починаються розробки хто кращий, хто гідний. Цю гангрену змо-жимо ми подолати тільки силою Відродження з джерел наших власних традицій - Пластового духа.

Пересічному пластунові не може здатися високими ідеалами, проповіддю мрійника. Продовжувати діяльність, не отримуючи якісного продукту, для «Пласту» означає роль батька, нездатного виховати дитину. Україні від того користі не буде.

Розділ 7 Сучасний розвиток Пласту

7.1 Мета Пласту

Мета Пласту- сприяти всебічному, патріотичному вихованню та самови-хованню української молоді на засадах християнської моралі; спираючись на ідейні засади Пласту, виховувати молодь на свідомих, відповідальних і пов-новартісних громадян місцевої, національної та світової спільноти, провід-ників суспільства.

Щоб осягнути цю мету, Пласт розвиває духовні, розумові, соціальні і фізи-чні прикмети своїх членів; плекає серед молоді традиції її предків і переда-ння та розуміння її історії, культури та національних традицій.

Самовиховання - це процес постійної праці над собою. Пластуни і плас-тунки остаточно відповідають за свій всебічний розвиток та вироблення сво-го характеру. Це поняття включає добровільне складання присяги дотриму-ватися пластових обов'язків. Праця в групі є невід'ємною частиною самови-ховання і включає вміння спільно діяти, організовувати заняття, взаємно дба-ти один про одного. У цьому процесі юнацтву допомагають виховники, відіг-раючи роль менторів та скеровуючи самостійну дію молоді в корисний нап-рям.

Всебічність - всесторонній розвиток: фізичний, інтелектуальний, суспільний, емоційний та духовний. Особливу увагу надається виробленню провідни-цьких якостей та вмінь. Пласт допомагає розвинути повноцінну особистість, котра вміє корисно діяти самостійно та в групі. Пластуни ставлять собі висо-кі вимоги у здійснені пластових ідеалів і у розвитку своїх здібностей. Вони постійно працюють над удосконаленням свого характеру, стараються здобу-ти глибші знання. Ставлять перед собою вимоги, котрі їх постійно заохочу-ють до подальшого розвитку, праці над собою. Кожен вимірює свої успіхи не лише мірилом інших, а також власним, кожен змагається зі собою, щоб наб-лизитися до міри своїх здібностей або природного обдарування (до свого потенціалу).

Патріотичне...Пластуни і пластунки стараються рости і ставати щораз кра-щими не лише заради власного успіху і щастя, але також заради добра сус-пільства, народу, держави. Українські пластуни плекають любов до україн-ської спільноти і готові працювати для її добра. Пласт розвиває корисних громадян, які совісно виконують громадянські обов'язки, та вчить своїх чле-нів брати ініціативу в удосконаленні спільноти й ставати провідниками в суспільстві й державі.

Добровільність - це найважливіша основа успіху. Добровільний вступ до Пласту, добровільне складання Пластової присяги, добровільне зобов'язання дотримуватись Пластового Закону - це може зобов'язати юнака до праці над собою, до змагання стати кращим, стати дійсним пластуном. Юнаки, старші особи тоді свідомо перебирають на себе особисту відповідальність за самови-ховання, за свою поставу, поведінку, набування знань і вмілостей, за своє здоров'я тощо.

7.2Як досягається мета Пласту?

Як досягається мета Пласту? Через життя в Пласті. Не через приналежність до організації, не через вислуховування на сходинах засад пластового світо-гляду чи вивчення пластових технічних вмілостей. Але через життя згідно з пластовим світоглядом, практикуванні його у щоденному житті, вдома і на сходинах, в церкві і у школі, в праці і в науці, в грі і в забаві.

Основою пластування, основою життя в Пласті є гра. Гра, яку молодь грає у своєму гурті під проводом провідників, згідно з точно окресленими правила-ми. Гра, а не забава. Гра, яка має всі елементи життя в організованому сус-пільстві. Пластова гра - передусім гра в суспільну організацію з прицілом виробити у молоді снагу до творення спільнот, навчити їх форм організації та методів гурткової праці, прищепити молоді гурткову дисципліну, активність та охоту присвятитися для добра спільноти.

7.3Виховна система

Пластова виховна система складається з трьох елементів:

Ідейні основи Пласту. Це - високогуманна ідея, закріплена в пластовій присязі, та виховний ідеал, який окреслений пластовим законом.

Пластова метода. Надзвичайно доцільна і всестороння, випробувана довгими роками пластова метода самовиховання.

Виховні засоби. Засоби - це зміст пластової діяльності.

В реалізації пластової виховної системи є одна основна вимога: всі елеме-нти цієї системи повинні бути одночасно застосовувані. Два перші елементи є незмінними, бо їх неможливо модифікувати відповідно до бажань чи погля-дів виховника. Третій елемент, засоби, можуть змінюватись відповідно до потреб. Можна застосовувати одні чи інші типи занять відповідно до заці-кавлень молоді, при умові, що все повинно бути збалансовано згідно із загальними напрямними діяльності в Пласті.

Інколи говорять, що метою Пласту є виховувати, бо це виховна організація. Насправді мета, до якої прямуємо, це - добрий громадянин. Виховання - це засіб, який веде до мети. Це швидше завдання на час пластування, ніж ціль. Це так, як у школі: там вчать, але ціллю є не навчання, а знання, до якого ве-де навчання. Виховувати у пластовій методичній системі означає створити відповідне середовище і відповідні засоби для цілеспрямованого самови-ховання.

Самовиховання - це процес постійної праці над собою. Пластуни і плас-тунки остаточно відповідають за свій всебічний розвиток та вироблення свого характеру. Це поняття включає добровільне складання присяги дот-римуватися пластових обов'язків.

Праця в групі є невід'ємною частиною самовиховання і включає вміння спільно діяти, організовувати заняття, взаємно дбати один про одного. У цьому процесі юнацтву допомагають виховники і відіграють роль менторів, скеровують самостійну дію молоді в корисний напрям.

Все у Пласті виховує: дещо - безпосередньо, інше - опосередковано. Плас-тові організаційні форми - гурток, курінь, кіш, станиця - це прототипи гро-мадських організаційних форм. Його старшина, тобто позиції у пластовій ієрархії - це зразок громадської провідницької системи. Відповідно, обій-маючи ці посади, пластуни вчаться провідництву та громадській активності.

Найпершою підставою для самовиховання є добровільність членства у Пла-сті. Коли юнак хоче бути добрим пластуном, осягнути вищий ступінь, він повинен жити згідно трьох головних обов'язків. Отже, він повинен вихованти у собі пластові прикмети і здобути знання. І до цього його ніхто не заганяє, йому лише допомагають порадою і прикладом старші та досвідченіші друзі. Пласт вчить юнаків відповідати самим за свою долю, брати відповідальність та ініціативу у свої руки, тобто мати довіру да самого себе.

III головні обов'язки пластуна

Пластова ідея: вірність високогуманним і загальнолюдським ідеалам - Богові, Батьківщині, своєму родові, своїм близьким, всім людям. Ця ідея закріплена в Пластовій Присязі. Присяга - це добровільна, звичайно прилю-дна і урочиста заява, якою хтось зобов'язується безумовно та невідклично виконати якесь діло, жити або з усіх сил намагатися виконувати точно визна-чені умови, а також не зробити якогось злого діла, хоч би які труднощі чи небезпеки довелося б поборювати.

Присягаюсь своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб

- бути вірним Богові й Україні,

- помагати іншим,

- жити за Пластовим законом і слухатись пластового проводу.

У цій Присязі містяться всі зобов'язання, зібрані у трьох точках - Трьох Головних Обов'язках пластуна, - що, як три дороговкази, мають стояти пластунам у пам'яті, просвічувати пластовий шлях у щоденному житті.

Лише після складання пластової присяги пластун має право на однострої герб Пласту - трилисту лелію, та складати пальці правої руки у символ пластового привітання "СКОБ".

1. Вірність в Бога вимагає від нас не лише віри в Бога, але й ведення при-мірного морального особистого життя. Вірність Богові пластуни виявляють ділами, поводячись згідно з моральними правилами та проявляючи любов до ближнього. Вони відчувають обов'язок дбати про других чи то в родині, в школі, гуртку; шанують все створене Богом: визнають гідність людини, дба-ють про добро інших створінь, піклуються про природу. Вони розвивають відчуття краси і дотримуються естетичних норм в своїй поведінці, мові, виг-ляді. Пластуни нікого не принижують.

Кожний пластун/ пластунка шанує Бога згідно зі своїм віровизнанням і одночасно шанує право кожного на своє віровизнання.

Бути вірними Україні означає вважати себе частиною української громади, патріотом держави.

Вірність Україні символізована у пластовому гербі, де пластова лілея неро-злучно переплетена з українським тризубом. Україна - ціла українська спіль-нота, поселена на прадідівській землі та поза її межами; це, зокрема, куль-тура, мова, церква та інші матеріальні та духовні надбання, здобуті продовж століть існування українського народу. Для юнаків та юначок це значить, що вони:

вивчають і використовують українську мову;

вивчають літературу, історію, географію і культуру українського народу, українську спадщину;

знають українську національну символіку та гімн;

плекають українські звичаї, знають і дбають про українське суспільство.

2. Обов'язок допомагати іншим окреслює відношення пластуна до свого оточення, до людей і до природи. Це означає не лише виконувати громадські обов'язки, але і творити добрі вчинки з власної ініціативи. Добре діло має бути зразком гуманного характеру пластуна, його індивідуальних здібностей і тому повинно приносити задоволення. Пластовий обов'язок закликає не ли-ше любити ближнього, а й допомагати йому. Пластун повинен бути корис-ним членом спільноти, у якій живе. Практичне застосування цього обов'язку є у ідеї щоденного доброго діла, про що символічно пригадує вузлик на плас-тових відзнаках. Необов'язково, щоб це було велике діло, але треба, щоб воно виходило з доброї волі пластуна, щоб принесло комусь чи чомусь, людині, тварині чи рослині якусь користь і щоб для цього пластун приніс якусь жер-тву: час, зусилля чи річ.

3. Пластун повинен жити за Пластовим законом. Обов'язок жити за пласто-вим законом - обов'язок супроти нас самих. Ми маємо не лише знати пла-стовий закон, але повинні свідомо прагнути до ідеалу, який окреслений у ньому. Дійзнайтесь про пластовий закон звідси.

Обов'язок слухатись пластового проводу показує, яке значення надає Пласт громадській дисципліні. Складаючи присягу з власної волі, юнак визнає силу законності, що панує у його громаді. Граючи у пластову гру, ми звикаємо до полслуху законові та провідникові, до гри за правилами. І це визнання юнаки понесуть у життя, у свою державну спільноту.

7.4 Пластовий закон

Три головні обов'язки пластуна, зокрема, зобов'язують пластунів дотримуватись пластового закону.

Пластовий закон - це не заборони, а позитивні вказівки, дороговказ пластуна. Закон вимагає від нас активності, щоб ми розвивались та вдосконалювали свій характер. Він торкається внутрішнього життя пластуна. Точки пласто-вого закону повинні бути "провідними лініями" поведінки у життєвій грі. Юнак чи юначка, вступаючи до організації, вирішують зробити цю поведінку частиною свого щоденного життя. У пластовому законі з'ясовані прикмети пластуна, які є переданням давніх лицарських законів, а тепер уже тривалими основами культурного світу, узгоджені з християнською етикою та ідеалами:

-Пластун словний.

Один раз даного слова дотримується, незважаючи на перепони.

-Пластун сумлінний.

Кожне діло, за яке добровільно взявся, виконує по змозі якнайліпше.

-Пластун точний.

Дотримується визначених меж початку чи кінця якогось заняття або виконання дорученого завдання.

-Пластун ощадний.

Без потреби і користі не витрачає ні грошей, ні часу, ні енергії. Якщо щось залишається, зберігає на той час, коли буде потрібно.

-Пластун справедливий.

Він без вагання признає і віддає кожному все, що тому належить. У кожному змаганні дотримується засад "чесної гри".

-Пластун увічливий.

Допомагає у добрій справі, якщо є потреба, уступає, кому слід, першість і гарно поводиться з усіма. Його увічливість не повинна робити враження принизливості, бо це супуеречить лицарським законам.

-Пластун братерський і доброзичливий.

Почуває себе братом усіх пластунів, а також інших людей. Він не дошкуляє нікому, не кривдить живих істот. Працює у відповідності до своїх сил для добра, скріплення і розвитку власного народу, без сліпої ненависті до загалу членів іншої національної спільноти.

-Пластун зрівноважений.

Не діє ніколи під впливом хвилинних настроїв (гніву, розпачу тощо).

-Пластун корисний.

Займається тим, що приносить чесну і справжню користь собі самому та іншим. Також цінити і шанує працю інших людей. Він визнає значення праці у такій послідовності: праця для розвитку всього людства; праця для власного народу, праця для себе самого.

-Пластун слухняний пластовій старшині.

Слухається пластової старшини згідно з обов'язуючими правильниками. Після сумлінного виконання наказу, він може висловити критичну думку щодо доцільності цього наказу. Не виконує наказу, який є незгідний з пластовим законом.

-Пластун пильний.

Ніколи не пропускає нагоди навчитися чи довідатися чогось корисного для розвитку свого духу, своєї працездатності. Спостерігає за довколишнім світом і помічає усі дрібні деталі та зміни, що відбуваються у ньому.

-Пластун дбає про своє здоров'я.

Шанує і плекає здров'я як цінність і передумову своєї працездатності. Не робить нічого, що могло б підірвати його сили або спинити розвиток організму. Він підпрємливий, енергійний і вірить у свої власні сили.

-Пластун любить красу і дбає про неї.

Намагається допомагати красі оточення своїм виглядом, одягом, вчинками, мовою, визнаючи правила доброї поведінки, гарної мови і поширює це зна-ння власним добрим прикладом.

-Пластун завжди доброї гадки.

Не розгублюється і не падає у розпач навіть у найважчих умовах. Завжди спокійний, схильний до веселощів, а у небезпеці - відважний.

7.5 Пластовий обіт та гімни

Пластовий обіт Сл.: Дрот

В пожежах всесвітніх, у лунах кривавих

Під громом гармат, у важкій боротьбі

На лицарську честь і на предківську славу

Вітчизні обіти складаю такі:

Плекатиму силу і тіла, і духа

Щоб нарід мій вольним, могутнім зростав,

Щоб в думах журливих невольнича туга

Замовкла, а гордо щоб спів наш лунав.

Красу я щастя по всій Україні

Щиритиму, власний забуду свій труд,

Щоб чола розхмарив і випрямив спини,

Щоб зір зняв до неба відроджений люд.

Я працю й невдачі, всі злидні й недолю

Прийму як завдання Великої Гри,

З життям поборюсь як з трудами у полі

Мину обережно зрадливі яри.

А летом крил скоба під хмари полину

І бистро розгляну всю землю мою,

Промірю тернисті шляхи України,

До щастя Вітчизну свою поведу.

Гімн Пласту Сл.: Дрот

Цвіт України і краса

Скобів орлиний ми рід,

Любимо сонце, рух, життя,

Любимо волю і світ.

Пласт - наша гордість і мрія

Любій О тчизні - наш труд,

Буйний в нім порив, надія,

В Пласті росте новий люд.

Браття, пора нам станути в ряд,

Стяг пластовий підійняти,

Славу Вкраїні придбать!

Сонце по небу колує,

Знають і хмари свій шлях,

Вітер невпинно мандрує

По України полях.

Ми ж сонця ясного діти,

Вольного вітру брати,

Мали б безділлі змарніти,

Цілі життя не знайти?!

Гімн закарпатських пластунів

Сл.: С. Черкасенко

Гей, пластуни, гей юнаки!

Ми діти сонця і весни,

Ми діти матері-природи!

До нас шумить зелений бір,

В ліси, поля, до вольних гір

На ясні зорі, тихі води! 2 рази

Гей, пластуни, гей юнаки!

Життя - не жарти, не казки,

А праця, бурі і негоди!

Гартуймо ж наш юнацький дух.

Юнацьке гасло - воля й рух!

Ніщо нам лихо, ні пригоди! 2 рази

Гей, юнаки! Гей, пластуни!

Народу вольного сини!

Сини краси, сини природи,

Не зломимо своїх присяг

Веде нас гордо вольний стяг

До щастя, слави і свободи! 2 рази

Пластовий обіт - це поетичне доповнення до пластової присяги. Він зас-тосовується під час церемоніалу заприсяження - його співають після скла-дання присяги. В обіті відображено задум пластунів оправдати ті очікування, що їх покладає на ни пластунів український народ.

Всього в обіті 5 строф. В першій описано ті обставини, в яких пластуни складали присягу на початку існування організації. Решта чотири строфи дають детальне роз'яснення усіх чотирьох складових пластового гасла "СКОБ!" - Сильно, Красно, Обережно, Бистро.

Гімн Пласту співається на усіх святах, він є складовою кожної пластової церемонії. У цьому гімні пластуни закликають себе до праці та осягнення пластових цілей життя. Пластовий гімн підбадьорює пластунів, закликає їх до змагань, скріплює їх духом та об'єднує їх почуттям солідарності.

Перший куплет та приспів гімну написані д-ром Олександром Тисовським, а другий купдет склав для пластунів Іван Франко.

Окрім пластового гімну, пластуни на урочистостях співають ще Гімн зака-рпатських пластунів - гімн, котрий співали пластуни на Закарпатті до 1939 року. Як правило його застосовують під час церемонії закриття дня, певної акції тощо.

7.6 Пластова програма

Перебуваючи в новацтві та юнацтві, пластуни та пластунки проходять ряд етапів. Завершення кожного етапу свідчить про те, що пластун здійснив ще один крок на шляху до самовдосконалення, і таким чином може приступати до осягнення наступного етапу. Після завершення етапу пластунові чи плас-тунці присвоється відповідний пластовий ступінь, який відображаєтсья відз-накою ступеня на пластовому однострої.

Вимоги кожного етапу є пристосовані до конкретного віку та передбачають виконання певних завдань чи освоєння певних знань, необхідних пластунові у його посвякденні пластуванні. Перелік цих завдань є чітко окреслений та викладений у вимогах проби.

Пластові проби - це означена кількість завдань, що їх пластун чи пластунка має виконати. В означеному часі юнак має потвердити в умовах реального життя зусиллям і працею, пережиттям і знанням, що він повністю засвоїв встановлений для нього виховний матеріал та вільно диспонує прикметами та вмілостями, котрі відповідають виховній програмі його віку.

В Уладі Пластового Новацтва є три проби:

На ступінь новака/новачки - жовтодзюба;

На ступінь новака/новачки - юного орляти;

На ступінь новака/новачки - орляти.

Коли новак складає першу пробу, тоді складає новацьку обіцянку і отримує новацьку відзнаку, яку носить на береті, над лівою кишенею сорочки.

За час перебування в юнацтві пластуни здають такі спроби та здобувають такі ступені:

Ступінь пластуна-прихильника.

Присвоюється через півроку перебування в пластовому гуртку після того, як пластун освоїв ІІІ Головні обов'язки пластуна, пластовий закон та ще ряд базових знань. Свідчить про те, що юнак виказав та підтвердив бажання стати пластуном. Пластуни-прихильники ще не вважаються членами Пласту, а всього лиш кандидатами на членство.

"Скобине крило" - перша проба УПЮ (у віці 12,5-14,5 років) - ступінь пластуна-учасника. Пластун-учасник - це особа, що в повній мірі відповіла вимогам першої пластової проби: засвоїла пластову ідею та прак-тикує бездоганну пластову поставу, орієнтується в організації Пласту, взяла активну участь у пластових заняттях, навчилась життю в природі, вміє дати собі раду у повсякденному житті, займається своїм тіловихованням та здо-була щонайменше 3 пластові вмілості, що відповідають даному етапу.

Після здачі першої проби юнаки складають пластову присягу, і таким чином стають дійсними членами організації.

"Скобиний лет" - друга проба УПЮ (14-16 років) - ступінь пластуна-розвідувача.

Своїми вимогами друга проба загалом нагадує першу пробу, проте вона вимагає від пластуна значно глибших теоретичних знань та проявлення поведінки провідника. Ступінь розвідувача засвідчує, що пластун досконало володіє ідейними засадами Пласту, неодноразово взяв участь в організації разномантіних пластових акцій, вміє самостійно давати собі раду як в повсякденному житті, так і в природі.

Пластун-розвідувач - це особа, що в повній мірі знайома із засадами пласту-вання та може розпочинати самостійно готувати та реалізовувати проекти з тим, щоб підготувати себе до виконання в майбутньому функцій провідника.

"Скобиний хват" - третя проба УПЮ (16-18 років) - ступінь пластуна-скоба (пластунки-вірлиці).

Ця проба не містить жодних конкретних вимог, які слід виконати. Натомість пластун має зреалізувати 9 тематичних проектів, результатом котрих буде позитивний ефект для Пласту чи суспільства.

Третя проба - засіб реалізації мети Пласту з підготовки свідомих, відпові-дальних і повновартісних громадян, провідників суспільства.

Крім згаданих проб в УПЮ існує почесний ступінь гетьманського пластуна скоба (гетьманської пластунки вірлиці). Ступінь гетьманського пластуна-скоба не здобувається юнаком чи юначкою, а може бути наданий за ініціативою виховника. Цей ступінь надається за винятково взірцеву працю та поставу. Передумовами для отримання цього ступеня є:

Щонайменше 6 місяців бездоганного пластування після здобуття ступеня скоба (вірлиці)

Займав(ла) провідні посади в Пласті

Виказав(ла) провідницький хист

Здобув(ла) щонайменше 20 відзначок пластових вмілостей

Своїм особистим і громадським життям, пластовою поставою та характером дасть підставу пластовому проводу для переконання, що як гетьманський пластун-скоб (гетьманська пластунка-вірлиця) принесе честь і добру славу українському Пласту, житиме строго за пластовим законом і працюватиме для добра Пласту й українського народу.

Під час тижневих сходин, збірок, прогулянок та мандрівок гуртка і в дальшому під час занять цілого куреня юнак ознайомлюється методично і програмово з установленим для нього виховним матеріалом, переживає його в праці і в житті і так виробляє, оформлює і закріплює в себе певні прикмети характеру.

Пластові виховники - зв'язковий і впорядник - допомігши юнакові створити відповідні умови для самовиховної праці, стежать за його самовиховною дія-льністю і стверджують окремі фази у його розвитку. Це ствердження відбу-вається так, що пластові виховники дають юнакові у час здачі проби вико-нати різні доручення, завдання, щоб на основі способу їх виконання встано-вити, в якій мірі юнак засвоїв самовиховний матеріал.

Технічно відбуття пластової проби реалізується у формі гри, вправ чи пластових змагань у гурті інших юнаків, які відбувають ту саму фазу перевірки.

ВИСНОВКИ

Не потрібні надзусилля у поті чола, щоб повернути «Пласт» на визначене йому місце, і необхідна лише віра, крапля догматизму і відданість ідеї, яка Великої Гри, так і Української Нації.

Якщо «Пласт» узявся виховувати провідників нації, нації з великої літери, то хто буде виховувати саму націю. Хто, які гречкосії будуть харчувати можновладців, войовників, патріотів. Чи не тому «Пласт» узявся за лідерство, бо не хоче мати руки з трудовими мозолями і замащені землею9 Чи можливо тому, що деякі особи вважають, що легше і корисніше вигнати тих, хто не зовсім відповідає їх ідеології, ніж перевиховувати їх. Чи не є завданням «Пласту», виховувати у великій Грі здорову націю, а не еліту, яка б стояла над стадом свиней, перебіжників, дизертирів.

Отже, "Пласт" як українська дитячо-юнацька організація відіграв прогресивне значення в становленні і розвитку української молоді через вміле поєднання навчально-виховного процесу з працею та загально фізичним розвитком.

У "Пластовій державі" молодь готувалась до державного життя, вчилась боротисьз життєвими труднощами, свідомо розуміти свою роль і місце в суспільстві, підпорядковувати свої власні інтереси на благо загальної справи-за кращу долю України та її народу.

Життєвим стержнем пластової ідеології є "виховання повновартісних громадян України". Можливо, це не зовсім точне формування, але загалом воно виглядає найбільш прийнятним.

Список використаної літератури

1 Білас В.Визвольний шлях.-1983.-Кн.2.-с137-138

2 Боберський Н.Сокільський рух в Галичині.,”Календар”,Львів,1987.-с 217- 223

3 Бойчук О.-„Яйко”,Л.Ч.//Пластовий шлях.ч.1(68),1983.с 44-49

4 Галицька К., Виховне значення „Січей”, календар „Отамана”, Коломия, 1995. – С.34-42.

5 ГПБ.Батькам про Пласт.-1986.-с 45-46

6 Дем’ян Г., Арсенич М.//Визвольний шлях.-2002.-Кн.10.-с 43-44

7 Дем’ян Г. Генерал УПА Олекса Гасин –„Лицар”.-Львів.-2003.-с35-38

8 Державний інститут проблем сім”ї та молоді,2004.- с266

9 Дубицький Я.Пластовий табір.//Пластовий шлях.-1996.-Ч.3.-с 58-59

10 Іванчук О., Фізичне виховання шкільної молоді, ж. „Учитель”, Львів, №10, 1997. – С.143.

11 Кучерепа М.,Дави дюк Р.ВУО:Волинське Українське Об”єднання(1931-1939).-Луцьк,2001.-с 373

12 Літопис УПА. – Т. 2, кн. 2. – Торонто, 1985. – 272 с.

13 Лісові чорти:1922-1945.-Вашінгтон-Нью-Йорк-Торонто,1983.-с 216

14 Луцький Я. З історії туристично-краєзнавчої роботи у Пласті (1911-1930рр).-Івано-Франківськ.-1996.-с 21-26

15 Мороз В.Генерали УПА-вихованці Пласту//Пластовий шлях.-2002.-Ч.4.-с 42-45

16 Народна Воля,Скрентон,ПА,29 червня 1967 року//Пластовий шлях.-1998.-Ч.3(119).-с 10-12

17 Ольжич О. Незнаному воїну//Визвольний шлях.-2002.-Кн.9.-с 35-38

18 Пластуни у визвольних змаганнях.-Нью-Йорк,2002.-с 13

19 Плющ В.Скавтизм в Україні.//Пластовий шлях.1974.-Ч.3 (42). –с 41-48

20 Савчук Б.Український Пласт 1911-1939.-Івано-Франківськ.-1996.-с 80-84

21 Сергійчук В.Оунівці-борці проти нацизму//Шлях перемоги.-2000.-с 8

22 Содоль П.Українська Повстанча Армія,1943-1949.ДовідникІІ.-Нью-Йорк,1995.-с 103-104

23 Сокальська гімназія.-Львів-Сокаль,2001.-с.168

24 Соловій Ф.Повстанський мартиролог Стрийщини 1930-1950-х років.-Стрий,1999.-с 93-93

25 Список- каталог ЦДІАЛ,т.2,с 269

26 Старик В.Буковинський курінь в боях за українську державність.-Чернівці,1995.-с.99-103

27 Тисовський О.Життя у Пласті.-Львів,1921.-с 28-32

28 Тущак О., Значення прогулянок для науки і виховання. ж. „Промінь”, Вашківці, №11, 1994. – С.76.

29Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі ЦДАГОУ), ф. 1, оп. 22, спр. 77, арк. 52.

30 Чемеринський А.До історії участі пластунів у подіях 1914-1918рр//Пластовий шлях.-1996.-Ч.3.-с 50