МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ.

РЕФЕРАТ

З СОЦІОЛОГІЇ

НА ТЕМУ:

СИСТЕМА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ.

ВИКОНАЛА:

СТУДЕНТКА I КУРСУ

ГРУПИ КП-1

Ф-ТУ ПРАВОЗНАВСТВО

ЯВТУШЕНКО ІЛОНА ЮРІЇВНА

КИЇВ 2000.

ЗМІСТ.

Вступ.

1. Проблеми мікрорівня і їх роль у житті сучасної молоді………..3

2. Молодь як основна рушійна сила в суспільстві…………………4

3. Суспільний ідеал молодої людини……………………………..4-5

4. Типологічні групи молоді………………………………………5-6

5. Формування політичної культури у сучасної молодої людини..6

6. Загальногромадське виховання молоді………………………..6-7

7. Патріотичне виховання молоді ………………………………..7-8

Висновки……………………………………………………………..9

Список літератури…………………………………………………..10

СИСТЕМА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ

СУЧАСНОЇ МОЛОДІ.

Як живе сучасна молодь? Що зараз для неї важливо? Чого вона прагне? Саме такі питання постають перед сучасними психологами, соціологами, публіцистами, які займаються вивченням життя молодого покоління. От і я, хоч і являю собою представника студентства, хочу для себе розібратися в цінностях, які ще залишилися з давніх часів, і які з’явилися з переходом до нових суспільних відносин. Адже кожна людина, коли і де б вона не жила, повинна усвідомлювати, для чого вона існує, що для неї є цінним, на що їй варто орієнтуватись.

Я переконана, що молодь у наш час постала перед складним вибором. Система її ціннісного світогляду формується під впливом глобальної зміни ієрархії загальнолюдських ціннісних орієнтацій. Прикро визнавати, що трансформація суспільного життя вивела на перші місця цінності особистого рівня, які забезпечують власні потреби та комфортне самопочуття. Сучасні суспільні відносини певною мірою провокують розквіт егоїзму в свідомості людини. Особливо це відбивається на особистості, яка знаходиться на шляху формування свого власного бачення проблем існування, яка тільки зіткнулась з визначенням духовних обмежень для себе, так би мовити, “моральних мурів”.

Все частіше головну роль в житті молоді посідають проблеми мікрорівня. Тобто, у молодих громадян формується якісно нове сприйняття навколишнього світу крізь призму насамперед особистих інтересів. Їх турбує власне здоров’я, кар’єра, матеріальні блага, освіта, сім’я. Що стосується релігійних конфліктів в Україні, загальнонаціональних проблем, загрози війни, корисних вчинків для народу або майбутнього країни, за даними Українського інституту соціальних досліджень, выдсоток зацікавлених цими питаннями ледве досягав відмітки 16 з числа всіх опитаних в 1998 р. Звичайно, це в деякій мірі правильно, тому що в капіталістичних країнах світу, з яких незалежна Україна з недавніх часів бере приклад, існує “екзистенціальний” підхід до життя. Тобто, кожен виживає як може і не покладає надії ні на кого, окрім себе. Простими словами кожен “сам собі режисер”. Це йде всупереч ідеї “патерналізму”, яка притаманна ідеології , виплеканій радянськими часами. Люди не привчилися відстоювати власні інтереси, тому що все їх життя було спрямовано на досягнення спільної мети, вони покладались не скільки на себе, скільки на уряд, на бюрократичну систему, і це, нарешті, висушило в них жагу до самоудосконалення, прояву ініціативи і особисту зацікавленість. Дякувати Богу, цього не відіб’єш у молоді, тому що людина лише з часом під впливом певних факторів загальмовує прагнення до прояву своєї особистості. Тільки притаманний молоді максималізм, не обмежений безглуздими заборонами і “ідеологічними шаблонами”, спроможній каталізувати значні зміни у розвитку суспільства. Саме тому демократичні зрушення в українському суспільстві і їх подальший розвиток залежить від молодих громадян, адже вони є їх основною рушійною силою.

По-перше, це тому, що молодь являє собою достатньо велику соціально-демографічну групу и займає важливе місце в народногосподарському виробництві як єдине джерело поповнення трудових ресурсів. По-друге, вона є основним носієм інтелектуального потенціалу суспільства і може проявляти себе у всіх сферах життя. По-третьє, в неї є достатньо велика соціальна і професійна перспектива, тому що вона спроможня свидше інших соціальних груп суспільства заволодіти новими знаннями, професіями і спеціальностями. Підтвердити це можуть статистичні дані. Наприклад, частка молоді у віці від 16 до 30 років на 1990 складала 22 % від складу населення України. Але слід зазначити, що за останні десять років вона зменьшилась до 20 %. Показниковим аргументом впливу молоді на примноження національних багатсв країни є її складова в сукупному суспільному продукті. І сьогодні, і в майбутньому зростання промислового виробництва також залежить насамперед від того, як до нього залучаються нові молоді робітники.

З переходом до ринку, становленням демократичного суспільства суттєво змінюються не тільки ідеали молодих людей, а й суспільний ідеал молоді взагалі. До речі, дуже цікавими є висновки українського вченого Ю.Терещенко, який в сучасній молодій особистості виділяє такі риси:

1. Це особа економічно вільна, ініціативна, активна. Їй притаманна самостійна творчість, пов’язана з організацією нової справи і постійною кількістю можливостей докласти власні зусилля.

2. Це людина, глибоко зацікавлена в особистій приналежності до політичних свобод. Вона характеризується розвиненою правовою і моральною відповідальністю, здатністю захистити себе і оточуючіх.

3. Це суб’єкт з рел’єфно оформленою світоглядно-екологічною орієнтацією.

4. Це особа з національно зорієнтованою свідомістю, для неї рідна мова і культура свого народу є засобом національної самоідентифікації.

Взагалі якщо брати поняття “цінність” – це є те, що почуття людей диктують визнати найвищим над усім і до чого можна ставитися з повагою, визнанням, пошаною. Це також певні ідеї, завдяки яким люди задовольняють свої інтереси і потреби. Що стосується ціннісних орієнтацій, це:

1. ідеологічні, політичні, моральні, естетичні та інші оцінювання конкретним суб’єктом навколишньої дійсності і орієнтація в ній;

2. засіб певної диференціації об’єктів індивідом за їх значенням.

У відповідності до орієнтації на певні цінності, їх ієрархією в свідомості молодих людей і поведінковими реакціями на зміни суспільно-політичної ситуації в країнах перехідного періоду можна виділити й охарактеризувати декілька типологічних груп молоді.

Перша група.

Це молоді люди, які зберегли давні цінності або хоча б віддають їм перевагу. Представники цієї групи (їх близько 10%) підтримують в Україні комуністичну, соціалістичну, певною мірою селянську партію, входять у склад комсомольських організацій. Ця молодь є прибічником пікетів, демонстрацій, інших акцій соціального протесту як самостійно, так і разом з старшими товаришами, які активно закликають її до цього, не без перспективи на зміну політичного курсу країни. В основному такі молоді люди відхиляють шлях ринкових трансформацій, є прибічниками авторитарної свідомості і симпатизують харизматичним лідерам і вождям.

Друга група.

Це люди, які діаметрально протилежні в своїх ціннісних орієнтаціях першій групі. Це – юнаки та дівчата, що практично повністю не визнають цінності минулого, відстоюють ідеї трансформації суспільства на основі цінностей, які мають суспільства з розвиненою ринковою економікою, високим рівнем соціального забезпечення громадян. Більш ніж половина молоді сприймає цінності ринкового господарства, відстоює приватну власність, віддає перевагу свободі економічного вибору кожної людини. За даними досліджень, проведених серед молоді України, майже дві третини молодих людей вважають себе прибічниками максимального збагачення кожної людини як умови створення заможного суспільства.

Третя група.

Це дуже незначна кількість молодих людей, яка хоч і критикує цінності соціалістичного суспільства, але повністю не відштовхує їх, а вимагає деякої корекції при збереженні таких обов’язкових атрибутів, як єдина держава й основні принципи суспільного ладу. Ці люди здебільшого належать до профспілкових, робітничих рухів, пропагандують ідеї лібералізму. Якщо трансформаційні процеси у бік суспільства з ринковою економікою будуть розвиватися повільно, швидше за все, вони перейдуть до першої групи, яка рішучіше відстоює цінності соціалістичного суспільства.

Четверта група.

Це молодь, для якої характерне не просто відштовхування “старого світу”, а й нетерпимість до будь-яких цінностей, окрім власних. Вчені називають цей тип квазіреволюційний, бо вони настільки радикальні, що ладні не просто розірвати свої стосунки зі старими структурами, а й зруйнувати, розтоптати їх. Таким людям характерні нетерпимість до накопичення, радикалізм, відштовхування об’єктивної історичної спадковості у розвитку суспільства і його громадян. Погляди таких людей мають специфічну національну спрямованість.

Можливе також розмежування молодих людей не просто на прибічників комунізму чи капіталізму, що доволі примітивно, а й на лібералів, націонал-демократів, націонал-радикалів, націоналістів, охлократів, соціал-демократів і т.д.

На основі даних соціолгічних опитувань, які проводилися Українським інститутом соціальних досліджень та Центром “Соціальний моніторінг”,наприклад, можна простежити зміну політичних орієнтацій молоді впрдовж 1997-98 рр. На травень 1997 прибічників “лівих” було 4%, а на червень 1998р. вже 7%. Що стосується “правих”, то їх кількість відповідно зменшилась з 9 до 8 відсотків. Найліберальнішу позицію займають центристи, яких представляли в 1997 році 27%, а в 1998 лише 23. Не новина, що в цей перехідний період дуже багато людей не можуть визначитися в своіх переконвннях. Їх складають близько 30%, що говорить про нестабільність політичної системи в цілому. Але найсумніше те, що близько 36% за даними на 1998р. взагалі не орієнтуються в політиці. Це говорить про низький рівень політичного виховання молоді.

За багатьох обставин нині потрібно принципово по-новому розглядати це питання. Але чи необхідно воно нині, коли ще існують наслідки гіпертрофованого , так званого, комуністичного виховання? Потрібне і саме таке, що виховувало б глибоку повагу до історії свого народу, до таких найважливіших символів, як Прапор, Гімн, Герб, до його культури, традицій. Інша справа, що ми не повинні забувати, що політичне виховання не є й не повинне бути чимось вкрай заідеологізованим. Йдеться про оволодіння, особливо молодою особою, об’єктивними закономірностями розвитку природи, суспільства, оточуючого середовища. Політичне виховання молоді здійснюється шляхом впливу на неї сім’ї, школи, громадських об’єднань, усього оточуючого середовища. Та все ж найефективніший вплив на формування політичної свідомості, як і політичної культури особи взагалі, має її безпосередня участь у суспільно корисній, громадсько-політичній діяльності. Така діяльність може бути різною за рівнем активності, спрямованістю.

Формування політичної культури молоді можливе за умови здійснення загальногромадського виховання, адже саме воно формує у людини почуття громадянськості, тобто почуття своєї співпричепності зі справами і турботами всього суспільства, прагнення внести свою частку в розбудову держави. Громадянськість перетворює людину з покірливого підданого влади в громадянина, який має свої права і обов’язки, вміє грамотно, на основі закону, за длопомогою демократичних інститутів відстоювати свої інтереси. Громадянськість, згідно ще із стародавніми греками, це передусім відповідальна участь людини в суспільних справах. Зрозуміло, що справжній громадянин повинен прагнути до того, щоб бути корисним своїй державі. Це, безперечно, підсилює інтерес до історії, розширення свого кругозору, ерудиції, духовного збагачення. Ось чому з впевненістю можна сказати. Що політично свідома людина – це перш за все громадянин, оскільки за цим поняттям розуміється людина, яка вступає у політику з розвинутими ідентифікаціями участі, яка навчена ідеологічним орієнтаціям, що визначають її політичний вибір певних правил політичної гри, особливо терпимості й толерантності , і приймає активну участь у політичному житті країни.

Звичайно, виховання у молодої людини почуття громадянськості потребує підвищеної уваги до її освіти, зокрема гуманітарної, оскільки тільки вона може сприяти формуванню розвинутої, ерудованої, політично освіченої особи.

Я вважаю, слід окремо виділити як один з найголовніших напрямів виховної роботи патріотичне виховання, яке органічно поєднує у собі дві гілки виховної роботи – національно-патріотичне і воєнно-патріотичне виховання. Саме цей напрямок виховної роботи має вирішальне значення в поцесі формування національної свідомості. До речі, ставлення української молоді до інституту українського громадянства характеризується сталими показниками впродовж останніх років. Що стосується питання, чи пишаються молоді люди своєю належністю до українського громадянства, у червні 1998 р. ствердно відповіли 58 % респондентів, 24% вказали, що не пишаються , а 17% взагалі не змогли визначитися з відповіддю. Слід зазначити, що простежується однозначна залежність ставлення до українського громадянства від рівня добробуту. Не дуже втішає те, що на запитання, чи пішли б молоді люди захищати свою країну у разі війни, 44% з них відповіли ствердно, 12% упевнені, що вони не стали б на захист Вітчизни, а останні просто не змогли визначитись. Помітьте, скільки людей вагаються приписати себе до будь-якої з груп. Ось тобі і військово-патріотичне виховання!

Суттєву роль у процесі формування політичної свідомості відіграє і політична освіта. Заснована на загальнолюдських цінностях і нормах, політична освіта сприяє формуванню громадянськості в молодої людини, демократичної політичної свідомості та культури, законослухняності.

Звичайно, неможливо обійтись і без політологічної освіти молоді.У демократичному суспільстві мають існувати на засадах плюралізму різноманітні ідеологічні течії й партійно-політичні позиції. Але їхній політизуючий вплив повинен бути врівноваженим з боку процесу, який виконує інтегруючу, об’єднуючу функцію. Таким процесом може бути саме політологічна освіта, змістом якої буде неупереджене викладання знань про об’єктивні закономірності соціально-політичного розвитку суспільства. Слід зазначити, що політологічна освіта - це не партійна агітація, а надпартійне знання про стан справ у навкіллі, про суперечливу дійсність, про шляхи і засоби вирішення існуючих проблем. Оволодіння фундаментальними науковими знаннями про політичні, загальносоціологічні закономірності дозволяє сприймати суспільні явища, події та факти не в бажаній видимості, а у їх глибинній сутності. А саме це спияє усвідомленню молодими людьми того, що нормальне існування сучасного суспільства має бути заснованим на засадах плюралізму, толерантності та компромісу. Таке усвідомлення є необхідною складовою частиною політичної культури, культури громадянського існування людини.

Нинішній виховний процес молодої особи у демокатичному суспільстві повинен перебачати досить високий рівень індивідуальної свободи особистості, відмову державних структур від жорсткого визначення форм та методів соціалізації, постійного контол як за суспільними інститутами, що її здійснюють, так і за самим громадянином. Переача молодим громадянам традиційних елементів політичної культури та політичногопроцесу в цілому в демократичному суспільстві завжди повинні доповнюватись прищепленням навичок самостійного пошуку вирішення тих чи інших проблем, нових методів здійснення завдань, які постають перед молоддю, формуванням нових елементів політичної культури.

Дуже активно впливають на формування світогляду особи різні молодіжні організації. Такі організації, як Спілка молодіжних організацій України, Спілка піонерських організацій України, Спілка Української молоді, "Пласт", Український національний комітет молодіжних організацій, Українська студентська спілка, Союз Українського студенства мають високий авторитет серед молоді . На жаль, лише близько 30% молодого населення країни цікавляться їх діяльністю. Інші ж просто займаються "бродінням по життю" та заповненням мізкового вакууму "псевдоінформацією". До речі, великий відсоток громадян просто залишаються не проінформованими щодо діяльності, та й взагалі існування подібних угрупувань.

Дуже необхідно створити щось на зарзок молодіжного інформаційного центру чи газети, чи журналу, або телеканалу, щоб активна й не байдужа молодь дізнавалась про різноманітні акції, збори, конференції, зустрічі серед молодіжних організацій і брала в них участь. Потрібна реальна підтримка з боку держави, її безпосередня участь у створенні умов для розвитку беззахисних паростів свідомості української молоді. Звичайно, це потребує додаткового фінансування і уваги, а в країні вистачає ще й економічних і політичних проблем. Але нам треба усвідомити одне: якщо сьогодні ніхто не виховає молодих українців з нормальною, не дефомованою системою ціннісних орієнтацій, завтра вже нікому буде займатися будівництвом правової демократичної держави, а можливо й нікому буде незиватися українцями взагалі.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ.

1. Волков Ю.Г. Мостовая И.В.Социология: Учебник для вузов под ред. В.И.Добренькова М. Гардарика 1998 432 с.

2. Шаповал М.Ю. Загальна соціологія 3-є видання заг. ред. О.П. Юренка К.

Український центр духовної культури 1996 368 с.

3. Молода сім'я в Україні 90-х . Якубова Ю.М. К. А.Л.Д. 1996 104 с.

4. Молодь і дозвілля (теорія, методика і практика роботи з підлітками і молоддю за місцем проживання) К. А.Л.Д. 1996 208 с.

5. Вивчення молоді на сучасному етапі: Питання методології і методики:

Матеріали міжнародної науково-практичної конференцїї: Київ, 11-13 жовтня 1995 р .К. А.Л.Д. 1996 232 с.

6. Про становище молоді в Україні( за підсумками 1998 року). Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. – К.: ТМ ПрінтіксПрес, 1999 – 154 с.

7. Захарченко М.В. Бурлачук В.Ф., Молчанов М.О. та ін. Соціологічна думкаУкраїни: навч. Посібник К. Заповіт 1996 424 с.

8. Лукашевич Н.П.Туленков Н.В.Социология: Учебное пособие К. МАУП 1998 276

.

9. Про становище молоді в Україні (за підсумками 1997 року). К. Столиця. 1998 Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв'язання. Збірник наукових публікацій. К. А.Л.Д. 1996 235 с.

11. Головатый Н.Ф. Социология молодежи: Курс лекций К. МАУП 1999 224 с.