Соціолінгвістичний стереотип українця у свідомості польської молоді

Роль та значення народних стереотипів – міжгалузевий підхід

У 1984 р. у давньому Європейському осередку координації досліджень та документації суспільних наук (Віденський осередок) розпочато міжнародну порівняльну програму досліджень лексики політичного життя. Вже на початковому етапі досліджень було взято до уваги роль (народних) стереотипів.

Стереотипи відіграють важливу роль у суспільній діяльності людини, але не беруться до уваги в аналізах. Учені часто не бачать їх або не хочуть бачити.

Деякі характерні риси стереотипів. Визначення

Міжнародний характер досліджень підтверджує те, що було відоме вже з інших праць:

Стереотипи – це не поняття, а більш-менш загальне віддзеркалення суспільних явищ. Часто вони пов’язані з мовою (лексемами та лексичними системами).

Стереотипи починаються не з безпосереднього досвіду людини, а з традиції, переказу та посередництва. Якщо стереотипи міцно вкорінені у суспільній свідомості, то вони не підлягають досвіду, котрий не відповідає вже раніше прийнятим уявленням.

Визначення, подані Ліппманном [7], Аллпортом [2], Адорном [1], можна підсумувати так:

• стереотипи є важливою складовою частиною, яка інтегрує суспільство; можна їх віднайти у мотивації суспільних явищ, ідеології, а також у політичній пропаганді;

• стереотип є судом, негативним або позитивним, який опирається на переконання;

• його джерело має суспільний характер, передається родиною особі як суспільний погляд, а також, у більш загальному значенні, суспільним середовищем, не беручи до уваги особистого досвіду окремої особи;

• стереотип має емоційне (негативне або позитивне) забарвлення;

• зовсім заперечує факт або частково відповідає правді, та завжди звучить цілком правдиво;

• довго залишається незмінним. Це виникає тому, що стереотип фактично не залежить від досвіду людей.

Риси, подані вище, дали можливість стереотипу відігравати важливу суспільну функцію, а саме: оборонну функцію відносно цінностей та прийнятих суджень певного суспільства або групи. Засвоєння його як суспільної норми становить умову інтеграції особи з групою.

Праці Віденського осередку підкреслили також головні комунікативні функції стереотипів. Окрім того, дослідження показали велику соціолінгвістичну роль стереотипів: вони допомагають індивідуумам ідентифікуватися з загальними цінностями; стереотипи допомагають людям відділитися від “чужих”, котрих вони не включають до власного суспільства.

Народні стереотипи

Аналіз народних стереотипів можна вважати за тип аналізу суспільного конструювання дійсності. Треба зрозуміти, як це діється і що підтримує такий стан речей. Тими проблемами займаються суспільні науки. Бергер та Линцкманн формулюють це таким чином:

“Світ щоденного життя знаний членам суспільства не тільки як існуюча дійсність... Це світ, що бере початок в їх думках і діяльності і котрий вони вважають за реальний”[3,19-20].

Аналіз стереотипів вимагає міжгалузевого підходу. Раніше ця ділянка була здомінована суспільною психологією. Набагато більше можна осягнути співпрацею мовознавців, психіатрів, істориків, соціологів, антропологів та політиків.

Коли йдеться про стереотип, треба, п о-п е р ш е, взяти до уваги, що це не дослідження народних характерів. Народний стереотип може змінитися, коли з’явиться нова інформація або зміниться дійсність.

П о-д р у г е, опис народного характеру не створений суспільством, але може підлягати впливам народних стереотипів.

П о-т р е т є, поняття народного характеру близьке до поняття народної тотожності.

Народна тотожність та народні стереотипи

Народні стереотипи відносяться до “чужих”: до людей, країн, інших культур. Однак “чужі” не є однолітною масою. Декотрі з них є сусідами, інші - ні. Одні народи є ворогами, інші - ні. Певні суспільні групи можуть бути репрезентовані меншинами, які живуть серед нас, говорять або ні нашою мовою. Наше довір’я залежить від актуальних політичних та економічних обставин, а також від сталої ієрархії цінностей певного народу.Незважаючи на ці залежності, стереотипи завжди дуже стабільні. Залежно від обставин вони або “позитивні”, або “негативні”. Сусідні країни мають, як правило, кілька відмінних уявлень один про одного, кілька народних стереотипів, що служать різній меті.

На думку Бертінга та Віллан-Гандоссіего [4], народні стереотипи виконують наступні функції:

1. Служать членам суспільства як спільні для всіх пункти віднесення.

2. Зміцнюють зв’язки між членами суспільства.

3. Виражають спільні цінності шляхом протиставлення “наших” цінностей та звичаїв до цінностей і звичаїв “чужих”.

4. Їх можна вживати для позитивного підкреслення, що наша група відмінна від інших, з якими її можна сплутати.

5. Стереотипи можна вживати для відмежування особи або групи осіб, цінності та звичаї яких вважаємо шкідливими для нас (дискримінація).

6. Особи, які належать до цієї групи, можуть їх уживати для показу своєї лояльності – правдивої або фальшивої – у ставленні до цієї групи.

7. Служать народові для творення “винних”, коли є криза.

Стереотипи завжди є частиною нашого почуття народної тотожності. Вони активні у певних обставинах: під час мечів, у період масового туризму, під час річниць національно-визвольних війн. У мирні періоди немає потреби підкреслювати негативні елементи, які виступають у наших стереотипах у ставленні до людей та народів, з якими підтримуємо хороші стосунки.

Стереотип українця у свідомості поляків

Уже декілька років у Польщі можна зауважити зріст зацікавлення проблемою народних меншин. Зобов’язуюче після війни правило етнічно однорідного краю викликало те, що про проблеми “меншин” писалося лише під кутом зору асиміляції, адаптації, а також зникнення культурових відмінностей. У 80-их роках ситуація почала змінюватися. На проблеми “меншин" звертається все більше уваги, щораз частіше вони стають предметом зацікавлення дослідників, а також “молодих шукачів правди”. Внаслідок цього з’явилися нові публікації, що піднімають цю проблему. Але такий корисний для меншин клімат існує недовго і лише у вузьких колах нашого суспільства, що, звичайно, замало для зміни старих закоренілих стереотипів, упередження існуючих міфів. Здеформований образ німця, українця, єврея є поширеним у масових засобах переказу- пропаганди, обов’язковій літературі - школі, оповіданнях - середовищі і т.д.

Проблематикою стереотипу українця зайнявся Марко Русакевич [8, 58-59]. Щоб представити цю проблему, він узяв до уваги матеріали, зібрані у Перемишлі 1986 року. Перемишль - це специфічне місто, в якому значна частина мешканців українці. Тут досить жива пам’ять про сильні антагонізми і конфлікти народно-визвольної боротьби довоєнних часів, періоду окупації, а також повоєнного періоду.

Поляків (учнів ліцеїв) попросили відповісти на запитання, які асоціації викликає у них слово “українець”. Результати опитування представлено у вигляді таблиці (табл. 1).

Опитування проведено серед учнів ІV класу ліцею у Перемишлі,

число респондентів – 30.

Таблиця 1

Опитування учнів ліцеїв

Відповідь		Кількість виборів	(%)
позитивна	приятель, колега, хороший друг, ми	5	7,8
байдужа	Україна, Русь, віра, людина, люди, людина іншої нації, народ без держави, істина, непевність, єдність, дід Гринь	18	28,1
негативна	інша людина, чужий, людина з поганим минулим, п’яниця, самовпевненість, бунтівник, терор, ворог, кулемет, кров, ненависть, убивця, страшна людина, Бєщади, москаль, руський, свиня, молокосос, комуніст, УПА, ідіот, глупий, збочений, хам , червень, бандит і т.д.	41	64,1

разом		64	100,0

Отже, очевидно, що на поставлене питання молодь Перемишля в більшості відповіла негативно. Це було у 41 випадку з 64 можливих. Серед цих відповідей було названо 29 негативних рис характеру українців, як, наприклад: “п’яниця, самовпевнений, бунтівник, мстивий, бандит” і т. д.

Друга частина - це група слів, які віддзеркалюють вороже ставлення до українців, до них можна віднести такі слова, як “чужий, бунтівник, ворог, кулемет, УПА, молокосос, комуніст, глупий, хам” і т. д.

Серед негативних відповідей можна вирізнити ще одну групу - прізвиська (14 відповідей): “свиня, комуніст, руський, москаль, молокосос, ідіот, збоченець” і т. д.

Тільки 23 відповіді (36 %) були нейтральні (18) або позитивні (5). Найчастіше вживані слова - це “людина, люди, істина, людина іншої нації”, які з’явилось 11 разів. Інші асоціації були амбівалентні: “Україна, Русь, віра, народ без держави, непевність, єдність, дід Гринь” (разом 7 асоціацій).

Серед 64 відповідей тільки 5 були позитивними: “колега, приятель, хороший друг, ми”.

Вже цей не зовсім детальний аналіз асоціації молоді ліцею у Перемишлі, вказує на функціонування дуже сильного негативного стереотипу. Українець для респондентів є “поганою людиною, ворогом, бандитом, убивцею”. Декотрі зі словом “українець” асоціювали позитивні значення. Таких осіб було тільки 5, з яких 2 - це українці. Позитивні асоціації, які відносяться до українців, є результатом безпосереднього контакту з ними. Говорять: “колега, приятель, сусід, файний друг”, але одночасно кажуть і негативні речі. Це є наслідок функціонування стереотипу, який не можуть змінити навіть особисті контакти.

Подібні досліди зроблено у двох середніх школах Жешова та Лігниці. Респондентів було 614. Відповідали на запитання: “Чи ти думаєш, що українці мають якісь типові риси характеру, які відрізняють їх від інших націй?” Респонденти мали на вибір три відповіді:

а) Немає таких рис, українці є різні.

б) Можливо, що такі риси є, але я не можу їх назвати.

в) Типові риси - це ...

Відповідь “а” вибрало 188 осіб (30,6 %); “б” - 312 осіб (50,8 %); натомість, “в” - тільки 114 осіб (18,6 %). Респонденти подали 44 риси, які вважають характерними для українців [6,173-174]. Таблиця представляє результат:

Таблиця 2

Опитування учнів середніх шкіл Жешова ті Лігниці

Ранг	Народні риси українців	Число відповідей	(%)
1	неохайність	21	3,4
2	націоналізм	19	3,1
¾	брак особистої культури	14	2,3
¾	схильність до розбоїв	14	2,3
5	антипатія до поляків	12	2,0
7	народна солідарність	9	1,5
8-10	нерозумність	8	1,3
8-10	мстивість	8	1,3
8-10	заздрість	8	1,3
11-13	ординарність	7	1,1
11-13	фальшивість	7	1,1
14-18	лінивство	6	1,0
14-18	народна гордість	6	1,0
14-18	злодійство	6	1,0
14-18	прив’язаність до традицій	6	1,0
Відповіді: “не має /не знаю”		500	81,4

Тільки 12 відповідей були позитивними. Натомість у 90 осіб були негативні асоціації. Переважна більшість опитуваних зовсім не відповіла на питання. Найбільш негативно віднеслися до цієї проблеми учні з Перемишля. У їх відповідях звучать виключно негативні характеристики, і тут відчувається існуючий у цьому місті польсько-український антагонізм.

Однією з найчастіше дебатованих проблем (насамперед, на півдні Польщі) є проблема повернення майна та землі українцям, переселеним у 1947 році. Щоб дізнатися про думку учнів, їм було поставлено запитання: “Що ти думаєш про повернення переселених українців на давні землі?” Респондент міг відповісти:

а) не маю своєї думки;

б) думаю, що в жодному разі не слід віддавати українцям майна та землі;

в) думаю, що не слід віддавати майна, хіба що в особливих випадках;

г) віддавати, але так, щоб ніхто не був скривджений;

ґ) віддавати всім те, що належить їм за законом [6,175].

Таблиця 3

Відповідь	Число відповідей	(%)
Не маю думки	77	12,5
Ні в якому разі не віддавати	111	18,1
Віддавати тільки в особливих випадках	133	21,7
Віддавати, але так, щоб ніхто не був скривджений	228	37,1
Віддати всім те, що належить їм за законом	65	10,6

Майже 50 % учнів вважає, що треба віддати українцям їхні давні землі та майно. Більшість з них (37,1%) має певні застереження, лише 10,6 % респондентів хоче віддати українцям землі та майно без застережень. Про спірність цієї проблеми свідчить те, що майже 40 % відповідей відмовляють українцям у праві повернення на давні землі – 18,1%.

Підсумовуючи проаналізовані дослідження, можна ствердити, що в польському суспільстві переважає негативний стереотип українця. З другого боку, позитивне ставлення учнів до повернення українців на давні землі свідчить про те, що польське суспільство, а передусім молоде покоління, відкрите до співпраці.

Перевага негативного стереотипу впливає негативно на дискусії науковців-дослідників, які пробують об’єктивно, беручи до уваги точки зору обох сторін, розв’язати болючі проблеми. На жаль, єдиним результатом спільної праці польсько-українських комісій у справах узгоджень текстів підручників з історії є довгий список протилежних думок сторін на ті самі питання. Ухвала Польського Сенату (серпень 1990), яка осуджує акцію “Вісла”, теж не зблизила два народи. Комбатанти визнали ухвалу “за скандальну та принижуючу” [5,5], а українці в Польщі – за недостатню.

Коли йдеться про польсько-українські проблеми, то найважливішим є те, щоб почати про них говорити. Підставою дискусії повинно бути бажання вислухати іншу сторону, спробувати зрозуміти її аргументи, а головне – відійти від укорінених негативних стереотипів.

Література

1. Adorno T. W., Frenkel Brunswick E., Levinson D. J., Nevitt Sanford R. The Autothoritarian Personality. – New York, 1969.

2. Allport G. W. Prejudsce: A Problem in Psychological and Social Causation // The Jurnal of Social Issues.– 1950.– Listopad.– Supplement nr. 4.

3. Berger P.L., Lunckmann T. The Social Construction of Reality. A Treatise in the Sociology of Knowledge.– New York: Routledge, 1967.

4. Berting J., Villain-Gandossi Ch. Rola i znaczenie stereotypów narodowych w stosunkach międzynarodowych podejście interdyscyplinarne// Narody i stereotypy / Pod red. T. Walas.– Kraków, 1995.

5. Hermaszewicz W. Echa Wołynia.– Warszawa, 1998.

6. Jestal J. Polsko – ukraińskie dyskusje w kontekście stereotypów narodowościowych // Narody i stereotypy / Pod red. T.Walas. – Kraków, 1995.

7. Lipmann W. Public Opinion.– New York, 1946.

8. Rusakiewicz M. Ukrainiec i Polak – w kręgu stereotypów// Zustriczi.– Warszawa, 1990.– Nr.1.