Як впливає наш погляд на життя на наше життя

Ваші думки – насіння, кинуте в

родючий грунт розуму.

Своєю сповіддю (автобіогра­фічна повість "Збіг складних обставин") Юрій Петрович Власов, відомий спортсмен і жур­наліст, ніби простягнув руку допо­моги всім, у кого похитнулася віра в себе, у свою здатність протисто­яти хворобам, недузі, життєвим невдачам.

Справді, ситуація в той час для Юрія Власова була критична. Найсильніша людина у світі і... раптом приречена на смерть. Лікарі не могли допомогти йому. І ось тут... він сам собі допомагає і стає знову здоровою та життє­радісною людиною. Що ж це за допомога? Позитивне мислення, самонавіювання, фізичні наванта­ження, загартовування й сила волі.

Публікуємо лише окремі фрагменти цього гімну життю та вірі у свої сили.

"...Людина спроможна ви­терпіти надзвичайне, якщо загар­тований її дух. Справді, спочатку хворіє дух, потім тіло! Ця проста думка мене приголомшила. Саме так — я засмічував діяльність ор­ганізму всім хламом переживань, непотрібних почуттів. Я повністю позбавляв себе радощів.

І ще я зрозумів дещо важливе — найважливіше, із чого в май­бутньому виросла ціла система поглядів і стала можливою їх ево­люція: тіло саме, як і дух, потребує керівництва.

...З пережитого я зробив цілком певний висновок: смерть збирає врожай там, де дух спить або хворіє.

...Дурниці, нібито людина не може втручатися в діяльність внутрішніх органів. Адже людина починає хворіти в більшості ви­падків під впливом певного ду­шевного стану, який стає доміну­ючим. Внаслідок цього неминуче виникає і ослаблення організму. Це означає присутність сильного зв'язку між духом і внутрішніми органами.

І якось уночі я зрозумів, що ліки та лікування безсилі. Нако­пичення важких переживань, слабка воля зробили мене рабом недугів.

Не існує безслідних думок. Усі думки впливають наші фізіологічні системи. Вони звужують або розширюють судини, затримують діяльність ор­ганів травлення, порушу­ють сон і врешті решт призводять до хвороби серця. Неможливо прослідкувати всю різноманіт­ність відповідних реакцій. Погані думки, горе, злість, роздра­тування, жах, скарги, сумнів, тур­бота — все це призводить до ос­лаблення організму, а протягом тривалого часу — вже до серйоз­них захворювань.

Потрібно виховувати себе, а точніше, перевиховувати, щоб не­щастя, горе, втома та біди не пе­ретворювалися в пригніченість, безпорадність, жах, а навпаки, розбивалися енергією опору. Потрібно, щоб єдиною відповіддю на такі почуття й випадки була поведінка, організована на подо­лання сумних і важких обставин. З цього моменту я почав вірити, що нема безвихідних ситуацій. Є кволість душі та нездатність пра­вильно організувати своє життя й поведінку. Будь-який складний збіг обставин повинен викликати одну реакцію: організацію про­тидії їм.

Життя — це величезний пода­рунок, не можна жити тьмяно, а я вже звик до постійних турбот, сумнівів, жахів. Як можна жити, ко­ли нема радощів у житті, коли не чекаєш з цікавістю кожного дня!? Як не захворіти, коли ти в постійних жахах то за своє здоров'я, то за якісь неприємні обста­вини. Дні в сумнівах, хворобах, жахах — це не життя. Воно втрачає привабливість, його заступають біди, турботи, і ми всі не живемо, а існуємо за звичкою. А все це визна­чає і відповідний стан наших внутрішніх органів, їх тонус, характер реакцій, здатність до опору негатив­ним факторам. Організм буксує, ча­дить, самозатравлюється і в резуль­таті ламається в багатьох ланках.

Справді, потрібно змінити го­ловне — ставлення до життя, погля­ди на біди, нещастя і взагалі на все. Коли я це зрозумів, мене охопила неймовірна радість. Знайшов! Це те, що я шукав! Тепер уже не має значення, чим я хворію. Цей опір універсальний. Він виведе мій ор­ганізм з глухого кута! З цього часу будь-яка біда, невдача — це об'єкти роботи й ніщо інше. Нема безвиході — вихід завжди існує!

... Я ставав усе менш чутливим до невдач. Чим більше ми реагуємо на невдачі, біди, болі, тим, отже, більше боїмося їх і повніше опи­няємося у владі жахів, які сильніше всіх отрут і хвороб знищують ор­ганізм. Я почав підрубувати цей зв'язок. Звільнився від жахів і сумнівів!

Під час усіх випробувань я до­держувався правил: подолати будь-які труднощі, дотримуватися про­грам оздоровлення, а організм сам виправить наші помилки, він навче­ний цьому природою. Вся пробле­ма в тому, що ми не віримо йому і не вміємо терпіти. Ми від усього майже без вагань відгороджуємося мікстурами, уколами, таблетками та скаргами на самопочуття — самі нічого не хочемо робити. Ми постійно вносимо в організм без­ладдя і цим ослаблюємо його. Але найголовніше — ми боїмося. Жах -могутній інстинкт. Все, що пов'язане з жахом, організм сприймає передовсім і запам'ятовує досить надійно. Так вживлюються погані думки, хворобливий стан руху, а до них уже пристосовуються відповідні функції організму - адже жах оберігає життя, інакше не можна! Організм поважає жах як свого вер­ховного вартового.

Я дав собі слово триматися в будь-якому випадку, навіть якщо весь світ стане переконувати мене, що я безнадійний. Доки сам не згоджуся, ніщо не зможе зламати мене — це генеральна настанова для роботи організму. Потрібно ли­ше слідкувати за складом мислен­ня, не засмічувати організм небез­печними і непотрібними команда­ми.

Я почав розуміти: головне — вірити. Потрібно непохитно вірити в правоту і цілющість того, що тво­риш. Ні на йоту не сумніватися в собі та в результатах роботи. Навіть невеличка фальш, іронія і сумнів можуть призвести до поразки. Ор­ганізм настроєний на кожен, найнезначніший рух думки, яка перетво­рюється в фізіологічні реакції,— це все від великого пристосування ор­ганізму в боротьбі за виживання. Біда в тому, що мозок посилає не тільки розумні команди; з цієї при­чини виникає неузгодження важли­вих життєвих процесів. Інакше бути не може: при накопиченні певної інформації, відповідному рівні сиг­налу організм неминуче робить по­ворот в бік, який визначається психічним станом. Щоб цього не було, потрібно нести в собі прави­ло: будь володарем своїх думок, будь-яка думка переходить у твій фізичний стан, засвоюй дисципліно­ване мислення, стримуй негативні почуття.

...Немає поганого життя — є невміння жити. В усіх невдачах ви­нен я, а не життя. Я не зумів повес­ти себе розумно. У хворобах, невда­чах, складних ситуаціях, які мені траплялись, було невміння жити. В усіх провалах винен я, а не життя! Ці слова по-новому визначили став­лення до життя,! вони робили мене сильнішим.

...Ніколи не можна втрачати віру в себе, які б біди не звалюва­лися і які б вироки не ухвалила до­ля. Кінцевий лише твій вирок. До того часу, доки не ухвалиш його, доки сам не визнаєш себе злама­ним, ти непереможний, організм бореться і є можливість для подо­лання найбільш чорних і без­надійних ситуацій. Все залежить від сили вольового опору, від уміння обрати правильну поведінку і засоби боротьби. Безвихідних ситуацій немає, безвихідна ситуація — це слабкість духу і визнання поразки. Межі опору немає. Організм надзвичайно стійкий і живучий, якщо ним керує загартована воля. Найвища опора - ти сам! Нема нічого надійнішого цієї опори.

Головне завдання — берегти мозок. Дуже часто цей верховний керівник життя змучений, переван­тажений, отруєний командами та почуттями. Тривалі й стійкі перевантаження мозку збивають роботу всього організму, оберта­ються тяжкими несподіваними не­дугами...

...Я домігся того, чого прагнув. Я подолав хвороби і витягнув себе із смерті. Ні, я не виключаю деяких не­гараздів з боку організму — дуже серйозна шкода була йому завдана. Але ж я не сумніваюся, що впораюся з ними".