ФОРМУВАННЯ ОЦІННОГО СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ДО МУЗИКИ ЯК ВАЖЛИВИЙ КОМПОНЕНТ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ЗОШ

Найголовнішу роль у формуванні основ музичної культури відіграє загальноосвітня школа. Саме тут виховується естетичне ставлення до навколишнього світу, формуються якості та властивості особи, що спрямовують і координують її подальший розвиток. Школа покликана відкрити перед кожним учнем шлях до пізнання прекрасного, навчити цінувати і розуміти його. Уроки музики, так само, як, скажімо, уроки літератури або образотворчого мистецтва, мають бути справжньою школою мистецтва, що дає молоді художній багаж на все життя.

Практичне розв’язання цих відповідальних питань значною мірою залежить від якості підготовки вчителів загальноосвітньої школи. Одним з важливих професійно-педагогічних критеріїв майбутнього вчителя є уміння правильно оцінювати твори мистецтва і аргументовано пояснювати своє ставлення до них. Вчитель насамперед мусить навчити слухати та оцінювати музику, усвідомлювати, що вона виховує, до чого закликає.

Здатність самостійно аналізувати естетичні якості твору, цікаво і грамотно інтерпретувати зміст художніх образів дозволить вчителю виховувати в дітях основи свідомого ставлення до мистецтва, розвивати оцінне сприймання художніх творів.

Отже, формування у майбутніх вчителів здатності до естетичної оцінки музичних творів являє собою необхідний компонент їхньої підготовки. Водночас вироблення правильних критеріїв і принципів оцінки музики людиною становить специфічну форму виявлення її ідеологічних поглядів та переконань, бо “сперечання про мистецтво – найчастіше сперечання про життя, а зіткнення художніх смаків часто стають зіткненням різних світоглядів” – писав Кабалевський.

Зважаючи на це, вельми актуальним є висвітлення реального стану розвитку оцінного ставлення до музики студентів музично-педагогічних факультативів. Було проведене дослідження, спрямоване на з’ясування характеру музичних інтересів студентів усіх чотирьох курсів та глибини їхніх оцінних суджень про музику.

Як показали одержані дані, студенти виявили справжній інтерес і знання кращих зразків так званої “академічної” та народної музики. Твори, зазначені у відповідях опитуваних, розподіляються на такі узагальнені музичні жанри, як камерна, симфонічна, вокально-хорова, театральна (опера і балет) та народна музика, причому популярність цих жанрів у студентів майже рівноцінна. Ставлення до різних музичних жанрів відбиває скоріше погляди та позиції особи, ніж її емоційні суб’єктивні захоплення і смаки. Тому студенти спеціального музичного факультету, добре обізнані з класичною музикою, виявили умоглядне розуміння цінності та значущості всіх її видів та жанрів.

Вибір творів у першокурсників характеризується певною стереотипністю. Серед сонат Бетховена студенти назвали широковідомі “Місячну”, “Апасіонату” і “Патетичну”; з прелюдій Рахманінова – лише “до-дієз-мінору”; серед різноманітних творів Моцарта опитувані зазначили “Реквієм” та Симфонію “соль-мінор” Що ж до Чайковського, то більшість студентів вказала лише на Перший фортепіанний концерт.

Опитувані четвертокурсники назвали в анкетах різноманітні за стилем і жанрами твори багатьох композиторів, в тому числі й порівняно маловідомі твори таких авторів, як Палестрі на, Перголезі, Монтеверді, Гендель та ін. Диференціація музичних смаків цих студентів безперечно підтвердила той факт, що життєва і музична практика, запас загальних та спеціальних знань, набутих студентами під час навчання. розширюють та поглиблюють їхні музичні інтереси.

Досить цікавим виявилось те, що більшість студентів віддають перевагу слуханню музики, а не її виконанню. Естетична насолода від спілкування з мистецтвом та виконавська діяльність не усвідомлюються опитуваними як зв’язані, нерозривні процеси. Звісно, і слухання, і виконавство, що становлять дві превалюючи форми задоволення музичних потреб, криють у собі великі пізнавальні можливості. Але у музиканта-фахівця, який володіє навичками гри на музичному інструментів треба насамперед розвивати прагнення до виконавського сприймання та оцінки музики, адже виконання музичних творів дарує людині радість співучасті в художній творчості, сприяє глибшому проникненню у зміст музичних образів, даючи змогу встановити необхідний для кваліфікованого музичного сприймання художній зв’язок з об’єктом виконання.

З’ясувавши загальний напрям музичних інтересів студентів, було запропоновано їм дати естетичну оцінку одному з “улюблених” творів, бо майбутній вчитель мусить усвідомлювати своє захоплення музикою і вміти пояснювати оцінне ставлення до того чи іншого твору. Щоб з належною об’єктивністю визначити стан і рівень розвитку оцінного ставлення до музики, був розроблений “еталон виміру”, який складався з системи певних ознак та критеріїв, що характеризують структуру і зміст розвиненої естетичної оцінки. Необхідною умовою об’єктивної естетичної оцінки є, з одного боку, знання об’єктивної цінності твору, а з другого – врахування індивідуальних, несхематичних реакцій суб’єкта. Оскільки художній твір являє собою діалектичну єдність змісту і форми, оцінне ставлення обов’язково передбачає обізнаність з різноманітними виражальними елементами твору. Тому “еталон” естетичної оцінки може відповідати формулі Л. Виготського: “від форми художнього твору через функціональний аналіз її елементів і структури до відтворення естетичного реакції”. З огляду на щойно наведену структуру естетичної оцінки можна виділити такі найважливіші критерії оцінного ставлення: 1) ідейно-художній зміст твору; 2) характер і ступінь впливу художнього образу на слухача; 3) аналіз форми.

Як показали матеріали дослідів, більшість оцінних суджень студентів були дещо поверховими, адже опитувані не вміли змістовно і переконливо розповідати про музику, давати її образам яскраву та виразну характеристику. Деякі студенти, виявляючи в своїх відповідях емоційну захопленість музикою, не змогли розкрити семантичного значення її виражальних засобів. Інші повторювали в своїх оцінка відомі характеристики твору, не висловлюючи при цьому особистого ставлення до музики. Певна група відповідей являла собою формальний аналіз структурних елементів твору. Лише невелика частина оцінних суджень включала всі три критерії естетичної оцінки.

Отже, проведені дослідження показали, що оцінна діяльність студентів музично-педагогічних факультетів має істотні недоліки. Спеціальне музичне навчання. в процесі якого студенти набувають достатніх знань і навичок, безумовно, розвиває їхню музичну культуру. Для вироблення стійких принципів та критеріїв естетичної оцінки, для формування оцінного ставлення до художнього твору необхідна спеціальна та цілеспрямована підготовка.

Аналізуючи відповіді студентів, можна зробити висновок, що недостатній рівень розвитку оцінних суджень опитуваних пояснюється перш за все їхнім невмінням активно вжити набуті знання в процесі самостійного оцінювання того чи іншого музичного твору. Між системою уявлень про сутність естетичної цінності і власним ставленням до музики у багатьох опитуваних спостерігається певний розрив.

Засвоєння нормативних зразків об’єктивної естетичної цінності та перетворення їх в особисті переконання, стійкі оцінні принципи можливі лише за умов, якщо між теоретичним матеріалом, який вивчається студентами, та їхньою практичною діяльністю існуватиме тісний взаємозв’язок. Отже, найважливішою умовою формування оцінного ставлення є концентрація та взаємодія всіх форм навчання на факультеті. Центральною ланкою у виконанні цієї проблеми може бути клас спеціального інструмента. Саме метод індивідуальних занять дозволяє здійснити найтісніший взаємозв’язок теорії з практикою. За образним висловом Г.Нейгауза, індивідуальне навчання становить той пункт, де знання приводять до дії, а дія спирається на знання.

Насамперед на індивідуальних заняттях необхідно привчати студентів оцінювати власне виконання, щоб не тільки покращити його, а й створити умови для активізації їх творчої діяльності. Так як без власної оцінки творча діяльність неможлива. Форми роботи в цьому напрямку можуть бути різноманітні. Перш за все можна використати два типи оцінки: оцінку власного виконання і оцінку виконання інших товарів.

При оцінці власного виконання дуже важливо, щоб учні бачили і відзначали не тільки негативні риси, а й те хороше, чого вони досягли.

Без цього оцінка власного виконання може перетворитися на огульну самокритику. При оцінці менш вдалих моментів виконання і припущених помилок вчитель має виявити неабиякий такт, щоб не образити дітей і не підірвати їхню віру у власні можливості.

Корисно також дати учням прослухати один і той же твір у виконанні різних музикантів. Після прослухування треба обов’язково зробити аналіз, чітко визначивши особливості кожного варіанта виконання. Учні повинні усвідомити, що можуть існувати різні художньо цікаві інтерпретації одного і того ж твору.

Для створення творчої атмосфери під час розучування художнього твору дитина повинна брати участь у виборі того чи іншого трактування п’єси. Може виникнути питання: хіба варто студентам довіряти таку важливу справу – вибір найкращої інтерпретації твору? Зразу є зауважимо, що переш і останнє слово, звичайно, - за вчителем.

Треба стежити, щоб творчі пошуки дітей відбувались не стихійно. Вчитель спрямовує активність учнів у потрібне русло, обов’язково керуючи творчим процесом на занятті. Проте викладач повинен прислухатися до думок учнів, розуміти їхні творчі задуми, і стимулювати творчу фантазію.

Звичайно, набагато простіше підказати дітям той чи інший характер трактування, деталі або відтінки виконання. А спонукати юних виконавців до власної творчості знано складніше. Як же це зробити?

Можна, наприклад, програти твір з деякими незначними відхиленнями від основного темпу і запропонувати студентові вибрати найбільш підходящий. Або показати кілька типів наголосів у виконанні мелодичної лінії і, з’ясувавши з учнем особливості кожного, вибрати найкращий варіант. Цікаво також зіставити різні динамічні варіанти виконання, пояснити їхні відмінності, - а студент нехай сам вирішує, який йому більше подобається. Корисно розглянути різні варіанти фразування, ритмічного виконання артикуляції, тембрового звучання, манери звуковедення і звуковидобування. Все це допоможе студентам знайти найвиразнішу, найхарактернішу для них інтерпретацію твору, активізуватиме їхній творчий розвиток.

Ефективною формою роботи по вихованню естетичної оцінки може бути лекція-бесіда педагога із студентом, яка широко використовується в практиці видатних музикантів-педагогів. Розбираючи в класі той чи інший музичний твір, педагог повинен будувати свою бесіду на основі тих знань, яких студент набув під час всього навчання, узагальнюючи та систематизуючи їх у певну оцінку концепцію. Окремі лекції-бесіди, звісно не можуть збагатити художнього багажу студентів, але вони сприяють розвитку навичок оцінюючого аналізу, навчають студентів системно використовувати всю суму знань в процесі оцінювання конкретного музичного твору.

З огляду на вищенаведену структуру естетичної оцінки, що передбачає єдність раціональних та емоційних моментів, на заняттях по формуванню оцінного ставлення не слід обмежуватись лише зверненням до розуму та логіки студентів, треба розвивати у них непохитну емоційну реакцію на музичний твір.

Однією з можливих форм активізації емоційно-творчого сприймання музики є “метод-наведення” (Б.Асаф’єв), що являє собою підбір певних музичних творів, які вводять людину у коло факторів, що потребують особливої уваги і допомагають адекватно сприйняти і оцінити емоційно-образні відтінки музики.

Зіставлення музичних творів та їхніх окремих фрагментів за принципом аналогії і контрасту можна доповнювати асоціативними зв’язками з творами інших видів мистецтва – образами живопису, поезії, архітектури, порівняння з якими виховує вміння цінувати прекрасне в усіх його проявах.

Крім “методу-наведення”, для активізації глибокого творчого осягнення художньої цінності музичного твору слід застосовувати елементи творчості студентів. Комплекс різних творчих вправ – імпровізації, транскрипції, оркестровки та ін. – допоможе розвинути культуру сприймання студентів, навчить їх глибше цінувати музичне мистецтво.

Підсумовуючи сказане, хочеться підкреслити, що виховання оцінного ставлення до музики є необхідним компонентом професійної підготовки майбутніх вчителів ЗОШ.

ЛІТЕРАТУРА

1. Праксина О. Музыкальное воспитание в школе. Вып. 10. – М., 1975.

2. Выготский Л.С. Психология искусства. – М., 1968.

3. Кабалевский Д.Б. Прекрасное пробуждает доброе. – М., 1973.